Ранкове читання:
Псалми 31
1 Давидів. Пісня навча́льна. Блаже́нний, кому подаро́ваний зло́чин, кому гріх закрито,
2 блаженна люди́на, що Госпо́дь їй гріха́ не залічить, що нема в її дусі лука́вства!
3 Коли я мовчав, спорохня́віли кості мої в цілоде́нному зо́йку моєму,
4 бо рука Твоя вдень та вночі надо мною тяжи́ть, і воло́га моя обернулась на літню посу́ху!Се́ла.
5 Я відкрив Тобі гріх свій, і не сховав був провини своєї. Я сказав був: „Признаю́ся в просту́пках своїх перед Господом!“ і провину мого гріха Ти простив. Се́ла.
6 Тому кожен побожний відпові́дного ча́су молитися буде до Тебе, і навіть велика нава́ла води не дося́гне до нього!
7 Ти покро́ва моя, Ти від у́тиску бу́деш мене стерегти́, Ти обго́рнеш мене радістю спасі́ння! Се́ла.
8 „Я зроблю́ тебе мудрим, і буду навчати тебе у доро́зі, якою ти будеш ходи́ти, Я дам тобі раду, Моє око вважає на те́бе!
9 Не будьте, як кінь, як той мул нерозумні, що їх треба прибо́ркати оздо́бою їхньою — вуди́лом і вузде́чкою, як до тебе вони не зближа́ються“.
10 Багато хворі́б — на безбожного, хто ж наді́ю свою покладає на Господа — того милість ото́чує!
11 Веселі́тесь у Го́споді, і тіштеся, праведні, і співайте із радістю, всі щиросе́рді!
Псалми 32
1 Співайте із радістю, праведні в Господі, — бо щи́рим лицю́є хвала́!
2 Хваліть Господа гу́слами, співайте Йому з десятистру́нною а́рфою,
3 заспівайте Йому нову пісню, гарно заграйте Йому з гуком су́рем,
4 бо щире Господнєє слово, і кожен чин Його вірний!
5 Правду та суд Він коха́є, і Господньої милости повна земля!
6 Словом Господнім учи́нене небо, а подихом уст Його все його ві́йсько.
7 Воду мо́рську збирає Він, мов би до мі́ху, безо́дні складає в комо́рах.
8 Буде боятися Господа ці́ла земля, всі ме́шканці все́світу бу́дуть лякатись Його,
9 бо сказав Він — і сталось, наказав — і з'явилось.
10 Госпо́дь ра́ду пога́нів пони́щить, поні́вечить ми́слі наро́дів,
11 а за́дум Господній навіки стоятиме, думки́ Його серця — на вічні віки́!
12 Блаженний той люд, що Богом у нього Госпо́дь, блаженний наро́д, що Він вибрав його на спа́док Собі!
13 Господь споглядає з небе́с, і бачить усіх синів лю́дських,
14 приглядається з місця оселі Своєї до всіх, хто замешкує землю:
15 Хто створив серце кожного з них, наглядає всі їхні діла́!
16 Немає царя, що його многість ві́йська спасає, не врятується ве́летень вели́кістю сили,
17 для спасі́ння той кінь ненадійний, і великістю сили своєї він не збереже, —
18 ось око Господнє на тих, хто боїться Його, хто наді́ю на милість Його поклада́є,
19 щоб рятувати життя їхнє від смерти, і щоб за час голоду їх оживляти!
20 Душа наша наді́ю склада́є на Господа, — Він наша поміч і щит наш,
21 бо Ним радується наше серце, бо на Ймення святеє Його ми надію кладемо́!
22 Нехай Твоя милість, о Господи, буде на нас, коли поклада́ємо наді́ю на Тебе!
Псалми 33
1 Давидів, коли він удавав був причи́нного перед Авімелехом, що вигнав його, і той пішов.
2 Я благословля́тиму Господа кожного ча́су, хвала́ Йому за́всіди в у́стах моїх!
3 Душа моя буде хвалитися Господом, — хай це почують слухня́ні, і нехай звеселяться!
4 Зо мною звели́чуйте Господа, і підносьте Ім'я́ Його ра́зом!
5 Шукав я був Господа, — і Він озвався до мене, і від усіх небезпе́к мене ви́зволив.
6 Приглядайтесь до Нього — й зася́єте, і не посоро́мляться ваші обличчя!
7 Цей убогий взивав, — і Господь його ви́слухав, і від усіх його бід його ви́зволив.
8 Ангол Господній табо́ром стає кругом тих, хто боїться його́, — і визво́лює їх.
9 Скушту́йте й побачте, який добрий Госпо́дь, блаженна люди́на, що надію на Нього кладе́!
10 Бійтеся Господа, всі святії Його, бо ті, що бояться Його, недостатку не мають!
11 Левчуки́ бідні й голодні, а ті, хто пошукує Господа, недостатку не чують в усьому добрі́.
12 Ходіть, діти, послухайте мене, — стра́ху Господнього я вас навчу!
