Єзекіїль 26
1 І сталося одина́дцятого року, першого дня місяця, було слово Господнє до мене таке:
2 „Сину лю́дський, за те, що Тир говорить на Єрусалим: „Ага́! зламалися це двері наро́дів, він зверта́ється до мене, і я наси́чуся, бо він зни́щений“,
3 тому так говорить Госпо́дь Бог: Ось Я на тебе, Тире, і підійму́ на тебе багато наро́дів, як море підіймає свої хвилі.
4 І понищать вони мури Тиру, і повалять ба́шти його, і ви́мету з нього порох його, і оберну́ його на голу скелю.
5 Він буде серед моря місцем розтя́гнення не́воду, бо Я сказав це, — говорить Господь Бог, — і стане він за здо́бич для наро́дів,
6 а його до́чки, що на полі, будуть побиті мечем, і пізнають вони, що Я — Господь!
7 Бо так говорить Господь Бог: Ось Я спрова́джу до Тиру Навуходоно́сора, вавилонського царя, з пі́вночі, царя над царями, з конем і колесницею та з верхівця́ми, і з ними на́товп, і числе́нний наро́д.
8 Він позабиває на полі дочо́к твоїх мечем, і зробить на тебе ба́шту, і насипле на тебе ва́ла, і поставить проти тебе щита́.
9 І дасть муроло́ма на мури твої, і порозбиває мечами своїми він ба́шти твої!
10 Від на́дміру ко́ней його закриє тебе їхня ку́рява, від цо́коту ве́ршника, ко́леса та колесниці затремтя́ть твої мури, як буде він вхо́дити в брами твої, як входять до міста з розла́маним муром.
11 Копи́тами ко́ней своїх він пото́пче усі твої вулиці, позабиває мечем твій наро́д, і на землю попа́дають пам'ятники твоєї могутности.
12 I вони розграбують багатство твоє, і пограбу́ють това́ри твої, і порозва́люють мури твої, і порозбивають доми́ твої пишні, а каміння твоє, і дере́ва твої, і навіть твій по́рох вони поскида́ють у во́ду!
13 І Я припиню́ розляга́ння пісе́нь твоїх, і бре́нькіт гу́сел твоїх більше чутий не бу́де.
14 І зроблю тебе голою скелею, станеш місцем розтя́гнення сітки, і більше не бу́деш збудо́ваний, бо я, Господь, це сказав, Господь Бог промовляє!
15 Отак Господь Бог промовляє до Тиру: Чи ж від шу́му паді́ння твого́, коли бу́дуть стогнати ране́ні, коли забива́тимуть посеред тебе, не затремтять острови́?
16 І всі князі моря посхо́дять із тро́нів своїх, і поздіймають вони свої ма́нтії, і постягають свої кольоро́ві одежі, — і зодя́гнуться стра́хом, посідають на землю, і будуть тремтіти щохвилі, і стовпо́м постаю́ть над тобою.
17 І пісню жало́бну про тебе вони заспівають, і скажуть тобі: Як загинуло ти, як оді́рване ти від морі́в, славне місто, що си́льним на морі було́, воно й його ме́шканці, що наво́дили страх свій на всіх його ме́шканців!
18 Тепер затремтять острови́ в дні упадку твого́, і жахну́ться всі ті острови́, що на морі, твоєю загу́бою.
19 Бо так Господь Бог промовляє: Коли Я тебе оберну́ на спусто́шене місто, немов ті міста́, що вони не заме́шкані, коли підійму́ Я безодню на тебе, і велика вода тебе вкриє,
20 то зни́жу тебе ра́зом з тими, що сходять в могилу, до преда́внього люду, і в підзе́мній землі осаджу́ я тебе, як руїни відві́чні, із тими, що сходять в могилу, щоб ізно́ву ти не засели́вся, і в країні живих більш не жив!
21 За по́страх тебе учиню́, — і не буде тебе, і будуть шукати тебе, — та вже більше не зна́йдуть навіки, говорить оце́ Господь Бог!“
Єзекіїль 27
1 І було мені слово Господнє таке:
2 „А ти, сину лю́дський, здійми пісню жало́бну про Тир!
3 І скажеш до Тиру: Ти, що при входах морськи́х пробува́єш, що торгуєш з наро́дами на числе́нних острова́х: Так говорить Господь Бог: Тире, ти сказав: я — то корона краси́!
4 У серці морі́в границі твої; будівни́чі твої доверши́ли твою красу́!
5 З кипари́су з Сені́ру вони збудували для тебе всі до́шки подві́йні, взяли ке́дра з Лива́ну, щоб що́глу зроби́ти на тобі.
6 З баша́нських дубі́в твої весла зробили, твій по́клад зробили із кости слоно́вої, із смере́ки з острові́в тих Кіттійських.
