¹ На поча́тку Бог створив небо та землю.

² А земля́ була пуста та порожня, і те́мрява була над безоднею, і Дух Божий ширяв над поверхнею води.

³ І сказав Бог: „Хай станеться світло!“ І сталося світло.

⁴ І побачив Бог світло, що добре воно, — і Бог відділив світло від те́мряви.

⁵ І Бог назвав світло: „День“, а темряву назвав: „Ніч“. І був вечір, і був ранок, — день перший.

⁶ І сказав Бог: „Нехай станеться твердь посеред води, і нехай відділяє вона між водою й водою.“

⁷ І Бог твердь учинив, і відділив воду, що під твердю вона, і воду, що над твердю вона. І сталося так.

⁸ І назвав Бог твердь: „Небо“. І був вечір, і був ранок — день другий.

⁹ І сказав Бог: „Нехай збереться вода з-попід неба до місця одного, і нехай суходіл стане видний“. І сталося так.

¹⁰ І назвав Бог суходіл: „Земля“, а місце зібра́ння води назвав: „Море“. І Бог побачив, що добре воно.

¹¹ І сказав Бог: „Нехай земля вродить траву, ярину, що насіння вона розсіває, дерево овочеве, що за родом своїм плід приносить, що в ньому насіння його на землі“. І сталося так.

¹² І земля траву видала, ярину, що насіння розсіває за родом її, і дерево, що приносить плід, що насіння його в нім за родом його. І Бог побачив, що добре воно.

¹³ І був вечір, і був ранок, — день третій.

¹⁴ І сказав Бог: „Нехай бу́дуть світила на тверді небесній для відділення дня від ночі, і нехай вони стануть знаками, і часами умовленими, і днями, і роками.

¹⁵ І нехай вони стануть на тверді небесній світилами, щоб світити над землею“. І сталося так.

¹⁶ І вчинив Бог оби́два світила великі, — світило велике, щоб воно керувало днем, і світило мале, щоб керувало ніччю, також зорі.

¹⁷ І Бог умістив їх на тверді небесній, щоб світили вони над землею,

¹⁸ і щоб керували днем та ніччю, і щоб відділювали світло від те́мряви. І Бог побачив, що це добре.

¹⁹ І був вечір, і був ранок, — день четвертий.

²⁰ І сказав Бог: „Нехай вода вироїть дрібні істоти, душу живу, і птаство, що літає над землею під небесною твердю“.

²¹ І створив Бог риби великі, і всяку душу живу плазуючу, що її вода вироїла за їх родом, і всяку пташину крилату за родом її. І Бог побачив, що добре воно.

²² І поблагословив їх Бог, кажучи: „Плодіться й розмножуйтеся, і наповнюйте воду в морях, а птаство нехай розмножується на землі!“

²³ І був вечір, і був ранок, — день п'ятий.

²⁴ І сказав Бог: „Нехай видасть земля живу душу за родом її, худобу й плазуюче, і зе́мну звірину́ за родом її“. І сталося так.

²⁵ І вчинив Бог зе́мну звірину́ за родом її, і худобу за родом її, і все земне плазуюче за родом його. І бачив Бог, що добре воно.

²⁷ І Бог на Свій образ людину створив, на образ Божий її Він створив, як чоловіка та жінку створив їх.

²⁸ І поблагословив їх Бог, і сказав Бог до них: „Плодіться й розмножуйтеся, і наповнюйте землю, оволоді́йте нею, і пануйте над мо́рськими рибами, і над птаством небесним, і над кожним плазуючим живим на землі!“

²⁹ І сказав Бог: „Оце дав Я вам усю ярину, що розсіває насіння, що на всій землі, і кожне дерево, що на ньому плід деревни́й, що воно розсіває насіння, — нехай буде на їжу це вам!

³⁰ І зе́мній усій звірині і всьому птаству небесному, і кожному, що плазує по землі, що душа в ньому жива, — уся зелень яринна на їжу для них.“ І сталося так.

³¹ І побачив Бог усе, що вчинив. І ото, — вельми добре воно! І був вечір, і був ранок, — день шостий.

¹ І були скі́нчені небо й земля, і все во́їнство їхнє.

² І скінчив Бог дня сьомого працю Свою, яку Він чинив. І Він відпочив у дні сьомім від усієї праці Своєї, яку був чинив.

³ І поблагословив Бог день сьомий, і його освятив, бо в нім відпочив Він від усієї праці Своєї, яку, чинячи, Бог був створив.

⁴ Це ось походження неба й землі, коли створено їх, у дні, як Господь Бог створив небо і землю.

⁵ І не було на землі жодної польової рослини, і жодна ярина польова не росла, бо на землю дощу Госпо́дь Бог не давав, і не було людини, щоб порати землю.

⁶ І пара з землі підіймалась, і напувала всю землю.

⁸ І насадив Господь Бог рай ув Едені на сході, і там осадив людину, що її Він створив.

⁹ І зростив Господь Бог із землі кожне дерево, принадне на вигляд і на їжу смачне, і дерево життя посеред раю, і дерево пізна́ння добра і зла.

¹⁰ І річка з Едену виходить, щоб поїти рай. І звідти розділюється і стає чотирма́ початками.

