Ранкове читання:
Йов 40
1 І говорив Господь Йову й сказав:
2 „Чи буде ставати на прю з Всемогутнім огу́дник? Хто сперечається з Богом, хай на це відповість!“
3 І Йов відповів Господе́ві й сказав:
4 „Оце я знікче́мнів, — що ж маю Тобі відповісти? Я кладу́ свою руку на уста свої.
5 Я раз говорив був, і вже не скажу́, а вдруге — і більш не дода́м“!
6 І відповів Господь Йову із бурі й сказав:
7 „Підпережи́ но ти сте́гна свої, як мужчи́на: Я буду питати тебе, — ти ж поя́снюй Мені!
8 Чи ти хочеш пору́шити право Моє, винува́тити Мене, щоб опра́вданим бути?
9 Коли маєш раме́но, як Бог, і голосом ти загрими́ш, немов Він,
10 то окрась Ти себе пишното́ю й вели́чністю, зодягни́ся у славу й красу́!
11 Розпоро́ш лютість гніву свого́, і поглянь на все горде — й прини́зь ти його́!
12 Поглянь на все горде — й його впокори́, поспиха́й нечестивих на їхньому місці,
13 поховай їх у по́росі ра́зом, а їхні обличчя обви́й в укритті́.
14 Тоді й Я тебе сла́вити буду, як правиця твоя допоможе тобі!
15 А ось бегемо́т, що його Я створив, як тебе, — траву, як худо́ба велика, він їсть.
16 Ото сила його в його сте́гнах, його ж мі́цність — у м'я́зах його живота́.
17 Випросто́вує він, немов ке́дра, свойо́го хвоста́, жили сте́гон його поспліта́лись.
18 Його кості — немов мідяні оті ру́ри, костома́хи його — як ті пру́ття залізні.
19 Голова оце Божих доріг; і тільки Творе́ць його може зблизи́ти до нього меча.
20 Бо гори прино́сять поживу йому, і там гра́ється вся звірина́ польова́.
21 Під ло́тосами він виле́жується, в укритті́ очере́ту й болота.
22 Ло́тоси тінню своєю вкривають його, топо́лі поточні його обгорта́ють.
23 Ось підійма́ється рі́чка, та він не боїться її, він безпечний, хоча б сам Йорда́н йому в па́щу впливав!
24 Хто може схопи́ти його в його о́чах, гака́ми ніздрю́ продіра́вити?
25 Чи левіята́на потя́гнеш гачко́м, і йому язика стягнеш шну́ром?
26 Чи очерети́ну вкладеш йому в ні́здря, чи терни́ною що́ку йому продіра́виш?
27 Чи він бу́де багато благати тебе, чи бу́де тобі говорити лагі́дне?
Йов 41
1 Тож наді́я твоя неправдива, — на сам ви́гляд його упаде́ш.
2 Нема смільчака́, щоб його він збудив, — а хто ж перед обличчям Моїм зможе стати?
3 Хто ви́йде навпроти Мене́ — й буде ці́лий? Що під небом усім — це Моє!
4 Не буду мовчати про чле́ни його, про стан його сили й красу́ його складу.
5 Хто відкриє пове́рхню одежі його? Хто піді́йде коли до двійни́х його ще́лепів?
6 Двері обличчя його хто відчи́нить? Навко́ло зубів його жах!
7 Його спи́на — канали щитів, поє́днання їх — крем'яна́я печать.
8 Одне до одно́го дохо́дить, а вітер між ними не про́йде.
9 Одне до одно́го притве́рджені, сполучені, і не відді́ляться.
10 Його чха́ння засвічує світло, а очі його — як пові́ки зорі́ світово́ї!
11 Бу́хає по́лум'я з па́щі його, вириваються і́скри огне́нні!
12 Із ні́здер його валить дим, немов з то́го горшка, що кипить та біжить.
13 Його по́дих розпалює ву́гіль, і бу́хає по́лум'я з па́щі його.
14 Сила ночує на шиї його, а страх перед ним утікає.
15 М'ясо нутра́ його міцно тримається, — воно в ньому тверде́, не хитається.
16 Його серце, мов з каменя вилите, і тверде́, як те долішнє жо́рно!
17 Як підво́диться він, перелякуються силачі́, та й ховаються з жа́ху.
18 Той меч, що дося́гне його, не встої́ть, ані спис, ані ра́тище й па́нцер.
19 За солому залізо вважає, а мідь — за гнилу́ дереви́ну!
20 Син лука, стріла, не приму́сит увтікати його, камі́ння із пра́щі для нього зміняється в сіно.
21 Булаву́ уважає він за соломи́нку, і сміється із по́свисту ра́тища.
22 Під ним гостре чере́п'я, — лягає на го́стре, немов у болото.
23 Чинить він, що кипить глибочі́нь, мов горня́, і обе́ртає море в окрі́п.
24 Стежка світить за ним, а безо́дня здається йому́ сиви́ною.
25 Немає подоби йому на землі, він безстрашним створений,
26 він бачить усе, що висо́ке, він цар над усім пишним зві́р'ям!“
Йов 42
1 А Йов відповів Господе́ві й сказав:
2 „Я знаю, що можеш Ти все, і не спиня́ється за́дум у Тебе!
