Ранкове читання:
Псалми 100
1 Псалом Давидів. Я виспі́вувати буду про милість та суд, я буду співати до Тебе, о Господи,
2 придивля́тимуся до доро́ги невинного. Коли при́йдеш до мене? Я буду ходити в неви́нності серця свого́ серед дому мого́,
3 не поставлю я перед очи́ма своїми речі нікче́мної, діло відступства нена́виджу, — не приляже до мене воно,
4 перекі́рливе серце відхо́дить від мене, лихого не знаю!
5 Хто таємно обчо́рнюв бли́жнього свого, — я зни́щу того́, високоо́кого й гордосе́рдого, — його не стерплю́!
6 Мої очі — на вірних землі, щоб сиділи зо мною. Хто хо́дить дорогою невинного, той буде служити мені.
7 Обма́нець не сяде в сере́дині дому мого, і міцно не стане навпроти очей моїх неправдомо́вець!
8 Всіх безбожних землі буду ни́щити кожного ра́нку, щоб з міста Господнього ви́губити всіх злочинців!
Псалми 101
1 Молитва вбогого, коли він слабне та перед Господнім лицем виливає мову свою.
2 Господи, ви́слухай молитву мою, і блага́ння моє нехай ді́йде до Тебе!
3 Не ховай від мене обличчя Свого́, в день недолі моєї — схили Своє ухо до ме́не, в день блага́ння озвися неба́вом до мене!
4 Бо минають, як дим, мої дні, а кості мої — немов ви́сохли в о́гнищі.
5 Як трава та — поби́те та ви́сохло серце моє, так що я забував їсти хліб свій.
6 Від зо́йку стогна́ння мого прили́пли до тіла мого мої кості.
7 Уподо́бився я пелика́нові пустині, я став, як той пу́гач руїн!
8 Я безсонний, і став, немов пташка само́тня на да́сі.
9 Увесь день ображають мене вороги́ мої, ті, хто з мене кепку́є, заприсяглись проти мене!
10 І по́піл я їм, немов хліб, а напо́ї свої із плаче́м перемі́шую, —
11 через гнів Твій та лютість Твою, бо підняв був мене Ти та й кинув мене́.
12 Мої дні — як похи́лена тінь, а я сохну, немов та трава!
13 А Ти, Господи, бу́деш повік пробува́ти, а пам'ять Твоя — з роду в рід.
14 Ти встанеш та змилуєшся над Сіо́ном, бо час учини́ти йому милосердя, бо прийшов речене́ць,
15 бо раби Твої покоха́ли й камі́ння його́, і порох його полюбили!
16 І будуть боятись наро́ди Господнього Йме́ння, а всі зе́мні царі — слави Твоєї.
17 Бо Господь побудує Сіона, поя́виться в славі Своїй.
18 До молитви забутих зве́рнеться Він, і моли́тви їхньої не осоро́мить.
19 Запишеться це поколі́нню майбу́тньому, і наро́д, який ство́рений буде, хвали́тиме Господа,
20 бо споглянув Він із високо́сти святої Своєї, Господь зо́рив на землю з небе́с,
21 щоб почути зідха́ння ув'я́зненого, щоб на смерть прироко́ваних ви́зволити,
22 щоб розповіда́ти про Йме́ння Господнє в Сіоні, а в Єрусалимі — про славу Його,
23 коли ра́зом зберу́ться наро́ди й держа́ви служи́ти Господе́ві.
24 Мою силу в дорозі Він ви́снажив, дні мої скороти́в.
25 Я кажу́: „Боже мій, — не бери Ти мене в половині днів моїх! Твої ро́ки — на вічні віки.
26 Колись землю Ти був закла́в, а небо — то чин Твоїх рук, —
27 позникають вони, а Ти бу́деш стояти. І всі вони, як оде́жа, загинуть, Ти їх зміниш, немов те вбрання́, — і мину́ться вони.
28 Ти ж — Той Самий, а роки Твої не закі́нчаться!
29 Сини Твоїх рабів будуть жити, а їхнє насіння стоя́тиме міцно перед обличчям Твоїм!“
Псалми 102
1 Давидів. Благослови́, душе́ моя, Господа, і все нутро моє — святе Йме́ння Його́!
2 Благослови, душе моя, Господа, і не забувай за всі доброді́йства Його́!
3 Всі провини Твої Він прощає, всі неду́ги твої вздоровля́є.
4 Від могили життя твоє Він визволя́є, Він милістю та милосердям тебе корону́є.
5 Він бажа́ння твоє насича́є добром, — відно́виться, мов той орел, твоя ю́ність!
6 Господь чинить правду та суд для всіх переслі́дуваних.
7 Він дороги Свої об'явив був Мойсе́єві, діла́ Свої — ді́тям Ізра́їлевим.
8 Щедрий і милосердний Господь, довготерпели́вий і многомилости́вий.
9 Не за́вжди на нас ворогує, і не навіки захо́вує гнів.
10 Не за нашими про́гріхами Він пово́диться з нами, і відплачує нам не за прови́нами нашими.
11 Бо як ви́соко небо стоїть над землею, — велика така Його милість до тих, хто боїться Його́,
12 як далекий від за́ходу схід, так Він віддали́в від нас наші провини!
