Ранкове читання:
Псалми 53
1 Для дириґента хору. На неґінах. Псало́м навча́льний Давидів,
2 як зіфе́яни прийшли були та сказали Саулові: „Ось Давид поміж нами ховається!“
3 Спаси мене, Боже, Іме́нням Своїм, і міццю Своєю мене оправда́й!
4 Вислухай, Боже, молитву мою, нахили Своє ухо до слів моїх уст,
5 бо чужи́нці повстали на мене, розбиша́ки ж шукають моєї душі, — вони Бога не ставили перед собою. Се́ла.
6 Ось Бог помагає мені, Господь серед тих, хто підтримує душу мою.
7 Хай пове́рнеться зло на моїх ворогів, Своєю правдою ви́нищи їх.
8 В доброві́льному да́рі я жертву Тобі принесу́, Ім'я́ Твоє, Господи, сла́вити буду, що добре воно,
9 бо мене воно визволило від усяких нещасть, і я бачу зане́пад моїх ворогів!
Псалми 54
1 Для дириґента хору. На неґінах. Навчальний Давидів псалом.
2 Вислухай, Боже, молитву мою й від блага́ння мого не ховайся!
3 Прислу́хайсь до мене й подай мені відповідь, — я блукаю у сму́тку своїм і стогну́, —
4 від крику воро́жого, від у́тисків грішного, бо гріх накида́ють на мене вони, і в гніві мене переслі́дують.
5 Тремтить моє серце в мені, і стра́хи смерте́льні напали на мене,
6 страх та тремті́ння на мене найшли́, і тривога мене обгорну́ла.
7 І сказав я: „Коли б я мав крила, немов та голубка, то я полетів би й спочив!“
8 Отож, помандру́ю дале́ко, пробува́тиму я на пустині. Се́ла.
9 Поспішу́ собі, щоб утекти́ перед вітром бурхли́вим та бурею.
10 Вигуби, Господи, та погуби язика́ їхнього, бо в місті я бачив наси́льство та сва́рку,—
11 вони ходять удень та вночі коло нього на му́рах його, а гріх та неправда всере́дині в ньому,
12 нещастя всере́дині в ньому, а з вулиць його не вихо́дять наси́лля й обма́на,
13 бож не ворог злорі́чить на мене, — це я переніс би, — і не нена́висник мій побільши́всь надо мною, я сховався б від нього, —
14 але ти, — чоловік мені рі́вня, мій прия́тель близьки́й і знайо́мий мені,
15 з яким со́лодко щиру розмову прова́димо, і ходимо до Божого дому серед бурхли́вого на́товпу.
16 Нехай же впаде на них смерть, нехай зі́йдуть вони до шео́лу живими, — бо зло в їхнім ме́шканні, у їхній сере́дині!
17 Я кличу до Бога, і Госпо́дь урятує мене:
18 уве́чорі, вра́нці й опі́вдні я скаржусь й зідхаю, — і Він ви́слухає мого го́лосу!
19 У мирі Він викупить душу мою, щоб до мене вони не зближа́лись, бо багато було їх на мене!
20 Бог ви́слухає, і їм Той відпові́сть, Хто відві́ку сидить на престо́лі, Се́ла, бо немає у них перемін, і Бога вони не боя́ться, —
21 во́рог ви́тягнув ру́ки свої проти тих, що в споко́ї жили́ з ним, він зганьби́в заповіта свого́,
22 його уста гладе́нькі, як масло, — та сва́рка у серці його, від оливи м'які́ші слова́ його, та вони — як мечі́ ті ого́лені!
23 Свого тягара́ поклади ти на Господа, — і тебе Він підтри́має, Він ніко́ли не дасть захита́тися праведному!
24 А Ти їх, Боже мій, поскида́єш до ями поги́белі! Люди чи́нів кривавих й обмани, — бода́й своїх днів вони не дожили навіть до половини, а я поклада́ю надію на Тебе!
Псалми 55
1 Для дириґента хору. На „Німа голубка вдалечині“. Золотий Давидів псалом, коли филисти́мляни захопи́ли були його в Ґа́ті.
