Українська Біблія. Переклад Огієнко 1962 р.

Ранкове читання:


Приповісті 5

1 Мій сину, на мудрість мою уважа́й, нахили своє ухо до мого розуму,

2 щоб розважність ти міг стерегти́, а пізна́ння — хай у́ста твої стережу́ть!

3 Бо кра́пають со́лодощ губи блудни́ці, а у́ста її від оливи масні́ші,

4 та гірки́й їй кінець, мов поли́н, гострий, як меч обосі́чний, —

5 її ноги до смерти спускаються, шео́лу тримаються кроки її!

6 Вона путь життя не урі́внює, її стежки непевні, і цього не знає вона.

7 Тож тепер, мої діти, мене ви послухайте, не відхо́дьте від слів моїх уст:

8 віддали́ ти від неї дорогу свою, і не зближа́йсь до дверей її дому,

9 щоб слави своєї ти іншим не дав, а роки свої — для жорстокого,

10 щоб чужі не наси́тились сили твоєї й маєтку твого́ в чужім домі!

11 І будеш стогнати при своєму кінці́, як знемо́жеться тіло твоє й твої сили,

12 і скажеш: „Як нена́видів я те напу́чування, а карта́ння те серце моє відкидало!

13 І не слухав я голосу своїх учителі́в, і уха свого не схиля́в до наставників.

14 Тро́хи не був я при кожному злому, в сере́дині збору й громади!“

15 Пий воду з криниці своєї, і теку́че з свого коло́дязя:

16 чи ж мають на вулицю вилиті бути джере́ла твої, а на площі — потоки твоєї води? —

17 Нехай вони будуть для тебе, для тебе самого, а не для чужих із тобою!

18 Хай твоє джерело́ буде благослове́нне, і радій через жінку твоїх юних літ, —

19 вона ла́ня любовна та се́рна прекрасна, її пе́рса напоять тебе кожноча́сно, — впивайся ж наза́вжди коха́нням її!

20 І на́що, мій сину, ти маєш впиватись блудни́цею, і на́що ти бу́деш приго́ртати груди чужи́нки?

21 Бож перед очима Господніми всі дороги люди́ни, і стежки́ її всі Він рівняє:

22 власні провини безбожного схо́плять його, і поворо́ззям свого гріха буде зв'я́заний він,

23 помиратиме він без напу́чування, і буде блукати в великій глупо́ті своїй!


Приповісті 6

1 Мій сину, якщо поручи́вся ти за свого бли́жнього, дав руку свою за чужо́го, —

2 ти попався до па́стки з-за слів своїх уст, схо́плений ти із-за слів своїх уст!

3 Учини тоді це, сину мій, та рятуйсь, бо впав ти до рук свого бли́жнього: іди, впади в по́рох, і на ближніх своїх напира́й,

4 не дай сну своїм о́чам, і дріма́ння пові́кам своїм,

5 рятуйся, як се́рна, з руки́, і як птах із руки птахоло́ва!

6 Іди до мурашки, ліню́ху, поглянь на дороги її — й помудрій:

7 нема в неї воло́даря, ані уря́дника, ані прави́теля;

8 вона загото́влює літом свій хліб, збирає в жнива́ свою ї́жу.

9 Аж доки, ліню́ху, ти будеш виле́жуватись, коли́ ти зо сну свого встанеш?

10 Ще трохи поспати, подрімати ще трохи, руки трохи зложи́ти, щоб поле́жати, —

11 і при́йде, немов волоцюга, твоя незаможність, і зли́дні твої, як озбро́єний муж!

12 Люди́на нікче́мна, чоловік злочи́нний, він ходить з лукавими у́стами,

13 він морга́є очи́ма своїми, шурга́є своїми нога́ми, знаки́ подає пальцями своїми,

14 в його серці лукавство вио́рює зло кожноча́сно, сварки́ розсіва́є, —

15 тому на́гло прихо́дить погибіль його, буде ра́птом побитий — і лі́ку нема!

16 Оцих шість ненавидить Господь, а ці сім — то гидо́та душі Його:

17 очі пишні, брехли́вий язик, і ру́ки, що кров непови́нну ллють,

18 серце, що пле́кає злочинні думки́, ноги, що сква́пно біжать на лихе,

19 сві́док брехливий, що бре́хні роздму́хує, і хто розсіває сварки́ між братів!

20 Стережи, сину мій, заповідь батька свого́, і не відкидай науки матері своєї!

21 Прив'яжи їх на серці своєму наза́вжди, повісь їх на шиї своїй!

22 Вона буде прова́дити тебе у ході́, стерегти́ме тебе, коли будеш лежати, а пробу́дишся — мовити буде до тебе!