7 Сорока́тий з Єгипту віссо́н був вітри́лом твоїм, щоб за пра́пора бути тобі; блаки́ть та пурпу́ра з острові́в Еліші стали твоїм покриття́м.
8 Мешка́нці Сидо́ну й Арва́ду були весляра́ми тобі, мудреці́ твої, Тире, у тебе були, вони — морепла́вці твої.
9 Старші́ із Ґева́лу й його мудреці́ були в тебе за тих, що латали проло́ми твої. Всі морські́ кораблі й морепла́вці їхні в тебе були́, щоб міняти крам твїй.
10 Перс, і Луд, і Пут були в ві́йську твоїм вояка́ми твоїми, вішали в тебе щита́ та шоло́ма, — вони то давали тобі пишноту́.
11 Сино́ве Арваду та ві́йсько твоє — навко́ло на мурах твоїх, а Ґаммадеї на ба́штах твоїх пробува́ли, щити́ свої вішали навколо на мурах твоїх, — вони доверши́ли окрасу твою.
12 Тарші́ш був для те́бе купцем через много́ту багатства усякого; срі́блом, залізом, циною й оливом платили вони за крам твій.
13 Яван, Тувал та Мешех — це купці твої, — людську душу та мідяні речі давали вони за замі́нний крам твій.
14 З дому Тоґарми давали коні, і верхівців, і мулів за крам твій.
15 Сино́ве Дедану — твої покупці́; числе́нні острови́ — торгували з тобою, — рога́ми слоно́вої кости й геба́новим деревом звертали данину твою.
16 Арам — твій купець через многість виро́бів твоїх; руби́н, пурпу́ру, і квітча́сту ткани́ну, і віссо́н, і кора́лі та дорогоці́нний камінь давали тобі за крам твій.
17 Юда й Ізраїлів Край — це купці твої; пшеницю з Мінніту, солодо́щі, і мед, і оли́ву й бальза́м давали вони за замі́нний крам твій.
18 Дамаск — твій купець через многість виро́бів твоїх, через многість багатства усякого, вином із Хелбону та білою вовною.
19 Ведан та Яван із Уззалу давали тобі́ за крам залізо обро́блене, бальза́м та очере́т, — було це замінним кра́мом твоїм.
20 Дедан — твій купець килимка́ми до сі́дел при їждженні.
21 Арабія та всі кеда́рські князі́ — покупці це твоєї руки; ягня́тами, і барана́ми, і козла́ми, — ними торгі́вля твоя.
22 Купці Шеви й Рами — покупці це твої, — коштовним бальза́мом, і дорогим усіля́ким камінням та злотом давали вони за това́р твій.
23 Харан, і Ханне, і Еден, купці Шеви, Ашшу́р та Кілмад — це твої покупці́.
24 Це твої покупці́ коштовним убра́нням: покрива́лами блаки́тними, і квітча́стими, і багатокольоро́вими тка́ними ви́робами, міцни́ми шну́рами пов'я́заними за крам твій.
25 Кораблі із Таршішу — твої карава́ни, для краму твого замі́нного, — і став ти багатим, і став дуже славним у серці морі́в.
26 На воду велику тебе завели́ твої веслярі́, і в серці морів східній вітер розі́б'є тебе́.
27 Багатство твоє та крам твій, і ви́роби твої замі́нні, морепла́вці твої і твої щоглярі́, ті, що латають пробо́ї твої, і ті, що міняють замі́нний крам твій, і всі твої вояки́, які в тебе, і всі збори твої, що серед тебе, — попа́дають в серці морі́в в дні упа́дку твого́!
28 На ле́мент твоїх щоглярі́в затремтя́ть вали мо́рські,
29 і посхо́дять з своїх кораблів усі веслярі́, морепла́вці, всі морські́ щоглярі́, — на землі постаю́ть.
30 І заголо́сять за тебе вони тужним голосом, і кричатимуть гірко, і свої го́лови по́рохом пообсипають, у по́пелі будуть кача́тись!
31 І зроблять собі ради тебе жало́бную ли́сину, і себе́ опере́жуть вере́тами, і плакатимуть за тобою в гірко́ті душі гірки́м голосі́нням.
32 І пісню жало́би сини їхні зді́ймуть про тебе, і над тобою співа́тимуть жа́лібно: „Хто інший, як Тир, — посере́дині моря зруйно́ваний?
33 Коли приплива́ли ви́роби твої із морі́в, насища́в ти числе́нні наро́ди; многото́ю багатства твого та ви́робів замі́нних твоїх ти збага́чував зе́мських царі́в!
34 Тепер же, коли ти розбитий на морі, у водних глиби́нах, то замінний ви́ріб твій і всі збори твої серед тебе попа́дали.
35 Над тобою стовпі́ють усі остров'я́ни, а їхні царі затремтіли від жа́ху, засльози́лися їхні обличчя!
