¹ Йосі́я був віку восьми́ літ, коли він зацарював, і царював в Єрусалимі тридцять і один рік.

² І робив він угодне в Господніх оча́х, і ходив дорогами свого батька Давида, і не вступався ані право́руч, ані ліво́руч.

³ І восьмого року царюва́ння свого, бувши ще юнако́м, розпоча́в він зверта́тися до Бога батька свого Давида, а дванадцятого року розпочав очищати Юду та Єрусалим від па́гірків, і Аста́рт, і бовва́нів рі́заних та литих.

⁴ І порозбивали перед ним Ваалові же́ртівники, а стовпи́ сонця, що були на них, він повиру́бував, а Астарти, і бовва́ни різані та литі полама́в і розтер, і розкидав на гроби́ тих, хто прино́сив їм жертви.

⁵ А кості жерців попалив на їхніх же́ртівниках, і очи́стив Юдею та Єрусалим.

⁶ А по містах Манасії, і Єфрема, і Симеона, і аж до Нефталима по їхніх руїнах навко́ло

⁷ порозбива́в же́ртівники та Аста́рти, і потовк бовва́ни на порох, а всі ідоли сонця повиру́бував в усьому Ізраїлевому кра́ї, і вернувся до Єрусалиму.

⁸ А вісімнадцятого року царюва́ння його́, по очи́щенні Кра́ю та Божого дому, послав він Шафана, сина Ацалії, і Маасею, зверхника міста, та Йоаха, та ка́нцлера Йоаха, сина Йохазового, щоб напра́вити дім Господа, Бога його.

⁹ І прийшли вони до первосвященика Хілкійї, і дали срібло, що було зне́сене до Господнього дому, яке зібрали Левити, що стерегли́ поро́га, з руки Манасії й Єфрема, та з усієї решти Ізраїля, і з усього Юди й Веніямина та ме́шканців Єрусалиму.

¹⁰ I дали́ на руку робітникі́в праці, приста́влених до Господнього дому, а робітники тієї праці, що робили в Господньому домі, віддали́ на відбудову та на направу Божого дому.

¹¹ І дали́ вони те́слям, і будівни́чим, щоб купувати те́сане камі́ння та дере́ва на зв'я́зування та на покриття́ домів, що їх понищили Юдині царі.

¹² А ті люди чесно вико́нували працю, а над ними були́ поста́влені Яхат та Овадія, Левити з синів Мерарієвих, і Захарій та Мешуллам із синів Кегатівців для керува́ння. А всі ті Левіти, що розумілися на музичних знаря́ддях,

¹³ були над носія́ми, і керували всіма́ робітника́ми на кожну роботу; а з Левитів були писарі́ й уря́дники та придве́рні.

¹⁴ А коли вони виймали срібло, прине́сене до Господнього дому, священик Хілкійя знайшов книгу Господнього Зако́ну, даного через Мойсея.

¹⁵ І відповів Хілкійя й сказав до пи́саря Шафана: „Я знайшов у Господньому домі книгу Зако́ну!“ І дав Хілкійя ту книгу Діафанові.

¹⁶ І приніс Шафан ту книгу до царя, і приніс царе́ві ще відповідь, говорячи: „Усе, що да́но через твоїх рабів, вони роблять.

¹⁷ І вони ви́сипали те срібло, що зна́йдене в Господньому домі, і дали його на руку приста́влених та на руку робітникі́в праці“.

¹⁸ І доніс писар Шафан цареві, говорячи: „Священик Хілкійя дав мені книгу“. І Шафан перечитав з неї перед царем.

¹⁹ І сталося, як цар почув слова́ книги Зако́ну, то розде́р свої шати...

²⁰ І наказав цар Хілкійї, і Ахікамові, Шафановому синові, і Авдонові, Міхиному синові, і писареві Шафанові, і Асаї, царевому рабові, говорячи:

²¹ „Ідіть, зверніться до Господа про мене та про позосталих в Ізраїлі та в Юдеї, про слова́ цієї книги, що зна́йдена. Великий бо гнів Господній, що вилився на нас за те, що батьки наші не дотри́мували Господнього слова, щоб робити все, як написано в цій книзі“.

