¹ Че́рги придве́рних, від Кора́хівців: Мешелемія, син Коре, з Асафових синів.

² А в Мешелемії сини: перворо́джений — Захарій, другий — Єдіаїл, третій — Зевадія, четвертий — Ятніїл,

³ п'ятий — Елам, шостий — Єгоханан, сьомий — Ел'єгоенай.

⁴ А в Овед-Едома сини: перворо́джений — Шемая, другий — Єгозавад, третій — Йоах, четвертий — Сахар, і п'ятий — Натанаїл,

⁵ шо́стий — Амміїл, сьо́мий — Іссахар, во́сьмий — Пеуллетай, бо поблагословив його Бог.

⁶ У сина його Шемаї народи́лися сини, що панували над домом їхнього батька, бо вони — хоробрі вояки́.

⁷ Сини Шемаї: Отні, і Рефаїл, і Овед, Елзавад; його брати, мужі хоробрі, — Елігу та Шемахія.

⁸ Усі ці — з Оведових сині́в; вони й сини та брати їхні — кожен хоробрий муж у силі до праці, шістдеся́т і два для Овед-Едома.

⁹ А в Мешелемії було синів та братів, мужів хоробрих, вісімнадцять.

¹⁰ А в Хоси, з синів Мерарі, сини: голова — Шімрі, бо хоч не був він перворо́джений, та батько його настановив його за голову:

¹¹ другий — Хілкійя, третій — Тевалія, четвертий Захарій; усіх синів та братів у Хоси — тринадцять.

¹² У цих були че́рги придве́рних, за головами мужчин, че́рги відповідно до їхніх братів на слу́ження в Господньому домі.

¹³ І кинули вони жеребки́, як малий, так і великий, за домом їхніх батьків, для кожної брами.

¹⁴ І впав жеребо́к на схід для Шелемії. І кинули жеребки́ для сина його Захарія, мудрого дорадника, і вийшов жеребок його на пі́вніч,

¹⁵ для Овед-Едома, — на пі́вдень, а для синів його — комо́ри.

¹⁶ Для Шуппіма та для Хоси — на за́хід, ра́зом із брамою Шаллехет, де підійма́ється битий шлях, ва́рта навпроти ва́рти.

¹⁷ На схід — шість Левитів, на північ — четверо на день, на пі́вдень — четверо на день, а для комори — по двоє.

¹⁸ Для Парбару на за́хід — четверо для битого шля́ху, двоє для Парбару.

¹⁹ Оце че́рги придве́рних із синів Корахівців та з синів Мерарі.

²¹ Сини Ладана, сини Ґершонівців, від Ладана, голови дому батьків, від Ладана Ґершонівця: Єхилі.

²² Сини Єхіїлі: Зетам та Йоїл, брат його, над ска́рбами Господнього дому.

²³ Для Амрамівців, для Їцгарівців, для Хевронівців, для Аззіїлівців:

²⁴ Шевуїл, син Ґершома, сина Мойсея, — володар над скарбами.

²⁵ А брати його від Еліезера: його син — Рехавія, і його син Ісая, і його син — Йорам, і його син — Зіхрі, і його син — Шеломіт.

²⁶ Цей Шеломіт та брати його були над усіма́ ска́рбами святині, які посвятив цар Давид та голови дому батьків, і тисячники, і сотники та зверхники війська, —

²⁷ з во́єн та зо здо́бичі вони присвячували на підтри́мання Господнього дому, —

²⁸ і все, що посвятив прозорли́вець Самуїл, і Саул, син Кішів, і Авнер, син Нерів, і Йоав, син Церуїн, — усе посвячене було в руці Шеломіта та братів його.

²⁹ Від Їцгарівців: Кенанія та сини його — на зо́внішню роботу над Ізраїлем, на писарі́в та на су́ддів.

³⁰ Від Хевронівців: Хашавія та брати його, мужі хоробрі, тисяча й сім сотень, — над пере́глядом Ізраїля з другого боку Йорда́ну на за́хід, для всякої Господньої праці та для роботи царсько́ї.

³¹ Від Хевронівців: Єрійя — голова для Хевронівця, для його наща́дків, за домом батьків. У сороковому році Давидового царюва́ння вони були досліджені, і серед них зна́йдено хоробрих мужів в гілеадському Язері.

