Псалми 1
6 дорогу бо праведних знає Госпо́дь, а дорога безбожних загине!
Псалми 2
1 Чого то племе́на бунтують, а наро́ди задумують ма́рне?
2 Зе́мні царі повстають, і князі нара́джуються ра́зом на Господа та на Його Помаза́нця:
3 „Позриваймо ми їхні кайда́ни, і поскидаймо із себе їхні пу́та!
4 Але Той, Хто на небеса́х пробува́є — посміється, Владика їх висміє!
5 Він тоді в Своїм гніві промовить до них, і настра́шить їх Він у Своїм пересе́рді:
6 „Я ж помазав Свого Царя на Сіон, святу го́ру Свою.
7 Я хочу звістити постанову: Промовив до Мене Господь: Ти Мій Син, Я сьогодні Тебе породив.
8 Жадай Ти від Мене, — і дам Я наро́ди Тобі, як спадщину Твою, володі́ння ж Твоє — аж по кі́нці землі!
9 Ти їх повбиваєш залізним жезло́м, потовчеш їх, як по́суд ганча́рський“.
10 А тепер — помудрійте, царі, навчіться ви, су́дді землі:
11 Служіть Господе́ві зо стра́хом, і радійте з тремті́нням!
12 Шануйте Сина, щоб Він не розгнівався, і щоб вам не загинути в дорозі, бо гнів Його незаба́ром запа́литься. Блаженні усі, хто на Нього наді́ється!
Псалми 3
1 Псалом Давидів, як він утікав був перед Авесало́мом, своїм сином.
2 Господи, — як багато моїх ворогів, як багато стають проти ме́не!
3 Багато-хто кажуть про душу мою: „Йому в Бозі спасі́ння нема!“ Се́ла.
4 Але, Господи, — щит Ти для мене та слава моя, і мою го́лову Ти підійма́єш!
5 Своїм голосом кличу до Господа, — і Він озве́ться зо свято́ї Своєї гори. Се́ла.
6 Я лягаю і сплю, і пробуджуюся, бо Господь підпирає мене, —
7 і я не побоюсь десяти тисяч люду, які проти мене навко́ло ота́борились!
8 Устань же, о Господи! Спаси мене, Боже мій, бо Ти ра́зиш усіх ворогів моїх в що́ку, зуби грішникам кру́шиш!
9 Спасіння від Господа, і над наро́дом Твоїм — Твоє благослове́ння! Се́ла.
Псалми 4
1 Для дириґе́нта хору. На струнних знаря́ддях. Псало́м Давидів.
2 Коли кли́чу, — озвися до мене, Боже правди моєї, Ти про́стір для мене робив у тісноті́... Помилуй мене, і почу́й молитву мою!
3 Лю́дські сини, — доки слава моя буде га́ньбитись? Доки будете марне любити, шукати неправди? Се́ла.
4 І знайте, що святого для Себе Господь відділив, почує Господь, як я кликати буду до Нього!
5 Гнівайтеся, та не грішіть; на ложах своїх розмишляйте у ваших серця́х, та й мовчіть! Села.
6 Жертви правди прино́сьте, і наді́йтесь на Господа.
7 Багато-хто кажуть: „Хто нам покаже добро́?“ Підійми ж на нас, Господи, світло Свого лиця!
8 Ти даєш більшу радість у серці моїм, ніж у них, як помно́жилося їхнє збіжжя та їхнє вино молоде.
9 У споко́ї я ляжу, і засну́, бо Ти, Господи, єдиний даєш мені жити безпе́чно!
Псалми 5
1 Для дириґента хору. До флейти. Псалом Давидів.
2 Почуй, Господи, мову мою, стогна́ння моє зрозумій
3 Прислу́хайсь до голосу зо́йку мого́, о мій Ца́рю та Боже Ти мій, як до Тебе молитися бу́ду!
4 Ти слухаєш, Господи, ра́нком мій голос, — ра́нком молитися буду до Тебе та буду чекати,
5 бо Бог Ти не той, що несправедливости хоче, — зло не буде в Тобі пробува́ти!
6 Перед очима Твоїми не втримаються гультяї́, всіх злочинців нена́видиш Ти.
7 Погу́биш Ти неправдомо́вців, кровоже́рну й підступну люди́ну обри́дить Госпо́дь.
8 А я в ласці великій Твоїй до дому Твого ввійду́, до Храму святого Твого вклонюся в страху́ Твоїм.
9 Провадь мене, Господи, в правді Своїй задля моїх ворогів, і ви́рівняй передо мною дорогу Свою,—
10 бо в їхніх уста́х нема пра́вди, нутро їхнє прино́сить нещастя, гріб відкритий — їхнє горло, свій язик вони роблять гладе́ньким!
11 Признай їх за винних, о Боже, через свої за́міри хай упаду́ть, за їхні великі злочи́нства відкинь їх від Себе, бо вони проти Тебе бунтують!
12 А всі, хто наді́ю на Тебе складають, хай ті́шаться, — будуть вічно співати вони, і Ти їх охоро́ниш, і будуть радіти Тобою, хто любить Ім'я́ Твоє!
13 Бо Ти, Господи, благословля́тимеш праведного, милістю вкриєш його, як щито́м!
Псалми 6
1 Для дириґента хору. На струнних знаря́ддях. На октаву. Псалом Давидів.
2 Не карай мене, Господи, в гніві Своїм, не завдава́й мені кари в Своїм пересе́рді!
3 Помилуй мене, Господи, я ж бо слаби́й, уздоро́в мене, Господи, бо тремтять мої кості,
4 і душа моя сильно стривожена, а ти, Господи, доки?
5 Вернися, о Господи, ви́зволи душу мою, ради ласки Своєї спаси Ти мене!
6 Бож у смерті нема пам'ята́ння про Тебе, у шео́лі ж хто буде хвалити Тебе?
7 Зму́чився я від стогна́ння свого́, щоночі постелю свою обмиваю слізьми́, сльозами своїми окроплюю ложе своє!
8 Моє око зів'я́ло з печалі, поста́ріло через усіх ворогів моїх.
9 Відступіться від мене, усі беззако́нники, бо почув Господь голос мого плачу́!
10 Блага́ння моє Господь ви́слухає, молитву мою Господь при́йме, —
11 усі мої вороги посоро́млені бу́дуть, і будуть настра́шені дуже: хай ве́рнуться, — і будуть вони посоро́млені за́раз!
Псалми 7
1 Жало́бна пісня Давидова, яку він співав Господе́ві в справі веніями́нівця Ку́ша.
2 Господи, Боже мій, — я до Тебе вдаю́ся: спаси Ти мене від усіх моїх напасникі́в, і визволь мене,
3 щоб ворог моєї душі не розша́рпав, як лев, що кості ламає, й ніхто не рятує!
4 Господи, Боже мій, коли я таке учинив, коли є беззаконня в доло́нях моїх,
5 коли я доброчи́нцеві злом відплатив, і без причини ограбува́в свого противника, —
6 во́рог нехай переслідує душу мою, і нехай дожене́, і нехай до землі він потопче життя моє, — і хай мою славу обе́рне на порох! Се́ла.
7 Устань же, о Господи, в гніві Своїм, понеси́ся на лютість моїх ворогів, і до мене скеру́й постанову Свою, яку Ти заповів!
8 І громада народів ото́чить Тебе, і над нею верни́ся на висоту́!
9 Господь судить людей, — суди ж мене, Господи, за моєю правото́ю й за моєю неви́нністю.
10 Нехай зло́ба безбожних скінчи́ться, а Ти зміцни праведного, бо виві́дуєш Ти серця й нирки, о праведний Боже!
11 Щит мій у Бозі, Який чистих серцем спасає.
12 Бог Суддя справедливий, і щоденно на злого Бог гнівається,
13 коли хто не наве́рнеться, — буде гострити меча Свого Він, Свого лука натя́гне й наста́вить його,
14 і йому пригото́вив смертельні знаря́ддя, — Він зробить огнистими стріли Свої.
15 Ото, беззако́ння зачне нечестивий, і завагітні́є безправ'ям, — і породить неправду.
16 Він рова копав, і його викопав, і впав сам до ями, яку пригото́вив, —
17 обе́рнеться зло його на його голову, і на ма́ківку зі́йде його беззако́ння!
18 Я ж Господа буду хвали́ти за Його правдою, і буду ви́співувати Ймення Всеви́шнього Господа!
Псалми 8
1 Для дириґента хору. На інструме́нті ґатійськім. Псалом Давидів.
2 Господи, Владико наш, — яке то величне на ці́лій землі Твоє Йме́ння, — Слава Твоя понад небесами!
3 З уст дітей й немовля́т учинив Ти хвалу́ ради Своїх ворогів, щоб зни́щити проти́вника й ме́сника.
4 Коли бачу Твої небеса́ — діло пальців Твоїх, місяця й зо́рі, що Ти встанови́в, —
5 то що є люди́на, що Ти пам'ятаєш про неї, і син лю́дський, про якого Ти зга́дуєш?
6 А однак учинив Ти його мало меншим від Бога, і славою й ве́личчю Ти корону́єш його!
7 Учинив Ти його воло́дарем тво́рива рук Своїх, все під но́ги йому вмісти́в:
8 худобу дрібну́ та биків, їх усіх, а також степови́х звірів диких,
9 птаство небесне та риби морські́, і все, що морськи́ми доро́гами ходить!
10 Господи, Боже наш, — яке то вели́чне на ці́лій землі Твоє Йме́ння!
Псалми 9
1 Для дириґента хору. На спів: „На смерть сина“. Псалом Давидів.
2 Хвали́тиму Господа усім серцем своїм, розповім про всі чу́да Твої!
3 Я буду радіти, і ті́шитись буду Тобо́ю, і бу́ду виспі́вувати Ймення Твоє, о Всевишній!
4 Як будуть назад відступати мої вороги́, то спіткну́ться і ви́гинуть перед обличчям Твоїм!
5 Бо суд мій і справу мою розсудив Ти, Ти на троні судде́вім сидів, Судде праведний!
6 Докори́в Ти народам, безбожного зни́щив, ім'я́ їхнє Ти витер навічні віки́!
7 О во́роже мій, руйнува́ння твої закінчи́лись на вічність, — ти й міста́ повалив був, і згинула з ними їхня пам'ять!
8 Та буде Господь пробува́ти навіки, Він для су́ду поставив престола Свого,
9 і вселенну Він буде судити по правді, справедливістю буде судити наро́ди.
10 І тверди́нею буде Господь для пригні́ченого, в час недолі — приту́лком.
11 І на Тебе наді́ятись бу́дуть усі, що Ім'я́ Твоє знають, бо не кинув Ти, Господи, тих, хто шукає Тебе!
12 Співайте Господе́ві, що сидить на Сіоні, між наро́дами розповідайте про чи́ни Його,
13 бо карає Він чинки крива́ві, про них пам'ятає, і не забуває Він зо́йку убогих!
14 Помилуй мене, Господи, поглянь на стражда́ння моє від моїх ненави́сників, Ти, що мене підійма́єш із брам смерти,
15 щоб я розповідав про всю славу Твою, у брамах Сіонської до́ні я буду радіти спасі́нням Твоїм!
16 Наро́ди попа́дали в яму, яку самі ви́копали, до па́стки, яку захова́ли, нога їхня схо́плена.
17 Господь зна́ний, Він суд учинив, — спіткну́всь нечестивий у вчинку своєї руки́! Гра на струнах. Села.
18 Попряму́ють безбожні в шео́л, всі наро́ди, що Бога забули,
19 бож не навіки забу́деться бідний, надія убогих не згине наза́вжди!
20 Устань же, о Господи, — хай люди́на не перемагає, нехай перед лицем Твоїм засуджені будуть наро́ди!
21 Накинь, Господи, по́страх на них, — нехай знають наро́ди, що вони тільки люди! Се́ла.
22 Для чо́го стоїш Ти, о Господи, зда́лека, в час недолі ховаєшся?
23 Безбожний в своїм гордува́нні женеться за вбогим, — хай схо́плені будуть у пі́дступах, які замишляли вони!
24 Бо жада́нням своєї душі нечестивий пишається, а ласу́н проклинає, зневажає він Господа.
25 У го́рдощах каже безбожний, що „Він не слідку́є“, бо „Бога нема“, — оце всі його по́мисли!
26 Сильні дороги його повсякча́сно, від нього суди́ Твої ви́соко, — тим то віддму́хує він ворогів своїх.
27 Сказав він у серці своєму: „Я не захита́юсь, бо ли́ха навіки не буде мені“.
28 Уста́ його повні прокля́ття й обма́ни та зради, під його язиком — злочи́нство й пере́ступ.
29 Причаївшись, сидить на подві́р'ях, мордує невинного, його очі слідкують за вбогим.
30 В укритті́ він чату́є, як лев той у за́рості, чатує схопи́ти убогого, хапа́є убогого й тягне його в свою сі́тку.
31 Припадає, знижається він, — і попада́ють убогі в його міцні кігті...
32 Безбожний говорить у серці своїм: „Бог забув, заховав Він обличчя Своє, не побачить ніко́ли“.
33 Устань же, о Господи Боже, руку Свою підійми, не забудь про убогих!
34 Чому́ нечестивий обра́жує Бога і говорить у серці своїм, що Ти не слідкуєш?
35 Але́ Ти все бачиш, бо спостеріга́єш злочинство та у́тиск, щоб віддати Своєю рукою! На Тебе слаби́й опира́ється, Ти сироті помічни́к.
36 Зламай же раме́но безбожному, і злого скарай за неправду його, — аж більше не зна́йдеш його́!
37 Господь — Цар на вічні віки́, із землі Його згинуть погани!
38 Бажа́ння пони́жених чуєш Ти, Господи, серця́ їх зміцня́єш, їх вислухо́вує ухо Твоє,
39 щоб дати суд сироті та пригні́ченому, щоб більш не страши́в чоловік із землі!
Псалми 10
1 Для дириґента хору. Давидів. Я наді́юсь на Господа, — як же кажете ви до моєї душі: „Відлітай ти на го́ру свою, немов птах?“
2 Бо ось нечестиві натя́гують лу́ка, міцно ставлять стрілу́ свою на тятиву́, щоб у те́мряві до простосердих стріляти.
3 Як основи зруйновано, — що́ тоді праведний зробить?
4 Госпо́дь у святім Своїм храмі, Господь — престол Його на небеса́х, бачать очі Його, повіки Його випробо́вують лю́дських синів!
5 Господь випробо́вує праведного, а безбожного й того, хто любить наси́лля, — ненави́дить душа Його!
6 Він спу́стить дощем на безбожних горю́че вугі́лля, огонь, і сірку, і вітер гарячий, — це частка їхньої чаші.
7 Бо Господь справедливий, кохає Він правду, — праведний бачить обли́ччя Його!
Псалми 11
1 Для дириґента хору. На окта́ву. Псалом Давидів.
2 Спаси мене, Господи, бо нема вже побожного, з-поміж лю́дських синів позника́ли вже вірні!
3 Марно́ту говорять один до одно́го, їхні уста обле́сні, і серцем подвійним говорять.
4 Нехай підітне́ Господь уста обле́сливі та язика чванькува́того
5 тим, хто говорить: „Своїм язиком будем си́льні, наші уста при нас, — хто ж буде нам пан?“
6 Через утиск убогих, ради сто́гону бідних тепер Я повстану, — говорить Господь, — поставлю в безпе́ці того, на ко́го розтя́гують сітку!
7 Господні слова — слова чисті, як срі́бло, очищене в глинянім го́рні, сім раз перето́плене!
8 Ти, Господи, їх пильнува́тимеш, і будеш навіки нас стерегти́ перед родом оцим!
9 Безбожні кружля́ють навко́ло, бо нікче́мність між лю́дських синів підійма́ється.
Псалми 12
1 Для дириґента хору. Псалом Давидів.
2 Доки, Господи, бу́деш мене забувати наза́вжди, доки будеш ховати від ме́не обличчя Своє?
3 Як довго я буду складати в душі своїй болі, у серці своїм — щодня сму́ток? Як довго мій ворог підно́ситись буде над мене?
4 Зглянься, озвися до мене, о Господи, Боже мій! Просвітли мої очі, щоб на смерть не заснув я!
5 Щоб мій не́приятель не сказав: „Я його переміг!“ Щоб мої вороги не раділи, як я захита́юсь!
6 Я надію на милість Твою поклада́ю, моє серце радіє спасі́нням Твоїм! Я буду співати Господе́ві, бо Він доброді́йство для мене вчинив.
Псалми 13
1 Для дириґента хору. Давидів. Безу́мний говорить у серці своїм: „Нема Бога!“ Зіпсу́лись вони, і обри́дливий чинять учинок, нема доброчи́нця!
2 Господь дивиться з неба на лю́дських синів, щоб побачити, чи є там розумний, що Бога шукає.
3 Усе повідступа́ло, разом стали бридки́ми вони, нема доброчинця, нема ні одно́го!
4 Чи ж не розуміють всі ті, хто чинить безпра́в'я, хто мій люд поїдає? Вони хліб Господній їдять, та не кличуть Його,
5 Тоді настраши́лися стра́хом вони, бо Бог в праведнім роді.
6 Раду вбогого га́ньбите ви, та Госпо́дь охорона йому.
7 Аби то Він дав із Сіону спасі́ння Ізраїлеві! Як долю Своєму наро́ду пове́рне Господь, то радітиме Яків, втіша́тися буде Ізра́їль!
Псалми 14
1 Псало́м Давидів. Го́споди, хто може перебувати в наме́ті Твоїм? Хто ме́шкати може на святій Твоїй горі? —
2 Той, хто в невинності ходить, і праведність чинить, і правду говорить у серці своїм,
3 хто не обмовля́є своїм язиком, і злого не чинить для друга свого, і свого ближнього не зневажає!
4 Обридли́вий погорджений в очах його, і він богобі́йних шанує, присягає, для себе хоча б і на зло, — і дотримує;
5 не дає свого срі́бла на ли́хву, і не бере на невинного пі́дкупу. Хто чинить таке, — ніко́ли той не захита́ється!
Псалми 15
1 Золота пісня Дави́дова. Хорони́ мене, Боже, — я бо до Тебе вдаю́ся!
2 Я сказав Господе́ві: „Ти Бог мій і — добро моє тільки в Тобі!“
3 До святих, які на землі, що шляхе́тні вони, — до них все жада́ння моє!
4 Нехай мно́жаться сму́тки для тих, хто набув собі інших богів, — я не буду прино́сить їм ли́вної жертви із крови, і їхніх іме́н не носитиму в устах своїх!
5 Господь — то частина спа́дку мого та чаші моєї, Ти долю мою підпира́єш!
6 Ча́стки припали для мене в хороших місцях, і гарна для мене спа́дщина моя!
7 Благословляю я Господа, що радить мені, на́віть ноча́ми навчають мене мої ни́рки.
8 Уявляю я Господа перед собою постійно, бо Він по правиці моїй, — й я не буду захитаний!
9 Через те моє серце радіє та дух весели́ться, — і тіло моє спочиває безпечно!
10 Бо Ти не опу́стиш моєї душі до шео́лу, не попу́стиш Своєму святому побачити тлі́ння!
11 Дорогу життя Ти покажеш мені: радість велика з Тобою, за́вжди блаженство в прави́ці Твоїй!
Псалми 16
1 Молитва Дави́дова. Вислухай, Го́споди, правду мою, послухай блага́ння моє! Почуй молитву мою із уст необлу́дних!
2 Від Твого лиця нехай вирок мій ви́йде, а очі Твої нехай бачать мою правоту́!
3 Ти ви́пробував моє серце, навісти́в уночі, перетопи́в Ти мене, — й не знайшов чогось злого. І розду́мував я, щоб лихе з моїх уст не вихо́дило,
4 а в лю́дських діла́х, за словом уст Твоїх, я стерігся доріг гнобителя.
5 Зміцняй сто́пи мої на доро́гах Твоїх, щоб кро́ки мої не хита́лися!
6 Я кли́чу до Тебе, бо відповіси́ мені, Боже, — нахили Своє ухо до мене, вислухай мову мою,
7 покажи дивну милість Свою, Спасителю тих, хто вдає́ться до Тебе від заколо́тників проти прави́ці Твоєї.
8 Хорони Ти мене, як зіни́цю Свою, дочку ока, у тіні Своїх крил заховай Ти мене
9 від безбожних, що гублять мене, — смертельні мої вороги оточили мене!
10 То́вщем замкнули вони своє серце, уста їхні говорять бундю́чно.
11 Вороги оточили тепер наші кро́ки, наставили очі свої, щоб мене повалити на землю.
12 Із них кожен подібний до лева, що ша́рпати прагне, й як левчук, що сидить в укритті́.
13 Устань же, о Господи, — його попере́дь, кинь його на коліна! Мечем Своїм душу мою збережи від безбожного,
14 від людей рукою Своєю, Господи, від людей цього світу, що частка їхня в цьому житті, що Ти скарбом Своїм наповня́єш їхнє че́рево! Ситі їхні сини, останок же свій для дітей вони ли́шать.
15 А я в правді побачу обли́ччя Твоє, і, збудившись, наси́чусь Твоєю подо́бою!
Псалми 17
1 Для дириґента хору. Раба Господнього Давида, коли він промовив до Господа слова́ цієї пісні того дня, як Господь урятував його з руки всіх його ворогів та від руки Саула,
2 то він проказав: Полюблю́ Тебе, Господи, сило моя,
3 Господь моя ске́ля й тверди́ня моя, і Він мій Спаси́тель! Мій Бог — моя ске́ля, сховаюсь я в ній, Він щит мій, і ріг Він спасі́ння мого, Він башта моя!
4 Я кли́чу: Преславний Госпо́дь, і я ви́зволений від своїх ворогів!
5 Тене́та смерте́льні мене оточили, і пото́ки велійяа́ла лякають мене!
6 Тене́та шео́лу мене оточили, і па́стки смертельні мене попере́дили.
7 В тісноті́ своїй кличу до Господа, і до Бога свого я взива́ю, — Він почує мій голос із храму Свого́, і доходить мій зойк до лиця Його в уші Йому́!
8 Захиталась земля й затремтіла, і затрясли́сь і хитались підва́лини гір, — бо Він запали́вся від гніву:
9 із ні́здер Його бухнув дим, з Його ж уст — пожиру́щий огонь, і жар запалився від Нього!
10 Він небо простяг — і спустився, а хмара густа́ під ногами Його́.
11 Усівся Він на херувима й летів, і на ві́трових кри́лах понісся.
12 Поклав те́мряву Він — як засло́ну Свою, довкі́лля Його — то те́мрява вод, а мешка́ння Його — густі хмари!
13 Від блиску, що був перед Ним, град і жар огняни́й пройшли хмари Його.
14 І Господь загримів у небеса́х, і Всевишній Свій голос подав, град і жар огняни́й!
15 Він послав Свої стріли, — та їх розпоро́шив, і стрі́лив Він бли́скавками, — та їх побенте́жив.
16 Показалися рі́чища водні, і відкри́лись осно́ви вселе́нної, — від сварі́ння Твого, о Господи, від по́диху вітру із ні́здер Твоїх.
17 Він простя́г з висоти Свою руку, узяв Він мене, витяг мене з вод великих, —
18 він мене врятував від мого потужного ворога, і від моїх ненави́сників, — бо сильніші від мене вони!
19 Напали на мене вони в день нещастя мого́, — та Господь був моїм опертя́м, —
20 і на місце розло́ге Він вивів мене, Він мене врятував, — бо вподо́бав мене!
21 Нехай Господь зро́бить мені за моєю справедливістю, хай заплатить мені згідно з чи́стістю рук моїх,
22 бо беріг я дороги Господні, і від Бога свого я не відступив,
23 бо всі Його при́суди передо мною, і не відкидав я від себе Його постано́в!
24 І був я із Ним непорочний, і стерігся своєї провини,
25 і Господь заплатив був мені за моєю справедливістю, згідно з чистістю рук моїх перед очима Його.
26 Із справедливим пово́дишся Ти справедливо, із че́сним — по-че́сному,
27 із чистим — пово́дишся чисто, а з лукавим — за лукавством його,
28 бо наро́д із біди Ти спасаєш, а очі зухва́лі принижуєш,
29 бо Ти світиш мого світильника, Господь — Бог мій, освітлює Він мою те́мряву!
30 Бо з Тобою поб'ю я ворожого відділа, і з Богом своїм проберусь через мур.
31 Бог — непорочна дорога Його, слово Господнє очи́щене, щит Він для всіх, хто вдає́ться до Ньо́го!
32 Бо хто Бог, окрім Господа? і хто скеля, крім нашого Бога?
33 Цей Бог мене силою опереза́в, і дорогу мою учинив непорочною,
34 Він зробив мої но́ги, мов у ла́ні, і ставить мене на висо́тах моїх,
35 мої руки навчає до бо́ю, і на раме́на мої лука мі́дяного напина́є.
36 І дав Ти мені щит спасі́ння Свого́, а прави́ця Твоя підпирає мене, і чинить великим мене Твоя поміч.
37 Ти чиниш широким мій крок підо мною, — і сто́пи мої не спіткну́ться.
38 Женуся я за ворогами своїми, — і їх дожену́, і не верну́ся, аж поки не ви́нищу їх, —
39 я їх потрощу́, — й вони встати не зможуть, повпадають під ноги мої!
40 Ти ж для бо́ю мене підпері́зуєш силою, ва́лиш під мене моїх ворохо́бників.
41 Повернув Ти до мене плечима моїх ворогів, — і понищу нена́висників я своїх!
42 Кричали вони, — та немає спасителя, взивали до Господа, — і не відповів їм.
43 І я їх зітру́, як той по́рох на вітрі, як болото на вулицях, їх потопчу́!
44 Ти від бунту народу мене бережеш, Ти робиш мене головою племе́нам, мені будуть служити наро́ди, яких я не знав!
45 На вістку про мене — слухня́ні мені, до мене чужи́нці підле́щуються,
46 в'януть чужи́нці і тремтять у тверди́нях своїх.
47 Живий Господь, — і благословенна будь, скеле моя, і нехай Бог спасі́ння мойого звели́читься,
48 Бог, що помсти за мене дає, і що наро́ди під мене підбив,
49 що рятує мене від моїх ворогів, — Ти звели́чив мене над повста́нців на мене, спасаєш мене від наси́льника!
50 Тому́ то хвалю Тебе, Господи, серед наро́дів, і Йме́нню Твоє́му співаю!
51 Ти Своє́му цареві спасі́ння побільшуєш, і милість вчиняєш Своє́му пома́занцеві Давиду й насінню його аж навіки.
Псалми 18
1 Для дириґента хору. Псало́м Давидів.
2 Небо звіщає про Божую славу, а про чин Його рук розказує небозві́д.
3 Оповіщує день дневі слово, а ніч ночі показує думку, —
4 без мови й без слів, не чутни́й їхній голос,
5 та по ці́лій землі пішов ві́дголос їхній, і до кра́ю вселе́нної їхні слова́! Для сонця наме́та поставив у них, —
6 а воно, немов той молоди́й, що вихо́дить із-під балдахи́ну свого, — воно ті́шиться, мов той герой, щоб пробігти дорогу!
7 Вихід його́ з краю неба, а о́біг його — аж на кі́нці його, і від спеки його ніщо не захова́ється.
8 Господній Зако́н досконалий, — він змі́цнює душу. Свідчення Господа певне, — воно недосві́дченого умудряє.
9 Справедливі Господні накази, бо серце вони звеселя́ють. Заповідь Господа чиста, — вона очі просвітлює.
10 Страх Господа чистий, — він навіки стоїть. При́суди Господа — правда, вони справедливі всі ра́зом,
11 дорожчі вони понад золото і понад бе́зліч щирого золота, і солодші за мед і за сік щільнико́вий, —
12 і раб Твій у них бережки́й, а в дотри́манні їх — нагорода велика.
13 А по́милки хто зрозуміє? Від таємних очисть Ти мене,
14 і від сваві́льців Свого раба захова́й, нехай не панують вони надо мною, тоді непорочним я буду, і від провини великої буду очи́щений.
15 Нехай бу́дуть із волі Твоє́ї слова́ моїх уст, а думки́ мого серця — перед лицем Твоїм, Господи, скеле моя й мій Спасителю!
Псалми 19
1 Для дириґента хору. Псало́м Дави́дів.
2 В день недолі озве́ться до тебе Госпо́дь, Ім'я́ Бога Якового зробить си́льним тебе!
3 Він пошле тобі по́міч із святині, і з Сіону тебе підіпре́!
4 Усі жертви твої пам'ятати Він буде, і буде вважати твоє цілопа́лення ситим. Се́ла.
5 Він дасть тобі, як твоє серце бажає, і ви́повнить ці́лий твій за́дум!
6 Ми бу́дем радіти спасі́нням Твоїм, і піді́ймемо пра́пор в Ім'я́ Бога нашого, — нехай Господь виконає всі проха́ння твої!
7 Тепер я пізнав, що спасає Господь помаза́нця Свого́, дає йому ві́дповідь з неба святого Свого́ могу́тніми чи́нами помічно́ї прави́ці Своєї.
8 Одні колесни́цями хва́ляться, а інші кі́ньми, а ми бу́дем хвалитись Ім'я́м Господа, нашого Бога:
9 вони похилились і впали, а ми стоїмо́ та росте́мо на силах!
10 Господи, спаси! Хай озве́ться нам Цар у день нашого кли́кання!
Псалми 20
1 Для дириґента хору. Псалом Давидів.
2 Господи, силою Твоєю весели́ться цар, і спасі́нням Твоїм — як він сильно радіє!
3 Ти йому дав бажа́ння серця його, і проха́ння уст його не відмо́вив. Се́ла.
4 Бо Ти його ви́передив благослове́ннями добра́, на голову йому поклав корону зо щирого золота.
5 Життя він у Те́бе просив, — і дав Ти йому довголі́ття на вічні віки́!
6 Слава велика його при Твоїй допомозі, хвалу́ та величність кладеш Ти на нього,
7 бо Ти вчи́ниш його благословенням вічним, звесели́ш його радістю, як буде він ра́зом з Тобою!
8 Цар має наді́ю на Господа, у ласці Всеви́шнього не захитається він.
9 Зна́йде рука Твоя всіх ворогів Твоїх, зна́йде прави́ця Твоя Твоїх ненави́сників.
10 На час гніву Свого Ти їх учи́ниш огне́нною піччю, Господь гнівом Своїм їх понищить, і огонь пожере́ їх.
11 Ти ви́губиш плід їхній із землі, а їхнє насіння з-поміж синів лю́дських.
12 Бо нещастя на Тебе вони простягли́, замишляли злу думку, якої здійсни́ти не зможуть,
13 бо Ти їх обе́рнеш плечи́ма до нас, на тяти́вах Своїх міцно стріли поставиш на них.
14 Піднеси́ся ж, о Господи, в силі Своїй, а ми бу́дем співати й хвалити могу́тність Твою!
Псалми 21
1 Для дириґента хору. На спів: „Ланя зорі́ досві́тньої“. Псалом Давидів.
2 Боже мій, Боже мій, — на́що мене Ти покинув? Далекі слова́ мого зо́йку від спасі́ння мого!
3 Мій Боже, взиваю я вдень, — та Ти не озве́шся, і кли́чу вночі, — і споко́ю немає мені!
4 Та Ти — Святий, пробува́єш на хва́лах Ізраїлевих!
5 На Тебе наді́ялись наші батьки́, надіялися — і Ти ви́зволив їх.
6 До Тебе взива́ли вони — і спасе́ні були́, на Тебе наді́ялися — і не посоро́мились.
7 А я — червяк, а не чоловік, посміхо́вище лю́дське й погорда в наро́ді.
8 Всі, хто бачить мене, — насміхаються з мене, розкривають роти́, головою хита́ють!
9 „Поклада́вся на Господа він, — хай же рятує його́, нехай Той його ви́зволить, — він бо Його уподо́бав!“
10 Бо з утро́би Ти вивів мене, Ти безпе́чним мене учинив був на пе́рсах матері моєї!
11 На Тебе з утро́би я зда́ний, від утроби матері моєї — Ти мій Бог!
12 Не віддаля́йся від мене, бо горе близьке́, бо нема мені помічника́!
13 Багато бикі́в оточи́ли мене, баша́нські бугаї́ обступи́ли мене,
14 на мене розкрили вони свої па́щі, як лев, що шмату́є й ричи́ть!
15 Я розлитий, немов та вода, і всі кості мої поділи́лись, стало серце моє, немов віск, розтопи́лось в моє́му нутрі.
16 Висохла сила моя, як лушпи́ння, і прили́п мій язик до мого піднебі́ння, і в по́рох смерте́льний поклав Ти мене.
17 Бо пси оточи́ли мене, обліг мене на́товп злочи́нців, проколо́ли вони мої руки та но́ги мої.
18 Я висох, рахую всі ко́сті свої, а вони придивля́ються й бачать нещастя в мені!
19 Вони ді́лять для се́бе одежу мою, а про ша́ту мою жеребка́ вони кидають.
20 А Ти, Господи, не віддаляйся, — Допомо́го моя, поспіши ж мені на оборо́ну!
21 Від меча збережи мою душу, одина́чку мою з руки пса!
22 Спаси мене від пащі ле́в'ячої, а вбогу мою — від рогів бу́йволів.
23 Я звіщатиму Ймення Твоє своїм бра́ттям, буду хвалити Тебе серед збо́ру!
24 Хто боїться Господа, прославляйте Його, увесь Яковів роде — шануйте Його, страхайтесь Його, все насіння Ізраїлеве,
25 бо Ві́н не пого́рдував і не знева́жив стражда́ння убогого, і від нього обличчя Свого́ не сховав, а почув, як він кликав до Ньо́го!
