¹ Наближа́лись до Нього всі ми́тники й грі́шники, щоб послу́хати Його.

² Фарисеї ж та книжники нарікали й казали: „Приймає Він грішників та з ними їсть“.

³ А Він їм розповів оцю притчу, говорячи:

⁴ „Котрий з вас чоловік, мавши сотню овець і загубивши одну з них, не покине в пустині тих дев'ятидесяти́ й дев'яти́, та й не пі́де шукати загинулої, аж поки не зна́йде її?

⁵ А знайшовши, кладе на раме́на свої та радіє.

⁶ І, прийшовши додому, скликає він дру́зів і сусідів, та й каже до них: „Радійте зо мною, бо знайшов я вівцю свою тую загу́блену“.

⁷ Говорю вам, що так само на небі радітимуть більш за одно́го грішника, що кається, аніж за дев'ятдесятьо́х і дев'ятьо́х праведників, що не потребу́ють покая́ння!...

⁸ Або яка жінка, що має десять драхм, коли згубить драхму одну, не засвічує світла, і не мете хати, і не шукає уважно, аж поки не зна́йде?

⁹ А знайшовши, кличе при́ятельок та сусідок та каже: „Радійте зо мною, бо знайшла я загу́блену дра́хму!“

¹⁰ Так само, кажу вам, радість буває в Божих анголі́в за одного грішника, який кається“.