¹ А цар послав, і зібрали до нього всіх старши́х Юди та Єрусалиму.

² І ввійшов до Господнього дому цар та кожен муж Юди, а з ним усі мешканці Єрусалиму, і священики, і пророки, і ввесь народ від мало́го й аж до великого, і він прочитав до їхніх ушей усі слова́ Книги Заповіту, зна́йденої в Господньому домі.

³ І став цар на підвищенні, і склав заповіта перед Господнім лицем, щоб ходити за Господом та доде́ржувати заповіді Його, і сві́дчення Його, і постанови Його всім серцем та всією душею, щоб виконати слова́ того заповіту, що написані в тій книзі. І ввесь народ пристав до заповіту.

⁴ І наказав цар Хілкійї, великому священикові, й іншим священикам та сторожа́м поро́га, щоб повино́сили з Господнього храму всі речі, зро́блені для Ваала та для Аста́рти, та для всіх небесних світил. І він попали́в їх поза Єрусалимом на кедро́нських поля́х, а їхній по́рох відніс до Бет-Елу.

⁵ І він поскидав жерці́в, що їх понаставля́ли були Юдині царі, і що вони кадили на па́гірках по Юдиних містах та в око́лицях Єрусалиму, і кадили для Ваала, і для сонця, і для місяця, і для планет, і для всіх небесних світил.

⁶ І він виніс Астарту з Господнього дому поза Єрусалим до кедро́нської долини, та й спалив її в кедро́нській долині, і стер на по́рох, а її по́рох кинув на гроби́ звичайних людей.

⁷ І він порозбива́в доми культу блудодійників, що були при Господньому домі, де жінки́ ткали завісу для Аста́рти.

⁸ І він ви́провадив усіх священиків з Юдиних міст, і опога́нив па́гірки, де священики кадили, від Ґеви аж до Беер-Шеви, і порозбивав па́гірки брам, що були при вході брами Ісуса, зверхника міста, що ліво́руч тому́, хто вхо́див до брами міста.

⁹ Але священики па́гірків не вхо́дили до Господнього же́ртівника в Єрусалимі, а тільки їли прісне́ серед своїх братів.

¹⁰ І він опога́нив місце ста́влення на огні, що в долині Гінномового сина, щоб ніхто не перево́див через огонь сина свого та дочку́ свою для Молоха.

¹¹ І він повідставляв коні, яких давали Юдині царі для сонця, від входу до Господнього дому, при кімна́ті є́внуха Нетан-Мелеха, що був у Парварімі, а колесни́ці сонця попали́в ув огні.

¹² А же́ртівники, що були на даху́ Ахазової го́рниці, що пороби́ли Юдині царі, та жертівники, що пороби́в Манасія на двох подві́р'ях Господнього дому, цар порозбива́в. І він звідти побіг, і кинув їхній по́рох до кедро́нського пото́ку.

¹³ А па́гірки, що навпроти Єрусалиму, право́руч гори Згуби, які побудува́в був Соломон, Ізраїлів цар, для Астарти, гидо́ти сидо́нської, і для Кемота, гидо́ти моавської, і для Мілкома, гидо́ти Аммонових синів, цар поопога́нював.

¹⁴ І він порозбивав стовпи для богів, і постинав посвя́чені дере́ва, а їхнє місце напо́внив лю́дськими кістка́ми.

¹⁵ А також жертівника, що в Бет-Елі, па́гірка, що зробив був Єровоам, син Неватів, що ввів у гріх Ізраїля, також же́ртівника цього та цього па́гірка він розбив, і спалив того па́гірка та стер на по́рох, і Аста́рту спалив.

¹⁶ І оберну́вся Йосі́я, та й побачив гроби́, що були там на горі. І послав він, і позабирав кості з гробі́в, і попали́в на жертівнику, — і опога́нив його, за словом Господнім, яке кли́кав був Божий чоловік, що проріка́в оці речі.

¹⁷ І сказав цар: „Що́ це за надгро́бок, що я бачу?“ А люди того міста сказали йому: „Це надгро́бок Божого чоловіка, що прийшов з Юдеї й прорік оці речі, які зробив ти на же́ртівнику в Бет-Елі“.