26 Від Тебе повста́не хвала́ моя в зборі великім, — принесу́ свої жертви в присутності тих, хто боїться Його, —
27 будуть їсти покірні — і си́тими ста́нуть, хвали́тимуть Господа ті, хто шукає Його, буде жить серце ваше навіки!
28 Усі кі́нці землі спам'ята́ють, і до Господа ве́рнуться, і вкло́няться перед обличчям Його́ всі племе́на наро́дів,
29 бо царство Господнє, — і Він Пан над наро́дами!
30 Будуть їсти й покло́няться всі багачі́ на землі, перед обличчям Його на коліна попа́дають всі, хто до по́роху схо́дить і не може себе оживи́ти!
31 Бу́де пото́мство служити Йому́, — й залі́чене буде навіки у Господа.
32 При́йдуть і будуть звіщать Його правду наро́дові, який буде наро́джений, що Він це вчинив!
Псалми 22
1 Псалом Давидів. Господь — то мій Па́стир, тому́ в недоста́тку не буду, —
2 на пасови́ськах зелених осе́лить мене́, на тихую воду мене запрова́дить!
3 Він душу мою відживля́є, прова́дить мене́ ради Йме́ння Свого́ по стежка́х справедливости.
4 Коли я піду́ хоча б навіть долиною смертної те́мряви, то не буду боятися злого, бо Ти при мені, — Твоє же́зло й Твій по́сох — вони мене вті́шать!
5 Ти передо мною трапе́зу згото́вив при моїх ворогах, мою го́лову Ти намасти́в був оливою, моя чаша — то на́дмір пиття́!
6 Ті́льки добро́ й милосердя мене супрово́дити будуть по всі дні мого життя, а я пробува́тиму в домі Господньому довгі часи́!
Псалми 23
1 Псалом Давидів. Господня земля, і все, що на ній, вселе́нна й мешка́нці її,
2 бо заклав Він її на моря́х, і на річках її встанови́в.
3 Хто зі́йде на го́ру Господню, і хто бу́де стояти на місці святому Його? —
4 У кого́ чисті руки та щиреє серце, і хто не нахиля́в на марно́ту своєї душі, і хто не присягав на обма́ну,
5 нехай но́сить він благослове́ння від Господа, а праведність — від Бога спасі́ння свого!
6 Таке поколі́ння усіх, хто шукає Його́, хто пра́гне обличчя Твого́, Боже Яковів! Се́ла.
7 Піднесі́те верхи́ свої, брами, і будьте відчи́нені, вхо́ди відві́чні, — і вві́йде Цар слави!
8 Хто ж то Цар слави? — Господь си́льний й могу́тній, Господь, що поту́жний в бою́!
9 Піднесіте верхи́ свої, брами, і піднесіте, вхо́ди відві́чні, — і вві́йде Цар слави!
10 Хто ж то Він, той Цар слави? Господь Савао́т — Він Цар слави! Се́ла.
Псалми 24
1 Давидів. До Тебе підно́шу я, Господи, душу свою,
2 Боже мій, я на Тебе наді́юсь, — нехай же я не засоро́млюсь, нехай не радіють мої вороги ради мене!
3 Не будуть також посоро́млені всі, хто на Тебе наді́ється, та нехай посоромляться ті, хто на Те́бе встає надаре́мно!
4 Доро́ги Твої дай пізнати мені, Го́споди, стежка́ми Своїми мене попрова́дь,
5 провадь мене в правді Своїй і навчи Ти мене, бо Ти Бог спасі́ння мого́, кожен день я на Тебе наді́юсь!
6 Пам'ятай милосердя Своє, о мій Господи, і ласки Свої, бо відвічні вони!
7 Гріхи молоде́чого віку мого́ та провини мої не прига́дуй, — пам'ятай мене, Господи, в ласці Своїй через добрість Свою!
8 Господь добрий та праведний, тому грішних навчає в дорозі, —
9 Він прова́дить покірних у правді, і лагі́дних навчає дороги Своєї!
10 Всі Господні стежки́ — милосе́рдя та правда для тих, хто Його́ заповіта й свідоцтва доде́ржує.
11 Ради Йме́ння Свого, о Господи, прости мені про́гріх, великий бо він!
12 Хто то́й чоловік, що боїться він Господа? — Він наставить його на доро́гу, котру має ви́брати:
13 душа його жи́тиме в щасті, і насіння його вспадку́е землю!
14 При́язнь Господня до тих, хто боїться Його́, і Сві́й заповіт Він звісти́ть їм.
15 Мої очі постійно до Господа, бо Він з па́стки витягує но́ги мої.
16 Оберни́ся до мене й помилуй мене, — я ж бо самі́тний та бідний!
17 Муки серця мого поширились, — ви́зволь мене з моїх у́тисків!
18 Подивися на горе моє та на му́ку мою, — і прости всі гріхи́ мої!
19 Подивись на моїх ворогів, — як їх стало багато, вони лютою ненавистю ненави́дять мене!
20 Пильнуй же моєї душі та мене хорони́, — щоб не бути мені засоро́мленим, бо наді́юсь на Тебе!
21 Невинність та правда нехай оточа́ють мене, бо наді́юсь на Тебе!
22 Визволи, Боже, Ізраїля від усіх його у́тисків!
Псалми 25
1 Давидів. Суди мене, Господи, бо ходив я в своїй непоро́чності, і надіявсь на Господа, — тому не спіткну́ся!
2 Перевір мене, Господи, і ви́пробуй мене, перетопи́ мої ни́рки та серце моє,
3 бо перед очима моїми Твоє милосердя, і в правді Твоїй я ходив.
4 Не сидів я з людьми́ неправдивими, і не бу́ду ходити з лукавими,
5 я громаду злочи́нців знена́видів, і з грішниками я сидіти не буду.
6 Умию в неви́нності руки свої, й обійду́ Твого, Господи, же́ртівника,
7 щоб хвалу́ Тобі го́лосно ви́голосити, та звісти́ти про всі чу́да Твої.
8 Господи, — полюбив я оселю дому Твого́, і місце перебува́ння слави Твоєї.
9 Не губи Ти моєї душі з нечестивими, та мого життя з кровоже́рами,
10 що в руках їх злоді́йство, що їхня прави́ця напо́внена пі́дкупом.
11 А я бу́ду ходити в своїй непоро́чності, — визволь мене та помилуй мене!
12 Нога моя стала на рівному місці, — на збо́рах я благословля́тиму Господа!
Псалми 26
1 Давидів. Господь моє світло й спасі́ння моє, — кого бу́ду боятись? Господь — то тверди́ня мого життя, — кого буду ляка́тись?
2 Коли будуть зближа́тись до ме́не злочи́нці, щоб жерти їм тіло моє, мої напасники́ та мої вороги, — вони спотикну́ться й попа́дають!
3 коли проти мене розло́житься та́бір, то серце моє не злякається, коли проти мене повста́не війна, — я наді́ятись буду на те́, — на по́міч Його́!
4 Одно́го прошу́ я від Господа, буду жадати того́, — щоб я міг пробува́ти в Господньому домі по всі дні свого життя, щоб я міг оглядати Господню приємність і в храмі Його пробува́ти!
5 бо Він заховає мене дня нещастя в Своїй ски́нії, сховає мене потає́мно в Своєму наме́ті, на скелю мене проведе́!
6 А тепер піднесе́ться моя голова понад ворогами моїми навко́ло мене, і я в Його ски́нії буду прино́сити жертви при ві́дзвуках сурм, і я буду співати та грати Господе́ві!
7 Почуй, Господи, голос мій, коли кли́чу, і помилуй мене, і озви́ся до мене!
8 За Тебе промовило серце моє: „Шукайте Мого лиця!“ тому, Господи, буду шукати обличчя Твого́:
9 не ховай же від мене обличчя Свого́, у гніві Свого раба не відкинь! Ти був мені по́міч, — не кидай мене, і не лишай мене, Боже спасі́ння мого,
10 бо мій батько та мати моя мене кинули, — та Господь прийме́ мене!
11 Дорогу Свою покажи мені, Господи, і провадь мене сте́жкою рівною, ради моїх ворогів!
12 Не видай мене на сваво́лю моїх ворогів, бо повстали на мене ті свідки облу́дні та неправдомо́вці,
13 немов би не вірував я, що в країні життя я побачу Господнє добро́!
14 Наді́йся на Господа, будь си́льний, і хай буде міцне́ твоє серце, і надійся на Господа!
Псалми 27
1 Давидів. До Тебе я кли́чу, о Господи ске́ле моя, — не будь же безмо́вним до мене, — бо коли Ти замо́вкнеш до мене, я стану подібний до тих, що сходять до гро́бу.
2 Почуй голос блага́ння мого, як я кли́чу до Тебе, коли руки свої я підно́шу до храму святого Твого́!
3 Не хапай мене з грішними й тими, хто чинить безпра́вство, хто плете́ своїм ближнім про мир, — але зло в їхнім серці!
4 Віддай їм за їхнім учинком, і за злом їхніх учинків, згідно з ді́лом їхні́х рук Ти їм дай, верни їм заслу́жене ними,
5 бо вони не вдивля́ються в чинність Господню й діла́ Його рук, — нехай їх поруйнує, й нехай не будує Він їх!
6 Благослове́нний Господь, — бо Він почув голос блага́ння мого!
7 Госпо́дь моя сила та щит мій, на нього наді́ялось серце моє, — й Він мені допоміг, і вті́шилося моє серце, і співом своїм я прославлю Його́!
8 Господь сила наро́ду Свого́, і за́хист спасі́ння Свого пома́занця!
9 Спаси Свій наро́д, і поблагослови спадщину Свою, і паси їх, і підно́сь їх навіки!
Псалми 28
1 Псалом Давидів. Дайте Господу, Божі сини, дайте Господу славу та силу!
2 Дайте Господу славу Іме́ння Його, у препи́шній святині впадіть перед Господом!
3 Голос Господній над во́дами, Бог слави гримить, Господь над великими во́дами!
4 Голос Господній із силою, голос Господній з вели́чністю.
5 Голос Господній ламає кедри́ни, голос Господній торо́щить кедри́ни лива́нські.
6 Він примусить скака́ти Лива́н як теля́, та Си́ріон, мов молоду антило́пу.
7 Голос Господній викре́шує по́лум'я огняне́,
8 голос Господній пустиню тремтіти примушує, Господь чинить пустелю Каде́ша тремтячою.
9 Голос Господній примушує ла́ні тремтіти, й ліси́ обнажає, а в храмі Його все належне Йому виголо́шує: „Слава!“
10 Господь пробува́в в час пото́пу, і буде Господь пробува́ти повік ві́ку Царем!
11 Господь подасть силу наро́ду Своє́му, Господь поблагосло́вить ми́ром наро́д Свій!
Псалми 29
1 Псалом Давидів. Пісня освя́чення дому.
2 Буду Тебе величати, о Господи, бо Ти з глибини́ мене ви́тяг, і не потішив моїх ворогів ради мене!
3 Господи, Боже мій, я кликав до Тебе, — і мене вздорови́в Ти.
4 Господи, вивів Ти душу мою із шео́лу, — Ти мене оживи́в, щоб в могилу не схо́дити мені!
5 Співайте Господе́ві, святії Його, й славте пам'ять святині Його!
6 Бо хвилю триває Він у гніві Своїм, все життя — в Своїй ласці: буває увечорі плач, а радість на ра́нок!
7 А я говорив був у ми́рі своєму: „Я не захита́юсь навіки“!
8 Господи, в ласці Своїй Ти поставив мене на горі́ моїх сил. Як лице Своє Ти захова́в, то збенте́жився я.
9 До Тебе я кличу, о Господи, і блага́ю я Господа:
10 „Яка ко́ристь із кро́ви моєї, коли́ я до гро́бу зійду́? Чи хвалити Тебе буде по́рох? Чи він ви́явить правду Твою?
11 Почуй, Господи, і помилуй мене, Господи, бу́дь мені помічнико́м!“
12 Ти перемінив мені плач мій на радість, жало́бу мою розв'яза́в, і підпереза́в мене радістю,
13 щоб славу співала люди́на Тобі й не замо́вкла! Господи, Боже мій, — повік сла́вити буду Тебе!
Псалми 30
1 Для дириґента хору. Псалом Давидів.
2 На Тебе наді́юсь я, Господи, хай не буду повік засоро́млений, ви́зволь мене в Своїй правді!
3 Нахили Своє ухо до ме́не, скоро мене поряту́й, стань для мене могу́тньою ске́лею, домом тверди́ні, щоб спас Ти мене!
4 Бо ти ске́ля моя та тверди́ня моя, і ради Йме́ння Свого Ти будеш провадити мене́ й керувати мене́!
5 Ти ви́тягнеш з па́стки мене, що на мене тає́мно поста́вили, — бо Ти сила моя!
6 У руку Твою доруча́ю я духа свого́, — і Ти мене ви́зволиш, Господи, Боже правди!
7 Я знена́видив всіх, хто шанує бовва́нів марни́х, я ж наді́юсь на Господа.
8 Я буду радіти та ті́шитися в Твоїй ми́лості, що побачив Ти горе моє, що пригля́нувся Ти до скорбо́ти моєї душі,
9 і мене не віддав в руку ворога, на місці розло́гім поставив Ти ноги мої!
10 Помилуй мене, Господи, бо тісно мені, — від горя вже ви́снажилось моє око, душа моя й нутро моє,
11 бо скінчи́лось життя моє в сму́тку, а роки мої — у квилі́нні, моя сила спіткну́лася через мій гріх, і ви́снажились мої кості!
12 Я в усіх ворогів своїх став посміхо́вищем, надто сусідам своїм, і страхі́ттям — знайо́мим моїм, хто бачить надво́рі мене — утікають від мене!
13 Я забутий у серці, немов той небі́жчик, став я немов та розбита посу́дина.
14 Бо чую багато шепта́ння, страха́ння навко́ло, як змовляються ра́зом на мене, — вони замишляють забрати мою душу,
15 а я покладаю наді́ю на Тебе, о Господи, я кажу́: „Ти мій Бог!“
16 В Твою руку кладу́ свою долю, — Ти ж ви́зволь мене від руки ворогів моїх і моїх переслі́дників!
17 Хай засяє обличчя Твоє на Твого раба, та спаси мене в ласці Своїй,
18 Господи, щоб не бути мені посоро́мленим, що кличу до Тебе! Нехай посоро́млені будуть безбожні, хай замовкнуть та йдуть до шео́лу,
19 нехай заніміють облу́дні уста́, що гидо́ту говорять на праведного із пихо́ю й погордою!
20 Яка величе́зна Твоя доброта́, яку заховав Ти для тих, хто боїться Тебе, яку пригото́вив для тих, хто на Тебе наді́ється перед лю́дськими синами!
21 Ти їх у засло́ні обличчя Свого́ заховаєш від лю́дських тене́т, Ти їх від лихих язиків у наметі сховаєш!
22 Благослове́нний Госпо́дь, що вчинив мені милість чудо́вну Свою в оборо́нному місті!
23 А я говорив у своїм побенте́женні: „Я відрі́заний з-перед оче́й Твоїх!“ Та дійсно Ти вислухав голос блага́ння мого, коли я до Тебе взива́в.
24 Любіть Господа, усі святії Його, — стереже́ Господь вірних, а гордому з лишком відплачує.
25 Будьте сильні, і хай буде міцне́ ваше серце, усі, хто наді́ю поклада́є на Господа!
Псалми 31
1 Давидів. Пісня навча́льна. Блаже́нний, кому подаро́ваний зло́чин, кому гріх закрито,
2 блаженна люди́на, що Госпо́дь їй гріха́ не залічить, що нема в її дусі лука́вства!
3 Коли я мовчав, спорохня́віли кості мої в цілоде́нному зо́йку моєму,
4 бо рука Твоя вдень та вночі надо мною тяжи́ть, і воло́га моя обернулась на літню посу́ху!Се́ла.
5 Я відкрив Тобі гріх свій, і не сховав був провини своєї. Я сказав був: „Признаю́ся в просту́пках своїх перед Господом!“ і провину мого гріха Ти простив. Се́ла.
6 Тому кожен побожний відпові́дного ча́су молитися буде до Тебе, і навіть велика нава́ла води не дося́гне до нього!
7 Ти покро́ва моя, Ти від у́тиску бу́деш мене стерегти́, Ти обго́рнеш мене радістю спасі́ння! Се́ла.
8 „Я зроблю́ тебе мудрим, і буду навчати тебе у доро́зі, якою ти будеш ходи́ти, Я дам тобі раду, Моє око вважає на те́бе!
9 Не будьте, як кінь, як той мул нерозумні, що їх треба прибо́ркати оздо́бою їхньою — вуди́лом і вузде́чкою, як до тебе вони не зближа́ються“.
10 Багато хворі́б — на безбожного, хто ж наді́ю свою покладає на Господа — того милість ото́чує!
11 Веселі́тесь у Го́споді, і тіштеся, праведні, і співайте із радістю, всі щиросе́рді!
Псалми 32
1 Співайте із радістю, праведні в Господі, — бо щи́рим лицю́є хвала́!
2 Хваліть Господа гу́слами, співайте Йому з десятистру́нною а́рфою,
3 заспівайте Йому нову пісню, гарно заграйте Йому з гуком су́рем,
4 бо щире Господнєє слово, і кожен чин Його вірний!
5 Правду та суд Він коха́є, і Господньої милости повна земля!
6 Словом Господнім учи́нене небо, а подихом уст Його все його ві́йсько.
7 Воду мо́рську збирає Він, мов би до мі́ху, безо́дні складає в комо́рах.
8 Буде боятися Господа ці́ла земля, всі ме́шканці все́світу бу́дуть лякатись Його,
9 бо сказав Він — і сталось, наказав — і з'явилось.
10 Госпо́дь ра́ду пога́нів пони́щить, поні́вечить ми́слі наро́дів,
11 а за́дум Господній навіки стоятиме, думки́ Його серця — на вічні віки́!
12 Блаженний той люд, що Богом у нього Госпо́дь, блаженний наро́д, що Він вибрав його на спа́док Собі!
13 Господь споглядає з небе́с, і бачить усіх синів лю́дських,
14 приглядається з місця оселі Своєї до всіх, хто замешкує землю:
15 Хто створив серце кожного з них, наглядає всі їхні діла́!
16 Немає царя, що його многість ві́йська спасає, не врятується ве́летень вели́кістю сили,
17 для спасі́ння той кінь ненадійний, і великістю сили своєї він не збереже, —
18 ось око Господнє на тих, хто боїться Його, хто наді́ю на милість Його поклада́є,
19 щоб рятувати життя їхнє від смерти, і щоб за час голоду їх оживляти!
20 Душа наша наді́ю склада́є на Господа, — Він наша поміч і щит наш,
21 бо Ним радується наше серце, бо на Ймення святеє Його ми надію кладемо́!
22 Нехай Твоя милість, о Господи, буде на нас, коли поклада́ємо наді́ю на Тебе!
Псалми 33
1 Давидів, коли він удавав був причи́нного перед Авімелехом, що вигнав його, і той пішов.
2 Я благословля́тиму Господа кожного ча́су, хвала́ Йому за́всіди в у́стах моїх!
3 Душа моя буде хвалитися Господом, — хай це почують слухня́ні, і нехай звеселяться!
4 Зо мною звели́чуйте Господа, і підносьте Ім'я́ Його ра́зом!
5 Шукав я був Господа, — і Він озвався до мене, і від усіх небезпе́к мене ви́зволив.
6 Приглядайтесь до Нього — й зася́єте, і не посоро́мляться ваші обличчя!
7 Цей убогий взивав, — і Господь його ви́слухав, і від усіх його бід його ви́зволив.
8 Ангол Господній табо́ром стає кругом тих, хто боїться його́, — і визво́лює їх.
9 Скушту́йте й побачте, який добрий Госпо́дь, блаженна люди́на, що надію на Нього кладе́!
10 Бійтеся Господа, всі святії Його, бо ті, що бояться Його, недостатку не мають!
11 Левчуки́ бідні й голодні, а ті, хто пошукує Господа, недостатку не чують в усьому добрі́.
12 Ходіть, діти, послухайте мене, — стра́ху Господнього я вас навчу!
13 Хто та людина, що хоче життя, що любить дні довгі, щоб бачити добро́?
14 Свого язика́ бережи від лихого, а уста свої — від гово́рений пі́дступу.
15 Відступися від злого і добре чини, миру шукай і женися за ним!
16 Очі Господні на праведних, уші ж Його — на їхній зойк,
17 Господнє лице — на злочинців, щоб ви́нищити їхню пам'ять з землі.
18 Коли пра́ведні кли́чуть, то їх чує Господь, і з усіх утисків їхніх визво́лює їх.
19 Господь зламаносе́рдим близьки́й, і впоко́рених духом спасає.
20 Багато лихого для праведного, та його визволя́є Господь з них усіх:
21 Він пильнує всі кості його, — із них жо́дна не зламається!
22 Зло безбожному смерть заподіє, і винними будуть усі, хто нена́видить праведного.
23 Господь ви́зволить душу рабів Своїх, і винні не будуть усі, хто вдається до Нього!
Псалми 34
1 Давидів. Судися, о Господи, з тими, хто су́диться зо мною воюй з тими, хто зо мною воює,
2 візьми мало́го й великого щита́, — і встань мені на допомогу!
3 Дістань списа, і дорогу замкни моїм напасника́м, скажи до моєї душі: „Я — спасі́ння твоє“!
4 Нехай засоро́мляться й будуть пога́ньблені ті, хто чатує на душу мою; хай відступлять назад і нехай посоро́мляться ті, хто лихо мені замишляє.
5 Бодай вони стали, немов та поло́ва на вітрі, і Ангол Господній нехай їх жене;
6 нехай буде доро́га їхня те́мна й сковзька́, і Ангол Господній нехай їх жене, —
7 бо вони безпричинно тене́та свої розставляють на мене, яму копають безвинно на душу мою!
8 Нехай на́гла загибіль, якої не знає, на нього спаде, і сітка його, яку він наставив, хай зловить його у на́гле нещастя, — бодай він до нього упав!
9 А душа моя в Господі буде радіти, звеселиться Його допомогою!
10 Скажуть усі мої кості: „Господи, хто подібний до Тебе?“ Ти рятуєш убогого від сильнішого над нього, покірного та бідаря́ — від його дерія́.
11 Свідки встають неправдиві, чого я не знав — питають мене,
12 віддають мені злом за добро, осиро́чують душу мою!
13 А я, як вони хворували були́, зодягався в вере́ту, душу свою мучив по́стом, молитва ж моя поверталась на лоно моє.
14 Як при́ятель, бу́цім то брат він для мене, — так я ходив, ніби був я в жало́бі по матері, був я засму́чений, схи́лений.
15 А вони, як упав я, радіють та схо́дяться, напасники́ проти мене збираються, я ж не знаю про те; кричать, і не вмовка́ють,
16 з дармоїдами та пересмі́шниками скрего́чуть на мене своїми зубами.
17 Господи, — чи довго Ти бу́деш дивитись на це? Відверни́ мою душу від їхніх зубі́в, від отих левчуків одина́чку мою!
18 Я буду Тебе прославляти на збо́рах великих, буду Тебе вихваляти в числе́ннім наро́ді!
19 Нехай з мене не ті́шаться ті, хто ворогує на мене безви́нно, нехай ті не морга́ють очима, хто мене без причини нена́видить,
20 бо говорять вони не про мир, але на спокі́йних у кра́ї облу́дні слова́ вимишляють,
21 свої уста на мене вони розкрива́ють, говорять: „Ага, ага! Наші очі це бачили!“
22 Ти бачив це, Господи, — не помовчи́ ж, Господи, — не віддаляйся від мене!
23 Устань, і збудися на суд мій, Боже мій і Господи мій, на супере́чку мою,
24 розсуди Ти мене по Своїй справедливості, Господи, Боже мій, і нехай через мене не тішаться,
25 нехай не говорять у серці своїм: „Ага, — його маємо ми“, хай не кажуть вони: „Ми його проковтну́ли“.
26 Нехай посоромляться та застидаються ра́зом, хто з мого нещастя радіє, бодай вбрались у сором та в га́ньбу, хто рота свого розкриває на мене!
27 Хай співають та звесе ляються ті, хто бажає мені правоти́, і нехай кажуть за́вжди: „Хай буде великий Господь, що миру бажає Своєму рабові!“
28 А язик мій звіщатиме правду Твою, славу Твою кожен день!
Псалми 35
1 Для дириґента хору. Раба Господнього Давида.
2 Грішне слово безбожного в серці моїм: „Нема страху́ Божого перед очима його“,
3 бо в очах своїх він до себе підлещується, щоб бу́цім то гріх свій знайти, щоб знена́видіти.
4 Слова́ його уст — то марно́та й обма́на, перестав він бути мудрим, щоб чинити добро́.
5 Беззако́нство заду́мує він на посте́лі своїй, стає на дорозі недобрій, не цурається злого.
6 Господи, — аж до небе́с милосердя Твоє, аж до хмар Твоя вірність,
7 Твоя справедливість — немов гори Божі, Твої суди — безо́дня велика, люди́ну й худо́бу спасаєш Ти, Господи!
8 Яка дорога́ Твоя милість, о Боже, і ховаються лю́дські сини в тіні́ Твоїх крил:
9 вони з ситости дому Твого напо́юються, і Ти їх напува́єш з потока Своїх солодо́щів,
10 бо в Тебе джере́ло життя, в Твоїм світлі побачимо світло!
11 Продовж Свою милість на тих, хто знає Тебе, а правду Свою — на людей щиросердих!
12 Нога пи́шних нехай не наступить на мене, і безбожна рука нехай не викидає мене!
13 Попа́дали там беззако́нники, пова́лено їх — і встати не змо́жуть.
Псалми 36
1 Давидів. Не розпалюйся гнівом свої́м на злочинців, не май за́здрости до беззаконних,
2 бо вони, як трава, будуть скоро поко́шені, і мов та зелена били́на — пов'я́нуть!
3 Надійся на Господа й добре чини, землю заме́шкуй та правди дотримуй!
4 Хай Господь буде розкіш твоя, — і Він спо́внить тобі твого серця бажа́ння!
5 На Господа здай доро́гу свою, і на Нього надію клади, і Він зробить,
6 і Він ви́провадить, немов світло, твою справедливість, а правду твою — немов пі́вдень.
7 Жди Господа мо́вчки й на Нього наді́йся, не розпалюйся гнівом на того, хто щасливою чинить дорогу свою, на люди́ну, що виконує за́думи злі.
8 Повстри́майсь від гніву й покинь пересе́рдя, не розпа́люйся лютістю, щоб чини́ти лиш зло,
9 бо ви́тяті будуть злочинці, а ті, хто вповає на Господа — землю вспадку́ють!
10 А ще тро́хи — й не буде безбожного, і будеш дивитись на місце його — і не буде його,
11 а покірні вспадку́ють землю, — і зарозкошу́ють ми́ром великим!
12 Лихе замишляє безбожний на праведного, і скрего́че на нього своїми зубами,
13 та Господь посміється із нього, — бачить бо Він, що набли́жується його день!
14 Безбожні меча добува́ють та лука свого натягають, щоб звали́ти нужде́нного й бідного, щоб порізати людей простої дороги, —
15 та вві́йде їхній меч до їхнього власного серця, і пола́мані будуть їхні лу́ки!
16 Краще мале справедливого, ніж велике багатство безбожних, і то багатьох,
17 бо зла́мані будуть раме́на безбожних, а справедливих Господь підпира́є!
18 Знає Господь дні неви́нних, а їхня спадщина пробуде навіки,
19 за лихолі́ття не будуть вони посоро́млені, і за днів голоду ситими бу́дуть.
20 Бо загинуть безбожні, і Господні вороги, як овечий той лій, зани́кнуть, у димі заникнуть вони!
21 Позичає безбожний — і не віддає, а праведний милість висві́дчує та роздає,
22 бо благословенні від Нього вспадку́ють землю, а прокля́ті від Нього — пони́щені будуть!
23 Від Господа кроки люди́ни побожної ставляться міцно, і Він любить дорогу її;
24 коли ж упаде́, то не буде поки́нена, бо руку її підпирає Госпо́дь.
25 Я був молодий і поста́рівся, та не бачив я праведного, щоб опу́щений був, ні нащадків його, щоб хліба просили.
26 Кожен день виявляє він милість та позичає, і над пото́мством його благословення.
27 Ухиляйся від злого та добре чини, та й навіки живи!
28 Бо любить Господь справедливість, і Він богобі́йних Своїх не покине, — вони будуть навіки бере́жені, а насіння безбожних загине!
29 Успадку́ють праведні землю, і повік будуть жити на ній.
30 Уста праведного кажуть мудрість, язик же його промовляє про право,
31 Закон Бога його — в його серці, кроки його не спіткну́ться.
32 А безбожний чату́є на праведного, і пильнує забити його́,
33 та Господь не зоставить його в руках того, і несправедливим не вчи́нить його, коли буде судити його.
34 Надійся на Господа, та держися дороги Його, — і піднесе Він тебе, щоб успадкува́ти землю, ти бачитимеш, як пони́жені будуть безбожні.
35 Я бачив безбожного, що збуджував по́страх, що розкорени́вся, немов саморосле зелене те дерево,
36 та він промину́в, — й ось немає його, і шукав я його, — й не знайшов!
37 Бережи непови́нного та дивися на праведного, бо люди́ні споко́ю належить майбу́тність,
38 переступники ж ра́зом понищені будуть, — майбутність безбожних загине!
39 А спасі́ння праведних — від Господа, Він їхня тверди́ня за ча́с лихолі́ття,
40 і Господь їм поможе та їх порятує, ви́зволить їх від безбожних і їх збереже, — бо вдавались до Нього вони!
Псалми 37
1 Псалом Давидів. На па́м'ятку.
2 Господи, не карай мене в гніві Своїм, і не завдава́й мені кари в Своїм пересе́рді,
3 бо проши́ли мене Твої стріли, і рука Твоя тяжко спусти́лась на мене,
4 Від гніву Твого нема ці́лого місця на тілі моїм, немає споко́ю в костя́х моїх через мій гріх,
5 бо провини мої переросли́ мою го́лову, як великий тяга́р, вони тяжчі над сили мої,
6 смердять та гниють мої рани з глупо́ти моєї.
7 Ско́рчений я, і над міру похи́лений, цілий день я тиняюсь сумни́й,
8 бо нутро́ моє повне запа́лення, і в тілі моїм нема ці́лого місця.
9 Обезси́лений я й перемучений тяжко, рида́ю від сто́гону серця свого.
10 Господи, всі бажа́ння мої — перед Тобою, зідха́ння ж моє не сховалось від Тебе.
11 Сильно тріпо́четься серце моє, опустила мене моя сила, навіть ясність оче́й моїх — і вона не зо мною.
12 Дру́зі мої й мої при́ятелі поставали здаля́ від моєї біди, а ближні мої поставали опо́даль.
13 Тене́та розставили ті, хто чатує на душу мою, а ті, хто бажає нещастя мені, говорять прокля́ття, і ввесь день вимишляють зрадли́ве!
14 А я, мов глухий, вже не чую, і мов той німий, який уст своїх не відкриває.
15 I я став, мов люди́на, що нічо́го не чує і в у́стах своїх оправда́ння не має,
16 бо на Тебе наді́юся я, Господи, Ти відповіси́, Господи, Боже мій!
17 Бо сказав я: „Нехай не поті́шаться з мене, нехай не несуться вони понад мене, коли послизне́ться нога моя!“
18 Бо я до упадку готовий, і передо мною постійно недуга моя,
19 бо провину свою визнаю́, журюся гріхом своїм я!
20 А мої вороги проживають, міцні́ють, і без причини помно́жилися мої не́други.
21 Ті ж, хто відплачує злом за добро, обчо́рнюють мене, бо женусь за добром.
22 Не покинь мене, Господи, Боже мій, не віддаляйся від мене,
23 поспіши мені на допомогу, Господи, — Ти спасі́ння моє!
Псалми 38
1 Для дириґента хору. Єдуту́на. Псалом Давидів.
2 Я сказав: „Пильнувати я буду доро́ги свої, щоб своїм язико́м не грішити, накладу я вузде́чку на уста свої, поки передо мною безбожний.
3 Занімів я в мовча́нні, замовк про добро, а мій біль був подра́жнений.
4 Розпалилося серце моє у моє́му нутрі, палає огонь від мого розду́мування. Я став говорити своїм язико́м:
5 „Повідоми́ мене, Господи, про кінець мій та про днів моїх міру, яка то вона, — нехай знаю, коли я помру́!“
6 Ось відмі́ряв долонею Ти мої дні, а мій вік — як ніщо́ проти Тебе, і тільки марно́та сама — кожна люди́на жива! Се́ла.
7 У темно́ті лиш ходить люди́на, клопо́четься тільки про ма́рне: грома́дить вона, — та не знає, хто зво́зити буде оте!
8 А тепер на що́ маю наді́ятись, Господи? Надія моя — на Тебе вона!
9 Від усіх моїх про́гріхів ви́зволи мене, не чини мене по́сміхом для нерозумного!
10 Занімі́в я та уст своїх не відкриваю, бо Ти те вчинив, —
11 забери Ти від мене Свій до́торк, від порази Твоєї руки я кінчаюсь.
12 Ти караєш люди́ну докорами за беззако́ння, Ти знищив, як міль, прива́бність її, — кожна люди́на — направду марно́та! Се́ла.
13 Вислухай, Господи, молитву мою, і почуй блага́ння моє, не будь мовчазни́й до моєї сльози́, бо прихо́дько я в Тебе, мандрівни́к, як батьки́ мої всі!
14 Відверни гнів від мене — і я підкріплю́ся, перше ніж відійду́, — і не буде мене!
Псалми 39
1 Для дириґента хору. Псалом Давидів.
