¹ І Господь промовляв до Мойсея, говорячи:

² „Накажи Ізраїлевим синам та й скажи їм: Коли ви вві́йдете до ханаанського кра́ю, — це буде той край, що припаде́ вам у спа́дщині, ханаанський край по границях його.

³ І буде вам півде́нна сторона́ від пустині Цін при Едомі, і буде вам південна границя від кінця Солоного моря на схід.

⁴ І скерується вам та границя з полу́дня до Маале-Акраббіму, і пере́йде до Ціну, і будуть ви́ходи її з полу́дня до Кадеш-Барнеа. І ви́йде вона до Хацар-Аддару й пере́йде до Ацмону.

⁵ І скерується границя з Ацмону до єгипетського пото́ку, і будуть її ви́ходи до моря.

⁶ А границя за́хідня, — буде для вас море Велике, це буде для вас за́хідня границя.

⁷ А оце буде для вас півні́чна границя: від Великого моря ви́значите собі за границю Гор-го́ру.

⁸ Від Гор-гори визначите в на́прямі до Гамату, і будуть ви́ходи границі до Цедаду.

⁹ І вийде границя до Зіфрону, і будуть її ви́ходи до Гацар-Енану. Це буде вам північна границя.

¹⁰ І визначите собі за границю на схід — від Гацар-Енану до Шефаму.

¹¹ І зі́йде границя від Шефаму до Рівли, на схід Аіну. І зі́йде границя, і ді́йде на беріг Кінеретського моря на схід.

¹² І зі́йде границя до Йорда́ну, і будуть її ви́ходи — море Солоне. Це буде для вас край по його границях навко́ло“.

¹³ I Мойсей наказав Ізраїлевим синам, говорячи: „Оце та земля, що ви поділите собі її жеребко́м, що Господь наказав дати дев'яти племена́м і половині племені.

¹⁴ Бо взяли́ пле́м'я Рувимових синів за дома́ми батьків своїх, і пле́м'я Ґадових синів за домами батьків своїх, і половина пле́мени Манасіїного взяли́ спа́дщину свою,

¹⁵ два пле́мені й половина племени взяли вже свою спа́дщину з того боку приєрихо́нського Йорда́ну на схід та на пі́вдень.“

¹⁶ І Господь промовляв до Мойсея, говорячи:

¹⁷ „Оце імена́ тих мужів, що поділять для вас той край на спа́док: священик Елеазар та Ісус, син Навинів,

¹⁸ та ві́зьмете по одно́му князеві з племени, щоб поділити той край на власність.

¹⁹ А оце ймення тих мужів: для Юдиного племени — Калев, син Єфуннеїв;

²⁰ а для племени Симео́нових синів — Шемуїл, син Аммігудів;

²¹ а для племени Веніями́нового — Елідад, син Кіслонів;

²² для племени Да́нових синів — князь Буккі, син Йоґліїв.

²³ для Йо́сипових синів, для племени синів Манасіїних — князь Ханніїл, син Ефодів;

²⁴ а для племени Єфре́мових синів — князь Кемуїл, син Шіфтанів;

²⁵ а для племени Завуло́нових синів — князь Еліцафан, син Парнахів;

²⁶ а для племени Іссаха́рових синів — князь Палтіїл, син Аззана;

²⁷ а для племени Аси́рових синів — князь Ахігуд, син Шеломіїв;

²⁸ а для племени синів Нефтали́мових — князь Педаїл, син Аммігудів.

²⁹ Оце ті, кому наказав Господь поділити ханаанський Край на спа́дщину для Ізраїлевих синів.

¹ І Господь промовляв до Мойсея на моавських степах над приерихо́нським Йорда́ном, говорячи:

² „Накажи Ізраїлевим синам, і нехай вони дадуть Левитам зо спа́дку свого володіння міста́ на сидіння; і пасови́сько для міст навколо них дасте ви Левитам.

³ І будуть ті міста їм на сидіння, а їхні пасови́ська будуть для їхньої скотини, і для їхньої худоби та для всієї їхньої звірини.

⁴ А пасови́ська тих міст, що дасте Левитам, будуть тягнутись від міської стіни й назо́вні — тисяча локтів навко́ло.

