Ранкове читання:
Псалми 119
1 Пісня проча́н. Я кликав до Господа в го́рі своїм, — і Він мене ви́слухав, —
2 Господи, ви́зволь же душу мою від губи́ неправди́вої, від язика́ зрадли́вого!
3 Що́ Тобі дасть, або що́ для Тебе дода́сть лукавий язик? —
4 Заго́стрені стрі́ли поту́жного із ялівце́вим вугі́ллям!
5 Горе мені, що заме́шкую в Ме́шеху, що живу́ із шатра́ми Кеда́ру!
6 Довго душа моя перебува́ла собі разом з тими, хто нена́видить мир:
7 я — за мир, та коли говорю́, то вони — за війну́!
Псалми 120
1 Пісня проча́н. Свої очі я зво́джу на го́ри, звідки при́йде мені допомо́га, —
2 мені допомо́га від Господа, що вчинив небо й зе́млю!
3 Він не дасть захита́тись нозі́ твоїй, не здріма́є твій Сто́рож:
4 оце не дріма́є й не спить Сторож Ізра́їлів!
5 Госпо́дь — то твій Сторож, Госпо́дь — твоя тінь при прави́ці твоїй, —
6 удень сонце не вда́рить тебе, ані місяць вночі́!
7 Господь стерегти́ме тебе від усякого зла, стерегти́ме Він душу твою, —
8 Господь стерегти́ме твій ви́хід та вхід відтепе́р аж наві́ки!
Псалми 121
1 Пісня проча́н. Давидова. Я радів, як каза́ли мені: „Ході́мо до дому Господнього!“
2 Ноги наші стояли в воро́тях Твоїх, Єрусали́ме.
3 Єрусалиме, збудо́ваний ти як те місто, що злу́чене ра́зом,
4 куди схо́дять племе́на, племе́на Господні, — щоб сві́дчити Ізра́їлеві, щоб Іме́нню Господньому дя́кувати!
5 Бо то там на престо́лах для суду сидять, на престолах дому Дави́дового.
6 Миру бажайте для Єрусалиму: „Нехай бу́дуть безпе́чні, хто любить тебе!“
7 Нехай буде мир у твоїх передму́р'ях, безпе́ка в пала́тах твоїх!
8 Ради бра́тті моєї та дру́зів моїх я буду каза́ти: „Мир тобі!“
9 Ради дому Господа, нашого Бога, я буду шукати для тебе добра́!
Псалми 122
1 Пісня проча́н. Свої о́чі я зво́джу до Тебе, що на небеса́х пробува́єш!
2 Ото бо, як очі рабів до руки́ їх панів, як очі неві́льниці — до руки́ її пані, отак наші очі до Го́спода, нашого Бога, аж поки не зми́лується Він над нами!
3 Помилуй нас, Господи, помилуй нас, бо пого́рди ми до́сить наси́тились!
4 Душа наша наси́тилась до́сить собі: від безпе́чних — нару́ги, від пи́шних — пого́рди!
Псалми 123
1 Пісня проча́н. Давидова. Коли б не Госпо́дь, що був з нами — нехай но Ізраїль пові́сть!
2 — коли б не Господь, що був з нами, — як повста́ла була на нас люди́на, —
3 то нас поковта́ли б живце́м, коли розпали́вся на нас їхній гнів,
4 то нас позалива́ла б вода, душу нашу поті́к перейшов би.
5 душу нашу тоді перейшла б та бурхли́ва вода!
6 Благослове́нний Госпо́дь, що не дав нас на здо́бич для їхніх зубі́в!
7 Душа наша, як птах, урятува́лась із сільця́ птахоло́вів, — сільце́ розірва́лось, а ми врятува́лись!
8 Наша поміч — ув Імені Господа, що вчинив небо й землю!
Вечірнє читання:
До римлян 4
1 Що ж, скажемо, знайшов Авраа́м, наш отець за тілом?
2 Бо коли Авраам ви́правдався діла́ми, то він має похвалу', та не в Бога.
3 Що бо Писа́ння говорить? „Увірував Авраам Богові, і це йому залічено в праведність“.
4 А заплата викона́вцеві не рахується з милости, але з обов'язку.
5 А тому́, хто не виконує, але вірує в Того, Хто виправдує нечестивого, віра його порахується в праведність.
6 Як і Давид називає блаженною люди́ну, якій рахує Бог праведність без діл:
7 „Блаженні, кому прощені беззаконня, і кому прикриті гріхи.
8 Блаженна людина, якій Господь не порахує гріха́!“
9 Чи ж це блаже́нство з обрізання чи з необрізання? Бо говоримо, що „віра залічена Авраамові в праведність“.
10 Як же залічена? Як був в обрізанні, чи в необрізанні? Не в обрізанні, але в необрізанні!
11 І прийняв він ознаку обрізання, — печать праведности через віру, що її в необрізанні мав, щоб йому бути отцем усіх віруючих, хоч були необрізані, щоб і їм залічено праведність,
12 і отцем обрізаних, не тільки тих, хто з обрізання, але й тих, хто ходить по слідах віри, що її в необрізанні мав наш отець Авраам.
13 Бо обі́тницю Авраамові чи його насінню, що бути йому спадкоємцем світу, дано не Зако́ном, але праведністю віри.
14 Бо коли спадкоємці ті, хто з Зако́ну, то спорожніла віра й зні́вечилась обі́тниця.
15 Бо Зако́н чинить гнів; де ж немає Закону, немає й пере́ступу.
16 Через це з віри, щоб було з милости, щоб обі́тниця певна була всім нащадкам, не тільки тому́, хто з Закону, але й тому́, хто з віри Авраама, що отець усім нам,
17 як написано: „Отцем багатьох наро́дів Я поставив тебе,“ — перед Богом, Якому він вірив, Який оживляє мертвих і кличе неіснуюче, як існуюче.
18 Він — проти надії — увірував у надії, що стане батьком багатьох народів, за сказаним: „Таке числе́нне буде насіння твоє!“
19 І не знеміг він у вірі, і не вважав свого тіла за вже омертвіле, бувши майже сторічним, ні утро́би Сариної за змертвілу,
20 і не мав сумніву в обі́тницю Божу через недові́рство, але зміцни́вся в вірі, і віддав славу Богові,
21 і був зовсім певний, що Він має силу й виконати те, що обіцяв.
22 Тому й „залічено це йому в праведність“.
23 Та не написано за нього одно́го, що залічено йому,
24 а за нас, — залі́читься й нам, що віруємо в Того, Хто воскресив із мертвих Ісуса, Господа нашого,
25 що був виданий за наші гріхи, і воскрес для ви́правдання нашого.