¹ А оце нащадки Ісава, цебто Едома.

² Ісав узяв жінок своїх з дочок ханаанських, — Аду, дочку Елона хіттеянина, та Оголіваму, дочку Ани, дочку Ців'она хівеянина,

³ та Босмат, дочку Ізмаїлову, сестру Невайотову.

⁴ І породила Ада Ісавові Еліфаза, а Босмат породила Реуїла,

⁵ а Оголівама породила Суша, і Ялама, і Кораха. Оце сини Ісавові, що були йому народжені в ханаанській землі.

⁶ І взяв Ісав жінок своїх, і синів своїх, і дочок своїх, і всі душі дому свого, і худобу свою, і все стадо своє, і все своє майно, що набув у ханаанській землі, та й пішов до Краю від обличчя Якова, брата свого,

⁷ бо маєток їх був більший, щоб пробува́ти їм разом, і край їх часового замешкання не міг вмістити їх через їхню худобу.

⁸ І осівся Ісав на горі Сеїр, Ісав — він Едом.

⁹ А оце нащадки Ісава, батька Едому на горі Сеїр.

¹⁰ Оце ймення синів Ісавових: Еліфаз, син Ади, жінки Ісавової, Реуїл, син Босмати, Ісавової жінки.

¹¹ А сини Еліфазові були: Теман, Омар, Цефо́, і Ґатам, і Кеназ.

¹² А Тимна була наложниця Еліфаза, Ісавового сина, і породила вона Еліфазові Амали́ка. Оце сини́ Ади, Ісавової жінки.

¹³ А оце сини Реуїлові: Нагат і Зера, Шамма й Мізза. Оце сини Босмати, Ісавової жінки.

¹⁴ А оці були сини Оголівами, дочки Ани, дочки Ців'она, Ісавової жінки, — і вродила вона Ісаву Єуша, і Ялама, і Корея.

¹⁵ А оце провідники Ісавових синів. Сини Еліфаза, Ісавового перворідного: провідник Теман, провідник Омар, провідник Цефо, провідник Кеназ,

¹⁶ провідник Корей, провідник Ґатам, провідник Амалик. Оце провідники Еліфаза в краю Едома, оце сини Ади.

¹⁷ А оце сини Реуїла, Ісавового сина: провідник Нагат, провідник Зерах, провідник Шамма, провідник Мізза. Оце провідники Реуїлові в краю едомському, оце сини Босмати, Ісавової жінки.

¹⁸ А оце сини Оголівами, жінки Ісава: провідник Еуш, провідник Ялам, провідник Корей, — оце провідники Оголівами, дочки Ани, Ісавової жінки.

¹⁹ Оце сини Ісава, цебто Едома, і оце їхні провідники.

²⁰ Оце сини Сеїра, хореянина, мешканці цієї землі: Лотан і Шовал, і Ців'он, і Ана,

²¹ і Дішон, і Ецев, і Дішан, — оце провідники хореянина, сини Сеїру, краю едомського.

²² А сини Лотана були: Хорі й Гемам, а Лотанова сестра — Тимна.

²³ А оце сини Шовалові: Алван і Манахат, і Евал, Шефо, і Онам.

²⁴ А ото сини Ців'онові: і Айя, і Ана, той Ана, що знайшов був в пустині гарячі джерела, коли пас осли Ців'она, свого батька.

²⁵ А оце діти Ани: Дішон, і Оголівама, дочка Ани.

²⁶ А оце сини Дішо́нові: Хемдан, і Ешбан, і Ітран, і Керан.

²⁷ Ото сини Ецера: Білган, і Зааван, і Акан.

²⁸ Оце сини Дішана: Уц і Аран.

²⁹ Оце провідники хореянина: провідник Лотан, провідник Шовал, провідник Ців'он, провідник Ана,

³⁰ провідник Дішон, провідник Ецер, провідник Дішан, — оце провідники хореянина за їхніми провідниками в краї Сеїр.

³¹ А оце царі, що царювали в краю Едома перед царюва́нням царя в синів Ізраїлевих.

³² І царював в Едомі Бела, син Беора, а ймення його міста Дінгава.

³³ І вмер Бела, і зацарював замість нього Йовав, син Зераха з Боцри.

³⁴ І вмер Йовав, і зацарював замість нього Хушам із землі теманіянина.

³⁵ I вмер Хушам, і зацарював замість нього Гадад, син Бедада, що побив мідіян на полі Моава, а ймення його міста Авіт.

³⁶ І вмер Гадад, і зацарював замість нього Самла з Машеку.

