Ранкове читання:
Псалми 50
1 Для дириґента хору. Псалом Давидів,
2 коли до нього прийшов пророк Ната́н, як Давид увійшов був до Вірсаві́ї
3 Помилуй мене, Боже, з великої милости Твоєї, і з великого милосердя Свого загла́дь беззако́ння мої!
4 Обмий мене зо́всім з мого беззако́ння, й очи́сти мене від мого гріха́,
5 бо свої беззако́ння я знаю, а мій гріх передо мною пості́йно.
6 Тобі, одно́му Тобі я згрішив, і перед очима Твоїми лука́ве вчинив, тому́ справедливий Ти будеш у мові Своїй, бездога́нний у су́ді Своїм.
7 Отож я в беззако́нні наро́джений, і в гріху́ зачала́ мене мати моя.
8 Ото, полюбив єси правду в глиби́нах, і в таємних реча́х виявляєш премудрість мені.
9 Очи́сти ісо́пом мене, — і буду я чистий, обмий Ти мене — і я стану біліший від снігу.
10 Дай почути мені втіху й радість, — і раді́тимуть кості, що Ти покруши́в.
11 Обличчя Своє заховай від гріхів моїх, і всі беззако́ння мої позагла́джуй.
12 Серце чисте створи мені, Боже, і трива́лого духа в моєму нутрі́ віднови́.
13 Не відки́нь мене від Свого лиця, й не бери Свого Духа Святого від мене.
14 Верни мені радість спасі́ння Твого́, і зла́гідним духом підтримай мене.
15 Я буду навча́ти беззако́нців доріг Твоїх, — і наве́рнуться грішні до Те́бе.
16 Визволь мене від пере́ступу кро́вного, Боже, Боже спасі́ння мого, мій язик нехай сла́вить Твою справедливість!
17 Господи, відкрий мої уста, і язик мій звістить Тобі хвалу,
18 бо Ти жертви не пра́гнеш, а дам цілопа́лення, — то не любе воно Тобі буде.
19 Жертва Бо́гові — зла́маний Дух; серцем зла́маним та упоко́реним Ти не погордуєш, Боже!
20 Ущасли́в Своїм благоволі́нням Сіон, збудуй му́ри для Єрусали́му, —
21 тоді Ти полюбиш Собі жертви правди, цілопа́лення та прино́шення, тоді покладуть на Твій ві́втар тельців!
Псалми 51
1 Для дириґента хору. Псалом навча́льний Давидів,
2 як прийшов був ідуме́янин Доеґ та й Саулові був оповів, і до нього сказав: „Давид увійшов до дому Ахіме́леха“.
3 Чого хва́лишся злом, о могу́тній? Цілий де́нь Божа милість зо мною.
4 Замишляє лукавство язик твій, як та бритва наго́стрена ти, що чиниш обману!
5 Ти зло полюбив над добро, а неправду — більш, як правду казати, — Се́ла,
6 ти любиш усякі шкідливі слова́, ти язи́ку обманний!
7 Отож, Бог зруйнує наза́вжди тебе, тебе викине й вирве з намету тебе, й тебе викоренить із країни життя. Се́ла.
8 І побачать це пра́ведні, й будуть боятись, і будуть сміятися з нього:
9 „Ось муж, що Бога не чинить своєю тверди́нею, та на великість багатства свого покладає надію, втікає до злого свого“.
10 А я — як зелена оли́вка у Божому домі, наді́юсь на Божую милість на вічні віки́!
11 Буду сла́вити вічно Тебе, що вчинив Ти оце, і про йме́ння Твоє буду звіщати побожним Твоїм, що добре воно!
Псалми 52
1 Для дириґента хору. На „Махалат“. Навча́льний псало́м. Давидів.
2 Безумний говорить у серці своїм: „Нема Бога“! Зіпсу́лись вони, і несправедливість обри́дливу чинять, нема доброчи́нця!
3 Бог зо́рить із неба на лю́дських синів, щоб поба́чити, чи є там розумний, що Бога шукає.
4 Усі повідступа́ли, разом стали оги́дними, нема доброчи́нця, нема ні одно́го!