13 Хто та людина, що хоче життя, що любить дні довгі, щоб бачити добро́?
14 Свого язика́ бережи від лихого, а уста свої — від гово́рений пі́дступу.
15 Відступися від злого і добре чини, миру шукай і женися за ним!
16 Очі Господні на праведних, уші ж Його — на їхній зойк,
17 Господнє лице — на злочинців, щоб ви́нищити їхню пам'ять з землі.
18 Коли пра́ведні кли́чуть, то їх чує Господь, і з усіх утисків їхніх визво́лює їх.
19 Господь зламаносе́рдим близьки́й, і впоко́рених духом спасає.
20 Багато лихого для праведного, та його визволя́є Господь з них усіх:
21 Він пильнує всі кості його, — із них жо́дна не зламається!
22 Зло безбожному смерть заподіє, і винними будуть усі, хто нена́видить праведного.
23 Господь ви́зволить душу рабів Своїх, і винні не будуть усі, хто вдається до Нього!
Вечірнє читання:
Дії 21
15 А після оцих днів приготува́лись ми, та до Єрусалиму ви́рушили.
16 А з нами пішли й деякі учні із Кесарі́ї, ведучи́ якогось кіпрянина Мнасо́на, давнього учня, що ми в нього спинитися мали.
17 А коли ми прийшли в Єрусалим, то брати́ прийняли́ нас гости́нно.
18 А другого дня Павло з нами пода́вся до Якова. І всі старші посхо́дились.
19 Поздоро́вивши ж їх, розповів він докладно, що́ Бог через служі́ння його вчинив між поганами.
20 Як вони ж це почули, то сла́вили Бога, а до нього промовили: „Бачиш, брате, скільки тисяч серед юдеїв увірувало, і всі вони — ревні оборонці Зако́ну!
21 Вони ж чули про тебе, ніби ти всіх юдеїв, що живуть між поганами, навчаєш відсту́плення від Мойсея, говорячи, щоб дітей не обрізували й не тримались звича́їв.
22 Що ж почати? Люд збереться напевно, бо почують, що прибув ти.
23 Отже, зроби це, що порадимо тобі. Ми маємо чотирьох му́жів, що обі́тницю склали на себе.
24 Візьми їх, та й із ними очисться, і вида́тки за них заплати́, щоб постри́гли їм голови. І пізнають усі, що неправда про тебе їм сказане, та й що сам ти Зако́на пильнуєш.
25 А про тих із поган, що ввірували, ми писали, розсудивши, щоб вони береглися від ідольських жертов та крови й задушени́ни, та від блу́ду“.
26 Тоді взяв Павло мужів отих, і назавтра очи́стився з ними, і ввійшов у храм, і звістив про ви́конання днів очи́щення, так, аж за кожного з них була́ жертва прине́сена.
27 А коли ті сім день закінчи́тися мали, то азійські юдеї, як побачили в храмі його, підбу́рили ввесь наро́д, та руки на нього наклали,
28 кричачи́: „Ізраїльські мужі, рятуйте! Це люди́на ота, що проти народу й Зако́ну та місця цього всіх усюди навчає! А до того у храм упровадив і ге́лленів, — і занечи́стив це місце святе!“
29 Бо перед тим вони бачили в місті з ним ра́зом Трохима ефе́сянина, і гадали про нього, що Павло то його ввів у храм.
30 І порушилося ціле місто, і повстало збіго́висько люду. І, схопи́вши Павла, потягли його поза храм, а двері негайно зачинено.
31 Як хотіли ж забити його, то вістка досталась до полково́го тисяцього, що ввесь Єрусалим збунтувався!
32 І він зараз узяв воякі́в та сотників, і подався до них. А вони, як угледіли тисяцького й вояків, то бити Павла перестали.
33 Приступив тоді ти́сяцький, та й ухопи́в його, і двома́ ланцюга́ми зв'язати звелів, і допитувати став: хто такий він і що́ він зробив?
34 Але кожен що інше викрикував у нато́впі. І, не мігши довідатись певного через за́колот, він звелів відпрова́дити його до форте́ці.
35 А коли він до сходів прийшов, то трапилося, що мусіли не́сти його вояки із-за на́товпу лю́дського,
36 бо бе́зліч народу йшла слідкома́ та кричала: „Геть із ним!“
37 А коли Павло вхо́див до фортеці, то тисяцького поспитався: „Чи можна мені щось сказати тобі?“ А той відказав: „То ти вмієш по-грецькому?
38 Чи не той ти єги́птянин, що перед цими днями призвів був до бунту, і ви́провадив до пустині чотири тисячі потаємних убійників?“
39 А Павло відказав: „Я юде́янин із Та́рсу, громадя́нин відо́мого міста в Кілікі́ї. Благаю тебе, — дозволь мені до наро́ду промовити!“
40 А коли той дозволив, то Павло став на сходах, і дав знака рукою наро́дові. А як тиша велика настала, промовив єврейською мовою, ка́жучи: