1-а хроніки 14
1 А Хіра́м, цар тирський, послав до Давида послів, і ке́дрового дерева, каменярі́в та теслярі́в, щоб збудувати йому дім.
2 І пізнав Дави́д, що Госпо́дь міцно поставив його́ царем над Ізраїлем, бо царство його було підне́сене ви́соко ради народу його, Ізраїля.
3 І взяв Давид іще жіно́к в Єрусалимі, — і Давид породив іще сині́в та дочо́к.
4 А оце імена́ наро́джених йому в Єрусалимі: Шаммуа і Шовав, Натан і Соломон,
5 і Ївхар, і Елішуя, і Елпелет,
6 і Ноґах, і Нефеґ, і Яфія,
7 і Елішама, і Ел'яда, і Еліфелет.
8 І почули филисти́мляни, що Давид був пома́заний на царя над усім Ізраїлем, — і підняли́ся всі филисти́мляни, щоб шукати Давида. А Давид почув про це, і вийшов проти них.
9 А филисти́мляни прийшли й стали табо́рами в долині Рефаїм.
10 І питався Давид у Бога, говорячи: „Чи вихо́дити на филисти́млян, і чи даси Ти їх в руку мою?“ І відказав йому Господь: „Вийди, — і Я дам їх у руку твою“.
11 І зійшли́ вони до Баал-Пераціму, — і Давид побив їх там. І сказав Давид: „Розбив Бог ворогів моїх рукою моєю, як прори́в води!“ Тому назвали ім'я́ того місця: Баал-Перацім!
12 А вони позоста́вили там богів своїх, і Давид наказав, — і вони були спа́лені в огні.
13 А филисти́мляни ще ота́борилися в долині.
14 А Давид іще питався Бога, і Бог йому сказав: „Не пі́деш за ними, а поверни́ від них, і прибу́деш до них з-навпроти бальза́мового ліска́.
15 І станеться, як ти почуєш шелест ніби кроків на верхові́ттях бальза́мових дерев, тоді ви́йдеш на бій, бо то вийшов Бог перед тебе, щоб побити филисти́мський та́бір“.
16 І зробив Давид так, як наказав йому Бог, і вони побили филисти́мський та́бір від Ґів'ону аж до Ґезеру.
17 І не́слося Дави́дове ім'я́ по всіх края́х, а Госпо́дь дав, що всі наро́ди боялись його́.
1-а хроніки 15
1 І пороби́в він собі доми́ в Давидовому Місті, і пригото́вив місце на Божого ковче́га, і розтягнув для нього ски́нію.
2 Тоді Давид сказав, щоб ніхто не носив Божого ковчега, окрім Левитів, бо їх вибрав Господь носити ковчега Господа та служити Йому́ аж навіки.
3 І Давид зібрав усього Ізраїля до Єрусалиму, щоб ви́нести Господнього ковче́га на його місце, яке пригото́вив йому́ він.
4 І зібрав Давид Ааро́нових синів та Левитів.
5 Від Кегатових синів: зверхник Уріїл, а братів його — сотня й двадцять.
6 Від синів Мерарі: зверхник Асая, а братів його — двісті й двадцять.
7 Від Ґершомових синів: зверхник Йоїл, а братів його — сотня й тридцять.
8 Від Еліцафанових синів: зверхник Шемая, а братів його — двісті.
9 Від Хевронових синів: зверхник Еліїл, а братів його — вісімдесят.
10 Від Уззіїлових синів: зверхник Аммінадав, а братів його — сотня й дванадцять.
11 І покликав Давид священиків Садо́ка та Евіятара, та Левитів: Уріїла, Асаю, і Йоїла, Шемаю і Еліїла, і Аммінадава
12 та й сказав до них: „Ви го́лови родів Левитів. Освяті́ться ви та ваші брати, і перенесе́те ковчега Господа, Бога Ізраїлевого, до місця, яке пригото́вив я йому́.
13 Бо через те, що споча́тку не ви це робили, то вдарив нас Господь, Бог наш, бо ми не шукали Його так, як належало“.
14 І освятилися священики та Левити, щоб перене́сти ковчега Господа, Бога Ізраїлевого.