2 Непохитно наді́юсь на Господа, і Він прихилився до мене, і блага́ння моє Він почув.
3 Витяг мене Він із згу́бної ями, із багна́ болоти́стого, і поставив на скелі ноги мої, і зміцнив мої сто́пи,
4 і дав пісню нову́ в мої уста, для нашого Бога хвалу́, — нехай бачать багато-хто й по́страх хай мають, і хай вони мають надію на Господа!
5 Блаженна люди́на, що Бога вчинила своєю тверди́нею, і не зверта́лась до пи́шних та тих, що вони до неправди схиляються!
6 Багато вчинив Ти, о Господи, Боже мій, Твої чу́да й думки Твої — тільки про нас, нема Тобі рівного! Я хотів би все це показати й про це розказати, та воно численні́ше, щоб можна його розпові́сти.
7 Жертви й прино́шення Ти не схотів, Ти розкрив мені уші, цілопа́лення й жертви покутної Ти не жадав.
8 Тоді я сказав: „Ось я прийшов із зво́єм книжки, про мене написаної“.
9 Твою волю чини́ти, мій Боже, я хо́чу, і Зако́н Твій — у мене в се́рці.
10 Я проповідував правду в великому зборі, — ото, своїх уст не ув'я́знюю я, Господи, знаєш Ти, —
11 справедливість Твою не ховав я в сере́дині серця свого, про вірність Твою та спасі́ння Твоє я звіщав, не таїв я про милість Твою та про правду Твою на великім зібра́нні.
12 Тому, Господи, не ув'язни́ милосердя Свого від мене, а милість та правда Твоя нехай за́вжди мене стережу́ть,
13 бо нещастя без ліку мене оточи́ли, беззако́ння мої досягли́ вже мене, так що й бачити не мо́жу, — вони численнішими стали за воло́сся на моїй голові, і серце моє опустило мене.
14 Зволь спасти мене, Господи, Господи, поспіши ж бо на поміч мені, —
15 нехай посоро́млені будуть, і хай зга́ньблені будуть усі, хто шукає моєї душі, щоб схопи́ти її! Нехай подадуться назад, і нехай посоро́млені бу́дуть, хто бажає для мене лихого!
16 Бодай скам'яні́ли від со́рому ті, хто говорить до мене: „Ага! Ага!“
17 Нехай ті́шаться та веселя́ться Тобою всі ті, хто шукає Тебе та хто любить спасі́ння Твоє, нехай за́вжди говорять: „Хай буде великий Госпо́дь!“
18 А я вбогий та бідний, — за мене подбає Господь: моя поміч і мій оборо́нець — то Ти, Боже мій, — не спізня́йся!
Псалми 40
1 Для дириґента хору. Псалом Давидів.
2 Блаже́нний, хто дбає про вбогого, — в день нещастя Господь порятує його!
3 Господь берегти́ме його та його оживля́тиме, буде блаженний такий на землі, і Він не видасть його на пота́лу його ворогам!
4 На ложі неду́ги подасть йому сили Госпо́дь, — усе ложе йому перемінить в неду́зі його.
5 Я промовив був: „Господи, май же Ти ми́лість до мене, ви́лікуй душу мою, бо я перед Тобою згрішив!
6 Вороги мої кажуть на мене лихе́: „Коли вмре та загине іме́ння його?“
7 А коли хто прихо́дить відві́дати, — мовить марне́: його серце збирає для себе лихе, і як вийде надві́р, то говорить про те.
8 Всі мої вороги між собою шепо́чуться ра́зом на мене, на ме́не лихе́ замишля́ють:
9 „Негі́дна річ тисне його, а що́ він поклався — то більше не встане!“
10 Навіть при́ятель мій, на якого наді́явся я, що мій хліб споживав, — підняв проти мене п'яту́!
11 Але, Господи, помилуй мене, і мене підійми́, — і я їм відплачу́, —
12 із то́го довідаюся, що Ти любиш мене, коли надо мною сурми́ти не буде мій ворог.
13 А я — через неви́нність мою Ти підси́лиш мене, і перед обличчям Своїм ти поста́виш навіки мене́!
14 Благословенний Господь, Бог Ізраїлів, від віку й до віку! Амі́нь і амі́нь!
Псалми 41
1 Для дириґента хору. Псало́м навча́льний, синів Коре́євих.
2 Як ли́не той о́лень до водних потоків, так лине до Тебе, о Боже, душа моя,
3 душа моя спра́гнена Бога, Бога Живого! Коли я прийду́ й появлю́сь перед Божим лицем?
4 Сльоза́ моя стала для мене пожи́вою вдень та вночі, коли кажуть мені цілий день: „Де твій Бог?“
5 Як про це пригадаю, то душу свою виливаю, як я в многолю́дді ходив, і водив їх до Божого дому, із голосом співу й подяки святко́вого на́товпу.
6 Чого, душе моя, ти сумуєш, і чого́ ти в мені непоко́їшся? Май надію на Бога, бо я Йому бу́ду ще дя́кувати за спасі́ння Його!
7 Мій Боже, душа моя ту́жить в мені, бо я пам'ята́ю про Тебе з країни Йорда́ну й Гермо́ну, із гори із Міц'а́р.
8 Приклика́є безо́дня безо́дню на гу́ркіт Твоїх водоспа́дів, усі вали́ Твої й хвилі Твої перейшли́ надо мною.
9 Удень виявляє Господь Свою милість, уночі ж Його пісня зо мною, молитва до Бога мого життя!
10 Повім я до Бога: „Ти Скеле моя, чому́ Ти про мене забув? Чого я блукаю сумни́й через у́тиск ворожий?
11 Ніби кості ламають мені, коли вороги мої лають мене, коли кажуть мені цілий день: „Де твій Бог?“
12 Чого, душе моя, ти суму́єш, і чого́ ти в мені непоко́їшся? Май надію на Бога, бо я Йому бу́ду ще дя́кувати за спасі́ння Його, мого Бога!
Псалми 42
1 Розсуди́ мене, Боже, й справу́йся за справу мою із людьми́ небогобі́йними, визволь мене від люди́ни обмани та кривди!
2 Бож Бог Ти моєї тверди́ні, чого́ ж Ти покинув мене? Чого́ я блукаю сумни́й через у́тиск ворожий?
3 Пошли Своє світло та правду Свою, — вони мене бу́дуть прова́дити, вони запрова́дять мене до Твоєї святої гори та до місць пробува́ння Твого.
4 I нехай я дістанусь до Божого же́ртівннка, до Бога розради п потіхи моєї, — і буду на а́рфі хвали́ти Тебе, Боже, Боже Ти мій!
5 Чого, душе́ моя, ти сумуєш, і чого́ ти в мені непоко́їшся? Май наді́ю на Бога, бо я Йому буду ще дя́кувати за спасіння Його, мого Бога!
Псалми 43
1 Для дириґента хору. Синів Коре́євих. Псало́м навча́льний.
2 Боже, своїми ушима ми чули, наші батьки́ нам оповіда́ли: велике Ти ді́ло вчинив за їхніх днів, за днів старода́вніх:
3 Ти вигнав пога́нів Своєю рукою, а їх осади́в, понищив народи, а їх Ти поши́рив!
4 Не мече́м бо своїм вони землю посі́ли, і їхнє раме́но їм не помогло́, — а прави́ця Твоя та раме́но Твоє, та Світло обличчя Твого́, бо Ти їх уподо́бав!
5 Ти Сам — Цар мій, о Боже, звели ж про спасі́ння для Якова:
6 Тобою поб'ємо своїх ворогів, Ім'я́м Твоїм будемо топта́ти повсталих на нас,
7 бо я буду наді́ятися не на лу́ка свого́, і мій меч не поможе мені,
8 але Ти нас спасеш від противників наших, і наших нена́висників засоро́миш!
9 Ми хва́лимось Богом щодня́, і пові́ки Ім'я́ Твоє сла́вимо, Се́ла, —
10 та однак Ти покинув і нас засоро́мив, і вже не вихо́диш із нашими ві́йськами:
11 Ти вчинив, що від ворога ми оберну́лись назад, а наші нена́висники грабува́ли собі наш маєток.
12 Ти віддав нас на по́їд, немов тих ове́чок, і нас розпоро́шив посеред наро́дів,
13 Ти за бе́зцін продав Свій наро́д, і ціни́ йому не побільши́в!
14 Ти нас нашим сусідам віддав на знева́гу, на нару́гу та по́сміх для наших око́лиць,
15 Ти нас учинив за прислі́в'я пога́нам, і головою хита́ють наро́ди на нас.
16 Передо мною щоденно безче́стя моє, і сором вкриває обличчя моє, —
17 через голос того, хто лає мене й проклинає, через ворога й ме́сника.
18 Прийшло було все це на нас, та ми не забу́ли про Тебе, й заповіту Твого не пору́шили,
19 не вступи́лось назад наше серце, і не відхили́вся наш крок від Твоєї доро́ги!
20 Хоч у місце шака́лів Ти ви́пхнув був нас, і прикрив був нас сме́ртною тінню, —
21 чи й тоді ми забули Ім'я́ Бога нашого, і руки свої простягну́ли до Бога чужого?
22 Таж про те Бог дові́дається, бо Він знає тає́мності серця, —
23 що нас побива́ють за Тебе щоденно, пораховано нас, як овечок жерто́вних.
24 Прокинься ж, — для чо́го Ти, Господи, спиш? Пробуди́ся, — не кидай наза́вжди!
25 Для чо́го обличчя Своє Ти ховаєш, забуваєш про нашу недолю та нашу тісно́ту?
26 Бо душа наша зни́жилася аж до по́роху, а живіт наш приліг до землі.
27 Устань же, о По́моче наша, і ви́купи нас через милість Свою!
Псалми 44
1 Для дириґента хору. На „Лілеї“. Синів Коре́євих. Псалом навча́льний. Пісня любови.
2 Моє серце брини́ть добрим словом, проказую я: Для Царя мої тво́ри, мій язик — мов перо скоропи́сця!
3 Ти кращий від лю́дських синів, в Твоїх устах розлита краса́ та добро́, тому благослови́в Бог навіки Тебе.
4 Прив'яжи до стегна́ Свого, Сильний, Свого меча, красу́ Свою́ та вели́чність Свою́,
5 і в вели́чності Своїй сідай, та й ве́рхи помчися за справи правди, і ла́гідности та справедливости, — і на́вчить Тебе страшних чинів прави́ця Твоя́!
6 Твої стрі́ли наго́стрені, — а від них під Тобою наро́ди попа́дають, — у серце Царськи́х ворогів.
7 Престол Твій, о Боже, на вічні віки́, берло правди — берло Царства Твого́.
8 Ти полюбив справедливість, а беззако́ння знена́видів, тому́ намасти́в Тебе Бог, Твій Бог, оливою радости понад друзів Твоїх.
9 Ми́ро, ало́е й кассі́я — всі ша́ти Твої, а з палат із слоно́вої кости — струни Тебе звесели́ли.
10 Серед ска́рбів Твоїх — царські до́чки, по правиці Твоїй стала цариця в офі́рському щирому золоті.
11 Слухай, до́чко, й побач, і нахили своє ухо, — і забудь свій наро́д і дім батька свого́!
12 А Цар буде жадати твоєї краси́, бо Він — твій Госпо́дь, а ти до землі Йому кланяйся.
13 А Ти́рська дочка́ прийде з да́ром, будуть благати тебе найбагатші з наро́ду.
14 Вся оздо́ба царсько́ї дочки́ — усере́дині, шата ж її погапто́вана золотом.
15 У ша́ти гапто́вані вбрану прова́дять її до Царя, за нею дівча́та, подру́ги її, до Тебе прова́джені.
16 Провадять їх з ра́дощами та поті́хою, — у палату царську́ вони ві́йдуть.
17 Замість батькі́в Твоїх бу́дуть сини́ Твої, — їх по ці́лій землі Ти поставиш воло́дарями.
18 Я буду Ім'я́ Твоє зга́дувати по всіх поколіннях, тому́ то наро́ди по вічні віки Тебе сла́вити будуть!
Псалми 45
1 Для дириґента хору. Синів Коре́євих. На спів „Аламот“. Пісня.
2 Бог для нас — охоро́на та сила, допомо́га в недолях, що часто трапляються,
3 тому́ не лякаємось ми, як трясе́ться земля, і коли го́ри зсува́ються в серце морі́в!
4 Шумлять і киплять Його во́ди, через ве́лич Його тремтя́ть го́ри. Се́ла.
5 Річка, — відно́ги її веселя́ть місто Боже, найсвятіше із місць пробува́ння Всеви́шнього.
6 Бог серед нього, — нехай не хитається, Бог поможе йому́, коли ра́нок настане.
7 Шуміли наро́ди, хиталися ца́рства, а Він голос подав Свій — і земля розпливла́ся.
8 З нами Господь Савао́т, наша тверди́ня — Бог Яковів. Се́ла.
9 Ідіть, оглядайте Господні діла, — які руйнува́ння вчинив на землі!
10 Аж до кра́ю землі припиняє Він ві́йни, ламає Він лука й торо́щить списа, палить огнем колесни́ці!
11 „Вгамуйтесь та знайте, що Бог Я, піднесу́сь між наро́дами, піднесу́сь на землі!“
12 З нами Господь Савао́т, наша тверди́ня — Бог Яковів! Се́ла.
Псалми 46
1 Для дириґента хору. Синів Коре́євих, Псалом.
2 Всі наро́ди, — плещі́ть у долоні, покли́куйте Богові голосом ра́дости,
3 грізни́й бо Всевишній Госпо́дь, Цар великий всієї землі!
4 Він наро́ди під нас підбиває, а поган — нам під но́ги,
5 Він нашу спа́дщину для нас вибирає, вели́чність для Якова, що його полюбив. Се́ла.
6 Бог виступає при радісних о́криках, Господь — при голосі ро́га.
7 Співайте Богові нашому, співайте, співайте Царе́ві нашому, співайте,
8 бо Бог — Цар усієї землі, співайте навча́льний псало́м!
9 Бог зацарюва́в над наро́дами, Бог сів на святому Своєму престо́лі!
10 Зібрались влади́ки народів, народ Бога Авраамового, як Божі щити́ на землі, — між ними Він сильно звели́чений!
Псалми 47
1 Пісня. Псалом синів Коре́євих.
2 Великий Госпо́дь і просла́влений ве́льми в місті нашого Бога, на святій Своїй горі!
3 Препи́шна країна, розра́да всієї землі, — то Сіонська гора, на півні́чних око́лицях, місто Царя можновла́дного!
4 Бог у хра́мах Своїх, за твердиню Він зна́ний.
5 Бо царі ось зібрались, ішли вони ра́зом,
6 але, як побачили, то здивува́лись, полякалися та й розпоро́шились.
7 Обгорнув їх там страх, немов біль породі́ллю;
8 Ти східнім вітром розбив кораблі ті Тарші́ські.
9 Як ми чули, так бачили в місті Господа Савао́та, у місті нашого Бога, — Бог міцно поставить навіки його́! Се́ла.
10 Розмишля́ли ми, Боже, про ми́лість Твою серед храму Твого́.
11 Як Ім'я́ Твоє, Боже, так слава Твоя — аж по кі́нці землі, справедли́вости повна прави́ця Твоя!
12 Нехай весели́ться Сіонська гора, Юдині до́чки хай тішаться через Твої правосу́ддя.
13 Оточі́те Сіо́н й обступі́те його́, полічіть його ба́шти,
14 зверні́те увагу на ва́ла його, високість палати його пообмірюйте, щоб розповісти́ поколі́нню насту́пному,
15 бо Цей Бог — то наш Бог на вічні віки́, Він буде прова́дити нас аж до смерти!
Псалми 48
1 Для дириґента хору. Синів Коре́євих. Псалом.
2 Слухайте це, всі наро́ди, візьміть до ушей, усі ме́шканці все́світу,
3 і лю́дські сини й сини му́жів, ра́зом багатий та вбогий,
4 — мої уста казатимуть мудрість, думка ж се́рця мого — розумність,
5 нахилю́ своє ухо до при́казки, розв'яжу́ свою за́гадку лі́рою!
6 Чому маю боятись у день лихолі́ття, як стане круг мене неправда моїх ошука́нців,
7 які на бага́тство своє покладають надію, і своїми доста́тками хва́ляться?
8 Але жодна люди́на не ви́купить брата, не дасть його ви́купу Богові, —
9 бо ви́куп їхніх душ дорогий, і не перестане навіки, —
10 щоб міг він ще жити навіки й не бачити гро́бу!
11 Та люди побачать, що мудрі вмирають так само, як гинуть невіглас та не́ук, і лиша́ють для інших багатство своє.
12 Вони ду́мають, ніби доми́ їхні навіки, місця́ їхнього заме́шкання — з роду до роду, імена́ми своїми звуть землі,
13 та не зостається в пошані люди́на, — подібна худобі, що гине!
14 Така їхня дорога — глупо́та для них, та за ними йдуть ті, хто кохає їхню думку. Се́ла.
15 Вони зі́йдуть в шеол, — і смерть їх пасе, немов вівці, а праведники запанують над ними від ра́ння; подоба їхня знищиться, шео́л буде мешканням для них.
16 Та визволить Бог мою душу із влади шео́лу, бо Він мене ві́зьме! Се́ла.
17 Не лякайся, коли багатіє люди́на, коли збі́льшується слава дому її,—
18 бо, вмираючи, не забере вона всьо́го, її слава не пі́де за нею!
19 Хоч вона свою душу за життя свого хва́лить, і славлять тебе, як для себе ти чиниш добро, —
20 вона при́йде до роду батьків своїх,що світла вони не побачать навіки!
21 Люди́на в пошані, але нерозумна, — подібна худобі, що гине!
Псалми 49
1 Псалом Асафів. Прорік Бог над богами — Госпо́дь, і землю покликав від схід сонця і аж до захо́ду його.
2 Із Сіону, корони краси́, Бог явився в промі́нні!
3 Прихо́дить наш Бог, — і не буде мовчати: палю́чий огонь перед Ним, а круг Нього все бу́риться сильно!
4 Він покличе згори́ небеса́, і землю — наро́д Свій судити:
5 „Позбирайте для Мене побожних Моїх, що над жертвою склали заповіта зо Мною“.
6 І небеса́ звістять правду Його, що Бог — Він суддя. Се́ла.
7 „Слухай же ти, Мій наро́де, бо буду ось Я говорити, Ізра́їлеві, і буду сві́дчить на тебе: Бог, Бог твій Я!
8 Я бу́ду карта́ти тебе не за жертви твої, — бо все передо Мною твої цілопа́лення,
9 не візьму́ Я бичка з твого дому, ні козлів із коша́р твоїх,
10 бо належить Мені вся лісна́ звірина́ та худоба із тисячі гір,
11 Я знаю все пта́ство гірське́, і звір польови́й при Мені!
12 Якби був Я голодний, тобі б не сказав, — бо Моя вся вселе́нна й усе, що на ній!
13 Чи Я м'ясо бичкі́в спожива́ю, і чи п'ю кров козлів?
14 Принось Богові в жертву подя́ку, і виконуй свої обітниці Всеви́шньому,
15 і до Мене поклич в день недолі, — Я тебе порятую, ти ж просла́виш Мене!“
16 А до грішника Бог промовляє: „Чого́ про устави Мої розповідаєш, і чого́ заповіта Мого на уста́х своїх но́сиш?
17 Ти ж науку знена́видів, і поза себе слова́ Мої ви́кинув.
18 Як ти злодія бачив, то бі́гав із ним, і з перелюбниками накладав.
19 Свої уста пускаєш на зло, і язик твій ома́ну плете́.
20 Ти сидиш, проти брата свого нагово́рюєш, поголо́ски пускаєш про сина своєї матері.
21 Оце ти робив, Я ж мовчав, і ти ду́мав, що Я такий са́мий, як ти. Тому буду картати тебе, і ви́ложу все перед очі твої!
22 Зрозумійте ж це ви, що забуваєте Бога, щоб Я не схопи́в, — бо не буде кому рятува́ти!
23 Хто жертву подяки прино́сить, той шанує Мене; а хто на дорогу Свою уважа́є, Боже спасі́ння йому покажу́!“
Псалми 50
1 Для дириґента хору. Псалом Давидів,
2 коли до нього прийшов пророк Ната́н, як Давид увійшов був до Вірсаві́ї
3 Помилуй мене, Боже, з великої милости Твоєї, і з великого милосердя Свого загла́дь беззако́ння мої!
4 Обмий мене зо́всім з мого беззако́ння, й очи́сти мене від мого гріха́,
5 бо свої беззако́ння я знаю, а мій гріх передо мною пості́йно.
6 Тобі, одно́му Тобі я згрішив, і перед очима Твоїми лука́ве вчинив, тому́ справедливий Ти будеш у мові Своїй, бездога́нний у су́ді Своїм.
7 Отож я в беззако́нні наро́джений, і в гріху́ зачала́ мене мати моя.
8 Ото, полюбив єси правду в глиби́нах, і в таємних реча́х виявляєш премудрість мені.
9 Очи́сти ісо́пом мене, — і буду я чистий, обмий Ти мене — і я стану біліший від снігу.
10 Дай почути мені втіху й радість, — і раді́тимуть кості, що Ти покруши́в.
11 Обличчя Своє заховай від гріхів моїх, і всі беззако́ння мої позагла́джуй.
12 Серце чисте створи мені, Боже, і трива́лого духа в моєму нутрі́ віднови́.
13 Не відки́нь мене від Свого лиця, й не бери Свого Духа Святого від мене.
14 Верни мені радість спасі́ння Твого́, і зла́гідним духом підтримай мене.
15 Я буду навча́ти беззако́нців доріг Твоїх, — і наве́рнуться грішні до Те́бе.
16 Визволь мене від пере́ступу кро́вного, Боже, Боже спасі́ння мого, мій язик нехай сла́вить Твою справедливість!
17 Господи, відкрий мої уста, і язик мій звістить Тобі хвалу,
18 бо Ти жертви не пра́гнеш, а дам цілопа́лення, — то не любе воно Тобі буде.
19 Жертва Бо́гові — зла́маний Дух; серцем зла́маним та упоко́реним Ти не погордуєш, Боже!
20 Ущасли́в Своїм благоволі́нням Сіон, збудуй му́ри для Єрусали́му, —
21 тоді Ти полюбиш Собі жертви правди, цілопа́лення та прино́шення, тоді покладуть на Твій ві́втар тельців!
Псалми 51
1 Для дириґента хору. Псалом навча́льний Давидів,
2 як прийшов був ідуме́янин Доеґ та й Саулові був оповів, і до нього сказав: „Давид увійшов до дому Ахіме́леха“.
3 Чого хва́лишся злом, о могу́тній? Цілий де́нь Божа милість зо мною.
4 Замишляє лукавство язик твій, як та бритва наго́стрена ти, що чиниш обману!
5 Ти зло полюбив над добро, а неправду — більш, як правду казати, — Се́ла,
6 ти любиш усякі шкідливі слова́, ти язи́ку обманний!
7 Отож, Бог зруйнує наза́вжди тебе, тебе викине й вирве з намету тебе, й тебе викоренить із країни життя. Се́ла.
8 І побачать це пра́ведні, й будуть боятись, і будуть сміятися з нього:
9 „Ось муж, що Бога не чинить своєю тверди́нею, та на великість багатства свого покладає надію, втікає до злого свого“.
10 А я — як зелена оли́вка у Божому домі, наді́юсь на Божую милість на вічні віки́!
11 Буду сла́вити вічно Тебе, що вчинив Ти оце, і про йме́ння Твоє буду звіщати побожним Твоїм, що добре воно!
Псалми 52
1 Для дириґента хору. На „Махалат“. Навча́льний псало́м. Давидів.
2 Безумний говорить у серці своїм: „Нема Бога“! Зіпсу́лись вони, і несправедливість обри́дливу чинять, нема доброчи́нця!
3 Бог зо́рить із неба на лю́дських синів, щоб поба́чити, чи є там розумний, що Бога шукає.
4 Усі повідступа́ли, разом стали оги́дними, нема доброчи́нця, нема ні одно́го!
5 Чи ж не розуміють оті, хто беззако́ння вчиняє, що мій люд поїдають? Вони спожива́ють хліб Божий, та не кличуть Його!
6 Тоді настраши́лися стра́хом вони, хоч страху не було, бо розсипав Бог кості того, хто тебе оточив був, — ти їх посоро́мив, бо ними пого́рдував Бог!
7 Аби то Він дав із Сіону спасі́ння Ізраїлеві! Як долю Свого народу поверне Господь, то радітиме Яків, утіша́тися буде Ізра́їль!
Псалми 53
1 Для дириґента хору. На неґінах. Псало́м навча́льний Давидів,
2 як зіфе́яни прийшли були та сказали Саулові: „Ось Давид поміж нами ховається!“
3 Спаси мене, Боже, Іме́нням Своїм, і міццю Своєю мене оправда́й!
4 Вислухай, Боже, молитву мою, нахили Своє ухо до слів моїх уст,
5 бо чужи́нці повстали на мене, розбиша́ки ж шукають моєї душі, — вони Бога не ставили перед собою. Се́ла.
6 Ось Бог помагає мені, Господь серед тих, хто підтримує душу мою.
7 Хай пове́рнеться зло на моїх ворогів, Своєю правдою ви́нищи їх.
8 В доброві́льному да́рі я жертву Тобі принесу́, Ім'я́ Твоє, Господи, сла́вити буду, що добре воно,
9 бо мене воно визволило від усяких нещасть, і я бачу зане́пад моїх ворогів!
Псалми 54
1 Для дириґента хору. На неґінах. Навчальний Давидів псалом.
2 Вислухай, Боже, молитву мою й від блага́ння мого не ховайся!
3 Прислу́хайсь до мене й подай мені відповідь, — я блукаю у сму́тку своїм і стогну́, —
4 від крику воро́жого, від у́тисків грішного, бо гріх накида́ють на мене вони, і в гніві мене переслі́дують.
5 Тремтить моє серце в мені, і стра́хи смерте́льні напали на мене,
6 страх та тремті́ння на мене найшли́, і тривога мене обгорну́ла.
7 І сказав я: „Коли б я мав крила, немов та голубка, то я полетів би й спочив!“
8 Отож, помандру́ю дале́ко, пробува́тиму я на пустині. Се́ла.
9 Поспішу́ собі, щоб утекти́ перед вітром бурхли́вим та бурею.
10 Вигуби, Господи, та погуби язика́ їхнього, бо в місті я бачив наси́льство та сва́рку,—
11 вони ходять удень та вночі коло нього на му́рах його, а гріх та неправда всере́дині в ньому,
12 нещастя всере́дині в ньому, а з вулиць його не вихо́дять наси́лля й обма́на,
13 бож не ворог злорі́чить на мене, — це я переніс би, — і не нена́висник мій побільши́всь надо мною, я сховався б від нього, —
14 але ти, — чоловік мені рі́вня, мій прия́тель близьки́й і знайо́мий мені,
15 з яким со́лодко щиру розмову прова́димо, і ходимо до Божого дому серед бурхли́вого на́товпу.
16 Нехай же впаде на них смерть, нехай зі́йдуть вони до шео́лу живими, — бо зло в їхнім ме́шканні, у їхній сере́дині!
17 Я кличу до Бога, і Госпо́дь урятує мене:
18 уве́чорі, вра́нці й опі́вдні я скаржусь й зідхаю, — і Він ви́слухає мого го́лосу!
19 У мирі Він викупить душу мою, щоб до мене вони не зближа́лись, бо багато було їх на мене!
20 Бог ви́слухає, і їм Той відпові́сть, Хто відві́ку сидить на престо́лі, Се́ла, бо немає у них перемін, і Бога вони не боя́ться, —
21 во́рог ви́тягнув ру́ки свої проти тих, що в споко́ї жили́ з ним, він зганьби́в заповіта свого́,
22 його уста гладе́нькі, як масло, — та сва́рка у серці його, від оливи м'які́ші слова́ його, та вони — як мечі́ ті ого́лені!
23 Свого тягара́ поклади ти на Господа, — і тебе Він підтри́має, Він ніко́ли не дасть захита́тися праведному!
24 А Ти їх, Боже мій, поскида́єш до ями поги́белі! Люди чи́нів кривавих й обмани, — бода́й своїх днів вони не дожили навіть до половини, а я поклада́ю надію на Тебе!
Псалми 55
1 Для дириґента хору. На „Німа голубка вдалечині“. Золотий Давидів псалом, коли филисти́мляни захопи́ли були його в Ґа́ті.
2 Помилуй мене, Боже, бо то́пче мене чоловік, — цілий день він воює та ти́сне мене!
3 Чату́ють мої вороги цілий день, бо багато таких, що воюють завзя́то на мене!
4 Того дня, коли страх обгорта́є мене, я надію на Тебе кладу́, —
5 я в Бозі хвали́тиму слово Його, на Бога надію кладу, й не боюся, — що тіло учи́нить мені?
6 Цілий день біль прино́сять слова́ мої, усі їхні думки́ проти мене на зло:
7 слідкують, ховаються, пильнують вони мої сто́пи... Як чатують на душу мою,
8 так Ти через гріх віджени́ їх, пониж, Боже, людей в Своїм гніві!
9 Полічив Ти тиня́ння моє, помісти́ ж мої сльози перед Собою, чи ж вони не запи́сані в книзі Твоїй?
10 Тоді то мої вороги́ повтікають назад, того дня, як я кли́кати буду. Те я знаю, що Бог при мені,
11 і в Бозі я справу свою докінчу́, докінчу́ я в Господі справу!
12 На Бога надію кладу́ й не боюсь, — що́ люди́на учи́нить мені?
13 На мені зостаються, о Боже, прися́ги Тобі, та для Тебе я ви́повню жертви хвали́.
14 Як Ти спас мою душу від смерти, то хіба ж не спасеш моїх ніг від паді́ння, щоб у світлі життя я ходив перед Богом?
Псалми 56
1 Для дириґента хору. На спів: „Не вигуби“. Золотий псалом Давидів, коли він утікав від Саула в пече́ру.
2 Помилуй мене, Боже, помилуй мене, бо до Тебе вдається душа моя, і в тіні́ Твоїх крил я сховаюсь, аж поки нещастя мине!
3 Я кличу до Бога Всевишнього, до Бога, що чинить для мене добро.
4 Він пошле з небес — і врятує мене, Він пога́ньбить того, хто чату́є на мене. Се́ла. Бог пошле Свою милість та правду Свою
5 на душу мою. Знахо́джуся я серед ле́вів, що лю́дських синів пожирають, їхні зуби — як спис той та стрі́ли, а їхній язик — гострий меч.
6 Піднеси́ся ж, о Боже, над небо, — а слава Твоя над всією землею!
7 Вороги пригото́вили па́стку для стіп моїх, душу мою нахи́лили, вони ви́копали вовчу яму для мене, — і попа́дали в неї самі! Се́ла.
8 Моє серце зміцни́лося, Боже, зміцни́лося серце моє, — я буду співати та сла́вити Тебе!
9 Збудися ж ти, хва́ло моя, пробудися ж ти, а́рфо та ци́тро, — я буду буди́ти досві́тню зорю́!
10 Я буду Тебе вихваляти, о Господи, серед наро́дів, я буду співати Тобі між племе́нами,
11 бо Твоє милосердя велике — воно аж до неба, а правда Твоя — аж до хмар!
12 Піднеси́ся ж, о Боже, над небо, а слава Твоя — над всією землею!
Псалми 57
1 Для дириґента хору. На спів: „Не вигуби“. Золотий псалом Давидів.
2 Чи ж то справді ви, можні, говорите правду, чи лю́дських синів слушно судите?
3 Отже, у серці ви чините кривди, дорогу наси́льства рук ваших тору́єте ви на землі.
4 Від лоня ще матернього — вже відда́лені несправедливі, з утро́би ще матерньої заблуди́лися неправдомо́вці, —
5 їхня отрута така, як отрута зміїна, як отрута глухої гадюки, що ухо своє затуля́є,
6 що не слухає голосу заклиначі́в, чарівника́, в чарах впра́вного!
7 Поруйнуй, Боже, зуби їхні в їхніх уста́х, левчука́м розбий, Господи, ще́лепи, —
8 нехай розпливуться, немов та вода, що собі розтіка́ється, хай пов'я́нуть вони, як трава по дорозі,
9 бодай стали, немов той слима́к, що в своїй слизоті́ розпускається, щоб сонця не бачили, як мертвий отой плід у жінки!
10 Поки почують терни́ну запа́лену ваші горшки, — нехай буря її рознесе, чи свіжу, чи спа́лену!
11 А праведний ті́шитись буде, бо помсту побачить, у кро́ві безбожного сто́пи свої він обмиє!
12 І скаже люди́на: „Поправді є плід справедливому, справді є Бог, — суддя на землі!“
Псалми 58
1 Для дириґента хору. На спів: „Не вигуби“. Золотий псалом Давидів, коли послав був Саул, і стерегли́ його дім, щоб убити його.
2 Ви́зволь мене від моїх ворогі́в, о мій Боже, від напасникі́в моїх охорони́ Ти мене!
3 Ви́зволь мене від злочи́нців, і спаси мене від кровоже́рних,
4 бо ось причаї́лись на душу мою, на мене збираються сильні, — не моя в тім провина, о Господи, і не мій гріх!
5 Без моєї провини вони он збігаються та готу́ються, — устань же назу́стріч мені та побач!
6 І Ти, Господи, Боже Саваоте, Боже Ізраїлів, збудися, щоб покара́ти всіх поган, — і не помилуй ніко́го із зра́дників злих! Се́ла.
7 На́двечір вони поверта́ються, ски́глять, як пес, і перебігають по місту,
8 й ось слова виверга́ють уста́ми своїми, мечі в їхніх губах, — та хто це почує.
9 Але посмієшся з них, Господи, і всіх поган засоро́миш!
