Псалми 128
1 Пісня проча́н. Багато гноби́ли мене від юна́цтва мого́, — нехай но Ізраїль пові́сть!
2 Багато гноби́ли мене від юна́цтва мого́, та мене не поду́жали!
3 Ора́ли були́ на хребті́ моїм плугатарі́, поклали вони довгі бо́розни,
4 та Господь справедливий, — Він шну́ри безбожних порва́в!
5 Нехай посоро́млені бу́дуть, і хай повідступа́ють назад усі ті, хто Сіона нена́видить!
6 Бодай стали вони, як трава на даха́х, що всихає вона, поки ви́росте,
7 що нею жмені своєї жнець не напо́внить, ані обере́мка свого в'яза́льник,
8 і не скаже прохо́жий до них: „Благослове́ння Господнє на вас, благословля́ємо вас Ім'я́м Господа!“
Псалми 129
1 Пісня проча́н. З глибини́ я взива́ю до Тебе, о Господи:
2 Господи, ночуй же мій голос! Нехай уші Твої будуть чу́лі на голос блага́ння мого́!
3 Якщо, Господи, бу́деш зважа́ти на беззако́ння, — хто всто́їть, Влади́ко?
4 Бо в Тебе проба́чення, щоб боятись Тебе.
5 Я наді́юсь на Господа, має надію душа моя, і на слово Його я впова́ю.
6 Виглядає душа моя Господа більш, ніж пора́нку сторо́жа, що до ранку вона стереже́.
7 Хай наді́ю складає Ізра́їль на Господа, бо з Господом милість, і велике визво́лення з Ним,
8 і Ізра́їля ви́зволить Він від усіх його про́гріхів!
Псалми 130
1 Пісня прочан. Давидова. Господи, серце моє не пишни́лось, і очі мої не підно́сились, і я не ганя́всь за реча́ми, що більші й дивніші над мене!
2 Таж я втихоми́рював і заспоко́ював душу свою, як дитя, від перс мами своєї відлу́чене, як дити́на відлу́чена в мене душа моя!
3 Хай наді́ю складає Ізраїль на Господа відтепе́р аж наві́ки!
Псалми 131
1 Пісня проча́н. Згадай, Господи, про Давида, про всі його му́ки,
2 що клявсь Господе́ві, присяга́вся був Сильному Якова:
3 „Не ввійду́ я в наме́т свого дому, не зійду́ я на ложе постелі своєї,
4 не дам сну своїм о́чам, дріма́ння пові́кам своїм,
5 аж поки не знайду́ я для Господа місця, місця перебува́ння для Сильного Якова“!
6 Ось ми чули про Нього в Ефра́фі, на Яа́рських полях ми знайшли Його.
7 Увійдім же в мешка́ння Його, поклоні́мось підні́жкові ніг Його!
8 Встань же Господи, йди до Свого відпочи́нку, Ти й ковчег сили Твоєї!
9 Священики Твої хай зодя́гнуться в правду, і будуть співати Твої богобі́йні!
10 Ради Давида, Свого раба, не відве́ртай лиця́ від Свого́ помаза́нця.
11 Господь присягнув був Давидові правду, і не відступить від неї: „Від пло́ду утро́би твоєї Я посаджу́ на престолі твоїм!
12 Якщо бу́дуть сино́ве твої пильнува́ти Мого́ заповіта й свідо́цтва Мого, що його Я навча́тиму їх, то й сини їхні на вічні віки́ будуть сидіти на троні твоїм!“
13 Бо вибрав Сіо́на Госпо́дь, уподо́бав його на осе́лю Собі:
14 „То місце Мого відпочинку на вічні віки́, пробуватиму тут, бо його уподо́бав, —
15 пожи́ву його щедро благословлю́, і хлібом убогих його нагоду́ю!
16 Священиків його зодягну́ у спасі́ння, а його богобійні співатимуть радісно.
17 Я там ви́рощу рога Давидового, для Свого помаза́нця вготую світи́льника, —
18 ворогів його со́ромом позодяга́ю, а на ньому корона його буде ся́яти“!
Псалми 132
1 Пісня проча́н. Давидова. Оце яке добре та гарне яке, — щоб жи́ти братам одноку́пно!
2 Воно — як та добра оли́ва на го́лову, що сплива́є на бо́роду, Ааро́нову бо́роду, що спливає на кі́нці одежі його!
3 Воно — як хермо́нська роса́, що спадає на го́ри Сіо́ну, бо там наказав Господь благослове́ння, повікві́чне життя!