Ранкове читання:
Псалми 105
1 Алілу́я! Дякуйте Господу, добрий бо Він, бо наві́ки Його милосе́рдя!
2 Хто розка́же про ве́лич Господню, розповість усю славу Його́?
3 Блаженні, хто де́ржиться права, хто чинить правду кожного ча́су!
4 Згадай мене, Господи, в ласці Своїй до народу Свого́, відві́дай мене спасі́нням Своїм,
5 щоб побачити добре вибра́нців Твоїх, щоб я ті́шився радощами Твого наро́ду, і хвалився зо спа́дком Твоїм!
6 Ми згрішили з батька́ми своїми, скриви́ли, неправди́ве чинили.
7 Не зважа́ли на чу́да Твої батьки наші в Єгипті, многоти́ Твоїх ласк не прига́дували й бунтува́лись над морем, над морем Черво́ним.
8 Та Він ради Ймення Свого їх спас, щоб виявити Свою силу.
9 Він кли́кнув на море Червоне — і ви́сохло, і Він їх повів через мо́рські глиби́ни, немов по пустині!
10 І Він спас їх з руки неприя́теля, визволив їх з руки ворога,—
11 і закрила вода супроти́вників їхніх, жоден з них не зоста́вся!
12 Тоді то в слова́ Його вві́рували, виспі́вували Йому славу.
13 Та скоро забули вони Його чин, не чекали пора́ди Його́,
14 і пала́ли в пустині жада́нням, і Бога в пустині ізнов випробо́вували,
15 і Він їхнє жада́ння їм дав, але худість послав в їхню душу.
16 Та Мойсею поза́здрили в та́борі, й Ааронові, святому Господньому.
17 Розкрилась земля — і Дата́на погли́нула, Авіро́нові збори накрила,
18 і огонь запалав на їхніх збо́рах, — і по́лум'я те попали́ло безбожних.
19 Зробили тельця́ на Хори́ві, і били поклони бовва́нові ви́литому, —
20 і змінили вони свою славу на образ вола́, що траву пожирає,
21 забули про Бога, свого Спасителя, що велике в Єгипті вчинив,
22 у землі Ха́мовій чу́да, страшні ре́чі над морем Червоним.
23 І сказав Він пони́щити їх, коли б не Мойсей, вибра́нець Його, що став був у ви́ломі перед обличчям Його — відверну́ти Його гнів, щоб не шкодив!
24 Погордили землею жада́ною, не повірили сло́ву Його,
25 і ре́мствували по наме́тах своїх, неслухня́ні були́ до Господнього голосу.
26 І Він підійняв Свою ру́ку на них, щоб їх повали́ти в пустині,
27 і щоб повалити їхнє пото́мство посеред наро́дів, та щоб розпоро́шити їх по країнах!
28 І служили Ваа́лові пео́рському, й їли вони жертви мертвих,
29 і діла́ми своїми розгні́вали Бога, — тому вдерлась зара́за між них!
30 І встав тоді Пі́нхас та й розсуди́в, — і зара́за затри́малась,
31 і йому порахо́вано в праведність це, з роду в рід аж навіки.
32 І розгні́вали Бога вони над водою Мері́ви, і через них стало зле для Мойсея,
33 бо духа його засмути́ли, і він говорив нерозва́жно уста́ми своїми.
34 Вони не позни́щували тих наро́дів, що Господь говорив їм про них, —
35 і поміша́лись з пога́нами, та їхніх учинків навчи́лись.
36 І бо́жищам їхнім служили, а ті па́сткою стали для них.
37 І прино́сили в жертву синів своїх, а дочо́к своїх — де́монам,
38 — і кров чисту лили́, кров синів своїх і дочо́к своїх, що їх у жертву прино́сили бо́жищам ханаа́нським. І через кривавий пере́ступ земля поскверни́лась,
39 і стали нечисті вони через учи́нки свої, і пере́люб чинили діла́ми своїми.