²² І пішов Хілкійя та ті, кому́ звелів цар, до пророчиці Хулди, жінки Шаллума, сина Токегата, сина Хасриного, сто́рожа шат, а вона сиділа в Єрусалимі на Ново́му Місті, — і говорили до неї про це.

²³ А вона сказала до них: „Так говорить Господь, Бог Ізраїлів: Скажіть чоловікові, що послав вас до мене:

²⁴ Так говорить Господь: Ось Я наведу́ лихо на оце місце та на ме́шканців його, усі ті прокля́ття, що написані в книзі, яку читали перед Юдиним царем,

²⁵ за те, що вони поки́нули Мене й кадили іншим бога́м, щоб гніви́ти Мене всіма́ ділами своїх рук. І вилився гнів Мій на це місце, — і він не погасне.

²⁶ А Юдиному царе́ві, що послав вас звернутися до Господа, скажете йому так: Так говорить Господь, Бог Ізраїлів, — про ті слова́, які ти чув:

²⁷ За те, що зм'якло твоє серце, і ти впокори́вся перед лицем Бога свого, коли ти почув слова́ Його на це місце та на ме́шканців його, і ти впокори́вся перед лицем Моїм, і розде́р свої шати та плакав перед Моїм лицем, то Я також почув, — говорить Господь.

²⁸ Ось Я прилучу́ тебе до батькі́в твоїх, і ти бу́деш прилу́чений до гробі́в своїх у споко́ї, і очі твої не побачать усього того лиха, що Я наведу́ на оце місце та на ме́шканців його!“ І вони прине́сли відповідь цареві.

²⁹ А цар послав, і зібрав усіх старши́х Юдеї та Єрусалиму.

³⁰ І ввійшов до Господнього дому цар, і кожен муж Юдеї, і ме́шканці Єрусалиму, і священики, і Левити, і ввесь народ від великого й аж до мало́го, і він прочитав уго́лос слова́ книги Заповіту, зна́йденої в Господньому домі.

³¹ І став цар на своєму місці, і склав заповіта перед Господнім лицем, щоб ходити за Господом та додержувати заповіді Його, і сві́дчення Його, і устави Його всім серцем своїм та всім життям своїм, щоб вико́нувати слова́ того заповіту, що написані в тій книзі.

³² І наставив він кожного, хто знахо́дився в Єрусалимі та в Веніямині, до того. І ме́шканці Єрусалиму робили за заповітом Бога, Бога своїх батьків.

³³ І Йосі́я повикидав усі поганські гидо́ти з усіх країв, що в Ізраїлевих синів, і змусив кожного, хто знахо́дився в Ізраїлі, служити Господе́ві, їхньому Богові. За всіх днів його вони не відступали від Господа, Бога своїх батьків.

¹ І справив Йосія в Єрусалимі Пасху для Господа, і зарізали пасхальне ягня чотирнадцятого дня першого місяця.

² І поставив він священиків на їхні стано́вища, і підбадьо́рував їх на службу Господнього дому.

³ І сказав він Левитам, наста́вникам усього Ізра́їля, посвя́ченим для Господа: „Дайте святого ковчега до храму, що його збудува́в Соломон, син Давидів, цар Ізраїлів. Нема пощо вам носити його на раме́нах, — служіть тепер Господе́ві, вашому Богові, та Його наро́дові, Ізраїлеві.

⁴ І приготу́йтеся за родом ваших батьків, за вашими че́ргами, за писа́нням Давида, Ізраїлевого царя, та за писа́нням його сина Соломона.

⁵ І станьте в святині за ві́дділами ба́тьківських ро́дів ваших браті́в, синів народу, — а по́діл за ба́тьківськими домами в Левитів.

