¹ А в Руви́мових синів та в синів Ґа́дових були́ великі стада́, дуже числе́нні. І побачили вони край Язерський та край Ґілеадський, а ото це місце — місце добре для худоби.

² І прийшли Ґадові сини та сини Рувимові, та й сказали до Мойсея й до священика Елеазара та до громадських начальників, говорячи:

³ „Аторот, і Дівон, і Язер, і Німра, і Хешбон, і Ел'але і Севам, і Нево, і Беон, —

⁴ та земля, що Господь побив був перед Ізра́їлевою громадою, — вона земля добра для худоби, а в твоїх рабів є худо́ба“.

⁵ І сказали вони: „Якщо ми знайшли ласку в очах твоїх, то нехай да́но буде ту землю твоїм рабам на володіння. Не перепроваджуй нас через Йорда́н!“

⁶ І сказав Мойсей до Ґадових синів та до синів Рувимових: „Чи брати ваші пі́дуть на війну́, а ви будете тут сидіти?

⁷ І для чого ви стримуєте серце Ізраїлевих синів від перехо́ду до того кра́ю, що дав їм Господь?

⁸ Так зробили були́ ваші батьки́, коли я посилав їх із Кадеш-Барнеа побачити той край.

⁹ І ввійшли вони в Ешкольську долину, і побачили були той край, — і стримали серце Ізраїлевих синів, щоб не вхо́дити до того кра́ю, що дав їм Господь.

¹⁰ І запалився Господній гнів того дня, і присягнув Він, говорячи:

¹¹ „Поправді кажу́, — не побачать ці люди, що виходять з Єгипту, від віку двадцяти́ літ і вище, тієї землі, що Я присягнув був Авраамові, Ісакові та Якову, бо вони не виконували наказів Моїх,

¹² окрім Калева, Єфуннеєвого сина, кеніззеянина, та Ісуса, сина Нави́нового, бо вони вико́нували накази за Господом.

¹³ І запалився був гнів Господній на Ізраїля, і Він зробив, що вони ходили по пустині сорок літ, аж поки не скінчи́лося все те покоління, що робило зло в Господніх оча́х“.

¹⁴ А оце стали ви замість ваших батьків, як наща́дки грішних людей, щоб збільши́ти ще палю́чий гнів Господній на Ізраїля.

¹⁵ Бо як ви відве́рнетесь від Нього, то Він ще далі триматиме його в пустині, і ви спричи́ните згубу всьому цьому наро́дові“.

¹⁶ А вони підійшли до нього та й сказали: „Ми побудуємо тут коша́ри для нашої худоби та міста́ для наших дітей,

¹⁷ а ми самі узбро́їмося, готові до бо́ю перед Ізраїлевими синами, аж поки не введе́мо їх до їхнього місця. А діти наші осядуть по тверди́нних містах, охороняючи себе перед ме́шканцями цієї землі.

¹⁸ Ми не ве́рнемось до наших домів, аж поки Ізраїлеві сини не заволодіють кожен спа́дком своїм.

¹⁹ Бо ми не бу́демо володіти з ними по той бік Йорда́ну й далі, бо прийшла нам наша спа́дщина з цього боку Йорда́ну на схід“.

²⁰ І сказав їм Мойсей: „Якщо ви зробите цю річ, якщо ви узбро́їтесь на війну перед Господнім лицем,

²¹ і пере́йде кожен ваш узбро́єний Йорда́н перед Господнім лицем, аж поки Він не вижене ворогів Своїх перед Собою,

²² то буде здобутий той край перед Господнім лицем, і ви потому ве́рнетеся, і будете невинні перед Господом та перед Ізраїлем. І буде вам цей край на володіння перед Господнім лицем.

²³ А якщо не зробите так, то ви згрішили Господе́ві, і знайте, що ваш гріх знайде вас!

²⁴ Побудуйте собі міста для ваших дітей, та коша́ри для ваших ота́р. А що вийшло з ваших уст, те зробі́ть“.

²⁵ І сказали Ґадові сини та сини Руви́мові до Мойсея, говорячи: „Раби твої зро́блять, як пан наш приказує.

