¹ І Господь промовляв до Мойсея й до Ааро́на, говорячи:

² „Промовляйте до Ізра́їлевих синів і скажіть їм: Кожен чоловік, коли з його тіла текти́ме те́ча його, — нечистий він.

³ А це буде про нечистість його в течі його: коли тіло його випускає течу свою, або коли в тілі його заде́ржалась те́ча його́, — воно нечистість його.

⁴ Кожне ло́же, що течи́вий ляже на ньому, буде нечисте, і кожна річ, що він сяде на ній, буде нечиста.

⁵ І кожен, хто доторкнеться ложа його, випере свою одежу й обмиється в воді, і буде нечистий аж до вечора.

⁶ А хто сяде на річ, що на ній сидів течи́вий, той випере одежу свою й обмиється в воді, і буде нечистий аж до вечора.

⁷ А хто доторкнеться до тіла течивого, той випере одежу свою й обмиється в воді, і буде нечистий аж до вечора.

⁸ А коли течи́вий плюне на чистого, то випере той одежу свою й обмиється в воді, і буде нечистий аж до вечора.

⁹ І кожен по́віз, що на нім конно їде течивий, буде нечистий.

¹⁰ І кожен, хто доторкнеться до всього, що буде під ним, буде нечистий аж до вечора. А хто їх носить, той випере одежу свою й обмиється в воді, і буде нечистий аж до вечора.

¹¹ І кожен, кого доторкнеться течивий, — а рук своїх він не обілля́в водою, — то випере він одежу свою й обмиється в воді, і буде нечистий аж до вечора.

¹² А гли́няний по́суд, що його доторкнеться течи́вий, буде розбитий, а кожен по́суд дерев'яний буде обмитий водою.

¹³ А коли течивий стане чистий від течі своєї, то він відлічить сім день на своє очи́щення, — і випере одежу свою, і обмиє тіло своє в живій воді, — і стане чистий.

¹⁴ А восьмого дня він візьме собі дві горлиці або двоє голубенят, та й при́йде перед лице Господнє до входу скинії заповіту, і дасть їх священикові.

¹⁵ I споряди́ть їх священик: одне — жертвою за гріх, а одне — цілопа́ленням, та й очистить священик його перед Господнім лицем від те́чі його.

¹⁶ А чоловік, коли вийде з нього насіння парува́ння, то обмиє в воді все тіло своє, і буде нечистий аж до вечора.

¹⁷ А всяка одежа й всяка шкура, що на ній буде насіння парува́ння, то вона буде ви́прана в воді, і буде нечиста аж до вечора.

¹⁸ І жінка, що чоловік лежатиме з нею на парува́ння, то обмиються вони в воді, і будуть нечисті аж до вечора.

¹⁹ А жінка, коли буде течи́ва, — кров буде те́чею її в тілі її — то сім день буде в своїй нечистості, а кожен, хто доторкнеться її, буде нечистий аж до вечора.

²⁰ І все, на чо́му вона лежатиме в нечи́стості своїй, буде нечисте; і все, на чому вона сяде, буде нечисте.

²¹ А кожен, хто доторкнеться до місця лежа́ння її, той випере одежу свою й обмиється в воді, і буде нечистий аж до вечора.

²² А кожен, хто доторкнеться до всякої речі, на якій вона сидить, той випере одежу свою й обмиється в воді, і буде нечистий аж до вечора.

²³ А якщо було́ б щось на ложі або на тій речі, що вона сиділа на ній, і він доторкнеться того, то буде нечистий аж до вечора.

²⁴ А якщо буде лежати чоловік із нею, то нечистість її буде на ньому, і буде він нечистий сім день.

²⁵ А жінка, коли буде текти теча крови її багато днів не в часі нечистости її, або коли буде текти понад нечистості її, то всі дні течі нечистости її буде вона, як за днів нечистости її, — нечиста вона.

²⁶ Кожне ложе, на якому вона лежатиме всі дні течі її, буде для неї, як ложе її нечистости. І кожна річ, на яку вона сяде, буде нечиста, як нечистість місячного очищення її.

²⁷ І кожен, хто доторкнеться до них, буде нечистий, — і випере одежу свою, і обмиється в воді, і буде нечистий аж до вечора.

