Ранкове читання:
Псалми 44
1 Для дириґента хору. На „Лілеї“. Синів Коре́євих. Псалом навча́льний. Пісня любови.
2 Моє серце брини́ть добрим словом, проказую я: Для Царя мої тво́ри, мій язик — мов перо скоропи́сця!
3 Ти кращий від лю́дських синів, в Твоїх устах розлита краса́ та добро́, тому благослови́в Бог навіки Тебе.
4 Прив'яжи до стегна́ Свого, Сильний, Свого меча, красу́ Свою́ та вели́чність Свою́,
5 і в вели́чності Своїй сідай, та й ве́рхи помчися за справи правди, і ла́гідности та справедливости, — і на́вчить Тебе страшних чинів прави́ця Твоя́!
6 Твої стрі́ли наго́стрені, — а від них під Тобою наро́ди попа́дають, — у серце Царськи́х ворогів.
7 Престол Твій, о Боже, на вічні віки́, берло правди — берло Царства Твого́.
8 Ти полюбив справедливість, а беззако́ння знена́видів, тому́ намасти́в Тебе Бог, Твій Бог, оливою радости понад друзів Твоїх.
9 Ми́ро, ало́е й кассі́я — всі ша́ти Твої, а з палат із слоно́вої кости — струни Тебе звесели́ли.
10 Серед ска́рбів Твоїх — царські до́чки, по правиці Твоїй стала цариця в офі́рському щирому золоті.
11 Слухай, до́чко, й побач, і нахили своє ухо, — і забудь свій наро́д і дім батька свого́!
12 А Цар буде жадати твоєї краси́, бо Він — твій Госпо́дь, а ти до землі Йому кланяйся.
13 А Ти́рська дочка́ прийде з да́ром, будуть благати тебе найбагатші з наро́ду.
14 Вся оздо́ба царсько́ї дочки́ — усере́дині, шата ж її погапто́вана золотом.
15 У ша́ти гапто́вані вбрану прова́дять її до Царя, за нею дівча́та, подру́ги її, до Тебе прова́джені.
16 Провадять їх з ра́дощами та поті́хою, — у палату царську́ вони ві́йдуть.
17 Замість батькі́в Твоїх бу́дуть сини́ Твої, — їх по ці́лій землі Ти поставиш воло́дарями.
18 Я буду Ім'я́ Твоє зга́дувати по всіх поколіннях, тому́ то наро́ди по вічні віки Тебе сла́вити будуть!
Псалми 45
1 Для дириґента хору. Синів Коре́євих. На спів „Аламот“. Пісня.
2 Бог для нас — охоро́на та сила, допомо́га в недолях, що часто трапляються,
3 тому́ не лякаємось ми, як трясе́ться земля, і коли го́ри зсува́ються в серце морі́в!
4 Шумлять і киплять Його во́ди, через ве́лич Його тремтя́ть го́ри. Се́ла.
5 Річка, — відно́ги її веселя́ть місто Боже, найсвятіше із місць пробува́ння Всеви́шнього.
6 Бог серед нього, — нехай не хитається, Бог поможе йому́, коли ра́нок настане.
7 Шуміли наро́ди, хиталися ца́рства, а Він голос подав Свій — і земля розпливла́ся.
8 З нами Господь Савао́т, наша тверди́ня — Бог Яковів. Се́ла.
9 Ідіть, оглядайте Господні діла, — які руйнува́ння вчинив на землі!
10 Аж до кра́ю землі припиняє Він ві́йни, ламає Він лука й торо́щить списа, палить огнем колесни́ці!
11 „Вгамуйтесь та знайте, що Бог Я, піднесу́сь між наро́дами, піднесу́сь на землі!“
12 З нами Господь Савао́т, наша тверди́ня — Бог Яковів! Се́ла.
Псалми 46
1 Для дириґента хору. Синів Коре́євих, Псалом.
2 Всі наро́ди, — плещі́ть у долоні, покли́куйте Богові голосом ра́дости,
3 грізни́й бо Всевишній Госпо́дь, Цар великий всієї землі!
4 Він наро́ди під нас підбиває, а поган — нам під но́ги,
5 Він нашу спа́дщину для нас вибирає, вели́чність для Якова, що його полюбив. Се́ла.
6 Бог виступає при радісних о́криках, Господь — при голосі ро́га.
7 Співайте Богові нашому, співайте, співайте Царе́ві нашому, співайте,
8 бо Бог — Цар усієї землі, співайте навча́льний псало́м!
9 Бог зацарюва́в над наро́дами, Бог сів на святому Своєму престо́лі!