15 І поне́сли сини Левитів Божого ковчега, як наказав був Мойсей за Господнім словом, на пле́чах своїх, на держака́х, на собі.
16 І сказав Давид зверхникам Левитів, щоб поставили своїх братів співакі́в на прила́ддях пісні, на ци́трах, а́рфах, та тих, що грають на цимба́лах, щоб підне́сти голос на радість.
17 І поставили Левити Гемана, Йоїлового сина, а з братів його — Асафа, сина Берехії, а з сині́в Мерарі, їхніх братів — Етана, сина Кушаї.
18 А з ними їхніх братів других: Захарія, і Яазіїла, і Шемірамота, і Єхіїла, і Унні, Еліава, і Бенаю, і Маасею, і Маттітію, і Еліфлея, і Мікнею, і Овед-Едома, і Єіїла, — придве́рних.
19 А співаків: Гемана, Асафа та Етана — грати на мідяни́х цимба́лах.
20 А Захарія, і Азіїла, і Шемірамота, і Єхіїла, і Унні, і Еліава, і Маасею, і Бенаю — на ци́трах, на аламот.
21 А Маттітію, і Еліфелегу, і Мікнею, і Овед-Едома, і Єїла, і Азазію — на а́рфах, на окта́ві, щоб починати гру.
22 А Кенанію, зверхника Левитів, — над но́шенням; він навчав носити, бо вмів того.
23 А Берехія та Елкана — придве́рні при ковчезі.
24 А Шеванія, І Йосафат, і Натанаїл, і Амасай, і Захарій, і Беная, і Еліезер, священики, — сурми́ли в су́рми перед Божим ковчегом, а Овед-Едом та Єхійя — придве́рні для ковчега.
25 І пішов Давид і Ізраїлеві старші́ та тисячники, щоб перене́сти ковчега Господнього заповіту з Овед-Едомового дому з радістю.
26 І сталося, коли Бог допомагав Левитам, що не́сли ковчега Господнього заповіту, то вони прине́сли в жертву сім биків та сім баранів.
27 А Давид був зодя́гнений в одежу з вісо́ну, як і всі Левити, що не́сли ковчега, і співаки́, і Кенанія, зверхник но́шення і співакі́в, а на Давиді був ще й льняни́й ефо́д.
28 І ввесь Ізраїль ніс ковчега Господнього заповіту з радісним криком, і зо звуком рога, і з су́рмами, і з цимба́лами, гра́ючи на ци́трах та на а́рфах.
29 І сталося, коли ковчег Господнього заповіту прийшов аж до Давидового Міста, то Мелхо́ла, Саулова дочка́, виглядала через вікно. І побачила вона царя Давида, що танцював та грав, і знева́жила його в своєму серці.
1-а хроніки 16
1 І прине́сли вони Божого ковчега, і поставили його в сере́дині скинії, що розтягну́в для нього Давид, і прине́сли цілопа́лення та мирні жертви перед Божим лицем.
2 І покінчи́в Давид прино́сити цілопа́лення та мирні же́ртви, та й поблагослови́в наро́д Ім'я́м Господнім.
3 І він поділив для всякого Ізраїлевого му́жа, від чоловіка й аж до жінки, кожному по буханце́ві хліба, і по кава́лкові м'яса та по виноградному калаче́ві.
4 І він попризна́чував перед Господнім ковчегом із Левитів слу́жачих, щоб вони визнава́ли, і прославляли, і хвалили Господа, Бога Ізраїлевого:
5 Асаф був головою, а другий по ньому — Захарій, Єіїл, і Шемірамот, і Хіїл, і Маттітія, і Еліяв, і Беная, і Овед-Едом, і Єіїл — на знаря́ддях цитр та на арфах, а Асаф голосно грав на цимба́лах.
6 А священики Беная та Яхазіїл — на су́рмах, за́вжди перед ковчегом Божого заповіту.
7 Того дня, тоді Давид дав уперше псалма на подя́ку Господе́ві через Асафа та братів його:
8 „Дякуйте Господу, кличте Ім'я́ Його, серед наро́дів звіщайте про вчи́нки Його́!
