¹ Обма́нливі ша́льки — оги́да для Господа, а повна вага́ — це Його уподо́ба.

² Прийде пишність, та при́йде і га́ньба, а з суми́рними — мудрість.

³ Невинність простосердих веде їх, а лука́вство зрадли́вих — їх вигубить.

⁴ Не поможе багатство в день гніву, а справедливість від смерти визво́лює.

⁵ Справедливість невинного дорогу йому випросто́вує, безбожний же падає через безбожність свою́.

⁶ Справедливість прямих їх рятує, а зрадливі захо́плені будуть своєю захла́нністю.

⁷ При смерті люди́ни безбожної гине надія, зникає чека́ння люди́ни нікче́мної.

⁸ Виривається праведний з у́тиску, і замість нього безбожний іде.

⁹ Свого ближнього нищить лукавий уста́ми, а знання́м визволя́ються праведні.

¹⁰ Добром праведних місто радіє, а як гинуть безбожні — співає.

¹¹ Благословенням че́сних підно́ситься місто, а уста́ми безбожних руйну́ється.

¹² Хто пого́рджує ближнім своїм, той позба́влений розуму, а розумна люди́на мовчить.

¹³ Виявляє обмо́вник таємне, вірнодухий же справу ховає.

¹⁴ Народ падає з бра́ку розумного про́воду, при числе́нності ж ра́дників спасі́ння буває.

¹⁵ Зле робить, як хто за чужого пору́чується, хто ж пору́ку ненавидить, той безпечний.

¹⁶ Жінка чесно́тна ося́гує слави, і пильні багатства здобу́дуть.

¹⁷ Люди́на ласка́ва душі своїй чинить добро́, а жорстока замучує тіло своє.

¹⁸ Чинить діло безва́ртне безбожний, хто ж праведність сіє — заплату правдиву оде́ржує.

¹⁹ Отак праведність є на життя, хто ж жене́ться за злом, той до смерти зближа́ється.

²⁰ Серцем лукаві — оги́да для Господа, а хто в неповинності ходить — Його уподо́ба.

²¹ Ручаюсь: не бу́де невинним лихий, а наща́док правдивих захований буде.

²² Золотая сере́жка в свині на ніздрі́ — це жінка гарна, позба́влена розуму.

²³ Жада́ння у праведних — тільки добро, надія безбожних — то гнів.

²⁴ Дехто щедро дає, та ще додається йому, а дехто ховає над міру, та тільки бідні́є.

²⁵ Душа, яка благословля́є, наси́чена буде, а хто по́їть інших, — напо́єний буде і він.

²⁶ Хто задержує збіжжя, того проклинає наро́д, хто ж поживу випро́дує, тому благослове́ння на голову.

²⁷ Хто прагне добра, той шукає вподо́бання, хто ж лихого жадає, то й при́йде на нього воно.

²⁸ Хто надію кладе на багатство своє, той впаде́, а праведники зелені́ють, як листя.

²⁹ Хто не́ряд уносить до дому свого, той вітер пося́де, а дурноголо́вий розумному стане рабом.

³⁰ Плід праведного — дерево життя, і мудрий життя набуває.

³¹ Коли праведний ось надолу́жується на землі, то тим більше безбожний та грішний!

¹ Хто любить навча́ння, той любить пізна́ння, а хто до́кір нена́видить, той нерозумний.

² Добрий від Господа має вподо́бання, а люди́ну злих замірів осудить Господь.

³ Не зміцни́ться люди́на безбожністю, корінь же праведних не захита́ється.

⁴ Жінка чесно́тна — корона для чолові́ка свого́, а засоро́млююча — мов та гниль в його ко́стях.

⁵ Думки пра́ведних — право, підступні заміри безбожних — омана.

⁶ Безбожних слова — чатува́ння на кров, а уста невинних урятовують їх.

⁷ Переверну́ти безбожних — і вже їх нема, а дім праведних буде стояти.

⁸ Хвалять люди́ну за розум її, а кривосердий стає на пого́рду.

⁹ Ліпше про́стий, але роботя́щий на себе, від того, хто поважним себе видає, та хліба позба́влений.

¹⁰ Піклується праведний життям худоби своєї, а серце безбожних жорстоке.

¹¹ Хто оброблює землю свою, той хлібом наси́чується, хто ж за марни́цею го́ниться, той позба́влений розуму.

¹² Безбожний жадає ловити у сі́тку лихи́х, а в праведних корень прино́сить плоди́.

¹³ Пастка злого — в гріху́ його уст, а праведний з у́тиску ви́йде.

¹⁴ Люди́на насичується добром з плоду уст, і зро́блене рук чоловіка до нього впаде́.

¹⁵ Дорога безу́мця пряма́ в його о́чах, а мудрий послухає ради.

¹⁶ Нерозумного гнів пізнається відра́зу, розумний же мо́вчки ховає знева́гу.

¹⁷ Хто правду говорить, той вия́влює праведність, а сві́док брехливий — оману.

¹⁸ Дехто говорить, мов коле мече́м, язик же премудрих — то ліки.

¹⁹ Уста правдиві стоя́тимуть вічно, а брехливий язик — лиш на хвилю.

²⁰ В серці тих, хто зло о́ре, — омана, а радість у тих, хто дора́джує мир.

²¹ Жодна кривда не тра́питься праведному, а безбожні напо́вняться лихом.

²² Уста брехливі — оги́да у Господа, а чи́нячі правду — Його уподо́ба.

²³ Прихо́вує мудра люди́на знання́, а серце безумних глупо́ту викликує.

²⁴ Роботя́ща рука панува́тиме, а лінива дани́ною стане.

²⁵ Ту́га на серці люди́ни чавить її, добре ж слово її весели́ть.

²⁶ Праведний ви́відає свою путь, а дорога безбожних зведе́ їх сами́х.

²⁷ Не буде леда́чий пекти свого по́лову, а люди́на трудя́ща набуде має́ток цінни́й.

²⁸ В путі пра́ведности є життя, і на стежці її нема смерти.

²¹ але як написано: „Кому не звіщалось про Нього, побачать, і ті, хто не чув, зрозуміють!“

²³ А тепер, не маючи більше місця в країнах оцих, але з давніх літ мавши бажа́ння прибути до вас,

²⁴ коли тільки піду́ до Еспа́нії, прибу́ду до вас. Бо маю надію, як бу́ду прохо́дити, побачити вас, і що ви проведе́те мене туди, коли перше почасти матиму я задово́лення з вами побути.

²⁵ А тепер я йду до Єрусалиму послужити святим,

²⁶ бо Македо́нія й Аха́я ви́знали за добре подати деяку поміч незаможним святим, що в Єрусалимі живуть.

²⁷ Бо ви́знали за добре, та й боржники́ вони їхні. Бо коли погани стали спільника́ми в їх духовнім, то повинні й у тілеснім послужити їм.

²⁸ Як це докінчу́ та достачу їм плід цей, тоді через ваше місто я піду́ до Еспа́нії.

²⁹ І знаю, що коли прийду́ до вас, то прийду́ в повноті́ Христового благослове́ння.

³⁰ Благаю ж вас, браття, Господом нашим Ісусом Христом і любов'ю Духа, — помагайте мені в моли́твах за мене до Бога,

³¹ щоб мені ви́зволитися від неслухня́них в Юдеї, і щоб служба моя в Єрусалимі була́ приємна святим,

³² щоб із волі Божої з радістю прийти до вас і відпочи́ти з вами!

³³ А Бог миру нехай буде зо всіма́ вами. Амі́нь.