⁶ І заріжте пасха́льне ягня́, й освятіться, і приготу́йте для ваших братів, щоб робити за Господнім словом, даним через Мойсея“.

⁷ І дав Йосі́я для лю́дських синів худоби дрібно́ї, ове́чок та молодих кіз, це все на пасха́льне ягня́ для кожного, хто знахо́дився в Єрусалимі, числом тридцять тисяч, а худоби великої — три тисячі. Це з набу́тку царе́вого.

⁸ А його зве́рхники дали́ на жертву для народу, для священиків та для Левитів: Хілкійя, і Захарій, і Єхіїл, старші́ в Божому домі, дали́ священикам на пасха́льні же́ртви дві тисячі й шість сотень худо́би дрібно́ї, а худоби великої — три тисячі.

⁹ А Конанія, і Шемая, і брат його Натанаїл, і Хашавія, і Єіїл, і Йозавад, зверхники Левитів, дали́ для Левитів на пасхальні же́ртви п'ять тисяч худо́би дрібно́ї, а худоби великої — п'ять сотень.

¹⁰ І була́ міцно встано́влена служба, — і стали священики на своїм стано́вищі, а Левити — при своїх че́ргах, за нака́зом царя.

¹¹ І різали пасхальне ягня, а священики кропи́ли кров'ю, беручи́ з їхньої руки, а Левити здирали шкуру.

¹² І відділи́ли, що було на цілопа́лення, щоб дати їх за ві́дділами, по ба́тьківських дома́х сина́м народу на прино́шення Господе́ві, як написано в Мойсеєвій книзі. І так зробили й з худобою великою.

¹³ І пекли пасхальне ягня на огні, за постановою, а святі жертви варили в горшка́х, і в котла́х, і в горня́тах, і швидко не́сли всім синам народу.

¹⁴ А потім навари́ли собі та священикам, бо священики, Ааро́нові сини, були зайняті прино́шенням цілопа́лення та ло́ю аж до ночі, то Левити нагото́вили ї́жі собі та священикам, Ааро́новим синам.

¹⁵ А співаки́, Асафові сини, були на своїх місцях за нака́зом Давида, і Асафа, і Гемана, і Єдутуна, царе́вого прозорли́вця, а придве́рні були при кожній брамі, — їм не треба було відхо́дити від своїх робі́т, бо їхні брати́ Левити нагото́вили їм.

¹⁶ I була міцно встано́влена вся Господня служба того дня, щоб спра́вити Па́сху й прине́сти цілопа́лення на Господньому же́ртвінику, за нака́зом царя Йосії.

¹⁷ І Ізра́їлеві сини, що знахо́дилися там, справля́ли того ча́су Па́сху та свято Опрі́сноків сім день.

¹⁸ І не справля́лася Па́сха, як ця, в Ізраїлі від днів пророка Самуїла, а всі Ізраїлеві царі не справляли такої, як ця Па́сха, що справив Йосія, і священики, і Левити, і ввесь Юда та Ізраїль, що знахо́дився там, та ме́шканці Єрусалиму.

¹⁹ Вісімнадцятого року царюва́ння Йосі́ї справля́лася ця Па́сха.

²¹ І послав той до нього послів, говорячи: „Що́ мені до тебе, ца́рю Юдин? Не проти тебе прихо́джу я сьогодні, але проти дому, що воює зо мною. А Бог наказав мені спіши́ти. Не протився Богові, що зо мною, і нехай Він не знищить тебе!“

²² Та Йосія не відвернувся від нього, але перебрався, щоб воювати з ним, і не послухався слів Нехо, що були з Божого нака́зу, і прийшов воювати в долині Меґіддо.

²³ І ви́стрілили стрільці́ на царя Йосію. І сказав цар до своїх рабів: „Відведіть мене, бо я си́льно ра́нений“...

²⁴ І перевели́ його його раби з військової колесниці на його другий по́віз, і відве́зли його до Єрусалиму. І помер він, і був похований у гроба́х своїх батьків, а вся Юдея та Єрусалим були в жало́бі по Йосії.