⁵ І відміряєте поза містом на схі́дню сторону — дві тисячі лі́ктів, і на півде́нну сторону — дві тисячі ліктів, і на за́хідню сторону — дві тисячі ліктів, і на півні́чну сторону — дві тисячі ліктів, а місто — усере́дині. Це будуть для вас міські пасови́ська.

⁶ А з міст, що дасте́ Левитам, буде шість міст на схо́вища, що дасте, щоб утікати туди убі́йникові. А окрім них дасте́ сорок і два міста.

⁷ Усі ті міста, що дасте Левитам, — сорок і вісім їхніх міст та їхні пасови́ська.

⁸ А ті міста, що дасте з володіння Ізраїлевих синів, — від більшого дасте більше, а від меншого — менше, кожен за спа́дком своїм, яким володітиме, дасть із своїх міст Левитам“.

⁹ І Господь промовляв до Мойсея, говорячи:

¹⁰ „Промовляй до Ізраїлевих синів та й скажи їм: Коли ви пере́йдете Йорда́н до ханаанського кра́ю,

¹¹ то виберіть собі міста, — вони будуть на схо́вища для вас, і втече туди убійник, що заб'є душу невмисне.

¹² І будуть для вас ті міста на схо́вища перед месником, і не помре убійник, поки не стане на суд перед громадою.

¹³ А ті міста, що дасте, — шість міст на схо́вища буде для вас.

¹⁴ Три місті дасте по той бік Йорда́ну, а три місті дасте в ханаанському кра́ї, — вони будуть міста на схо́вища.

¹⁵ Ці шість міст будуть на схо́вища для Ізраїлевих синів, і для прихо́дька та для осілого серед них, щоб утік туди кожен, хто заб'є кого невми́сне.

¹⁷ А якщо вдарив його ка́менем, що був у руці, що від нього можна померти, і той помер, — він убійник, буде конче забитий той убійник.

¹⁸ Або вдарив його дерев'я́ним знаряддям, що було в руці, що від нього можна померти, і той помер, — він убійник, буде конче забитий той убійник.

¹⁹ Месник за кров — він заб'є убійника; як спіткає його, він заб'є його.

²⁰ А якщо пхне його з не́нависти, або кине на нього чим навмисне, а той помре,

²¹ або з ворогува́ння вдарив його своєю рукою, а той помер, — буде конче забитий той, хто вдарив, він убійник; ме́сник за кров заб'є убійника, як спіткає його.

²² А як хто випадко́во, без не́нависти пхнув кого або кинув на нього невмисне якимбудь знаря́ддям,

²³ або якимбудь ка́менем, що від нього можна померти, кинув на нього не бачачи, і той помер, а він не був ворог йому й не шукав йому зла,

²⁴ то розсудить громада між убійником та між ме́сником за кров за цими постановами.

²⁵ І громада ви́зволить убійника з руки месника за кров, і громада верне його до міста схо́вища його, що втік був туди. І ося́де він у ньому аж до смерти найвищого священика, пома́заного святою оливою.

²⁶ А якщо убійник, виходячи, вийде з границі міста схо́вища його, куди втік був,

²⁷ і зна́йде його месник за кров поза границями міста схо́вища його, і замордує месник за кров убійника, — нема йому вини кро́ви!

²⁸ Бо він пови́нен сидіти в місті сховища свого аж до смерти найвищого священика. А по смерті найвищого священика ве́рнеться убійник до землі володіння свого.

²⁹ І буде це для вас на правну постанову для ваших поколінь по всіх ваших оселях.

³⁰ Коли хто заб'є кого, то месник за словами свідків заб'є убійника. А одного свідка не до́сить проти кого, щоб осудити на смерть.

³¹ І не ві́зьмете окупу для душі убійника, що він повинен умерти, бо буде він конче забитий.

³² І не ві́зьмете о́купу від змушеного втікати до міста схо́вища його, щоб вернувся сидіти в краю́ до смерти священика.

³³ І не збезче́стите того кра́ю, що ви в ньому, бо та кров — вона безче́стить край, а краєві не проща́ється за кров, що проли́та в ньому, як тільки кров'ю того, хто її пролив.

³⁴ І не занечи́стиш того кра́ю, що ви сидите в ньому, що Я пробуваю серед нього. Бо Я — Господь, що пробуваю посеред синів Ізраїлевих!“