¹⁸ А він сказав: „Дайте йому спо́кій, — нехай ніхто не рухає косте́й його“. І зберегли його кості, кості того пророка, що прийшов був із Самарії.

¹⁹ А також усі доми́ па́гірків, що по самарійських містах, що поробили були Ізраїлеві царі, щоб гніви́ти Господа, Йосія понищив, і зробив з ними те саме, що зробив у Бет-Елі.

²⁰ І порізав він усіх священиків па́гірків, що були там, на жертівниках, і попалив на них лю́дські кості, та й вернувся до Єрусалиму.

²¹ І наказав цар усьому наро́дові, говорячи: „Справте Пасху для Господа, вашого Бога, як написано в оцій Книзі Заповіту“.

²² Бо не справля́лася ця Пасха від днів суддів, що судили Ізраїля, по всі дні царів Ізраїлевих та царів Юдиних.

²³ І тільки вісімнадцятого року царя Йосії справлялася Пасха для Господа в Єрусалимі.

²⁴ А також викликачів духів померлих, і духів віщих, і домови́х божків, і бовва́нів, і всякі гидо́ти, що появилися в Юдинім кра́ї та в Єрусалимі, повини́щував Йосія, щоб поставити слова Зако́ну, написані в книзі, що знайшов священик Хілкійя в Господньому домі.

²⁵ А такого царя, як він, не було перед ним, що наверну́вся б до Господа всім своїм серцем, і всією душею своєю, і всією силою своєю, за всім Мойсеєвим Зако́ном, і по ньому не повставав такий, як він.

²⁶ Тільки не спинився Господь від ре́вности Свого великого гніву, яким запалився Його гнів на Юду за всі огі́рчення, якими гніви́в Його Манасія.

²⁷ І сказав Господь: „Також Юду відкину Я від лиця Свого, як відкинув Я Ізраїля, і відкину це місто, яке вибрав, Єрусалим, та цей храм, про який Я сказав: Ім'я́ Моє буде там!“

²⁸ А решта діл Йосії та все, що́ він робив, — ото вони написані в Книзі Хроніки Юдиних царів.

³⁰ І його раби пове́зли його мертвого з Меґіддо, і приве́зли його до Єрусалиму, і поховали його в гробівці́ його́. А народ кра́ю взяв Єгоахаза, сина Йосії, і пома́зали його, та й настанови́ли його царем замість його батька.

³¹ Єгоахаз був віку двадцяти й трьох літ, коли він зацарював, і царював в Єрусалимі три місяці. А ім'я́ його матері — Хамуталь, дочка́ Єремі́ї, з Лівни.

³² І робив він зло в Господніх оча́х, усе так, як робили його батьки.

³³ І фараон Нехо́ зв'язав його в Рівлі, в гаматському кра́ї, щоб він не царював в Єрусалимі, і наклав ка́ру на цей край, — сто талантів срібла та талант золота.

³⁴ А царем настанови́в фараон Нехо Ел'якима, сина Йосії, замість батька його Йосії, і змінив ім'я́ його на Єгояким. А Єгоахаза він узяв, і той прибув до Єгипту та й помер там.

³⁵ І Єгояким давав фараонові срібла та золота; тільки розклав це на край, щоб давати те срібло на фараонів наказ, — він стягав те срібло та золото з наро́ду кра́ю за оцінкою землі кожного, щоб віддати фараонові Нехо.

³⁶ Єгояки́м був віку двадцяти й п'яти літ, коли він зацарював, і одинадцять років царював в Єрусалимі. А ім'я́ його матері — Зевуда, дочка Педаї, з Руми.

³⁷ І робив він зло в Господніх оча́х, усе так, як робили батьки́ його.

¹ За його днів прийшов Навуходоно́сор, цар вавилонський, а Єгояки́м був йому три роки невільником, та пото́му збунтувався на нього.

² А Господь послав на нього о́рди халде́їв, і о́рди сирійські, і о́рди моавські, та о́рди синів Аммона. І він послав їх на Юду, щоб ви́губити їх за словом Господа, що Він говорив через рабів Своїх пророків.