10 Тверди́не моя, я Тебе пильнува́тиму, — бо Бог оборо́на моя!
11 Мій Бог, — Його милість мене попере́дила, Бог учинить мені, що побачу паді́ння своїх ворогів!
12 Не вбива́й їх, щоб наро́д мій цього не забув, — міццю Своєю розвій їх і зниж їх, о щите наш, Господи!
13 Гріх їхніх уст — слово губ їхніх, і нехай вони схо́плені будуть своєю пихо́ю, і за клятву й брехню, яку кажуть!
14 У гніві їх знищ, знищ — і хай їх не буде, і хай знають вони, що царю́є Бог в Якові, аж до кі́нців землі! Се́ла.
15 А на́двечір вони поверта́ються, ски́глять, як пес, і перебігають по місту.
16 Вони ве́штатись будуть, щоб їсти, коли ж не наїдя́ться, то ска́ржитись будуть.
17 А я буду співати про силу Твою, буду радісно вра́нці хвалити Твою милісти, бо для мене Ти був в день недолі моєї тверди́нею й за́хистом!
18 Тверди́не моя, — до Тебе співати я буду, бо Бог оборо́на моя, милости́вий мій Боже!
Псалми 59
1 Для дириґента хору. На спів: „Лілея свідчення“. Золотий псалом Давидів для навча́ння,
2 коли він підпалив був Ара́м двох річо́к і Ара́м Цови́, і коли вернувся Йоав і побив Едо́ма в Соляній долині, дванадцять тисяч.
3 Боже, покинув Ти нас, розпоро́шив Ти нас, Ти нагні́вався був, — поверни́ся ж до нас!
4 Ти землею затряс, і її розірвав, — уздоров же ула́мки її, бо вона захита́лась!
5 Ти вчинив, що наро́д Твій побачив тяжке́, напоїв нас отру́тним вином.
6 Ти дав пра́пора тим, хто боїться Тебе, щоб збирались вони перед правдою. Се́ла.
7 Щоб любі Твої були ви́зволені, Своєю правицею допоможи́, й обізви́ся до нас!
8 У святині Своїй Бог промовив: „Нехай розвеселю́сь, — розділю́ Я Сихе́м і долину Сукко́тську поміряю!
9 Належить Мені Ґілеа́д, Мені Манасі́я, а Єфрем — охоро́на Моїй голові́, Юда — бе́рло Моє.
10 Моа́в — то мідни́ця Мого миття́, на Едо́м узуття́м Своїм кину, филисте́ю, — вигукуй для Мене із радістю!“
11 Хто мене запрова́дить до міста тверди́нного, хто́ до Едо́му мене попрова́дить?
12 Хіба́ ж Ти покинув нас, Боже, і серед нашого війська не ви́йдеш вже, Боже?
13 Подай же нам поміч на ворога, лю́дська бо поміч — марно́та!
14 Ми мужність ви́явимо в Бозі, — і Він пото́пче противників наших!
Псалми 60
1 Для дириґента хору. На струннім інструменті. Псалом Давидів.
2 Вислухай, Боже, блага́ння моє, почуй же молитву мою, —
3 я кли́чу до Тебе від краю землі, коли серце моє омліва́є! На ске́лю, що вища від мене, мене попрова́дь,
4 бо для мене Ти став пристано́вищем, ба́штою сильною супроти ворога!
5 Хай я оселю́ся наві́ки в наме́ті Твоїм, в укритті́ Твоїх крил захова́юся, Се́ла,
6 бо Ти, Боже, почув обітниці мої, Ти дав спа́дщину тим, хто Йме́ння Твого боїться!
7 Царе́ві примно́ж дні до днів, продовж ро́ки йому — немов вічні віки́,
8 нехай він перед Божим лицем пробува́є навіки, хай милість та правда його стережу́ть!
9 Отак буду співати я за́вжди про Ймення Твоє, виконувати буду щоде́нно обі́ти свої!
Псалми 61
1 Для дириґента хору. Для Єдуту́на. Псалом Давидів.
2 Тільки від Бога чекай у мовча́нні, о душе́ моя, від Нього спасі́ння моє!
3 Тільки Він моя ске́ля й спасі́ння моє, Він тверди́ня моя, — тому́ не захита́юся дуже!
4 Доки бу́дете ви напада́ти на люди́ну? Усі хочете ви розтрощи́ти її, немов мур той похи́лений, мов би парка́н той валю́щий!
5 Вони́ тільки й ду́мають, я́к би зіпхнути її з висоти, вони полюбили непра́вду: благословляють своїми уста́ми, в своєму ж нутрі́ проклинають! Се́ла.
6 Тільки від Бога чекай у мовча́нні, о душе́ моя, бо від Нього надія моя!
7 Тільки Він моя скеля й спасі́ння моє, Він тверди́ня моя, — тому́ не захитаюсь!
8 У Бозі спасі́ння моє й моя слава, скеля сили моєї, моє пристано́вище в Бозі!
9 Мій наро́де, — кожного ча́су наді́йтесь на Нього, серце своє перед Ним вилива́йте, Бог для нас — пристано́вище! Се́ла.
10 Справді, лю́дські сини́ — як та па́ра, сини́ й вищих му́жів — обма́на: як узяти на вагу́ — вони легші від пари всі ра́зом!
11 Не наді́йтесь на у́тиск, і не пишайтесь грабу́нком; як багатство росте, — не приклада́йте свого серця до нього!
12 Один раз Бог сказав, а двічі я чув, — що сила — у Бога!
13 І в Тебе, о Господи, милість, бо відпла́чуєш кожному згідно з діла́ми його!
Псалми 62
1 Псалом Давидів, коли був він у пустині юдейській.
2 Боже — Ти Бог мій, я шукаю від ра́ння Тебе, душа моя пра́гне до Тебе, тужить тіло моє за Тобою в країні пусте́льній і ви́мученій без води.
3 Я так пригляда́вся до Тебе в святині, щоб бачити силу Твою й Твою славу, —
4 ліпша бо милість Твоя над життя, й мої уста Тебе прославля́ють!
5 Так я буду в житті своїм благословля́ти Тебе, ради Йме́ння Твого́ буду руки свої підіймати!
6 Наси́чується, ніби лоєм і товщем, душа моя, а уста́ мої хвалять губа́ми співни́ми.
7 Як згадаю Тебе на посте́лі своїй, розмишля́ю про Тебе в сторо́жах нічни́х:
8 що став Ти на поміч для мене, в тіні́ ж Твоїх крил я співатиму!
9 Пригорну́лась до Тебе душа моя, прави́ця Твоя підпирає мене.
10 Вороги ж мою душу шукають для згуби, — нехай западу́ться до спо́ду землі,
11 нехай помордо́вані бу́дуть мече́м, бодай стали шака́лам пожи́вою!
12 А цар звесели́ться у Бозі, буде хва́лений кожен, хто йому присягає, будуть бо за́мкнені уста лжемо́вцям!
Псалми 63
1 Для дириґента хору. Псалом Давидів.
2 Вислухай, Боже, мій голос, як ска́ржуся я, від стра́ху ворожого душу мою хорони!
3 Заховай мене від потає́много збору злочинців, від крику сваві́льців,
4 які нагостри́ли свого язика́, як меча, натягнули стрілу́ свою словом гірки́м,
5 щоб таємно стріляти в невинного, — вони нагло стріля́тимуть в нього, і не бу́дуть боятись!
6 У злій справі зміцня́ють себе, змовля́ються па́стки таємно розста́вити, кажуть: „Хто бу́де їх бачити?“
7 Вони кривди ховають. Загинемо, як за́дум їхній спо́вниться, бо нутро́ чоловіка та серце — глибоке!
8 Але́ вчинить Бог, що стріла́ на них стрі́лить, — і на́гло пора́нені будуть,
9 і вчинить, що їхній язик допаде́ться до них, — і будуть хита́ти головою усі, хто спогля́не на них!
10 І всі люди боятися будуть, і будуть розказувати про чин Бога, і ді́ло Його зрозуміють!
11 І праведний Господом бу́де раді́ти, і буде вдава́тись до Нього, і бу́дуть похва́лені всі простосе́рді!
Псалми 64
1 Для дириґента хору. Псалом Давидів. Пісня. Уся земле, — покли́куйте Богові:
2 Тобі, Боже, належиться слава в Сіоні, і Тобі́ має ві́дданий бути обі́т!
3 Ти, що моли́тви вислу́хуєш, всяке тіло до Тебе прихо́дить!
4 Справи грішні зробились сильніші від нас, — Ти наші гріхи пробача́єш!
5 Блаженний, кого вибираєш Ти та наближа́єш, — в осе́лях Твоїх спочива́ти той буде! наси́тимось ми добром дому Твого́, найсвятішим із храму Твого́!
6 Грізні ре́чі Ти відповіда́єш нам правдою, Боже, Спасителю наш, надіє всіх кі́нців землі та су́щих далеко на морі,
7 що гори ставиш Своєю силою, підпере́заний міццю,
8 що втихоми́рюєш гу́ркіт морів, їхніх хвиль та га́лас наро́дів.
9 І будуть боятись озна́к Твоїх ме́шканці кі́нців землі. Ти розвеселяєш країну, де вихід пора́нку й де вечір.
10 Ти відві́дуєш землю та по́їш її, Ти збагачуєш щедро її, — по́вний води потік Божий, Ти збіжжя готуєш її, — бо Ти так пригото́вив її!
11 Ти ріллю її наси́чуєш во́гкістю, вирі́внюєш гру́ддя її, розпускаєш дощами її, Ти благословляєш росли́нність її!
12 Ти добром Своїм рік вкороно́вуєш, і стежки́ Твої кра́плями то́вщу течу́ть!
13 Пасови́ська пустині сплива́ються кра́плями, і радістю підпереза́лись узгі́р'я!
14 Луги́ зодягнулись ота́рами, а долини покрилися збіжжям, — гука́ють вони та співають!
Псалми 65
1 Для дириґента хору. Пісня. Псалом. Уся зе́мле, покли́куйте Богові,
2 виспівуйте честь Його Йменню, честь для слави Його покладіть!
3 Скажіть Богу: „Які Твої вчинки грізні́! Через силу велику Твою — Твої вороги піддаду́ться Тобі,
4 вся земля буде падати до ніг Твоїх, і співати Тобі буде, оспівувати Ймення Твоє!“ Се́ла.
5 Ідіть і погляньте на Божі діла́, — Він грізни́й у діла́х проти лю́дських сині́в!
6 Він на суході́л змінив море, — й перехо́дили рі́чку ногою, — там раділи ми в Ньому!
7 Він царю́є навіки Своєю могу́тністю, очі Його між наро́дами зо́рять, — нехай не несуться відсту́пники! Се́ла.
8 Благословляйте, народи, нашого Бога, і голос слави Його розголо́шуйте,
9 що зберіг при житті нашу душу, і не дав нозі нашій спіткну́тись,
10 бо Ти, Боже, нас випробо́вував, Ти нас перетопи́в, як срібло́ перето́плюється.
11 Ти нас до в'язни́ці впровадив, Ти пута поклав нам на сте́гна,
12 Ти їздити дав був люди́ні по го́ловах наших, ми ввійшли до огню́ й до води, — але на широкі місця Ти нас вивів!
13 Увійду́ я до дому Твого́ з цілопа́леннями, обі́ти свої Тобі ви́плачу ті,
14 що їх вимовили мої губи й сказали були мої уста в тісно́ті моїй!
15 Цілопа́лення ситих тельці́в піднесу́ Тобі з димом кади́льним бара́нячим, приготу́ю биків із козла́ми. Се́ла.
16 Ідіть, і послухайте, всі богобі́йні, а я розкажу́, що́ Він учинив для моєї душі:
17 До Нього я кли́кав уста́ми своїми, і хва́ли Йому — під моїм язико́м!
18 Коли б беззако́ння я бачив у серці своїм, то Госпо́дь не почув би мене,
19 але́ Бог почув, — і вислухав голос моєї молитви!
20 Благословенний Бог, Який не відкинув моєї молитви й Свого́ милосердя від мене!
Псалми 66
1 Для дириґента хору. На струнних знаряддях. Псалом. Пісня.
2 Нехай Бог помилує нас, і хай поблагосло́вить, хай засяє над нами обличчям Своїм, Се́ла,
3 щоб пізнати дорогу Твою на землі, посеред наро́дів усіх — спасі́ння Твоє!
4 Хай Тебе вихваля́ють наро́ди, о Боже, хай сла́влять Тебе всі наро́ди!
5 Нехай веселя́ться й співають племе́на, бо Ти правдою су́диш наро́ди й племе́на ведеш на землі! Се́ла.
6 Хай Тебе вихваля́ють наро́ди, о Боже, хай сла́влять Тебе всі наро́ди!
7 Земля врожай свій дала́, — Бог поблагослови́в нас, наш Бог!
8 Нехай благословля́є нас Бог, і всі кі́нці землі хай бояться Його!
Псалми 67
1 Для дириґента хору. Псалом Давидів. Пісня.
2 Нехай воскре́сне Бог, — і розпоро́шаться вороги́ Його, і нехай від лиця Його повтіка́ють Його ненави́сники!
3 Як дим розвіва́ється, так їх розві́й, як то́питься віск від огню́, отак несправедли́ві заги́нуть перед Божим лице́м!
4 А пра́ведні будуть раді́ти, і будуть ті́шитися перед Богом, і весели́тися в радості будуть!
5 Співайте Богові, виспівуйте Йме́нню Його, рівняйте дорогу Тому́, Хто їде на хмарах, — Господь Йому Йме́ння, — та перед Ним веселі́ться!
6 Си́ротам батько й вдови́цям суддя́, — то Бог у святому мешка́нні Своїм!
7 Бог самі́тних уводить до дому, витягує в'я́знів з кайда́нів, — тільки відсту́пники ме́шкати будуть у спа́леній сонцем землі!
8 Боже, коли перед наро́дом Своїм Ти вихо́див, коли йшов Ти пустинею, — Се́ла,
9 то трясла́ся земля, також ка́пало небо було перед Богом, Сіна́й затремті́в перед Богом, Богом Ізраїля!
10 Дощ добродійний спускаєш Ти кра́плями, Боже, на спа́док Свій перему́чений — міцно поставив його́.
11 У ньому сиділо Твоє многолю́ддя, у Своїй доброті́ все готуєш Ти бідному, Боже!
12 Господь дає слово; прові́сниць велика много́та:
13 „Царі військ утікають, утікають, па́ні ж до́му розділює здо́бич“.
14 Коли ви спочиваєте між обійстя́ми — то кри́ла голубки покриті сріблом, а пе́ра її — зеленка́вістю золота.
15 Коли Всемогу́тній царів розпоро́шував в Кра́ї, то сніг Ти спускав на Цалмо́ні.
16 Гора Божа — Баша́нська гора, гора верхогі́р'я — гора та Баша́нська.
17 Верхогі́р'я, — чого за́здрісно ди́витеся на ту го́ру, що Бог зажадав на мешка́ння Своє, і Госпо́дь буде ме́шкати там за́вжди?
18 Колесни́ць Божих дві десятьти́сячки, тисячі багатокра́тні, — Господь із Сіна́ю прибув до святині.
19 Ти піднявся був на висоту́, полоне́них набрав, узяв дари ради люди́ни, — і відсту́пники ме́шкати будуть у Господа Бога також.
20 Благословенний Господь, — тягарі́ Він щоденно нам носить, Бог — наше спасіння! Се́ла.
21 Бог для нас — Бог спасіння, і в Господа Владики ви́ходи смерти!
22 Але розторо́щить Бог го́лову Своїх ворогів, ма́ківку, вкриту волоссям, того, хто в гріха́х своїх ходить!
23 Промовив Господь: „Я спрова́джу з Баша́ну тебе́, з глибин моря спрова́джу,
24 щоб ти но́гу свою мив у кро́ві, щоб язик твоїх псів мав частину свою в ворогів!“
25 Похо́ди Твої, Боже, ба́чено, похо́ди Бога мого у святині мого Царя:
26 Попе́реду йшли співаки́, пото́му грачі́, посеред дівчат, що бряжча́ли на бу́бнах:
27 „Благословляйте на зборах Бога, Господа, ви, хто від джерел Ізраїля!“
28 Там Веніями́н молодий, їхній воло́дар, князі Юди, їхні полки́, князі Завуло́на, князі Нефтали́ма.
29 Твій Бог наказав тобі силу, — будь силою, Боже, того́, кого нам учинив!
30 Із храму Твого на Єрусалимі царі привезуть Тобі дара.
31 Погрози́ звірині́ в очере́ті, череді волів ра́зом з телятами лю́дськими, понищ тих, хто кава́лками срі́бла ми́лується, розпоро́ш ті наро́ди, що воєн бажають!
32 При́йдуть з Єгипту посли, і руки свої Куш простягне до Бога.
33 Царства землі, — співайте Богові, виспівуйте Господа, — Се́ла,
34 що їздить в відвічному небі небес. Ось Він загримить Своїм голосом, голосом сильним.
35 Ви́знайте Богові силу, величність Його над Ізраїлем, а в хмарах потуга Його!
36 Бог грізни́й у святинях Своїх, Бог Ізраїлів Він, що наро́дові дає силу й міць, Бог благослове́нний!
Псалми 68
1 Для дириґента хору. На спів „Лелії“. Давидів.
2 Спаси мене, Боже, бо во́ди вже аж до душі підійшли́!
3 Я загруз у глибокім багні́, і нема на чім стати, ввійшов я до водних глиби́н, — і мене залила́ течія́!
4 Я змучився в крику своїм, ви́сохло го́рло моє, очі мої затума́нились від вигляда́ння надії від Бога мого!
5 Тих, хто мене без причини нена́видить, стало більш, як воло́сся на моїй голові, набра́лися сили мої вороги, що безви́нно мене переслідують, — чого не грабував, те вертаю!
6 Боже, Ти знаєш глупо́ту мою, а гріхі́ мої перед Тобою не схо́вані!
7 Неха́й через мене не ма́тимуть сти́ду оті́, хто на Тебе наді́ється, Господи, Господи Саваоте; нехай через мене не матимуть со́рому ті, хто шукає Тебе, Боже Ізраїлів, —
8 бо я ради Тебе знева́гу ношу́, га́ньба покрила обличчя моє!
9 Для братів своїх став я відчу́жений, і чужи́й для синів своєї матері,
10 бо ре́вність до дому Твойо́го з'їдає мене, і знева́ги Твоїх зневажа́льників спада́ють на мене,
11 і по́стом я ви́плакав душу свою, а це сталось мені на знева́гу.
12 За одежу надів я вере́ту, — і за при́казку став я для них:
13 про мене бала́кають ті, хто в брамі сидить, і пісні тих, хто п'янке́ попива́є.
14 А я — молитва моя до Тебе, Господи, в часі Твоєї зичли́вости; в многоті́ милосердя Твойо́го подай мені відповідь про певність спасі́ння Твого,
15 визволь з болота мене, щоб я не втопи́вся, щоб я урято́ваний був від своїх ненави́сників та від глибо́кости вод!
16 Хай мене не заллє́ водяна́ течія́, і хай глибі́нь мене не проковтне́, і нехай своїх уст не замкне́ надо мною безо́дня!
17 Обізви́ся до мене, о Господи, в міру доброї ласки Своєї, в міру вели́кости Свого милосердя зверни́ся до мене,
18 і обличчя Свого не ховай від Свого раба, бо ті́сно мені, — озви́ся ж неба́ром до мене,
19 наблизи́сь до моєї душі, порятуй же її, ради моїх ворогів відкупи́ Ти мене!
20 Ти знаєш нару́гу мою, і мій сором та га́ньбу мою, — перед Тобою всі мої вороги!
21 Моє серце злама́ла нару́га, і невиго́йний мій сором: я чекав співчуття́ — та немає його, і потіши́телів — та не знайшов!
22 І жо́вчі покла́ли у мій хліб поті́шення, а в спра́зі моїй оцтом мене напува́ли.
23 Бодай па́сткою стала їм їхня трапе́за, а їхні у́чти — тене́тами,
24 бодай їхні очі поте́мніли, щоб їм не бачити, а їхні клу́би хай за́вжди хитаються!
25 Вилий на них Свою ре́вність, а по́лум'я гніву Твого нехай їх доганяє!
26 Нехай їхнє село́ опусто́шене буде, хай ме́шканця в їхніх наме́тах не буде!
27 Бо кого Ти був збив, — вони ще́ переслідують, і побі́льшують му́ки ране́ним Тобою.
28 Додай же гріха на їхній гріх, щоб вони не ввійшли в справедливість Твою,
29 нехай скре́слені будуть із книги життя, і хай не будуть запи́сані з праведними!
30 А я бідний та хворий, але, Боже, — спасі́ння Твоє мене чинить могу́тнім,
31 і я піснею буду хвалити Ім'я́ Боже, співом вдя́чним Його велича́тиму!
32 І буде для Господа краща вона від вола́, від бика, що ро́ги він має, що копи́та роздво́єні має.
33 Побачать слухня́ні, — і бу́дуть раді́ти, хто ж Бога шукає — нехай оживе́ ваше серце,
34 бо до вбогих Госпо́дь прислуха́ється, і в'язня́ми Своїми не гордує Він!
35 Нехай хвалять Його небеса́ та земля, море й усе, що́ в них ру́хається,
36 бо спасе́ Бог Сіо́на, і збудує для Юди міста́, — і заме́шкають там, і вспадку́ють його́,
37 і наща́дки рабів Його пося́дуть його, й ті, хто любить Ім'я́ Його, жи́тимуть в нім!
Псалми 69
1 Для дириґента хору. Давидів. На пам'ятку.
2 Поква́пся спасти́ мене, Боже, Господи, поспіши́ся ж на поміч мені!
3 Нехай посоро́млені будуть, і хай застида́ються ті, хто шукає моєї душі, щоб схопи́ти її! Нехай подаду́ться назад, і нехай посоро́млені будуть усі, хто бажає для мене лихо́го!
4 Бодай поверну́лися з со́ромом ті, хто говорить на мене: „Ага!.. Ага!“
5 Нехай ті́шаться та веселя́ться Тобою усі, хто шукає Тебе, та хто любить спасі́ння Твоє, і хай за́вжди говорять: „Хай буде великий Господь!“
6 А я вбогий та бідний, — поспіши ж Ти до Мене, о Боже: моя поміч і мій оборо́нець — то Ти, Боже мій, — не спізня́йся!
Псалми 70
1 До Те́бе вдаюся я. Господи, — хай же не бу́ду повік засоро́млений! —
2 ви́зволь мене через правду Свою, і звільни́ мене, нахили Своє ухо до мене, й спаси́ мене,
3 стань для мене за скелю мешка́льну, куди міг би я за́вжди ховатись! Ти наказав рятува́ти мене, бо Ти скеля моя та тверди́ня моя!
4 Бо́же мій, визволь мене від руки беззако́нного, від руки́ того, хто кривдить та гно́бить мене,
5 Ти бо, Влади́ко, наді́я моя, Господи, Ти охоро́на моя від юна́цького віку мого!
6 На Тебе опе́рся я був від наро́дження, від утроби моєї матері — Ти охоро́на моя, в Тобі моя слава постійно!
7 Я став багатьо́м, як диво́вище, — та Ти си́льна моя охоро́на!
8 Уста́ мої повні Твоєї хвали́, уве́сь день — Твоєї вели́чности!
9 Не кидай мене на час ста́рости, коли зме́ншиться сила моя, не лиши Ти мене,
10 бо мої вороги проти мене змовля́ються, а ті, що чату́ють на душу мою — нараджа́ються ра́зом,
11 гово́рячи: „Бог покинув його, — доганяйте й хапа́йте його, бо нема, хто б його врятува́в!“
12 Не відда́люйся, Боже, від мене, Боже мій — поспіши́ся ж на поміч мені!
13 Нехай посоро́мляться, хай позника́ють усі, хто нена́видить душу мою, бодай зодягли́ся в нару́гу та в со́ром усі, хто пра́гне для мене лихо́го!
14 А я буду постійно наді́ятись, і славу Твою над усе я помно́жу!
15 Уста́ мої оповіда́тимуть правду Твою, про спасі́ння Твоє — увесь день, бо числа́ їх не знаю, —
16 буду сла́вити вчи́нки великі всевла́дного Господа, згада́ю про правду Твою, єди́но Твою!
17 Боже, навчав Ти мене від юна́цтва мого, — і аж дотепе́р я звіщаю про чу́да Твої.
18 А Ти, Боже, не кидай мене аж до ста́рости та сивини́, поки я не звіщу́ про раме́но Твоє поколі́нню, і кожному, хто́ тільки при́йде — про чи́ни великі Твої!
19 Бо Твоя справедли́вість, о Боже, сягає аж до високо́сти, Боже, що речі великі вчини́в, — хто рівний Тобі?
20 Ти мені показав був великі та люті нещастя, та знов Ти ожи́виш мене, і з безо́день землі мене зно́ву Ти ви́тягнеш,
21 Ти збі́льшиш величність мою, і знову поті́шиш мене!
22 А я буду на а́рфі хвалити Тебе, Твою правду, мій Боже, із гу́слами буду співати Тобі, Святий Ти Ізраїлів!
23 Нехай співом раді́ють уста́ мої, бо буду співати Тобі я та душа моя, яку Ти врятува́в!
24 Шепо́че про правду Твою мій язик ці́лий день, бо посоро́млені, бо пога́ньблені всі, хто шукає лихо́го для мене!
Псалми 71
1 Соломонів. Боже, Свої су́ди царе́ві подай, а свою справедливість — для сина царе́вого, —
2 хай він правдою судить наро́да Твого, а вбогих Твоїх — справедливістю!
3 Нехай гори прино́сять наро́дові мир, а па́гірки — правду.
4 Він судитиме вбогих наро́ду, помага́тиме бідним, і ти́снути буде гноби́теля!
5 Будуть боятись Тебе, поки сонця, і поки місяця, — з ро́ду до ро́ду!
6 Він зі́йде, як дощ на покіс, немов кра́плі, що зро́шують землю!
7 Праведний буде цвісти́ в його дні, а спо́кій великий — аж поки світи́тиме місяць, —
8 і він запанує від моря до моря, і від Ріки́ аж до кі́нців землі!
9 Мешканці пустинь на коліна попа́дають перед обличчям його, а його вороги будуть по́рох лиза́ти.
10 Царі Тарші́шу та острові́в дадуть да́ри, принесуть царі Ше́ви та Се́ви дару́нки!
11 І впадуть перед ним усі царі, і будуть служити йому всі наро́ди,
12 бо ви́зволить він бідаря́, що голо́сить, та вбогого, що немає собі допомоги!
13 Він змилується над убогим та бідним, і спасе́ душу бідних,
14 від кривди й наси́лля врятує їхню душу, їхня кров дорога́ буде в о́чах його!
15 І буде він жити, і дасть йому з золота Ше́ви, і за́вжди молитися буде за нього, буде благословля́ти його кожен день!
16 На землі буде збіжжя багато, на гірсько́му верху́ зашумить, як Лива́н, його плід, і наро́д зацвіте по міста́х, як трава на землі!
17 Хай ім'я́ його бу́де навіки, хай росте, поки сонця, найме́ння його, нехай благословля́ються ним, — будуть хвали́ти його всі наро́ди!
18 Благословен Госпо́дь Бог, Бог Ізраїлів, єдиний, що чу́да вчиня́є,
19 і благослове́нне навіки Ім'я́ Його слави, і хай Його слава всю землю напо́внить! Амі́нь і амі́нь!
20 Скінчи́лись молитви Давида, сина Єссе́я.
Псалми 72
1 Псалом Аса́фів. Поправді Бог добрий Ізра́їлеві, Бог — для щиросе́рдих!
2 А я, — мало не послизну́лися но́ги мої, мало не посковзну́лися сто́пи мої,
3 бо лихим я зави́дував, бачивши спо́кій безбожних, —
4 бо не мають стражда́ння до смерти своєї, і здорове їхнє тіло,
5 на лю́дській роботі нема їх, і ра́зом із іншими лю́дьми не зазнаю́ть вони вда́рів.
6 Тому́ то пиха їхню шию оздо́блює, зодяга́є їх ша́та наси́лля,
7 вилазять їм очі від жи́ру, бажа́ння їхнього серця збули́ся,
8 сміються й злосли́во говорять про у́тиск, говорять бундю́чно:
9 свої уста до неба підно́сять, — а їхній язик по землі походжа́є!
10 Тому́ то туди Його люди зверта́ються, і щедро беруть собі воду
11 та й кажуть: „Хіба́ Бог те знає, і чи має Всеви́шній відо́мість,
12 як он ті безбожні й безпечні на світі збільши́ли бага́тство своє?“
13 Направду, нада́рмо очи́стив я серце своє, і в неви́нності вимив ру́ки свої,
14 і ввесь день я побитий, і щора́нку пока́раний.
15 Коли б я сказав: „Буду так говори́ть, як вони“, то спроневі́рився б я поколі́нню синів Твоїх.
16 І розду́мував я, щоб пізна́ти оте, — та трудне́ воно в о́чах моїх,
17 аж прийшов я в Божу святиню, — і кінець їхній побачив:
18 направду, — Ти їх на слизько́му поставив, на спусто́шення кинув Ти їх!
19 Як вони в одній хвилі спусто́шені, згинули, пощеза́ли від стра́хів!
20 Немов сном по обу́дженні, Господи, о́бразом їхнім пого́рдиш, мов сном по обу́дженні!
21 Бо болить моє серце, і в нутрі́ моїм коле,
22 а я немов бидло й не знаю, — я перед Тобою худо́бою став!
23 Та я за́вжди з Тобою, — Ти де́ржиш мене за правицю,
24 Ти Своєю порадою во́диш мене, і пото́му до слави Ти ві́зьмеш мене!
25 Хто є мені на небеса́х, окрім Тебе? А я при Тобі на землі не бажаю нічо́го!
26 Гине тіло моє й моє серце, та Бог — скеля серця мого й моя доля навіки,
27 бо погинуть ось ті, хто боку́є від Тебе, пони́щиш Ти кожного, хто відсту́пить від Тебе!
28 А я, — бли́зькість Бога для мене добро́, — на Владику, на Господа свою певність складаю, щоб звіща́ти про всі Твої чи́ни!
Псалми 73
1 Псалом навча́льний, Аса́фів. На́що, Боже, наза́вжди Ти нас опусти́в, чого розпали́вся Твій гнів на отару Твого пасови́ська?
2 Спогадай про громаду Свою, яку Ти відда́вна набув, про племе́но спа́дку Свого, що його Ти був ви́купив, про ту го́ру Сіон, що на ній осели́вся, —
3 підійми ж Свої сто́пи до вічних руї́н, бо во́рог усе зруйнував у святині!
4 Ревіли Твої вороги́ у святині Твоїй, умісти́ли знаки́ за озна́ки свої, —
5 виглядало то так, якби хто догори́ підійма́в був соки́ри в гуща́вині де́рева.
6 А тепер її рі́зьби ура́з розбивають вони молотко́м та соки́рами,
7 Святиню Твою на огонь віддали́, осе́лю Твого Йме́ння аж доще́нту збезче́стили.
8 Сказали вони в своїм серці: „Зруйнуймо їх ра́зом!“ і спали́ли в краю́ всі місця Божих зборів...
9 Наших озна́к ми не бачимо, нема вже пророка, і між нами немає такого, хто знає, аж доки це буде...
10 Аж доки, о Боже, гноби́тель знуща́тися буде, зневажа́тиме ворог навіки Ім'я́ Твоє?
11 Для чого притри́муєш руку Свою та прави́цю Свою? З сере́дини ло́ня Свого їх пони́щ!
12 А Ти, Боже, відда́вна мій Цар, Ти чиниш спасі́ння посе́ред землі!
13 Розділив Ти був море Своєю поту́гою, побив го́лови змі́ям на во́дах,
14 Ти левіята́нові го́лову був поторо́щив, його Ти віддав був на їжу наро́дові пустині,
15 Ти був розділи́в джерело́ та поті́к, Ти ви́сушив рі́ки великі!
16 Твій день, а також Твоя ніч, приготовив Ти світло та сонце,
17 всі грани́ці землі Ти поставив, Ти літо та зи́му створи́в!
18 Пам'ятай же про це: во́рог знуща́ється з Господа, а наро́д нерозумний знева́жує Йме́ння Твоє!“
19 Не віддай звірині́ душі Своєї го́рлиці, живої Твоїх бідарі́в не забудь же наза́вжди!
20 Споглянь же на Свій заповіт, бо темно́ти землі повні ме́шкань насилля!
21 Нехай не відхо́дить пригно́блений посоро́мленим, бідний та вбогий нехай прославля́ють Іме́ння Твоє!
22 Встань же, о Боже, суди́ся за справу Свою, пам'ятай про щоде́нну нару́гу Свою від безумного!
23 Не забудь же про ве́реск Своїх ворогів, про га́лас бунтівникі́в проти Тебе, що за́вжди зростає!
Псалми 74
1 Для дириґента хору. „Не вигуби!“ Псалом Аса́фів. Пісня.
2 Прославляємо, Боже, Тебе, прославляєм, бо близьке́ Твоє Ймення! Оповідають про чу́да Твої.
3 „Коли при́йде година озна́чена, то Я буду суди́ти справедливо.
4 Розтопи́лась земля, і всі її ме́шканці, та стовпи́ її змі́цнюю Я. Се́ла.
5 Я сказав до лихих: Не шалійте, а безбожним: Не підіймайте ви ро́га!
6 Не підійма́йте ви рога свого́ догори́, не говоріть твердоши́йно,
7 бо не від сходу, і не від за́ходу, і не від пусти́ні наді́йде пови́щення,
8 але́ судить Бог: того Він пони́жує, а того повищує, —
9 бо чаша в Господній руці, а шумли́ве вино повне мі́шаного, — і наливає Він з нього, усі ж безза́конні землі виссуть та вип'ють лиш дрі́жджі її!
