Ранкове читання:
Псалми 78
1 Псалом Аса́фів. Боже, погани ввійшли до спа́дку Твого́, занечи́стили храм Твій святий, Єрусалим на руїни змінили!
2 Рабів Твоїх трупи вони віддали́ на пожи́ву для птаства небесного, тіло Твоїх богобійних — звіри́ні земні́й.
3 Вони розливали їхню кров, немов воду, в око́лицях Єрусалиму, — і не було́ погреба́льників!
4 Ми стали за га́ньбу для наших сусідів, за нару́гу та по́сміх для наших око́лиць.
5 Аж до́ки, о Господи, гні́ватись будеш наза́вжди, доки буде пала́ти Твій гнів, як огонь?
6 Вилий Свій гнів на людей, що Тебе не пізнали, і на ца́рства, що Йме́ння Твого не кличуть,
7 бо вони з'їли Якова, а мешка́ння його опусто́шили!
8 Не пам'ята́й гріхів пре́дківських нам, — нехай попере́дить нас скоро Твоє милосердя, бо ми зо́всім осла́бли!
9 Поможи нам, Боже нашого спасі́ння, ради слави Йме́ння Твого, і збережи́ нас, і прости наші гріхи ради Ймення Свого́!
10 Чого будуть казати пога́ни: „Де їхній Бог?“ Нехай в наших оча́х між наро́дами стане відо́мою помста за проли́ту кров Твоїх рабів,
11 нехай перед лице Твоє ді́йде стогін в'я́зня! За великістю сили раме́на Твого збережи на смерть прироко́ваних!
12 А нашим сусідам верни семикра́тно на лоно їхнє їхню нару́гу, якою Тебе зневажа́ли, о Господи!
13 А ми, Твій наро́д і отара Твого пасови́ська, будем дя́кувати Тобі вічно, будем оповіда́ти про славу Твою з роду в рід!
Псалми 79
1 Для дириґента хору. На „Лілеї“. Свідо́цтво. Псалом Асафів.
2 Па́стирю Ізраїлів, — послухай же, Ти, що прова́диш, немов ту отару, Йо́сипа, що на Херувимах сидиш, — появися
3 перед обличчям Єфре́ма, і Веніями́на, і Манасі́ї! Пробуди Свою силу, і прийди, щоб спасти нас!
4 Боже, приверни нас, і хай засяє обличчя Твоє, — й ми спасе́мось!
5 Господи, Боже Савао́те, — доки будеш Ти гні́ватися на молитву наро́ду Свого?
6 Ти вчинив був, що їли вони слізний хліб, і їх напоїв Ти сльоза́ми великої міри.
7 Ти нас положи́в супере́чкою нашим сусідам, і насміхаються з нас неприя́телі наші.
8 Боже Савао́те, — приверни́ нас, і хай засяє обличчя Твоє, — й ми спасемось!
9 Виногра́дину Ти переніс із Єгипту, Ти вигнав наро́ди — й її посадив,
10 Ти ви́порожнив перед нею,— і закорени́ла коріння своє, й перепо́внила край,
11 гори покрилися тінню її, а ві́ття її — Божі ке́дри,
12 аж до моря галу́зки її посилаєш, а па́рості її — до ріки́!
13 Але́ нащо вилім зробив Ти в горо́жі її, — і всі нищать її, хто прохо́дить дорогою?
14 Гризе її вепр лісови́й, і звіри́на польова́ виїдає її!
15 Боже Саваоте, — вернися ж, споглянь із небе́с і побач, і відві́дай цього́ виногра́дника,
16 і охорони його, якого насадила прави́ця Твоя, і галу́зку, яку Ти для Себе зміцни́в!
17 В огні виногра́дина спалена, відтята, гинуть від сва́ру обличчя Твого, —
18 нехай буде рука Твоя над мужем Твоєї прави́ці, на лю́дському сині, якого зміцнив Ти Собі!
19 А ми не відступимо від Тебе, Ти нас оживи́ш, і ми будемо Ім'я́ Твоє кликати!
20 Господи, Боже Саваоте, приверни́ нас, і хай засяє обличчя Твоє, — й ми спасе́мось!
Вечірнє читання:
1-е Петра 2
1 Отож, відкладіть усяку зло́бу, і всякий пі́дступ, і лицемірство, і заздрість, і всякі обмови,
2 і, немов новонароджені немовлята, жадайте щирого духовного молока, щоб ним вирости вам на спасі́ння,
3 якщо ви спро́бували, що добрий Госпо́дь.
4 Приступайте до Нього, до Каменя живого, дорогоцінного, що відкинули люди Його, але вибрав Бог.
5 І самі, немов те каміння живе, будуйтеся в дім духовий, на священство святе, щоб прино́сити жертви духовні, приємні для Бога через Ісуса Христа.
6 Бо стоїть у Писа́нні: „Ось кладу́ Я на Сіоні Каменя вибраного, наріжного, дорогоцінного, і хто вірує в Нього, той не буде осоро́млений“!
7 Отож бо, для вас, хто вірує, Він коштовність, а для тих, хто не вірує — „камінь, що його занедба́ли були будівничі, той наріжним став каменем“,
8 і „камінь спотика́ння, і скеля спокуси“, — і об нього вони спотика́ються, не вірячи слову, на що й призначені були.
9 Але ви — ви́браний рід, свяще́нство царське́, наро́д святий, люд власности Божої, щоб звіщали чесно́ти Того, Хто покликав вас із те́мряви до дивного світла Свого́,
10 колись „ненаро́д,“ а тепер наро́д Божий, колись „непомилувані,“ а тепер ви помилувані!
11 Благаю вас, любі, як прихо́дьків та подорожніх, щоб ви зде́ржувались від тілесних пожадли́востей, що воюють проти душі.
12 Поводьтеся поміж поганами добре, щоб за те, за що́ вас обмовляють вони, немов би злочинців, побачивши добрі діла, сла́вили Бога в день відві́дання.
13 Отож, коріться кожному лю́дському творі́нню ради Господа, — чи то цареві, як найвищому,
14 чи то володарям, як від нього по́сланим для кара́ння злочинців та для похвали́ доброчинців.
15 Бо така Божа воля, щоб доброчинці гамували не́уцтво нерозумних людей, —
16 як вільні, а не як ті, що мають волю на прикриття́ лихого, але як раби Божі.
17 Шануйте всіх, бра́тство любіть, Бога бійтеся, царя поважайте.
18 Раби, — коріться панам із повним стра́хом, не тільки добрим та тихим, але й прикрим.
19 Бо то вгодне, коли хто, через сумління перед Богом, те́рпить недолю, непоправді страждаючи.
20 Бо яка похвала́, коли те́рпите ви, як вас б'ють за провини? Але коли з му́кою те́рпите за добрі вчинки, то це вгодне Богові!
21 Бо на це ви покликані. Бо й Христос постраждав за нас, і залиши́в нам при́клада, щоб пішли ми сліда́ми Його.
22 „Не вчинив Він гріха, і не знайшлося в устах Його пі́дступу!“
23 Коли був лихосло́влений, Він не лихословив взає́мно, а коли Він страждав, не погро́жував, але передав Тому, Хто судить справедливо.
24 Він тілом Своїм Сам підніс гріхи наші на дерево, щоб ми вмерли для гріхів та для праведности жили; Його „ранами ви вздоро́вилися“.
25 Ви бо були як ті вівці заблу́кані, та ви повернулись до Пастиря й Опікуна ваших душ.