Ранкове читання:
Псалми 118
1 Блаже́нні непоро́чні в доро́зі, що ходять Зако́ном Господнім!
2 Блаженні, хто держить свідо́цтва Його, хто шукає Його́ всім серцем,
3 і хто кривди не робить, хто ходить путя́ми Його!
4 Ти видав нака́зи Свої, щоб вико́нувати пильно.
5 Коли б же доро́ги мої були пе́вні, щоб держа́тиси Твоїх постано́в, —
6 не бу́ду тоді засоро́млений я, як буду дивитись на всі Твої за́повіді!
7 Щирим серцем я буду Тебе прославля́ти, як навчу́ся зако́нів Твоїх справедливих.
8 Я буду держа́тись Твоїх постано́в, — не кидай же зо́всім мене́!
9 Чим доде́ржить юнак у чистоті свою сте́жку? — Як держа́тиметься Твоїх слів!
10 Цілим серцем своїм я шукаю Тебе, — не дай же мені заблуди́тися від Твоїх заповідей!
11 Я в серці своїм заховав Твоє слово, щоб мені не гріши́ти проти Тебе.
12 Благослове́н єси́, Господи, навчи мене постано́в Своїх!
13 Уста́ми своїми я розповідаю про всі при́суди уст Твоїх.
14 З дороги свідо́цтв Твоїх раді́ю я, як маєтком великим.
15 Про нака́зи Твої розмовлятиму я, і на стежки́ Твої буду дивитись.
16 Я буду радіти Твоїми постано́вами, сло́ва Твого не забуду!
17 Своє́му рабові пощасти́, щоб я жив, — і я буду держатися сло́ва Твого́!
18 Відкрий мої очі, і хай чу́да Зако́ну Твого я побачу!
19 На землі я прихо́дько, — Своїх заповідей не ховай Ти від мене!
20 Омліва́є душа моя з ту́ги за Твоїми зако́нами кожного ча́су.
21 Насвари́в Ти прокля́тих отих гордуні́в, що вхиля́ються від Твоїх заповідей.
22 Відверни́ Ти від ме́не знева́гу та сором, бо держу́ся свідо́цтв Твоїх я!
23 Теж вельмо́жі сидять та на мене змовля́ються, та Твій раб про постано́ви Твої розмовля́є,
24 і свідо́цтва Твої — то потіха моя, то для мене дора́дники!
25 Душа моя гнеться до по́роху, — за словом Своїм оживи Ти мене!
26 Про доро́ги свої я каза́в, і почув Ти мене, — навчи Ти мене постано́в Своїх!
27 Дай мені розуміти доро́гу нака́зів Твоїх, — і про чу́да Твої я звіща́тиму.
28 Розплива́є зо сму́тку душа моя, постав мене згідно зо словом Своїм!
29 Дорогу неправди від мене відсу́нь, і дай мені з ласки Своєї Зако́на!
30 Я вибрав путь правди, зако́ни Твої біля себе поставив.
31 До свідо́цтв Твоїх я приєдна́вся, — Господи, не посоро́м же мене!
32 Буду бігти шляхо́м Твоїх заповідей, бо поши́риш Ти серце моє.
33 Путь Своїх постано́в покажи мені, Господи, — і я буду держа́тись її до кінця!
34 Дай мені зрозуміти, і нехай я держу́ся Зако́ну Твого́, і всім серцем я буду трима́тись його!
35 Провадь мене сте́жкою Твоїх за́повідей, бо в ній я знайшов уподо́бу.
36 Серце моє прихили́ до свідо́цтв Твоїх, а не до ко́ристи.
37 Відверни мої очі, щоб марно́ти не бачили, — на дорозі Своїй оживи́ Ти мене!
38 Для Свого раба сповни слово Своє, що на страх Твій воно.
39 Відверни Ти від мене знева́гу, якої боюся, бо добрі зако́ни Твої.
40 Ось я прагну нака́зів Твоїх, — оживи́ мене правдою Своєю!
41 І хай зі́йде на мене, о Господи, милість Твоя, спасі́ння Твоє, згідно з словом Твоїм,
42 і нехай відпові́м я тому́, хто словом ганьби́ть мене, бо наді́юсь на слово Твоє!
43 І не відійма́й з моїх уст слова правди ніко́ли, бо я жду Твоїх при́судів!
44 А я бу́ду держа́тися за́вжди Зако́ну Твого́, на вічні віки́!
45 І бу́ду ходити в широ́кості, бо нака́зів Твоїх я шукаю.
