Ранкове читання:
Приповісті 1
1 При́повісті Соломона, сина Давидового, царя Ізраїлевого, —
2 щоб пізна́ти премудрість і карність, щоб зрозуміти розсу́дні слова,
3 щоб прийняти напоу́млення мудрости, праведности, і пра́ва й простоти,
4 щоб мудрости дати простоду́шним, юнако́ві — пізна́ння й розва́жність.
5 Хай послухає мудрий — і примно́жить науку, а розумний здобу́де хай мудрих думо́к,
6 щоб пізнати ту при́повість та загадко́ве говорення, слова мудреці́в та їхні за́гадки.
7 Страх Господній — початок прему́дрости, — нерозумні пого́рджують мудрістю та напу́чуванням.
8 Послухай, мій сину, напу́чення батька свого́, і не відкидай науки матері своєї, —
9 вони бо хороший вінок для твоєї голови, і прикра́са на шию твою.
10 Мій сину, як грішники будуть тебе намовляти, — то з ними не згоджуйся ти !
11 Якщо скажуть вони: „Ходи з нами, чатуймо на кров, безпричи́нно засядьмо на неповинного,
12 живих поковтаймо ми їх, як шео́л, та здорових, як тих, які сходять до гро́бу!
13 Ми зна́йдемо всіляке багатство цінне́, перепо́внимо здо́биччю наші хати́.
14 Жеребо́к свій ти кинеш із нами, — буде са́ква одна для всіх нас“, —
15 сину мій, — не ходи ти доро́гою з ними, спини́ но́гу свою від їхньої сте́жки,
16 бо біжать їхні но́ги на зло, і поспішають, щоб кров проливати!
17 Бож нада́рмо поставлена сі́тка на о́чах усього крила́того:
18 то вони на кров власну чату́ють, засідають на душу свою!
19 Такі то доро́ги усіх, хто за́здрий чужого добра: воно́ бере душу свого власника́!
20 Кличе мудрість на вулиці, на пло́щах свій голос дає,
21 на шумли́вих місцях проповідує, у місті при входах до брам вона каже слова́ свої:
22 „Доки ви, нерозумні, глупо́ту любитимете? Аж доки насмі́шники будуть кохатись собі в глузува́нні, а безглу́зді нена́видіти будуть знания?
23 Зверніться но ви до карта́ння мого́, — ось я виллю вам духа свого, сповіщу́ вам слова свої!
24 Бо кликала я, та відмовились ви, простягла́ була руку свою, та ніхто не прислу́хувався!
25 І всю раду мою ви відкинули, карта́ння ж мого не схотіли!
26 Тож у вашім нещасті сміятися буду і я, насміха́тися буду, як при́йде ваш страх.
27 Коли при́йде ваш страх, немов вихор, і прива́литься ваше нещастя, мов буря, як при́йде недоля та у́тиск на вас,
28 тоді кликати бу́дуть мене, але не відпові́м, будуть шукати мене, та не зна́йдуть мене, —
29 за те, що науку знена́виділи, і не ви́брали стра́ху Господнього,
30 не хотіли поради моєї, пого́рджували всіма моїми доко́рами!
31 І тому́ хай їдять вони з пло́ду дороги своєї, а з порад своїх хай насища́ються, —
32 бо відсту́пство безумних заб'є їх, і безпе́чність безтя́мних їх ви́губить!
33 А хто мене слухає, той буде жити безпе́чно, і буде спокійний від страху перед злом!“
Приповісті 2
1 Сину мій, якщо при́ймеш слова мої ти, а нака́зи мої при собі заховаєш,
2 щоб слухало мудрости вухо твоє, своє серце прихи́лиш до розуму,
3 якщо до розсудку ти кликати будеш, до розуму кликатимеш своїм голосом,
4 якщо бу́деш шукати його, немов срі́бла, і бу́деш його ти пошу́кувати, як тих схо́ваних ска́рбів, —
5 тоді зрозумієш страх Господній, і зна́йдеш ти Богопізна́ння, —
6 бо Господь дає мудрість, з Його уст — знання́ й розум!
7 Він спасі́ння ховає для щирих, мов щит той для тих, хто в невинності ходить,
8 щоб справедливих стежо́к стерегти́, і береже́ Він дорогу Своїх богобі́йних!
9 Тоді ти збагне́ш справедливість та право, і простоту́, всіляку доро́гу добра,
10 бо мудрість уві́йде до серця твого́, і буде приємне знання́ для твоєї душі!
11 розва́жність тоді тебе пильнуватиме, розум тебе стерегти́ме,
12 щоб тебе врятувати від злої дороги, від люди́ни, що каже лукаве,
13 від тих, хто стежки́ простоти́ покидає, щоб ходити доро́гами те́мряви,
14 що ті́шаться, роблячи зло, що радіють круті́йствами злого,
15 що стежки́ їхні круті, і відхо́дять своїми путя́ми, —
16 щоб тебе врятува́ти від блудни́ці, від чужи́нки, що мо́вить м'яке́нькі слова́,
17 що покинула друга юна́цтва свого́, а про заповіт свого Бога забула, —
18 вона бо із домом своїм западе́ться у смерть, а стежки́ її — до померлих,
19 ніхто́, хто входить до неї, не ве́рнеться, і сте́жки життя не дося́гне, —
20 щоб ходив ти дорогою добрих, і стежки́ справедливих беріг!
21 Бо заме́шкають праведні землю, і невинні зоста́нуться в ній,
22 а безбожні з землі будуть ви́гублені, і повирива́ються з неї невірні!
Вечірнє читання:
До римлян 11
22 Отже, бач до́брість і суво́рість Божу, — на відпалих суворість, а на тебе до́брість Божа, коли перебу́деш у до́брості, коли ж ні, то й ти бу́деш відтя́тий.
23 Та й вони, коли не зоста́нуться в невірстві, прище́пляться, бо має Бог силу їх знов прищепи́ти.
24 Бо коли ти відтя́тий з оливки, дикої з природи, і проти природи заще́плений до доброї оливки, то скільки ж більше ті, що природні, прище́пляться до своєї власної оливки?
25 Бо не хо́чу я, браття, щоб ви не знали цієї таємниці, — щоб не були́ ви високої думки про себе, що жорстокість ста́лась Ізраїлеві поча́сти, аж поки не вві́йде повне число поган,
26 і так увесь Ізраїль спасеться, як написано: „При́йде з Сіо́ну Спаситель, і відве́рне безбожність від Якова,
27 і це запові́т їм від Мене, коли відійму́ гріхи їхні!“
28 Тож вони за Єва́нгелією вороги ради вас, а за вибором — улю́блені ради отців.
29 Бо да́ри й покли́кання Божі невідмінні.
30 Бо як і ви були́ колись неслухняні Богові, а тепер поми́лувані через їхній непо́слух,
31 так і вони тепер спроти́вились для поми́лування вас, щоб і самі були помилувані.
32 Бо замкнув Бог усіх у непо́слух, щоб помилувати всіх.
33 О глиби́но багатства, і премудрости, і знання́ Божого! Які недовідо́мі при́суди Його, і недослі́джені дороги Його!
34 „Бо хто розум Господній пізнав? Або хто був дорадник Йому?
35 Або хто давніш Йому дав, і йому бу́де відда́но?“
36 Бо все з Нього, через Нього і для Нього! Йому слава навіки. Амі́нь.