10 А я буду звіща́ти навіки, співатиму Богові Якова,
11 відрубаю всі ро́ги безбожних, — роги праведного піднесу́ться!
Псалми 75
1 Для дириґента хору. На неґінах. Псалом Аса́фів. Пісня.
2 Бог знаний у Юді, Його Йме́ння велике в Ізраїлі!
3 У Сали́мі намет Його, а мешка́ння Його на Сіоні, —
4 Він там полама́в стріли лу́ку, щита́ та меча, та війну́! Се́ла.
5 Ти осяйни́й, потужніший за го́ри відві́чні.
6 Обдерто людей сильносе́рдих, задріма́ли вони своїм сном, — і не знайшли своїх рук усі мужі військо́ві.
7 Від сварі́ння Твого́, Боже Яковів, оглу́шується колесни́ця та кінь:
8 Ти — Ти грізний, і хто перед обличчям Твоїм устоїть ча́су гніву Твого?
9 Як звіщаєш Ти суд із небе́с, то боїться й стиха́є земля,
10 як встає Бог на суд, щоб спасти́ всіх покі́рних землі! Се́ла.
11 Бо й гнів лю́дський Тебе вихваля́є, решту ж гніву Ти по́ясом в'я́жеш.
12 Присягайте й виконуйте Господу, Богові вашому, усі, хто Його оточа́є, хай прино́сять дарунка Грізно́му:
13 Він духа вельмож впокоря́є, страшни́й Він для зе́мних царів!
Псалми 76
1 Для дириґента хору. Для Єдуту́на. Псалом Асафів.
2 Мій голос до Бога, — й я кли́кати буду, мій голос до Бога, — й почує мене!
3 В день недолі моєї шукаю я Господа, до Нього рука моя ви́тягнена вночі й не зомлі́є, не хоче душа моя бути поті́шена:
4 згадаю про Бога й зідха́ю, розважа́ю — й мій дух омліва́є! Се́ла.
5 Ти де́ржиш пові́ки оче́й моїх, я побитий і не говорю́.
6 Пригадую я про дні давні, про роки відві́чні,
7 свою пісню вночі я прига́дую, говорю́ з своїм серцем, а мій дух розважа́є:
8 Чи навіки покине Господь, і вже більш не вподо́бає?
9 Чи навіки спини́лася милість Його́? Чи скінчи́лося слово Його в рід і рід?
10 Чи Бог ми́лувати позабу́в? Чи гнівом замкнув Він Своє милосе́рдя? Се́ла.
11 І промовив був я: „То стражда́ння моє — переміна прави́ці Всевишнього“.
12 Пригада́ю я вчинки Господні, як чудо Твоє я згадаю відда́вна,
13 і буду я ду́мати про кожен Твій чин, і про вчинки Твої опові́м!
14 Боже, — святая доро́га Твоя, котри́й бог великий, як Бог наш?
15 Ти Той Бог, що чу́да вчиняє, Ти ви́явив силу Свою між наро́дами,
16 Ти ви́зволив люд Свій раме́ном, — синів Якова й Йо́сипа! Се́ла.
17 Тебе бачили води, о Боже, Тебе бачили во́ди — й тремтіли, затряслися й безо́дні.
18 Лила́ся струмко́м вода з хмар, тучі ви́дали грім, тако́ж там і сям Твої стрі́ли літали.
19 Гуркіт грому Твого на небесному колі, й блискавки́ освіти́ли вселе́нну, тремті́ла й трясла́ся земля!
20 Через море доро́га Твоя, а сте́жка Твоя — через во́ди великі, і не видно було́ Твоїх стіп.
21 Ти прова́див наро́д Свій, немов ту ота́ру, рукою Мойсея та Ааро́на.
Псалми 77
1 Пісня навча́льна Асафова. Послухай, мій люду, науки моєї, нахиліть своє ухо до слів моїх уст, —
2 нехай я відкрию уста́ свої при́казкою, нехай старода́вні прислі́в'я я ви́словлю!
3 Що́ ми чули й пізнали, і що́ розповідали батьки́ наші нам, —
4 того не сховаємо від їхніх сині́в, будемо розповіда́ти про славу Господню аж до покоління оста́ннього, і про силу Його та про чу́да Його, які Він учинив!
5 Він поставив засві́дчення в Якові, а Зако́на поклав ув Ізраїлі, про які наказав був Він нашим батька́м завідо́мити про них синів їхніх,
6 щоб знало про це поколі́ння майбу́тнє, сини, що наро́джені будуть, — уста́нуть і будуть розповідати своїм дітям.
7 І положать на Бога надію свою, і не забудуть діл Божих, Його ж заповіді берегти́муть.
8 І не стануть вони, немов їхні батьки́, поколі́нням непокі́рливим та бунтівни́чим, поколінням, що серця свого́ не поста́вило міцно, і що дух його Богу невірний.
9 Сини Єфрема, озбро́єні лу́чники, повернулися взад у день бо́ю:
10 вони не берегли́ заповіту Божого, а ходити в Зако́ні Його відреклися,
11 і забули вони Його чи́ни та чу́да Його, які їм показав.
12 Він чудо вчинив був для їхніх батькі́в ув єгипетськім кра́ї, на полі Цоа́нськім:
13 Він море розсік, і їх перепрова́див, а воду поставив, як вал;
14 і прова́див їх хмарою вдень, а ся́йвом огню́ цілу ніч;
15 на пустині Він скелі розсік, і щедро усіх напоїв, як з безо́дні.
16 Він витягнув із скелі пото́ки, і во́ди текли, немов ріки.
17 Та гріши́ли вони проти Нього ще да́лі, і в пустіші гніви́ли Всевишнього,
18 і Бога вони випробо́вували в своїм серці, для душ своїх ї́жі бажаючи.
19 І вони говорили насу́проти Бога й казали: „Чи Бог зможе в пустині трапе́зу згото́вити?“
20 Тож ударив у скелю — і во́ди лину́ли, і полили́ся пото́ки! „Чи Він зможе також дати хліба? Чи Він наготує м'яси́ва наро́дові Своє́му?“
21 Тому́ то почув це Господь та й розгні́вався, — і огонь запалав проти Якова, і проти Ізраїля теж знявся гнів,
22 бо не ві́рували вони в Бога, і на спасі́ння Його не наді́ялись.
23 А Він хмарам згори наказав, — і відчинив двері неба,
24 і спустив, немов дощ, на них ма́нну для їжі, — і збі́жжя небесне їм дав:
25 Хліб а́нгольський їла люди́на, Він послав їм поживи до си́тости!
26 Крім цього, Він схі́днього вітра пору́шив на небі, і міццю Своєю привів полудне́вого вітра, —
27 і дощем на них м'ясо пустив, немов по́рох, а птаство крила́те, як мо́рський пісо́к,
28 і спустив його серед табо́ру його́, коло наметів його.
29 І їли вони та й наси́тились ду́же, — Він їм їхнє бажа́ння приніс!
30 Та ще не вдовольни́ли жада́ння свого́, ще їхня ї́жа була в їхніх уста́х,
31 а гнів Божий підня́вся на них, та й побив їхніх ситих, і вибра́нців Ізраїлевих повали́в.
32 Проте́ ще й далі грішили вони та не вірили в чу́да Його,
33 — і Він докінчи́в у марно́ті їхні дні, а їхні літа́ — у страху.
34 Як Він їх побива́в, то бажали Його, — і верта́лися, й Бога шукали,
35 і прига́дували, що Бог — їхня скеля, і Бог Всевишній — то їхній Викупите́ль.
36 І своїми уста́ми вле́щували Його, а своїм язико́м лжу спліта́ли Йому́,
37 бо їхнє серце не міцно стояло при Нім, і не були́ вони вірні в Його заповіті.
38 Та він, Милосердний, гріх проща́в і їх не губив, і часто відве́ртав Свій гнів, і не буди́в усю Свою лютість,
39 і Він пам'ятав, що вони тільки тіло, вітер, який перехо́дить і не поверта́ється!
40 Скільки вони прогнівля́ли Його на пустині, зневажа́ли Його на степу́!
41 І все знову та знов випробо́вували вони Бога, і зневажа́ли Святого Ізра́їлевого, —
42 вони не пам'ята́ли руки Його з дня, як Він ви́бавив їх із недолі,
43 як в Єгипті чинив Він знаме́на Свої, а на полі Цоа́нському чу́да Свої,
44 і в кров оберну́в річки їхні та їхні пото́ки, щоб вони не пили́.
45 Він послав був на них рої мух, — і їх же́рли вони, і жаб — і вони їх губили.
46 А врожай їхній віддав був Він гу́сені, а їхню пра́цю — сарані́.
47 Виноград їхній Він гра́дом побив, а при́морозком — їхні шовко́виці.
48 І Він градові віддав їхній скот, а бли́скавкам — че́реди їхні.
49 Він послав був на них Свій гнів запальни́й, і лютість, й обу́рення, й у́тиск, насла́ння злих анголі́в.
50 Він дорогу зрівня́в був для гніву Свого, їхні душі не стримав від смерти, життя ж їхнє віддав морови́ці.
51 І побив Він усіх перворі́дних в Єгипті, пе́рвістків сили в наметах Ха́мових.
52 І повів Він, немов ту отару, наро́д Свій, і їх попрова́див, як стадо, в пустині.
53 І провадив безпечно Він їх, і вони не боялись, а море накри́ло було́ ворогів їхніх.
54 І Він їх привів до границі святині Своєї, до тієї гори, що прави́ця Його набула́.
55 І наро́ди Він повиганя́в перед їхнім обличчям, і кинув для них жеребка́ про спа́док, — і в їхніх наме́тах племе́на Ізраїлеві осели́в.
56 Та й далі вони випробо́вували та гніви́ли Всевишнього Бога, і Його постано́в не доде́ржували,
57 і відступали та зраджували, немов їхні батьки відверну́лись, як обма́нливий лук.
58 І же́ртівниками своїми гніви́ли Його, і дрочи́ли Його своїми фіґу́рами.
59 Бог почувусе це — і розгні́вався, і сильно обри́дивсь Ізраїлем,
60 і покинув осе́лю в Шіло́, скинію ту, що вмістив був посеред людей,
61 і віддав до неволі Він силу Свою, а вели́чність Свою — в руку во́рога.
62 І віддав для меча Свій наро́д, і розгнівався був на спа́дщину Свою:
63 його юнакі́в огонь пожира́в, а дівча́там його не співали весі́льних пісе́нь,
64 його священики від меча полягли́, — і не плакали вдови його.
65 Та небавом збудився Господь, немов зо́ сну, як той ве́лет, що ніби вином був підко́шений,
66 і вдарив Своїх ворогів по оза́дку, — вічну га́ньбу їм дав!
67 Та Він погорди́в намет Йо́сипів, і племе́на Єфремового не обрав,
68 а вибрав Собі плем'я Юдине, го́ру Сіон, що її полюбив!
69 І святиню Свою збудував Він, як місце високе, як землю, що навіки її вґрунтува́в.
70 І вибрав Давида, Свого раба, і від коша́р його взяв,
71 від кі́тних ове́чок його Він привів, щоб Якова пас він, народа Свого, та Ізраїля, спа́док Свій, —
72 і він пас їх у щирості серця свого́, і прова́див їх мудрістю рук своїх!
Псалми 78
1 Псалом Аса́фів. Боже, погани ввійшли до спа́дку Твого́, занечи́стили храм Твій святий, Єрусалим на руїни змінили!
2 Рабів Твоїх трупи вони віддали́ на пожи́ву для птаства небесного, тіло Твоїх богобійних — звіри́ні земні́й.
3 Вони розливали їхню кров, немов воду, в око́лицях Єрусалиму, — і не було́ погреба́льників!
4 Ми стали за га́ньбу для наших сусідів, за нару́гу та по́сміх для наших око́лиць.
5 Аж до́ки, о Господи, гні́ватись будеш наза́вжди, доки буде пала́ти Твій гнів, як огонь?
6 Вилий Свій гнів на людей, що Тебе не пізнали, і на ца́рства, що Йме́ння Твого не кличуть,
7 бо вони з'їли Якова, а мешка́ння його опусто́шили!
8 Не пам'ята́й гріхів пре́дківських нам, — нехай попере́дить нас скоро Твоє милосердя, бо ми зо́всім осла́бли!
9 Поможи нам, Боже нашого спасі́ння, ради слави Йме́ння Твого, і збережи́ нас, і прости наші гріхи ради Ймення Свого́!
10 Чого будуть казати пога́ни: „Де їхній Бог?“ Нехай в наших оча́х між наро́дами стане відо́мою помста за проли́ту кров Твоїх рабів,
11 нехай перед лице Твоє ді́йде стогін в'я́зня! За великістю сили раме́на Твого збережи на смерть прироко́ваних!
12 А нашим сусідам верни семикра́тно на лоно їхнє їхню нару́гу, якою Тебе зневажа́ли, о Господи!
13 А ми, Твій наро́д і отара Твого пасови́ська, будем дя́кувати Тобі вічно, будем оповіда́ти про славу Твою з роду в рід!
Псалми 79
1 Для дириґента хору. На „Лілеї“. Свідо́цтво. Псалом Асафів.
2 Па́стирю Ізраїлів, — послухай же, Ти, що прова́диш, немов ту отару, Йо́сипа, що на Херувимах сидиш, — появися
3 перед обличчям Єфре́ма, і Веніями́на, і Манасі́ї! Пробуди Свою силу, і прийди, щоб спасти нас!
4 Боже, приверни нас, і хай засяє обличчя Твоє, — й ми спасе́мось!
5 Господи, Боже Савао́те, — доки будеш Ти гні́ватися на молитву наро́ду Свого?
6 Ти вчинив був, що їли вони слізний хліб, і їх напоїв Ти сльоза́ми великої міри.
7 Ти нас положи́в супере́чкою нашим сусідам, і насміхаються з нас неприя́телі наші.
8 Боже Савао́те, — приверни́ нас, і хай засяє обличчя Твоє, — й ми спасемось!
9 Виногра́дину Ти переніс із Єгипту, Ти вигнав наро́ди — й її посадив,
10 Ти ви́порожнив перед нею,— і закорени́ла коріння своє, й перепо́внила край,
11 гори покрилися тінню її, а ві́ття її — Божі ке́дри,
12 аж до моря галу́зки її посилаєш, а па́рості її — до ріки́!
13 Але́ нащо вилім зробив Ти в горо́жі її, — і всі нищать її, хто прохо́дить дорогою?
14 Гризе її вепр лісови́й, і звіри́на польова́ виїдає її!
15 Боже Саваоте, — вернися ж, споглянь із небе́с і побач, і відві́дай цього́ виногра́дника,
16 і охорони його, якого насадила прави́ця Твоя, і галу́зку, яку Ти для Себе зміцни́в!
17 В огні виногра́дина спалена, відтята, гинуть від сва́ру обличчя Твого, —
18 нехай буде рука Твоя над мужем Твоєї прави́ці, на лю́дському сині, якого зміцнив Ти Собі!
19 А ми не відступимо від Тебе, Ти нас оживи́ш, і ми будемо Ім'я́ Твоє кликати!
20 Господи, Боже Саваоте, приверни́ нас, і хай засяє обличчя Твоє, — й ми спасе́мось!
Псалми 80
1 Для дириґента хору. На ґітійськім знарядді. Аса́фів.
2 Співайте Богові, нашій тверди́ні, покли́куйте Богові Якова,
3 заспівайте пісню, і заграйте на бу́бні, на ци́трі приємній із гу́слами,
4 засурмі́ть у сурму́ в новомі́сяччя, на по́вні в день нашого свята,
5 бо це право Ізраїлеві, Зако́н Бога Якова!
6 На сві́дчення в Йо́сипі Він учинив його, як пішов був на землю єгипетську. Почув був там мову, якої не знав:
7 „Раме́на його Я звільнив з тягару́, від коша́ його ру́ки звільнились.
8 Ти був кликав у недолі, — й я ви́дер тебе, Я відповідаю тобі в укритті громові́м, Я ви́пробував був тебе над водою Мери́ви. Се́ла.
9 Слухай же ти, Мій наро́де, і хай Я засві́дчу тобі, о Ізраїлю, — коли б ти послухав Мене:
10 нехай бога чужого у тебе не буде, і не кланяйся богу сторонньому!
11 Я — Господь, Бог твій, що з кра́ю єгипетського тебе вивів, відчини свої уста — і Я їх напо́вню!
12 Але́ Мій народ не послухався був Мого голосу, не згодився зо Мною Ізра́їль, —
13 і Я їх пустив ради впе́ртости їхнього серця, — нехай вони йдуть за своїми пора́дами!
14 Коли б Мій наро́д був послухав Мене, коли б був Ізраїль ходив по доро́гах Моїх,
15 ще мало — і Я похили́в би був їхніх ворогів, і руку Свою поверну́в би був Я на проти́вників їхніх!
16 Ненави́сники Господа йому б покори́лись, — і був би навіки їхній час,
17 і Я жи́ром пшениці його годува́в би, і медом із скелі тебе б насища́в!“
Псалми 81
1 Псалом Аса́фів. Бог на Божім зібра́нні стоїть, серед богів Він судить:
2 „Аж доки ви будете несправедливо судити, і доки бу́дете ви підіймати обличчя безбожних? Се́ла.
3 Розсуді́те нужде́нного та сироту́, оправдайте убогого та бідаря́,
4 порятуйте нужде́нного та бідака́, збережіть з руки несправедливих!“
5 Не пізнали та не зрозуміли, у те́мряві ходять вони. Всі основи землі захита́лись.
6 Я сказав був: „Ви — боги, і сини ви Всевишнього всі,
7 та однак повмира́єте ви, як люди́на, і попа́даєте, як кожен із вельмо́ж“.
8 Устань же, о Боже, та землю суди, бо у вла́ді Твоїй всі наро́ди!
Псалми 82
1 Пісня. Псалом Аса́фів.
2 Боже, не будь мовчазни́м, не мовчи, і не будь Ти спокійним, о Боже, —
3 бо ось зашуміли Твої вороги́, а Твої ненави́сники го́лови попідійма́ли!
4 Вони проти народу Твого хитрий за́дум видумують, і нара́джуються проти тих, кого Ти береже́ш!
5 Вони кажуть: „Ходіть но, та знищимо їх з-між наро́дів,- і згадуватись більш не буде іме́ння Ізраїля!“
6 Бо вони одноду́шно нара́дилися, проти Тебе умови склада́ють, —
7 намети Едо́ма й ізмаїльтя́н, Моа́в та агаря́ни,
8 Ґева́л і Аммо́н, і Амали́к, Филисте́я з мешка́нцями Ти́ру.
9 І Ашшу́р поєднався був з ними, — вони синам Ло́товим стали раме́ном. Се́ла.
10 Зроби їм, як Мідія́нові, як Сісе́рі, як Явінові в долині Кішо́н, —
11 при Ен-До́рі вони були зни́щені, стали погно́єм землі!
12 Поклади їх та їхніх вельмож, як Оре́ва, й як Зе́ева, й як Зе́ваха, й як Цалму́нну, усіх їхніх князі́в,
13 що казали були́: „Візьмі́мо на спа́док для себе поме́шкання Боже“!
14 Боже мій, — бодай стали вони, немов по́рох у вихрі, як солома на вітрі!
15 Як огонь па́лить ліс, й як запалює полу́м'я го́ри,
16 так Ти їх пожени Своїм ви́хром, і настра́ш Своєю бурею!
17 Напо́вни обличчя їхнє со́ромом, і хай шукають вони Твоє Ймення, о Господи!
18 Нехай будуть вони засоро́млені, й за́вжди хай будуть настра́шені, і хай застида́ються, й хай вони зги́нуть!
19 І нехай вони знають, що Ти, — Твоє Ймення Госпо́дь, Сам Ти, Всевишній, на цілій землі!
Псалми 83
1 Для дириґента хору. На ґі́тійськім знарядді. Синів Коре́євих. Псало́м.
2 Які любі осе́лі Твої, Господи Савао́те!
3 Зату́жена та омліва́є душа моя за подві́р'ями Господа, моє серце та тіло моє линуть до Бога Живо́го!
4 І пташка знахо́дить домі́вку, і кубло́ собі ла́стівка, де кладе пташеня́та свої, при жертівниках Твоїх, Господи Саваоте, Ца́рю мій і Боже мій!
5 Блаже́нні, хто ме́шкає в домі Твоїм, — вони будуть пові́ки хвали́ти Тебе́! Се́ла.
6 Блаже́нна люди́на, що в Тобі має силу свою́, блаженні, що в їхньому серці дороги до Те́бе,
7 ті, що через долину Плачу́ перехо́дять, чинять її джерело́м, — і дощ ранній дає благослове́ння!
8 Вони ходять від сили до сили, і показуються перед Богом у Сіоні.
9 Господи, Боже Саваоте, — послухай молитву мою, почуй, Боже Яковів! Се́ла.
10 Щите наш, — поглянь же, о Боже, і придиви́сь до обличчя Свого помаза́нця!
11 Ліпший бо день на подві́р'ях Твоїх, аніж тисяча в іншому місці, — я б вибрав сиді́ти при порозі дому Бога мого, аніж жити в наме́тах безбожности!
12 Бо сонце та щит — Господь, Бог! Господь дає ми́лість та славу, добра не відмовля́є усім, хто в неви́нності хо́дить.
13 Господи Савао́те, — блаже́нна люди́на, що на Тебе наді́ється!
Псалми 84
1 Для дириґента хору. Синів Коре́євих. Псалом.
2 Ти вподо́бав Собі Свою землю, о Го́споди, долю Якову Ти поверну́в,
3 Ти провину наро́ду Свого прости́в, увесь гріх їхній покри́в! Се́ла.
4 Ти гнів Свій увесь занеха́в, Ти повстри́мав Свій гнів від палю́чої лю́тости!
5 Поверни нас до Себе, о Боже нашого спасі́ння, а Свій гнів проти нас поторо́щ!
6 Чи навіки Ти гні́ватись будеш на нас, і протя́гнеш Свій гнів з роду в рід?
7 Отож, Ти ожи́виш нас зно́ву, — і буде радіти наро́д Твій Тобою!
8 Покажи нам, о Господи, милість Свою, і подай нам спасі́ння Своє,
9 нехай я почую, що каже Бог, Господь, бо говорить Він „Мир!“ наро́дові Своєму й Своїм святим, і нехай до безу́мства вони не верта́ються!
10 Справді, спасі́ння Його близьке́ тим, хто боїться Його, щоб слава Його́ була в нашій землі.
11 Милість та правда спіткаються, справедливість та мир поцілуються,
12 правда з землі вироста́є, а справедливість із небе́с визира́є.
13 І Господь дасть добро, а земля наша дасть урожай свій.
14 Справедливість ходитиме перед обличчям Його, і кро́ки свої на дорогу поставить.
Псалми 85
1 Молитва Давидова. Нахили, Господи, ухо Своє і вислухай мене, — бо я бідний та вбогий!
2 Бережи мою душу, бо я богобі́йний, спаси Ти, мій Боже, Свого раба, що на Тебе наді́ю кладе́!
3 Змилосе́рдься до мене, о Господи, бо я кличу до Тебе ввесь день,
4 потіш душу Свого раба, бо до Тебе підно́шу я, Господи, душу мою,
5 бо Ти, Господи, добрий і вибачли́вий, і многомилости́вий для всіх, хто кли́че до Тебе!
6 Почуй же, о Господи, молитву мою, і вислухай голос блага́ння мого, —
7 в день недолі своєї я кличу до Тебе, бо Ти обізве́шся до мене!
8 Нема, Господи, поміж бога́ми такого, як Ти, і чинів нема, як чи́ни Твої!
9 Всі наро́ди, яких Ти створи́в, поприхо́дять і попадають перед лице́м Твоїм, Господи, та Ім'я́ Твоє сла́вити будуть,
10 великий бо Ти, та чу́да вчиняєш, Ти — Бог єдиний!
11 Дорогу Свою покажи мені, Господи, і я бу́ду ходити у правді Твоїй, приєдна́й моє серце боятися Йме́ння Твого́!
12 Я буду всім серцем своїм вихваля́ти Тебе, Господи, Боже Ти мій, і сла́вити буду повіки Ім'я́ Твоє,
13 велика бо милість Твоя надо мною, і вирвав Ти душу мою від шео́лу глибокого!
14 Боже, злочинці повстали на мене, а на́товп гноби́телів прагне моєї душі, і перед собою не ставлять Тебе.
15 А Ти, Господи, Бог щедрий і милосердний, довготерпели́вий і многомилости́вий, і справедли́вий, —
16 зглянься на мене, й помилуй мене, подай же Своєму рабові Свою силу, і спаси сина Своєї неві́льниці!
17 Учини мені знака на добре, — і нехай це побачать мої ненави́сники, і хай засоро́млені будуть, бо Ти, Господи, мені допоміг та мене звесели́в!
Псалми 86
1 Синів Коре́євих. Псалом, Пісня. Основа його — на го́рах святих,
2 Госпо́дь любить брами Сіону понад усі се́лища Яковові.
3 Славне розповіда́ють про тебе, місто Боже! Се́ла.
4 „Тим, хто знає мене, нагадаю про Ра́гав та про Вавило́н; ось Филисте́я та Тир з Ку́шем кажуть: Отой народився був там“.
5 І про Сіон говори́тимуть: „Той і той народився був у ньому, й Сам Всевишній зміцняє його́“!
6 Господь буде лічити у книзі наро́дів: „Оцей народився був там“! Се́ла.
7 І співають, і грають вони: „У Тобі — всі джере́ла мої!“
Псалми 87
1 Пісня. Псалом. Синів Кореєвих. Для дириґента хору. На „Махалат леаннот“. Пісня навча́льна Ге́мана езрахе́янина.
2 Господи, Боже спасі́ння мого́, вдень я кли́чу й вночі Я перед Тобою:
3 хай молитва моя дійде перед обличчя Твоє, нахили Своє ухо до зо́йку мого,
4 душа бо моя насити́лась нещастями, а життя моє збли́зилося до шео́лу!
5 Я до тих прирахований став, що в могилу відхо́дять, я став, немов муж той безсилий.
6 Я кинений серед померлих, немов оті тру́пи, що в гро́бі лежать, що про них Ти не згадуєш більш, і потя́ті вони від Твоєї руки.
7 Умісти́в Ти мене в глибоче́зну могилу, до пітьми́ в глибина́х.
8 На мене лягла́ Твоя лють, і Ти всіма́ Своїми лама́ннями мучив мене. Се́ла.
9 Віддалив Ти від мене знайо́мих моїх, учинив Ти мене за оги́ду для них, Я за́мкнений і не вихо́джу,
10 стемні́ло з біди моє око. Я кожного дня Тебе кличу, о Господи, простяга́ю до Тебе ру́ки свої!
11 Чи Ти чудо вчиниш померлим? Чи тру́пи встануть і будуть хвали́ти Тебе? Се́ла.
12 Хіба милість Твоя буде в гро́бі звіща́тись, а вірність Твоя в аввадо́ні?
13 Чи позна́ється в те́мряві чудо Твоє, а в краю́ забуття́ — справедливість Твоя?
14 Та я кличу до Тебе, о Господи, і вранці молитва моя Тебе випере́джує.
15 Для чо́го, о Господи, кидаєш душу мою, ховаєш від мене обличчя Своє?
16 Нужде́нний я та помираю відма́лку, перено́шу страхіття Твої, я осла́блений став.
17 Перейшли́ надо мною Твої пересе́рдя, страхіття Твої зруйнува́ли мене, —
18 вони оточа́ють мене, як вода, увесь день, вони ра́зом мене обляга́ють.
19 друга й при́ятеля віддалив Ти від мене, знайо́мі мої — як та те́мрява!
Псалми 88
1 Навчальна пісня Ета́на езрахе́янина.
2 Про милості Господа буду співати пові́ки, я буду звіща́ти уста́ми своїми про вірність Твою з роду в рід!
3 Бо я був сказав: „Буде наві́ки збудо́вана милість, а небо — Ти вірність Свою встановля́єш на нім“.
4 „Я склав заповіта з вибра́нцем Своїм, присягнув Я Давидові, Моєму рабо́ві:
5 Встановлю́ Я наві́ки насі́ння твоє, а твій трон Я збудую на вічні віки́“! Се́ла.
6 І небо хвалитиме, Господи, чудо Твоє, також вірність Твою на зібра́нні святих,
7 бо хто в небі поді́бний до Господа? Хто подібний до Господа серед Божих синів?
8 Бог дуже страшни́й у зібра́нні святих, і грізни́й Він на ці́ле довкі́лля Своє!
9 Господи, Боже Саваоте, — хто си́льний, як Ти, Господи? А вірність Твоя — на довкі́ллі Твоїм!
10 Ти пануєш над силою моря, коли підіймаються хви́лі, Ти їх втихоми́рюєш.
11 Ти стиснув Рага́ва, як трупа, і сильним раме́ном Своїм розпоро́шив Своїх ворогів.
12 Твої небеса́, Твоя теж земля, вселе́нна і все, що на ній, — Ти їх заложив!
13 Північ та південє — Ти їх створив, Фаво́р та Хермо́н співають про Йме́ння Твоє.
14 Могутнє раме́но Твоє, рука Твоя си́льна, висока прави́ця Твоя!
15 Справедливість та право — підста́ва престо́лу Твого, милість та правда — обличчя Твоє випере́джують!
16 Блаже́нний наро́д, що знає він поклик святковий, — Господи, вони ходять у світлі обличчя Твого!
17 Радіють вони цілий день Твоїм Іменням, і підви́щуються Твоєю справедливістю,
18 бо окра́са їхньої сили — то Ти, а Твоєю зичли́вістю ріг наш підно́ситься,
19 бо щит наш — Господній, а цар наш — від Святого Ізраїлевого!
20 Тоді богобійним Своїм про мовляв Ти в об'я́вленні та говорив: „Я поклав допомогу на сильного, Я вибра́нця підніс із наро́ду:
21 знайшов Я Давида, Свого раба, — Я його намасти́в Своєю святою оливою,
22 щоб із ним була си́льна рука Моя, а раме́но Моє вміцни́ло його́!
23 Ворог на нього не нападе́, а син беззаконня не буде його переслі́дувати,
24 — його ворогів поб'ю́ перед обличчям його, і вда́рю його ненави́сників!
25 Із ним Моя вірність та милість Моя, а Йме́нням Моїм його ріг піднесе́ться, —
26 і Я покладу́ його ру́ку на море, і на рі́ки — прави́цю його.
27 Він Мене буде звати: „Отець Ти мій, Бог мій, і скеля спасі́ння мого́!“
28 Я вчиню́ його теж перворі́дним, найвищим над зе́мних царів.
29 Свою милість для нього наві́ки схова́ю, і Мій заповіт йому вірний,
30 і насіння його покладу́ Я наві́ки, а трона його — як дні неба!
31 Коли ж його діти покинуть Зако́на Мого, і не будуть держа́тись нака́зів Моїх,
32 коли ізнева́жать Мої постано́ви, і не бу́дуть держатись нака́зів Моїх,
33 тоді па́лицею навіщу́ їхню прови́ну, та пора́зами — їхнє беззако́ння!
34 А ласки Своєї від ньо́го Я не заберу́, і не зра́джу його в Своїй вірності,
35 не збезче́щу Свого заповіту, а що́ було з уст Моїх вийшло, того не зміню́!
36 Одне в Своїй святості Я присягнув, — не пові́м Я неправди Давидові:
37 повік буде насі́ння його, а престол його передо Мною — як сонце,
38 як місяць, він буде стояти пові́ки, і Сві́док на хмарі — правди́вий“. Се́ла.
39 А Ти опустив та обри́див, розгнівався Ти на Свого пома́занця, —
40 Ти неважливим зробив запові́та Свого раба, Ти скинув на землю корону його́,
41 всю горо́жу його полама́в, тверди́ні його оберну́в на руїну!
42 Всі грабують його, хто прохо́дить дорогою, — він став для сусідів своїх посміхо́вищем.
43 Підніс Ти правицю його переслі́дувачів, усіх його ворогів Ти поті́шив,
44 і Ти відвернув вістря ша́блі його, у війні ж не підтри́мав його.
45 Ти слави позбавив його, а трона його повалив був на землю,
46 скоротив Ти був дні його мо́лодости, розтягнув над ним сором! Се́ла.
47 Доки, Господи, бу́деш хова́тись наза́вжди, доки буде палати Твій гнів, як огонь?
48 Пам'ятай же про мене, — яка довгота́ життя лю́дського? Для чого створив Ти всіх лю́дських синів на ніщо́?
49 Котри́й чоловік буде жити, а смерти не ба́читиме, збереже свою душу від сили шео́лу? Се́ла.
50 Де Твої́ перші милості, Господи, що їх присягав Ти Давидові у Своїй вірності?
51 Згадай, Господи, про га́ньбу рабів Своїх, яку я ношу́ в своїм лоні від усіх великих наро́дів,
52 якою Твої вороги зневажають, о Господи, і кроки Твого́ помазанця безславлять!
53 Благослове́нний навіки Господь! Амі́нь і амі́нь!
Псалми 89
1 Молитва Мойсея, чоловіка Божого. Господи, пристано́вищем нашим Ти був з роду в рід!
2 Пе́рше ніж го́ри наро́джені, і поки Ти витворив землю та світ, то від віку й до віку — Ти Бог!
3 Ти люди́ну вертаєш до по́роху, і кажеш: „Вернітеся, лю́дські сини!“
4 Бо в оча́х Твоїх тисяча літ, — немов день той вчорашній, який проминув, й як сторо́жа нічна́.
