Псалми 139
1 Для дириґента хору. Псалом Давидів.
2 Ви́зволь мене від люди́ни лихо́ї, о Господи, бережи мене від наси́льника,
3 що в серці своїм замишляють злі речі, що ві́йни щодня виклика́ють!
4 Вони го́стрять свого язика́, як той вуж, отру́та гадю́ча під їхніми у́стами! Се́ла.
5 Пильнуй мене, Господи, від рук нечести́вого, бережи мене від наси́льника, що заду́мали сто́пи мої захита́ти»
6 Чванли́ві сховали на мене тене́та та шну́ри, розтягли́ свою сі́тку при сте́жці, сільця́ розмістили на ме́не! Се́ла.
7 Я сказав Господе́ві: „Ти Бог мій, — почуй же, о Господи, голос блага́ння мого!“
8 Господи, Владико мій, сило мого спасі́ння, що в день бо́ю покрив мою го́лову, —
9 не виконай, Господи, бажань безбожного, не здійсни́ його за́думу! Се́ла.
10 Бода́й голови́ не підне́сли всі ті, хто мене оточи́в, бодай зло їхніх уст їх покрило!
11 Хай при́сок на них упаде́, нехай кине Він їх до огню́, до прова́лля, щоб не встали вони!
12 Злоязи́чна люди́на — щоб міцно́ю вона не була́ на землі, люди́на насильства — бодай лихо спійма́ло її, щоб попхну́ти на поги́біль!
13 Я знаю, що зробить Господь правосу́ддя убогому, при́суд правдивий для бідних, —
14 тільки праведні дя́кувати будуть Іме́нню Твоєму, невинні сидітимуть перед обличчям Твоїм!
Псалми 140
1 Псалом Давидів. Господи, кли́чу до Тебе, — поспіши́ся до мене, почуй же мій голос, як кли́чу до Тебе!
2 Нехай ста́не молитва моя як кади́ло перед лицем Твоїм, підно́шення рук моїх — як жертва вечі́рня!
3 Поклади, Господи, сторо́жу на у́ста мої, стережи́ двері губ моїх!
4 Не дай нахиля́тися серцю моєму до речі лихо́ї, — щоб учи́нки робити безбо́жністю, із людьми, шо чинять пере́ступ, і щоб не ласува́вся я їхніми присма́ками!
5 Як праведний вра́зить мене, — то це милість, а доко́рить мені, — це оли́ва на го́лову, її не відкине моя голова, бо ще і молитва моя проти їхнього зла.
6 Їхні су́дді по скелі розки́дані, та слова́ мої вчують, бо приємні вони.
7 Як дро́ва руба́ють й розко́люють їх на землі, так розки́дані наші кістки́ над отво́ром шео́лу.
8 Бо до Тебе, о Господи, Владико, мої очі, на Тебе наді́юсь — не зруйно́вуй мого життя!
9 Бережи Ти від па́стки мене, що на мене поставили, та від тене́т переступників!
10 Хай безбожні попа́дають ра́зом до сі́тки своєї, а я промину́!
Псалми 141
1 Псалом навча́льний, Давида, коли він був у печері. Молитва.
2 Мій голос до Господа, — я кличу, мій голос до Господа, — я блага́ю!
3 Перед обличчям Його вилива́ю я мову свою, про недолю свою я розка́зую перед обличчям Його́,
4 коли́ омліва́є мій дух у мені. А Ти знаєш дорогу мою: на дорозі, якою ходжу́, па́стку для мене сховали!
5 Право́руч поглянь і побач: немає ніко́го знайо́мого, загинув приту́лок від мене, ніхто не питає за душу мою.
6 Я кличу до Тебе, о Господи, я кажу́: „Ти моє пристано́вище, доля моя у країні живих!“
7 Прислу́хайся ж Ти до блага́ння мого́, бо зробився я зо́всім нужде́нний! Визволь мене від моїх переслі́дників, бо стали сильніші від мене вони!