36 Купці серед наро́дів глузли́во свистя́ть над тобою,— ти по́страхом став, і не буде навіки тебе́!“
Єзекіїль 28
1 І було́ мені слово Господнє таке:
2 „Сину лю́дський, скажи кня́зеві Тиру: Так говорить Господь Бог: за те, що пови́щилось серце твоє й ти сказав: „Я Бог, сиджу́ на Божому престолі в серці морі́в“, а ти тільки люди́на, а не Бог, хоч ставив своє серце нарівні з серцем Божим.
3 Ось ти мудріший від Даниї́ла, — кожен мудрець не прилу́читься до тебе.
4 Своєю мудрістю та своїм розумом набув ти собі багатство, і назгрома́див золота та срібла в скарбни́цях своїх.
5 Великою своєю мудрістю та торгівлею своєю помно́жив ти багатство своє, і пови́щилось твоє серце багатством своїм!
6 Тому так говорить Господь Бог: За те, що ти ставиш своє серце нарівні з серцем Божим,
7 тому ось Я спрова́джу на тебе чужих, насильників поміж наро́дами, і вони повитяга́ють мечі свої на красу́ твоєї мудрости, і знева́жать красу́ твою.
8 Вони скинуть тебе в могилу, і помреш ти смертю пробитого в серці морів.
9 Чи справді ти скажеш: „Я бог!“ перед уби́вником своїм, а ти ж тільки люди́на, а не Бог, у руці тих, що зневажа́ють тебе?
10 Ти помреш смертю необрі́занців, від руки чужих, бо Я це сказав, говорить Господь Бог!“
11 І було мені слово Господнє таке:
12 „Сину лю́дський, здійми жало́бну пісню на ти́рського царя, та й скажеш йому: Так говорить Господь Бог: Ти печать доскона́лости, повен мудрости, і корона краси́.
13 Ти пробува́в ув Еде́ні, садку́ Божому: усякий дорогий камінь — на одежі твоїй: карнео́ль, топа́з і я́спіс, хризолі́т, сога́м, і о́нікс, сапфі́р, рубі́н і смара́гд, і золото; знаряддя бубнів твоїх та сопі́лок твоїх були́ в тебе ще дня, коли був ти ство́рений, були вони нагото́влені.
14 Ти пома́заний Херувим хорони́тель, і Я дав тебе на святу го́ру Божу, ти ходив посеред огни́стого камі́ння.
15 Ти був бездога́нний у своїх дорогах від дня твого ство́рення, аж поки не знайшлася на тобі несправедливість.
16 Через велику торгі́влю твою твоє нутро́ перепо́внилось наси́ллям, і ти прогрішив. Тому́ Я знева́жив тебе, щоб не був ти на Божій горі, і погубив тебе, хорони́телю Херуви́ме, з сере́дини огни́стого камі́ння.
17 Стало високим твоє серце через красу́ твою, ти занапасти́в свою мудрість через свою красу́. Кинув Я тебе на землю, дав тебе перед царями, щоб дивились на тебе.
18 Многото́ю провин своїх, через кривду торгі́влі своєї зневажив ти святині свої. І вивів Я огонь з твоєї сере́дини, і він поже́р тебе, і Я зробив тебе по́пелом на землі на оча́х усіх, хто бачить тебе.
19 Усі, хто знає тебе серед народів, остовпіють над тобою; ти по́страхом станеш, і не буде тебе аж навіки!“
20 І було мені слово Господнє таке:
21 „Сину лю́дський, зверни своє обличчя до Сидо́ну, і пророку́й на нього,
22 та й скажеш: так говорить Господь Бог: Ось Я на тебе, Сидо́не, і буду шано́ваний серед тебе, і пізнають, що Я — Господь, коли робитиму на нього при́суди, і коли покажу́ Свою святість серед нього.
23 І пошлю на нього морови́цю та кров на його вулиці, і впаде́ серед нього пробитий, що при́йде на нього знавко́ла, і пізнають, що Я — Госпо́дь.
24 І не буде вже для Ізраїлевого дому колю́чої терни́ни та будя́ччя, що прино́сить біль зо всіх їхніх око́лиць, що пого́рджують ними, і пізнають вони, що Я — Господь Бог.
25 Так говорить Господь Бог: Коли Я позбираю Ізраїлів дім із наро́дів, між якими вони розпоро́шені, то Я покажу́ на ньому Свою святість на оча́х наро́дів, і вони осядуть на землі своїй, яку Я дав Своєму рабові Якову.
26 І осядуть вони на ній безпе́чно, і будува́тимуть доми́ та садитимуть виноградники, і будуть сидіти безпечно, коли Я чинитиму при́суди на всіх тих, що пого́рджують ними з їхнього довкі́лля. І пізнають вони, що Я — Господь, їхній Бог!“