Йов 34
1 І говорив Елі́гу та й сказав:
2 „Слухайте, мудрі, слова́ ці мої, ви ж, розважні, почуйте мене́!
3 Бо ухо слова випробо́вує, а піднебі́ння їжу кушту́є.
4 Виберім право собі, між собою пізнаймо, що́ добре.
5 Бо Йов говорив: „Я був справедливий, та відкинув Бог право моє.
6 Чи буду неправду казати за право своє? Без вини́ небезпечна стріла́ моя“.
7 Чи є такий муж, як цей Йов, що п'є глузува́ння, як воду,
8 і товаришу́є з злочинцями, і ходить з людьми́ беззако́нними?
9 Бо він каже: „Нема люди́ні ко́ристи, коли її Бог уподо́бає“.
10 Тож вислухайте, ви розумні, мене: Бог далекий від несправедливости, і Всемогутній від кривди!
11 Бо за чином люди́ни Він їй надолу́жить, і згідно з своє́ю дорогою зна́йде люди́на запла́ту!
12 Тож поправді, не чинить Бог несправедливого, і Всемогутній не скривлює пра́ва.
13 Хто землю довірив Йому, і хто на Нього вселе́нну поклав?
14 Коли б Він до Себе забрав Своє серце, Свій дух, і Свій по́дих до Себе забра́в, —
15 всяке тіло поги́нуло б вмить, а люди́на поверну́лася б на по́рох!
16 Коли маєш ти розум, послухай же це, почуй голос оцих моїх слів:
17 Хіба стри́мувати може нена́висник право? І хіба́ осудити ти зможеш Всеправедного?
18 Хіба можна сказати царе́ві: „Негідний“, а вельможним: „Безбожний“?
19 Таж Він не звертає уваги на зве́рхників, і не вирі́знює мо́жного перед убогим, бо всі вони — чин Його рук,
20 за хвилину вони помирають, опі́вночі. Доторкне́ться Він мо́жних — і гинуть вони, сильний усу́нений буде рукою не лю́дською.
21 Бо очі Його на дорогах люди́ни, і Він бачить всі кро́ки її, —
22 немає темно́ти, немає і те́мряви, де б злочинці схова́лись.
23 Бо люди́ні Він не призначає озна́чений час, щоб ходила до Бога на суд.
24 Він сильних ламає без до́сліду, і ставить на місце їх інших.
25 Бож знає Він їхні діла́, — обе́рне вночі — і поча́влені будуть!
26 Як несправедливих ура́зить Він їх, на видному місці,
27 за те, що вони відступи́ли від Нього, і не розуміли доріг Його всіх,
28 щоб зойк сірома́хи спрова́дити до Нього, бо Він чує блага́ння пригнічених.
29 Коли Він заспоко́їть, то хто винува́тити буде? Коли Він закриє лице, хто побачить Його? А це робиться і над наро́дом, і над люди́ною ра́зом,
30 щоб не панував чоловік нечести́вий із тих, що правлять за па́стку народові.
31 Бо Богові треба отак говорити: „Несу я заслужене, — злого робити не буду!
32 Чого я не бачу, навчи Ти мене; коли кривду зробив я, то більше не бу́ду чинити!“
33 Чи на думку твою надолу́жить Він це, бо відкинув ти те? Бо вибереш ти, а не я, а що знаєш, кажи!
34 Мені скажуть розумні та муж мудрий, який мене слухає:
35 „Йов говорить немудро, а слова́ його без розуміння.
36 О, коли б Йов дослі́джений був аж навіки за відповіді, як злі люди,
37 бо він додає до свойого гріха́ ще провину, — між нами він пле́ще в долоні та мно́жить на Бога промови свої“.
Йов 35
1 І говорив Елі́гу та й сказав:
2 „Чи це полічив ти за право, як кажеш: „Моя праведність більша за Божу“?
3 Бо ти говорив: „Що́ поможе тобі? Яку ко́ристь із цього я матиму більшу, аніж від свойого гріха́?“
4 Я тобі відповім, а з тобою і ближнім твоїм.
5 Подивися на небо й побач, і на хмари споглянь, — вони вищі за тебе.
6 Як ти будеш грішити, що́ зробиш Йому? А стануть числе́нні провини твої, що́ ти вчиниш Йому?
7 Коли праведним станеш, що́ даси ти Йому? Або що́ Він ві́зьме з твоєї руки?
8 Для люди́ни, як ти, беззако́ння твоє, і для лю́дського сина твоя справедливість!
9 Від бе́злічі гно́блення стогнуть вони, кричать від твердо́го плеча багатьох.
10 Та не скаже ніхто: Де ж той Бог, що мене Він створив, що вночі дає співи,
11 що нас над худобу земну́ Він навчає, і над птаство небесне вчиняє нас мудрими?
12 Вони там кричать, але через бундю́чність злочинців Він відповіді не дає.
13 Тільки марно́ти не слухає Бог, і Всемогу́тній не бачить її.
14 Що ж тоді, коли кажеш: „Не бачив Його!“ Та є суд перед Ним, — і чекай ти його́!
15 А тепер, коли гнів Його не покарав, і не дуже пізнав про глупо́ту,
16 то нама́рно Йов уста свої відкриває та мно́жить слова́ без знання́“.