Псалми 13
1 Для дириґента хору. Давидів. Безу́мний говорить у серці своїм: „Нема Бога!“ Зіпсу́лись вони, і обри́дливий чинять учинок, нема доброчи́нця!
2 Господь дивиться з неба на лю́дських синів, щоб побачити, чи є там розумний, що Бога шукає.
3 Усе повідступа́ло, разом стали бридки́ми вони, нема доброчинця, нема ні одно́го!
4 Чи ж не розуміють всі ті, хто чинить безпра́в'я, хто мій люд поїдає? Вони хліб Господній їдять, та не кличуть Його,
5 Тоді настраши́лися стра́хом вони, бо Бог в праведнім роді.
6 Раду вбогого га́ньбите ви, та Госпо́дь охорона йому.
7 Аби то Він дав із Сіону спасі́ння Ізраїлеві! Як долю Своєму наро́ду пове́рне Господь, то радітиме Яків, втіша́тися буде Ізра́їль!
Псалми 14
1 Псало́м Давидів. Го́споди, хто може перебувати в наме́ті Твоїм? Хто ме́шкати може на святій Твоїй горі? —
2 Той, хто в невинності ходить, і праведність чинить, і правду говорить у серці своїм,
3 хто не обмовля́є своїм язиком, і злого не чинить для друга свого, і свого ближнього не зневажає!
4 Обридли́вий погорджений в очах його, і він богобі́йних шанує, присягає, для себе хоча б і на зло, — і дотримує;
5 не дає свого срі́бла на ли́хву, і не бере на невинного пі́дкупу. Хто чинить таке, — ніко́ли той не захита́ється!
Псалми 15
1 Золота пісня Дави́дова. Хорони́ мене, Боже, — я бо до Тебе вдаю́ся!
2 Я сказав Господе́ві: „Ти Бог мій і — добро моє тільки в Тобі!“
3 До святих, які на землі, що шляхе́тні вони, — до них все жада́ння моє!
4 Нехай мно́жаться сму́тки для тих, хто набув собі інших богів, — я не буду прино́сить їм ли́вної жертви із крови, і їхніх іме́н не носитиму в устах своїх!
5 Господь — то частина спа́дку мого та чаші моєї, Ти долю мою підпира́єш!
6 Ча́стки припали для мене в хороших місцях, і гарна для мене спа́дщина моя!
7 Благословляю я Господа, що радить мені, на́віть ноча́ми навчають мене мої ни́рки.
8 Уявляю я Господа перед собою постійно, бо Він по правиці моїй, — й я не буду захитаний!
9 Через те моє серце радіє та дух весели́ться, — і тіло моє спочиває безпечно!
10 Бо Ти не опу́стиш моєї душі до шео́лу, не попу́стиш Своєму святому побачити тлі́ння!
11 Дорогу життя Ти покажеш мені: радість велика з Тобою, за́вжди блаженство в прави́ці Твоїй!
Псалми 16
1 Молитва Дави́дова. Вислухай, Го́споди, правду мою, послухай блага́ння моє! Почуй молитву мою із уст необлу́дних!
2 Від Твого лиця нехай вирок мій ви́йде, а очі Твої нехай бачать мою правоту́!
3 Ти ви́пробував моє серце, навісти́в уночі, перетопи́в Ти мене, — й не знайшов чогось злого. І розду́мував я, щоб лихе з моїх уст не вихо́дило,
4 а в лю́дських діла́х, за словом уст Твоїх, я стерігся доріг гнобителя.
5 Зміцняй сто́пи мої на доро́гах Твоїх, щоб кро́ки мої не хита́лися!
6 Я кли́чу до Тебе, бо відповіси́ мені, Боже, — нахили Своє ухо до мене, вислухай мову мою,
7 покажи дивну милість Свою, Спасителю тих, хто вдає́ться до Тебе від заколо́тників проти прави́ці Твоєї.
8 Хорони Ти мене, як зіни́цю Свою, дочку ока, у тіні Своїх крил заховай Ти мене
9 від безбожних, що гублять мене, — смертельні мої вороги оточили мене!
10 То́вщем замкнули вони своє серце, уста їхні говорять бундю́чно.
11 Вороги оточили тепер наші кро́ки, наставили очі свої, щоб мене повалити на землю.
12 Із них кожен подібний до лева, що ша́рпати прагне, й як левчук, що сидить в укритті́.
13 Устань же, о Господи, — його попере́дь, кинь його на коліна! Мечем Своїм душу мою збережи від безбожного,
14 від людей рукою Своєю, Господи, від людей цього світу, що частка їхня в цьому житті, що Ти скарбом Своїм наповня́єш їхнє че́рево! Ситі їхні сини, останок же свій для дітей вони ли́шать.
15 А я в правді побачу обли́ччя Твоє, і, збудившись, наси́чусь Твоєю подо́бою!