¹ І Господь промовляв до Мойсея, говорячи:

² „Промовляй до Ааро́на та й скажи йому: Коли ти світитимеш лямпа́дки, то з пе́реду свічника будуть світити сім лямпа́док“.

³ І Аарон зробив так, — з пе́реду свічника засвітив його лямпа́дки, як Господь наказав був Мойсеєві.

⁴ А оце робота свічника: він куття́ золоте аж до підстави його, аж до квіток його куття він. За взірце́м, що Господь показав був Мойсеєві, так він зробив свічника.

⁶ „Візьми Левитів з-посеред Ізраїлевих синів, та й очисть їх.

⁷ І так зробиш їм, щоб очистити їх: покропи́ на них водою жертви за гріх, і нехай обголять бритвою все тіло своє, і нехай ви́перуть одежу свою, — і стануть чисті.

⁸ І вони ві́зьмуть теля, а його хлібна жертва — пшенична мука, мішана в оливі, і друге теля ві́зьмеш на жертву за гріх.

⁹ І приведеш Левитів до скинії заповіту, і збереш усю громаду Ізра́їлевих синів.

¹⁰ І приведеш Левитів перед Господнє лице, а Ізраїлеві сини покладуть свої руки на Левитів.

¹¹ І буде Аарон посвя́чувати Левитів, як посвя́чення перед Господнім лицем від Ізраїлевих синів, — і будуть вони на роботу Господньої служби.

¹² А Левити покладуть свої руки на го́лову телят, — і зроби одного жертвою за гріх, а одного — цілопа́ленням для Господа, щоб очистити Левитів.

¹³ І поставиш Левитів перед Аароном та перед синами його, — і будеш посвя́чувати їх, як посвя́чення для Господа.

¹⁴ І відділиш Левитів з-поміж Ізраїлевих синів, і бу́дуть Левити Мої.

¹⁵ А по цьому Левити вві́йдуть, щоб служити в скинії заповіту, — і ти їх очистиш, і віддаси їх, як жертву посвя́чення,

¹⁶ бо вони да́ні, — Мені вони дані з-поміж Ізраїлевих синів; замість перворідного кожного з Ізраїлевих синів, що розкриває кожну утро́бу, узяв Я їх Собі,

¹⁷ бо Мій кожен перворідний серед Ізраїлевих синів, — серед люди́ни й серед худоби; того дня, коли Я побивав кожного перворідного в єгипетськім кра́ї, Я посвятив їх Собі.

¹⁸ І взяв Я Левитів замість кожного перворідного серед Ізраїлевих синів.

¹⁹ І дав Я Левитів, як дар Ааро́нові та синам його з-поміж Ізраїлевих синів, щоб вони чинили службу Ізраїлевих синів в скинії заповіту, щоб очищали Ізраїлевих синів, — щоб не було́ поразки серед Ізраїлевих синів, щоб Ізраїлеві сини підхо́дили до святині“.

²⁰ І зробив Мойсей й Ааро́н та вся громада Ізраїлевих синів для Левитів усе, — як Господь наказав був Мойсеєві про Левитів, так зробили їм Ізраїлеві сини.

²¹ І очистилися Левити, і випрали одяг свій, а Ааро́н посвятив їх перед Господнім лицем, — і очистив їх Аарон, щоб стали чистими.

²² А по тому ввійшли Левити, щоб виконувати свою службу в скинії заповіту перед Аароном та перед синами його. Як Господь наказав був Мойсеєві про Левитів, так їм зробили вони.

²³ І Господь промовляв до Мойсея, говорячи:

²⁴ „Оце щодо Левитів: від віку двадцяти й п'яти літ і вище ввійдуть вони до праці на службу скинії заповіту.

²⁵ А від віку п'ятидесяти літ відійдуть від служби, — і не бу́дуть уже служити.

²⁶ І будуть вони обслуговувати братів своїх у скинії заповіту, щоб виконувати сторо́жу, а служби не будуть робити. Так зробиш Левитам у їхній службі“.

¹ І Господь промовляв до Мойсея в Сінайській пустині другого року по ви́ході з єгипетського кра́ю, першого місяця, говорячи:

² „І нехай справлять Ізраїлеві сини Па́сху в означений час.

³ Чотирнадцятого дня цього місяця надвечір справите її означеного часу його, — за всіма постановами її та за всіма уста́вами її спорядите́ її“.

⁴ І Мойсей промовляв до Ізраїлевих синів, щоб справили Па́сху.

⁵ І справили вони Пасху першого місяця, чотирнадцятого дня місяця на́двечір у Сінайській пустині, — усе, як Господь наказав був Мойсеєві, так зробили Ізраїлеві сини.

