¹ І знову почав Він навчати над морем. І зібралось до Нього багато наро́ду, так що Сам Він до чо́вна на морі ввійшов і сидів, а наро́д увесь був на землі покрай моря.

² І багато навчав Він їх при́тчами, і в науці Своїй їм казав:

⁴ І як сі́яв, упало зе́рно одне край дороги, — і налетіли пташки́, і його́ повидзьо́бували.

⁵ Друге ж упало на ґрунт кам'яни́стий, де не мало багато землі, — і негайно зійшло, бо земля неглибока була́;

⁶ а як сонце зійшло — то зів'я́ло, і, коріння не мавши, усохло.

⁷ А інше впало між те́рен, і ви́гнався терен, і його поглуши́в, — і пло́ду воно не дало́.

⁸ Інше ж упало на добрую землю, — і дало плід, що посхо́див і ріс; і видало втри́дцятеро, у шістдеся́т і в сто раз“.

⁹ І сказав: „Хто має ву́ха, щоб слухати, — нехай слухає!“

¹⁰ І, як остався Він насамоті, Його запитали найближчі з Дванадцятьма́ про цю при́тчу.

¹¹ І Він їм відповів: „Вам да́но пізнати таємни́ці Божого Царства, а тим, що за вами, усе відбувається в при́тчах,

¹² щоб „оком дивились вони — і не бачили, ву́хом слухали — і не зрозуміли, щоб коли вони не наверну́лися, і відпу́щені бу́дуть гріхи їм!“