²⁶ Діти наші, жінки́ наші, ста́до наше та вся наша худоба бу́дуть там, у ґілеадських міста́х.

²⁷ А раби твої пере́йдуть, кожен військо́вий озбро́єний, перед Господнім лицем на війну, як пан наш наказує“.

²⁸ І Мойсей наказав про них священикові Елеазарові й Ісусові, синові Нави́новому, та го́ловам ба́тьківських домів племен Ізраїлевих синів.

²⁹ І сказав Мойсей до них: „Якщо Ґадові сини та сини Рувимові пере́йдуть із вами Йорда́н, кожен озбро́єний на війну перед лицем Господнім, і буде здобу́тий край перед вами, то дасте їм ґілеадський край на володіння.

³⁰ А якщо вони не пере́йдуть з вами озбро́єні, то отримають володіння серед вас в ханаанському кра́ї“.

³¹ І відповіли Ґадові сини та сини Рувимові, говорячи: „Що говорив Господь до твоїх рабів, так зро́бимо.

³² Ми пере́йдемо озбро́єні перед Господнім лицем до ханаанського кра́ю, а з нами буде наше володіння по цей бік Йорда́ну“.

³³ І Мойсей дав їм, Ґадовим синам і синам Рувимовим та половині пле́мені Манасії, Йо́сипового сина, царство Сігона, царя аморейського, і царство Оґа, царя башаньского, той край по містах його, у границях міст того кра́ю навко́ло.

³⁴ І збудували Ґадові сини Дівон, і Атарот, і Ароер,

³⁵ і Атарот Шофан, і Язер, і Йоґбегу,

³⁶ і Бет-Німру, і Бет-Гаран, тверди́нні міста та коша́ри для ота́ри.

³⁷ А Рувимові сини збудували: Хешбон, і Ел'але, і Кір'ятаїм,

³⁸ і Нево, і Баал-Меон, зміненоіменні, і Сивму, і назвали йменнями міста́, що вони збудували.

³⁹ І пішли сини Махіра, сина Манасії, до Ґілеаду, та й здобули́ його і позбавили спа́дщини амореянина, що в ньому.

⁴⁰ І дав Мойсей Ґілеад Махірові, синові Манасії, і той осів у ньому.

⁴¹ А Яір, син Манасіїн, пішов і здобув їхні се́ла, та й назвав їх: Яірові села.

⁴² А Новах пішов та й здобув Кенат та залежні від нього міста, і назвав його своїм ім'я́м: Новах.

¹ Оце походи Ізраїлевих синів, що вийшли з єгипетського кра́ю за своїми військо́вими відділами під рукою Мойсея та Аарона.

² А Мойсей написав їхні ви́ходи з їхніми похо́дами за Господнім наказом, і оце їхні похо́ди за їхніми ви́ходами.

³ І рушили вони з Рамесесу першого місяця, п'ятнадцятого дня першого місяця, другого дня по Пасці вийшли Ізраїлеві сини сильною рукою на оча́х усього Єгипту.

⁴ А Єгипет ховав, кого побив Господь серед них, — кожного перворідного, а над їхніми богами зробив Господь суди́.

⁵ І рушили Ізраїлеві сини з Рамесесу, і таборува́ли в Суккоті.

⁶ І рушили з Суккоту й таборува́ли в Етамі, що на краю́ пустині.

⁷ І рушили з Етаму, а вернулися до Пі-Хіроту, що перед Баал-Цефоном, і таборува́ли перед Міґдолом.

⁸ І рушили з-перед Хіроту, і перейшли́ серед моря до пустині, і йшли триде́нною дорогою в Етамській пустині, і таборува́ли в Марі.

⁹ І рушили з Мари й увійшли до Еліму, — а в Елімі — дванадцять джере́л води та сімдеся́т пальм, — і таборува́ли там.

¹⁰ І рушили з Еліму й таборува́ли над Червоним морем.

¹¹ І рушили з-над Червоного моря й таборува́ли в пустині Сін.

¹² І рушили з пустині Сін і таборува́ли в Дофці.