³ Тільки на нака́з Господа сталося це на Юду, щоб відкинути його від лиця Його за гріхи Манасії, за все, що́ він робив,

⁴ а також за непови́нну кров, яку він пролив, і напо́внив Єрусалим непови́нною кров'ю; і не хотів Господь простити.

⁵ А решта Єгояки́мових діл, та все, що́ він робив, — ото вони описані в Книзі Хроніки Юдиних царів.

⁶ І спочив Єгояким зо своїми батьками, а замість нього зацарював син його Єгояхі́н.

⁷ І більше вже не вихо́див єгипетський цар зо свого кра́ю, бо вавилонський цар забрав усе від Єгипетського потоку аж до річки Ефра́ту, усе, що належало єгипетському цареві.

⁸ Єгояхін був віку вісімнадцяти літ, коли він зацарював, і царював в Єрусалимі три місяці. А ім'я́ його матері — Нехушта, дочка́ Елнатана, з Єрусалиму.

⁹ І робив він зло в Господніх оча́х, усе так, як робив його батько.

¹⁰ Того ча́су прийшли до Єрусалиму раби Навуходоно́сора, царя вавилонського, і місто попало в обло́гу.

¹¹ І прийшов Навуходоно́сор, вавилонський цар, на місто, а його раби обляга́ли його.

¹² І вийшов Єгояхін, цар Юдин, до вавилонського царя, він та мати його, і слуги його, і князі́ його, і є́внухи його, — і вавилонський цар узяв його восьмого року свого царюва́ння.

¹³ І позабирав він звідти всі скарби́ Господнього дому та скарби́ дому царе́вого, і повідру́бував всі золоті речі, які поробив був Соломо́н, цар Ізраїлів, у Господньому храмі, як говорив Господь.

¹⁴ І повиво́див він увесь Єрусалим, і всіх князі́в, і всіх ли́царів військо́вих, — десять тисяч пішло до неволі, — і всіх те́слів та ковалі́в. Не позоставив нікого, окрім нужде́нного народу Краю...

¹⁵ І він вивів до Вавилону Єгояхіна та царе́ву матір, і царськи́х жіно́к, і його є́внухів, і видатних у кра́ї, — усіх ви́провадив у неволю з Єрусалиму до Вавило́ну.

¹⁶ І всіх військо́вих, сім тисяч, і теслів та ковалів тисячу, усіх ли́царів, що займалися війною, — вивів їх вавилонський цар у неволю до Вавилону.

¹⁷ А царем настанови́в вавилонський цар Маттанію, дядька Єгояхіна, замість нього, і переміни́в ім'я́ його на Седекі́ю.

¹⁸ Седекі́я був віку двадцяти й одно́го року, коли він зацарював, і він царював в Єрусалимі одинадцять років. А ім'я́ його матері — Хамуталь, дочка́ Єремії з Лівни.

¹⁹ І робив він зло в Господніх очах, усе так, як робив був Єгояким.

²⁰ Бо за Господній гнів сталося це на Єрусалим та на Юду, і Він відкинув їх від Свого лиця. І Седекія збунтувався проти вавилонського царя.

¹ І сталося дев'ятого року його царюва́ння, десятого місяця, десятого дня місяця, прийшов Навуходоно́сор, цар вавилонський, він та все ві́йсько його, на Єрусалим, і розта́борився проти нього, і побудува́ли проти нього вала навко́ло.

² І було́ місто в обло́зі аж до одинадцятого року царя Седекії.

³ Дев'ятого дня місяця настав сильний голод у місті, і не було хліба для народу кра́ю.

⁴ І пробитий був пролі́м у му́рі міста, і всі вояки́ повтікали вночі дорогою брами між двома му́рами, що при царсько́му садку́, бо халдеї були при місті навколо. А цар утік дорогою в степ.

⁵ А халдейське ві́йсько погналося за царем, та й догнали його в єрихо́нських степа́х, а все його ві́йсько розпоро́шилося від нього.

⁶ І схопи́ли царя, і відвели́ його до вавилонського царя до Рівли, і там його той засудив.

⁷ А синів Седекії зарізали на його оча́х, а очі Седекії він вибрав, і скував його двома́ мідяни́ми кайданами, та й відвів його до Вавило́ну...