40 І проти наро́ду Свого запалав гнів Господній, і спа́док Його Йому став оги́дним,
41 і віддав їх у руку наро́дів, — і їхні нена́висники панували над ними,
42 і їхні вороги їх гноби́ли, і вони впокори́лися під їхню руку.
43 Багато разі́в Він визво́лював їх, але вони вперті були́ своїм за́думом, — і пригно́блено їх через їхню прови́ну!
44 Та поба́чив Він їхню тісно́ту, коли почув їхні блага́ння,
45 і Він пригадав їм Свого за повіта, і пожалував був за Своєю великою милістю,
46 і збудив милосердя до них між усі́ма, що їх полони́ли!
47 Спаси́ нас, о Господи, Боже наш, і нас позбирай з-між наро́дів, щоб дя́кувати Йме́нню святому Твоєму, щоб Твоєю хвали́тися славою!
48 Благословенний Господь, Бог Ізраїлів звіку й наві́ки! І ввесь наро́д нехай скаже: Амі́нь! Алілу́я!
Вечірнє читання:
1-е Івана 4
1 Улю́блені, — не кожному духові вірте, але випробо́вуйте духів, чи від Бога вони, бо неправдивих пророків багато з'явилося в світ.
2 Духа Божого цим пізнавайте: кожен дух, який ви́знає, що Ісус Христос прийшов був у тілі, той від Бога.
3 А кожен дух, який не визнає́ Ісуса, той не від Бога, але́ він анти́христів, про якого ви чули, що йде, а тепер уже він у світі.
4 Ви від Бога, дітки́, і ви перемогли їх, — більший бо Той, Хто в вас, аніж той, хто в світі.
5 Вони від світу, тому́ то говорять від світу, а світ слухає їх.
6 Ми від Бога, — хто знає Бога, той слухає нас, хто не від Бога, той не слухає нас. Цим пізнає́мо Духа правди та духа обмани.
7 Улю́блені, — любім один о́дного, бо від Бога любов, і кожен, хто любить, родився від Бога та ві́дає Бога!
8 Хто не любить, той Бога не пізнав, бо Бог є любов!
9 Любов Божа до нас з'явилася тим, що Бог Сина Свого Одноро́дженого послав у світ, щоб ми через Нього жили́.
10 Не в то́му любов, що ми полюбили Бога, а що Він полюбив нас, і послав Свого Сина вблага́нням за наші гріхи.
11 Улю́блені, — коли Бог полюбив нас отак, то повинні любити і ми один о́дного!
12 Бога не бачив ніко́ли ніхто. Коли один о́дного любимо, то Бог в нас пробуває, а любов Його в нас удоскона́лилась.
13 Що ми пробуваємо в Ньому, а Він у нас, пізнає́мо це тим, що Він дав нам від Духа Свого́.
14 І ми бачили й сві́дчимо, що Отець послав Сина Спасителем світу.
15 Коли хто визнає́, що Ісус — то Син Божий, то в нім Бог пробува́є, а він у Бозі.
16 Ми пізнали й увірували в ту любов, що Бог її має до нас. Бог є любов, і хто пробуває в любові, пробуває той в Бозі, і в нім Бог пробуває!
17 Любов удоскона́люється з нами так, що ми маємо відвагу на день судний, бо який Він, такі й ми на цім світі.
18 Стра́ху немає в любові, але досконала любов проганяє страх геть, бо страх має му́ку. Хто ж боїться, той не досконалий в любові.
19 Ми любимо Його, бо Він перше нас полюбив.
20 Як хто скаже: „Я Бога люблю́“, та нена́видить брата свого́, той неправдомо́вець. Бо хто не любить брата свого, якого бачить, як може він Бога любити, Якого не бачить?
21 І ми оцю заповідь маємо від Нього, щоб, хто любить Бога, той і брата свого любив!