¹³ І рушили з Дофки й таборували в Алуші.

¹⁴ І рушили з Алушу й таборували в Ріфідімі, — і не було там води на пиття для народу.

¹⁵ І рушили з Ріфідіму й таборували в пустині Сіна́й.

¹⁶ І рушили з пустині Сінай і таборували в Ківрот-Гаттааві.

¹⁷ І рушили з Ківрот-Гаттаави й таборували в Хацероті.

¹⁸ І рушили з Хацероту й таборували в Рітмі.

¹⁹ І рушили з Рітми й таборували в Ріммоні Переца.

²⁰ І рушили з Ріммону Переца й таборували в Лівні.

²¹ І рушили з Лівни й таборували в Ріссі.

²² І рушили з Рісси й таборували в Кегелаті.

²³ І рушили з Кегелати й таборували на горі Шефер.

²⁴ І рушили з гори Шефер і таборували в Хараді.

²⁵ І рушили з Харади й таборували в Макгелоті.

²⁶ І рушили з Макгелоту й таборували в Тахаті.

²⁷ І рушили з Тахату й таборували в Тераху.

²⁸ І рушили з Тераху й таборували в Мітці.

²⁹ І рушили з Мітки й таборували в Хашмоні.

³⁰ І рушили з Хашмони й таборували в Мосероті.

³¹ І рушили з Мосероту й таборували в Бене-Яакані.

³² І рушили з Бене-Яакану й таборували в Хорі Ґідґаду.

³³ І рушили з Хору Гідґаду й таборували в Йотваті.

³⁴ І рушили з Йотвати й таборували в Авроні.

³⁵ І рушили з Аврони й таборували в Ецйон-Ґевері.

³⁶ І рушили з Ецйон-Ґеверу й таборува́ли в пустині Цін, це — Кадеш.

³⁷ І рушили з Кадешу й таборува́ли на Гор-горі, на краю́ едомської землі.

³⁸ І зійшов священик Ааро́н на Гор-го́ру з Господнього наказу, та й помер там сорокового року ви́ходу Ізраїлевих синів з єгипетського кра́ю, п'ятого місяця, першого дня місяця.

³⁹ А Ааро́н був віку ста й двадцяти й трьох літ, коли помер він на Гор-горі.

⁴⁰ І почув ханаанеянин, цар Араду, — а він сидів на півдні в краї ханаанськім, — що йдуть Ізраїлеві сини.

⁴¹ І рушили від Гор-гори Й таборува́ли в Цалмоні.

⁴² І рушили з Цалмони й таборували в Пуноні.

⁴³ І рушили з Пунону й таборували в Овоті.

⁴⁴ І рушили з Овоту й таборували в Ійє-Гааварімі, на моавській границі.

⁴⁵ І рушили з Ійїму й таборували в Дівоні Ґаду.

⁴⁶ І рушили з Дівону Ґаду й таборува́ли в Алмон-Дівлатаймі.

⁴⁷ І рушили з Алмон-Дівлатайми й таборува́ли в гора́х Аварім перед Нево.

⁴⁸ І рушили з гір Аварім, і таборували в моавських степа́х.

⁴⁹ І таборува́ли вони над Йорда́ном від Бет-Єшмоту аж до Авел-Шіттіму в Моавських степа́х.

⁵¹ „Промовляй до Ізраїлевих синів та й скажеш до них: Коли ви пере́йдете Йорда́н до ханаа́нського кра́ю,

⁵² то проженете всіх ме́шканців того Кра́ю перед собою, і понищите всі їхні зобра́ження, і всіх литих ідолів їхніх понищите, і всі їхні висо́ти поруйнуєте.

⁵³ І ви заволодієте тим Кра́єм, і осядете в ньому, бо Я дав вам той Край на власність.

⁵⁴ І ви заволодієте тим Краєм жеребко́м за вашими родами: числе́нному збі́льшите власність його, а малому зме́ншите власність його, — де вийде йому жеребо́к, туди йому буде, за племенами ваших батьків бу́дете володіти собі.