5 Чи ж не розуміють оті, хто беззако́ння вчиняє, що мій люд поїдають? Вони спожива́ють хліб Божий, та не кличуть Його!
6 Тоді настраши́лися стра́хом вони, хоч страху не було, бо розсипав Бог кості того, хто тебе оточив був, — ти їх посоро́мив, бо ними пого́рдував Бог!
7 Аби то Він дав із Сіону спасі́ння Ізраїлеві! Як долю Свого народу поверне Господь, то радітиме Яків, утіша́тися буде Ізра́їль!
Вечірнє читання:
Дії 27
1 А коли постановлено, щоб відпли́нули ми до Італії, то віддано Павла та ще деяких інших ув'я́знених сотникові, Юлієві на ім'я́, з полку Августа.
2 І посідали ми на корабля адрамі́тського, що пливти́ мав біля місць азійських, та й відча́лили. Із нами був Аріста́рх македо́нець із Солу́ня.
3 А другого дня ми пристали в Сидо́ні. До Павла ж Юлій ставивсь по-лю́дському, і дозволив до друзів піти, та їхньої опіки зазнати.
4 А ви́рушивши звідти, припливли́ ми до Кіпру, бо вітри́ супроти́вні були́.
5 Коли ж перепли́нули море, що біля Кілікі́ї й Памфі́лії, то ми прибули́ до Лікі́йської Міри.
6 І там сотник знайшов корабля олександрійського, що пли́в в Італію, і всадив нас на нього.
7 І днів багато помалу пливли́ ми, і насилу насупроти Кніду припли́нули, а що вітер нас не допускав, попливли́ ми додолу на Кріт при Салмо́ні.
8 І коли ми насилу минули його, то припливли́ до одно́го місця, що зветься Доброю При́станню, недалеко якого знахо́диться місто Ласе́я.
9 А як ча́су минуло багато, і була вже плавба́ небезпечна, бо минув уже й піст, то зачав Павло радити,
10 говорячи їм: „О мужі! Я бачу, що буде плавба́ з перешкодами та з великим ущербком не лиш для вантажу́ й корабля, але й для наших душ“.
11 Та сотник довіря́в більше стерни́чому та власнико́ві корабля, ніж тому, що Павло говорив.
12 А що при́стань була на зимівлю неви́гідна, то більшість давала пораду відпли́нути звідти, щоб, як можна, дістатись до Фініка, і перезимувати в пристані крітській, неприступній західнім вітра́м із пі́вдня та з пі́вночі.
13 А як вітер півде́нний повіяв, то поду́мали, що бажа́ння вони досягли́, тому витягли кітви й попливли покрай Кріту.
14 Але незаба́ром ударив на них рвучкий вітер, що зветься евроклі́дон.
15 А коли корабель був підхо́плений, і не міг противитись вітрові, то йому віддались ми й поне́слися.
16 І наїхали ми на один остріве́ць, що Кла́вдою зветься, і чо́вна насилу затримати змогли.
17 Коли ж його витягли, то за́собів допомічни́х добирали й корабля підв'язали. А боявшись, щоб не впасти на Сірт, поспускали вітри́ла, і носилися так.
18 А коли зачала́ буря мі́цно нас ки́дати, то другого дня стали ми розванта́жуватись,
19 а третього дня корабельне знаря́ддя ми повикидали власно́руч.
20 А коли довгі дні не з'являлось ні сонце, ні зо́рі, і буря чимала на нас напирала, то останню наді́ю ми втратили, щоб нам урятуватись.
21 А як довго не їли вони, то Павло став тоді серед них і промовив: „О мужі, тож треба було мене слухатися та не відпливати від Кріту, — і обминули б були ці терпіння та шкоди.
22 А тепер вас благаю триматись на дусі, бо ні о́дна душа з вас не згине, окрім корабля.
23 Бо ночі цієї з'явився мені Ангол Бога, Якому належу й Якому служу́,
24 та і прорік: „Не бійся, Па́вле, бо треба тобі перед ке́сарем стати, і ось Бог дарував тобі всіх, хто з тобою пливе“.
25 Тому́ то тримайтесь на дусі, о мужі, бо я вірую Богові, що станеться так, як було мені сказано.