Псалми 103
1 Благослови, душе моя, Господа! Господи, Боже мій, Ти ве́льми великий, зодягну́вся Ти в ве́лич та в славу!
2 Зодягає Він світло, як ша́ти, небеса́ простягає, немов би заві́су.
3 Він ставить на во́дах пала́ти Свої, хма́ри кладе за Свої колесни́ці, ходить на кри́лах вітро́вих!
4 Він чинить вітри́ за Своїх посланці́в, палю́чий огонь — за Своїх слуг.
5 Землю Ти вгрунтува́в на осно́вах її, щоб на вічні віки вона не захита́лась,
6 безо́днею вкрив Ти її, немов шатою. Стала вода над гора́ми, —
7 від погро́зи Твоєї вона втекла́, від гу́ркоту грому Твого побігла вона, —
8 виходить на го́ри та схо́дить в доли́ни, на місце, що Ти встанови́в був для неї.
9 Ти границю поклав, щоб її вона не перейшла́, щоб вона не верну́лася землю покрити.
10 Він джере́ла пускає в пото́ки, що пливуть між гора́ми,
11 напува́ють вони всю пільну́ звірину́, ними дикі осли́ гасять спра́гу свою.
12 Птаство небесне над ними живе, видає воно голос з-посе́ред галу́зок.
13 Він напоює горн з пала́ців Своїх, із плоду чи́нів Твоїх земля си́титься.
14 Траву для худоби виро́щує, та зелени́ну для праці люди́ні, щоб хліб добува́ти з землі,
15 і вино, що серце люди́ні воно звеселя́є, щоб більш від оливи блищало обличчя, і хліб, що серце люди́ні зміцня́є.
16 Насичуються Господні дере́ва, ті ке́дри лива́нські, що Ти насади́в,
17 що там ку́бляться пта́хи, бузько́, — кипари́си мешка́ння його.
18 Го́ри високі — для диких кози́ць, скелі — схо́вище ске́льним звіри́нам.
19 і місяця Він учинив для озна́чення ча́су, сонце знає свій за́хід.
20 Темноту́ Ти наво́диш — і ніч настає, в ній пору́шується вся звіри́на лісна́, —
21 рича́ть левчуки́ за здоби́чею та шукають від Бога своєї пожи́ви.
22 Сонце ж засвітить — вони повтікають, та й кладуться по но́рах своїх.
23 Люди́на виходить на працю свою, й на роботу свою аж до ве́чора.
24 Які то числе́нні діла Твої, Господи, — Ти мудро вчинив їх усіх, Твого тво́рива повна земля!
25 Ось море велике й розло́го-широ́ке, — там повзю́че, й числа їм немає, звіри́на мала́ та велика!
26 Ходять там кораблі, там той левіята́н, якого створив Ти, щоб ба́витися йому в мо́рі.
27 Вони всі чекають Тебе, — щоб Ти ча́су свого поживу їм дав.
28 Даєш їм — збирають вони, руку Свою розкрива́єш — добром насича́ються.
29 Ховаєш обличчя Своє — то вони переля́кані, забираєш їм духа — вмирають вони, та й верта́ються до свого по́роху.
30 Посилаєш Ти духа Свого — вони тво́ряться, і Ти відновля́єш обличчя землі.
31 Нехай буде слава Господня навіки, хай діла́ми Своїми радіє Господь!
32 Він погляне на землю — й вона затремти́ть, доторкне́ться до гір — і диму́юти вони!
33 Я буду співати Господе́ві в своє́му житті, буду грати для Бога мого, аж поки живу́!
34 Буде приємна Йому моя мова, — я Господом буду радіти!
35 Неха́й згинуть грі́шні з землі,а безбожні — немає вже їх! Благослови, душе моя, Господа! Алілу́я!
Псалми 104
1 Дякуйте Господу, кличте Ім'я́ Його́, серед наро́дів звіщайте про чи́ни Його!
2 Співайте Йому, грайте Йому, говоріть про всі чу́да Його́!
3 Хваліться святим Його Йме́нням, хай ті́шиться серце шука́ючих Господа!