⁵⁵ А якщо ви не виженете ме́шканців того Кра́ю від себе, то будуть ті, кого позоставите з них, колючка́ми в ваших оча́х та те́рнями в ваших бока́х. І будуть вас утискати на тій землі, що на ній ви сидітимете.

⁵⁶ І станеться, — як Я ду́мав був учинити їм, учиню́ те вам“.

¹ І, вийшовши звідти, Він приходить у землю Юдейську, на той бік Йорда́ну. І знову зібралися ю́рби до Нього, і знов Він навчав їх, звича́єм Своїм.

² І підійшли фарисеї й спитали, Його випробо́вуючи: „Чи дозволено чолові́кові дружи́ну свою відпустити?“

³ А Він відповів і сказав їм: „Що Мойсей заповів вам?“

⁴ Вони ж відказали: „Мойсей заповів написати листа розводо́вого, та й відпустити“.

⁵ Ісус же промовив до них: „То за ваше жорстокосе́рдя він вам написав оцю заповідь.

⁶ Бог же з поча́тку творіння „створив чоловіком і жінкою їх.

⁷ Покине тому́ чоловік свого ба́тька та матір,

⁸ і стануть обо́є вони одним тілом“, — тим то немає вже двох, але́ одне тіло.

⁹ Тож, що Бог спарува́в, — люди́на нехай не розлу́чує!“

¹⁰ А вдома про це учні знов запитали Його.

¹¹ І Він їм відказав: „Хто дружи́ну відпустить свою, та й одру́житься з іншою, той чинить пере́люб із нею.

¹² І коли дружи́на покине свого чоловіка, і вийде заміж за іншого, то чинить пере́люб вона“.

¹⁴ А коли спостеріг це Ісус, то обу́рився, та й промовив до них: „Пустіть ді́ток до Ме́не прихо́дити, і не бороніть їм, — бо таких Царство Боже!

¹⁵ Попра́вді кажу вам: Хто Божого Царства не при́йме, немов те дитя, той у нього не вві́йде“.

¹⁶ І Він їх пригорну́в, і поблагословив, на них руки поклавши.

¹⁸ Ісус же йому відказав: „Чого звеш Мене Добрим? Ніхто не є Добрий, крім Бога Самого.

¹⁹ Знаєш заповіді: „Не вбивай, не чини пере́любу, не кради́, не свідкуй неправдиво“, не кривди́, „шануй свого ба́тька та матір“.

²⁰ А він відказав Йому: „Учителю, — це все виконав я ще зма́лку“.

²¹ Ісус же поглянув на нього з любов'ю, і промовив йому: „Одно́го бракує тобі: іди, розпро́дай, що маєш, та вбогим роздай, — і матимеш скарб ти на небі! Потому приходь та й іди вслід за Мною, узявши хреста“.

²² А він засмутився тим словом, і пішов, зажурившись, — бо великі маєтки він мав!

²³ І поглянув довко́ла Ісус, та й сказав Своїм учням: „Як тяжко отим, хто має бага́тство, увійти в Царство Боже!“

²⁴ І учні жахнулись від слів Його. А Ісус знов у відповідь каже до них: „Мої діти, як тяжко отим, хто наді́ю кладе на багатство, увійти в Царство Боже!

²⁵ Верблю́дові легше пройти через го́лчине ву́шко, ніж багатому в Боже Царство ввійти!“

²⁶ А вони здивувалися дуже, і казали один до одно́го: „Хто ж тоді може спастися?“

²⁷ Ісус же поглянув на них і промовив: „Неможливе це лю́дям, а не Богові. Бо „для Бога можливе все!“

²⁹ Ісус відказав: „Поправді кажу вам: Немає такого, щоб дім полишив, чи братів, чи сесте́р, або матір, чи ба́тька, або діти, чи поля́ ради Мене та ради Єва́нгелії,

³⁰ і не одержав би в сто раз більше тепер, цього ча́су, серед переслідувань, — домів, і братів, і сесте́р, і матері́в, і дітей, і піль, а в віці насту́пному — вічне життя.

³¹ І багато-хто з перших стануть останніми, а останні — першими“.