Ранкове читання:
Псалми 118
105 Для моєї ноги Твоє слово світи́льник, то світло для сте́жки моєї.
106 Я прися́г — і дотримаю, що бу́ду держа́тися при́судів правди Твоєї.
107 Перему́чений я аж зана́дто, — за словом Своїм оживи́ мене, Господи!
108 Хай же бу́дуть приємні Тобі жертви уст моїх, Господи, і навчи Ти мене Своїх при́судів!
109 У небезпеці душа моя за́вжди. але́ я Зако́ну Твого́ не забув.
110 Безбожні поставили па́стку на мене, та я не зблуди́в від нака́зів Твоїх.
111 Я навіки свідо́цтва Твої вспадкува́в, бо вони — радість серця мого́.
112 Я серце своє нахили́в, щоб чинити Твої постано́ви, — повік, до кінця́.
113 Сумнівне нена́виджу я, а Зако́на Твого покоха́в.
114 Ти моя охоро́на та щит мій, — чека́ю я сло́ва Твого́.
115 Відступі́ться від мене, злочи́нці, і я бу́ду держатися заповідей мого Бога!
116 За словом Своїм підіпри́ Ти мене, і я жи́тиму, і в надії моїй не завдай мені со́рому!
117 Підкріпи Ти мене — і спасуся, і я бу́ду дивитися за́вжди в Твої постано́ви!
118 Ти пого́рджуєш усіма́, хто від Твоїх постано́в відступа́є, бо хи́трощі їхні — неправда.
119 Всіх безбожних землі відкидаєш, як жу́жель, тому́ покохав я свідо́цтва Твої.
120 Зо стра́ху Твого моє тіло тремти́ть, й я боюсь Твоїх при́судів!
121 Я право та правду чиню, щоб мене не віддав Ти моїм переслі́дникам.
122 Поручи́ Ти на добре Свого раба, щоб мене гордуни́ не гноби́ли.
123 Гаснуть очі мої за спасі́нням Твоїм та за словом правди Твоєї.
124 Учини ж Ти Своєму рабові за Своїм милосердям, і навчи Ти мене Своїх постано́в!
125 Я раб Твій, і зроби мене мудрим, — і свідо́цтва Твої буду знати!
126 Це для Господа час, щоб дія́ти: Зако́на Твого унева́жнили.
127 Тому́ я люблю́ Твої заповіді більш від золота й щи́рого золота.
128 Тому́ всі нака́зи Твої уважаю за слу́шні, а кожну доро́гу неправди нена́виджу!
129 Чудо́ві свідо́цтва Твої, тому́ то душа моя де́ржиться їх.
130 Вхід у слова́ Твої світло дає, недосві́дчених мудрими робить.
131 Я у́ста свої розкриваю й повітря ковта́ю, бо чую жадо́бу до Твоїх заповідей.
132 Оберни́ся до мене та будь милости́вий мені, Як чи́ниш Ти тим, хто кохає Іме́ння Твоє.
133 Своїм словом зміцни мої кро́ки, — і не дай панува́ти надо мною нія́кому про́гріхові.
134 Від лю́дського утиску ви́зволь мене, — і нехай я держу́ся нака́зів Твоїх!
135 Хай зася́є лице Твоє на Твого раба, і навчи Ти мене уста́вів Своїх!
136 Пливуть во́дні пото́ки з оче́й моїх, бо Твого Зако́ну не доде́ржують.
137 Ти праведний, Господи, і прямі́ Твої при́суди,
138 бо Ти наказа́в справедливі свідо́цтва Свої й щиру правду!
139 Ни́щить мене моя ре́вність, бо мої вороги́ позабува́ли слова́ Твої.
140 Ве́льми очи́щене слово Твоє, і Твій раб його любить.
141 Я мали́й і пого́рджений, та не забуваю нака́зів Твоїх.
142 Праведність Твоя — праведність вічна, а Зако́н Твій — то правда.
143 Недоля та у́тиск мене обгорну́ли, — але́ Твої заповіді — моя ро́зкіш!
144 Правда свідо́цтв Твоїх вічна, — подай мені розуму, й бу́ду я жити!
145 Цілим серцем я кличу: почуй мене, Господи, і я бу́ду держа́тись уста́вів Твоїх!
146 Я кличу до Тебе, — спаси Ти мене, і я бу́ду держа́тись свідо́цтв Твоїх!
147 Світа́нок я ви́передив та й вже кличу, Твого сло́ва чека́ю.
148 Мої очі сторо́жі нічні́ випере́джують, щоб про слово Твоє розмовляти.
149 Почуй же мій голос з Свого милосердя, о Господи, оживи Ти мене́ з Свого при́суду!
150 Набли́жаться ті, що за чином гане́бним ганя́ють, від Зако́ну Твого далекі,
151 та близьки́й Ти, о Господи, а всі Твої за́повіді — справедливість!
152 Відда́вна я знаю свідо́цтва Твої, бо навіки Ти їх закла́в!
153 Подивись на недолю мою та мене поряту́й, бо я не забуваю Зако́ну Твого́!
154 Вступи́ся за справу мою й мене ви́зволи, за словом Своїм оживи Ти мене!
155 Від безбожних спасі́ння дале́ке, бо вони не шукають Твоїх постано́в.
156 Велике Твоє милосердя, о Господи, оживи́ Ти мене з Свого при́суду!
157 Багато моїх переслі́дників та ворогів моїх, — але від свідо́цтв Твоїх не відхиля́юсь!
