Від Луки 1
57 А Єлисаветі настав час родити, — і сина вона породила.
58 І почули сусіди й роди́на її, що Господь Свою милість велику на неї послав, — та й утішалися ра́зом із нею.
59 І сталося во́сьмого дня, прийшли, щоб обрізати дитя, і хотіли назвати його йме́нням ба́тька його — Заха́рій.
60 І озвалася мати його та й сказала: „Ні, — нехай на́званий буде Іван!“
61 А до неї сказали: „Таж у роди́ні твоїй нема жодного, який на́званий був тим ім'я́м!“
62 І кива́ли до батька його, — як хотів би назвати його?
63 Попросивши ж табличку, написав він слова́: „Іван імення йому“. І всі дивувались.
64 І в тій хвилі уста та язик розв'язались йому, — і він став говорити, благословляючи Бога!
65 І страх обгорнув усіх їхніх сусідів, і по всіх верхови́нах юдейських проне́слася чутка про це все.
66 А всі, що почули, розважали у серці своїм та казали: „Чим то буде дитина оця?“ І Господня рука була з нею.