5 Пустив Ти на них течію́, вони стали, як сон, вони, як трава, що мина́є:
6 уранці вона розцвітає й росте, — а на вечір зів'я́не та со́хне!
7 Бо від гніву Твого ми ги́немо, і пересердям Твоїм перестра́шені, —
8 Ти наші прови́ни поклав перед Себе, гріхи ж нашої мо́лодости — на світло Свого лиця!
9 Бо всі наші дні промайну́ли у гніві Твоїм, скінчи́ли літа́ ми свої, як зідха́ння.
10 Дні літ наших — у них сімдеся́т літ, а при силах — вісімдеся́т літ, і го́рдощі їхні — стражда́ння й марно́та, бо все швидко минає, і ми відліта́ємо.
11 Хто відає силу гніву Твого́? А Твоє пересе́рдя — як страх перед Тобою!
12 Навчи нас лічи́ти отак наші дні, щоб ми набули́ серце мудре!
13 Привернися ж, о Господи, — доки терпі́тимемо? — і пожалій Своїх рабів!
14 Насити́ нас ура́нці Своїм милосердям, і ми бу́демо співати й радіти по всі наші дні!
15 Порадуй же нас за ті дні, коли Ти впокоря́в нас, за ті ро́ки, що в них ми зазнали лихого!
16 Нехай ви́явиться Твоє ді́ло рабам Твоїм, а вели́чність Твоя — їхнім сина́м,
17 і хай буде над нами благоволі́ння Господа, Бога нашого, і ді́ло рук наших утверди́ нам, і діло рук наших — утверди́ його!
Псалми 90
1 Хто живе під покровом Всевишнього, хто в тіні́ Всемогутнього мешкає,
2 той скаже до Господа: „Охоро́но моя та тверди́не моя, Боже мій“, — я наді́юсь на Нього!
3 Бо Він тебе вирве з тене́т птахоло́ва, з морови́ці згубно́ї,
4 Він перо́м Своїм вкриє тебе, і під кри́льми Його заховаєшся ти! Щит та лук — Його правда.
5 Не будеш боятися стра́ху нічно́го, ані стріли, що вдень пролітає,
6 ані зарази, що в те́мряві ходить, ані морови́ці, що нищить опі́вдні, —
7 впаде тисяча з боку від тебе, і десять тисяч право́руч від тебе, до тебе ж не ді́йде!
8 Тільки своїми очима поди́вишся, — і заплату безбожним попобачиш,
9 бо Господа, охорону мою, Всевишнього ти учини́в за своє пристано́вище!
10 Тебе зло не спітка́є, і до наме́ту твого вдар не набли́зиться,
11 бо Своїм Ангола́м Він накаже про тебе, щоб тебе пильнували на всіх дорогах твоїх, —
12 на руках вони будуть носити тебе, щоб не вдарив об камінь своєї ноги́!
13 На лева й вужа́ ти наступиш, левчука́ й крокодила ти будеш топта́ти!
14 „Що бажав він Мене, то його збережу́, зроблю́ його сильним, — бо знає Ім'я́ Моє він;
15 як він Мене кли́катиме, то йому відповім, Я з ним буду в недолі, врятую його та просла́влю його,
16 і довгістю днів Я наси́чу його, і він бачити буде спасі́ння Моє!“
Псалми 91
1 Псалом. Пісня на день суботній.
2 То добре, щоб дякувати Господе́ві й виспі́вувати Йме́ння Твоє, о Всевишній,
3 вранці розповіда́ти про милість Твою, а ночами — про правду Твою —
4 на десятистру́нній й на а́рфі, на лю́тні та гу́слах,
5 бо потішив мене Ти, о Господи, вчинком Своїм, — про діла́ Твоїх рук я співаю!
6 Які то вели́чні діла Твої, Господи, дуже глибокі думки́ Твої,
7 — нерозумна люди́на не знає, а недо́умок не зрозуміє того́!
8 Коли несправедливі ростуть, як трава, і цвітуть всі злочи́нці, то на те, щоб навіки були вони знищені, —
9 а Ти, Господи, на висоті повік-віку!
10 Бо ось вороги Твої, Господи, бо ось вороги Твої згинуть, розпоро́шаться всі беззако́нники!
11 І Ти ро́га мого підні́с немов в одноро́жця, мене намастив Ти оливою свіжою.
12 І дивилося око моє на зане́пад моїх ворогів, тих злочинців, що на мене встають, — почують про це мої уші!
13 Зацвіте́ справедливий, як па́льма, і ви́женеться, немов кедр на Лива́ні, —
14 посаджені в домі Господнім цвітуть на подві́р'ях нашого Бога,
15 іще в сивині́ вони будуть цвісти́, будуть ситі та свіжі,
16 щоб розповідати, що щирий Господь, моя скеля, і в Ньому неправди нема!
Псалми 92
1 Царю́є Госпо́дь, — зодягну́вся у ве́лич, зодягнувся Господь, опереза́вся Він силою, — і міцно поставлений все́світ, щоб не захитався!
2 Престол Твій поста́влений міцно спрада́вна, від вічности Ти!
3 Ріки підне́сли, о Господи, ріки підне́сли свій гу́ркіт, ріки бу́дуть підно́сити шум від уда́ру їхніх хвиль, —
4 та над гу́ркіт великих тих вод, над мо́рські потужнії хвилі, — могутні́ший Господь у висоті́!
5 Свідо́цтва Твої дуже певні, а дому Твоєму нале́житься святість, о Господи, на довгії дні!
Псалми 93
1 Бог помсти — Господь, Бог помсти з'явився, —
2 піднеси́ся, о Су́дде землі, бундю́чним запла́ту віддай!
3 Аж доки безбожні, о Господи, аж доки безбожні втіша́тися будуть?
4 Доки бу́дуть верзти́, говорити бундю́чно, доки будуть пиша́тись злочинці?
5 Вони тиснуть наро́д Твій, о Господи, а спадок Твій вони му́чать.
6 Вдову́ та чужи́нця вбивають вони, і мордують сирі́т
7 та й говорять: „Не бачить Господь, і не завва́жить Бог Яковів“.
8 Зрозумійте це ви, нерозумні в наро́ді, а ви, убогі на розум, коли набере́теся глу́зду?
9 Хіба Той, що ухо щепи́в, — чи Він не почує? Хіба Той, що око створи́в, — чи Він не побачить?
10 Хіба Той, що карає наро́ди, — чи Він не скарта́є, Він, що навчає люди́ну знання́?
11 Господь знає всі лю́дські думки́, що марно́та вони!
12 Блаженний той муж, що його Ти караєш, о Господи, і з Зако́ну Свого навчаєш його́,
13 щоб його заспоко́їти від лиходе́ння, аж поки не ви́копана буде яма безбожному,
14 бо Господь не опустить наро́ду Свого, а спа́дку Свого не поли́шить,
15 бо до праведности суд пове́рнеться, а за ним — всі невинного серця!
16 Хто встане зо мною навпроти злости́вих, хто встане зо мною навпроти злочинців?
17 Коли б не Господь мені в поміч, то душа моя тро́хи була́ б не лягла́ в царство смерти!
18 Коли я кажу: „Похитнулась нога моя“, то, Господи, милість Твоя підпира́є мене!
19 Коли мої думки́ болючі в нутрі́ моїм мно́жаться, то розради Твої веселять мою душу!
20 Чи престол беззако́ния з Тобою з'єдна́ється, той, що гріх учиняє над право?
21 Збираються проти душі справедли́вого, і чисту кров винува́тять.
22 І Господь став для мене тверди́нею, і мій Бог став за скелю приту́лку мого,
23 і Він їхню силу на них повернув, і злом їхнім їх нищить, їх нищить Господь, Бог наш!
Псалми 94
1 Ходіть, заспіваймо Господе́ві, покли́куймо радісно скелі спасі́ння нашого,
2 хвалою обличчя Його випере́джуймо, співаймо для Нього пісні́,
3 бо Господь — Бог великий, і великий Він Цар над богами всіма́,
4 що в Нього в руці глиби́ни землі, і Його верхогі́р'я гірські́,
5 що море Його, і вчинив Він його, і руки Його суході́л уформува́ли!
6 Прийдіть, поклоні́мося, і припаді́м, на коліна впаді́м перед Господом, що нас учинив!
7 Він наш Бог, а ми люди Його пасови́ська й отара руки Його. Сьогодні, коли Його голос почуєте,
8 „не робіте твердим серця вашого, мов при Мери́ві, немов на пустині в день спро́би,
9 коли ваші батьки́ Мене брали на спро́бу, Мене випробо́вували, також бачили ді́ло Моє.
10 Сорок літ був оги́дним мені оцей рід, й Я сказав: Цей наро́д — блудосерді вони, й не пізнали доріг Моїх,
11 тому́ заприсягся Я в гніві Своїм, що до місця Мого відпочинку не вві́йдуть вони!“
Псалми 95
1 Співайте для Господа пісню нову́, уся зе́мле, — співайте для Господа!
2 Співайте для Господа, благословля́йте Ім'я́ Його, з дня на день сповіщайте спасі́ння Його!
3 Розповідайте про славу Його між пога́нами, про чу́да Його — між усі́ми наро́дами,
4 бо великий Господь і просла́влений ве́льми, Він грізни́й понад богів усіх!
5 Бо всі боги наро́дів — божки́, а Госпо́дь створив небеса́, —
6 перед лицем Його слава та велич, сила й краса — у святині Його!
7 Дайте Господу, ро́ди наро́дів, дайте Господу славу та силу,
8 дайте Господу славу йме́ння Його, жертви прино́сьте і вхо́дьте в подві́р'я Його!
9 Додолу впадіть ув оздо́бі святій перед Господом, тремтіть перед обличчям Його, уся зе́мле,
10 сповістіть між наро́дами: „Царю́є Госпо́дь! Він вселе́нну зміцни́в, щоб не захита́лась, Він бу́де судити людей справедли́во“!
11 Хай небо радіє, і хай весели́ться земля, нехай гримить море й усе, що у нім,
12 нехай поле радіє та все, що на ньому! Нехай заспівають тоді всі дере́ва лісні́, —
13 перед Господнім лицем, бо гряде́ Він, бо зе́млю судити гряде́, — Він за справедливістю буде судити вселе́нну, і наро́ди — по правді Своїй!
Псалми 96
1 Царю́є Господь: хай радіє земля, нехай веселя́ться числе́нні острови́!
2 Хмара та мо́рок круг Нього, справедливість та право — підстава престолу Його.
3 Огонь іде перед лицем Його́, і ворогів Його па́лить навко́ло.
4 Освітили вселе́нну Його блискави́ці, — те бачить земля та тремти́ть!
5 Гори, як віск, розтопи́лися перед обличчям Господнім, перед обличчям Господа всієї землі.
6 Небо розповідає про правду Його, й бачать славу Його всі наро́ди.
7 Нехай посоро́млені будуть усі, хто і́долам служить, хто божка́ми вихва́люється! Додо́лу впадіть перед Ним, усі бо́ги!
8 Почув і звесели́вся Сіон, і поті́шились Юдині до́чки через Твої при́суди, Господи,
9 бо над усією землею Найви́щий Ти, Господи, над бога́ми всіма́ Ти піднесе́ний сильно!
10 Хто Господа любить, — нена́видьте зло! Хто рятує душі святих Своїх, Той ви́зволить їх із руки несправедли́вих.
11 Світло сі́ється для справедливого, а для простосердих — розра́да.
12 Радійте, праведні, Господом, і славте Його святу па́м'ять!
Псалми 97
1 Псалом. Співайте для Господа пісню нову́, бо Він чу́да вчинив! Йому помогла́ прави́ця Його та святе раме́но Його.
2 Спасі́ння Своє Господь ви́явив, перед очима наро́дів відкрив Свою правду.
3 Пам'ятає Він Якову милість Свою, й Свою вірність для дому Ізра́їля. Бачать всі кі́нці землі те спасі́ння, що чинить наш Бог.
4 Уся зе́мле, викли́куйте Господу, покли́куйте радісно, і співайте та грайте!
5 Грайте Господе́ві на гу́слах, на гу́слах і піснопі́нням,
6 на су́рмах і голосом рогу викликуйте перед обличчям Царя Цього й Господа!
7 Нехай шумить море й усе, що у ньому, вселе́нна й мешка́нці її,
8 ріки хай плещуть в долоні, ра́зом радіють хай го́ри
9 перед обличчям Господнім, бо Він землю судити гряде́: Він за справедливістю буде судити вселе́нну, і народи по правді!
Псалми 98
1 Царює Господь, — і наро́ди тремтя́ть, сидить на Херуви́мах, і трясе́ться земля!
2 Великий Госпо́дь на Сіоні, і підне́сений Він над усі́ма наро́дами!
3 Хай Ім'я́ Твоє сла́влять, — велике й грізне́ воно!
4 А сила Царя любить право, справедливість Ти міцно поста́вив, Ти Якову право та правду вчинив!
5 Звели́чуйте Господа, нашого Бога, і вклоняйтесь підні́жкові ніг Його, — Він бо Святий!
6 Мойсей й Ааро́н — серед священиків Його, а Самуїл серед тих, що кличуть Іме́ння Його. Вони кликали до Господа, — і Він вислухав їх,
7 у стовпі хмари до них говорив. Вони зберіга́ли свідо́цтва Його й постано́ви, що Він дав був для них.
8 Господи, Боже наш, — Ти вислухо́вував їх, Ти був для них Богом виба́чливим, але мстився за їхні діла́.
9 Звеличуйте Господа, нашого Бога, і вклоня́йтеся перед горою святою Його, — бо Святий Господь, Бог наш!
Псалми 99
1 Вдя́чний псало́м. Уся зе́мле, покли́куйте Господу!
2 Служіть Господе́ві із радістю, перед обличчя Його підійдіте зо співом!
3 Знайте, що Господь — Бог Він, Він нас учини́в, і Його́ ми, — Його ми народ та отара Його пасови́ська.
4 Увійдіть в Його бра́ми з подя́куванням, на подві́р'я Його́ з похвало́ю! Виславляйте Його, Ім'я́ Його благословля́йте,
5 бо добрий Господь, Його милість навіки, а вірність Його — з роду в рід!
Псалми 100
1 Псалом Давидів. Я виспі́вувати буду про милість та суд, я буду співати до Тебе, о Господи,
2 придивля́тимуся до доро́ги невинного. Коли при́йдеш до мене? Я буду ходити в неви́нності серця свого́ серед дому мого́,
3 не поставлю я перед очи́ма своїми речі нікче́мної, діло відступства нена́виджу, — не приляже до мене воно,
4 перекі́рливе серце відхо́дить від мене, лихого не знаю!
5 Хто таємно обчо́рнюв бли́жнього свого, — я зни́щу того́, високоо́кого й гордосе́рдого, — його не стерплю́!
6 Мої очі — на вірних землі, щоб сиділи зо мною. Хто хо́дить дорогою невинного, той буде служити мені.
7 Обма́нець не сяде в сере́дині дому мого, і міцно не стане навпроти очей моїх неправдомо́вець!
8 Всіх безбожних землі буду ни́щити кожного ра́нку, щоб з міста Господнього ви́губити всіх злочинців!
Псалми 101
1 Молитва вбогого, коли він слабне та перед Господнім лицем виливає мову свою.
2 Господи, ви́слухай молитву мою, і блага́ння моє нехай ді́йде до Тебе!
3 Не ховай від мене обличчя Свого́, в день недолі моєї — схили Своє ухо до ме́не, в день блага́ння озвися неба́вом до мене!
4 Бо минають, як дим, мої дні, а кості мої — немов ви́сохли в о́гнищі.
5 Як трава та — поби́те та ви́сохло серце моє, так що я забував їсти хліб свій.
6 Від зо́йку стогна́ння мого прили́пли до тіла мого мої кості.
7 Уподо́бився я пелика́нові пустині, я став, як той пу́гач руїн!
8 Я безсонний, і став, немов пташка само́тня на да́сі.
9 Увесь день ображають мене вороги́ мої, ті, хто з мене кепку́є, заприсяглись проти мене!
10 І по́піл я їм, немов хліб, а напо́ї свої із плаче́м перемі́шую, —
11 через гнів Твій та лютість Твою, бо підняв був мене Ти та й кинув мене́.
12 Мої дні — як похи́лена тінь, а я сохну, немов та трава!
13 А Ти, Господи, бу́деш повік пробува́ти, а пам'ять Твоя — з роду в рід.
14 Ти встанеш та змилуєшся над Сіо́ном, бо час учини́ти йому милосердя, бо прийшов речене́ць,
15 бо раби Твої покоха́ли й камі́ння його́, і порох його полюбили!
16 І будуть боятись наро́ди Господнього Йме́ння, а всі зе́мні царі — слави Твоєї.
17 Бо Господь побудує Сіона, поя́виться в славі Своїй.
18 До молитви забутих зве́рнеться Він, і моли́тви їхньої не осоро́мить.
19 Запишеться це поколі́нню майбу́тньому, і наро́д, який ство́рений буде, хвали́тиме Господа,
20 бо споглянув Він із високо́сти святої Своєї, Господь зо́рив на землю з небе́с,
21 щоб почути зідха́ння ув'я́зненого, щоб на смерть прироко́ваних ви́зволити,
22 щоб розповіда́ти про Йме́ння Господнє в Сіоні, а в Єрусалимі — про славу Його,
23 коли ра́зом зберу́ться наро́ди й держа́ви служи́ти Господе́ві.
24 Мою силу в дорозі Він ви́снажив, дні мої скороти́в.
25 Я кажу́: „Боже мій, — не бери Ти мене в половині днів моїх! Твої ро́ки — на вічні віки.
26 Колись землю Ти був закла́в, а небо — то чин Твоїх рук, —
27 позникають вони, а Ти бу́деш стояти. І всі вони, як оде́жа, загинуть, Ти їх зміниш, немов те вбрання́, — і мину́ться вони.
28 Ти ж — Той Самий, а роки Твої не закі́нчаться!
29 Сини Твоїх рабів будуть жити, а їхнє насіння стоя́тиме міцно перед обличчям Твоїм!“
Псалми 102
1 Давидів. Благослови́, душе́ моя, Господа, і все нутро моє — святе Йме́ння Його́!
2 Благослови, душе моя, Господа, і не забувай за всі доброді́йства Його́!
3 Всі провини Твої Він прощає, всі неду́ги твої вздоровля́є.
4 Від могили життя твоє Він визволя́є, Він милістю та милосердям тебе корону́є.
5 Він бажа́ння твоє насича́є добром, — відно́виться, мов той орел, твоя ю́ність!
6 Господь чинить правду та суд для всіх переслі́дуваних.
7 Він дороги Свої об'явив був Мойсе́єві, діла́ Свої — ді́тям Ізра́їлевим.
8 Щедрий і милосердний Господь, довготерпели́вий і многомилости́вий.
9 Не за́вжди на нас ворогує, і не навіки захо́вує гнів.
10 Не за нашими про́гріхами Він пово́диться з нами, і відплачує нам не за прови́нами нашими.
11 Бо як ви́соко небо стоїть над землею, — велика така Його милість до тих, хто боїться Його́,
12 як далекий від за́ходу схід, так Він віддали́в від нас наші провини!
13 Як жалує ба́тько дітей, так Господь пожалі́вся над тими, хто боїться Його,
14 бо знає Він ство́рення наше, пам'ятає, що ми — по́рох:
15 чоловік — як трава дні його, немов цвіт польови́й — так цвіте він,
16 та вітер пере́йде над ним — і немає його, і вже місце його не пізна́є його.
17 А милість Господня від віку й до віку на тих, хто боїться Його, і правда Його — над синами синів,
18 що Його заповіта доде́ржують, і що пам'ята́ють нака́зи Його, щоб виконувати їх!
19 Господь міцно поставив на Небі престо́ла Свого́, а Ца́рство Його над усім володі́є.
20 Благослові́ть Господа, Його Анголи́, ве́летні сильні, що вико́нуєте Його слово, щоб слухати голосу слів Його!
21 Благословіть Господа, усі сили небесні Його́, слу́ги Його, що чините волю Його́!
22 Благословіть Господа, всі діла́ Його, на всіх місця́х царюва́ння Його! Благослови, душе моя, Го́спода!
Псалми 103
1 Благослови, душе моя, Господа! Господи, Боже мій, Ти ве́льми великий, зодягну́вся Ти в ве́лич та в славу!
2 Зодягає Він світло, як ша́ти, небеса́ простягає, немов би заві́су.
3 Він ставить на во́дах пала́ти Свої, хма́ри кладе за Свої колесни́ці, ходить на кри́лах вітро́вих!
4 Він чинить вітри́ за Своїх посланці́в, палю́чий огонь — за Своїх слуг.
5 Землю Ти вгрунтува́в на осно́вах її, щоб на вічні віки вона не захита́лась,
6 безо́днею вкрив Ти її, немов шатою. Стала вода над гора́ми, —
7 від погро́зи Твоєї вона втекла́, від гу́ркоту грому Твого побігла вона, —
8 виходить на го́ри та схо́дить в доли́ни, на місце, що Ти встанови́в був для неї.
9 Ти границю поклав, щоб її вона не перейшла́, щоб вона не верну́лася землю покрити.
10 Він джере́ла пускає в пото́ки, що пливуть між гора́ми,
11 напува́ють вони всю пільну́ звірину́, ними дикі осли́ гасять спра́гу свою.
12 Птаство небесне над ними живе, видає воно голос з-посе́ред галу́зок.
13 Він напоює горн з пала́ців Своїх, із плоду чи́нів Твоїх земля си́титься.
14 Траву для худоби виро́щує, та зелени́ну для праці люди́ні, щоб хліб добува́ти з землі,
15 і вино, що серце люди́ні воно звеселя́є, щоб більш від оливи блищало обличчя, і хліб, що серце люди́ні зміцня́є.
16 Насичуються Господні дере́ва, ті ке́дри лива́нські, що Ти насади́в,
17 що там ку́бляться пта́хи, бузько́, — кипари́си мешка́ння його.
18 Го́ри високі — для диких кози́ць, скелі — схо́вище ске́льним звіри́нам.
19 і місяця Він учинив для озна́чення ча́су, сонце знає свій за́хід.
20 Темноту́ Ти наво́диш — і ніч настає, в ній пору́шується вся звіри́на лісна́, —
21 рича́ть левчуки́ за здоби́чею та шукають від Бога своєї пожи́ви.
22 Сонце ж засвітить — вони повтікають, та й кладуться по но́рах своїх.
23 Люди́на виходить на працю свою, й на роботу свою аж до ве́чора.
24 Які то числе́нні діла Твої, Господи, — Ти мудро вчинив їх усіх, Твого тво́рива повна земля!
25 Ось море велике й розло́го-широ́ке, — там повзю́че, й числа їм немає, звіри́на мала́ та велика!
26 Ходять там кораблі, там той левіята́н, якого створив Ти, щоб ба́витися йому в мо́рі.
27 Вони всі чекають Тебе, — щоб Ти ча́су свого поживу їм дав.
28 Даєш їм — збирають вони, руку Свою розкрива́єш — добром насича́ються.
29 Ховаєш обличчя Своє — то вони переля́кані, забираєш їм духа — вмирають вони, та й верта́ються до свого по́роху.
30 Посилаєш Ти духа Свого — вони тво́ряться, і Ти відновля́єш обличчя землі.
31 Нехай буде слава Господня навіки, хай діла́ми Своїми радіє Господь!
32 Він погляне на землю — й вона затремти́ть, доторкне́ться до гір — і диму́юти вони!
33 Я буду співати Господе́ві в своє́му житті, буду грати для Бога мого, аж поки живу́!
34 Буде приємна Йому моя мова, — я Господом буду радіти!
35 Неха́й згинуть грі́шні з землі,а безбожні — немає вже їх! Благослови, душе моя, Господа! Алілу́я!
Псалми 104
1 Дякуйте Господу, кличте Ім'я́ Його́, серед наро́дів звіщайте про чи́ни Його!
2 Співайте Йому, грайте Йому, говоріть про всі чу́да Його́!
3 Хваліться святим Його Йме́нням, хай ті́шиться серце шука́ючих Господа!
4 Пошу́куйте Господа й силу Його, лице Його за́вжди шукайте!
5 Пам'ятайте про чу́да Його, які Він учинив, про озна́ки Його та про при́суди уст Його,
6 ви, насіння Авраама, раба Його, сини Яковові, вибра́нці Його́!
7 Він — Госпо́дь, Бог наш, по ці́лій землі Його при́суди!
8 Він пам'ятає наві́ки Свого заповіта, те слово, яке наказав був на тисячу родів,
9 що склав Він його з Авраа́мом, і прися́гу Свою — для Ісака.
10 Він поставив її за Зако́на для Якова, Ізраїлеві — заповітом навіки,
11 говорячи: „Я дам тобі Край ханаа́нський, частину спа́дщини для вас“!
12 Тоді їх було́ невелике число, нечисле́нні були та прихо́дьки на ній,
13 і ходили вони від наро́ду до наро́ду, від царства до іншого лю́ду.
14 Не дозво́лив ніко́му Він кри́вдити їх, і за них Він царям докоря́в:
15 „Не дото́ркуйтеся до Моїх помаза́нців, а пророкам Моїм не робі́те лихого!“
16 І покликав Він голод на землю, всяке хлі́бне стебло́ полама́в.
17 Перед їхнім обличчям Він мужа послав, — за раба Йо́сип про́даний був.
18 Кайда́нами му́чили но́ги його, залізо пройшло в його тіло,
19 аж до ча́су випо́внення сло́ва Його, — слово Господнє його було ви́явило.
20 Цар послав — і його розв'яза́в, воло́дар народів — і його був звільни́в.
21 Він настанови́в його паном над домом своїм, і воло́дарем над усім маєтком своїм,
22 щоб в'язни́в він його можновла́дців по волі своїй, а старших його умудря́в.
23 І Ізраїль прибув до Єги́пту, і Яків заме́шкав у Ха́мовім кра́ї.
24 А наро́д Свій Він сильно розмно́жив, і зробив був рясні́шим його від його ворогів.
25 Він переміни́в їхнє серце, щоб народа Його ненави́діли, щоб брались на хи́трощі проти рабів Його.
26 Він послав був Мойсея, Свого раба, Аарона, що вибрав його,
27 — вони положили були серед них Його ре́чі знаме́нні, та чу́да у Ха́мовім кра́ї.
28 Він темно́ту наслав — і поте́мніло, і вони не проти́вились слову Його.
29 Він перемінив їхню воду на кров, і вмори́в їхню рибу.
30 Їхній край зарої́вся був жа́бами, навіть в поко́ях царів їхніх.
31 Він сказав — й прибули́ рої мух, воші в ці́лому о́бширі їхньому.
32 Він градом зробив їхній дощ, палю́чий огонь — на їхню землю.
33 І Він повибивав виноград їхній та фіґове дерево їхнє, і дереви́ну на о́бширі їхньому повило́млював.
34 Він сказав — і найшла сарана́ та гу́сінь без ліку, —
35 усю ярину́ в їхнім кра́ї поже́рла, і плід землі їхньої з'їла.
36 I Він повбивав усіх пе́рвістків в їхньому краї, поча́ток усякої їхньої сили.
37 І Він ви́провадив їх у срі́блі та в золоті, і серед їхніх племе́н не було́, хто б спіткну́вся.
38 Єгипет радів, коли вийшли вони, бо страх перед ними напа́в був на них.
39 Він хмару простяг на заслону, а огонь — на осві́тлення ночі.
40 Зажадав був Ізраїль — і Він перепели́ці наслав, і хлібом небесним Він їх годува́в.
41 Відчинив був Він скелю — й лину́ла вода, потекли́ були ріки в пустинях,
42 бо Він пам'ятав за святе Своє слово, за Авраама, Свого раба.
43 І Він з радістю вивів наро́д Свій, зо співом — вибра́нців Своїх,
44 І їм землю наро́дів роздав, і посі́ли вони працю лю́дів,
45 щоб вико́нували Його за́повіді, та зако́ни Його берегли́! Алілу́я!
Псалми 105
1 Алілу́я! Дякуйте Господу, добрий бо Він, бо наві́ки Його милосе́рдя!
2 Хто розка́же про ве́лич Господню, розповість усю славу Його́?
3 Блаженні, хто де́ржиться права, хто чинить правду кожного ча́су!
4 Згадай мене, Господи, в ласці Своїй до народу Свого́, відві́дай мене спасі́нням Своїм,
5 щоб побачити добре вибра́нців Твоїх, щоб я ті́шився радощами Твого наро́ду, і хвалився зо спа́дком Твоїм!
6 Ми згрішили з батька́ми своїми, скриви́ли, неправди́ве чинили.
7 Не зважа́ли на чу́да Твої батьки наші в Єгипті, многоти́ Твоїх ласк не прига́дували й бунтува́лись над морем, над морем Черво́ним.
8 Та Він ради Ймення Свого їх спас, щоб виявити Свою силу.
9 Він кли́кнув на море Червоне — і ви́сохло, і Він їх повів через мо́рські глиби́ни, немов по пустині!
10 І Він спас їх з руки неприя́теля, визволив їх з руки ворога,—
11 і закрила вода супроти́вників їхніх, жоден з них не зоста́вся!
12 Тоді то в слова́ Його вві́рували, виспі́вували Йому славу.
13 Та скоро забули вони Його чин, не чекали пора́ди Його́,
14 і пала́ли в пустині жада́нням, і Бога в пустині ізнов випробо́вували,
15 і Він їхнє жада́ння їм дав, але худість послав в їхню душу.
16 Та Мойсею поза́здрили в та́борі, й Ааронові, святому Господньому.
17 Розкрилась земля — і Дата́на погли́нула, Авіро́нові збори накрила,
18 і огонь запалав на їхніх збо́рах, — і по́лум'я те попали́ло безбожних.
19 Зробили тельця́ на Хори́ві, і били поклони бовва́нові ви́литому, —
20 і змінили вони свою славу на образ вола́, що траву пожирає,
21 забули про Бога, свого Спасителя, що велике в Єгипті вчинив,
22 у землі Ха́мовій чу́да, страшні ре́чі над морем Червоним.
23 І сказав Він пони́щити їх, коли б не Мойсей, вибра́нець Його, що став був у ви́ломі перед обличчям Його — відверну́ти Його гнів, щоб не шкодив!
24 Погордили землею жада́ною, не повірили сло́ву Його,
25 і ре́мствували по наме́тах своїх, неслухня́ні були́ до Господнього голосу.
26 І Він підійняв Свою ру́ку на них, щоб їх повали́ти в пустині,
27 і щоб повалити їхнє пото́мство посеред наро́дів, та щоб розпоро́шити їх по країнах!
28 І служили Ваа́лові пео́рському, й їли вони жертви мертвих,
29 і діла́ми своїми розгні́вали Бога, — тому вдерлась зара́за між них!
30 І встав тоді Пі́нхас та й розсуди́в, — і зара́за затри́малась,
31 і йому порахо́вано в праведність це, з роду в рід аж навіки.
32 І розгні́вали Бога вони над водою Мері́ви, і через них стало зле для Мойсея,
33 бо духа його засмути́ли, і він говорив нерозва́жно уста́ми своїми.
34 Вони не позни́щували тих наро́дів, що Господь говорив їм про них, —
35 і поміша́лись з пога́нами, та їхніх учинків навчи́лись.
36 І бо́жищам їхнім служили, а ті па́сткою стали для них.
37 І прино́сили в жертву синів своїх, а дочо́к своїх — де́монам,
38 — і кров чисту лили́, кров синів своїх і дочо́к своїх, що їх у жертву прино́сили бо́жищам ханаа́нським. І через кривавий пере́ступ земля поскверни́лась,
39 і стали нечисті вони через учи́нки свої, і пере́люб чинили діла́ми своїми.
40 І проти наро́ду Свого запалав гнів Господній, і спа́док Його Йому став оги́дним,
41 і віддав їх у руку наро́дів, — і їхні нена́висники панували над ними,
42 і їхні вороги їх гноби́ли, і вони впокори́лися під їхню руку.
43 Багато разі́в Він визво́лював їх, але вони вперті були́ своїм за́думом, — і пригно́блено їх через їхню прови́ну!
44 Та поба́чив Він їхню тісно́ту, коли почув їхні блага́ння,
45 і Він пригадав їм Свого за повіта, і пожалував був за Своєю великою милістю,
46 і збудив милосердя до них між усі́ма, що їх полони́ли!
47 Спаси́ нас, о Господи, Боже наш, і нас позбирай з-між наро́дів, щоб дя́кувати Йме́нню святому Твоєму, щоб Твоєю хвали́тися славою!
48 Благословенний Господь, Бог Ізраїлів звіку й наві́ки! І ввесь наро́д нехай скаже: Амі́нь! Алілу́я!
Псалми 106
1 „Дякуйте Господу, добрий бо Він, бо наві́ки Його милосердя!“
2 хай так скажуть ті всі, що Госпо́дь урятував їх, що ви́зволив їх з руки ворога,
3 із країв їх зібрав, — від сходу й захо́ду, від пі́вночі й моря!
4 Блудили вони по пустині дорогою голою, осілого міста не знахо́дили,
5 голодні та спра́гнені, і в них їхня душа омліва́ла.
6 І в недолі своїй вони Го́спода кли́кали, і Він визволяв їх від у́тисків їхніх!
7 І Він їх попрова́див дорогою про́стою, щоб до міста осілого йшли.
8 Нехай же подя́ку складу́ть Господе́ві за милість Його, та за чу́да Його синам лю́дським,
9 бо наси́тив Він спра́гнену Душу, а душу голодну напо́внив добром!
10 Ті, хто перебував був у те́мряві та в сме́ртній ті́ні, то в'я́зні біди та заліза,
11 бо вони спротивля́лися Божим слова́м, і відки́нули раду Всевишнього.
