Ранкове читання:
Йов 26
1 А Йов відповів та й сказав:
2 „Як безси́лому ти допоміг, як раме́но підпер ти немо́жному?
3 Що ти радив немудрому, й яку раду подав багатьом?
4 Кому́ ти слова́ говорив, і чий дух вийшов з тебе?
5 Рефаїми тремтять під водою й всі її ме́шканці.
6 Голий шео́л перед Ним, і нема покриття́ Аваддо́ну.
7 Він над порожнечею пі́вніч простяг, на нічо́му Він землю повісив.
8 Він зав'я́зує воду в Своїх облака́х, і не розбива́ється хмара під ними.
9 Він поставив престо́ла Свого, розтягнув над ним хмару Свою.
10 На поверхні води Він зазна́чив межу́ аж до границі між світлом та те́мрявою.
11 Стовпи неба тремтять та страша́ться від гніву Його.
12 Він міццю Своєю вспоко́ює море, і Своїм розумом нищить Рага́ва.
13 Своїм Духом Він небо прикра́сив, рука Його в ньому створила втікаючого Скорпіо́на.
14 Таж це все — самі кі́нці дороги Його, — бо ми тільки слабке́ шепоті́ння чува́ли про Нього, грім поту́ги ж Його — хто його зрозуміє?“
Йов 27
1 І Йов далі вів мову свою та й казав:
2 „Як живий Бог, — відкинув Він право моє, і душу мою засмутив Всемогу́тній,
3 і як довго в мені ще душа моя, і дух Божий у ні́здрях моїх, —
4 неправди уста́ мої не говори́тимуть, а язик мій не скаже ома́ни!
5 Борони мене, Боже, призна́ти вас за справедливих! Доки я не помру́, своєї невинности я не відкину від себе, —
6 за свою справедливість тримаюся міцно, — й її не пущу́, моє серце не буде ганьби́ти ні о́дного з днів моїх, —
7 нехай буде мій ворог — немов той безбожник, а хто повстає проти мене — як кривдник!
8 Яка ж бо наді́я лукавому, коли відірве́, коли ві́зьме Бог душу його?
9 Чи Бог ви́слухає його крик, коли при́йде на нього нещастя?
10 Чи буде втіша́тися він Всемогутнім? Буде кликати Бога за кожного ча́су?
11 Я вас буду навчати про Божую руку, що є у Всемогутнього — я не сховаю, —
12 таж самі ви це бачили всі, то чого ж нісені́тниці пле́щете?
13 Така доля люди́ни безбожної, це спа́дщина насильників, що отри́мають від Всемогутнього:
14 Як розмно́жаться діти його — то хіба для меча, а наща́дки його не наси́тяться хлібом!
15 Позосталих по нім морови́ця сховає, і вдовиці його не заплачуть...
16 Якщо накопи́чить він срібла, немо́в того по́роху, і наготу́є одежі, як глини,
17 то він наготу́є, а праведний вдягне, а срі́бло невинний поділить.
18 Він будує свій дім, як та міль, й як той сторож, що ставить собі куреня́,
19 він лягає багатим, та більше не зробить того: свої очі відкриє — й немає його.
20 Страхі́ття дося́гнуть його, мов вода, вночі буря укра́де його,
21 східній вітер його понесе́ — і мине́ться, і бурею схо́пить його з його місця...
22 Оце все Він кине на нього, — і не змилосе́рдиться, і від руки Його мусить той спішно втікати!
23 Своїми доло́нями спле́сне над ним, і сви́сне над ним з свого місця.
Йов 28
1 Отож, має срі́бло своє джерело́, і є місце для золота, де його чи́стять,
2 залізо береться із по́роху, з ка́меня мідь виплавляється.
3 Люди́на кладе для темно́ти кінця́, і докра́ю досліджує все, і шукає камі́ння у те́мряві та в смертній тіні:
4 ламає в копа́льні далеко від ме́шканця; забуті ногою люди́ни, ви́сять місця́, відда́лені від чоловіка.
5 Земля — хліб із неї похо́дить, а під нею пори́то, немов би огнем,
6 місце сапфі́ру — каміння її, й порох золота в ній.
7 Стежка туди — не знає її хижий птах, її око орли́не не бачило,
8 не ступала по ній молода звірина́, не ходив нею лев.
9 Чоловік свою руку по кре́мінь витя́гує, гори від кореня переверта́є,
10 пробива́є у скелях канали, і все дороге бачить око його!
11 Він зага́чує рі́ки від ви́ливу, а захо́вані речі виво́дить на світло.
12 Та де мудрість знахо́диться, і де́ місце розуму?
13 Люди́на не знає ціни їй, і вона у країні живих не знахо́диться.
14 Безо́дня говорить: „Вона не в мені!“ і море звіщає: „Вона не зо мною!“
15 Щирого золота дати за неї не можна, і не ва́житься срі́бло ціною за неї.
16 Не важать за неї офі́рського золота, ні дорогого оні́ксу й сапі́ру.
