²⁵ І ото був в Єрусалимі один чоловік, йому ймення Семе́н, — люди́на праведна та благочести́ва, — що потіхи чекав для Ізраїля. І Святий Дух був на ньому.

²⁶ І від Духа Святого йому було зві́щено смерти не бачити, перше ніж побачить Христа Господнього.

²⁷ І Дух у храм припрова́див його. І як внесли Дитину Ісуса батьки́, щоб за Нього вчинити звича́єм зако́нним,

²⁸ тоді взяв він на руки Його, хвалу Богу віддав та й промовив:

²⁹ „Нині відпускаєш раба Свого́, Владико, за словом Твоїм із ми́ром,

³⁰ бо побачили очі мої Спасі́ння Твоє,

³¹ яке Ти приготува́в перед всіма наро́дами,

³² Світло на просвіту поганам і на славу наро́ду Твого Ізраїля!“

³³ І дивувалися ба́тько Його й мати тим, що про Нього було́ розповіджене.

³⁴ А Семен їх поблагословив та й прорік до Марії, Його матері: „Ось призначений Цей багатьо́м на падіння й устава́ння в Ізраїлі, і на знак спереча́ння, —

³⁵ і меч душу проши́є самій же тобі, — щоб відкрились думки́ сердець багатьох!“

³⁶ Була й Анна пророчиця, дочка́ Фануїлова з племени Аси́рового, — вона дожила́ до глибокої старости, живши з мужем сім ро́ків від свого дівува́ння,

³⁷ удова ро́ків вісімдесяти й чотирьох, що не відлучалась від храму, служачи Богові вдень і вночі поста́ми й моли́твами.

³⁸ І години тієї вона надійшла, Бога сла́вила та говорила про Нього всім, хто визво́лення Єрусалиму чекав.

³⁹ А як виконали за Зако́ном Господнім усе, то вернулись вони в Галілею, до міста свого Назарету.

⁴⁰ А Дитина росла та зміцнялася духом, набираючись мудрости. І благодать Божа на Ній пробува́ла.

⁴² І коли мав Він дванадцять ро́ків, вони за звича́єм на свято пішли.

⁴³ Як дні ж свята скінчи́лись були, і вертались вони, молодий Ісус в Єрусалимі лиши́вся, а Йо́сип та мати Його не знали того.

⁴⁴ Вони ду́мали, що Він із подорожніми йде; пройшли день дороги, та й стали шукати Його поміж ро́дичами та знайо́мими.

⁴⁵ Але, не знайшовши, вернулися в Єрусалим, та й шукали Його.

⁴⁶ І сталось, що третього дня відшукали у храмі Його, як сидів серед учителів, і вислу́хував їх, і запитував їх.

⁴⁷ Усі ж, хто слухав Його, дивувалися розумові та Його відповідям.

⁴⁸ І як вони Його вгледіли, то здивувались, а мати сказала до Нього: „Дитино, — чому так Ти зробив нам? Ось Твій батько та я із журбо́ю шукали Тебе“.

⁴⁹ А Він їм відказав: „Чого ж ви шукали Мене? Хіба ви не знали, що повинно Мені бути в тому, що належить Моєму Отцеві?“

⁵⁰ Та не зрозуміли вони того сло́ва, що Він їм говорив.

⁵¹ І пішов Він із ними, і прибув у Назарет, і був їм слухня́ний. А мати Його зберігала оці всі слова́ в своїм серці.

⁵² А Ісус зростав мудрістю, і віком та благодаттю, у Бога й людей.