Ранкове читання:
Псалми 68
1 Для дириґента хору. На спів „Лелії“. Давидів.
2 Спаси мене, Боже, бо во́ди вже аж до душі підійшли́!
3 Я загруз у глибокім багні́, і нема на чім стати, ввійшов я до водних глиби́н, — і мене залила́ течія́!
4 Я змучився в крику своїм, ви́сохло го́рло моє, очі мої затума́нились від вигляда́ння надії від Бога мого!
5 Тих, хто мене без причини нена́видить, стало більш, як воло́сся на моїй голові, набра́лися сили мої вороги, що безви́нно мене переслідують, — чого не грабував, те вертаю!
6 Боже, Ти знаєш глупо́ту мою, а гріхі́ мої перед Тобою не схо́вані!
7 Неха́й через мене не ма́тимуть сти́ду оті́, хто на Тебе наді́ється, Господи, Господи Саваоте; нехай через мене не матимуть со́рому ті, хто шукає Тебе, Боже Ізраїлів, —
8 бо я ради Тебе знева́гу ношу́, га́ньба покрила обличчя моє!
9 Для братів своїх став я відчу́жений, і чужи́й для синів своєї матері,
10 бо ре́вність до дому Твойо́го з'їдає мене, і знева́ги Твоїх зневажа́льників спада́ють на мене,
11 і по́стом я ви́плакав душу свою, а це сталось мені на знева́гу.
12 За одежу надів я вере́ту, — і за при́казку став я для них:
13 про мене бала́кають ті, хто в брамі сидить, і пісні тих, хто п'янке́ попива́є.
14 А я — молитва моя до Тебе, Господи, в часі Твоєї зичли́вости; в многоті́ милосердя Твойо́го подай мені відповідь про певність спасі́ння Твого,
15 визволь з болота мене, щоб я не втопи́вся, щоб я урято́ваний був від своїх ненави́сників та від глибо́кости вод!
16 Хай мене не заллє́ водяна́ течія́, і хай глибі́нь мене не проковтне́, і нехай своїх уст не замкне́ надо мною безо́дня!
17 Обізви́ся до мене, о Господи, в міру доброї ласки Своєї, в міру вели́кости Свого милосердя зверни́ся до мене,
18 і обличчя Свого не ховай від Свого раба, бо ті́сно мені, — озви́ся ж неба́ром до мене,
19 наблизи́сь до моєї душі, порятуй же її, ради моїх ворогів відкупи́ Ти мене!
20 Ти знаєш нару́гу мою, і мій сором та га́ньбу мою, — перед Тобою всі мої вороги!
21 Моє серце злама́ла нару́га, і невиго́йний мій сором: я чекав співчуття́ — та немає його, і потіши́телів — та не знайшов!
22 І жо́вчі покла́ли у мій хліб поті́шення, а в спра́зі моїй оцтом мене напува́ли.
23 Бодай па́сткою стала їм їхня трапе́за, а їхні у́чти — тене́тами,
24 бодай їхні очі поте́мніли, щоб їм не бачити, а їхні клу́би хай за́вжди хитаються!
25 Вилий на них Свою ре́вність, а по́лум'я гніву Твого нехай їх доганяє!
26 Нехай їхнє село́ опусто́шене буде, хай ме́шканця в їхніх наме́тах не буде!
27 Бо кого Ти був збив, — вони ще́ переслідують, і побі́льшують му́ки ране́ним Тобою.
28 Додай же гріха на їхній гріх, щоб вони не ввійшли в справедливість Твою,
29 нехай скре́слені будуть із книги життя, і хай не будуть запи́сані з праведними!
30 А я бідний та хворий, але, Боже, — спасі́ння Твоє мене чинить могу́тнім,
31 і я піснею буду хвалити Ім'я́ Боже, співом вдя́чним Його велича́тиму!
32 І буде для Господа краща вона від вола́, від бика, що ро́ги він має, що копи́та роздво́єні має.
33 Побачать слухня́ні, — і бу́дуть раді́ти, хто ж Бога шукає — нехай оживе́ ваше серце,
34 бо до вбогих Госпо́дь прислуха́ється, і в'язня́ми Своїми не гордує Він!
35 Нехай хвалять Його небеса́ та земля, море й усе, що́ в них ру́хається,
36 бо спасе́ Бог Сіо́на, і збудує для Юди міста́, — і заме́шкають там, і вспадку́ють його́,
37 і наща́дки рабів Його пося́дуть його, й ті, хто любить Ім'я́ Його, жи́тимуть в нім!
Псалми 69
1 Для дириґента хору. Давидів. На пам'ятку.
2 Поква́пся спасти́ мене, Боже, Господи, поспіши́ся ж на поміч мені!
3 Нехай посоро́млені будуть, і хай застида́ються ті, хто шукає моєї душі, щоб схопи́ти її! Нехай подаду́ться назад, і нехай посоро́млені будуть усі, хто бажає для мене лихо́го!
4 Бодай поверну́лися з со́ромом ті, хто говорить на мене: „Ага!.. Ага!“
5 Нехай ті́шаться та веселя́ться Тобою усі, хто шукає Тебе, та хто любить спасі́ння Твоє, і хай за́вжди говорять: „Хай буде великий Господь!“
6 А я вбогий та бідний, — поспіши ж Ти до Мене, о Боже: моя поміч і мій оборо́нець — то Ти, Боже мій, — не спізня́йся!
Вечірнє читання:
Якова 3
1 Не багато-хто ставайте, братти мої, учителями, знавши, що більший о́суд при́ймемо.
2 Бо багато ми всі помиляємось. Коли хто не помиляється в слові, то це муж досконалий, спроможний прибо́ркувати й усе тіло.
3 От і ко́ням вкладаєм узде́чки до ро́та, щоб корилися нам, і ми всім їхнім тілом керуємо.
4 От і кораблі, хоч які величезні та гнані вітра́ми жорсто́кими, проте найменшим сте́рном скеро́вуються, куди хоче стерни́чий.
5 Так само й язик, — малий член, але хва́литься ве́льми! Ось маленький огонь, а запалює величезного ліса!
6 І язик — то огонь. Як світ неправости, поста́влений так поміж нашими членами, язик скверни́ть усе тіло, запалює круг життя, і сам запалюється від геєнни.
7 Бо всяка природа звірі́в і пташо́к, гадів і мо́рських потвор прибо́ркується, і прибо́ркана буде природою лю́дською,
8 та не може ніхто із людей язика вгамува́ти, — він зло безупи́нне, він повний отрути смерте́льної!
9 Ним ми благословляємо Бога й Отця, і ним проклинаєм людей, що створені на Божу подобу.
10 Із тих самих уст виходить благослове́ння й прокля́ття. Не повинно, брати́ мої, щоб так це було́!
11 Хіба з одно́го отвору виходить вода солодка й гірка́?
12 Хіба може, бра́ти мої, фіґове дерево родити оливки, або виноград — фіґи? Солодка вода не тече з солонця́.
13 Хто мудрий і розумний між вами, нехай він покаже діла́ свої в ла́гідній мудрості добрим поводженням!
14 Коли ж гірку́ заздрість та сварку ви маєте в серці своєму, то не величайтесь та не говоріть неправди на правду, —
15 це не мудрість, що ніби зве́рху походить вона, але земна, тілесна та де́монська.
16 Бо де за́здрість та сварка, там бе́злад та всяка зла річ!
17 А мудрість, що зверху вона, насамперед чиста, а потім спокійна, ла́гідна, покірлива, повна милосердя та добрих пло́дів, безстороння та нелукава.
18 А плід праведности сіється творцями миру.