17 Золото й скло — не рівня́ються в ва́ртості їй, і її не зміня́ти на по́суд із щирого золота.
18 Кора́лі й кришта́ль і не зга́дуються, а набу́ток премудрости — ліпший за пе́рли!
19 Не рівня́ється їй етіо́пський топа́з, і не ва́житься золото щире за неї.
20 А мудрість ізвідки прихо́дить, і де́ місце розуму?
21 Бо вона від очей усьо́го живого захо́вана, і від птаства небесного скрита вона.
22 Аваддо́н той і смерть промовляють: Ушима своїми ми чули про неї лиш чутку!
23 Тільки Бог розуміє дорогу її, й тільки Він знає місце її!
24 Бо Він аж на кінці землі придивля́ється, ба́чить під небом усім.
25 Коли́ Він чинив вагу ві́трові, а воду утво́рював мірою,
26 коли Він уста́ву складав для дощу та дороги для бли́скавки грому,
27 тоді Він побачив її та про неї повів, міцно поставив її та її дослідив!
28 І сказав Він люди́ні тоді: „Таж страх Господній — це мудрість, а ві́дступ від злого — це розум!“
Вечірнє читання:
Дії 11
1 Почули ж апо́столи й браття, що в Юдеї були, що й погани прийняли́ Слово Боже.
2 І, як Петро повернувся до Єрусалиму, з ним стали змагатися ті, хто з обрі́зання,
3 кажучи: „Чого́ ти ходив до людей необрі́заних та споживав із ними?“
4 Петро ж розпочав і їм розповів за порядком, говорячи:
5 „Був я в місті йоппі́йськім і молився, і бачив в захо́пленні видіння: якась посу́дина схо́дила, немов простира́ло велике, яка, за чотири кінці прив'я́зана, спускалася з неба й підійшла аж до мене.
6 Зазирнувши до неї, я поглянув, і побачив там чотириногих землі, і звірів, і гаддя, і небесних пташок.
7 І голос почув я, що мені промовляв: „Устань, Петре, заколи та й їж!“
8 А я відказав: „Жодним способом, Господи, — бо ніко́ли нічого оги́дного чи то нечистого в у́ста мої не вхо́дило!“
9 І відповів мені голос із неба вдруге: „Що від Бога очищене, не вважай за оги́дне того́!“
10 І це сталося тричі, і все знов було взяте на небо.
11 І ось три чоловіки, посланці з Кесарі́ї до мене, перед домом, де був я, спинилися за́раз.
12 І сказав мені Дух іти з ними без жодного сумніву. Зо мною ж пішли й оці шестеро браття, і ввійшли ми до дому того чоловіка.
13 І він нам розповів, як у домі своїм бачив ангола, який став і сказав: „Пошли до Йоппі́ї, та приклич того Си́мона, що зветься Петром,
14 він слова́ тобі скаже, якими спасешся і ти, і ввесь дім твій“.
15 А як я промовляв, зли́нув на них Святий Дух, як споча́тку й на нас.
16 І я згадав слово Господнє, як Він говорив: „Іван ось водою христив, ви ж охрищені будете Духом Святим“.
17 Отож, коли Бог дав одна́ковий дар їм, як і нам, що ввірували в Господа Ісуса Христа, то хто́ ж я такий, щоб міг заперечити Богові?“
18 І, почувши таке, замовкли вони, і Бога хвалили, говорячи: „Отож, і поганам Бог дав покая́ння в життя!“
19 А ті, хто розпоро́шився від переслідування, що зняло́ся було через Степа́на, перейшли навіть до Фінікі́ї, і Кі́пру, і Антіохі́ї, не звіщаючи сло́ва ніко́му, крім юдеїв.
20 А між ними були мужі деякі з Кіпру та з Кіріне́ї, що до Антіохі́ї прийшли, і промовляли й до греків, благові́стячи про Господа Ісуса.
21 І Господня рука була з ними; і велике число їх увірувало, і навернулось до Господа!
22 І вістка про них досягла́ до вух єрусали́мської Церкви, і до Антіохі́ї послали Варнаву.
23 А він, як прийшов і благодать Божу побачив, звеселився, і всіх став просити, щоб серцем рішучим трималися Господа.
24 Бо він добрий був муж, повний Духа Святого та віри. І прилучилось багато наро́ду до Господа!
25 Після того подався Варна́ва до Та́рсу, щоб Са́вла шукати.
26 А знайшовши, привів в Антіохі́ю. І збирались у Церкві вони цілий рік, і навчали багато народу, і в Антіохі́ї найперш християнами на́звано учнів.
27 Прибули́ ж тими днями пророки від Єрусалиму до Антіохі́ї.
28 І встав один з них, на йме́ння Ага́в, і Духом прорік, що голод великий у ці́лому світі настане, як за Кла́вдія був.
29 Тоді учні, усякий із своєї спроможности, постановили послати допомогу братам, що в Юдеї жили.
30 Що й зробили, через руки Варнави та Са́вла, пославши до старших.