2 Помилуй мене, Боже, бо то́пче мене чоловік, — цілий день він воює та ти́сне мене!
3 Чату́ють мої вороги цілий день, бо багато таких, що воюють завзя́то на мене!
4 Того дня, коли страх обгорта́є мене, я надію на Тебе кладу́, —
5 я в Бозі хвали́тиму слово Його, на Бога надію кладу, й не боюся, — що тіло учи́нить мені?
6 Цілий день біль прино́сять слова́ мої, усі їхні думки́ проти мене на зло:
7 слідкують, ховаються, пильнують вони мої сто́пи... Як чатують на душу мою,
8 так Ти через гріх віджени́ їх, пониж, Боже, людей в Своїм гніві!
9 Полічив Ти тиня́ння моє, помісти́ ж мої сльози перед Собою, чи ж вони не запи́сані в книзі Твоїй?
10 Тоді то мої вороги́ повтікають назад, того дня, як я кли́кати буду. Те я знаю, що Бог при мені,
11 і в Бозі я справу свою докінчу́, докінчу́ я в Господі справу!
12 На Бога надію кладу́ й не боюсь, — що́ люди́на учи́нить мені?
13 На мені зостаються, о Боже, прися́ги Тобі, та для Тебе я ви́повню жертви хвали́.
14 Як Ти спас мою душу від смерти, то хіба ж не спасеш моїх ніг від паді́ння, щоб у світлі життя я ходив перед Богом?
Вечірнє читання:
Дії 27
26 І ми мусимо наткнутись на о́стрів якійсь“.
27 А коли надійшла чотирнадцята ніч, і ми носились по Адріяти́цькому морю, то десь коло пі́вночі стали доми́слюватись моряки, що наближуються до якоїсь землі.
28 І, запустивши оли́вницю, двадцять сяжнів знайшли. А від 'їхавши трохи, запустити оли́вницю знову, — і знайшли сяжнів п'ятнадцять.
29 І боявшись, щоб не натрапити нам на скеля́сті місця́, ми закинули чотири кі́тві з корми́, і благали, щоб настав день.
30 А коли моряки намага́лись утекти́ з корабля́, і чо́вна спускали до моря, вдаючи́, ніби кі́тви закинути з носа хо́чуть,
31 то сказав Павло сотникові й воякам: „Як вони в кораблі не зоста́нуться, то спасти́сь ви не зможете!“
32 Тоді вояки́ перерізали мо́тузи в чо́вна, і дали́ йому впасти.
33 А коли розвиднятися стало, то благав Павло всіх, щоб поживу прийняти, і казав: „Чотирна́дцятий день ось сьогодні без їжі ви перебуваєте, очікуючи та нічого не ївши.
34 Тому́ то благаю вас ї́жу прийняти, бо це на рятунок вам буде, — бо жодному з вас не спаде з голови й волоси́на!“
35 А промовивши це, узяв хліб та подякував Богові перед усіма́, і, поламавши, став їсти.
36 Тоді всі підне́слись на дусі, і, стали поживу приймати.
37 А всіх душ нас було в кораблі — двісті сімдесят шість.
38 І як наїлись вони, то стали полегшувати корабля, викидаючи збіжжя до моря.
39 А коли настав день, то вони не могли розпізнати землі, одначе зато́ку якусь там угледіли, що берега пла́ского мала, до якого й ви́рішили, як можна, приплисти́ з кораблем.
40 Підняли тоді кі́тви, і повкидали до моря, і порозв'язували поворо́зки в стерна́, і вітри́ло мале за вітром поставили, — та й покерува́ли до берега.
41 Та ось ми натра́пили на місце, що мало з обох сторін море, і корабель опинивсь на мілко́му: ніс загруз й позоставсь нерухо́мий, а корма́ розбивалася силою хвиль.
42 Вояки́ ж були змовилися повбивати в'язнів, щоб котри́йсь не поплив і не втік.
43 Але сотник хотів урятувати Павла, і заборонив їхній на́мір, і звелів усім тим, хто пли́вати вміє, щоб скакали та перші на берег вихо́дили,
44 а інші — хто на до́шках, а хто на чімбудь з корабля. І таким чином сталось, що всі врятувались на землю!