4 Пошу́куйте Господа й силу Його, лице Його за́вжди шукайте!
5 Пам'ятайте про чу́да Його, які Він учинив, про озна́ки Його та про при́суди уст Його,
6 ви, насіння Авраама, раба Його, сини Яковові, вибра́нці Його́!
7 Він — Госпо́дь, Бог наш, по ці́лій землі Його при́суди!
8 Він пам'ятає наві́ки Свого заповіта, те слово, яке наказав був на тисячу родів,
9 що склав Він його з Авраа́мом, і прися́гу Свою — для Ісака.
10 Він поставив її за Зако́на для Якова, Ізраїлеві — заповітом навіки,
11 говорячи: „Я дам тобі Край ханаа́нський, частину спа́дщини для вас“!
12 Тоді їх було́ невелике число, нечисле́нні були та прихо́дьки на ній,
13 і ходили вони від наро́ду до наро́ду, від царства до іншого лю́ду.
14 Не дозво́лив ніко́му Він кри́вдити їх, і за них Він царям докоря́в:
15 „Не дото́ркуйтеся до Моїх помаза́нців, а пророкам Моїм не робі́те лихого!“
16 І покликав Він голод на землю, всяке хлі́бне стебло́ полама́в.
17 Перед їхнім обличчям Він мужа послав, — за раба Йо́сип про́даний був.
18 Кайда́нами му́чили но́ги його, залізо пройшло в його тіло,
19 аж до ча́су випо́внення сло́ва Його, — слово Господнє його було ви́явило.
20 Цар послав — і його розв'яза́в, воло́дар народів — і його був звільни́в.
21 Він настанови́в його паном над домом своїм, і воло́дарем над усім маєтком своїм,
22 щоб в'язни́в він його можновла́дців по волі своїй, а старших його умудря́в.
23 І Ізраїль прибув до Єги́пту, і Яків заме́шкав у Ха́мовім кра́ї.
24 А наро́д Свій Він сильно розмно́жив, і зробив був рясні́шим його від його ворогів.
25 Він переміни́в їхнє серце, щоб народа Його ненави́діли, щоб брались на хи́трощі проти рабів Його.
26 Він послав був Мойсея, Свого раба, Аарона, що вибрав його,
27 — вони положили були серед них Його ре́чі знаме́нні, та чу́да у Ха́мовім кра́ї.
28 Він темно́ту наслав — і поте́мніло, і вони не проти́вились слову Його.
29 Він перемінив їхню воду на кров, і вмори́в їхню рибу.
30 Їхній край зарої́вся був жа́бами, навіть в поко́ях царів їхніх.
31 Він сказав — й прибули́ рої мух, воші в ці́лому о́бширі їхньому.
32 Він градом зробив їхній дощ, палю́чий огонь — на їхню землю.
33 І Він повибивав виноград їхній та фіґове дерево їхнє, і дереви́ну на о́бширі їхньому повило́млював.
34 Він сказав — і найшла сарана́ та гу́сінь без ліку, —
35 усю ярину́ в їхнім кра́ї поже́рла, і плід землі їхньої з'їла.
36 I Він повбивав усіх пе́рвістків в їхньому краї, поча́ток усякої їхньої сили.
37 І Він ви́провадив їх у срі́блі та в золоті, і серед їхніх племе́н не було́, хто б спіткну́вся.
38 Єгипет радів, коли вийшли вони, бо страх перед ними напа́в був на них.
39 Він хмару простяг на заслону, а огонь — на осві́тлення ночі.
40 Зажадав був Ізраїль — і Він перепели́ці наслав, і хлібом небесним Він їх годува́в.
41 Відчинив був Він скелю — й лину́ла вода, потекли́ були ріки в пустинях,
42 бо Він пам'ятав за святе Своє слово, за Авраама, Свого раба.
43 І Він з радістю вивів наро́д Свій, зо співом — вибра́нців Своїх,
44 І їм землю наро́дів роздав, і посі́ли вони працю лю́дів,
45 щоб вико́нували Його за́повіді, та зако́ни Його берегли́! Алілу́я!