10 Зібрались влади́ки народів, народ Бога Авраамового, як Божі щити́ на землі, — між ними Він сильно звели́чений!
Вечірнє читання:
Дії 25
1 А коли прибув Фест до свого намісництва, то він по трьох днях відійшов із Кесарі́ї до Єрусалиму.
2 І поскаржилися йому на Павла первосвященики та головніші з юдеїв, і благали його,
3 і ніби милости просили для нього, щоб до Єрусалиму його припровадив, — вони змову вчинили, щоб смерть заподі́яти йому по дорозі.
4 А Фест відповів, що Павла стережуть у Кесарії, і він сам незаба́ром туди подає́ться.
5 „Отже, — сказав він, — хто спроможен із вас, нехай ті вируша́ють ра́зом зо мною, і коли є неправда яка в чоловікові цьому, нехай оскаржа́ють його“.
6 І, пробувши в них днів не більше як вісім чи десять, він поверну́вся до Кесарії. А другого дня він засів на суддевім сидінні, і звелів, щоб приве́сти Павла.
7 Як його ж привели́, то стали навколо юдеї, що поприхо́дили з Єрусалиму, і Павлу закидали багато тяжки́х винувачень, що їх не могли дове́сти,
8 бо Павло боронився: „Я не провинився ні в чім ані проти Зако́ну юдейського, ані проти храму, ані супроти ке́саря“.
9 Тоді Фест, що бажав догодити юдеям, промовив Павло́ві на відповідь: „Чи ти хочеш до Єрусалиму піти, і там суд прийняти від мене про це?“
10 Та Павло відказав: „Я стою перед судом ке́саревим, де належить мені суд прийняти. Юдеїв нічим я не скри́вдив, як і ти дуже добре те знаєш.
11 Бо коли допустився я кривди, або гідне смерти вчинив що, то не відмовляюся вмерти. Як нема ж нічого того, у чім вони винуватять мене, то не може ніхто мене видати їм. Відкликаюсь до ке́саря!“
12 Тоді Фест, побалакавши з радою, відповідь дав: „Ти відкли́кавсь до ке́саря, — до ке́саря пі́деш!“
13 Як минуло ж днів кілька, цар Агрі́ппа й Верні́ка приїхали до Кесарії, щоб Феста вітати.
14 А що там багато днів вони пробули́, то Фест ви́клав справу Павлову цареві й промовив: „Є один чоловік — від Фелікса лишений в'язень,
15 на якого, як в Єрусалимі я був, первосвященики й старші юдейські прине́сли скаргу, домагаючись його о́суду.
16 Я їм відповів, що римля́ни не мають звича́ю люди́ну якусь видавати на згубу, поки пізваний перед собою не матиме обвинувачі́в, і не буде йому дано можности для оборони від закидів.
17 І як зійшлись вони тут, то я, зволіка́ння не роблячи жодного, сів наступного дня на сидіння судде́ве, і звелів привести́ цього мужа.
18 І винувальники стали круг нього, проте́ не вказали вини ані жодної з тих, яких я сподівався.
19 Та мали вони проти нього якісь суперечки про власне своє марновірство, і про якогось Ісуса померлого, про Якого Павло твердив, що живий Він.
20 І я був непевний у цьо́му змага́нні й спитав, чи не хоче піти він до Єрусалиму, і там суд прийняти про це?
21 Через те ж, що Павло заявив, щоб зали́шений був він на ке́сарів ро́зсуд, я звелів сторожити його, аж поки його не відправлю до ке́саря“.
22 А Агріппа промовив до Феста: „Хотів би і я цього му́жа послухати!“ „Узавтра — сказав той — почуєш його“.
23 А назавтра Агрі́ппа й Верні́ка прийшли з превеликою пишно́тою, і на залю судо́ву ввійшли разом з тисяцькими та значнішими му́жами міста. І як Фест наказав, то Павло був приве́дений.
24 І сказав до них Фест: „О ца́рю Агріппо, та з нами присутні всі му́жі! Ви бачите того, що за нього ввесь люд юдейський мені докучав в Єрусалимі та тут, кричачи́, що йому не повинно більш жити.
25 Я ж дізнавсь, що нічого, ва́ртого смерти, він не вчинив; а що сам він відкликавсь до Августа, розсудив я послати його.
26 Нічого не маю я певного, що міг би про нього писати до пана. Тому я припровадив його перед вас, а найбільш перед тебе, ца́рю Агріппо, щоб після переслу́хання мав що писати.
27 Бо здається мені нерозва́жливим ув'я́зненого посилати, і не озна́чити обвинува́чень на нього“.