Ранкове читання:
Псалми 90
1 Хто живе під покровом Всевишнього, хто в тіні́ Всемогутнього мешкає,
2 той скаже до Господа: „Охоро́но моя та тверди́не моя, Боже мій“, — я наді́юсь на Нього!
3 Бо Він тебе вирве з тене́т птахоло́ва, з морови́ці згубно́ї,
4 Він перо́м Своїм вкриє тебе, і під кри́льми Його заховаєшся ти! Щит та лук — Його правда.
5 Не будеш боятися стра́ху нічно́го, ані стріли, що вдень пролітає,
6 ані зарази, що в те́мряві ходить, ані морови́ці, що нищить опі́вдні, —
7 впаде тисяча з боку від тебе, і десять тисяч право́руч від тебе, до тебе ж не ді́йде!
8 Тільки своїми очима поди́вишся, — і заплату безбожним попобачиш,
9 бо Господа, охорону мою, Всевишнього ти учини́в за своє пристано́вище!
10 Тебе зло не спітка́є, і до наме́ту твого вдар не набли́зиться,
11 бо Своїм Ангола́м Він накаже про тебе, щоб тебе пильнували на всіх дорогах твоїх, —
12 на руках вони будуть носити тебе, щоб не вдарив об камінь своєї ноги́!
13 На лева й вужа́ ти наступиш, левчука́ й крокодила ти будеш топта́ти!
14 „Що бажав він Мене, то його збережу́, зроблю́ його сильним, — бо знає Ім'я́ Моє він;
15 як він Мене кли́катиме, то йому відповім, Я з ним буду в недолі, врятую його та просла́влю його,
16 і довгістю днів Я наси́чу його, і він бачити буде спасі́ння Моє!“
Псалми 91
1 Псалом. Пісня на день суботній.
2 То добре, щоб дякувати Господе́ві й виспі́вувати Йме́ння Твоє, о Всевишній,
3 вранці розповіда́ти про милість Твою, а ночами — про правду Твою —
4 на десятистру́нній й на а́рфі, на лю́тні та гу́слах,
5 бо потішив мене Ти, о Господи, вчинком Своїм, — про діла́ Твоїх рук я співаю!
6 Які то вели́чні діла Твої, Господи, дуже глибокі думки́ Твої,
7 — нерозумна люди́на не знає, а недо́умок не зрозуміє того́!
8 Коли несправедливі ростуть, як трава, і цвітуть всі злочи́нці, то на те, щоб навіки були вони знищені, —
9 а Ти, Господи, на висоті повік-віку!
10 Бо ось вороги Твої, Господи, бо ось вороги Твої згинуть, розпоро́шаться всі беззако́нники!
11 І Ти ро́га мого підні́с немов в одноро́жця, мене намастив Ти оливою свіжою.
12 І дивилося око моє на зане́пад моїх ворогів, тих злочинців, що на мене встають, — почують про це мої уші!
13 Зацвіте́ справедливий, як па́льма, і ви́женеться, немов кедр на Лива́ні, —
14 посаджені в домі Господнім цвітуть на подві́р'ях нашого Бога,
15 іще в сивині́ вони будуть цвісти́, будуть ситі та свіжі,
16 щоб розповідати, що щирий Господь, моя скеля, і в Ньому неправди нема!
Псалми 92
1 Царю́є Госпо́дь, — зодягну́вся у ве́лич, зодягнувся Господь, опереза́вся Він силою, — і міцно поставлений все́світ, щоб не захитався!
2 Престол Твій поста́влений міцно спрада́вна, від вічности Ти!
3 Ріки підне́сли, о Господи, ріки підне́сли свій гу́ркіт, ріки бу́дуть підно́сити шум від уда́ру їхніх хвиль, —
4 та над гу́ркіт великих тих вод, над мо́рські потужнії хвилі, — могутні́ший Господь у висоті́!
5 Свідо́цтва Твої дуже певні, а дому Твоєму нале́житься святість, о Господи, на довгії дні!
Вечірнє читання:
2-е Петра 2
1 А між людом були́ й неправдиві пророки, як і бу́дуть між вас учителі неправдиві, що впрова́дять згубні єресі, відречу́ться від Влади́ки, що викупив їх, і стягнуть на себе самі скору погибіль.
2 І багато-хто пі́дуть за пожадливістю їхньою, а через них доро́га правдива знева́житься.
3 І в заже́рливості вони бу́дуть ловити вас словами обле́сними. Суд на них відда́вна не ба́риться, а їхня загибіль не дрімає!
4 Бо як Бог анголі́в, що згрішили, не помилував був, а в кайда́нах те́мряви вкинув до а́ду, і передав зберігати на суд;
5 і Він не помилував першого світу, а зберіг самово́сьмого Но́я, проповідника праведности, і навів пото́п на світ безбожних;
6 і міста́ Содо́м і Гомо́рру спопели́в, засудивши на зни́щення, і дав при́клада для майбутніх безбожників,
7 а врятував праведного Ло́та, змученого поводженням розпусних людей, —
8 бо цей праведник, живши між ними, день-у-день мучив свою праведну душу, ба́чачи й чуючи вчинки безбожні, —
9 то вміє Господь рятувати побожних від спокуси, а неправедних берегти на день суду для кари,
10 а надто тих, хто ходить за нечистими пожадли́востями тіла та погорджує вла́дою; зухвалі свавільці, що не бояться зневажати слави,
11 хоч анголи́, бувши міццю та силою більші за них, не несуть до Господа знева́жливого суду на них.
12 Вони, немов звірина́ нерозумна, зроджена природою на зло́влення та загибіль, зневажають те, чого не розуміють, і в тлінні своїм будуть знищені,
13 і при́ймуть запла́ту за лихі вчинки. Вони повсякденну розпусту вважають за ро́зкіш; самі бруд та неслава, вони насолоджуються своїми оманами, бенкету́ючи з вами.
14 Їхні очі напо́внені пере́любом та гріхом безупинним; вони зва́блюють душі незмі́цнені; вони, діти прокляття, мають серце, привче́не до заже́рливости.
15 Вони покинули про́сту дорогу та й заблудили, і пішли слідо́м за Валаа́мом Бео́ровим, що полюбив нагороду несправедливости,
16 але був докорений у своїм беззако́нні: німа під'яре́мна ослиця проговорила лю́дським голосом, та й бе́зум пророка спинила.
17 Вони — джере́ла безводні, хмари, бурею гнані; для них пригото́ваний мо́рок те́мряви!
18 Бо, висло́влюючи марне́ базі́кання, вони зваблюють пожадливістю ті́ла й розпустою тих, хто ледве втік від тих, хто живе в розпусті.
19 Вони волю обіцюють їм, самі бувши рабами тління. Бо хто ким переможений, той тому й раб.
20 Бо коли хто втече від нечистости світу через пізна́ння Господа й Спасителя Ісуса Христа, а пото́му знов заплутуються ними та перемагаються, — то останнє буває для них гірше першого.
21 Бо краще було б не пізнати їм дороги праведности, аніж, пізнавши, вернутись назад від пере́даної їм святої заповіді!
22 Бо їм трапилося за правдивою при́казкою: „Вертається пес до своєї блюво́тини“, та: „Помита свиня йде валятися в калюжу“.