46 І бу́ду я перед царя́ми звіща́ти про свідо́цтва Твої, — й не зазнаю я со́рому!
47 І буду я розкошува́ти Твоїми заповідями, бо їх полюбив,
48 і я руки свої простягну́ до Твоїх заповідей, бо їх полюбив, і буду розду́мувати про Твої постано́ви!
Вечірнє читання:
До римлян 1
1 Павло, раб Ісуса Христа, покликаний апо́стол, вибраний для звіща́ння Єва́нгелії Божої,
2 яку Він перед тим приобіцяв через Своїх пророків у святих Писа́ннях,
3 про Сина Свого, що тілом був із насіння Давидового,
4 і об'явився Сином Божим у силі, за Ду́хом святости, через воскресіння з мертвих, про Ісуса Христа, Господа нашого,
5 що через Нього прийняли ми благода́ть і апо́стольство на по́слух віри через Ім'я́ Його між усіма́ народами,
6 між якими й ви, покликані Ісуса Христа, —
7 усім, хто знаходиться в Римі, улю́бленим Божим, покликаним святим, — благода́ть вам та мир від Бога, Отця нашого, і Господа Ісуса Христа!
8 Отже, насамперед дякую Богові моєму через Ісуса Христа за всіх вас, що віра ваша звіщається по всьому світові.
9 Бо свідок мені Бог, Якому служу́ духом своїм у звіща́нні Єва́нгелії Його Сина, що я безпереста́нно згадую про вас,
10 і в моли́твах своїх за́вжди молюся, щоб воля Божа щасливо попрова́дила мене коли прийти до вас.
11 Бо прагну вас бачити, щоб подати вам якого дара духовного для змі́цнення вас,
12 цебто потішитись ра́зом між вами спі́льною вірою — і вашою, і моєю.
13 Не хочу ж, щоб ви не знали, браття, що багато разів мав я за́мір прийти до вас, але мені перешко́джувано аж досі, щоб мати який плід і в вас, як і в інших наро́дів.
14 А ге́лленам і чужоземцям, розумним і немудрим — я боржни́к.
15 Отже, щодо мене, я готовий і вам, хто знаходиться в Римі, звіщати Єва́нгелію.
16 Бо я не соромлюсь Єва́нгелії, бож вона — сила Божа на спасі́ння кожному, хто вірує, перше ж юдеєві, а потім ге́лленові.
17 Праведність бо Божа з'являється в ній з віри в віру, як написано: „А праведний житиме вірою“.
18 Бо гнів Божий з'являється з неба на всяку безбожність і неправду людей, що правду гаму́ють неправдою,
19 тому, що те, що можна знати про Бога, явне для них, бо їм Бог об'явив.
20 Бо Його невиди́ме від створення світу, власне Його вічна сила й Божество, ду́манням про твори стає види́ме. Так що нема їм виправдання,
21 бо, пізнавши Бога, не прославляли Його, як Бога, і не дякували, але знікчемні́ли своїми думка́ми, і запа́морочилось нерозумне їхнє серце.
22 Називаючи себе мудрими, вони потумані́ли,
23 і славу нетлінного Бога змінили на подобу образа тлінної люди́ни, і птахів, і чотириногих, і га́дів.
24 Тому́ то й видав їх Бог у пожадливостях їхніх сердець на нечи́стість, щоб вони самі знеславляли тіла свої.
25 Вони Божу правду замінили на неправду, і честь віддавали, і служили створінню більш, як Творце́ві, що благослове́нний навіки, амі́нь.
26 Через це Бог їх видав на пожадливість гане́бну, — бо їхні жінки замінили природне єдна́ння на протиприродне.
27 Так само й чоловіки, позоставивши природне єдна́ння з жіночою статтю, розпали́лися своєю пожадливістю один до о́дного, і чоловіки з чоловіками сором чинили. І вони прийняли́ в собі відплату, відповідну їхньому блу́дові.
28 А що вони не вважали за потрібне мати Бога в пізна́нні, видав їх Бог на розум переве́рнений, — щоб чинили непристойне.
29 Вони повні всякої неправедности, лукавства, заже́рливости, зло́би, повні заздрости, убивства, суперечки, омани, лихих звича́їв,
30 обмовники, наклепники, богонена́видники, напасники́, чваньки, пишні, винахідники зла, неслухня́ні батькам,
31 нерозумні, зрадники, нелюбовні, немилости́ві.
32 Вони знають при́суд Божий, що ті, хто чинить таке, ва́рті смерти, а проте не тільки самі чинять, але й хвалять тих, хто робить таке.