Ранкове читання:
Приповісті 28
1 Безбожні втіка́ють, коли й не жену́ться за ними, а справедливий безпечний, немов той левчу́к.
2 Коли край провини́ться, то має багато воло́дарів, коли ж є люди́на розумна й знаю́ча, то де́ржиться довго.
3 Люди́на убога, що гно́бить нужде́нних, це зли́ва рвучка́, що хліба по ній не буває.
4 Ті, хто Зако́н залиша́є, хвалять безбожних, а ті, хто Зако́н береже, на них бу́ряться.
5 Люди лихі правосу́ддя не розуміють, а шукаючі Господа все розуміють.
6 Ліпше убогий, що ходить в своїй неповинності, ніж криводоро́гий, хоч він і бага́ч.
7 Хто Зако́н береже́, розумний той син, а хто во́диться із гультяя́ми, засоро́млює ба́тька свого́.
8 Хто мно́жить лихва́рським відсо́тком багатство своє, той для то́го грома́дить його, хто ласкавий для бідних.
9 Хто відхи́лює вухо своє, щоб не слухати Зако́на, то буде оги́дна й молитва того.
10 Хто про́стих доводить блуди́ти дорогою зла, сам до ями своєї впаде́, а невинні пося́дуть добро.
11 Багата люди́на в оча́х своїх мудра, та розумний убогий розслі́дить її.
12 Велика пишно́та, як ті́шаться праведні, коли ж несправедливі зростають, то треба шукати люди́ну.
13 Хто ховає провини свої, тому́ не веде́ться, а хто признається та кидає їх, той буде поми́луваний.
14 Блаженна люди́на, що завжди оба́чна, а хто ожорсто́чує серце своє, той впадає в лихе.
15 Лев ричу́чий й ведмі́дь ненаже́рливий — це безбожний володар над людом убогим.
16 Володар, позбавлений розуму, тисне дошкульно, а ненави́сник заже́рливости буде мати дні довгі.
17 Люди́на, обтя́жена за душогу́бство, втікає до гро́бу, — нехай її не підпира́ють!
18 Хто ходить невинний, той буде спасе́ний, а криводоро́гий впаде́ на одній із дорі́г.
19 Хто землю свою обробля́є, той наси́титься хлібом, а хто за марно́тним жене́ться, наси́титься вбогістю.
20 Вірна люди́на багата на благослове́ння, а хто спішно збагачується, непокараним той не зали́шиться.
21 Увагу звертати на особу — не добре, бо й за кус хліба люди́на згріши́ть.
22 Завидю́ща люди́на спішить до багатства, і не знає, що при́йде на неї нужда́.
23 Хто напоумля́є люди́ну, той знахо́дить вкінці більшу ласку, ніж той, хто лести́ть язиком.
24 Хто батька свого й свою матір грабує і каже: „Це не гріх“, той розбійнику друг.
25 Захла́нний викликує сварку, хто ж має наді́ю на Господа, буде наси́чений.
26 Хто надію кладе на свій розум, то він нерозумний, а хто мудрістю ходить, той буде врято́ваний.
27 Хто дає немаю́чому, той недостатку не знатиме, хто́ ж свої очі ховає від нього, той зазна́є багато проклять.
28 Коли підійма́ються лю́ди безбожні, люди́на ховається, а як гинуть вони, то мно́жаться праведні.
Приповісті 29
1 Чоловік остере́жуваний, та твердошиїй, буде зламаний нагло, і ліку не буде йому.
2 Коли мно́жаться праведні, радіє наро́д, як панує ж безбожний — то сто́гне наро́д.
3 Люди́на, що мудрість кохає, поті́шує батька свого, а хто попасає блудни́ць, той губить маєток.
4 Цар утримує край правосу́ддям, а люди́на хаба́рна руйнує його.
5 Люди́на, що другові своєму підле́щує, на сто́пах його па́стку ставить.
6 У провині люди́ни лихої знахо́диться па́стка, а справедливий радіє та ті́шиться.
7 Праведний знає про право вбогих, безбожний же не розуміє пізна́ння про це.
8 Люди глузли́ві підбу́рюють місто, а мудрі утишують гнів.
9 Мудра люди́на, що праву́ється із нерозумним, то чи гні́вається, чи сміється, — споко́ю не знає.
10 Кровоже́рці нена́видять праведного, справедливі ж шукають спасти його душу.
11 Глупа́к увесь свій гнів увиявляє, а мудрий назад його стри́мує.
12 Володар, що слухає сло́ва брехливого, — безбожні всі слу́ги його!
