Псалми 78
1 Псалом Аса́фів. Боже, погани ввійшли до спа́дку Твого́, занечи́стили храм Твій святий, Єрусалим на руїни змінили!
2 Рабів Твоїх трупи вони віддали́ на пожи́ву для птаства небесного, тіло Твоїх богобійних — звіри́ні земні́й.
3 Вони розливали їхню кров, немов воду, в око́лицях Єрусалиму, — і не було́ погреба́льників!
4 Ми стали за га́ньбу для наших сусідів, за нару́гу та по́сміх для наших око́лиць.
5 Аж до́ки, о Господи, гні́ватись будеш наза́вжди, доки буде пала́ти Твій гнів, як огонь?
6 Вилий Свій гнів на людей, що Тебе не пізнали, і на ца́рства, що Йме́ння Твого не кличуть,
7 бо вони з'їли Якова, а мешка́ння його опусто́шили!
8 Не пам'ята́й гріхів пре́дківських нам, — нехай попере́дить нас скоро Твоє милосердя, бо ми зо́всім осла́бли!
9 Поможи нам, Боже нашого спасі́ння, ради слави Йме́ння Твого, і збережи́ нас, і прости наші гріхи ради Ймення Свого́!
10 Чого будуть казати пога́ни: „Де їхній Бог?“ Нехай в наших оча́х між наро́дами стане відо́мою помста за проли́ту кров Твоїх рабів,
11 нехай перед лице Твоє ді́йде стогін в'я́зня! За великістю сили раме́на Твого збережи на смерть прироко́ваних!
12 А нашим сусідам верни семикра́тно на лоно їхнє їхню нару́гу, якою Тебе зневажа́ли, о Господи!
13 А ми, Твій наро́д і отара Твого пасови́ська, будем дя́кувати Тобі вічно, будем оповіда́ти про славу Твою з роду в рід!
Псалми 79
1 Для дириґента хору. На „Лілеї“. Свідо́цтво. Псалом Асафів.
2 Па́стирю Ізраїлів, — послухай же, Ти, що прова́диш, немов ту отару, Йо́сипа, що на Херувимах сидиш, — появися
3 перед обличчям Єфре́ма, і Веніями́на, і Манасі́ї! Пробуди Свою силу, і прийди, щоб спасти нас!
4 Боже, приверни нас, і хай засяє обличчя Твоє, — й ми спасе́мось!
5 Господи, Боже Савао́те, — доки будеш Ти гні́ватися на молитву наро́ду Свого?
6 Ти вчинив був, що їли вони слізний хліб, і їх напоїв Ти сльоза́ми великої міри.
7 Ти нас положи́в супере́чкою нашим сусідам, і насміхаються з нас неприя́телі наші.
8 Боже Савао́те, — приверни́ нас, і хай засяє обличчя Твоє, — й ми спасемось!
9 Виногра́дину Ти переніс із Єгипту, Ти вигнав наро́ди — й її посадив,
10 Ти ви́порожнив перед нею,— і закорени́ла коріння своє, й перепо́внила край,
11 гори покрилися тінню її, а ві́ття її — Божі ке́дри,
12 аж до моря галу́зки її посилаєш, а па́рості її — до ріки́!
13 Але́ нащо вилім зробив Ти в горо́жі її, — і всі нищать її, хто прохо́дить дорогою?
14 Гризе її вепр лісови́й, і звіри́на польова́ виїдає її!
15 Боже Саваоте, — вернися ж, споглянь із небе́с і побач, і відві́дай цього́ виногра́дника,
16 і охорони його, якого насадила прави́ця Твоя, і галу́зку, яку Ти для Себе зміцни́в!
17 В огні виногра́дина спалена, відтята, гинуть від сва́ру обличчя Твого, —
18 нехай буде рука Твоя над мужем Твоєї прави́ці, на лю́дському сині, якого зміцнив Ти Собі!
19 А ми не відступимо від Тебе, Ти нас оживи́ш, і ми будемо Ім'я́ Твоє кликати!
20 Господи, Боже Саваоте, приверни́ нас, і хай засяє обличчя Твоє, — й ми спасе́мось!