Псалми 28
1 Псалом Давидів. Дайте Господу, Божі сини, дайте Господу славу та силу!
2 Дайте Господу славу Іме́ння Його, у препи́шній святині впадіть перед Господом!
3 Голос Господній над во́дами, Бог слави гримить, Господь над великими во́дами!
4 Голос Господній із силою, голос Господній з вели́чністю.
5 Голос Господній ламає кедри́ни, голос Господній торо́щить кедри́ни лива́нські.
6 Він примусить скака́ти Лива́н як теля́, та Си́ріон, мов молоду антило́пу.
7 Голос Господній викре́шує по́лум'я огняне́,
8 голос Господній пустиню тремтіти примушує, Господь чинить пустелю Каде́ша тремтячою.
9 Голос Господній примушує ла́ні тремтіти, й ліси́ обнажає, а в храмі Його все належне Йому виголо́шує: „Слава!“
10 Господь пробува́в в час пото́пу, і буде Господь пробува́ти повік ві́ку Царем!
11 Господь подасть силу наро́ду Своє́му, Господь поблагосло́вить ми́ром наро́д Свій!
Псалми 29
1 Псалом Давидів. Пісня освя́чення дому.
2 Буду Тебе величати, о Господи, бо Ти з глибини́ мене ви́тяг, і не потішив моїх ворогів ради мене!
3 Господи, Боже мій, я кликав до Тебе, — і мене вздорови́в Ти.
4 Господи, вивів Ти душу мою із шео́лу, — Ти мене оживи́в, щоб в могилу не схо́дити мені!
5 Співайте Господе́ві, святії Його, й славте пам'ять святині Його!
6 Бо хвилю триває Він у гніві Своїм, все життя — в Своїй ласці: буває увечорі плач, а радість на ра́нок!
7 А я говорив був у ми́рі своєму: „Я не захита́юсь навіки“!
8 Господи, в ласці Своїй Ти поставив мене на горі́ моїх сил. Як лице Своє Ти захова́в, то збенте́жився я.
9 До Тебе я кличу, о Господи, і блага́ю я Господа:
10 „Яка ко́ристь із кро́ви моєї, коли́ я до гро́бу зійду́? Чи хвалити Тебе буде по́рох? Чи він ви́явить правду Твою?
11 Почуй, Господи, і помилуй мене, Господи, бу́дь мені помічнико́м!“
12 Ти перемінив мені плач мій на радість, жало́бу мою розв'яза́в, і підпереза́в мене радістю,
13 щоб славу співала люди́на Тобі й не замо́вкла! Господи, Боже мій, — повік сла́вити буду Тебе!
Псалми 30
1 Для дириґента хору. Псалом Давидів.
2 На Тебе наді́юсь я, Господи, хай не буду повік засоро́млений, ви́зволь мене в Своїй правді!
3 Нахили Своє ухо до ме́не, скоро мене поряту́й, стань для мене могу́тньою ске́лею, домом тверди́ні, щоб спас Ти мене!
4 Бо ти ске́ля моя та тверди́ня моя, і ради Йме́ння Свого Ти будеш провадити мене́ й керувати мене́!
5 Ти ви́тягнеш з па́стки мене, що на мене тає́мно поста́вили, — бо Ти сила моя!
6 У руку Твою доруча́ю я духа свого́, — і Ти мене ви́зволиш, Господи, Боже правди!
7 Я знена́видив всіх, хто шанує бовва́нів марни́х, я ж наді́юсь на Господа.
8 Я буду радіти та ті́шитися в Твоїй ми́лості, що побачив Ти горе моє, що пригля́нувся Ти до скорбо́ти моєї душі,
9 і мене не віддав в руку ворога, на місці розло́гім поставив Ти ноги мої!
10 Помилуй мене, Господи, бо тісно мені, — від горя вже ви́снажилось моє око, душа моя й нутро моє,
11 бо скінчи́лось життя моє в сму́тку, а роки мої — у квилі́нні, моя сила спіткну́лася через мій гріх, і ви́снажились мої кості!
12 Я в усіх ворогів своїх став посміхо́вищем, надто сусідам своїм, і страхі́ттям — знайо́мим моїм, хто бачить надво́рі мене — утікають від мене!
13 Я забутий у серці, немов той небі́жчик, став я немов та розбита посу́дина.
14 Бо чую багато шепта́ння, страха́ння навко́ло, як змовляються ра́зом на мене, — вони замишляють забрати мою душу,
15 а я покладаю наді́ю на Тебе, о Господи, я кажу́: „Ти мій Бог!“
16 В Твою руку кладу́ свою долю, — Ти ж ви́зволь мене від руки ворогів моїх і моїх переслі́дників!
17 Хай засяє обличчя Твоє на Твого раба, та спаси мене в ласці Своїй,
18 Господи, щоб не бути мені посоро́мленим, що кличу до Тебе! Нехай посоро́млені будуть безбожні, хай замовкнуть та йдуть до шео́лу,
19 нехай заніміють облу́дні уста́, що гидо́ту говорять на праведного із пихо́ю й погордою!
20 Яка величе́зна Твоя доброта́, яку заховав Ти для тих, хто боїться Тебе, яку пригото́вив для тих, хто на Тебе наді́ється перед лю́дськими синами!
21 Ти їх у засло́ні обличчя Свого́ заховаєш від лю́дських тене́т, Ти їх від лихих язиків у наметі сховаєш!
22 Благослове́нний Госпо́дь, що вчинив мені милість чудо́вну Свою в оборо́нному місті!
23 А я говорив у своїм побенте́женні: „Я відрі́заний з-перед оче́й Твоїх!“ Та дійсно Ти вислухав голос блага́ння мого, коли я до Тебе взива́в.
24 Любіть Господа, усі святії Його, — стереже́ Господь вірних, а гордому з лишком відплачує.
25 Будьте сильні, і хай буде міцне́ ваше серце, усі, хто наді́ю поклада́є на Господа!