⁸ А п'ятого місяця, сьомого дня місяця, — це дев'ятнадцятий рік царя Навуходоно́сора, вавилонського царя, — прийшов до Єрусалиму Невузар'адан, начальник царсько́ї сторожі, слуга вавилонського царя.

⁹ І він спалив дім Господній та дім царе́вий, і всі доми́ в Єрусалимі, і кожен великий дім спалив огнем.

¹⁰ І мури навколо Єрусалиму порозбива́ло все халдейське ві́йсько, що було з начальником царсько́ї сторожі.

¹¹ А решту народу, що позостався в місті, і тих, що перебігли до вавилонського царя, і решту про́стого люду повиганяв Невузар'адан, начальник царсько́ї сторожі.

¹² А з бідноти́ Кра́ю начальник царсько́ї сторо́жі позоставив декого за винярі́в та за рільникі́в.

¹³ А мідяні́ стовпи́, що в Господньому домі, і підста́ви, і мідяне море, що в Господньому домі, халдеї поламали, і відне́сли їхню мідь до Вави лону.

¹⁴ І го́рнята, і лопа́тки, і ножі, і ложки, і ввесь мідяний по́суд, що вживається при службі, позабира́ли.

¹⁵ І кади́льниці, і ча́ші, усе, що було золоте — забрав золото, а що було́ срібне — срібло взяв начальник царсько́ї сторожі.

¹⁶ Два стовпи́, одне море та ті підстави, що Соломон поробив був для Господнього дому, — не було й ваги для всіх цих рече́й!

¹⁷ Вісімнадцять ліктів високість одного стовпа й одна мідяна ма́ковиця, а високість ма́ковиці — три лікті, та мере́жка, і грана́тові яблука на ма́ковиці навколо, усе мідь. І для другого стовпа́ з мере́жкою — так само.

¹⁸ І начальник царсько́ї сторожі взяв Сераю, первосвященика, і Цефанію, другого священика, та трьох сторожів поро́га.

¹⁹ А з міста взяв він одного є́внуха, що був начальником над військо́вими, та п'ять чоловіка з тих, що бачать цареве обличчя, що були зна́йдені в місті, і писаря, зверхника військо́вих відділів, що записував народ краю до військо́вих відділів, і шістдеся́т чоловіка з народу кра́ю, що знахо́дилися в місті.

²⁰ І позабирав їх Невузар'адан, начальник царсько́ї сторожі, і відвів їх до вавилонсього царя, до Рівли.

²¹ І вдарив їх вавилонський цар, і повбивав їх у Рівлі, у гаматовому кра́ї. І пішов Юда на вигна́ння з своєї землі.

²² А народ, що позостався в Юдиному кра́ї, якого позоставив Навуходоно́сор, вавилонський цар, то настанови́в над ним Ґедалію, сина Ахікама, Шафанового сина.

²³ І почули всі військо́ві зверхники, вони та люди, що вавилонський цар настанови́в Ґедалію, то поприхо́дили до Ґедалії до Міцпи і Ізмаїл, син Нетаніїн, і Йоханан, син Кареахів, і Серая, син нетофатянина Танхумета, і Яазанія, син маахатянина, вони та їхні люди.

²⁴ І присягну́в Ґедалія їм та їхнім лю́дям, і сказав їм: „Не бійтеся бути підда́ними халдейцям, осядьте в Кра́ї та служіть вавилонському цареві, — і буде вам добре!“

²⁵ І сталося сьомого місяця, прийшов Ізмаїл, син Нетанії, Елішамового сина, з царсько́го насіння, та десять мужів із ним, і вдарили вони Ґедалію, — і він помер, і юдеїв, і халдеїв, що були з ними в Міцпі.

²⁶ І знявся ввесь наро́д, від мало́го й аж до великого, та зверхники військ, і пішов до Єгипту, бо боявся халдеїв.

²⁷ І сталося тридцятого й сьомого року неволі Єгояхіна, Юдиного царя, дванадцятого місяця, двадцять сьомого дня місяця, Евіл-Меродах, цар вавилонський, у році свого запарюва́ння, змилувався над Єгояхіном, Юдиним царем, і вивів його з дому ув'я́знення.