13 Як жалує ба́тько дітей, так Господь пожалі́вся над тими, хто боїться Його,
14 бо знає Він ство́рення наше, пам'ятає, що ми — по́рох:
15 чоловік — як трава дні його, немов цвіт польови́й — так цвіте він,
16 та вітер пере́йде над ним — і немає його, і вже місце його не пізна́є його.
17 А милість Господня від віку й до віку на тих, хто боїться Його, і правда Його — над синами синів,
18 що Його заповіта доде́ржують, і що пам'ята́ють нака́зи Його, щоб виконувати їх!
19 Господь міцно поставив на Небі престо́ла Свого́, а Ца́рство Його над усім володі́є.
20 Благослові́ть Господа, Його Анголи́, ве́летні сильні, що вико́нуєте Його слово, щоб слухати голосу слів Його!
21 Благословіть Господа, усі сили небесні Його́, слу́ги Його, що чините волю Його́!
22 Благословіть Господа, всі діла́ Його, на всіх місця́х царюва́ння Його! Благослови, душе моя, Го́спода!
Вечірнє читання:
1-е Івана 2
1 Діточки мої, — це пишу́ я до вас, щоб ви не грішили! А коли хто згріши́ть, то маємо Заступника перед Отцем, — Ісуса Христа, Праведного.
2 Він ублага́ння за наші гріхи, і не тільки за наші, але й за гріхи всього світу.
3 А що ми пізнали Його, пізнає́мо це з того, коли заповіді Його доде́ржуємо.
4 Хто говорить: „Пізнав я Його“, але не доде́ржує Його заповідів, той неправдомовець, і немає в нім правди!
5 А хто доде́ржує Його слово, у тому Божа любов справді вдоскона́лилась. Із того ми пізнає́мо, що в Нім пробува́ємо.
6 А хто каже, що в Нім пробува́є, той повинен пово́дитись так, як пово́дився Він.
7 Улю́блені, — не пишу́ я для вас нову́ заповідь, але заповідь давню, яку мали від поча́тку: заповідь давня, — то слово, що чули його від поча́тку.
8 Але нову́ заповідь я вам пишу́, що справді вона в Нім та в вас, — що минається те́мрява, і світло правдиве вже світить.
9 Хто говорить, що він пробува́є у світлі, та нена́видить брата свого, той у те́мряві досі.
10 А хто любить брата свого́, той пробува́є у світлі, і в ньому спотика́ння немає.
11 Хто ж нена́видить брата свого, пробуває той у те́мряві й ходить у те́мряві, і не знає, куди він іде, бо те́мрява очі йому осліпила.
12 Пишу́ я вам, ді́тоньки, що гріхи вам прощаються ради Йме́ння Його.
13 Пишу́ вам, батьки, бо ви пізнали Того, Хто від поча́тку. Пишу́ вам, юнаки́, бо перемогли ви лукавого.
14 Пишу́, діти, вам, бо ви пізнали Отця. Я писав вам, батьки, бо ви пізнали Того, Хто від поча́тку. Писав я до вас, юнаки́, бо міцні́ ви, і Слово Боже в вас пробуває, і лукавого перемогли ви.
15 Не любіть світу, ані того, що́ в світі. Коли любить хто світ, у тім немає любови Отцівської,
16 бо все, що в світі: пожадливість тілесна, і пожадливість оча́м, і пиха́ життє́ва, — це не від Отця, а від світу.
17 Минається і світ, і його пожадли́вість, а хто Божу волю виконує, той повік пробува́є!
18 Діти, — остання година! А що чули були́, що анти́христ іде, — а тепер з'явилось багато анти́христів, — з цього ми пізнає́мо, що остання година настала!
19 Із нас вони вийшли, та до нас не належали. Коли б були належали до нас, то залиши́лися б з нами; але вийшли, щоб відкрилось, що не всі вони наші.
20 А ви маєте пома́зання від Святого, і знаєте все.
21 Я не писав вам, немов ви не знаєте правди, але що знаєте її, і що всяка лжа не від правди.
22 Хто неправдомо́вець, як не той, хто відкидає, що Ісус є Христос? Це анти́христ, що відрікається Отця й Сина!
23 Кожен, хто відрікається Сина, не має Отця; хто визнає́ Сина, той має Отця.
24 Тож, що́ ви чули з поча́тку, нехай в вас пробуває воно; якщо в вас пробува́тиме те, що́ ви чули з поча́тку, то й ви пробува́тимете в Сині й Отці.
25 А оце та обі́тниця, яку Він Сам обіцяв нам: вічне життя.
26 Це я написав вам про тих, хто обманює вас.
27 А пома́зання, яке прийняли́ ви від Нього, — воно в вас залиша́ється, і ви не потребу́єте, щоб вас хто навчав. А що те пома́зання само вас навчає про все, — воно бо правдиве и нехи́бне, — то я́к вас навчило воно, у тім пробувайте.
28 А тепер, діточки, залишайтеся в Нім, щоб, як з'явиться Він, то щоб ми мали відвагу та не були засоро́млені Ним під час Його прихо́ду.
29 Коли знаєте, що Він праведний, то знайте, що всякий, хто чинить праведність, народився від Нього.