³⁷ І вмер Самла, і зацарював замість нього Саул з Реховоту надрічного.

³⁸ І вмер Саул, і зацарював замість нього Баал-Ханан, син Ахборів.

³⁹ І вмер Баал-Ханан, син Ахборів, і зацарював замість нього Гадад, а ім'я́ його міста Пау, а ім'я його жінки Мегетав'іл, дочка Матреди, дочки Ме-Загава.

⁴⁰ А оце імена провідників Ісавових за їхніми родами, за місцями їх, їхніми іменами: провідник Тимна, провідник Алва, провідник Етет,

⁴¹ провідник Оголівама, провідник Ела, провідник Пінон,

⁴² провідник Кеназ, провідник Теман, провідник Мівцар,

⁴³ провідник Маґдіїл, провідник Ірам. Оце провідники Едома — він же Ісав, батько Едому за їхніми осе́лями в кра́ї їхнього володіння.

¹ І осівся Яків у Краї мешкання батька свого, в Краї ханаанському.

² Оце о́повість про Якова. Йо́сип, віку сімнадцяти літ, пас, як юнак, отару з братами своїми, з синами Білги та з синами Зілпи, жінок батька свого. І Йо́сип доносив недобрі звістки про них до їхнього батька.

³ А Ізра́їль любив Йо́сипа над усіх синів своїх, бо він був у нього сином старости. І він справив йому квітчасте вбрання́.

⁴ І бачили його браття, що їх батько полюбив його над усіх братів його, — і знена́виділи його, і не могли говорити з ним спокійно.

⁵ І снився був Йо́сипові сон, і він розпові́в своїм браттям, а вони ще збільшили нена́висть до нього.

⁶ І сказав він до них: „Послухайте но про той сон, що снився мені.

⁷ А ото ми в'яжемо снопи серед поля, і ось мій сніп зачав уставати, та й став. І ось оточують ваші снопи, — та й вклоняються снопові моєму“.

⁸ І сказали йому його браття: „Чи справді ти будеш царювати над нами, чи теж справді ти будеш панувати над нами?“ І вони збільшили ненависть до нього через сни його та через слова його.

⁹ І снився йому ще сон інший, і він оповів його братам своїм, та й сказав: „Оце снився мені ще сон, — і ось сонце та місяць та одинадцять зір вклоняються мені“.

¹⁰ І він розповів це батькові своєму та браттям своїм. І докорив йому ба́тько його, та й промовив до нього: „Що́ то за сон, що снився тобі? Чи справді при́йдемо ми, я та мати твоя та брати твої, щоб уклонитися тобі до землі?“

¹¹ І заздрили йому брати його, а батько його запам'ята́в ці слова.

¹² І пішли брати його пасти отару свого батька в Сихем.

¹³ І сказав Ізра́їль до Йо́сипа: „Таж брати твої пасуть у Сихемі! Іди ж, і я пошлю тебе до них!“ А той відказав йому: „Ось я!“

¹⁴ І сказав він до нього: „Піди но, побач стан братів твоїх і стан отари, та й дай мені відповідь“. І він послав його з долини Хеврону, і той прибув до Сихему.

¹⁵ І знайшов його один чоловік, — а він ось блукає по полю. І запитав його той чоловік, кажучи: „Чого ти шукаєш?“

¹⁶ А той відказав: „Я шукаю братів своїх. Скажи ж мені, де вони випасають?“

¹⁷ І сказав той чоловік: „Вони пішли звідси, бо я чув, як казали вони: Ходімо до Дотаїну“. І пішов Йо́сип за своїми братами, і знайшов їх у Дотаїні.

¹⁸ А вони побачили його зда́лека, і поки він набли́зився до них, то змовлялися на нього, щоб убити його.

¹⁹ І сказали вони один о́дному: „Ось іде той сновидець!

²⁰ А тепер давайте вбиймо його, і вкиньмо його до однієї з ям, та й скажемо: Дикий звір з'їв його! І побачимо, що буде з його снами“.

²¹ І почув це Руви́м, і визволив його з руки їхньої, і сказав: „Не губімо душі його!“

²² І сказав до них Рувим: „Не проливайте крови, — киньте його до ями тієї, що в пустині, а руки́ не кладіть на нього", щоб визволити його з їхньої руки, щоб вернути його до батька його.

²³ І сталося, коли прийшов Йо́сип до братів своїх, то вони стягнули з Йосипа вбрання його, вбрання квітчасте, що на ньому було.

²⁴ І взяли його, та й кинули його до ями, а яма та порожня була, — не було в ній води.