23 Бо заповідь Божа — світи́льник, а наука — то світло, доро́га ж життя — то навча́льні карта́ння,

24 щоб тебе стерегти́ від злосли́вої жінки, від обле́сливого язика чужи́нки.

25 Не жадай її вро́ди у серці своїм, і тебе хай не ві́зьме своїми пові́ками, —

26 Бо вартість розпу́сної жінки — то бо́ханець хліба, а жінка заміжня вловлює душу цінну́...

27 Чи ві́зьме люди́на огонь на лоно своє, — і о́діж її не згорить?

28 Чи буде люди́на ходи́ти по вугі́ллю розпа́леному, і не попа́ляться ноги її?

29 Так і той, хто вчащає до жінки свого ближнього: не буде нека́раним кожен, хто доторкне́ться до неї!

30 Не пого́рджують зло́дієм, якщо він укра́де, щоб рятувати життя своє, коли він голоду́є,

31 та як буде він зна́йдений, — все́меро він відшкоду́є, віддасть все майно свого дому!

32 Хто чинить пере́люб, не має той розуму, — він знищує душу свою, —

33 побої та сором він зна́йде, а га́ньба його не зітре́ться,

34 бо за́здрощі — лютість мужчи́ни, і не змилосе́рдиться він у день помсти:

35 він не зверне уваги на жоден твій викуп, і не схоче, коли ти гости́нця прибі́льшиш!

Вечірнє читання:


До римлян 13

1 Нехай кожна люди́на ко́риться вищій вла́ді, бо немає вла́ди, як не від Бога, і вла́ди існуючі встановлені від Бога.

2 Тому той, хто противиться вла́ді, противиться Божій постанові; а ті, хто противиться, самі ві́зьмуть о́суд на себе.

3 Бо володарі — по́страх не на добрі діла, а на злі. Хочеш не боятися вла́ди? Роби добро, і матимеш похвалу́ від неї,

4 бо володар — Божий слуга, тобі на добро. А як чиниш ти зле, то бійся, бо неда́рмо він носить меча́, він бо Божий слуга, ме́сник у гніві злочи́нцеві!

5 Тому треба кори́тися не тільки ради стра́ху кари, але й ради сумління.

6 Через це ви й пода́тки даєте, бо вони служи́телі Божі, саме тим за́вжди зайняті.

7 Тож віддайте належне усім: кому податок — податок, кому ми́то — мито, кому страх — страх, кому честь — честь.

8 Не будьте винні ніко́му нічо́го, крім того, щоб любити один о́дного. Бо хто іншого любить, той виконав Зако́на.

9 Бо заповіді: „Не чини пере́любу“, „Не вбивай“, „Не кради́“, „Не свідку́й неправдиво“, „Не пожада́й“ й які інші, вони мі́стяться всі в цьому слові: „Люби свого бли́жнього, як самого себе!“

10 Любов не чинить зла ближньому, тож любов — викона́ння Зако́ну.

11 І це тому́, що знаєте час, що пора нам уже пробуди́тись від сну. Бо тепер спасі́ння ближче до нас, аніж тоді, коли ми ввірували.

12 Ніч минула, а день набли́зився, тож відкиньмо вчинки те́мряви й зодягнімось у зброю світла.

13 Як удень, поступаймо доброчесно, не в гульні та п'я́нстві, не в пере́любі та розпусті, не в сварні́ та за́здрощах,

14 але зодягні́ться Господом Ісусом Христо́м, а дого́дження тілу не обе́ртайте на пожадли́вість!


[Буття]

[Вихід]

[Левит]

[Числа]

[Повторення Закону]

[Ісус Навин]

[Книга Суддів]

[Рут]

[1-а Самуїлова]

[2-а Самуїлова]

[1-а царів]

[2-а царів]

[1-а хроніки]

[2-а хроніки]

[Ездра]

[Неемія]

[Естер]

[Йов]

[Псалми]

[Приповісті]

[Екклезіяст]

[Пісня над піснями]

[Ісая]

[Єремія]

[Плач Єремії]

[Єзекіїль]

[Даниїл]

[Осія]

[Йоїл]

[Амос]

[Овдій]

[Йона]

[Михей]

[Наум]

[Авакум]

[Софонія]

[Огій]

[Захарія]

[Малахії]

[Від Матвія]

[Від Марка]

[Від Луки]

[Від Івана]

[Дії]

[До римлян]

[1-е до коринтян]

[2-е до коринтян]

[До галатів]

[До ефесян]

[До филип'ян]

[До колосян]

[1-е до солунян]

[2-е до солунян]

[1-е Тимофію]

[2-е Тимофію]

[До Тита]

[До Филимона]

[До євреїв]

[Якова]

[1-е Петра]

[2-е Петра]

[1-е Івана]

[2-е Івана]

[3-є Івана]

[Юда]

[Об'явлення]