Йов 22
1 І заговорив теманянин Еліфа́з та й сказав:
2 „Чи для Бога люди́на кори́сна? Бо мудрий кори́сний самому собі!
3 Хіба Всемогу́тній бажає, щоб ти ніби праведним був? І що за ко́ристь Йому, як дороги свої ти вважаєш невинними сам?
4 Чи Він буде карати, тебе боячи́сь, і чи пі́де з тобою на суд?
5 Хіба твоє зло не велике? Таж твоїм беззако́нням немає кінця!
6 Таж з братів своїх брав ти заста́ву даремно, а з наго́го одежу стягав!
7 Не поїв ти водою знемо́женого, і від голодного стримував хліб.
8 А си́льна люди́на — то їй оцей край, і поче́сний у ньому сидітиме.
9 Ти напо́рожньо вдів відсилав, і сирі́тські раме́на гноби́лись, —
10 тому па́стки тебе оточи́ли, і жахає тебе наглий страх,
11 твоє світло стемні́ло, нічого не бачиш, і велика вода закриває тебе.
12 Чи ж Бог не високий, як небо? Та на зо́рі уго́ру поглянь, які стали високі вони!
13 А ти кажеш: „Що ві́дає Бог? Чи судитиме Він через млу?
14 Хмари — завіса Йому, й Він не бачить, і ходить по кру́зі небесному“.
15 Чи ти будеш триматись дороги відвічної, що нею ступа́ли безбожні,
16 що невча́сно були вони згу́блені, що річка розлита, підвалина їх,
17 що до Бога казали вони: „Відступися від нас!“ та: „Що́ зробить для нас Всемогутній?“
18 А Він доми їхні напо́внив добром! Але віддалилась від мене порада безбожних!
19 Справедливі це бачать та ті́шаться, і насміхається з нього невинний:
20 „Справді ви́гублений наш противник, а останок їх ви́жер огонь!“
21 Заприязни́ся із Ним, та й май спо́кій, — цим при́йде на тебе добро́.
22 Зако́на візьми з Його уст, а слова Його в серце своє поклади.
23 Якщо ве́рнешся до Всемогутнього, — будеш збудо́ваний, і віддали́ш беззаконня з наметів своїх.
24 І викинь до по́роху золото, і мов камінь з потоку офі́рське те золото, —
25 і буде тобі Всемогу́тній за золото та за срі́бло блискуче тобі!
26 Бо тоді Всемогутнього ти покохаєш і до Бога піді́ймеш обличчя своє, —
27 будеш благати Його — й Він почує тебе, і ти обітниці свої надолу́жиш.
28 А що́ постано́виш, то ви́повниться те тобі, й на дорогах твоїх буде ся́яти світло.
29 Бо знижує Він спину пи́шного, хто ж смиренний, тому помагає.
30 Рятує Він і небезви́нного, і той чистото́ю твоїх рук урято́ваний буде“.
Йов 23
1 А Йов відповів та й сказав:
2 „Моя мова й сьогодні гірка́, — тяжче стражда́ння моє за стогна́ння мої.
3 О, якби то я знав, де Його я знайду́, то прийшов би до місця Його пробува́ння!
4 Я б перед обличчям Його свою справу поклав, а уста свої я напо́внив би до́водами, —
5 розізнав би слова́, що́ мені відповість, і я зрозумів би, що́ скаже мені.
6 Чи зо мною на прю Він з великою силою стане? О ні, — тільки б увагу звернув Він на мене!
7 Справедливий судився б там з Ним, я ж наза́вжди б звільни́всь від свойого Судді.
8 Та піду́ я на схід — і немає Його, а на за́хід удамся — Його не побачу,
9 на півно́чі шукаю Його — й не вхоплю́, збо́чу на пі́вдень — і не добача́ю.
10 А Він знає дорогу, яка при мені, — хай би ви́пробував Він мене, — мов те золото, вийду!
11 Трималась нога моя коло стопи́ Його, доро́ги Його я держа́вся й не збо́чив.
12 Я не відступався від за́повідей Його губ, над уста́ву свою я ховав слова уст Його.
13 Але Він при одно́му, — й хто заве́рне Його? Як чого зажадає душа Його, — те Він учинить:
14 бо Він ви́конає, що́ про мене призна́чив, і в Нього багато такого, як це!
15 Тому перед обличчям Його я тремчу́, розважаю — й жахаюсь Його.
16 А Бог пом'якши́в моє серце, і Всемогутній мене настраши́в,
17 бо не знищений я від темно́ти, ані від обличчя свого, що темність закрила його!