12 Та Він упокори́в їхнє серце терпі́нням, спіткну́лись вони — і ніхто не поміг,
13 і в недолі своїй вони Господа кли́кали, і Він визволя́в їх від у́тисків їхніх!
14 І Він вивів їх з те́мряви й мо́року, їхні ж кайда́ни сторо́щив.
15 Нехай же подяку складуть Господе́ві за милість Його, та за чу́да Його синам лю́дським,
16 бо Він полама́в мідні двері, і засу́ви залізні зрубав!
17 Нерозумні страждали за грішну дорогу свою й за свої беззаконня.
18 Душа їхня від усякої їжі відве́рталася, — і дійшли вони аж до брам смерти,
19 і в недолі своїй вони Господа кли́кали, і Він визволяв їх від у́тисків їхніх, —
20 Він послав Своє слово та їх уздоро́вив, і їх урятував з їхньої хвороби!
21 Нехай же подяку складуть Господе́ві за милість Його та за чу́да Його синам лю́дським,
22 і хай жертви подяки прино́сять, і хай розповіда́ють зо співом про чи́ни Його!
23 Ті, хто по морю пливе́ корабля́ми, хто чинить зайняття своє на великій воді, —
24 вони бачили чи́ни Госпо́дні та чу́да Його в глибині!
25 Він скаже — і буря зривається, і підно́сяться хвилі Його,
26 до неба вони підійма́ються, до безодні спада́ють, — у небезпеці душа їхня хвилюється!
27 Вони крутяться й ходять вперед та назад, як п'яни́й, і вся́ їхня мудрість бенте́житься!
28 Та в недолі своїй вони Господа кликали, і Він визволяв їх від у́тисків їхніх!
29 Він змінює бурю на ти́шу, — і стихають їхні хвилі,
30 і раділи, що вти́хли вони, і Ві́н їх привів до бажа́ної при́стані.
31 Нехай же подяку складуть Господе́ві за милість, та за чу́да Його синам лю́дським!
32 Нехай величають Його на наро́дньому зборі, і нехай вихваля́ють Його на засі́данні старших!
33 Він обе́ртає рі́чки в пустиню, а водні джере́ла — на суході́л,
34 плодю́чу землю — на солонча́к через зло́бу мешка́нців її.
35 Він пустиню обе́ртає в водне болото, а землю суху́ — в джерело́,
36 і голодних садо́вить Він там, а вони ставлять місто на ме́шкання,
37 і поля́ засіва́ють, і виногра́дники са́дять, — і отримують плід урожа́ю!
38 І благословляє Він їх, — і сильно розмно́жуються, і оде́ржують плід урожа́ю!
39 Та змаліли вони й похили́лися з утиску злого та з сму́тку.
40 Виливає Він га́ньбу на можних, — і блу́дять вони без дороги в пустині,
41 а вбогого Він підіймає з убо́зтва, і розмно́жує роди, немов ту ота́ру.
42 Це бачать правдиві й радіють, і закриває уста́ свої всяке безправ'я.
43 Хто мудрий, той все це завва́жить, — і пізна́ють вони́ милосердя Господнє!
Псалми 107
1 Пісня. Псалом Давидів.
2 Моє серце зміцни́лося, Боже, — я буду співати та сла́вити ра́зом з своєю хвало́ю!
3 Збудися ж ти, а́рфо та ци́тро, — я буду будити досві́тню зорю́!
4 Я буду Тебе вихваля́ти, о Господи, серед наро́дів, і буду співати Тобі між племе́нами,
5 бо більше від неба Твоє милосердя, а правда Твоя — аж до хмар!
6 Піднеси́ся ж, о Боже, над небо, а слава Твоя — над усією землею!
7 Щоб любі Твої були ви́зволені, Своєю прави́цею допоможи́ й обізви́ся до нас!
8 У святині Своїй Бог промовив: „Нехай Я звеселю́ся, — розділю́ Я Сихе́м, і долину Сукко́тську помі́ряю.
9 Належить Мені Ґілеа́д, і Мені Манасі́я, а Єфре́м — охорона Моєї голови, Юда — бе́рло Моє.
10 Моа́в — то мідни́ця Мого миття́, на Едо́м узуття́м Своїм кину, над Филисте́єю буду погу́кувати!“
11 Хто мене запрова́дить до міста тверди́нного, хто до Едо́му мене приведе́?
12 Хіба ж Ти покинув нас, Боже, і серед нашого ві́йська не ви́йдеш вже, Боже?
13 Подай же нам поміч на ворога, лю́дська бо поміч — марно́та!
14 Ми мужність пока́жемо в Бозі, — і Він пото́пче проти́вників наших!
Псалми 108
1 Для дириґента хору. Псалом Давидів. Боже слави моєї, не будь мовчазли́вий,
2 бо мої вороги́ порозкрива́ли на мене уста́ нечести́ві та пе́льки лукаві, язиком неправди́вим говорять зо мною!
3 І вони оточили мене словами нена́висти, і без причини на мене воюють,
4 обмовля́ють мене за любов мою, а я — молюся за них,
5 вони віддають мені злом за добро, і не́навистю — за любов мою!
6 Постав же над ним нечестивого, і по правиці його сатана́ нехай стане!
7 Як буде суди́тись — нехай вийде винним, молитва ж його бодай стала гріхом!
8 Нехай дні його будуть коро́ткі, хай інший маєток його забере́!
9 Бодай діти його стали си́ротами, а жінка його — удовою!
10 І хай діти його все мандру́ють та же́брають, і нехай вони просять у тих, хто їх руйнував!
11 Бодай їм тене́та розставив лихва́р на все, що його, і нехай розграбу́ють чужі його працю!
12 Щоб до нього ніхто милосердя не виявив, і бодай не було його си́ротам милости!
13 Щоб на зни́щення стали наща́дки його, бодай було скре́слене в другому роді ім'я́ їхнє!
14 Беззаконня батькі́в його хай пам'ята́ється в Господа, і хай не стирається гріх його матері!
15 Нехай будуть вони перед Господом за́вжди, а Він нехай вирве з землі їхню пам'ять, —
16 во́рог бо не пам'ятав милосердя чини́ти, і напастува́в був люди́ну убогу та бідну, та серцем засму́чену, щоб убивати її!
17 Полюбив він прокля́ття, бодай же на нього воно надійшло! — і не хотів благослове́ння, — щоб воно віддалилось від нього!
18 Зодягнув він прокляття, немов свою одіж, прося́кло воно, як вода, в його ну́тро, та в кості його, мов олива!
19 Бодай воно стало йому за одежу, в яку зодягне́ться, і за пояс, що за́вжди він ним підпере́жеться!
20 Це заплата від Господа тим, хто мене обмовля́є, на душу мою нагово́рює зло!
21 А Ти Господи, Владико, зо мною зроби ради Йме́ння Свого́, що добре Твоє милосердя, — мене порятуй,
22 бо я вбогий та бідний, і зра́нене серце моє в моїм ну́трі!
23 Я ходжу́, мов та тінь, коли хи́литься день, немов сарана́ — я відки́нений!
24 Коліна мої знеси́лилися з по́сту, і ви́худло тіло моє з недостачі оливи,
25 і я став для них за посміхо́вище, коли бачать мене, — головою своєю хитають.
26 Поможи мені, Господи, Боже мій, за Своїм милосердям спаси Ти мене!
27 І нехай вони знають, що Твоя це рука, що Ти, Господи, все це вчини́в!
28 Нехай проклинають вони, Ти ж поблагослови́! Вони повстають, та нехай засоро́млені бу́дуть, а раб Твій раді́тиме!
29 Хай зодя́гнуться га́ньбою ті, хто мене обмовля́є, і хай вони сором свій вдягнуть, як шату!
30 Я уста́ми своїми хвали́тиму голосно Господа, і між багатьма́ Його сла́вити буду,
31 бо стоїть на правиці убогого Він для спасі́ння від тих, хто осуджує душу його!
Псалми 109
1 Псалом Давидів. Промовив Господь Господе́ві моєму: „Сядь право́руч Мене, доки не покладу́ Я Твоїх ворогів за підні́жка ногам Твоїм!“
2 Госпо́дь із Сіону пошле бе́рло сили Своєї, — пануй Ти поміж ворога́ми Своїми!
3 Наро́д Твій готовий у день військово́го побо́ру Твого, — в оздо́бах святині із ло́ня зірни́ці прилине для Тебе, немов та роса, Твоя молодість.
4 Поклявся Господь, — і не буде жаліти: „Ти священик навіки за чином Мелхиседе́ковим“.
5 По прави́ці Твоїй розторо́щить Владика царів у день гніву Свого́,
6 Він буде суди́ти між наро́дами, землю ви́повнить тру́пами, розторо́щить Він голову в кра́ї великім.
7 Буде пити з струмка́ на дорозі, тому́ то піді́йме Він го́лову!“
Псалми 110
1 Алілу́я! Буду сла́вити Господа з повного серця, — в колі праведних та на згрома́дженні!
2 Великі Господні діла́, — вони пожада́ні для всіх, хто їх любить!
3 Його діло — краса́ та вели́чність, а правда Його пробува́є навіки!
4 Він па́м'ятку чудам Своїм учинив, — милости́вий та щедрий Госпо́дь!
5 Пожи́ву дає Він для тих, хто боїться Його, заповіта Свого пам'ятає пові́к!
6 Силу чи́нів Своїх об'явив Він наро́дові Своє́му, щоб спа́дщину наро́дів їм дати.
7 Діла́ рук Його — правда та право, всі нака́зи Його справедли́ві, —
8 вони крі́пкі на вічні віки́, вони зро́блені вірністю і правотою!
9 Послав Він Своєму наро́дові визво́лення, заповіта Свого поставив наві́ки, святе та грізне́ Його Йме́ння!
10 Поча́ток премудрости — страх перед Господом, — добрий розум у тих, хто вико́нує це, Його слава навіки стоїть!
Псалми 111
1 Алілу́я! Блажен муж, що боїться Господа, що заповіді Його любить!
2 Буде си́льним насі́ння його на землі, буде поблагосло́влений рід безневи́нних!
3 Багатство й достаток у домі його, а правда його пробува́є навіки!
4 Світло схо́дить у те́мряві для справедливих, — Він ласка́вий, і милости́вий, і праведний!
5 Добрий муж милости́вий та позичає, уде́ржує справи свої справедливістю,
6 і наві́ки він не захита́ється, — у вічній па́м'яті праведний бу́де!
7 Не боїться він зві́стки лихої, його серце міцне́, наді́ю складає на Господа!
8 Умі́цнене серце його не боїться, бо він бачить нещастя поміж ворога́ми своїми!
9 Він щедро убогим дає, його правда наві́ки стоїть, його ріг підіймається в славі!
10 Це бачить безбожний та гні́вається, скрего́че зубами своїми та та́не. Бажа́ння безбожних загине!
Псалми 112
1 Алілуя! Хваліте, Господні раби, хваліть Ім'я́ Господа!
2 Нехай буде благословенне Господнє Ім'я́ відтепе́р і навіки!
3 Від сходу сонця аж до захо́ду його — прославляйте Господнє Ім'я́!
4 Господь підіймається над усі наро́ди, Його слава понад небеса́!
5 Хто подібний до Господа, нашого Бога, що ме́шкає на висоті́,
6 та знижується, щоб побачити те, що на небеса́х і на землі?
7 Бідаря́ Він підво́дить із по́роху, зо сміття́ підіймає нужде́нного,
8 щоб його посади́ти з вельмо́жними, з вельмо́жними люду Його́!
9 Він неплідну в домі садо́вить за радісну матір дітей! Алілуя!
Псалми 113
1 Як виходив Ізраїль з Єгипту, від наро́ду чужого дім Яковів, —
2 Юда став за святиню Йому, а Ізраїль — Його панува́нням!
3 Побачило море все це — і побі́гло, Йорда́н повернувся наза́д!
4 Го́ри скака́ли, немов баранці́, а пагі́рки — немов ті ягня́та!
5 Що́ тобі, море, що ти втікаєш? Йорда́не, що ти поверну́вся наза́д?
6 Чого ска́чете, гори, немов баранці́, а па́гірки — мов ті ягня́та?
7 Тремти, зе́мле, перед Господнім лицем, перед лицем Бога Якова,
8 що скелю обе́ртає в озеро водне, а кремінь — на водне джере́ло!
9 Не нам, Господи, не нам, але Йменню Своє́му дай славу за милість Твою, за правду Твою!
10 Пощо мають казати наро́ди: „Де́ ж то їхній Бог?“
11 А Бог наш на небі, — усе, що хотів, учинив
12 Їхні божки́ — срібло й золото, ді́ло рук лю́дських:
13 вони мають уста́ — й не гово́рять, очі мають вони — і не бачать,
14 мають уші — й не чують, мають носа — й без ню́ху,
15 мають руки — та не дотика́ються, мають ноги — й не ходять, своїм го́рлом вони не говорять!
16 Нехай стануть такі, як вони, ті, хто їх виробля́є, усі, хто наді́ю на них поклада́є!
17 Ізраїлю, — наді́ю складай лиш на Господа: Він їм поміч та щит їм!
18 Ааро́новий доме, — наді́йтесь на Господа: Він їм поміч та щит їм!
19 Ті, що Господа боїте́ся, — наді́йтесь на Господа: Він їм поміч та щит їм!
20 Господь пам'ятає про нас, — нехай поблагосло́вить! Нехай поблагосло́вить Ізраїлів дім, нехай поблагосло́вить Він дім Ааро́нів!
21 Нехай поблагосло́вить Він тих, хто має до Господа страх, мали́х та великих!
22 Нехай вас розмножить Госпо́дь, — вас і ваших діте́й!
23 Благословенні ви в Господа, що вчинив небо й землю!
24 Небо, — небо для Господа, а землю віддав синам лю́дським!
25 Не мертві хвалитимуть Господа, ані ті всі, хто сходить у місце мовча́ння, —
26 а ми благословля́тимемо Господа — відтепе́р й аж навіки! Алілуя!
Псалми 114
1 Люблю́ я Господа, бо Він почув голос мій у блага́ннях моїх,
2 бо Він нахилив Своє ухо до мене, і я кли́катиму в свої дні!
3 Болі смерти мене оточи́ли і знайшли мене му́ки шео́лу, нещастя та сму́ток знайшов я!
4 А я в Ім'я́ Господа кличу: „О Господи, ви́зволи ж душу мою!“
5 Господь милости́вий та справедливий, і наш Бог милосердний!
6 Пильнує Господь недосві́дчених, — став я нужде́нний, та Він допомо́же мені!
7 Вернися, о душе́ моя, до свого відпочи́нку, бо Госпо́дь робить добре тобі,
8 бо від смерти Ти ви́зволив душу мою, від сльози́ — моє око, ногу мою від спотика́ння.
Псалми 115
1 Я вірив, коли говорив: „Я сильно пригні́чений!“
2 Я сказав був у по́спіху: Кожна люди́на говорить неправду!“
3 Чим я відплачу́ Господе́ві за всі доброді́йства Його на мені?
4 Я чашу спасі́ння прийму́, і прикли́чу Господнє Ім'я́!
5 Прися́ги свої Господе́ві я ви́конаю перед усім наро́дом Його́!
6 Дорога́ в очах Господа смерть богобі́йних Його!
7 О Господи, я бо Твій раб, я Твій раб, син Твоєї неві́льниці, — Ти кайда́ни мої розв'яза́в!
8 Я жертву подяки Тобі принесу́, і Господнім Ім'я́м буду кли́кати!
9 Прися́ги свої Господе́ві я виконаю перед усім наро́дом Його,
10 на подві́р'ях Господнього Дому, посеред тебе, о Єрусалиме! Алілу́я!
Псалми 116
1 Хваліть Господа, всі племена, прославляйте Його, всі наро́ди,
2 бо зміцни́лось Його милосердя над нами, а правда Господня наві́ки! Алілу́я!
Псалми 117
1 Дякуйте Господу, добрий бо Він, бо навіки Його милосердя!
2 Нехай скаже Ізраїль, бо навіки Його милосердя!
3 Нехай скаже дім Ааро́нів, бо навіки Його милосердя!
4 Нехай скажуть ті, хто бої́ться Господа, бо навіки Його милосердя!
5 У тісно́ті я кли́кав до Господа, — і просто́ром озвався до мене Госпо́дь!
6 Зо мною Господь — не боюся ніко́го, що зро́бить люди́на мені?
7 Господь серед тих, що мені помагають, — і побачу загибіль своїх ненави́сників.
8 Краще вдаватись до Господа, ніж наді́ятися на люди́ну,
9 краще вдаватись до Господа, ніж наді́ятися на вельмо́жних!
10 Всі наро́ди мене оточи́ли, — я ж Господнім Ім'я́м їх понищив!
11 Оточи́ли мене й обступили мене, — я ж Господнім Ім'я́м їх понищив!
12 Оточили мене немов бджо́ли, та погасли вони, як терно́вий огонь, — я бо Господнім Ім'я́м їх понищив!
13 Дошкульно попхну́в ти мене на паді́ння, — та Господь спас мене́!
14 Господь моя сила та пісня, і став Він спасі́нням мені!
15 Голос співу й спасі́ння в наметах між пра́ведників: „Госпо́дня прави́ця виконує чу́да!
16 Правиця Господня підно́ситься, прави́ця Господня вико́нує чу́да!“
17 Не помру́, але жи́тиму, і буду звіщати про чи́ни Господні!
18 Покара́ти мене — покарав був Госпо́дь, та смерти мені не завдав.
19 Відчиніте мені брами правди, — я ними ввійду́, буду сла́вити Господа!
20 „Це брама Господня, — праведники в неї вхо́дять“.
21 Я буду хвалити Тебе, бо озвався до мене, і став Ти спасі́нням мені!
22 Камінь, що його будівни́чі відки́нули, той нарі́жним став каменем, —
23 від Господа ста́лося це, і дивне воно в очах наших!
24 Це день, що його́ створи́в Господь, — радіймо та тішмося в нім!
25 Про́симо, Господи, — спаси! Про́симо, Господи, — пощасти́!
26 Благословен, хто гряде́ у Господнє Ім'я́! Благословляємо вас із Господнього дому!
27 Господь — Бог, і зася́яв Він нам. Прив'яжі́те святковую жертву шнура́ми аж до нарі́жників же́ртівника!
28 Ти мій Бог, і я бу́ду Тебе прославля́ти, мій Боже, я буду Тебе велича́ти!
29 Дякуйте Господу, добрий бо Він, бо навіки Його милосердя!
Псалми 118
1 Блаже́нні непоро́чні в доро́зі, що ходять Зако́ном Господнім!
2 Блаженні, хто держить свідо́цтва Його, хто шукає Його́ всім серцем,
3 і хто кривди не робить, хто ходить путя́ми Його!
4 Ти видав нака́зи Свої, щоб вико́нувати пильно.
5 Коли б же доро́ги мої були пе́вні, щоб держа́тиси Твоїх постано́в, —
6 не бу́ду тоді засоро́млений я, як буду дивитись на всі Твої за́повіді!
7 Щирим серцем я буду Тебе прославля́ти, як навчу́ся зако́нів Твоїх справедливих.
8 Я буду держа́тись Твоїх постано́в, — не кидай же зо́всім мене́!
9 Чим доде́ржить юнак у чистоті свою сте́жку? — Як держа́тиметься Твоїх слів!
10 Цілим серцем своїм я шукаю Тебе, — не дай же мені заблуди́тися від Твоїх заповідей!
11 Я в серці своїм заховав Твоє слово, щоб мені не гріши́ти проти Тебе.
12 Благослове́н єси́, Господи, навчи мене постано́в Своїх!
13 Уста́ми своїми я розповідаю про всі при́суди уст Твоїх.
14 З дороги свідо́цтв Твоїх раді́ю я, як маєтком великим.
15 Про нака́зи Твої розмовлятиму я, і на стежки́ Твої буду дивитись.
16 Я буду радіти Твоїми постано́вами, сло́ва Твого не забуду!
17 Своє́му рабові пощасти́, щоб я жив, — і я буду держатися сло́ва Твого́!
18 Відкрий мої очі, і хай чу́да Зако́ну Твого я побачу!
19 На землі я прихо́дько, — Своїх заповідей не ховай Ти від мене!
20 Омліва́є душа моя з ту́ги за Твоїми зако́нами кожного ча́су.
21 Насвари́в Ти прокля́тих отих гордуні́в, що вхиля́ються від Твоїх заповідей.
22 Відверни́ Ти від ме́не знева́гу та сором, бо держу́ся свідо́цтв Твоїх я!
23 Теж вельмо́жі сидять та на мене змовля́ються, та Твій раб про постано́ви Твої розмовля́є,
24 і свідо́цтва Твої — то потіха моя, то для мене дора́дники!
25 Душа моя гнеться до по́роху, — за словом Своїм оживи Ти мене!
26 Про доро́ги свої я каза́в, і почув Ти мене, — навчи Ти мене постано́в Своїх!
27 Дай мені розуміти доро́гу нака́зів Твоїх, — і про чу́да Твої я звіща́тиму.
28 Розплива́є зо сму́тку душа моя, постав мене згідно зо словом Своїм!
29 Дорогу неправди від мене відсу́нь, і дай мені з ласки Своєї Зако́на!
30 Я вибрав путь правди, зако́ни Твої біля себе поставив.
31 До свідо́цтв Твоїх я приєдна́вся, — Господи, не посоро́м же мене!
32 Буду бігти шляхо́м Твоїх заповідей, бо поши́риш Ти серце моє.
33 Путь Своїх постано́в покажи мені, Господи, — і я буду держа́тись її до кінця!
34 Дай мені зрозуміти, і нехай я держу́ся Зако́ну Твого́, і всім серцем я буду трима́тись його!
35 Провадь мене сте́жкою Твоїх за́повідей, бо в ній я знайшов уподо́бу.
36 Серце моє прихили́ до свідо́цтв Твоїх, а не до ко́ристи.
37 Відверни мої очі, щоб марно́ти не бачили, — на дорозі Своїй оживи́ Ти мене!
38 Для Свого раба сповни слово Своє, що на страх Твій воно.
39 Відверни Ти від мене знева́гу, якої боюся, бо добрі зако́ни Твої.
40 Ось я прагну нака́зів Твоїх, — оживи́ мене правдою Своєю!
41 І хай зі́йде на мене, о Господи, милість Твоя, спасі́ння Твоє, згідно з словом Твоїм,
42 і нехай відпові́м я тому́, хто словом ганьби́ть мене, бо наді́юсь на слово Твоє!
43 І не відійма́й з моїх уст слова правди ніко́ли, бо я жду Твоїх при́судів!
44 А я бу́ду держа́тися за́вжди Зако́ну Твого́, на вічні віки́!
45 І бу́ду ходити в широ́кості, бо нака́зів Твоїх я шукаю.
46 І бу́ду я перед царя́ми звіща́ти про свідо́цтва Твої, — й не зазнаю я со́рому!
47 І буду я розкошува́ти Твоїми заповідями, бо їх полюбив,
48 і я руки свої простягну́ до Твоїх заповідей, бо їх полюбив, і буду розду́мувати про Твої постано́ви!
49 Пам'ятай про те слово Своє́му рабові, що його наказав Ти чекати мені.
50 Це розра́да моя в моїм горі, як слово Твоє оживля́є мене.
51 Гордуни́ насміхалися з мене зана́дто, та я не відступив від Зако́ну Твого́!
52 Твої при́суди я пам'ята́ю відвіку, о Господи, — і раді́ю!
53 Буря мене обгорну́ла через нечестивих, що Зако́на Твого опускають!
54 Спі́ви для мене — Твої постано́ви у домі моєї мандрі́вки.
55 Я вночі пам'ятаю Ім'я́ Твоє, Господи, і держу́ся Зако́ну Твого́!
56 Оце сталось мені, бо нака́зів Твоїх я держу́ся.
57 Я сказав: „Моя доля, о Господи, щоб держа́тись мені Твоїх слів“.
58 Я благаю Тебе цілим серцем: Учини мені милість за словом Своїм!
59 Я розва́жив доро́ги свої, й до свідо́цтв Твоїх но́ги свої зверну́в.
60 Я спішу́ й не барю́ся вико́нувати Твої заповіді.
61 Тене́та безбожних мене оточи́ли, та я не забув про Зако́на Твого.
62 Опівно́чі встаю я, щоб скласти подяку Тобі за при́суди правди Твоєї.
63 Я при́ятель всім, хто боїться Тебе́, й хто нака́зи Твої береже́!
64 Милосердя Твого, о Го́споди, повна земля, — навчи Ти мене Своїх постано́в!
65 Ти з рабом Своїм добре зробив, Господи, за словом Своїм.
66 Навчи мене доброго розуму та пізнава́ння, бо в заповіді Твої ві́рую я!
67 Доки я не стражда́в, блудив був, та тепер я держусь Твого слова.
68 Ти добрий, і чиниш добро́, — навчи Ти мене Своїх постано́в!
69 Гордуни́ вимишляють на мене неправду, — а я цілим серцем держуся нака́зів Твоїх.
70 Зробилось нечуле, як лій, їхнє серце, — а я розкошу́ю з Зако́ну Твого.
71 Добре мені, що я зму́чений був, — щоб навчитися Твоїх постано́в!
72 Ліпший для мене Зако́н Твоїх уст, аніж тисячі золота й срібла.
73 Руки Твої створи́ли мене й збудува́ли мене́, — подай мені розуму, й хай я навчу́сь Твоїх за́повідей!
74 Хто боїться Тебе, ті побачать мене та й зрадіють, бо я Твого сло́ва чекаю!
75 Знаю я, Господи, що справедли́ві були́ Твої при́суди, і справедли́во мене понижа́в Ти.
76 Нехай буде милість Твоя на розра́ду мені, — за словом Твоїм до Свого раба.
77 Нехай зі́йде на мене Твоє милосердя, — й я жи́тиму, бо Зако́н Твій — розра́да моя.
78 Нехай гордуни́ посоро́млені будуть, бо робили нечесно, а я буду розду́мувати про нака́зи Твої.
79 До ме́не пове́рнуться ті, хто боїться Тебе, — і пізна́ють свідо́цтва Твої.
80 Нехай серце моє буде чисте в Твоїх постано́вах, щоб я не посоро́мився!
81 Душа моя слабне від ту́ги за спасі́нням Твоїм, — чекаю я слова Твого!
82 За словом Твоїм га́снуть очі мої та питають: „Коли Ти потішиш мене?“
83 Хоч я став, як той міх у диму́, та Твоїх постано́в не забув.
84 Скільки днів для Твого раба? Коли при́суда зробиш моїм переслі́дникам?
85 Гордуни́ покопа́ли були мені я́ми, що не за Зако́ном Твоїм.
86 Усі Твої за́повіді справедливі; неправдиво мене переслі́дують, — допоможи́ Ти мені!
87 Ма́лощо не погуби́ли мене на землі, — та я не покинув нака́зів Івоїх!
88 Оживи́ Ти мене за Своїм милосердям, — і я буду триматися свідчення уст Твоїх!
89 Навіки, о Господи, слово Твоє в небеса́х пробува́є.
90 З роду в рід Твоя правда; Ти землю поставив — і стала вона, —
91 усі за Твоїми суда́ми сьогодні стоять, бо раби Твої всі.
92 Коли б не Зако́н Твій, розра́да моя, то я був би загинув в недолі своїй!
93 Я повік не забу́ду нака́зів Твоїх, бо Ти ними мене оживля́єш.
94 Твій я, спаси Ти мене, бо нака́зів Твоїх я шукаю!
95 Чека́ють безбожні забити мене, а я про свідо́цтва Твої розважаю.
96 Я бачив кінець усього́ доскона́лого, але́ Твоя заповідь ве́льми широка!
97 Як я коха́ю Зако́на Твого́, цілий день він — розмова моя!
98 Твоя за́повідь робить мудрішим мене від моїх ворогів, — вона бо навіки моя!
99 Я став розумніший за всіх своїх учителі́в, — бо свідо́цтва Твої — то розмова моя!
100 Став я мудріший за ста́рших, — бо держуся нака́зів Твоїх!
101 Я від кожної злої дороги повстри́мую но́ги свої, щоб держа́тися сло́ва Твого.
102 Я не ухиляюся від Твоїх при́судів, Ти бо навчаєш мене.
103 Яке то солодке слово Твоє для мого піднебі́ння, солодше від меду воно моїм у́стам!
104 Від нака́зів Твоїх я мудріший стаю, тому́ то нена́виджу всяку дорогу неправди!
105 Для моєї ноги Твоє слово світи́льник, то світло для сте́жки моєї.
106 Я прися́г — і дотримаю, що бу́ду держа́тися при́судів правди Твоєї.
107 Перему́чений я аж зана́дто, — за словом Своїм оживи́ мене, Господи!
108 Хай же бу́дуть приємні Тобі жертви уст моїх, Господи, і навчи Ти мене Своїх при́судів!
109 У небезпеці душа моя за́вжди. але́ я Зако́ну Твого́ не забув.
110 Безбожні поставили па́стку на мене, та я не зблуди́в від нака́зів Твоїх.
111 Я навіки свідо́цтва Твої вспадкува́в, бо вони — радість серця мого́.
112 Я серце своє нахили́в, щоб чинити Твої постано́ви, — повік, до кінця́.
113 Сумнівне нена́виджу я, а Зако́на Твого покоха́в.
114 Ти моя охоро́на та щит мій, — чека́ю я сло́ва Твого́.
115 Відступі́ться від мене, злочи́нці, і я бу́ду держатися заповідей мого Бога!
116 За словом Своїм підіпри́ Ти мене, і я жи́тиму, і в надії моїй не завдай мені со́рому!
117 Підкріпи Ти мене — і спасуся, і я бу́ду дивитися за́вжди в Твої постано́ви!
118 Ти пого́рджуєш усіма́, хто від Твоїх постано́в відступа́є, бо хи́трощі їхні — неправда.
119 Всіх безбожних землі відкидаєш, як жу́жель, тому́ покохав я свідо́цтва Твої.
120 Зо стра́ху Твого моє тіло тремти́ть, й я боюсь Твоїх при́судів!
121 Я право та правду чиню, щоб мене не віддав Ти моїм переслі́дникам.
122 Поручи́ Ти на добре Свого раба, щоб мене гордуни́ не гноби́ли.
123 Гаснуть очі мої за спасі́нням Твоїм та за словом правди Твоєї.
124 Учини ж Ти Своєму рабові за Своїм милосердям, і навчи Ти мене Своїх постано́в!
125 Я раб Твій, і зроби мене мудрим, — і свідо́цтва Твої буду знати!
126 Це для Господа час, щоб дія́ти: Зако́на Твого унева́жнили.
127 Тому́ я люблю́ Твої заповіді більш від золота й щи́рого золота.
128 Тому́ всі нака́зи Твої уважаю за слу́шні, а кожну доро́гу неправди нена́виджу!
129 Чудо́ві свідо́цтва Твої, тому́ то душа моя де́ржиться їх.
130 Вхід у слова́ Твої світло дає, недосві́дчених мудрими робить.
131 Я у́ста свої розкриваю й повітря ковта́ю, бо чую жадо́бу до Твоїх заповідей.
132 Оберни́ся до мене та будь милости́вий мені, Як чи́ниш Ти тим, хто кохає Іме́ння Твоє.
133 Своїм словом зміцни мої кро́ки, — і не дай панува́ти надо мною нія́кому про́гріхові.
134 Від лю́дського утиску ви́зволь мене, — і нехай я держу́ся нака́зів Твоїх!
135 Хай зася́є лице Твоє на Твого раба, і навчи Ти мене уста́вів Своїх!
136 Пливуть во́дні пото́ки з оче́й моїх, бо Твого Зако́ну не доде́ржують.
137 Ти праведний, Господи, і прямі́ Твої при́суди,
138 бо Ти наказа́в справедливі свідо́цтва Свої й щиру правду!
139 Ни́щить мене моя ре́вність, бо мої вороги́ позабува́ли слова́ Твої.
140 Ве́льми очи́щене слово Твоє, і Твій раб його любить.
141 Я мали́й і пого́рджений, та не забуваю нака́зів Твоїх.
142 Праведність Твоя — праведність вічна, а Зако́н Твій — то правда.
143 Недоля та у́тиск мене обгорну́ли, — але́ Твої заповіді — моя ро́зкіш!
144 Правда свідо́цтв Твоїх вічна, — подай мені розуму, й бу́ду я жити!
145 Цілим серцем я кличу: почуй мене, Господи, і я бу́ду держа́тись уста́вів Твоїх!
146 Я кличу до Тебе, — спаси Ти мене, і я бу́ду держа́тись свідо́цтв Твоїх!
147 Світа́нок я ви́передив та й вже кличу, Твого сло́ва чека́ю.
148 Мої очі сторо́жі нічні́ випере́джують, щоб про слово Твоє розмовляти.
149 Почуй же мій голос з Свого милосердя, о Господи, оживи Ти мене́ з Свого при́суду!
150 Набли́жаться ті, що за чином гане́бним ганя́ють, від Зако́ну Твого далекі,
151 та близьки́й Ти, о Господи, а всі Твої за́повіді — справедливість!
152 Відда́вна я знаю свідо́цтва Твої, бо навіки Ти їх закла́в!
153 Подивись на недолю мою та мене поряту́й, бо я не забуваю Зако́ну Твого́!
154 Вступи́ся за справу мою й мене ви́зволи, за словом Своїм оживи Ти мене!
155 Від безбожних спасі́ння дале́ке, бо вони не шукають Твоїх постано́в.
156 Велике Твоє милосердя, о Господи, оживи́ Ти мене з Свого при́суду!
157 Багато моїх переслі́дників та ворогів моїх, — але від свідо́цтв Твоїх не відхиля́юсь!
158 Бачив я зрадників й бри́дився ними, бо не де́ржать вони Твого сло́ва.
