¹ І зняла́ зойк уся та громада, та й заголосила. І плакав народ той тієї ночі.

² І нарікали на Мойсея та на Аарона всі Ізраїлеві сини. І сказала до них вся громада: „О, якби ми померли були́ в єгипетськім кра́ї, або щоб ми померли були в цій пустині!

³ І нащо Господь провадить нас до того кра́ю, щоб нам попа́дати від меча? Жінки́ наші та діти наші стануть здо́биччю... Чи не краще нам верну́тися до Єгипту?“

⁴ І сказали вони один до о́дного: „Оберімо собі го́лову, та й вертаймось до Єгипту!“

⁵ I впали Мойсей та Аарон на обличчя свої перед усім збором громади Ізраїлевих синів.

⁶ А Ісу́с, син Нави́нів, та Калев, син Єфуннеїв, із тих, що розвідували той Край, пороздирали одежу свою,

⁷ та й сказали до всієї громади Ізраїлевих синів, говорячи: „Той край, що перейшли́ ми по ньому, щоб розвідати його, край той дуже-дуже хороший!

⁸ Якщо Господь уподо́бає Собі нас, то впровадить нас до того Кра́ю, і дасть його нам, край, який тече молоком та медом.

⁹ Тільки не бунтуйтесь проти Господа, — і не бійтеся наро́ду того кра́ю, бо вони — хліб для нас! Їхня тінь відійшла від них, а з нами Господь, — не бійтеся їх!

¹⁰ І сказала була вся громада, щоб камі́нням закидати їх, та слава Господня появилася в скинії заповіту всім Ізра́їлевим синам...

¹¹ І промовив Господь до Мойсея: „Аж доки буде цей наро́д зневажа́ти Мене, і аж доки не будуть вони ві́рувати в Мене, у всі ті озна́ки, що Я учинив був серед нього?

¹² Ударю його поразою, і позба́влю його насліддя, а тебе зроблю́ народом більшим і сильнішим від нього“.

¹³ І сказав Мойсей до Господа: „І почує Єгипет, що Ти з-посеред нього вивів Своєю силою наро́д цей,

¹⁴ та й скаже до ме́шканців цього кра́ю, які чули, що Ти Господь серед цього наро́ду, що око-в-око являєшся Ти, Господи, а хмара Твоя стоїть над ними, і що Ти ходиш перед ними в стовпі хмари вдень, а в стовпі огню вночі, —

¹⁵ якщо заб'єш Ти цей наро́д, як одну люди́ну, то скажуть ті люди, що чули слух про Тебе, говорячи:

¹⁶ Через неспромо́жність Господа впрова́дити той народ до кра́ю, якого Він заприся́г був їм, вигубив їх у пустині.

¹⁷ А тепер нехай же звели́читься сила Господня, як Ти наказав був, говорячи:

¹⁸ „Господь довготерпели́вий, і багатомилости́вий, Він прощає провину та пере́ступ, і не очистить винного, а карає провину батьків на третіх і на четвертих поколі́ннях“.

¹⁹ Прости ж провину цього народу через велику милість Свою, як проща́в Ти цьому наро́дові від Єгипту й аж сюди!“

²⁰ А Господь сказав: „Я простив за словом твоїм.

²¹ Але, як Я живий, — слава Господня напо́внить увесь оцей край.

²² Тому́ всі ті люди, що бачили славу Мою та озна́ки Мої, що чинив Я в Єгипті та в пустині, але випробо́вували Мене оце десять раз та не слухалися голосу Мого,

²³ поправді кажу, — не побачать вони того кра́ю, що Я заприсяг був їхнім батькам. І всі, хто зневажає Мене, не побачать його́!

²⁴ Але раб Мій Калев за те, що з ним був дух інший, і він вико́нував накази Мої, то Я введу́ його до того краю, куди він увійшов був, і пото́мство його оволодіє ним.

²⁵ А амалики́тянин та ханаане́янин сидить у долині. Узавтра оберніться, та й руша́йте на пустиню дорогою Червоного моря!“

²⁶ І Господь промовляв до Мойсея й до Ааро́на, говорячи:

²⁷ „Аж доки цій злій громаді нарікати на Мене? Наріка́ння Ізраїлевих синів, що вони нарікають на Мене, Я чув.