158 Бачив я зрадників й бри́дився ними, бо не де́ржать вони Твого сло́ва.
159 Подивися: люблю́ я накази Твої, — за милосердям Своїм оживи́ мене, Господи!
160 Правда — підва́лина слова Твого, а при́суди правди Твоєї — навіки.
161 Безневи́нно вельмо́жі мене переслі́дують, та серце моє Твого слова боїться.
162 Радію я словом Твоїм, ніби здо́бич велику знайшов.
163 Я неправду нена́виджу й бри́джуся нею, — покохав я Зако́на Твого́!
164 Сім раз денно я сла́влю Тебе через при́суди правди Твоєї.
165 Мир великий для тих, хто кохає Зако́на Твого, — і не мають вони спотика́ння.
166 На спасі́ння Твоє я наді́юся, Господи, і Твої заповіді вико́ную.
167 Душа моя де́ржить свідо́цтва Твої, і я сильно люблю́ їх.
168 Я держу́ся нака́зів Твоїх та свідо́цтв Твоїх, бо перед Тобою мої всі доро́ги!
169 Блага́ння моє хай набли́зиться перед лице Твоє, Господи, за словом Своїм подай мені розуму!
170 Нехай при́йде молитва моя перед лице Твоє, — за словом Своїм мене ви́зволь!
171 Нехай у́ста мої вимовля́ють хвалу́, бо уста́вів Своїх Ти навчаєш мене.
172 Хай язик мій звіща́тиме слово Твоє, бо всі Твої за́повіді — справедли́вість.
173 Нехай буде рука Твоя в поміч мені, бо я вибрав нака́зи Твої.
174 Я пра́гну спасі́ння Твого, о Господи, а Зако́н Твій — то ро́зкіш моя!
175 Хай душа моя буде жива́, і хай сла́вить Тебе, а Твій при́суд нехай допоможе мені!
176 Я блукаю, немов та овечка загу́блена, — пошукай же Свого раба, бо я не забув Твоїх за́повідей!
Вечірнє читання:
До римлян 3
1 Отож, що́ має більшого юдей, або яка ко́ристь від обрі́зання?
2 Багато, на всякий спосіб, а насамперед, що їм довірені були́ Слова́ Божі.
3 Бо що ж, що не вірували деякі? Чи ж їхнє недовірство знищить вірність Божу?
4 Зо́всім ні! Бож Бог правдивий, а кожна люди́на неправдива, як написано: „Щоб був Ти ви́правданий у словах Своїх, і переміг, коли будеш судитися“.
5 А коли наша неправедність виставляє праведність Божу, то що скажемо? Чи ж Бог несправедливий, коли гнів виявляє? Говорю́ по-лю́дському.
6 Зо́всім ні! Бож як Бог судитиме світ?
7 Бо коли Божа правда через мою неправду збі́льшилась на славу Йому, пощо судити ще й мене, як грішника?
8 І чи не так, як нас лають, і як деякі гово́рять, ніби ми кажемо: „Робімо зле, щоб вийшло добре?“ Справедливий о́суд на таких!
9 То що ж? Маємо перевагу? Анітро́хи! Бож ми перед тим довели́, що юдеї й ге́ллени — усі під гріхом,
10 як написано: „Нема праведного ані о́дного;
11 нема, хто розумів би; немає, хто Бога шукав би, —
12 усі повідступа́ли, ра́зом стали непотрібні, нема доброчинця, нема ні одно́го!
13 Гріб відкритий — їхнє горло, язиком своїм кажуть неправду, отрута зміїна на їхніх губа́х,
14 уста́ їхні повні прокляття й гірко́ти!
15 Швидкі їхні ноги, щоб кров проливати,
16 руїна та злидні на їхніх дорогах,
17 а дороги миру вони не пізнали!
18 Нема страху Божого перед очима їхніми“.
19 А ми знаємо, що скільки гово́рить Зако́н, він говорить до тих, хто під Зако́ном, щоб замкнути всякі уста́, і щоб став увесь світ винний Богові.
20 Бо жодне тіло ділами Зако́ну не ви́правдається перед Ним, — Зако́ном бо гріх пізнається.
21 А тепер, без Зако́ну, праведність Божа з'явилась,про яку свідчать Зако́н і Пророки.
22 А Божа праведність через віру в Ісуса Христа в усіх і на всіх, хто вірує, бо різниці немає,
23 бо всі згрішили, і позбавлені Божої слави,
24 але дарма́ виправдуються Його благода́ттю, через відку́плення, що в Ісусі Христі,
25 що Його Бог дав у жертву прими́рення в крові Його через віру, щоб виявити Свою праведність через відпу́щення давніше вчинених гріхів,
26 за довготерпі́ння Божого, щоб виявити Свою праведність за теперішнього ча́су, щоб бути Йому праведним, і виправдувати того, хто вірує в Ісуса.
27 Тож де похвальба́? Виключена. Яким зако́ном? Законом діл? Ні, але зако́ном віри.
28 Отож, ми визнаємо, що люди́на виправдується вірою, — без діл Зако́ну.
29 Хіба ж Бог тільки для юдеїв, а не й для поган? Так, і для поган,
30 бо є один тільки Бог, що ви́правдає обрізання з віри й необрізання через віру.
31 Тож чи не нищимо ми Зако́на вірою? Зо́всім ні, — але зміцнюємо Зако́на.