Ранкове читання:
Приповісті 9
1 Мудрість свій дім збудувала, сім стовпі́в своїх ви́тесала.
2 Зарізала те, що було на зарі́з, змішала вино своє, і трапе́зу свою пригото́вила.
3 Дівчат своїх вислала, і кличе вона на висо́тах міськи́х:
4 „Хто бідний на розум, хай при́йде сюди,“ а хто нерозумний, говорить йому:
5 „Ходіть, споживайте із хліба мого́, та пийте з вина, що його́ я змішала!
6 Покиньте глупо́ту — і будете жити, і ходіте дорогою розуму!“
7 Хто карта́є насмішника, той собі га́ньбу бере, хто ж безбожникові виговорює, сором собі набуває.
8 Не доріка́й пересмі́шникові, щоб тебе не знена́видів він, ви́картай мудрого — й він покохає тебе.
9 Дай мудрому — й він помудріє іще, навчи праведного — і прибі́льшить він мудрости!
10 Страх Госпо́дній — початок премудрости, а пізна́ння Святого — це розум,—
11 бо мною помно́жаться дні твої, і додаду́ть тобі ро́ків життя.
12 Якщо ти змудрів — то для себе змудрів, а як станеш насмі́шником, сам понесе́ш!
13 Жінка безглу́зда крикли́ва, нерозумна, і нічого не знає!
14 Сідає вона на сидінні при вході до дому свого́, на висо́костях міста,
15 щоб кликати тих, хто дорогою йде, хто путтю своєю просту́є:
16 „Хто бідний на розум, хай при́йде сюди,“ а хто нерозумний, то каже йому́:
17 „Вода кра́дена — солодка, і приє́мний прихо́ваний хліб“.
18 І не відає він, що самі́ там мерці́, у глиби́нах шео́лу — запро́шені нею!
Приповісті 10
1 Син мудрий — потіха для батька, а син нерозумний — то смуток для неньки його.
2 Не поможуть неправедні скарби, а справедливість від смерти визво́лює.
3 Не допустить Господь голодува́ти душу праведного, а набу́ток безбожників згине.
4 Ледача рука до убо́зтва веде, рука ж роботя́ща збагачує.
5 Хто літом збирає — син мудрий, хто ж дрімає в жнива́ — син безпутній.
6 Благослове́нства на голову праведного, а уста безбожним прикриє наси́льство.
7 Пам'ять про праведного — на благослове́ння, а йме́ння безбожних загине.
8 Заповіді мудросердий приймає, але́ дурногу́бий впаде́.
9 Хто в невинності ходить, той ходить безпечно, а хто кривить дороги свої, буде ви́явлений.
10 Хто оком моргає, той смуток дає, але дурногу́бий впаде́.
11 Уста праведного — то джерело життя, а уста безбожним прикриє насильство.
12 Нена́висть побуджує сва́рки, а любов покриває всі ви́ни.
13 В устах розумного мудрість знахо́диться, а різка — на спину безтя́много.
14 Прихо́вують мудрі знання́, а уста нерозумного — близькі́ до загибелі.
15 Маєток багатого — місто тверди́нне його, поги́біль убогих — їхні зли́дні.
16 Дорібок праведного — на життя, прибу́ток безбожного — в гріх.
17 Хто напу́чування стереже́ — той на сте́жці життя, а хто нехту́є карта́ння, той блу́дить.
18 Хто нена́висть ховає, в того губи брехли́ві, а хто на́клепи ширить, той дурнове́рхий.
19 Не бракує гріха в многомо́вності, а хто стримує губи свої, той розумний.
20 Язик праведного — то добі́рне срібло́, а розум безбожних — мізе́рний.
21 Пасу́ть багатьох губи праведного, безглузді ж умирають з неро́зуму.
22 Благослове́ння Господнє — воно збагачає, і сму́тку воно не прино́сить з собою.
23 Нешляхе́тне робити — заба́ва неві́гласа, а мудрість — люди́ні розумній.
24 Чого нечести́вий боїться, те при́йде на нього, а пра́гнення праведних спо́вняться.
25 Як буря, яка пронесе́ться, то й гине безбожний, а праведний має дові́чну осно́ву.
26 Як о́цет зубам, і як дим для оче́й, так лінивий для тих, хто його посилає.
27 Страх Господній примножує днів, а ро́ки безбожних вкоро́тяться.
28 Сподіва́ння для праведних — радість, а наді́я безбожних загине.
29 Дорога Господня — тверди́ня неви́нним, а заги́біль — злочинцям.
30 Повік праведний не захита́ється, а безбожники не поживуть на землі.
31 Уста праведного дають мудрість, а лукавий язик буде втятий.
32 Уста праведного уподо́бання знають, а уста безбожних — лука́вство.
Вечірнє читання:
До римлян 15
1 Ми, сильні, повинні не́сти слабості безсилих, а не собі догоджати.
2 Кожен із нас нехай догоджа́є ближньому на добро для збудува́ння.
3 Бо й Христос не Собі догоджав, але як написано: „Зневаги тих, хто Тебе зневажає, упали на Мене“.
4 А все, що давніше написане, написане нам на науку, щоб терпінням і потіхою з Писа́ння ми мали надію.
5 А Бог терпеливости й потіхи нехай дасть вам бути однодумними між собою за Христом Ісусом,
6 щоб ви однодушно, одними у́стами сла́вили Бога й Отця Господа нашого Ісуса Христа.
7 Приймайте тому́ один о́дного, як і Христос прийняв нас до Божої слави.
8 Кажу́ ж, що Христос для обрі́заних став за слу́жку ради Божої правди, щоб отцям потвердити обі́тниці,
9 а для поган — щоб сла́вили Бога за милосердя, як написано: „Тому́ я хвали́тиму Тебе, Господи, серед поган, і Ім'я́ Твоє буду виспівувати!“
10 І ще каже: „Тіштесь, погани, з наро́дом Його!“
11 І ще: „Хваліть, усі погани, Господа, виславляйте Його, усі люди!“
12 І ще каже Ісая: „Буде корінь Єссе́їв, що постане, щоб панува́ти над поганами, — погани на Нього надіятись бу́дуть!“
13 Бог же надії нехай вас напо́внить усякою радістю й миром у вірі, щоб ви збагати́лись надією, силою Духа Святого!
14 І я про вас сам пересві́дчений, браття мої, що й самі ви повні до́брости, напо́внені всяким знання́м, і можете й один о́дного навчати.
15 А писав я вам почасти трохи сміліше, якби вам нагадуючи благода́ттю, що да́на мені від Бога,
16 щоб був я слугою Христа Ісуса між поганами, і виконував святу службу Єва́нгелії Божої, щоб прино́шення поган стало приємне й освячене Духом Святим.
17 Тож маю я чим похвалитись у Христі Ісусі, щодо Божих речей,
18 бо не смію казати того, чого не зробив через мене Христос на по́слух поган, словом і чином,
19 силою ознак і чудес, силою Духа Божого, так що я поши́рив Єва́нгелію Христову від Єрусалиму й околиць аж до Іллі́ріка.
20 При то́му пильнував я звіщати Єва́нгелію не там, де Христове Ім'я́ було знане, щоб не будувати на основі чужій,