Ранкове читання:
Псалми 93
1 Бог помсти — Господь, Бог помсти з'явився, —
2 піднеси́ся, о Су́дде землі, бундю́чним запла́ту віддай!
3 Аж доки безбожні, о Господи, аж доки безбожні втіша́тися будуть?
4 Доки бу́дуть верзти́, говорити бундю́чно, доки будуть пиша́тись злочинці?
5 Вони тиснуть наро́д Твій, о Господи, а спадок Твій вони му́чать.
6 Вдову́ та чужи́нця вбивають вони, і мордують сирі́т
7 та й говорять: „Не бачить Господь, і не завва́жить Бог Яковів“.
8 Зрозумійте це ви, нерозумні в наро́ді, а ви, убогі на розум, коли набере́теся глу́зду?
9 Хіба Той, що ухо щепи́в, — чи Він не почує? Хіба Той, що око створи́в, — чи Він не побачить?
10 Хіба Той, що карає наро́ди, — чи Він не скарта́є, Він, що навчає люди́ну знання́?
11 Господь знає всі лю́дські думки́, що марно́та вони!
12 Блаженний той муж, що його Ти караєш, о Господи, і з Зако́ну Свого навчаєш його́,
13 щоб його заспоко́їти від лиходе́ння, аж поки не ви́копана буде яма безбожному,
14 бо Господь не опустить наро́ду Свого, а спа́дку Свого не поли́шить,
15 бо до праведности суд пове́рнеться, а за ним — всі невинного серця!
16 Хто встане зо мною навпроти злости́вих, хто встане зо мною навпроти злочинців?
17 Коли б не Господь мені в поміч, то душа моя тро́хи була́ б не лягла́ в царство смерти!
18 Коли я кажу: „Похитнулась нога моя“, то, Господи, милість Твоя підпира́є мене!
19 Коли мої думки́ болючі в нутрі́ моїм мно́жаться, то розради Твої веселять мою душу!
20 Чи престол беззако́ния з Тобою з'єдна́ється, той, що гріх учиняє над право?
21 Збираються проти душі справедли́вого, і чисту кров винува́тять.
22 І Господь став для мене тверди́нею, і мій Бог став за скелю приту́лку мого,
23 і Він їхню силу на них повернув, і злом їхнім їх нищить, їх нищить Господь, Бог наш!
Псалми 94
1 Ходіть, заспіваймо Господе́ві, покли́куймо радісно скелі спасі́ння нашого,
2 хвалою обличчя Його випере́джуймо, співаймо для Нього пісні́,
3 бо Господь — Бог великий, і великий Він Цар над богами всіма́,
4 що в Нього в руці глиби́ни землі, і Його верхогі́р'я гірські́,
5 що море Його, і вчинив Він його, і руки Його суході́л уформува́ли!
6 Прийдіть, поклоні́мося, і припаді́м, на коліна впаді́м перед Господом, що нас учинив!
7 Він наш Бог, а ми люди Його пасови́ська й отара руки Його. Сьогодні, коли Його голос почуєте,
8 „не робіте твердим серця вашого, мов при Мери́ві, немов на пустині в день спро́би,
9 коли ваші батьки́ Мене брали на спро́бу, Мене випробо́вували, також бачили ді́ло Моє.
10 Сорок літ був оги́дним мені оцей рід, й Я сказав: Цей наро́д — блудосерді вони, й не пізнали доріг Моїх,
11 тому́ заприсягся Я в гніві Своїм, що до місця Мого відпочинку не вві́йдуть вони!“
Псалми 95
1 Співайте для Господа пісню нову́, уся зе́мле, — співайте для Господа!
2 Співайте для Господа, благословля́йте Ім'я́ Його, з дня на день сповіщайте спасі́ння Його!
3 Розповідайте про славу Його між пога́нами, про чу́да Його — між усі́ми наро́дами,
4 бо великий Господь і просла́влений ве́льми, Він грізни́й понад богів усіх!
5 Бо всі боги наро́дів — божки́, а Госпо́дь створив небеса́, —
6 перед лицем Його слава та велич, сила й краса — у святині Його!
7 Дайте Господу, ро́ди наро́дів, дайте Господу славу та силу,
8 дайте Господу славу йме́ння Його, жертви прино́сьте і вхо́дьте в подві́р'я Його!
9 Додолу впадіть ув оздо́бі святій перед Господом, тремтіть перед обличчям Його, уся зе́мле,
10 сповістіть між наро́дами: „Царю́є Госпо́дь! Він вселе́нну зміцни́в, щоб не захита́лась, Він бу́де судити людей справедли́во“!
11 Хай небо радіє, і хай весели́ться земля, нехай гримить море й усе, що у нім,
12 нехай поле радіє та все, що на ньому! Нехай заспівають тоді всі дере́ва лісні́, —
13 перед Господнім лицем, бо гряде́ Він, бо зе́млю судити гряде́, — Він за справедливістю буде судити вселе́нну, і наро́ди — по правді Своїй!
Вечірнє читання:
2-е Петра 3
1 Це вже другого листа пишу́ я до вас, улюблені. У них нага́дуванням я буджу́ вашу чисту думку,
2 щоб ви пам'ятали слова́, що святі пророки давніше звістили їх вам, і заповідь Господа й Спасителя, що оде́ржали через ваших апо́столів.
3 Насампере́д знайте оце, що в останні дні при́йдуть із на́смішками глузії́, що ходитимуть за своїми пожадливостями,
4 та й скажуть: „Де обі́тниця Його прихо́ду? Бо від того ча́су, як позасинали наші батьки, усе залиша́ється так від поча́тку творі́ння“.
5 Бо сховане від тих, хто хоче цього, що небо було напоча́тку, а земля із води та водою скла́дена словом Божим,
6 тому́ тодішній світ, водою пото́плений, згинув.
7 А теперішні небо й земля заховані тим самим словом, і зберігаються для огню на день суду й загибелі безбожних людей.
8 Нехай же одне це не буде заховане від вас, улю́блені, що в Господа один день — немов тисяча ро́ків, а тисяча ро́ків — немов один день!
9 Не ба́риться Госпо́дь із обі́тницею, як деякі вважають це барі́нням, але вам довготе́рпить, бо не хоче, щоб хто загинув, але щоб усі наверну́лися до каяття́.
10 День же Господній прибу́де, як злодій вночі, коли з гу́ркотом небо мине, а стихі́ї, розпе́чені, ру́нуть, а земля та діла, що на ній, погорять.
11 А коли все оце поруйнується, то якими мусите бути в святому житті та в побожності ви,
12 що чекаєте й прагнете скорого прихо́ду Божого дня, в якім небо, палючися, зникне, а розпа́лені стихії розтопляться?
13 Але за Його обі́тницею ми чекаємо неба ново́го й ново́ї землі, що праведність на них пробуває.
14 Тож, улю́блені, чека́ючи цього, попильнуйте, щоб ви знайшлися для Нього нескверні та чисті у мирі.
15 А довготерпіння Господа нашого вважайте за спасі́ння, як і улю́блений брат наш Павло написав був до вас за даною йому мудрістю,
16 як і по всіх посла́ннях, що в них він говорить про це. У них є дещо тя́жко зрозуміле, що не́уки та незміцнені перекручують, як і інші Писа́ння, на власну загибіль свою́.
17 Тож ви, улю́блені, знаючи це напере́д, стережіться, щоб не були ви зве́дені блу́дом безбожних і не відпали від свого вґрунтува́ння,
18 але щоб зростали в благода́ті й пізна́нні Господа нашого й Спасителя Ісуса Христа. Йому слава і тепер, і дня вічного! Амі́нь.