³² А брати його — мужі хоробрі, дві тисячі й сім сотень, го́лови дому батьків. І цар Давид настанови́в їх над Руви́мівцями і над Ґадівцями та над половиною племени Манасіїного для всякої Божої справи та справи царсько́ї.

¹ А Ізра́їлеві сини, за їхнім число́м, го́лови ба́тьківських родів і тисячники, і сотники та їхні уря́дники служили царе́ві щодо всякої справи відділів, що прихо́див та відхо́див місяць у місяць для всіх місяців року; один ві́дділ мав двадцять і чотири тисячі.

² Над першим відділом, на перший місяць — Яшов'ам, син Завдіїлів, а на відділ його — двадцять і чотири тисячі.

³ Він був з Перецових синів, голова всіх військо́вих зверхників на перший місяць.

⁴ А над відділом другого місяця — Ахохівець Додай, а володар його відділу — Міклот; а на його відділ ішло двадцять і чотири тисячі.

⁵ Третій зверхник війська на третій місяць — священик Беная, голова, а на його відділ — двадцять і чотири тисячі.

⁶ Цей Беная — ли́цар із тридцяти й над тридцятьма́; а над його ві́дділом був син його Аммізавад.

⁷ Четвертий на місяць четвертий — Асаїл, брат Йоавів, а по ньо́му син його Зевадія; а на його ві́дділ — двадцять і чотири тисячі.

⁸ П'ятий на місяць п'ятий — зверхник ізрах'янин Шамут, а на його відділ — двадцять і чотири тисячі.

⁹ Шо́стий на місяць шостий — Іра, син текоянина Іккеша, а на його відділ — двадцять і чотири тисячі.

¹⁰ Сьо́мий на місяць сьомий — пелонянин Хелец з Єфремових синів, а на його відділ — двадцять і чотири тисячі.

¹¹ Во́сьмий на місяць восьмий — хушанин Сіббехай з Зерахівців, а на його відділ — двадцять і чотири тисячі.

¹² Дев'ятий на місяць дев'ятий — анатонянин Авіезер з Веніяминівців, а на його відділ — двадцять і чотири тисячі.

¹³ Десятий на місяць десятий — нетоф'янин Магарай з Зерахівців, а на його відділ — двадцять і чотири тисячі.

¹⁴ Одина́дцятий на одина́дцятий місяць — пір'атонянин Беная з Єфремових синів, а на його ві́дділ — двадцять і чотири тисячі.

¹⁵ Дванадцятий на дванадцятий місяць — нетоф'янин Хелдай з Отніїла, а на його відділ — двадцять і чотири тисячі.

¹⁶ А над Ізраїлевими племе́нами були: для Руви́мівців — володар Еліезер, син Зіхрі; для Симеонівців — Шефатія, син Маахи.

¹⁷ Для Левія — Хашавія, син Кемуїла, для Ааро́на — Садо́к.

¹⁸ Для Юди — Елігу, з Давидових братів, для Іссаха́ра — Омрі, син Михаїлів.

¹⁹ Для Завуло́на — Їшмая, син Овадії, для Нефталима — Єрімот син Азріїлів.

²⁰ Для Єфремових синів — Осі́я, син Азазії, для половини Манасіїного племени — Йоїл, син Педаї.

²¹ Для половини Манасії в Ґілеаді — Їддо, син Захарія, для Веніямина — Яасіїл, син Авнерів.

²² Для Дана — Азаріїл, син Єрохамів. Оце зве́рхникн Ізраїлевих племен.

²³ А Давид не перелічи́в їхнього числа від віку двадцяти літ і нижче, бо Господь сказав був, що розмно́жить Ізраїля, як зорі небесні.

²⁴ Йоа́в, син Церуїн, зачав був лічи́ти, та не скінчив. І був за те гнів на Ізраїля, і не ввійшло те число в число хроніки царя Давида.

²⁶ А над тими, що робили польову́ роботу, для праці, на землі — Езрі, син Келувів.

²⁷ А над виноградниками — рам'янин Шім'ї, а над тим, що в виноградниках для запа́сів вина — шефам'янин Завді.

²⁸ А над оливками та над сикомо́рами, що в Шефелі, — ґедерянии Баал-Ханан; а над ска́рбами оливи — Йоаш.

²⁹ А над великою худобою, що пасеться в Шароні, — шаронянин Шітрай, а над великою худобою в доли́нах — Шафат, син Адлаїв.