²⁵ І Єремія співав жало́бну пісню по Йосії. А всі співаки́ та співа́чки оповіда́ли в жало́бних своїх пісня́х про Йосію, і так є аж до сьогодні, і дали їх за уставу для Ізраїля, і ось вони написані в „Жало́бних Пісня́х“.

²⁶ А решта діл Йосії та його чесно́ти, за написаним у Господнім Зако́ні,

²⁷ і дії його перші та останні, — ото вони описані в Книзі Царів Ізраїлевих та Юдиних.

¹ А наро́д кра́ю взяв Йоаха́за, сина Йосії, і настанови́в його царем в Єрусалимі замість ба́тька його.

² Йоаха́з був віку двадцяти й трьох літ, коли він зацарював, і царював в Єрусалимі три місяці.

³ I скинув його єгипетський цар в Єрусалимі, і наклав ка́ру на цей край, — сто талантів срібла та талант золота.

⁴ І єгипетський цар настанови́в царем над Юдеєю та Єрусалимом брата його Ел'якима, і змінив ім'я́ йому на Єгояким. А брата його Йоахаза узяв Нехо й відвів його до Єгипту.

⁵ Єгояки́м був віку двадцяти й п'яти літ, коли він зацарював, і одина́дцять років царював в Єрусалимі. І робив він зло в оча́х Господа, Бога свого.

⁷ А дещо з по́суду Господнього дому Навуходоно́сор відправив до Вавилону, і дав його до храму свого в Вавилоні.

⁸ А решта Єгоякимових діл та гидо́ти його, які він робив, і що зна́йдено проти нього, — ото вони описані в Книзі Царів Ізраїлевих та Юдиних. А замість нього зацарював син його Єгояхі́н.

⁹ Єгояхі́н був віку восьми літ, коли він зацарював, і царював в Єрусалимі три місяці й десять день. І робив він лихе́ в Господніх оча́х.

¹⁰ А по році послав цар Навуходоно́сор, і привів його до Вавилону з дорогим по́судом Господнього дому, а царем над Юдеєю та Єрусалимом настановив брата його Седекі́ю.

¹¹ Седекі́я був віку двадцяти й одно́го року, коли він зацарював, і він царював в Єрусалимі одина́дцять років.

¹² І робив він зло в оча́х Господа, Бога свого, — не впокори́вся перед пророком Єремією, що говорив із нака́зу Господнього.

¹³ І він також відкинувся від царя Навуходоно́сора, що був заприсягнув його Господом, — і вчинив твердо́ю свою шию, і став запе́клим, щоб не наверта́тися до Господа, Бога Ізраїлевого.

¹⁴ Також усі зве́рхники священиків та наро́ду ще більше грішили, шануючи гидо́ти поган, і вони занечи́стили Господній дім, якого Він освятив в Єрусалимі.

¹⁵ А Господь, Бог їхніх батьків, усе посилав до них через Своїх послів слова остороги, бо Він змилосе́рдився над народом Своїм та над осе́лею Своєю.

¹⁶ Та вони соро́мили Божих послів, і пого́рджували їхніми слова́ми, і насміха́лися з Його пророків, аж поки не піднісся гнів Господа на народ Його так, що не було вже ліку.

¹⁷ І Він навів на них халдейського царя, і той позабива́в мече́м їхніх ви́браних у домі їхньої святині, і не змилосе́рдився ані над юнако́м, ані над ді́вчиною, ані над стари́м, ані над старе́зним, — усе дав в його руку...

¹⁸ І всі речі Божого дому, вели́кі та малі́, і ска́рби дому Господнього та дому царя й його зверхників, — усе переніс до Вавилону.

¹⁹ І спали́ли вони Божий дім, і порозбива́ли мур Єрусалиму, і всі пала́ти його попали́ли огнем, а всі дорогі́ речі його пони́щили...

