¹ Син мудрий приймає карта́ння від батька, а насмішник доко́ру не слухає.

² З плоду уст чоловік споживає добро́, а жадо́ба зрадливих — наси́льство.

³ Хто уста свої стереже́, той душу свою береже́, а хто гу́би свої розпуска́є, — на того поги́біль.

⁴ Пожадає душа лінюха́, та даре́мно, душа ж роботя́щих наси́титься.

⁵ Нена́видить праведний слово брехливе, безбожний же чинить лихе, і себе засоро́млює.

⁶ Праведність оберігає невинного на дорозі його, а безбожність погу́блює грішника.

⁷ Дехто вдає багача́, хоч нічо́го не має, а дехто вдає бідака́, хоч маєток великий у нього.

⁸ Викуп за душу люди́ни — багатство її, а вбогий й доко́ру не чує.

⁹ Світло праведних ве́село світить, а світильник безбожних пога́сне.

¹⁰ Тільки сварка пихо́ю зчиня́ється, а мудрість із тими, хто ра́диться.

¹¹ Багатство, заско́ро здобуте, — поме́ншується, хто ж збирає пома́лу — примно́жує.

¹² Задовга надія — неду́га для серця, а бажа́ння, що спо́внюється, — це дерево життя.

¹³ Хто пого́рджує словом Господнім, той шкодить собі, хто ж страх має до заповіді, тому надолу́житься.

¹⁴ Наука премудрого — крини́ця життя, щоб віддали́тися від пасток сме́рти.

¹⁵ Добрий розум прино́сить приємність, а дорога зрадли́вих — погу́ба для них.

¹⁶ Кожен розумний за мудрістю робить, а безу́мний глупо́ту показує.

¹⁷ Безбожний посо́л у нещастя впаде́, а вірний посол — немов лік.

¹⁸ Хто ламає поу́ку — убозтво та га́ньба тому́, а хто береже осторо́гу — шанований він.

¹⁹ Ви́конане побажа́ння приємне душі, а вступи́тись від зла — то оги́да безумним.

²⁰ Хто з мудрими ходить, той мудрим стає, а хто товаришу́є з безу́мним, той лиха набу́де.

²¹ Грішників зло доганя́є, а праведним Бог надолу́жить добром.

²² Добрий лишає спа́док і ону́кам, маєток же грішника схо́ваний буде для праведного.

²³ Убогому буде багато поживи і з поля невпра́вного, та деякі гинуть з безпра́в'я.

²⁴ Хто стримує різку свою, той нена́видить сина свого, хто ж кохає його, той шукає для ньо́го карта́ння.

²⁵ Праведний їсть, скільки схоче душа, живіт же безбожників за́всіди брак відчуває.

¹ Мудра жінка будує свій дім, а безумна своєю рукою руйнує його́.

² Хто ходить в просто́ті своїй, боїться той Господа, а в ко́го доро́ги криві́, той пого́рджує Ним.

³ На устах безу́мця галу́зка пихи́, а губи премудрих їх стережу́ть.

⁴ Де немає биків, там я́сла порожні, а щедрість врожа́ю — у силі вола́.

⁵ Сві́док правдивий не лже, а сві́док брехливий говорить неправду.

⁶ Насмішник шукає премудрости, — та надаре́мно, пізна́ння легке́ для розумного.

⁷ Ходи зда́лека від люди́ни безу́мної, і від того, в кого́ мудрих уст ти не бачив.

⁸ Мудрість розумного — то розумі́ння дороги своєї, а глупо́та дурних — то ома́на.

⁹ Нерозумні сміються з гріха́, а між праведними — уподо́бання.

¹⁰ Серце знає гірко́ту своєї душі, і в радість його не втручається інший.

¹¹ Буде ви́гублений дім безбожних, а намет безневи́нних розкві́тне.

¹² Буває, доро́га люди́ні здається простою, та кінець її — стежка до смерти.

¹³ Також іноді і від сміху́ болить серце, і закі́нчення радости — сму́ток.

¹⁴ Хто підступного серця, наси́титься той із доріг своїх, а добра люди́на — із чинів своїх.

¹⁵ Вірить безглу́здий в кожні́сіньке слово, а мудрий зважає на кро́ки свої.

¹⁶ Мудрий боїться й від злого вступає, нерозумний же гні́вається та сміли́вий.

¹⁷ Скорий на гнів учиняє глупо́ту, а люди́на лукава знена́виджена.

¹⁸ Нерозумні глупо́ту вспадко́вують, а мудрі знання́м коронуються.

¹⁹ Покло́няться злі перед добрими, а безбожники — при брамах праведного.

²⁰ Убогий знена́виджений навіть ближнім своїм, а в багатого дру́зі числе́нні.

