Ранкове читання:
Йов 23
1 А Йов відповів та й сказав:
2 „Моя мова й сьогодні гірка́, — тяжче стражда́ння моє за стогна́ння мої.
3 О, якби то я знав, де Його я знайду́, то прийшов би до місця Його пробува́ння!
4 Я б перед обличчям Його свою справу поклав, а уста свої я напо́внив би до́водами, —
5 розізнав би слова́, що́ мені відповість, і я зрозумів би, що́ скаже мені.
6 Чи зо мною на прю Він з великою силою стане? О ні, — тільки б увагу звернув Він на мене!
7 Справедливий судився б там з Ним, я ж наза́вжди б звільни́всь від свойого Судді.
8 Та піду́ я на схід — і немає Його, а на за́хід удамся — Його не побачу,
9 на півно́чі шукаю Його — й не вхоплю́, збо́чу на пі́вдень — і не добача́ю.
10 А Він знає дорогу, яка при мені, — хай би ви́пробував Він мене, — мов те золото, вийду!
11 Трималась нога моя коло стопи́ Його, доро́ги Його я держа́вся й не збо́чив.
12 Я не відступався від за́повідей Його губ, над уста́ву свою я ховав слова уст Його.
13 Але Він при одно́му, — й хто заве́рне Його? Як чого зажадає душа Його, — те Він учинить:
14 бо Він ви́конає, що́ про мене призна́чив, і в Нього багато такого, як це!
15 Тому перед обличчям Його я тремчу́, розважаю — й жахаюсь Його.
16 А Бог пом'якши́в моє серце, і Всемогутній мене настраши́в,
17 бо не знищений я від темно́ти, ані від обличчя свого, що темність закрила його!
Йов 24
1 Для чо́го часи́ не заховані від Всемогу́тнього? Ті ж, що знають Його, Його днів не побачать!
2 Пересо́вують ме́жі безбожні, стадо грабують вони та пасу́ть,
3 займають осла в сироти́ни, беруть у заста́ву вола від удовиць.
4 вони бідних з дороги спиха́ють, разом мусять ховатися збі́джені кра́ю.
5 Тож вони, бідарі́, немов дикі осли на пустині, вихо́дять на працю свою, здобичі шукаючи, — степ йому хліба дає для дітей.
6 На полі вночі вони жнуть, і збирають собі виноград у безбожного,
7 на́го ночують вони, без одежі, і не мають вкриття́ собі в холоді,
8 мокнуть від зливи гірсько́ї, а засло́ни не маючи, скелю вони обіймають.
9 Сироту́ відривають від перс, і в заста́ву беруть від убогого.
10 Ходять на́го вони, без вбрання́, і голодними носять снопи́.
11 Хоч між му́рами їхніми ро́блять оливу, то́пчуть чави́ла, — та прагнуть вони!
12 Стогнуть люди із міста, і кричить душа вби́ваних, а Бог на це зло не зверта́є уваги.
13 Вони проти світла бунту́ють, не знають дорі́г Його, і на сте́жках Його не сидять.
14 На світа́нку встає душогу́б, замордо́вує бідного та злидаря́, а ніч він прово́дить, як зло́дій.
15 А перелю́бника око чекає смерка́ння, говорячи: „Не побачить мене жодне око!“ і засло́ну кладе на обличчя.
16 Підко́пуються під доми́ в темноті́, замика́ються вдень, світла не знають вони,
17 бо ра́нок для них усіх ра́зом — то те́мрява, і знають вони жахи те́мряви.
18 Такий легкий він на пове́рхні води, на землі їхня частка прокля́та, — не ве́рнеться він на дорогу садів-виноградів.
19 Як посу́ха та спе́ка їдять сніжну во́ду, так шео́л поїсть грі́шників!
20 Забуде його лоно матері, буде жерти черва́ його, мов солодо́щі, більше не буде він зга́дуваний, — і безбожник поламаний буде, мов де́рево!
21 Чинить зло для бездітної він, щоб вона не родила, і вдовиці не зробить добра́.
22 А міццю своєю він тягне могутніх, — коли він встає, то ніхто вже не певний свойо́го життя!