13 Убогий й гноби́тель стрічаються, — їм обом Господь очі освітлює.
14 Як цар правдою судить убогих, стоя́тиме трон його за́вжди.
15 Різка й поу́ка премудрість дають, а дити́на, зали́шена тільки собі, засоро́млює матір свою.
16 Як мно́жаться несправедливі — провина розмно́жується, але праведні бачитимуть їхній упа́док.
17 Карай сина свого — й він тебе заспоко́їть, і приє́мнощі дасть для твоєї душі.
18 Без пророчих виді́нь люд розбе́щений, коли ж стереже він Зако́на — блаженний.
19 Раб словами не буде пока́раний, — хоч він розуміє, але́ не послу́хає.
20 Чи бачив люди́ну, квапли́ву в словах своїх? — Більша надія глупце́ві, ніж їй!
21 Хто розпе́щує зма́лку свого раба, то кінець його буде невдячний.
22 Гнівли́ва люди́на викли́кує сварку, а лютий вчиняє багато провин.
23 Горди́ня люди́ни її понижає, а чести набуває покірливий духом.
24 Хто ді́литься з зло́дієм, той нена́видить душу свою, — він чує прокля́ття, та не виявляє.
25 Страх перед люди́ною па́стку дає, хто ж наді́ю складає на Господа, буде безпечний.
26 Багато шукають для себе обличчя володаря, та від Господа суд для люди́ни.
27 Наси́льник — оги́да для праведних, а простодоро́гий — оги́да безбожному.
Вечірнє читання:
1-е до коринтян 7
1 А про що ви писали мені, то добре було б чоловікові не дотикатися жінки.
2 Але щоб уни́кнути розпусти, нехай кожен муж має дружи́ну свою, і кожна жінка хай має свого чоловіка.
3 Нехай віддає́ чоловік своїй дружи́ні потрібну любов, так же само й чоловікові дружи́на.
4 Дружи́на не володіє над тілом своїм, але чоловік; так же само й чоловік не володіє над тілом своїм, але дружи́на.
5 Не вхиляйтесь одне від о́дного, хібащо дочасно за згодою, щоб бути в пості́ та молитві, та й схо́дьтеся зно́ву докупи, щоб вас сатана́ не споку́шував вашим нестри́манням.
6 А це говорю́ вам як раду, а не як нака́за.
7 Бо хо́чу, щоб усі чоловіки були, як і я; але кожен має від Бога свій дар, — один так, інший так.
8 Говорю́ ж неодруженим і вдо́вам: добре їм, як вони позостануться так, як і я.
9 Коли ж не втри́маються, — нехай одружуються, бо краще женитися, ніж розпаля́тися.
10 А тим, що побрались, наказую не я, а Госпо́дь: Нехай не розлуча́ється дружи́на з своїм чоловіком!
11 А коли ж і розлу́читься, хай зостається незамі́жня, або з чоловіком своїм хай поми́риться, — і не відпускати чоловікові дружи́ни!
12 Іншим же я говорю́, не Госпо́дь: коли який брат має дружи́ну невіруючу, і згідна вона жити з ним, — нехай він не лишає її.
13 І жінка, як має чоловіка невіруючого, а той згоден жити з нею, — нехай не лишає його.
14 Чоловік бо невіруючий освячується в дружи́ні, а дружи́на невіруюча освячується в чоловікові. А інакше нечисті були́ б ваші діти, тепер же святі.
15 А як хоче невіруючий розлучи́тися, хай розлу́читься, — не нево́литься брат чи сестра в такім разі, бо покликав нас Бог до миру.
16 Звідки знаєш ти, дружи́но, чи не спасеш чоловіка? Або звідки знаєш, чоловіче, чи не спасеш дружи́ни?
17 Нехай тільки так ходить кожен, як кому Бог призна́чив, як Госпо́дь покликав його. І так усім Церква́м я наказую.
18 Хто покликаний був в обрі́занні, — нехай він того не цурається; чи покликаний хто в необрі́занні, — нехай не обрі́зується.
19 Обрі́зання ніщо, і ніщо необрі́зання, а важли́ве — дотри́мування Божих заповідей.
20 Нехай кожен лишається в стані такому, в якому покли́каний був.
21 Чи покликаний був ти рабом? Не турбуйся про те. Але коли й можеш стати вільним, то ви́користай краще це.
22 Бо покликаний в Господі раб — визволе́нець Господній; так само покликаний і визволе́нець — він раб Христа.
23 Ви дорого ку́плені, — тож не ставайте рабами людей!
24 Браття, кожен із вас, в якім стані покли́каний був, хай у тім перед Богом лишається!