Від Луки 1
46 А Марія промовила: „Велича́є душа моя Господа,
47 і радіє мій дух у Бозі, Спасі моїм,
48 що зглянувся Він на поко́ру Своєї раби, бо ось від ча́су цього́ всі ро́ди мене за блаженну вважатимуть,
49 бо велике вчинив мені Поту́жний! Його ж Іме́ння святе,
50 і милість Його́ з роду в рід на тих, хто боїться Його́!
51 Він показує міць Свого раме́на, розпорошує тих, хто пиша́ється думкою серця свого́!
52 Він могутніх скидає з престолів, підіймає покі́рливих,
53 удовольняє голодних добром, а багатих пускає ні з чи́м!
54 Пригорну́в Він Ізраїля, Свого слугу, щоб ми́лість згадати,
55 як прорік був Він нашим отця́м, — Аврааму й насінню його аж повіки!“
56 І залиша́лась у неї Марія щось місяців зо́ три, та й вернулась до дому свого́.