23 Бог дає йому все на безпе́ку, і на те він спира́ється, та очі Його бачать їхні доро́ги:
24 піді́ймуться трохи — й не має вже їх, бо понижені. Як усе, вони гинуть, — і зрі́зуються, немов та колоско́ва голо́вка.
25 Якщо ж ні, то хто зробить мене неправдомо́вцем, а слово моє на марно́ту обе́рне?“
Йов 25
1 І заговорив шух'янин Білда́д та й сказав:
2 „Панува́ння та о́страх — у Нього, Який на висо́тах Своїх чинить мир.
3 Чи ві́йську Його є число? І над ким Його світло не схо́дить?
4 І як може люди́на бути праведною перед Богом, і як може бути чистим, від жінки наро́джений?
5 Таж Йому навіть місяць не світить, і в очах Його й зо́рі не ясні!
6 Що ж тоді люди́на ота́, — червя́к, чи син лю́дський — хроба́к?“
Вечірнє читання:
Дії 10
24 І назавтра прийшли вони до Кесарі́ї. А Корнилій чекав їх, рідню й близьких дру́зів покликавши.
25 А як увіходив Петро, Корнилій зустрінув його, і до ніг йому впав і вклонився.
26 Та Петро його підвів, промовляючи: „Устань, бо й сам я люди́на!“
27 І, розмовляючи з ним, увійшов, і знайшов багатьох, що зібралися,
28 і промовив до них: „Ви знаєте, що не вільно юдеєві приставати й прихо́дити до чужани́ці. Та відкрив мені Бог, щоб я жодну люди́ну не мав за огидну чи то за нечисту.
29 Тому я без вага́ння прибув, як покликано. Тож питаю я вас: З якої причини ви слали по мене?“
30 А Корни́лій сказав: „Четвертого дня аж до цієї години я по́стив, а о дев'ятій годині молився я в домі своїм. І ото, перед мене став муж у блискучій одежі
31 й сказав: „Корнилію, почута молитва твоя, і твої ми́лостині перед Богом згадалися.
32 Тож пошли до Йоппі́ї, і приклич Си́мона, що зветься Петром. Він гостює в гарба́рника Си́мона, у госпо́ді край моря, — він при́йде й розпові́сть тобі“.
33 Я зараз по тебе послав, — ти добре зробив, що прийшов. Тож тепер перед Богом ми всі стоїмо́, щоб почути все те, що Господь наказав був тобі“.
34 А Петро відкрив у́ста свої та й промовив: „Пізнаю́ я поправді, що „не дивиться Бог на обличчя“,
35 але в кожнім наро́ді приємний Йому, хто боїться Його й чинить праведність.
36 Він слово послав для Ізраїлевих синів, благові́стячи мир через Ісуса Христа, що Госпо́дь Він усім.
37 Ви знаєте справу, що по всій Юдеї була й зачала́сь з Галілеї, після хрищення, що Іван проповідував,
38 Ісуса, що був із Назаре́ту, як помазав Його Святим Духом і силою Бог. І ходив Він, добро чинячи й усіх уздоро́влюючи, кого поневолив диявол, бо Бог був із Ним.
39 І ми свідки всьому, що́ Він учинив у Юдейському кра́ї та в Єрусалимі, — та вбили Його, на дереві повісивши.
40 Але Бог воскресив Його третього дня, і дав Йому, щоб з'явився,
41 не всьому наро́дові, але наперед Богом вибраним свідкам, нам, що з Ним їли й пили, як воскрес Він із мертвих.
42 І Він нам звелів, щоб наро́дові ми проповідували та засві́дчили, що то Він є призначений Богом Суддя для живих і для мертвих.
43 Усі пророки свідку́ють про Нього, що кожен, хто вірує в Нього, одержить про́щення гріхів Його Йме́нням“.
44 Як Петро говорив ще слова́ ці, зли́нув Святий Дух на всіх, хто слухав слова́.
45 А обрі́зані віруючі, що з Петром прибули́, здивувалися дивом, що дар Духа Святого пролився також на пога́н!
46 Бо чули вони, що мовами різними ті розмовляли та Бога звели́чували... Петро тоді відповів:
47 „Чи хто може заборонити христитись водою оцим, що оде́ржали Духа Святого, як і ми?“
48 І звелів охриститися їм у Йме́ння Ісуса Христа. Тоді просили його позостатися в них кілька днів.