²¹ Хто погорджує ближнім своїм, той грішить, а ласка́вий до вбогих — блаже́нний.

²² Чи ж не блу́дять, хто о́ре лихе? А милість та правда для тих, хто о́ре добро́.

²³ Кожна праця прино́сить доста́ток, але́ праця уст в недоста́ток веде́.

²⁴ Корона премудрих — їхня му́дрість, а віне́ць нерозумних — глупо́та.

²⁵ Свідок правдивий визво́лює душі, а свідок обма́нливий — бре́хні торо́чить.

²⁶ У Господньому стра́хові сильна наді́я, і Він пристано́вище ді́тям Своїм.

²⁷ Страх Господній — крини́ця життя, щоб віддаля́тися від пасток смерти.

²⁸ У числе́нності люду вели́чність царя, а в бра́ку народу — погибіль воло́даря.

²⁹ Терпели́вий у гніві — багаторозумний, а гнівли́вий вчиняє глупо́ту.

³⁰ Ла́гідне серце — життя то для тіла, а за́здрість — гнили́зна косте́й.

³¹ Хто тисне нужде́нного, той ображає свого Творця́, а хто милости́вий до вбогого, той поважає Його.

³² Безбожний у зло своє падає, а праведний повний надії й при смерті своїй.

³³ Мудрість має спочи́нок у серці розумного, а що в нутрі безумних, те ви́явиться.

³⁴ Праведність люд підійма́є, а беззако́ння — то сором наро́дів.

³⁵ Ласка царе́ва — рабо́ві розумному, гнів же його — проти того, хто соро́мить його.

¹ Поручаю ж вам сестру́ нашу Фі́ву, служе́бницю Церкви в Кенхре́ях,

² щоб ви прийняли́ її в Господі, як личить святим, і допомагайте їй, у якій речі бу́де вона чого потребува́ти від вас, бо й вона опіку́нка була багатьом і самому мені.

³ Вітайте Приски́ллу й Аки́лу, співробітників моїх у Христі Ісусі, —

⁴ що голови свої за душу мою клали, яким не я сам дякую, але й усі Церкви́ з поган, — і їхню домашню Це́ркву.

⁵ Вітайте улю́бленого мого Епене́та, — він пе́рвісток Азії для Христа.

⁶ Вітайте Марію, що напрацювалася багато для вас.

⁷ Вітайте Андро́ніка й Юнія, родичів моїх і співв'язнів моїх, що славні вони між апо́столами, що й у Христі були перше мене.

⁸ Вітайте Амплія, мого улю́бленого в Господі.

⁹ Вітайте Урба́на, співробітника нашого в Христі, і улюбленого мого Стахі́я.

¹⁰ Вітайте Апелле́са, ви́пробуваного в Христі. Вітайте Аристову́лових.

¹¹ Вітайте мого ро́дича Іродіо́на. Вітайте Нарки́сових, що в Господі.

¹² Вітайте Трифе́ну й Трифо́су, що працюють у Господі. Вітайте улю́блену Перси́ду, що багато попрацювала в Господі.

¹³ Вітайте ви́браного в Господі Ру́фа, і матір його та мою.

¹⁴ Вітайте Асинкри́та, Фле́гонта, Єрма, Патро́ва, Єрмі́я і братів, що з ними.

¹⁵ Вітайте Філоло́га та Юлію, Ніре́я й сестру́ його, і Олімпія́на, і всіх святих, що з ними.

¹⁶ Вітайте один о́дного святим поцілунком. Вітають вас усі Церкви́ Христові!

¹⁸ бо такі не служать Господеві нашому Ісусу Христу, але власному череву; вони добрими та гарними словами зво́дять серця простодушних.

¹⁹ Ваша ж слухня́ність дійшла до всіх. І я тішусь за вас, але хо́чу, щоб були ви мудрі в доброму, а про́сті в злому.

²⁰ А Бог миру потопче незаба́ром сатану під ваші но́ги. Благода́ть Господа нашого Ісуса Христа нехай буде з вами! Амі́нь.

²² Вітаю вас у Господі й я, Те́ртій, що цього листа написав.

²³ Вітає вас Гай, гости́нний для ме́не й ці́лої Церкви. Вітає вас міськи́й доморя́дник Ера́ст і брат Кварт.

²⁵ А Тому́, хто може поставити вас міцно згідно з моєю Єва́нгелією й проповіддю Ісуса Христа, за об'я́вленням таємни́ці, що від вічних часі́в була замо́вчана,

²⁶ а тепер ви́явлена, і через пророцькі писа́ння, з нака́зу вічного Бога, на по́слух вірі по всіх наро́дах прові́щена, —

²⁷ єдиному мудрому Богові, через Ісуса Христа, слава навіки! Амі́нь.