²⁸ Скажи їм: Живий Я! Мова Господня: Поправді кажу, — як ви говорили до ушей Моїх, так Я зроблю́ вам.

²⁹ У цій пустині попа́дають ваші трупи, та всі перелічені ваші всім вашим числом від віку двадцяти́ літ і вище, що нарікали на Мене.

³⁰ Поправді кажу, — ви не ввійдете до того кра́ю, що Я підносив був на присягу руку Свою, що будете перебувати в нім, — окрім Калева, сина Єфуннеєвого, та Ісуса, сина Нави́нового.

³¹ А діти ваші, що про них казали ви: станете здо́биччю ворогові, то впрова́джу Я їх, і пізнають вони цей край, яким ви обри́дили.

³² І ваші власні трупи попа́дають у цій пустині!

³³ А ваші сини будуть блукати на пустині со́рок літ, і відповідатимуть за зраду вашу, аж поки ви́гинуть ваші трупи на пустині.

³⁴ Числом тих днів, що розві́дували ви той край, сорок день, будете ви нести ваші гріхи по року за день — сорок літ, і пізнаєте, що значить бути покинутими Мною!

³⁵ Я, Господь, говорив: Поправді кажу, — оце зроблю́ всій цій злій громаді, що змовляється проти Мене: у цій пустині вигинуть, і тут повмирають“.

³⁶ А ті люди, яких Мойсей послав був розві́дати той край, коли вернулися, то зробили, що вся громада нарікала на нього, і пустили злу вістку на той край,

³⁷ то ті люди, що пустили були злу вістку на той край, повмирали від пора́зи перед Господнім лицем.

³⁸ А Ісус, син Нави́нів, та Калев, син Єфуннеїв, жили́ з тих людей, що ходили розвідати той край.

³⁹ І говорив Мойсей ці слова́ до всіх Ізраїлевих синів, — і наро́д був у тяжкій жало́бі!

⁴⁰ І повставали вони рано вранці, та й повихо́дили на верхі́в'я гори, говорячи: „Ось ми, — і ми пі́демо до місця, що Господь був сказав, бо ми прогрішили“.

⁴¹ А Мойсей сказав: „Чому́ ж ви переступаєте нака́з Господній? Таж це не вдасться!

⁴² Не виходьте, бо Господь не серед вас, а то бу́дете побиті своїми ворогами.

⁴³ Бо там перед вами амалики́тянин і ханаане́янин, і ви попа́даєте від меча, бо ви відвернулися від Господа, і не буде Господь із вами“.

⁴⁴ Але вони осмі́лилися вийти на верхів'я гори, а ковче́г свідоцтва Господнього та Мойсей не ру́шилися з-посеред табо́ру.

⁴⁵ І зійшов амаликитянин та ханаанеянин, що сидить на тій горі, та й побили їх, і били їх аж до Хорми.

¹ І Господь промовляв до Мойсея, говорячи:

² „Промовляй до Ізраїлевих синів і скажеш їм: Коли ви вві́йдете до кра́ю ваших осель, що Я даю вам,

³ і принесете огняну́ жертву для Господа, цілопа́лення, або криваву жертву на спо́внення обі́тниці, або в да́рі, або в озна́чених часа́х при споря́дженні любих пахощів для Господа з худоби великої або з худоби дрібно́ї,

⁴ то той, хто приносить, принесе свою жертву для Господа, хлібну жертву, — десяту частину ефи пшеничної муки, мішаної в чверті гіна оливи,

⁵ і вина для литої жертви принесеш чверть гіна на цілопа́лення або для жертви для кожного ягняти.

⁶ Або для барана принесеш хлі́бну жертву, — дві десятих частини ефи пшеничної муки, мішаної в оливі третьої частини гіна.

⁷ І вина для литої жертви третю частину гіна, — принесеш пахощі любі для Господа.

⁸ А коли принесеш молодого бичка як цілопалення, або як жертву на спо́внення обі́тниці, або як мирну жертву для Господа,

⁹ то принесе́ш молодого бичка і хлібну жертву, — три десяті частини ефи пшеничної муки, мішаної в оливі половини гіна.

¹⁰ І принесеш на литу жертву пів гіна вина, — жертва огняна, пахощі любі для Господа.

