Ранкове читання:
Псалми 128
1 Пісня проча́н. Багато гноби́ли мене від юна́цтва мого́, — нехай но Ізраїль пові́сть!
2 Багато гноби́ли мене від юна́цтва мого́, та мене не поду́жали!
3 Ора́ли були́ на хребті́ моїм плугатарі́, поклали вони довгі бо́розни,
4 та Господь справедливий, — Він шну́ри безбожних порва́в!
5 Нехай посоро́млені бу́дуть, і хай повідступа́ють назад усі ті, хто Сіона нена́видить!
6 Бодай стали вони, як трава на даха́х, що всихає вона, поки ви́росте,
7 що нею жмені своєї жнець не напо́внить, ані обере́мка свого в'яза́льник,
8 і не скаже прохо́жий до них: „Благослове́ння Господнє на вас, благословля́ємо вас Ім'я́м Господа!“
Псалми 129
1 Пісня проча́н. З глибини́ я взива́ю до Тебе, о Господи:
2 Господи, ночуй же мій голос! Нехай уші Твої будуть чу́лі на голос блага́ння мого́!
3 Якщо, Господи, бу́деш зважа́ти на беззако́ння, — хто всто́їть, Влади́ко?
4 Бо в Тебе проба́чення, щоб боятись Тебе.
5 Я наді́юсь на Господа, має надію душа моя, і на слово Його я впова́ю.
6 Виглядає душа моя Господа більш, ніж пора́нку сторо́жа, що до ранку вона стереже́.
7 Хай наді́ю складає Ізра́їль на Господа, бо з Господом милість, і велике визво́лення з Ним,
8 і Ізра́їля ви́зволить Він від усіх його про́гріхів!
Псалми 130
1 Пісня прочан. Давидова. Господи, серце моє не пишни́лось, і очі мої не підно́сились, і я не ганя́всь за реча́ми, що більші й дивніші над мене!
2 Таж я втихоми́рював і заспоко́ював душу свою, як дитя, від перс мами своєї відлу́чене, як дити́на відлу́чена в мене душа моя!
3 Хай наді́ю складає Ізраїль на Господа відтепе́р аж наві́ки!
Псалми 131
1 Пісня проча́н. Згадай, Господи, про Давида, про всі його му́ки,
2 що клявсь Господе́ві, присяга́вся був Сильному Якова:
3 „Не ввійду́ я в наме́т свого дому, не зійду́ я на ложе постелі своєї,
4 не дам сну своїм о́чам, дріма́ння пові́кам своїм,
5 аж поки не знайду́ я для Господа місця, місця перебува́ння для Сильного Якова“!
6 Ось ми чули про Нього в Ефра́фі, на Яа́рських полях ми знайшли Його.
7 Увійдім же в мешка́ння Його, поклоні́мось підні́жкові ніг Його!
8 Встань же Господи, йди до Свого відпочи́нку, Ти й ковчег сили Твоєї!
9 Священики Твої хай зодя́гнуться в правду, і будуть співати Твої богобі́йні!
10 Ради Давида, Свого раба, не відве́ртай лиця́ від Свого́ помаза́нця.
11 Господь присягнув був Давидові правду, і не відступить від неї: „Від пло́ду утро́би твоєї Я посаджу́ на престолі твоїм!
12 Якщо бу́дуть сино́ве твої пильнува́ти Мого́ заповіта й свідо́цтва Мого, що його Я навча́тиму їх, то й сини їхні на вічні віки́ будуть сидіти на троні твоїм!“
13 Бо вибрав Сіо́на Госпо́дь, уподо́бав його на осе́лю Собі:
14 „То місце Мого відпочинку на вічні віки́, пробуватиму тут, бо його уподо́бав, —
15 пожи́ву його щедро благословлю́, і хлібом убогих його нагоду́ю!
16 Священиків його зодягну́ у спасі́ння, а його богобійні співатимуть радісно.
17 Я там ви́рощу рога Давидового, для Свого помаза́нця вготую світи́льника, —
18 ворогів його со́ромом позодяга́ю, а на ньому корона його буде ся́яти“!
Псалми 132
1 Пісня проча́н. Давидова. Оце яке добре та гарне яке, — щоб жи́ти братам одноку́пно!
2 Воно — як та добра оли́ва на го́лову, що сплива́є на бо́роду, Ааро́нову бо́роду, що спливає на кі́нці одежі його!
3 Воно — як хермо́нська роса́, що спадає на го́ри Сіо́ну, бо там наказав Господь благослове́ння, повікві́чне життя!
Вечірнє читання:
До римлян 6
1 Що ж скажемо? Позоста́немся в гріху́, щоб благодать примно́жилась? Зо́всім ні!
2 Ми, що вмерли для гріха, як ще будемо жити в нім?
3 Чи ви не знаєте, що ми всі, хто христився у Христа Ісуса, у смерть Його христилися?
4 Отож, ми поховані з Ним хрищенням у смерть, щоб, як воскрес Христос із мертвих славою Отця, так щоб і ми стали ходити в обно́вленні життя.
5 Бо коли ми з'єдна́лися подо́бою смерти Його, то з'єднаємось і подобою воскре́сення,
6 знаючи те, що наш давній чоловік розп'я́тий із Ним, щоб зни́щилось тіло гріхо́вне, щоб не бути нам більше рабами гріха,
7 бо хто вмер, той звільни́всь від гріха!
8 А коли ми померли з Христом, то віруємо, що й жити з Ним бу́демо,
9 знаючи, що Христос, воскре́снувши з мертвих, уже більш не вмирає, — смерть над Ним не панує вже більше!
10 Бо що вмер Він, то один раз умер для гріха, а що живе, то для Бога живе.
11 Так само ж і ви вважайте себе за мертвих для гріха й за живих для Бога в Христі Ісусі, Господі нашім.
12 Тож нехай не панує гріх у смерте́льному вашому тілі, щоб вам слухатись його пожадли́востей,
13 і не віддавайте членів своїх гріхові за знаря́ддя неправедности, але віддайте себе Богові, як ожилих із мертвих, а члени ваші — Богові за знаря́ддя праведности.
14 Бо хай гріх не панує над вами, — ви бо не під Законом, а під благода́ттю.
15 Що ж? Чи бу́демо грішити, бо ми не під Законом, а під благода́ттю? Зо́всім ні!
16 Хіба ви не знаєте, що кому віддаєте себе за рабів на по́слух, то ви й раби того, кого слухаєтесь, — або гріха на смерть, або послуху на праведність?
17 Тож дяка Богові, що ви, бувши рабами гріха, від серця послухались того роду науки, якому ви себе віддали́.
18 А звільни́вшися від гріха́, стали рабами праведности.
19 Говорю́ я по-лю́дському, через неміч вашого тіла. Бо як ви віддавали були члени ваші за рабів нечи́стості й беззако́нню на беззако́ння, так тепер віддайте члени ваші за рабів праведности на освя́чення.
20 Бо коли були́ ви рабами гріха, то були вільні від праведности.
21 Який же плід ви мали тоді? Такі речі, що ними соромитесь тепер, бо кінець їх — то смерть.
22 А тепер, звільни́вшися від гріха й ставши рабами Богові, маєте плід ваш на освячення, а кінець — життя вічне.
23 Бо заплата за гріх — смерть, а дар Божий — вічне життя в Христі Ісусі, Господі нашім!