До римлян 8
18 Бо я ду́маю, що страждання тепе́рішнього ча́су нічого не варті супроти тієї слави, що має з'явитися в нас.
19 Бо чека́ння створі́ння очікує з'я́влення синів Божих,
20 бо створі́ння покорилось марно́ті не добровільно, але через того, хто скори́в його, в надії,
21 що й саме створіння ви́зволиться від неволі тління на волю слави синів Божих.
22 Бо знаємо, що все створі́ння ра́зом зідхає й ра́зом мучиться аж досі.
23 Але не тільки воно, але й ми самі, маючи зача́ток Духа, і ми самі в собі зідхаємо, очікуючи синівства, відкуплення нашого тіла.
24 Надією бо ми спасли́ся. Надія ж, коли бачить, не є надія, бо хто що́ бачить, чому б того й наді́явся?
25 А коли сподіва́ємось, чого не бачимо, то очікуємо того з терпеливістю.