²⁰ І пішло́ на вигна́ння до Вавилону позоста́ле від меча́, і стали йому та синам його за рабів аж до зацарювання перського царства,

²¹ щоб ви́повнилося Господнє слово, проре́чене Єреміїними устами, аж поки вподо́бає собі земля свої суботи, — по всі дні її спусто́шення святкува́ла вона суботи, щоб спо́внилися сімдеся́т літ.

²³ „Так говорить Кір, цар перський: Усі зе́мні царства дав мені Госпо́дь, Бог Небесний, і Він наклав на мене збудувати Йому храма в Єрусалимі, що в Юдеї. Хто між вами з усьо́го Його наро́ду, — нехай буде Госпо́дь, Бог його, з ним, і нехай він іде до Єрусалиму!“

¹ От тоді взяв Ісуса Пилат, та й звелів збичува́ти Його.

² Вояки́ ж, сплівши з те́рну вінка, Йому покла́ли на голову, та багряни́цю наділи на Нього,

³ і приступали до Нього й казали: „Раді́й, Ца́рю Юдейський!“ І били по щоках Його.

⁵ І вийшов назо́вні Ісус, у терно́вім вінку та в багря́нім плащі. А Пилат до них каже: „Оце Чоловік!“

⁶ Як зобачили ж Його первосвященики й служба, то закричали, говорячи: „Розіпни́, розіпни́!“ Пилат каже до них: „То візьміть Його ви й розіпні́ть, — бо провини я в Нім не знахо́джу!“

⁷ Відказали юдеї йому: „Ми маємо Зако́на, а за Зако́ном Він мусить умерти, — бо за Божого Сина Себе видавав!“

⁸ Як зачув же Пилат оце слово, налякався ще більш,

⁹ і вернувся в прето́рій ізно́ву, і питає Ісуса: „Звідки Ти?“ Та Ісус йому відповіді не подав.

¹⁰ І каже до Нього Пилат: „Не говориш до мене? Хіба ж Ти не знаєш, що маю я вла́ду розп'я́сти Тебе, і маю вла́ду Тебе відпустити?“

¹¹ Ісус відповів: „Надо Мною ти жодної вла́ди не мав би, коли б тобі зве́рху не да́но було́; тому більший гріх має той, хто Мене тобі ви́дав“.

¹² Після цього Пилат намагався пустити Його, та юдеї кричали, говорячи: „Якщо Його пустиш, то не ке́сарів при́ятель ти! Усякий, хто себе за царя видає, противиться ке́сареві“.

¹³ Як зачув же Пилат оце слово, то вивів назо́вні Ісуса, і засів на судде́ве сиді́ння, на місці, що зветься літострото́н, по-гебрейському ж гавва́та.

¹⁴ Був то ж день Пригото́влення Пасхи, година була — близько шостої. І він каже юдеям: „Ось ваш Цар!“

¹⁵ Та вони закричали: „Геть, геть із Ним! Розіпни́ Його!“ Пилат каже до них: „Царя вашого маю розп'я́сти?“ Первосвященики відповіли: „Ми не маєм царя, окрім ке́саря!“

¹⁶ Ось тоді він їм видав Його, щоб розп'я́сти.
Розп'яття́ Ісуса
І взяли Ісуса й повели́...

¹⁷ І, нісши Свого хреста, Він вийшов на місце, Черепо́вищем зване, по-гебрейському Голго́фа.

¹⁸ Там Його розп'яли́, а з Ним ра́зом двох інших, з одно́го та з другого боку, а Ісуса всере́дині.

¹⁹ А Пилат написав і на́писа, та й умістив на хресті. Було ж там написано: „Ісус Назаряни́н, Цар Юдейський“.

²⁰ І багато з юдеїв читали цього написа, бо те місце, де Ісус був розп'я́тий, було близько від міста. А було по-гебрейському, по-грецькому й по-римському написано.

²¹ Тож сказали Пилатові юдейські первосвященики: „Не пиши: Цар Юдейський, але що Він Сам говорив: Я — Цар Юдейський.

²² Пилат відповів: „Що я написав — написав!“