Ранкове читання:
Псалми 148
1 Алілуя! Хвалі́те Господа з небе́с, хваліте Його в висоті́!
2 Хваліте Його, всі Його Анголи́, хваліте Його, усі ві́йська Його́:
3 Хваліте Його, сонце й місяцю, хваліте Його, усі зо́рі ясні́!
4 Хваліте Його, небеса́ із небе́с, та води, що над небеса́ми!
5 Нехай Господа хвалять вони, бо Він наказа́в, — і створились вони,
6 Він їх поставив на вічні віки́, дав нака́за, — і не пересту́плять його!
7 Хваліть Господа та́кож з землі: риби великі й безо́дні усі,
8 огонь та град, сніг та туман, вітер бурхли́вий, що виконує слово Його́,
9 го́ри та па́гірки всі, плідне дерево та всі кедри́ни,
10 звірина́ й вся худо́ба, все плазу́юче та пта́ство крилате,
11 зе́мні царі й всі наро́ди, князі та всі су́дді землі,
12 юнаки́ та дівиці, старі ра́зом із ді́тьми, —
13 нехай усі хвалять Господнє Ім'я́, бо Його́ тільки Йме́ння звели́чилось, вели́чність Його на землі й небеса́х!
14 Він рога народу Своє́му підні́с! Слава всім богобійним Його́, ді́тям Ізра́їлевим, наро́дові, що до Нього близьки́й! Алілуя!
Псалми 149
1 Алілу́я! Заспівайте для Господа пісню нову́, Йому слава на збо́рах святих!
2 Хай Ізраїль радіє Творце́м своїм, хай Царем своїм тішаться діти Сіону!
3 Нехай славлять Ім'я́ Його та́нцем, нехай виграва́ють для Нього на бу́бні та гу́слах,
4 бо знахо́дить Господь уподо́бу в наро́ді Своїм, прикраша́є покірних спасі́нням!
5 Хай радіють у славі святі, хай співають на ло́жах своїх,
6 просла́влення Бога — на їхніх уста́х, а меч обосі́чний — ув їхніх рука́х,
7 щоб чинити між племе́нами по́мсту, між наро́дами — ка́ри,
8 щоб їхніх царів пов'язати кайда́нами, а їхніх вельмо́ж — ланцюга́ми,
9 щоб між ними чини́ти суд написаний! Він — вели́чність для всіх богобі́йних! Алілу́я!
Псалми 150
1 Алілуя! Хваліть Бога в святині Його, хваліте Його на могу́тнім Його небозво́ді!
2 Хвалі́те Його за чи́ни могутні Його, хваліте Його за могу́тню вели́чність Його́!
3 Хваліте Його звуком тру́бним, хваліте Його на арфі та гу́слах!
4 Хваліте Його на бу́бні та та́нцем, хваліте Його на стру́нах та флейті!
5 Хваліте Його на цимба́лах дзвінки́х, хваліте Його на цимба́лах гучни́х!
6 Все, що ди́хає, — хай Господа хва́лить! Алілу́я!
Вечірнє читання:
До римлян 11
1 Отож я питаю: Чи ж Бог відкинув наро́да Свого́? Зо́всім ні! Бо й я ізра́їльтянин, із насіння Авраамового, Веніями́нового племени.
2 Не відкинув Бог наро́да Свого́, що його перше знав. Чи ви не знаєте, що гово́рить Писа́ння „про Іллю“, як він ска́ржиться Богові на Ізраїля, кажучи:
3 „Господи, вони повбивали пророків Твоїх, і Твої же́ртівники поруйнували, і лишився я сам, і шукають моєї душі“.
4 Та що каже йому Божа відповідь: „Я для Себе зоставив сім тисяч мужа, що перед Ваа́лом колін не схилили“.
5 Також і тепе́рішнього ча́су залиши́вся останок за ви́бором благодаті.
6 А коли за благода́ттю, то не з учинків, інакше благода́ть не була́ б благода́ттю. А коли з учинків, то це більше не благода́ть, інакше вчи́нок не є вже вчинок.
7 Що ж? Чого Ізраїль шукає, того не оде́ржав, та оде́ржали ви́брані, а останні затверді́ли,
8 як написано: „Бог дав їм духа засипа́ння, очі, щоб не бачили, і ву́ха, щоб не чули, аж до сього́днішнього дня“.
9 А Дави́д каже: „Нехай станеться стіл їхній за сітку й за па́стку, і на спокусу, та їм на заплату;
10 нехай потемні́ють їхні очі, щоб не бачили, хай наза́вжди зігне́ться хребе́т їхній!“
11 Тож питаю: Чи ж спіткну́лись вони, щоб упасти? Зо́всім ні! Але з їхнього зане́паду — спасі́ння поганам, щоб ви́кликати за́здрість у них.
12 А коли їхній зане́пад — багатство для світу, а їхнє упоко́рення — багатство поганам, — скільки ж більш повнота́ їхня?
13 Кажу́ бо я вам, поганам: через те, що я апо́стол поганів, я хвалю́ свою службу,
14 може як викличу за́здрість у своїх за тілом, і спасу́ де́кого з них.
15 Коли ж відки́нення їх — то прими́рення світу, то що́ їхнє прийняття́, як не життя з мертвих?
16 А коли святий пе́рвісток, то й тісто святе; а коли святий корінь, то й ві́ття святе.
17 Коли ж деякі з галу́зок відломи́лися, а ти, бувши дике оливне дерево, прищепи́вся між них і став спільнико́м то́вщу оли́вного ко́реня,
18 то не вихваляйся перед галу́зками; а коли вихваля́єшся, то знай, що не ти носиш кореня, але корінь тебе.
19 Отже скажеш: „Галу́зки відломи́лися, щоб я прищепи́вся“.
20 Добре. Вони відломились невірством, а ти тримаєшся вірою; не величайся, але бійся.
21 Бо коли Бог природних галу́зок не пожалував, то Він і тебе не пожа́лує!