⁶ Та були люди, що були нечисті від дотику до тіла померлої люди́ни, і не могли справити Пасху того дня. І прийшли вони того дня до Мойсея й до Аарона,

⁷ та й сказали ті люди до нього: „Ми нечисті через дотик до тіла померлої людини. Чому ми бу́демо позбавлені ласки прине́сти жертву Господню означеного ча́су серед Ізраїлевих синів?“

⁸ І сказав до них Мойсей: „Постійте, а я послухаю, що Господь накаже про вас“.

⁹ І Господь промовляв до Мойсея, говорячи:

¹⁰ „Промовляй до Ізраїлевих синів, говорячи: Кожен чоловік із вас, або з ваших наща́дків, коли буде нечистий через дотик до мертвого тіла, або буде в далекій дорозі, то й він справить Па́сху для Господа.

¹¹ Місяця другого, чотирна́дцятого дня надвечір спорядять вони її, — з опрісноками та з гірки́м зіллям будуть їсти її.

¹² Не позоставлять із неї до ра́нку, а костей не зламають у ній, — за повною постановою Пасхи справлять її.

¹³ А чоловік, який чистий, а в дорозі не є, і стримається споряджа́ти Пасху, то буде винищена душа та з наро́ду її, бо Господньої жертви він не приніс означеного ча́су її. Гріх свій понесе той чоловік!

¹⁴ А коли перебуватиме з вами прихо́дько, то справить він Пасху для Господа, — за постановою про Пасху та за уста́вом про неї, так зробить. Постанова одна буде для вас, — і для прихо́дька, і для тубі́льця землі. Госпо́дь у хма́рі — провідник Ізраїлів

¹⁵ А того дня, коли поставлено скинію, хмара покрила скинію над ковче́гом свідо́цтва. А ввечорі було́ над скинією, як подоба огню, аж до ранку.

¹⁶ Так за́вжди бувало: удень покривала його та хмара, а вночі — подо́ба огню́.

¹⁷ І коли підіймалася хмара з-над скинії, то потому руша́ли Ізраїлеві сини, а на тому́ місці, на якому хмара ставала, там таборува́ли Ізраїлеві сини.

¹⁸ На Господній наказ рушали Ізраїлеві сини, і на Господній нака́з таборува́ли. Усі ті дні, коли хмара перебувала над скинією, вони таборува́ли.

¹⁹ А коли хмара багато днів позоставалася над скинією, то Ізраїлеві сини виконували Господню сторо́жу, — і не руша́ли.

²⁰ І бувало, що хмара була́ над скинією полічені дні, то вони на Господній нака́з таборува́ли, і на Господній наказ руша́ли.

²¹ І бувало, що хмара була від вечора аж до ра́нку, а підіймалася хмара вранці, то рушали вони. Або день і ніч була, і підіймалася хмара, то рушали вони.

²² Або два дні, або місяць, або рік хмара була́ над нею, над скинією, — Ізраїлеві сини таборува́ли, і не рушали, а коли вона підіймалась, — рушали вони.

²³ На Господній наказ таборува́ли вони, і на Господній наказ рушали вони. Вони виконували Господню сторожу на Господній наказ через Мойсея.

¹ І Господь промовляв до Мойсея, говорячи:

² „Зроби собі дві срібні сурмі́, — куттям зробиш їх; і будуть вони тобі на скли́кання громади та на руша́ння табо́рів.

³ І засурмля́ть у них, — і збереться до тебе громада при вході скинії зборів.

⁴ А якщо засурмлять в одну, то зберуться до тебе начальники, го́лови Ізраїлевих тисяч.

⁵ А засурмлять на споло́х, то ру́шать табо́ри, що табору́ють на сході.

⁶ А засурмите́ на споло́х удру́ге, то ру́шать табо́ри, що табору́ють на пі́вдні, — будуть сурмити на споло́х, щоб руша́ли вони.

⁷ А на скли́кання зборів засурмите, але без сполоху.

⁸ А сурми́ти в су́рми бу́дуть Ааронові сини, священики. І ці су́рмлення будуть для вас на вічну постанову для ваших поколінь.

⁹ А коли пі́дете війною в вашому Кра́ю́ на ворога, що гно́бить вас, і засурмите́ на сполох, то ви бу́дете згадані перед лицем Господа, Бога вашого, — і будете спасені від ваших ворогів.

¹⁰ А в день вашої радости, і в ваші свята та першого дня ваших місяців засурмите́ в ті су́рми на ваших цілопа́леннях та на мирних жертвах ваших, — і вони будуть вам на при́гад перед лицем вашого Бога. Я — Господь, Бог ваш!“

¹² I рушили Ізраїлеві сини з Сінайської пустині на похо́ди свої, і хмара спинилася в пустині Паран.

¹³ І рушили вони вперше за Господнім нака́зом через Мойсея.

¹⁴ І найперш рушив пра́пор табо́ру синів Юдиних за своїми військо́вими відділами, а над військом його — Нахшон, син Аммінадавів.

¹⁵ А над ві́йськом пле́мени синів Іссахара — Натанаїл, син Цуарів.