¹¹ Так буде робитися для одно́го вола, або для одного барана, або для ягняти з-поміж овець, або з-поміж кіз.

¹² За числом жертов, що принесете, так зробите для кожної, за числом їх.

¹³ Кожен тубі́лець так принесе це, щоб принести огняну́ жертву, пахощі любі для Господа.

¹⁴ А коли з вами буде тимчасо́во ме́шкати прихо́дько, або той, що серед вас, — постанова для ваших поколінь, — то він принесе огняну́ жертву, пахощі любі для Господа, — як принесете ви, так принесе й він.

¹⁵ Збори, — постанова одна для вас та для прихо́дька, що ме́шкає тимчасово, — постанова вічна для ваших поколінь: як ви, так і прихо́дько буде перед Господнім лицем!

¹⁶ Один зако́н і одна постанова буде вам і прихо́дькові, що мешкає тимчасово з вами“.

¹⁸ „Промовляй до синів Ізраїлевих, та й скажи їм: Як ви вві́йдете до кра́ю, що Я впроваджую вас туди,

¹⁹ то станеться, коли ви їстимете хліб того кра́ю, — ви принесете прино́шення для Господа.

²⁰ Як початок діж ваших, калача́ принесете на прино́шення, — як прино́шення то́ку, принесете його.

²¹ Від поча́тку діж ваших дасте Господе́ві прино́шення, — постанова для ваших поколінь!

²³ усього, що наказав вам Господь через Мойсея, від дня, коли Господь наказав був і далі для ваших поколінь,

²⁴ то станеться, коли зро́блено по́милку через недо́гляд громади, нехай вся громада принесе одного бичка́, молоде з великої худоби, на цілопа́лення, на пахощі любі для Господа, а хлі́бна його жертва та лита жертва його за постановою, і козла на жертву за гріх.

²⁵ І очистить священик всю громаду синів Ізраїлевих, і буде про́щено їм, бо то по́милка, а вони принесли жертву свою, жертву огняну́ для Господа та жертву свою за гріх перед лице Господнє за свою по́милку.

²⁶ І буде про́щено всій громаді Ізраїлевих синів та прихо́дькові, що мешкає тимчасово серед них, бо то помилко́вий гріх усього наро́ду.

²⁷ А якщо згрішить помилко́во одна душа, то вона принесе однорічну козу на жертву за гріх.

²⁸ І очистить священик ту душу, що помили́лась, що згрішила помилково перед Господнім лицем, на очищення її, — і буде про́щено їй.

²⁹ Тубі́льцеві серед Ізраїлевих синів та прихо́дькові, що мешкає тимчасово серед них, — зако́н один буде вам для того, хто зробить гріх помилково.

³⁰ А та душа, що зробить зухва́лою рукою, — чи з тубі́льця, чи з прихо́дька, — він Господа зневажає, і буде винищена душа та з-посеред наро́ду її.

³¹ Бо він зне́хтував слово Господа, і зламав Його за́повідь, — конче буде винищена душа та, гріх її на ній“.

³³ І привели́ його ті, хто знайшов його, як збирав дро́ва, до Мойсея й до Аарона та до всієї громади.

³⁴ І взяли́ його під сторо́жу, бо не було вирішене, що́ зробити йому.

³⁵ І сказав Господь до Мойсея: „Конче буде забитий цей чоловік, — заки́дати його камінням усій громаді поза табо́ром!“

³⁶ І ви́провадила його вся громада поза та́бір, та й закидала його камінням, — і він помер, як Господь наказав був Мойсеєві.

³⁸ „Промовляй до Ізраїлевих синів, та й скажи їм: Нехай вони зроблять собі кута́си на края́х своїх одеж, вони й їхні покоління, і дадуть на кута́са поли́ блакитну нитку.

³⁹ І буде вона вам за кута́са, — і будете бачити його, і пам'ятатимете всі Господні за́повіді, і виконаєте їх, і не бу́дете оглядатися за серцем своїм та за очима своїми, за якими йдучи́, ви зраджуєте,

⁴⁰ щоб згадували ви та виконували всі Мої заповіді, — і будьте святі для вашого Бога!

⁴¹ Я — Господь, Бог ваш, що вивів вас з єгипетського кра́ю, щоб бути вашим Богом. Я — Господь, Бог ваш!