Ранкове читання:
Псалми 80
1 Для дириґента хору. На ґітійськім знарядді. Аса́фів.
2 Співайте Богові, нашій тверди́ні, покли́куйте Богові Якова,
3 заспівайте пісню, і заграйте на бу́бні, на ци́трі приємній із гу́слами,
4 засурмі́ть у сурму́ в новомі́сяччя, на по́вні в день нашого свята,
5 бо це право Ізраїлеві, Зако́н Бога Якова!
6 На сві́дчення в Йо́сипі Він учинив його, як пішов був на землю єгипетську. Почув був там мову, якої не знав:
7 „Раме́на його Я звільнив з тягару́, від коша́ його ру́ки звільнились.
8 Ти був кликав у недолі, — й я ви́дер тебе, Я відповідаю тобі в укритті громові́м, Я ви́пробував був тебе над водою Мери́ви. Се́ла.
9 Слухай же ти, Мій наро́де, і хай Я засві́дчу тобі, о Ізраїлю, — коли б ти послухав Мене:
10 нехай бога чужого у тебе не буде, і не кланяйся богу сторонньому!
11 Я — Господь, Бог твій, що з кра́ю єгипетського тебе вивів, відчини свої уста — і Я їх напо́вню!
12 Але́ Мій народ не послухався був Мого голосу, не згодився зо Мною Ізра́їль, —
13 і Я їх пустив ради впе́ртости їхнього серця, — нехай вони йдуть за своїми пора́дами!
14 Коли б Мій наро́д був послухав Мене, коли б був Ізраїль ходив по доро́гах Моїх,
15 ще мало — і Я похили́в би був їхніх ворогів, і руку Свою поверну́в би був Я на проти́вників їхніх!
16 Ненави́сники Господа йому б покори́лись, — і був би навіки їхній час,
17 і Я жи́ром пшениці його годува́в би, і медом із скелі тебе б насища́в!“
Псалми 81
1 Псалом Аса́фів. Бог на Божім зібра́нні стоїть, серед богів Він судить:
2 „Аж доки ви будете несправедливо судити, і доки бу́дете ви підіймати обличчя безбожних? Се́ла.
3 Розсуді́те нужде́нного та сироту́, оправдайте убогого та бідаря́,
4 порятуйте нужде́нного та бідака́, збережіть з руки несправедливих!“
5 Не пізнали та не зрозуміли, у те́мряві ходять вони. Всі основи землі захита́лись.
6 Я сказав був: „Ви — боги, і сини ви Всевишнього всі,
7 та однак повмира́єте ви, як люди́на, і попа́даєте, як кожен із вельмо́ж“.
8 Устань же, о Боже, та землю суди, бо у вла́ді Твоїй всі наро́ди!
Вечірнє читання:
1-е Петра 3
1 Так само дружи́ни, — корі́ться своїм чоловікам, щоб і деякі, хто не ко́риться слову, були приєднані без слова пово́дженням дружи́н,
2 як побачать ваше пово́дження чисте в страху́.
3 А окрасою їм нехай буде не зовнішнє, — запліта́ння волосся та наві́шання золота або вбира́ння одеж,
4 але захо́вана люди́на серця в нетлінні ла́гідного й мовчазно́го духа, що дорогоцінне перед Богом.
5 Бо так само колись прикраша́ли себе й святі ті жінки́, що клали надію на Бога й кори́лись своїм чоловікам.
6 Так Сара корилась Авраамові, і паном його називала. А ви — її діти, коли добро робите та не лякаєтесь жа́дного стра́ху.
7 Чоловіки, — так само живіть ра́зом із дружи́нами за розумом, як зо слабішою жіночою посудиною, і виявляйте їм честь, бо й вони є співспадкоє́миці благода́ті життя, щоб не спинялися ваші моли́тви.
8 Наре́шті ж, будьте всі одноду́мні, спочутливі, братолюбні, милосердні, покірливі.
9 Не платіть злом за зло, або лайкою за лайку, навпаки, — благословляйте, знавши, що на це вас покликано, щоб ви вспадкува́ли благослове́ння.
10 „Бо хто хоче любити життя та бачити добрі дні, нехай здержить свого язика́ від лихого та у́ста свої від гово́рення пі́дступу.
11 Ухиляйся від злого та добре чини, шукай миру й женися за ним!
12 Бо очі Господні — до праведних, а ву́ха Його — до їхніх прохань, а Господнє лице проти тих, хто чинить лихе!“
13 І хто заподі́є вам зле, коли будете ви оборонцями доброго?
14 А коли ви за праведність і страждаєте, то ви блаженні! „А їхнього стра́ху не бійтеся, і не тривожтеся!“
15 А Господа Христа освятіть у ваших серцях, і за́вжди готовими будьте на відповідь кожному, хто в вас запитає рахунку про надію, що в вас, із ла́гідністю та зо стра́хом.
16 Майте добре сумління, щоб тим, за що́ вас обмовляють, немов би злочинців, були посоромлені лихосло́вники вашого пово́дження в Христі.
17 Бо ліпше страждати за добрі діла, — коли хоче того Божа воля, — аніж за лихі.
18 Бо й Христос один раз постраждав був за наші гріхи, щоб приве́сти нас до Бога, Праведний за неправедних, хоч уме́ртвлений тілом, але Духом ожи́влений,
19 Яким Він і ду́хам, що в в'язниці були, зійшовши, звіщав;
20 вони колись непокі́рливі були́, як їх Боже довготерпіння чекало за Но́євих днів, коли будувався ковче́г, що в ньому мало, цебто вісім душ, спаслось від води.
21 Того образ, хрищення — не тілесної нечистости позбуття́, але обі́тниця Богові доброго сумління, — спасає тепер і нас воскресінням Ісуса Христа,
22 що, зійшовши на небо, пробуває по Божій правиці, а Йому підкорилися анголи, влади та сили.