¹⁶ А над військом племени Завулонових синів — Еліяв, син Хелонів.

¹⁷ І була розібрана скинія, і рушили Ґершонові сини та сини Мерарієві, носії́ скинії.

¹⁸ І рушив пра́пор табо́ру Рувима за своїми військо́вими відділами, а над військом його — Еліцур, син Шедеурів.

¹⁹ А над військом племени Симеонових синів — Шелуміїл, син Цурішаддаїв.

²⁰ А над військом племени Ґадових синів — Ел'ясаф, син Деуїлів.

²¹ І рушили сини Кегатові, носії́ святині, та й поставили скинію до прихо́ду їх, усіх інших.

²² І рушив пра́пор табо́ру синів Єфремових за своїми військо́вими відділами, а над військом його — Елішама, син Аммігудів.

²³ А над військом племени синів Манасіїних — Гамаліїл, син Педацурів.

²⁴ А над військом племени Веніяминових синів — Авідан, син Ґідеонів.

²⁵ І рушив пра́пор табо́ру синів Данових — як задня сторожа для всіх табо́рів — за своїми військо́вими відділами, а над військом його — Ахіезер, син Аммішаддаїв.

²⁶ А над військом племени Асирових синів — Паґ'іїл, син Охрана.

²⁷ А над військом племени синів Нефталимових — Ахіра, син Енанів.

²⁸ Оце похо́ди Ізраїлевих синів за їхніми військо́вими відділами. І рушили вони.

³⁰ Та той відказав йому: „Не піду́, але піду́ до кра́ю свого та до місця своєї ба́тьківщини“.

³¹ А Мойсей відказав: „Не покидай нас, бо через те, що ти знаєш наше таборува́ння в пустині, то будеш нам очима.

³² І станеться, коли пі́деш із нами, то те добро, що Господь учинить нам, ми його вчи́нимо тобі“.

³⁴ А хмара Господня була над ними вдень, коли вони рушали з табо́ру.

³⁵ І бувало, коли ковчег вирушав, то Мойсей промовляв: „Устань же, о Господи, і хай розпоро́шаться Твої вороги́, і хай повтікають Твої ненави́сники з-перед Твойо́го лиця“.

³⁶ А коли він ставав, то говорив: „Вернися, о Господи, до десятьтисячок тисяч Ізраїля!“

¹ І на другий бік моря вони прибули́, до землі Гадари́нської.

² І як вийшов Він із чо́вна, то зараз Його перестрів чоловік із могильних пече́р, що мав духа нечистого.

³ Він ме́шкання мав у гроба́х, і ніхто й ланцюга́ми зв'язати не міг його,

⁴ бо часто кайда́нами та ланцюга́ми в'язали його, але він розривав ланцюги́ та кайда́ни торо́щив, — і ніхто не міг угамува́ти його.

⁵ І він повсякча́с перебува́в день і ніч у гроба́х та в гора́х, — і кричав, і бився об камі́ння.

⁶ А коли він Ісуса побачив здале́ка, то прибіг, і вклонився Йому,

⁷ і закричав гучни́м голосом, кажучи: „Що до мене Тобі, Ісусе, Сину Бога Всеви́шнього? Богом Тебе заклинаю, — не муч Ти мене!“

⁸ Бо сказав Він йому: „Вийди, ду́ше нечистий, із люди́ни!“

⁹ І запитав Він його: „Як тобі на ім'я́?“ А той відповів: „Леґіо́н мені йме́ння — багато бо нас“.

¹⁰ І він Його ду́же просив, щоб їх не висилав із тієї землі.

¹¹ Пасся ж там на горі гурт великий свине́й.

¹² І просилися де́мони, кажучи: „Пошли нас у свине́й, щоб у них ми ввійшли“.

¹³ І дозволив Він їм. І повихо́дили духи нечисті, і в свиней увійшли́. І гурт кинувся з кручі до моря, — а було зо дві тисячі їх — і вони потопилися в морі.

¹⁴ А їхні пастухи повтікали та в місті й по селах звістили. І повихо́дили люди побачити, що́ сталось.

¹⁵ І прийшли до Ісуса й побачили, що той біснуватий, що мав леґіо́на, убра́ний сидів, і при умі, — і полякались вони.

¹⁶ Самови́дці ж їм розповіли́, що́ сталося з тим біснуватим, також про свиней.

¹⁷ І вони стали благати Його, щоб пішов Собі з їхнього кра́ю.

¹⁸ А як Він сів до чо́вна, то біснуватий став просити Його, щоб залиши́тися з Ним.

¹⁹ Ісус же йому не дозволив, а промовив до нього: „Іди до дому свого, до своїх, і їм розпові́ж, які речі великі Госпо́дь учинив тобі, і як змилувався над тобою!“

²⁰ І пішов він та в Десятимісті зачав пропові́дувати, які речі великі Ісус учинив йому. І всі дивувались!