Ранкове читання:
Псалми 59
1 Для дириґента хору. На спів: „Лілея свідчення“. Золотий псалом Давидів для навча́ння,
2 коли він підпалив був Ара́м двох річо́к і Ара́м Цови́, і коли вернувся Йоав і побив Едо́ма в Соляній долині, дванадцять тисяч.
3 Боже, покинув Ти нас, розпоро́шив Ти нас, Ти нагні́вався був, — поверни́ся ж до нас!
4 Ти землею затряс, і її розірвав, — уздоров же ула́мки її, бо вона захита́лась!
5 Ти вчинив, що наро́д Твій побачив тяжке́, напоїв нас отру́тним вином.
6 Ти дав пра́пора тим, хто боїться Тебе, щоб збирались вони перед правдою. Се́ла.
7 Щоб любі Твої були ви́зволені, Своєю правицею допоможи́, й обізви́ся до нас!
8 У святині Своїй Бог промовив: „Нехай розвеселю́сь, — розділю́ Я Сихе́м і долину Сукко́тську поміряю!
9 Належить Мені Ґілеа́д, Мені Манасі́я, а Єфрем — охоро́на Моїй голові́, Юда — бе́рло Моє.
10 Моа́в — то мідни́ця Мого миття́, на Едо́м узуття́м Своїм кину, филисте́ю, — вигукуй для Мене із радістю!“
11 Хто мене запрова́дить до міста тверди́нного, хто́ до Едо́му мене попрова́дить?
12 Хіба́ ж Ти покинув нас, Боже, і серед нашого війська не ви́йдеш вже, Боже?
13 Подай же нам поміч на ворога, лю́дська бо поміч — марно́та!
14 Ми мужність ви́явимо в Бозі, — і Він пото́пче противників наших!
Псалми 60
1 Для дириґента хору. На струннім інструменті. Псалом Давидів.
2 Вислухай, Боже, блага́ння моє, почуй же молитву мою, —
3 я кли́чу до Тебе від краю землі, коли серце моє омліва́є! На ске́лю, що вища від мене, мене попрова́дь,
4 бо для мене Ти став пристано́вищем, ба́штою сильною супроти ворога!
5 Хай я оселю́ся наві́ки в наме́ті Твоїм, в укритті́ Твоїх крил захова́юся, Се́ла,
6 бо Ти, Боже, почув обітниці мої, Ти дав спа́дщину тим, хто Йме́ння Твого боїться!
7 Царе́ві примно́ж дні до днів, продовж ро́ки йому — немов вічні віки́,
8 нехай він перед Божим лицем пробува́є навіки, хай милість та правда його стережу́ть!
9 Отак буду співати я за́вжди про Ймення Твоє, виконувати буду щоде́нно обі́ти свої!
Псалми 61
1 Для дириґента хору. Для Єдуту́на. Псалом Давидів.
2 Тільки від Бога чекай у мовча́нні, о душе́ моя, від Нього спасі́ння моє!
3 Тільки Він моя ске́ля й спасі́ння моє, Він тверди́ня моя, — тому́ не захита́юся дуже!
4 Доки бу́дете ви напада́ти на люди́ну? Усі хочете ви розтрощи́ти її, немов мур той похи́лений, мов би парка́н той валю́щий!
5 Вони́ тільки й ду́мають, я́к би зіпхнути її з висоти, вони полюбили непра́вду: благословляють своїми уста́ми, в своєму ж нутрі́ проклинають! Се́ла.
6 Тільки від Бога чекай у мовча́нні, о душе́ моя, бо від Нього надія моя!
7 Тільки Він моя скеля й спасі́ння моє, Він тверди́ня моя, — тому́ не захитаюсь!
8 У Бозі спасі́ння моє й моя слава, скеля сили моєї, моє пристано́вище в Бозі!
9 Мій наро́де, — кожного ча́су наді́йтесь на Нього, серце своє перед Ним вилива́йте, Бог для нас — пристано́вище! Се́ла.
10 Справді, лю́дські сини́ — як та па́ра, сини́ й вищих му́жів — обма́на: як узяти на вагу́ — вони легші від пари всі ра́зом!
11 Не наді́йтесь на у́тиск, і не пишайтесь грабу́нком; як багатство росте, — не приклада́йте свого серця до нього!
12 Один раз Бог сказав, а двічі я чув, — що сила — у Бога!
13 І в Тебе, о Господи, милість, бо відпла́чуєш кожному згідно з діла́ми його!
Вечірнє читання:
Дії 28
16 А коли прибули́ ми до Риму, Павло́ві дозволено жити осібно, ураз із вояко́м, що його сторожи́в.
17 І сталось, по трьох днях Павло скликав знатніших з юдеїв. Як зійшлися ж вони, він промовив до них: „Мужі-браття! Не вчинив я нічого проти люду чи звича́їв отцівських, та проте́ мене ви́дано з Єрусалиму ув'я́зненого в руки римля́н.
18 Вони мене вислухали та й хотіли пустити, бож провини смертельної ні однієї в мені не було́.
19 Та юдеї противилися, тому змушений був я відкли́катися на суд ке́сарів, але не для того, щоб наро́д свій у чо́мусь оска́ржити.
20 Тож із цієї причини покликав я вас, щоб побачити й порозмовляти, — бо то за надію Ізраїлеву я обку́тий цими кайда́нами“.
21 А вони відказали йому: „Не оде́ржали ми ні листів із Юдеї про тебе, ані жоден із братів не прийшов, і не звістив, і не казав чого злого про тебе.
22 Але прагнемо ми, щоб почути від тебе, яку думку ти маєш, бо відо́мо про секту цю нам, що їй скрізь спротивляються“
23 А коли вони визначили йому день, то дуже багато прийшло їх до нього в госпо́ду. А він їм від ра́нку до вечора розповідав, та про Божеє Царство свідо́цтва давав, і переконував їх про Ісуса Зако́ном Мойсея й Пророками.
24 І одні вірили в те, про що він говорив, а інші не вірили.
25 Вони між собою незгідні були́ й повихо́дили, як промовив Павло одне слово, що добре прорік Дух Святий отцям нашим через пророка Ісаю,
26 промовляючи: „Піди до наро́ду цього та й скажи: Ви вухом почуєте, та розуміти не бу́дете, дивитися бу́дете оком, але не побачите!
27 Затовсті́ло бо серце людей цих, тяжко чують на ву́ха вони, і зажмурили очі свої, щоб якось не побачити очима, і не почути ву́хами, і не зрозуміти їм серцем, і не навернутись, щоб Я їх уздоро́вив!“
28 Тож нехай для вас буде відо́ме, що послано Боже спасіння оце до поган, — і почують вони!“
29 Як промовив він це, розійшлися юдеї, велику суперечку провадивши поміж собою.
30 І ці́лих два роки Павло пробув у найнятім домі своїм, і приймав усіх, хто прихо́див до нього,
31 і проповідував він Боже Царство, та з відвагою повною беззаборо́нно навчав про Господа Ісуса Христа!