²⁸ А якщо вона очиститься від течі своєї, то відлічить собі сім день, а пото́му стане чиста.

²⁹ А во́сьмого дня ві́зьме собі дві горлиці, або двоє голубенят, та й принесе їх до священика до входу скинії заповіту.

³⁰ І споряди́ть священик одне — жертвою за гріх, а одне — цілопаленням, та й очистить священик її перед Господнім лицем від течі нечистости її.

³¹ І відді́лите Ізра́їлевих синів від їхньої нечистости, — щоб не повмирали вони в своїй нечистості через занечи́щення їхнє Моєї скинії, яка серед них.

³² Оце зако́н про течи́вого та про того, що з нього виходить насіння лежа́ння, що ним занечищується,

³³ і про хвору в місячнім очищенні її, і про течи́вого на те́чу свою, для чоловіка й для жінки, та для чоловіка, що буде лежати з нечистою“.

¹ І Госпо́дь промовляв до Мойсея по смерті обох Ааро́нових синів, коли вони були набли́зилися перед Господнє лице — і померли.

² І сказав Господь до Мойсея: „Промовляй до Ааро́на, брата свого, і нехай він не входить кожного ча́су до святині за завісу, перед віко, що на ковче́зі, — щоб не вмер він, бо Я в хмарі являюся над тим віком.

³ З оцим уві́йде Ааро́н до святині, — з теля́м на жертву за гріх та з барано́м на цілопа́лення.

⁴ Він зодя́гне свяще́нного льняно́го хіто́на, і льняна́ спі́дня одіж буде на тілі його, і підпере́жеться льняним поясом, і обви́неться льняним завоєм, — вони свяще́нні ша́ти. І обмиє в воді своє тіло, та й зодя́гне він їх.

⁵ А від громади Ізра́їлевих синів ві́зьме він два козли на жертву за гріх та одного барана́ на цілопалення.

⁶ І принесе Ааро́н теля жертви за гріх, що належить йому, та й очистить себе та свій дім.

⁷ І ві́зьме він обох тих козлів, та й поставить їх перед Господнім лицем при вході скинії заповіту.

⁸ І кине Аарон на обох тих козлів жеребки́, — один жеребо́к для Господа, і один жеребок для Азазеля.

⁹ І принесе Аарон козла, що на нього вийшов жеребо́к для Господа, і вчинить його жертвою за гріх.

¹⁰ А козел, що на нього випав жеребо́к для Азазеля, буде поставлений живим перед Господнє лице, щоб очистити його, і щоб послати його до Азазеля на пустиню.

¹¹ І принесе Аарон бичка жертви за гріх, що належить йому, та й очистить себе та свій дім; і заріже бичка́ жертви за гріх, що належить йому.

¹² І ві́зьме повну кадильницю горючого вугілля з-над жертівника перед Господнім лицем, і повні жмені свої тонко то́вченого запашно́го кадила, та й внесе за завісу.

¹³ І покладе він те кадило на огонь перед Господнім лицем, а хмара кадила закриє віко, що над свідоцтвом, — щоб він не помер.

¹⁴ І візьме він крови бичка, та й покропить пальцем своїм на пе́реді віка на схід, а перед віком покро́пить з кро́ви сім раз своїм пальцем.

¹⁵ І заріже козла жертви за гріх, що належить наро́дові, і внесе його кров за завісу, та й зробить із кров'ю його, як зробив був із кров'ю теляти, — і покропить її на віко та перед віком.

¹⁶ І очистить він святиню з нечистости Ізраїлевих синів та з їхніх пере́ступів через усі гріхи їхні. І так він зробить для скинії заповіту, що знаходиться з ними серед їхньої нечистости.

¹⁷ І жоден чоловік не буде в скинії заповіту, коли він входить на очищення до святині, аж до ви́ходу його. І очистить він себе та дім свій, та всю громаду Ізра́їлеву.

¹⁸ І ви́йде він до жертівника, що перед Господнім лицем, та й очистить його; і ві́зьме крови теляти й крови козла, та й дасть на ро́ги жертівника навколо.

¹⁹ І покропить на нього з крови пальцем своїм сім раз, та й очистить його, та освятить його від нечистости Ізраїлевих синів.

²⁰ А коли він скінчи́ть очищення святині й скинії заповіту та жертівника, то приведе живого козла.

²¹ І покладе Аарон оби́дві руки свої на голову живого козла, і ви́знає над ним усі гріхи Ізра́їлевих синів та всі їхні провини через усі їхні гріхи, і складе їх на голову козла, та й пошле через призначеного чоловіка на пустиню.

²² І понесе той козел на собі всі їхні гріхи до кра́ю неврожайного, і пустить того козла в пустиню.

²³ І ввійде Ааро́н до скинії запові́ту, і зді́йме льняні шати, що зодягнув був при вході його до святині, і покладе їх там.

²⁴ І обмиє він тіло своє в воді в місці святім, і зодя́гне шати свої та й вийде, і вчинить цілопа́лення своє та цілопалення за наро́д, і очистить себе та наро́д.

²⁵ А лій жертви за гріх спалить на жертівнику.

²⁶ А той, хто відводив козла до Азазеля, випере одежу свою й обмиє тіло своє в воді, а потому вві́йде до табо́ру.

²⁷ А теля жертви за гріх та козла жертви за гріх, що їхню кров вне́сено на очищення в святині, ви́провадять поза та́бір, та й спалять в огні їхні шкури, і їхнє м'ясо та їхні нечи́стости.

²⁸ А той, хто їх палить, випере одежу свою й обмиє своє тіло в воді, а пото́му вві́йде до табо́ру.

²⁹ І це стане для вас на вічну постанову, — сьо́мого місяця, десятого дня місяця бу́дете впокоряти ваші душі, і жодної праці не робитимете ви, ані тубі́лець, ані прихо́дько, що мешкає серед вас,

³⁰ бо того дня буде окуп ваш на очи́щення ваше, — зо всіх гріхів ваших станете чисті перед Господом.

³¹ Субота повного відпочинку від праці вона для вас, і ви будете впокоряти душі свої, — це вічна постанова.

³² А очистить той священик, що пома́зали його, і що посвятили його бути священиком замість батька свого. І зодя́гне він льняні шати, шати священні,

³³ та й очистить Святеє Святих, і скинію заповіту, і жертівника очистить, і очистить священиків та ввесь наро́д громади.

³⁴ І буде це для вас на вічну постанову на очи́щення Ізраїлевих синів зо всіх їхніх гріхів раз у році“. І він учинив, як Господь наказав був Мойсеєві.

¹ І Господь промовляв до Мойсея, говорячи:

² „Промовляй до Аарона й до синів його, та до всіх Ізра́їлевих синів, та й скажеш їм: Оце та річ, що Господь наказав був, говорячи:

³ Кожен чоловік з Ізра́їлевого дому, що заріже вола, або ягня, або козу в табо́рі, або щось заріже поза табо́ром,

⁴ а до входу скинії заповіту не приведе того на прине́сення жертви для Господа перед скинію Господню, то кров буде полічена тому чоловікові, — він пролив кров. І буде ви́нищений чоловік той з-посере́д наро́ду свого́,

⁵ щоб приво́дили Ізраїлеві сини свої жертви, які вони ріжуть на чистому полі, і спроваджали для Господа до входу скинії заповіту до священика, і різали їх, як мирні жертви для Господа.

⁶ І покропить священик тією кров'ю на Господнього жертівника при вході скинії заповіту, та й спалить лій на любі пахощі для Господа.

⁷ І щоб вони вже не різали своїх жертов козлам-демонам, за якими вони блу́дять. Це буде для них вічна постанова на їхні покоління.

⁸ А їм скажеш: Кожен чоловік із Ізра́їлевого дому та з прихо́дька, що буде ме́шкати серед вас, який принесе цілопа́лення або жертву,

⁹ а до входу скинії заповіту не принесе того, щоб учинити його для Господа, — то буде знищений чоловік той з-посеред наро́ду свого!

¹¹ бо життя тіла — в крові вона, а Я дав її для вас на жертівника для очищення за душі ваші, бо кров та — вона очищує душу.

¹² Тому́ сказав Я Ізра́їлевим синам: Кожна душа з вас не буде їсти крови, і прихо́дько, що мешкає серед вас, не буде їсти крови.

¹³ А кожен чоловік із Ізраїлевих синів та з прихо́дька, що мешкає серед них, що вполю́є здо́бич звірини́ або пта́ства, що їджене, то він виллє кров того й закриє її піском.

¹⁴ Бо життя кожного тіла — кров його, життя його вона. І сказав Я Ізраїлевим синам: Крови кожного тіла ви не бу́дете їсти, бо життя кожного тіла — кров його вона. Усі, що їдять її, будуть понищені.

¹⁵ А всяка душа, що їстиме па́дло та розша́рпане серед тубі́льця і серед прихо́дька, нехай випере одежу свою й обмиється в воді, і буде нечистий аж до вечора, а потім стане чистий.

¹⁶ А якщо він не випере, а тіла свого не обмиє, то понесе свою провину.

¹ А коли настав ра́нок, усі первосвященики й старші наро́ду зібрали нараду супроти Ісуса, щоб Йому заподіяти смерть.

² І, зв'язавши Його, повели́, та й По́нтію Пилату намісникові віддали́.

⁴ та й сказав: „Я згрішив, невинну кров ви́давши“. Вони ж відказали: „А нам що до того? Дивись собі сам“.

⁵ І, кинувши в храм срібняки́, відійшов, а потому пішов, — та й повісився.

⁶ А первосвященики, як взяли срібняки́, то сказали: „Цього не годи́ться покласти до сховку церковного, — це ж бо заплата за кров“.

⁷ А порадившись, купили на них поле ганча́рське, щоб мандрівників ховати,

⁸ чому й зветься те поле „полем крови“ аж до сьогодні.

⁹ Тоді справдилось те, що сказав був пророк Єремі́я, промовляючи: „І взяли вони тридцять срібнякі́в, заплату Оціненого, що Його оцінили сини Ізраїлеві,

¹⁰ і дали́ їх за поле ганча́рське, як Господь наказав був мені“.

¹² Коли ж первосвященики й старші Його винуватили, Він нічо́го на те не відказував.

¹³ Тоді каже до Нього Пила́т: „Чи не чуєш, — як багато на Тебе свідку́ють?“

¹⁴ А Він ні на одне слово йому не відказував, так що намісник був ду́же здивований.

¹⁵ Мав же намісник звича́й відпускати на свято наро́дові в'я́зня одно́го, котро́го хотіли вони.

¹⁶ Був тоді в'я́зень відо́мий, що звався Вара́вва.

¹⁷ І, як зібрались вони, то сказав їм Пилат: „Котрого бажаєте, щоб я вам відпустив: Варавву, чи Ісуса, що зветься Христос?“

¹⁸ Бо він знав, що Його через за́здрощі видали.

¹⁹ Коли ж він сидів на судде́вім сиді́нні, його дружи́на прислала сказати йому: „Нічо́го не май з отим Праведником, бо сьогодні вві сні я багато терпіла з-за Нього“.

²⁰ А первосвященики й старші попідмовля́ли наро́д, щоб просити за Варавву, а Ісусові смерть заподі́яти.

²¹ Намісник тоді відповів і сказав їм: „Котро́го ж із двох ви бажаєте, щоб я вам відпустив?“ Вони ж відказали: „Варавву“.

²² Пилат каже до них: „А що́ ж маю зробити з Ісусом, що зветься Христос?“ Усі закричали: „Нехай ро́зп'ятий бу́де!“

²³ А намісник спитав: „Яке ж зло Він зробив?“ Вони ж зачали́ ще сильніше кричати й казати: „Нехай ро́зп'ятий буде!“

²⁴ І, як побачив Пила́т, що нічо́го не вдіє, а неспо́кій ще більший стається, набрав він води, та й перед народом умив свої руки й сказав: „Я невинний у крові Його! Самі ви побачите“.

²⁵ А ввесь наро́д відповів і сказав: „На нас Його кров і на наших дітей!“

²⁶ Тоді відпустив їм Варавву, а Ісуса, збичувавши, він видав, щоб ро́зп'ятий був.

²⁸ І, роздягнувши Його, багряни́цю наділи на Нього.

²⁹ І, сплівши з терни́ни вінка, покла́ли Йому на голову, а трости́ну в прави́цю Його. І, навко́лішки падаючи перед Ним, сміялися з Нього й казали: „Раді́й, Ца́рю Юдейський!“

³⁰ І, плювавши на Нього, хапали тростину, та й по голові Його били.