3 Хто́ ж то такий, що ховає пора́ду немудру? Тому я говорив, але не розумів. Це чудніше від мене, й не знаю його:
4 „Слухай же ти, а Я буду казати, запитаю тебе, — ти ж Мені поясни́“.
5 Тільки по́слухом уха я чув був про Тебе, а тепер моє око ось бачить Тебе.
6 Тому́ я зрікаюсь гово́реного, і каюсь у по́росі й по́пелі!“
7 І сталося по то́му, як Госпо́дь промовив ці слова́ до Йова, сказав Господь теманянину Еліфазові: „Запалився Мій гнів на тебе та на двох твоїх при́ятелів, бо ви не говорили слу́шного про Мене, як раб Мій Йов.
8 А тепер візьміть собі сім бичків та сім барані́в, і йдіть до Мого раба Йова, і принесе́те цілопа́лення за себе, а Мій раб Йов помо́литься за вас, бо тільки з ним Я буду рахува́тися, щоб не вчинити вам злої речі, — бо ви не говорили слу́шного про Мене, як раб Мій Йов“.
9 І пішли теманянин Еліфа́з, і шух'янин Білда́д, та нааматянин Цофа́р, і зробили, як говорив їм Госпо́дь. І споглянув Господь на Йова.
10 І Господь приверну́в Йова до першого ста́ну, коли він помолився за своїх при́ятелів. І помно́жив Господь усе, що Йов мав, удвоє.
11 І поприхо́дили до нього всі брати його, і всі се́стри його та всі попере́дні знайо́мі його, і їли з ним хліб у його домі. І вони головою хита́ли над ним, та потішали його за все зле, що Господь був спрова́див на нього. І дали вони йому кожен по одній кеси́ті, і кожен по одній золотій обручці.
12 А Господь поблагослови́в останок днів Йова більше від поча́тку його, і було́ в нього чотирна́дцять тисяч дрібно́ї худоби, і шість тисяч верблю́дів, тисяча пар худоби великої та тисяча ослиць.
13 І було́ в нього се́меро синів та три дочки́.
14 І назвав він ім'я́ першій: Єміма, і ім'я́ другій: Кеція, а ім'я́ третій: Керен-Гаппух.
15 I таких вродли́вих жінок, як Йовові до́чки, не знайшлося по всій землі. І дав їм їх батько спа́дщину поміж їхніми братами.
16 А Йов жив по то́му сотню й сорок років, і побачив синів своїх та синів синів своїх, чотири поколі́нні.
17 І впоко́ївся Йов старим та насиченим днями.
Вечірнє читання:
Дії 15
22 Тоді постановили апо́столи й старші з ці́лою Церквою вибрати му́жів із них, і послати до Антіохі́ї з Павло́м та Варна́вою Юду, що зветься Варса́вва, і Силу, му́жів проводирів між братами,
23 написавши свої́ми руками оце́: „Апостоли й старші брати до братів, що з поган в Антіохі́ї, і Си́рії, і Кілікі́ї: Вітаємо вас!
24 Через те, що ми чули, що деякі з вас, яким ми того не дору́чували, стурбували наукою вас, і захитали вам душі,
25 то ми постановили однодушно, зібравшися, щоб о́браних мужів послати до вас із коханими нашими — Варнавою та Павло́м,
26 людьми́ тими, що ду́ші свої віддали́ за Ім'я́ Господа нашого Ісуса Христа.
27 Тож ми Юду та Силу послали, що вияснять усно те саме.
28 Бо зво́лилось Духові Святому і нам, — тягару́ вже нія́кого не наклада́ти на вас, окрім цього необхідного:
29 стри́муватися від ідольських жертов та крови, і задушени́ни, та від блу́ду. Оберегаючися від того, ви зробите добре. Бувайте здорові!“
30 Посланці́ ж прийшли в Антіохі́ю, і, зібравши наро́д, доручили листа.
31 А перечитавши, раділи з поті́шення того.
32 А Юда та Сила, самі бувши пророками, частим словом підбадьо́рували та зміцняли братів.
33 А як перебули́ вони там якийсь час, то брати їх відпустили з миром до тих, хто їх вислав.
34 Але Сила схотів лиши́тися там, а Юда вернувся до Єрусалиму.
35 А Павло з Варнавою в Антіохії жили́, навчаючи та благові́стячи ра́зом із іншими багатьома́ Слово Господнє.
36 А по декількох днях промовив Павло́ до Варнави: „Ходімо знов, і відвідаймо наших братів у кожному місті, де ми провіщали Слово Господнє, — як вони пробува́ють“.
37 А Варнава хотів був узяти з собою Івана, що зва́ний був Ма́рком.
38 Та Павло́ вважав за потрібне не брати з собою того, хто від них відлучився з Памфілії, та з ними на працю не йшов.
39 І повстала незгода, і розлучились вони між собою. Тож Варнава взяв Ма́рка, і попли́нув до Кіпру.
40 А Павло вибрав Силу й пішов, Божій благода́ті братами доручений.
41 І проходив він Си́рію та Кілікі́ю, Церкви́ зміцнюючи.