²⁵ І сіли вони попоїсти хліба. І звели вони очі свої та й побачили, — ось караван ізмаїлітів іде з Ґілеаду, а верблюди їхні несуть пахощі, і бальзам, і ладан, — іде він спровадити це до Єгипту.

²⁶ І сказав Юда до своїх братів: „Яка ко́ристь, що вб'ємо нашого брата, і затаїмо́ його кров?

²⁷ Давайте продамо його Ізма́їльтянам, — і рука наша нехай не буде на ньому, бо він брат нам, він наше тіло“. І послухалися брати його.

²⁸ І коли прохо́дили мідіяніти, купці, то витягли й підняли Йо́сипа з ями. І продали Йосипа ізмаїльтянам за двадцять срібняків, а ті повели Йосипа до Єгипту.

²⁹ А Рувим вернувся до ями, — аж нема Йосипа в ямі! І розірвав він одежу свою...

³⁰ І вернувся він до братів своїх, та й сказав: „Немає хло́пця! А я, —— куди я піду́?“

³¹ А вони взяли Йо́сипове вбрання́, і зарізали козла, і вмочили вбрання в кров.

³² І послали вони квітчасте вбрання, і принесли до свого батька, та й сказали: „Оце ми знайшли. Пізнай но, чи це вбрання — твого сина воно, чи ні?“

³³ А він пізнав його та й сказав: „Вбрання мого сина... Дикий звір його з'їв... Справді розшарпаний Йо́сип!“

³⁴ І роздер Яків одіж свою, і зодягнув вере́тище на сте́гна свої, і багато днів справляв жалобу по синові своє́му...

³⁵ І зачали всі сини його та всі дочки його потіша́ти його. Але він не міг утішитися, та й сказав: „У жало́бі зійду я до сина мого до шеолу“. І плакав за ним його ба́тько.

³⁶ А мідіяніти продали Йо́сипа до Єгипту, до Потіфара, царедворця фараонового, начальника царсько́ї сторожі.

¹ Того ча́су Ісус перехо́див лана́ми в суботу. А у́чні Його зголодніли були, і стали зривати колосся та їсти.

² Побачили ж це фарисеї, та й кажуть Йому: „Он учні Твої роблять те, чого не годиться робити в суботу“.

³ А Він відповів їм: „Чи ж ви не читали, що́ зробив був Давид, коли сам зголоднів і ті, хто був із ним?

⁴ Як він увійшов до Божого дому, і спожив хліби́ показні́, яких їсти не можна було ні йому, ані тим, хто був із ним, а тільки самим священикам?

⁵ Або ви не читали в Зако́ні що в суботу священики пору́шують суботу у храмі, — і невинні вони?

⁶ А Я вам кажу́, що тут Більший, як храм!

⁷ Коли б знали ви, що́ то є: „Милости хо́чу, а не жертви“, то ви не судили б невинних.

⁸ Бо Син Лю́дський Госпо́дь і суботі“!

¹⁰ І ото, був там чоловік, що мав суху руку. І, щоб обвини́ти Ісуса, запитали Його: „Чи вздоровляти годи́ться в суботу?“

¹¹ А Він їм сказав: „Чи зна́йде́ться між вами люди́на, яка, одну мавши вівцю́, не пі́де по неї, і не врятує її, як вона впаде в яму в суботу?

¹² А скільки ж люди́на вартніша за тую овечку! Тому́ можна чинити добро й у суботу“!

¹³ І каже тоді чоловікові: „Простягни свою руку!“ Той простяг, — і стала здорова вона, як і друга.

¹⁴ Фарисеї ж пішли, і зібрали нараду на Нього, — я́к би Його погубити?

¹⁵ А Ісус, розізнавши, пішов Собі звідти.
Ісус уздоровля́є недужих
І багато пішло вслід за Ним, — і Він їх уздоро́вив усіх.

¹⁶ А Він наказав їм суво́ро Його не виявляти,

¹⁷ щоб спра́вдилось те, що́ сказав був Ісая пророк, промовляючи:

¹⁸ „Ото Мій Слуга, що Я вибрав Його, Мій Улю́блений, що Його полюбила душа Моя! Вкладу́ Свого Духа в Нього, — і Він суд проголо́сить поганам.

¹⁹ Він не буде змагатися, ані кричати, і на вулицях чути не буде ніхто Його голосу.

²⁰ Він очерети́ни надло́мленої не доло́мить, і ґнота́ догасаючого не пога́сить, поки не допровадить при́суду до перемоги.

²¹ І погани наді́ятись будуть на Йме́ння Його“!