Українська Біблія. Переклад Огієнко 1962 р.

Псалми 34

1 Давидів. Судися, о Господи, з тими, хто су́диться зо мною воюй з тими, хто зо мною воює,

2 візьми мало́го й великого щита́, — і встань мені на допомогу!

3 Дістань списа, і дорогу замкни моїм напасника́м, скажи до моєї душі: „Я — спасі́ння твоє“!

4 Нехай засоро́мляться й будуть пога́ньблені ті, хто чатує на душу мою; хай відступлять назад і нехай посоро́мляться ті, хто лихо мені замишляє.

5 Бодай вони стали, немов та поло́ва на вітрі, і Ангол Господній нехай їх жене;

6 нехай буде доро́га їхня те́мна й сковзька́, і Ангол Господній нехай їх жене, —

7 бо вони безпричинно тене́та свої розставляють на мене, яму копають безвинно на душу мою!

8 Нехай на́гла загибіль, якої не знає, на нього спаде, і сітка його, яку він наставив, хай зловить його у на́гле нещастя, — бодай він до нього упав!

9 А душа моя в Господі буде радіти, звеселиться Його допомогою!

10 Скажуть усі мої кості: „Господи, хто подібний до Тебе?“ Ти рятуєш убогого від сильнішого над нього, покірного та бідаря́ — від його дерія́.

11 Свідки встають неправдиві, чого я не знав — питають мене,

12 віддають мені злом за добро, осиро́чують душу мою!

13 А я, як вони хворували були́, зодягався в вере́ту, душу свою мучив по́стом, молитва ж моя поверталась на лоно моє.

14 Як при́ятель, бу́цім то брат він для мене, — так я ходив, ніби був я в жало́бі по матері, був я засму́чений, схи́лений.

15 А вони, як упав я, радіють та схо́дяться, напасники́ проти мене збираються, я ж не знаю про те; кричать, і не вмовка́ють,

16 з дармоїдами та пересмі́шниками скрего́чуть на мене своїми зубами.

17 Господи, — чи довго Ти бу́деш дивитись на це? Відверни́ мою душу від їхніх зубі́в, від отих левчуків одина́чку мою!

18 Я буду Тебе прославляти на збо́рах великих, буду Тебе вихваляти в числе́ннім наро́ді!

19 Нехай з мене не ті́шаться ті, хто ворогує на мене безви́нно, нехай ті не морга́ють очима, хто мене без причини нена́видить,

20 бо говорять вони не про мир, але на спокі́йних у кра́ї облу́дні слова́ вимишляють,

21 свої уста на мене вони розкрива́ють, говорять: „Ага, ага! Наші очі це бачили!“

22 Ти бачив це, Господи, — не помовчи́ ж, Господи, — не віддаляйся від мене!

23 Устань, і збудися на суд мій, Боже мій і Господи мій, на супере́чку мою,

24 розсуди Ти мене по Своїй справедливості, Господи, Боже мій, і нехай через мене не тішаться,

25 нехай не говорять у серці своїм: „Ага, — його маємо ми“, хай не кажуть вони: „Ми його проковтну́ли“.

26 Нехай посоромляться та застидаються ра́зом, хто з мого нещастя радіє, бодай вбрались у сором та в га́ньбу, хто рота свого розкриває на мене!

27 Хай співають та звесе ляються ті, хто бажає мені правоти́, і нехай кажуть за́вжди: „Хай буде великий Господь, що миру бажає Своєму рабові!“

28 А язик мій звіщатиме правду Твою, славу Твою кожен день!

[Буття]

[Вихід]

[Левит]

[Числа]

[Повторення Закону]

[Ісус Навин]

[Книга Суддів]

[Рут]

[1-а Самуїлова]

[2-а Самуїлова]

[1-а царів]

[2-а царів]

[1-а хроніки]

[2-а хроніки]

[Ездра]

[Неемія]

[Естер]

[Йов]

[Псалми]

[Приповісті]

[Екклезіяст]

[Пісня над піснями]

[Ісая]

[Єремія]

[Плач Єремії]

[Єзекіїль]

[Даниїл]

[Осія]

[Йоїл]

[Амос]

[Овдій]

[Йона]

[Михей]

[Наум]

[Авакум]

[Софонія]

[Огій]

[Захарія]

[Малахії]

[Від Матвія]

[Від Марка]

[Від Луки]

[Від Івана]

[Дії]

[До римлян]

[1-е до коринтян]

[2-е до коринтян]

[До галатів]

[До ефесян]

[До филип'ян]

[До колосян]

[1-е до солунян]

[2-е до солунян]

[1-е Тимофію]

[2-е Тимофію]

[До Тита]

[До Филимона]

[До євреїв]

[Якова]

[1-е Петра]

[2-е Петра]

[1-е Івана]

[2-е Івана]

[3-є Івана]

[Юда]

[Об'явлення]