9 Співайте Йому́, грайте Йому́, говоріть про всі чу́да Його!
10 Хваліться святим Його Йме́нням, хай ті́шиться серце шукаючих Господа!
11 Пошу́куйте Господа й силу Його́, лице Його́ за́вжди шукайте!
12 Пам'ятайте про чу́да Його, які Він учинив, про озна́ки Його та про при́суди уст Його
13 ви, насіння Ізраїля, раба Його, сини Яковові, вибра́нці Його́!
14 Він — Госпо́дь, Бог наш, по ці́лій землі Його при́суди!
15 Пам'ятайте наві́ки Його заповіта, слово, яке наказав Він на тисячу ро́дів,
16 що склав Він Його з Авраамом, і прися́гу Його — для Ісака.
17 І Він поставив його за Зако́на для Якова, Ізра́їлеві — заповітом навіки,
18 говорячи: „Дам тобі край ханаа́нський, як наділ спна́дщини для вас!“
19 Тоді їх було невелике число, нечисле́нні були та прихо́дьки на і́ншій землі,
20 і від наро́ду ходили вони до наро́ду, і від царства до іншого люду.
21 Не дозво́лив ніко́му Він кри́вдити їх, і за них Він царям докоря́в:
22 „Не дото́ркуйтеся до Моїх помаза́нців, а пророкам Моїм не робіте лихо́го!“
23 Господе́ві співайте, вся зе́мле, з дня-на-день сповіщайте спасі́ння Його!
24 Розповідайте про славу Його між пога́нами, про чу́да Його — між усіма наро́дами.
25 Бо великий Господь і просла́влений ве́льми, і Він найгрізні́ший над бо́гів усіх!
26 Бо всі бо́ги наро́дів — божки́, а Господь небеса́ сотворив!
27 Слава та ве́лич — перед лицем Його, сила та радість — на місці Його.
28 Дайте Господу, ро́ди наро́дів, дайте Господу славу та силу,
29 дайте Господу славу Йме́ння Його, прино́сьте дарунка й прихо́дьте перед лице Його! Кланяйтеся Господе́ві в вели́ччі святому!
30 Перед лицем Його затремти́, уся зе́мле, — бо міцно поста́влений все́світ, щоб не захита́вся!
31 Хай небо радіє, і хай весели́ться земля, і хай серед наро́дів говорять: „Царю́є Госпо́дь!“
32 Нехай гримить море й його повнота́, нехай поле радіє та все, що на ньо́му!
33 Тоді перед Господнім лицем дере́ва лісні́ заспівають, бо землю судити йде Він.
34 Дякуйте Господу, добрий бо Він, бо навіки Його милосе́рдя!
35 І промовте: Спаси нас, о Боже спасі́ння нашого, і збери нас, і нас урятуй від наро́дів, щоб дякувати Йме́нню святому Твоє́му, щоб Твоєю хвалитися славою!
36 Благослове́нний Господь, Бог Ізраїлів, від віку й навіки!“ А наро́д увесь сказав: „Амінь“ і „Хвала́ Господе́ві!“
37 І Давид позоставив там перед ковчегом Господнього заповіту Асафа та братів його, щоб за́вжди служили перед ковчегом, що́ в якій день треба було́,
38 і Овед-Едома та братів його, шістдеся́т і вісьмо́х; а Овед-Едома, Єдутунового сина, та Хоса — за придве́рних;
39 а священика Садока та братів його священиків — перед Господнім наметом на па́гірку, що в Ґів'оні,
40 щоб прино́сити цілопа́лення для Господа на же́ртівнику цілопа́лення, за́вжди ра́нком та вве́чорі, та на все інше, що написане в Зако́ні Господа, що наказав був Ізраїлеві.
41 А з ними Геман та Єдутун, та решта ви́браних, що були́ докла́дно зазначені поіменно, щоб „Дякувати Господе́ві, бо навіки Його милосе́рдя!“
42 А з ними су́рми та цимба́ли для тих, що грають, та знаря́ддя для Божої пісні. А сини Єдутунові — сторожі до брами.
43 І порозхо́дився ввесь народ, кожен до дому свого. А Давид вернувся, щоб поблагословити свій дім.