Псалми 118
49 Пам'ятай про те слово Своє́му рабові, що його наказав Ти чекати мені.
50 Це розра́да моя в моїм горі, як слово Твоє оживля́є мене.
51 Гордуни́ насміхалися з мене зана́дто, та я не відступив від Зако́ну Твого́!
52 Твої при́суди я пам'ята́ю відвіку, о Господи, — і раді́ю!
53 Буря мене обгорну́ла через нечестивих, що Зако́на Твого опускають!
54 Спі́ви для мене — Твої постано́ви у домі моєї мандрі́вки.
55 Я вночі пам'ятаю Ім'я́ Твоє, Господи, і держу́ся Зако́ну Твого́!
56 Оце сталось мені, бо нака́зів Твоїх я держу́ся.
57 Я сказав: „Моя доля, о Господи, щоб держа́тись мені Твоїх слів“.
58 Я благаю Тебе цілим серцем: Учини мені милість за словом Своїм!
59 Я розва́жив доро́ги свої, й до свідо́цтв Твоїх но́ги свої зверну́в.
60 Я спішу́ й не барю́ся вико́нувати Твої заповіді.
61 Тене́та безбожних мене оточи́ли, та я не забув про Зако́на Твого.
62 Опівно́чі встаю я, щоб скласти подяку Тобі за при́суди правди Твоєї.
63 Я при́ятель всім, хто боїться Тебе́, й хто нака́зи Твої береже́!
64 Милосердя Твого, о Го́споди, повна земля, — навчи Ти мене Своїх постано́в!
65 Ти з рабом Своїм добре зробив, Господи, за словом Своїм.
66 Навчи мене доброго розуму та пізнава́ння, бо в заповіді Твої ві́рую я!
67 Доки я не стражда́в, блудив був, та тепер я держусь Твого слова.
68 Ти добрий, і чиниш добро́, — навчи Ти мене Своїх постано́в!
69 Гордуни́ вимишляють на мене неправду, — а я цілим серцем держуся нака́зів Твоїх.
70 Зробилось нечуле, як лій, їхнє серце, — а я розкошу́ю з Зако́ну Твого.
71 Добре мені, що я зму́чений був, — щоб навчитися Твоїх постано́в!
72 Ліпший для мене Зако́н Твоїх уст, аніж тисячі золота й срібла.
73 Руки Твої створи́ли мене й збудува́ли мене́, — подай мені розуму, й хай я навчу́сь Твоїх за́повідей!
74 Хто боїться Тебе, ті побачать мене та й зрадіють, бо я Твого сло́ва чекаю!
75 Знаю я, Господи, що справедли́ві були́ Твої при́суди, і справедли́во мене понижа́в Ти.
76 Нехай буде милість Твоя на розра́ду мені, — за словом Твоїм до Свого раба.
77 Нехай зі́йде на мене Твоє милосердя, — й я жи́тиму, бо Зако́н Твій — розра́да моя.
78 Нехай гордуни́ посоро́млені будуть, бо робили нечесно, а я буду розду́мувати про нака́зи Твої.
79 До ме́не пове́рнуться ті, хто боїться Тебе, — і пізна́ють свідо́цтва Твої.
80 Нехай серце моє буде чисте в Твоїх постано́вах, щоб я не посоро́мився!
81 Душа моя слабне від ту́ги за спасі́нням Твоїм, — чекаю я слова Твого!
82 За словом Твоїм га́снуть очі мої та питають: „Коли Ти потішиш мене?“
83 Хоч я став, як той міх у диму́, та Твоїх постано́в не забув.
84 Скільки днів для Твого раба? Коли при́суда зробиш моїм переслі́дникам?
85 Гордуни́ покопа́ли були мені я́ми, що не за Зако́ном Твоїм.
86 Усі Твої за́повіді справедливі; неправдиво мене переслі́дують, — допоможи́ Ти мені!
87 Ма́лощо не погуби́ли мене на землі, — та я не покинув нака́зів Івоїх!
88 Оживи́ Ти мене за Своїм милосердям, — і я буду триматися свідчення уст Твоїх!
89 Навіки, о Господи, слово Твоє в небеса́х пробува́є.
90 З роду в рід Твоя правда; Ти землю поставив — і стала вона, —
91 усі за Твоїми суда́ми сьогодні стоять, бо раби Твої всі.
92 Коли б не Зако́н Твій, розра́да моя, то я був би загинув в недолі своїй!
93 Я повік не забу́ду нака́зів Твоїх, бо Ти ними мене оживля́єш.
94 Твій я, спаси Ти мене, бо нака́зів Твоїх я шукаю!
95 Чека́ють безбожні забити мене, а я про свідо́цтва Твої розважаю.
96 Я бачив кінець усього́ доскона́лого, але́ Твоя заповідь ве́льми широка!
97 Як я коха́ю Зако́на Твого́, цілий день він — розмова моя!
98 Твоя за́повідь робить мудрішим мене від моїх ворогів, — вона бо навіки моя!
99 Я став розумніший за всіх своїх учителі́в, — бо свідо́цтва Твої — то розмова моя!
100 Став я мудріший за ста́рших, — бо держуся нака́зів Твоїх!
101 Я від кожної злої дороги повстри́мую но́ги свої, щоб держа́тися сло́ва Твого.
102 Я не ухиляюся від Твоїх при́судів, Ти бо навчаєш мене.
103 Яке то солодке слово Твоє для мого піднебі́ння, солодше від меду воно моїм у́стам!
104 Від нака́зів Твоїх я мудріший стаю, тому́ то нена́виджу всяку дорогу неправди!