²⁸ І він говорив із ним ласка́во, і поставив тро́на його понад трона царів, що були з ним у Вавилоні.

²⁹ І змінив в'язни́чну одежу його, і він за́вжди їв хліб перед ним по всі дні свого життя.

³⁰ А ї́жа його, їжа стала, видавалася йому від царя, щоденне щоденно, по всі дні його життя.

¹ Після цього Ісус ходив по Галілеї, не хотів бо ходи́ти по Юдеї, бо юдеї шукали наго́ди, щоб убити Його.

² А надхо́дило свято юдейське — Ку́чки.

³ І сказали до Нього брати Його: „Піди звідси, і йди до Юдеї, щоб і учні Твої побачили вчинки Твої, що Ти робиш.

⁴ Тайкома́ бо не робить нічо́го ніхто, але сам прагне бути відо́мий. Коли Ти таке чиниш, то з'яви́ Себе світові“.

⁵ Бо не вірували в Нього навіть брати Його!

⁶ А Ісус промовляє до них: „Не настав ще Мій час, але за́вжди готовий час ваш.

⁷ Вас нена́видіти світ не може, а Мене він нена́видить, бо Я сві́дчу про нього, що діла́ його злі.

⁸ Ідіть на це свято, Я ж іще не піду́ на це свято, бо не ви́повнився ще Мій час“.

⁹ Це сказавши до них, Він зоставсь у Галілеї.

¹⁰ Коли ж вийшли на свято брати Його, тоді й Сам Він пішов, — не відкрито, але́ ніби по́тай.

¹¹ А юдеї за свята шукали Його та питали: „Де Він?“

¹² І поголо́ска велика про Нього в наро́ді була. Одні говорили: „Він добрий“, а інші казали: „Ні, — Він зводить з дороги наро́д“.

¹³ Та відкрито про Нього ніхто не казав, — бо боялись юдеїв.

¹⁵ І дивувались юдеї й казали: „Як Він знає Писа́ння, не вчившись?“

¹⁶ Відповів їм Ісус і сказав: „Наука Моя — не Моя, а Того, Хто послав Мене.

¹⁷ Коли хоче хто волю чинити Його, той довідається про науку, чи від Бога вона, чи від Себе Самого кажу́ Я.

¹⁸ Хто говорить від себе самого, той власної слави шукає, а Хто слави шукає Того, Хто послав Його, Той правдивий, — і в Ньому неправедности нема.

¹⁹ Чи ж Зако́на вам дав не Мойсей? Та ніхто з вас Зако́на того не виконує. На́що хочете вбити Мене?“

²⁰ Наро́д відповів: „Чи Ти де́мона маєш? Хто Тебе хоче вбити?“

²¹ Ісус відповів і сказав їм: „Одне ді́ло зробив Я, — і всі ви дивуєтесь.

²² Через це Мойсей дав обрі́зання вам, — не тому́, що воно від Мойсея, але від отців, — та ви й у суботу обрізуєте чоловіка.

²³ Коли ж чоловік у суботу приймає обрі́зання, щоб Зако́ну Мойсеєвого не порушити, чого ж ре́мствуєте ви на Мене, що Я всю люди́ну в суботу вздоро́вив?

²⁴ Не судіть за обличчям, але суд справедливий чиніть!“

²⁶ Бо говорить відкрито ось Він, — і нічого не кажуть Йому. Чи то справді дізналися старші, що Він дійсно Христос?

²⁷ Та ми знаєм Цього, звідки Він. Про Христа ж, коли при́йде, ніхто знати не бу́де, звідки Він“.

²⁸ І скликнув у храмі Ісус, навчаючи й кажучи: „І Мене знаєте ви, і знаєте, звідки Я. А Я не прийшов Сам від Себе; правдивий же Той, Хто послав Мене, що Його ви не знаєте.

²⁹ Я знаю Його, — Я бо від Нього, і послав Мене Він!“

³⁰ Тож шукали вони, щоб схопи́ти Його, та ніхто не наклав рук на Нього, — бо то ще не настала година Його́.

³¹ А багато з наро́ду в Нього ввірували та казали: „Коли при́йде Христос, чи ж Він чу́да чинитиме більші, як чинить Оцей?“