³⁰ А над верблю́дами — їзмаїльтянин Овіл, а над осли́цями — меронотянин Єхдея.

³¹ А над дрібно́ю худобою — гаґрянин Язіз. Усі оці — зверхники мастку, що мав цар Давид.

³² А Йонатан, Давидів дядько, був радник, він чоловік розумний та писар. А Єхіїл, син Нахмоніїв, був із царськи́ми сина́ми.

³³ А Ахітофель — радник цареві, а арк'янин Хушай — при́ятель царів.

³⁴ А по Ахітофелю — Єгояда, син Бенаї, та Евіятар, а зве́рхник царсько́го ві́йська — Йоав.

¹⁸ А Віфа́нія поблизу Єрусалиму була́, яких стадій з п'ятнадцять.

¹⁹ І багато з юдеїв до Марти й Марії прийшли, щоб за брата розва́жити їх.

²⁰ Тоді Марта, почувши, що надхо́дить Ісус, побігла зустріти Його, Марія ж удома сиділа.

²¹ І Марта сказала Ісусові: „Коли б, Господи, був Ти отут, — то не вмер би мій брат.

²² Та й тепер, — знаю я, — що чого тільки в Бога попросиш, то дасть Тобі Бог!“

²³ Промовляє до неї Ісус: „Воскресне твій брат!“

²⁴ Відказує Марта Йому: „Знаю, що в воскресіння останнього дня він воскресне“.

²⁵ Промовив до неї Ісус: „Я воскресіння й життя. Хто вірує в мене, — хоч і вмре, буде жити.

²⁶ І кожен, хто живе та хто вірує в Мене, — повіки не вмре. Чи ти віруєш в це?“

²⁷ Вона каже Йому: „Так, Господи! Я вірую, що Ти Христос, Син Божий, що має прийти на цей світ“.

²⁸ І промовивши це, відійшла, та й покликала нишком Марі́ю, сестру свою, ка́жучи: „Учитель тут, і Він кличе тебе!“

²⁹ А та, як зачула, квапли́во встала й до Нього пішла.

³⁰ А Ісус не ввійшов був іще до села, а знахо́дивсь на місці, де Марта зустріла Його.

³¹ Юдеї тоді, що були з нею в домі й її розважали, як побачили, що Марія квапли́во встала й побігла, подали́ся за нею, гадаючи, що до гро́бу пішла вона, — плакати там.

³² Як Марія ж прийшла туди, де був Ісус, і Його вгледіла, то припала до ніг Йому та й говорила до Нього: „Коли б, Господи, був Ти отут, то не вмер би мій брат!“

³³ А Ісус, як побачив, що плаче вона, і плачуть юдеї, що з нею прийшли, то в дусі розжа́лобився та й звору́шився Сам,

³⁴ і сказав: „Де його ви поклали?“ Говорять Йому́: „Іди, Господи, та подивися!“

³⁵ I заплакав Ісус.

³⁶ А юдеї казали: „Дивись, як любив Він його!“

³⁷ А з них дехто сказали: „Чи не міг же зробити Отой, Хто очі сліпому відкрив, щоб і цей не помер?“

³⁸ Ісус же розжа́лобивсь знову в Собі, і до гро́бу прийшов. Була ж то печера, і камінь на ній наляга́в.

³⁹ Промовляє Ісус: „Відваліть цього каменя!“ Сестра вмерлого Марта говорить до Нього: „Уже, Господи, чути, — бо чотири вже дні він у гро́бі“.

⁴⁰ Ісус каже до неї: „Чи тобі не казав Я, що як бу́деш ти вірувати, — славу Божу побачиш?“

⁴¹ І зняли́ тоді каменя. А Ісус ізвів очі до неба й промовив: „Отче, дяку прино́шу Тобі, що Мене Ти почув.

⁴² Та Я знаю, що Ти за́вжди почуєш Мене, але ради наро́ду, що довкола стоїть, Я сказав, щоб увірували, що послав Ти Мене“.

⁴³ І, промовивши це, Він скричав гучни́м голосом: „Ла́зарю, — вийди сюди!“

⁴⁴ І вийшов померлий, по рука́х і нога́х обв'я́заний па́сами, а обличчя у нього було́ перев'я́зане хусткою. Ісус каже до них: „Розв'яжіть його та й пустіть, щоб ходив“.

⁴⁶ А деякі з них пішли до фарисеїв, і їм розповіли, що́ Ісус учинив.