¹¹ Імення одному Пішон, — оточує він усю землю Хавіла, де є золото.

¹² А золото тієї землі добре; там бделій і камінь онікс.

¹³ Ім'я́ ж другої річки Ґіхон, — вона оточує ввесь край Етіопії.

¹⁴ А ім'я річки третьої — Тигр, — вона протікає на сході Ашшуру. А річка четверта — вона Ефрат.

¹⁵ І взяв Господь Бог людину, і в еденському ра́ї вмістив був її, щоб порала його та його доглядала.

¹⁶ І наказав Господь Бог Адамові, кажучи: „Із кожного дерева в раю́ ти можеш їсти.

¹⁷ Але з дерева знання́ добра й зла — не їж від нього, бо в день їди́ твоєї від нього ти напевно помреш!“

¹⁸ І сказав Господь Бог: „Не добре, щоб бути чоловіку самотнім. Створю йому поміч, подібну до нього“.

¹⁹ І вчинив Господь Бог із землі всю польову звірину́, і все птаство небесне, і до Адама привів, щоб побачити, як він їх кликатиме. А все, як покличе Адам до них, до живої душі — воно ймення йому.

²⁰ І назвав Ада́м імена всій худобі, і птаству небесному, і всій польовій звірині. Але Адамові помочі Він не знайшов, щоб подібна до нього була.

²¹ І вчинив Господь Бог, що на Адама спав міцний сон, — і заснув він. І Він узяв одне з ребер його, і тілом закрив його місце.

²² І перетворив Господь Бог те ребро, що взяв із Адама, на жінку, і привів її до Адама.

²³ І промовив Адам: „Оце́ тепе́р вона — кість від костей моїх, і тіло від тіла мого. Вона жінкою буде зватися, бо взята вона з чоловіка.

²⁴ Покине тому чоловік свого батька та матір свою, та й пристане до жінки своєї, — і стануть вони одним тілом“.

²⁵ І були вони на́гі обоє, Адам та жінка його, і вони не соро́мились.

¹ Книга родово́ду Ісуса Христа, Сина Давидового, Сина Авраамового:

² Авраа́м породив Ісака, а Ісак породив Якова, а Яків породив Юду й братів його.

³ Юда ж породив Фаре́са та За́ру від Тама́ри. Фаре́с же породив Есро́ма, а Есро́м породив Арама.

⁴ А Ара́м породив Амінадава, Амінада́в же породив Наассона, а Наассо́н породив Салмона.

⁵ Салмо́н же породив Воо́за від Раха́ви, а Воо́з породив Йовіда від Рути, Йовід же породив Єссея.

⁶ А Єссе́й породив царя Давида, Давид же породив Соломона від Урі́євої.

⁷ Соломо́н же породив Ровоама, а Ровоа́м породив Авію, а Аві́я породив Асафа.

⁸ Аса́ф же породив Йосафата, а Йосафа́т породив Йорама, Йора́м же породив Озію.

⁹ Озі́я ж породив Йоатама, а Йоата́м породив Ахаза, Аха́з же породив Єзекію.

¹⁰ А Єзекі́я породив Манасію, Манасі́я ж породив Амоса, а Амо́с породив Йосію.

¹¹ Йосі́я ж породив Йояки́ма, Йояки́м породи́в Єхонію й братів його за вавилонського пересе́лення.

¹² А по вавилонськім пересе́ленні Єхо́нія породив Салатіїля, а Салатіїль породив Зорова́веля.

¹³ Зорова́вель же породив Авіюда, а Авію́д породив Еліякима, а Еліяки́м породив Азора.

¹⁴ Азо́р же породив Садока, а Садо́к породив Ахіма, а Ахі́м породив Еліюда.

¹⁵ Елію́д же породив Елеазара, а Елеаза́р породив Маттана, а Матта́н породив Якова.

¹⁶ А Яків породив Йо́сипа, мужа Марі́ї, що з неї родився Ісу́с, зва́ний Христо́с.

¹⁷ А всіх поколінь від Авраама аж до Давида — чотирна́дцять поколінь, і від Давида аж до вавилонського пересе́лення — чотирна́дцять поколінь, і від вавилонського пересе́лення до Христа — поколінь чотирна́дцять.

¹⁹ А Йо́сип, муж її, бувши праведний, і не бажавши осла́вити її, хотів тайкома́ відпустити її.

²⁰ Коли ж він те поду́мав, ось з'явивсь йому а́нгол Господній у сні, промовляючи: „Йо́сипе, сину Давидів, не бійся прийняти Марію, дружи́ну свою, бо зача́те в ній — то від Духа Святого.

²¹ І вона вродить Сина, ти ж даси Йому йме́ння Ісус, бо спасе Він людей Своїх від їхніх гріхів.

²² А все оце сталось, щоб збуло́ся ска́зане пророком від Господа, який провіщає:

²³ „Ось діва в утробі зачне́, і Сина породить, і назвуть Йому Йме́ння Еммануїл“, що в перекладі є: З нами Бог“.

²⁴ Як прокинувся ж Йо́сип зо сну, то зробив, як звелів йому ангол Господній, — і прийняв він дружи́ну свою.

²⁵ І не знав він її, аж Сина свого первородженого вона породила, а він дав Йому йме́ння Ісу́с.