159 Подивися: люблю́ я накази Твої, — за милосердям Своїм оживи́ мене, Господи!
160 Правда — підва́лина слова Твого, а при́суди правди Твоєї — навіки.
161 Безневи́нно вельмо́жі мене переслі́дують, та серце моє Твого слова боїться.
162 Радію я словом Твоїм, ніби здо́бич велику знайшов.
163 Я неправду нена́виджу й бри́джуся нею, — покохав я Зако́на Твого́!
164 Сім раз денно я сла́влю Тебе через при́суди правди Твоєї.
165 Мир великий для тих, хто кохає Зако́на Твого, — і не мають вони спотика́ння.
166 На спасі́ння Твоє я наді́юся, Господи, і Твої заповіді вико́ную.
167 Душа моя де́ржить свідо́цтва Твої, і я сильно люблю́ їх.
168 Я держу́ся нака́зів Твоїх та свідо́цтв Твоїх, бо перед Тобою мої всі доро́ги!
169 Блага́ння моє хай набли́зиться перед лице Твоє, Господи, за словом Своїм подай мені розуму!
170 Нехай при́йде молитва моя перед лице Твоє, — за словом Своїм мене ви́зволь!
171 Нехай у́ста мої вимовля́ють хвалу́, бо уста́вів Своїх Ти навчаєш мене.
172 Хай язик мій звіща́тиме слово Твоє, бо всі Твої за́повіді — справедли́вість.
173 Нехай буде рука Твоя в поміч мені, бо я вибрав нака́зи Твої.
174 Я пра́гну спасі́ння Твого, о Господи, а Зако́н Твій — то ро́зкіш моя!
175 Хай душа моя буде жива́, і хай сла́вить Тебе, а Твій при́суд нехай допоможе мені!
176 Я блукаю, немов та овечка загу́блена, — пошукай же Свого раба, бо я не забув Твоїх за́повідей!
Псалми 119
1 Пісня проча́н. Я кликав до Господа в го́рі своїм, — і Він мене ви́слухав, —
2 Господи, ви́зволь же душу мою від губи́ неправди́вої, від язика́ зрадли́вого!
3 Що́ Тобі дасть, або що́ для Тебе дода́сть лукавий язик? —
4 Заго́стрені стрі́ли поту́жного із ялівце́вим вугі́ллям!
5 Горе мені, що заме́шкую в Ме́шеху, що живу́ із шатра́ми Кеда́ру!
6 Довго душа моя перебува́ла собі разом з тими, хто нена́видить мир:
7 я — за мир, та коли говорю́, то вони — за війну́!
Псалми 120
1 Пісня проча́н. Свої очі я зво́джу на го́ри, звідки при́йде мені допомо́га, —
2 мені допомо́га від Господа, що вчинив небо й зе́млю!
3 Він не дасть захита́тись нозі́ твоїй, не здріма́є твій Сто́рож:
4 оце не дріма́є й не спить Сторож Ізра́їлів!
5 Госпо́дь — то твій Сторож, Госпо́дь — твоя тінь при прави́ці твоїй, —
6 удень сонце не вда́рить тебе, ані місяць вночі́!
7 Господь стерегти́ме тебе від усякого зла, стерегти́ме Він душу твою, —
8 Господь стерегти́ме твій ви́хід та вхід відтепе́р аж наві́ки!
Псалми 121
1 Пісня проча́н. Давидова. Я радів, як каза́ли мені: „Ході́мо до дому Господнього!“
2 Ноги наші стояли в воро́тях Твоїх, Єрусали́ме.
3 Єрусалиме, збудо́ваний ти як те місто, що злу́чене ра́зом,
4 куди схо́дять племе́на, племе́на Господні, — щоб сві́дчити Ізра́їлеві, щоб Іме́нню Господньому дя́кувати!
5 Бо то там на престо́лах для суду сидять, на престолах дому Дави́дового.
6 Миру бажайте для Єрусалиму: „Нехай бу́дуть безпе́чні, хто любить тебе!“
7 Нехай буде мир у твоїх передму́р'ях, безпе́ка в пала́тах твоїх!
8 Ради бра́тті моєї та дру́зів моїх я буду каза́ти: „Мир тобі!“
9 Ради дому Господа, нашого Бога, я буду шукати для тебе добра́!
Псалми 122
1 Пісня проча́н. Свої о́чі я зво́джу до Тебе, що на небеса́х пробува́єш!
2 Ото бо, як очі рабів до руки́ їх панів, як очі неві́льниці — до руки́ її пані, отак наші очі до Го́спода, нашого Бога, аж поки не зми́лується Він над нами!
3 Помилуй нас, Господи, помилуй нас, бо пого́рди ми до́сить наси́тились!
4 Душа наша наси́тилась до́сить собі: від безпе́чних — нару́ги, від пи́шних — пого́рди!
Псалми 123
1 Пісня проча́н. Давидова. Коли б не Госпо́дь, що був з нами — нехай но Ізраїль пові́сть!
2 — коли б не Господь, що був з нами, — як повста́ла була на нас люди́на, —
3 то нас поковта́ли б живце́м, коли розпали́вся на нас їхній гнів,
4 то нас позалива́ла б вода, душу нашу поті́к перейшов би.
5 душу нашу тоді перейшла б та бурхли́ва вода!
6 Благослове́нний Госпо́дь, що не дав нас на здо́бич для їхніх зубі́в!
7 Душа наша, як птах, урятува́лась із сільця́ птахоло́вів, — сільце́ розірва́лось, а ми врятува́лись!
8 Наша поміч — ув Імені Господа, що вчинив небо й землю!
Псалми 124
1 Пісня проча́н. Ті, хто наді́ю складає на Господа́, вони як Сіо́нська гора́, яка не захита́ється, яка буде стоя́ти пові́к!
2 Єрусали́м, — го́ри круг ньо́го, а Госпо́дь круг наро́ду Свого відтепе́р й аж наві́ки!
3 Не спочине бо бе́рло нече́стивих на долі пра́ведних, щоб пра́ведні не простягли́ своїх рук до неправди.
4 Зроби ж, Господи, до́бре для добрих, та для простосе́рдих!
5 Тих же, що збо́чують на свої манівці́, — нехай їх прова́дить Господь разом із беззако́нцями! Мир на Ізра́їля!
Псалми 125
1 Пісня проча́н. Як вертався Госпо́дь із поло́ном Сіону, то були́ ми немо́в би у сні.
2 Наші у́ста тоді були́ повні весе́лощів, а язик наш — співа́ння! Казали тоді між наро́дами: Велике вчини́в Господь з ними!“
3 Велике вчини́в Господь з нами, — були ра́дісні ми!
4 Вернися ж із нашим поло́ном, о Господи, немо́в ті джере́ла, на пі́вдень!
5 Хто сіє з слізьми́, зо спі́вом той жне:
6 все хо́дить та плаче, хто но́сить торби́ну насіння на по́сів, — та ве́рнеться з співом, хто но́сить снопи́ свої!
Псалми 126
1 Пісня проча́н. Соломо́нова. Коли дому Госпо́дь не буду́є, даре́мно працюють його будівни́чі при ньому! Коли мі́ста Господь не пильну́є, — даремно сторо́жа чува́є!
2 Даре́мно вам ра́но вставати, допі́зна сидіти, їсти хліб загорьо́ваний, — Він і в спанні́ подасть другові Своє́му!
3 Діти — спа́дщина Господнє, плід утро́би — нагоро́да!
4 Як стрі́ли в руках того ве́летня, так і сини́ молоді́:
5 блаженний той муж, що сагайдака́ свого ними напо́внив, — не бу́дуть такі посоро́млені, коли в брамі вони говори́тимуть із ворога́ми!
Псалми 127
1 Пісня проча́н. Блаже́н кожен, хто боїться Господа, хто хо́дить путя́ми Його!
2 Коли труд своїх рук будеш їсти, — блаже́н ти, і до́бре тобі!
3 Твоя жінка в кута́х твого дому — як та виногра́дина плі́дна, твої діти навко́ло твого стола́ — немов саджанці́ ті оли́вкові!
4 Оце так буде поблагосло́влений муж, що боїться він Господа!
5 Нехай поблагосло́вить тебе Господь із Сіо́ну, — і побачиш добро́ Єрусалиму по всі́ дні свого життя,
6 і побачиш ону́ків своїх! Мир на Ізраїля!
Псалми 128
1 Пісня проча́н. Багато гноби́ли мене від юна́цтва мого́, — нехай но Ізраїль пові́сть!
2 Багато гноби́ли мене від юна́цтва мого́, та мене не поду́жали!
3 Ора́ли були́ на хребті́ моїм плугатарі́, поклали вони довгі бо́розни,
4 та Господь справедливий, — Він шну́ри безбожних порва́в!
5 Нехай посоро́млені бу́дуть, і хай повідступа́ють назад усі ті, хто Сіона нена́видить!
6 Бодай стали вони, як трава на даха́х, що всихає вона, поки ви́росте,
7 що нею жмені своєї жнець не напо́внить, ані обере́мка свого в'яза́льник,
8 і не скаже прохо́жий до них: „Благослове́ння Господнє на вас, благословля́ємо вас Ім'я́м Господа!“
Псалми 129
1 Пісня проча́н. З глибини́ я взива́ю до Тебе, о Господи:
2 Господи, ночуй же мій голос! Нехай уші Твої будуть чу́лі на голос блага́ння мого́!
3 Якщо, Господи, бу́деш зважа́ти на беззако́ння, — хто всто́їть, Влади́ко?
4 Бо в Тебе проба́чення, щоб боятись Тебе.
5 Я наді́юсь на Господа, має надію душа моя, і на слово Його я впова́ю.
6 Виглядає душа моя Господа більш, ніж пора́нку сторо́жа, що до ранку вона стереже́.
7 Хай наді́ю складає Ізра́їль на Господа, бо з Господом милість, і велике визво́лення з Ним,
8 і Ізра́їля ви́зволить Він від усіх його про́гріхів!
Псалми 130
1 Пісня прочан. Давидова. Господи, серце моє не пишни́лось, і очі мої не підно́сились, і я не ганя́всь за реча́ми, що більші й дивніші над мене!
2 Таж я втихоми́рював і заспоко́ював душу свою, як дитя, від перс мами своєї відлу́чене, як дити́на відлу́чена в мене душа моя!
3 Хай наді́ю складає Ізраїль на Господа відтепе́р аж наві́ки!
Псалми 131
1 Пісня проча́н. Згадай, Господи, про Давида, про всі його му́ки,
2 що клявсь Господе́ві, присяга́вся був Сильному Якова:
3 „Не ввійду́ я в наме́т свого дому, не зійду́ я на ложе постелі своєї,
4 не дам сну своїм о́чам, дріма́ння пові́кам своїм,
5 аж поки не знайду́ я для Господа місця, місця перебува́ння для Сильного Якова“!
6 Ось ми чули про Нього в Ефра́фі, на Яа́рських полях ми знайшли Його.
7 Увійдім же в мешка́ння Його, поклоні́мось підні́жкові ніг Його!
8 Встань же Господи, йди до Свого відпочи́нку, Ти й ковчег сили Твоєї!
9 Священики Твої хай зодя́гнуться в правду, і будуть співати Твої богобі́йні!
10 Ради Давида, Свого раба, не відве́ртай лиця́ від Свого́ помаза́нця.
11 Господь присягнув був Давидові правду, і не відступить від неї: „Від пло́ду утро́би твоєї Я посаджу́ на престолі твоїм!
12 Якщо бу́дуть сино́ве твої пильнува́ти Мого́ заповіта й свідо́цтва Мого, що його Я навча́тиму їх, то й сини їхні на вічні віки́ будуть сидіти на троні твоїм!“
13 Бо вибрав Сіо́на Госпо́дь, уподо́бав його на осе́лю Собі:
14 „То місце Мого відпочинку на вічні віки́, пробуватиму тут, бо його уподо́бав, —
15 пожи́ву його щедро благословлю́, і хлібом убогих його нагоду́ю!
16 Священиків його зодягну́ у спасі́ння, а його богобійні співатимуть радісно.
17 Я там ви́рощу рога Давидового, для Свого помаза́нця вготую світи́льника, —
18 ворогів його со́ромом позодяга́ю, а на ньому корона його буде ся́яти“!
Псалми 132
1 Пісня проча́н. Давидова. Оце яке добре та гарне яке, — щоб жи́ти братам одноку́пно!
2 Воно — як та добра оли́ва на го́лову, що сплива́є на бо́роду, Ааро́нову бо́роду, що спливає на кі́нці одежі його!
3 Воно — як хермо́нська роса́, що спадає на го́ри Сіо́ну, бо там наказав Господь благослове́ння, повікві́чне життя!
Псалми 133
1 Пісня проча́н. Поблагослові́ть оце Господа, всі раби Господні, що по но́чах у домі Господньому ви стоїте́!
2 Ваші руки здіймі́ть до святині, і Господа благослові́ть!
3 Нехай поблагосло́вить тебе із Сіону Госпо́дь, що вчини́в небо й землю!
Псалми 134
1 Алілу́я! Хваліте Господнє Ім'я́, хваліте, Господні раби,
2 що стоїте́ в домі Господньому, на подві́р'ях дому нашого Бога!
3 Хваліть Господа, — бо добрий Госпо́дь, співайте Іме́нню Його, — бо приємне воно,
4 бо вибрав Господь собі Якова, Ізраїля — на власність Свою!
5 Знаю бо я, що Господь і Владика наш більший від богів усіх!
6 Все, що хоче Господь, те Він чинить на небі та на землі, на моря́х та по всяких глиби́нах!
7 Підіймає Він хмари від кра́ю землі, блискави́ці вчинив для дощу́, випрова́джує вітер з запа́сів Своїх.
8 Він позабива́в перворідних Єгипту, від люди́ни аж до скотини.
9 Він послав між Єгипет озна́ки та чу́да, — на фараона і на рабів всіх його.
10 Він ура́зив багато наро́дів, і поту́жних царів повбива́в:
11 Сиго́на, царя аморе́ян, і Оґа, Баша́ну царя, та всіх ханаа́нських царів.
12 І Він дав їхню землю спадщиною, на спа́док Ізра́їлеві, Своєму наро́дові.
13 Господи, Йме́ння Твоє вікові́чне, Господи, — пам'ять Твоя з роду в рід!
14 Бо буде суди́ти Господь Свій наро́д, та змилосе́рдиться Він над Своїми раба́ми.
15 Божки лю́дів — то срі́бло та золото, ді́ло рук лю́дських:
16 вони мають уста́ — й не говорять, очі мають вони — і не бачать,
17 мають уші — й не чують, в їхніх уста́х нема ві́ддиху!
18 Нехай стануть такі, як вони, ті, хто їх виробля́є, усі, хто надію на них покладає!
19 Доме Ізраїлів, — благословіть Господа! Ааро́новий доме, — благословіть Господа!
20 Доме Леві́їв, — благословіть Господа! Хто боїться Господа, — благословіть Господа!
21 Благослове́нний Господь від Сіону, що ме́шкає в Єрусалимі! Алілу́я!
Псалми 135
1 Дя́куйте Господу, — добрий бо Він, бо навіки Його милосе́рдя!
2 Дя́куйте Богу богі́в, бо навіки Його милосердя!
3 Дя́куйте Влади́ці влади́к, бо навіки Його милосердя!
4 Тому, хто чу́да великі Єди́ний вчиня́є, бо навіки Його милосердя!
5 Хто розумом небо вчинив, бо навіки Його милосердя!
6 Хто землю простя́г над водою, бо навіки Його милосердя!
7 Хто світи́ла великі вчинив, бо навіки Його милосердя!
8 сонце, щоб вдень панува́ло воно, бо навіки Його милосердя!
9 місяця й зорі, щоб вони панува́ли вночі, бо навіки Його милосердя!
10 Хто Єгипет побив був у їхніх перворі́дних, бо навіки Його милосердя!
11 і Ізраїля вивів з-між них, бо навіки Його милосердя!
12 рукою міцно́ю й раме́ном простя́гненим, бо навіки Його милосердя!
13 Хто море Червоне розтя́в на части́ни, бо навіки Його милосердя!
14 і серед нього Ізраїля перепрова́див, бо навіки Його милосердя!
15 і фараона та ві́йсько його вкинув у море Червоне, бо навіки Його милосердя!
16 Хто провадив наро́д Свій в пустині, бо навіки Його милосердя!
17 Хто великих царів повбива́в, бо навіки Його милосердя!
18 і поту́жних царів переби́в, бо навіки Його милосердя!
19 Сиго́на, царя аморе́ян, бо навіки Його милосердя!
20 і О́ґа, Баша́ну царя, бо навіки Його милосердя!
21 і Хто землю їхню дав на спа́дщину, бо навіки Його милосердя!
22 на спа́док Ізра́їлеві, Своєму рабові, бо навіки Його милосердя!
23 Хто про нас пам'ята́в у пони́женні нашім, бо навіки Його милосердя!
24 і від ворогів наших ви́зволив нас, бо навіки Його милосердя!
25 Хто кожному тілові хліба дає, бо навіки Його милосердя!
26 Дя́куйте Богу небесному, бо навіки Його милосердя!
Псалми 136
1 Над рі́чками Вавило́нськими, — там ми сиділи та й плакали, коли зга́дували про Сіо́на!
2 На ве́рбах у ньому повісили ми свої а́рфи,
3 спі́ву бо пісні від нас там жада́ли були́ понево́лювачі наші, а весе́лощів — наші мучи́телі: „Заспівайте но нам із Сіонських пісе́нь!“
4 Як же зможемо ми заспівати Господнюю пісню в землі чужинця́?
5 Якщо́ я забу́ду за тебе, о Єрусалиме, — хай забуде за мене прави́ця моя!
6 Нехай мій язик до мого піднебі́ння прили́пне, якщо́ я не бу́ду тебе пам'ята́ти, якщо́ не поставлю я Єрусалима над радість найвищу свою́!..
7 Пам'ятай же, о Господи, едо́мським синам про день Єрусалиму, як кричали вони: „Руйнуйте, руйнуйте аж до підва́лин його́!“
8 Вавилонськая до́чко, що маєш і ти ограбо́вана бути, — блажен, хто заплатить тобі за твій чин, що ти нам заподі́яла!
9 Блажен, хто ухо́пить та порозбиває об скелю і твої немовля́та!
Псалми 137
1 Давидів. Прославляю Тебе цілим серцем своїм, перед богами співаю Тобі!
2 Вклоняюсь до храму святого Твого, і сла́влю Іме́ння Твоє за Твоє милосердя й за правду Твою, бо звели́чив Ти був над усе Своє Йме́ння та слово Своє!
3 Удень, як взива́ю, почуєш мене, підбадьо́рюєш силою душу мою!
4 Усі зе́мні царі прославля́ть Тебе, Господи, бу́дуть, бо почують вони слово уст Твоїх,
5 і бу́дуть співати про Господні доро́ги, бо слава Господня велика,
6 бо високий Госпо́дь, — але бачить низько́го, а гордого Він пізнає́ іздале́ка!
7 Якщо серед тісно́ти піду́, — Ти ожи́виш мене, на лютість моїх ворогів пошлеш руку Свою, і прави́ця Твоя допоможе мені, —
8 для мене Господь оце виконає! Твоя милість, о Господи, вічна, — чи́нів Своєї руки не полиш!
Псалми 138
1 Для дириґента хору. Псалом Давидів. Господи, — ви́пробував Ти мене та й пізнав,
2 Ти знаєш сиді́ння моє та встава́ння моє, думку мою розумієш здале́ка.
3 Доро́гу мою та лежа́ння моє виміря́єш, і Ти всі путі́ мої знаєш, —
4 бо ще сло́ва нема на моїм язиці́, а вже, Господи, знаєш те все!
5 Оточи́в Ти мене ззаду й спере́ду, і руку Свою надо мною поклав.
6 Дивне знання́ над моє розумі́ння, високе воно, — я його не подола́ю!
7 Куди я від Духа Твого піду́, і куди я втечу́ від Твого лиця?
8 Якщо я на небо зійду́, — то Ти там, або постелю́ся в шео́лі — ось Ти!
9 Понесу́ся на кри́лах зірни́ці, спочи́ну я на кінці моря,
10 — то рука Твоя й там попрова́дить мене, і мене буде трима́ти прави́ця Твоя!
11 Коли б я сказав: „Тільки те́мрява вкриє мене, і ніч — світло для мене“,
12 то мене не закриє від Тебе і те́мрява, і ніч буде світити, як день, і темно́та — як світло!
13 Бо Ти вчинив нирки мої, Ти ви́ткав мене в утро́бі матері моєї, —
14 Прославляю Тебе, що я дивно утво́рений! Дивні діла́ Твої, і душа моя відає ве́льми про це!
15 І кості мої не сховались від Тебе, бо я вчи́нений був в укритті́, я ви́тканий був у глиби́нах землі!
16 Мого за́родка бачили очі Твої, і до книги Твоєї записані всі мої члени та дні, що в них були вчи́нені, коли жодного з них не було́...
17 Які дорогі́ мені стали думки́ Твої, Боже, як побі́льшилося їх число,-
18 перелі́чую їх, — численні́ші вони від піску́! Як пробу́джуюся, — то я ще з Тобою.
19 Якби, Боже, врази́в Ти безбожника, а ви, кровожерці, відступітесь від мене!
20 Вони називають підсту́пно Тебе, Твої вороги на марно́ту пускаються!
21 Отож, ненави́джу Твоїх ненави́сників, Господи, і Твоїх заколо́тників бри́джусь:
22 повною не́навистю я нена́виджу їх, вони стали мені ворогами!
23 Ви́пробуй, Боже, мене, — і пізнай моє серце, досліди́ Ти мене, — і пізнай мої за́думи,
24 і побач, чи не йду я дорогою злою, і на вічну дорогу мене попрова́дь!
Псалми 139
1 Для дириґента хору. Псалом Давидів.
2 Ви́зволь мене від люди́ни лихо́ї, о Господи, бережи мене від наси́льника,
3 що в серці своїм замишляють злі речі, що ві́йни щодня виклика́ють!
4 Вони го́стрять свого язика́, як той вуж, отру́та гадю́ча під їхніми у́стами! Се́ла.
5 Пильнуй мене, Господи, від рук нечести́вого, бережи мене від наси́льника, що заду́мали сто́пи мої захита́ти»
6 Чванли́ві сховали на мене тене́та та шну́ри, розтягли́ свою сі́тку при сте́жці, сільця́ розмістили на ме́не! Се́ла.
7 Я сказав Господе́ві: „Ти Бог мій, — почуй же, о Господи, голос блага́ння мого!“
8 Господи, Владико мій, сило мого спасі́ння, що в день бо́ю покрив мою го́лову, —
9 не виконай, Господи, бажань безбожного, не здійсни́ його за́думу! Се́ла.
10 Бода́й голови́ не підне́сли всі ті, хто мене оточи́в, бодай зло їхніх уст їх покрило!
11 Хай при́сок на них упаде́, нехай кине Він їх до огню́, до прова́лля, щоб не встали вони!
12 Злоязи́чна люди́на — щоб міцно́ю вона не була́ на землі, люди́на насильства — бодай лихо спійма́ло її, щоб попхну́ти на поги́біль!
13 Я знаю, що зробить Господь правосу́ддя убогому, при́суд правдивий для бідних, —
14 тільки праведні дя́кувати будуть Іме́нню Твоєму, невинні сидітимуть перед обличчям Твоїм!
Псалми 140
1 Псалом Давидів. Господи, кли́чу до Тебе, — поспіши́ся до мене, почуй же мій голос, як кли́чу до Тебе!
2 Нехай ста́не молитва моя як кади́ло перед лицем Твоїм, підно́шення рук моїх — як жертва вечі́рня!
3 Поклади, Господи, сторо́жу на у́ста мої, стережи́ двері губ моїх!
4 Не дай нахиля́тися серцю моєму до речі лихо́ї, — щоб учи́нки робити безбо́жністю, із людьми, шо чинять пере́ступ, і щоб не ласува́вся я їхніми присма́ками!
5 Як праведний вра́зить мене, — то це милість, а доко́рить мені, — це оли́ва на го́лову, її не відкине моя голова, бо ще і молитва моя проти їхнього зла.
6 Їхні су́дді по скелі розки́дані, та слова́ мої вчують, бо приємні вони.
7 Як дро́ва руба́ють й розко́люють їх на землі, так розки́дані наші кістки́ над отво́ром шео́лу.
8 Бо до Тебе, о Господи, Владико, мої очі, на Тебе наді́юсь — не зруйно́вуй мого життя!
9 Бережи Ти від па́стки мене, що на мене поставили, та від тене́т переступників!
10 Хай безбожні попа́дають ра́зом до сі́тки своєї, а я промину́!
Псалми 141
1 Псалом навча́льний, Давида, коли він був у печері. Молитва.
2 Мій голос до Господа, — я кличу, мій голос до Господа, — я блага́ю!
3 Перед обличчям Його вилива́ю я мову свою, про недолю свою я розка́зую перед обличчям Його́,
4 коли́ омліва́є мій дух у мені. А Ти знаєш дорогу мою: на дорозі, якою ходжу́, па́стку для мене сховали!
5 Право́руч поглянь і побач: немає ніко́го знайо́мого, загинув приту́лок від мене, ніхто не питає за душу мою.
6 Я кличу до Тебе, о Господи, я кажу́: „Ти моє пристано́вище, доля моя у країні живих!“
7 Прислу́хайся ж Ти до блага́ння мого́, бо зробився я зо́всім нужде́нний! Визволь мене від моїх переслі́дників, бо стали сильніші від мене вони!
Псалми 142
1 Псалом Давидів. Господи, вислухай молитву мою, почуй блага́ння моє в Своїй вірності, у правді Своїй обізви́ся до мене!
2 І на суд не вступай із рабом Своїм, — бо жоден живий перед обличчям Твоїм справедли́вим не буде!
3 Бо неприятель переслідує душу мою, то́пче живую мою до землі. Посадив мене в те́мряву, як мерці́в цього світу!
4 Омліває мій дух у мені, кам'яні́є в нутрі́ моїм серце моє.
5 Я згадую дні старода́вні, над усі́ми Твоїми чинами розду́мую, говорю́ про діла́ Твоїх рук.
6 Я ру́ки свої простягаю до Тебе, душа моя пра́гне Тебе, як ́ пересо́хла земля! Се́ла.
7 Поспіши́ мене ви́слухати, Господи, — дух мій кінча́ється! Не ховай Ти від мене обличчя Свого́, і нехай я не бу́ду подібний до тих, хто схо́дить до гро́бу!
8 Об'яви́ мені вранці Своє милосердя, бо на Тебе наді́юсь, повідо́м Ти мене про дорогу, якою я маю ходи́ти, бо до Тебе підно́шу я душу свою́!
9 Урятуй мене, Господи, від моїх ворогів, бо до Тебе вдаю́ся!
10 Навчи мене волю чинити Твою́, бо Ти Бог мій, — добрий Дух Твій нехай попрова́дить мене по рі́вній землі!
11 Ради Ймення Свого, о Господи, оживи мене, Своєю правдою ви́веди душу мою від недолі!
12 А в Своїм милосерді понищ моїх ворогів, і ви́губи всіх, хто нена́видить душу мою, бо я — раб Твій!
Псалми 143
1 Давидів. Благослове́нний Господь, моя ске́ля, що руки мої Він навчає до бо́ю, пальці мої — до війни́!
2 Він моє милосердя й тверди́ня моя, форте́ця моя та моя охоро́на мені, Він мій щит, і я до Нього вдаю́ся, Він мій наро́д підбиває під мене!
3 Господи, що́ то люди́на, що знаєш її, що́ то син лю́дський, що зважаєш на нього?
4 Люди́на стала до па́ри поді́бна, її дні — як та тінь промину́ща!
5 Господи, нахили Своє небо, — й зійди́, доторкни́ся до гір, — і вони задиму́ють!
6 Заблищи́ блискави́цею, й їх розпоро́ш, пошли Свої стрі́ли, і їх побенте́ж!
7 Пошли з висоти́ Свою руку, й мене поряту́й, і визволь мене з вод великих, від руки чужинці́в,
8 що їхні уста́ промовляють неправду, а їхня прави́ця — прави́ця зрадли́ва!
9 Боже, я пісню нову́ заспіваю Тобі, на а́рфі десятистру́нній заграю Тобі,
10 що Ти перемогу царям подає́ш, що рятуєш Давида, Свого раба, від лихого меча́!
11 Порятуй же мене й збережи Ти мене від руки чужинці́в, що їхні уста́ промовляють марно́ту, а їхня прави́ця — правиця зрадли́ва,
12 щоб були́ сини наші, немов саджанці́, ви́плекані в їхній мо́лодості, наші до́чки — немов ті нарі́жні стовпи́, ви́тесані на окра́су палати!
13 Повні наші комо́ри, — вони видають найрізні́ше, ко́тяться тисячами наші ві́вці та ко́зи, десятками тисяч по наших подві́р'ях розпло́джуються!
14 Ситі наші бики́, немає приго́д і немає хворо́би, і на ву́лицях наших нема наріка́нь!
15 Блаженний наро́д, що йому так веде́ться, блаженний наро́д, що Господь — йому Бог!
Псалми 144
1 Хвала́ Давидова. Я буду Тебе велича́ти, о Боже мій, Ца́рю, і благословля́тиму Ймення Твоє повік-віку!
2 Я кожного дня Тебе благословля́тиму, і хвалитиму Йме́ння Твоє повік-віку!
3 Великий Господь і просла́влений ве́льми, і недосліди́ме вели́ччя Його!
4 Рід ро́дові буде хвалити діла́ Івої, і будуть могу́тність Твою виявляти!
5 Про пишну славу вели́ччя Твого, про справи чудо́вні Твої розпові́м!
6 Будуть казати про силу грізни́х Твоїх чи́нів, а про ве́лич Твою — розпові́м я про неї.
7 Па́м'ять про добрість велику Твою сповіща́тимуть, і будуть співати про правду Твою!
8 Ще́дрий і милосердний Господь, довготерпели́вий й многомилости́вий,
9 Господь добрий до всіх, а Його милосердя — на всі Його тво́рива!
10 Тебе, Господи, сла́вити будуть усі Твої тво́рива, а святі Твої Тебе благословля́тимуть,
11 про славу Царства Твого звіща́тимуть, про могутність Твою говори́тимуть,
12 щоб лю́дським синам об'яви́ти про могутність Його́ та про славу вели́ччя Царства Його́!
13 Царство Твоє — царство всіх віків, а вла́да Твоя — по всі роди!
14 Господь підпира́є всіх па́даючих, усіх зі́гнутих Він випросто́вує!
15 Очі всіх упова́ють на Те́бе, і Ти їм пожи́ву даєш своєча́сно,
16 Ти руку Свою відкрива́єш, — і все, що живе, Ти зичли́во году́єш!
17 Господь справедливий на кожній дорозі Своїй, і милости́вий у всіх Своїх учи́нках,
18 Господь близьки́й всім, хто взива́є до Нього, хто правдою кличе Його́!
19 Волю тих, хто боїться Його, Він сповня́є, і блага́ння їх чує та їм помагає, —
20 Госпо́дь береже́ тих усіх, хто любить Його, а безбожних усіх Він понищить!
21 Славу Господню уста́ мої будуть звіща́ти, і благословля́тиме кожне тіло святе Його Ймення на віки вікі́в!
Псалми 145
1 Алілуя! Хвали, душе моя, Господа,
2 хвалитиму Господа, поки живу́, співатиму Богу моє́му, аж поки існую!
3 Не наді́йтесь на князів, на лю́дського сина, бо в ньому спасі́ння нема:
4 вийде дух його — і він до своєї землі поверта́ється, — того дня його за́думи гинуть!
5 Блаженний, кому́ його поміч — Бог Яковів, що надія його — на Господа, Бога його́,
6 що небо та землю вчинив, море й усе, що є в них, що правди пильнує навіки,
7 правосу́ддя вчиняє покри́вдженим, що хліба голодним дає! Госпо́дь в'язнів розв'язує,
8 Господь очі сліпим відкриває, Господь випросто́вує зі́гнутих, Господь милує праведних!
9 Господь обороняє прихо́дьків, сироту́ та вдови́цю підтримує, а дорогу безбожних викри́влює!
10 Хай царю́є навіки Господь, Бог твій, Сіоне, із роду у рід! Алілу́я!
Псалми 146
1 Хваліть Господа, — добрий бо Він, виспівуйте нашому Богу, — приємний бо Він, — Йому подоба́є хвала́!
2 Господь Єрусалима будує, збирає вигна́нців Ізраїлевих.
3 Він зламаносе́рдих лікує, і їхні рани болю́чі обв'я́зує,
4 вирахо́вує Він число зо́рям, і кожній із них дає йме́ння.
5 Великий Господь наш, та дужий на силі, Його мудрости міри нема!
6 Господь підіймає слухня́них, безбожних понижує аж до землі.
7 Дайте відповідь Господу нашому вдячною піснею, заграйте для нашого Бога на гу́слах:
8 Він хмарами небо вкриває, пригото́влює дощ для землі, обро́щує гори травою,
9 худобі дає її корм, вороня́там — чого вони кличуть!
10 Не в силі коня уподо́ба Його, і не в чле́нах люди́ни Його закоха́ння, —
11 Госпо́дь любить тих, хто боїться Його, хто наді́ю склада́є на милість Його!
Псалми 147
1 Хвали Господа, Єрусалиме, прославляй Свого Бога, Сіоне,
2 бо зміцняє Він за́суви брам твоїх, синів твоїх благословляє в тобі,
3 чинить мир у границі твоїй, годує тебе пшеницею щирою,
4 посилає на землю нака́за Свого, — дуже швидко летить Його Слово!
5 Дає сніг, немов во́вну, розпоро́шує па́морозь, буцім то по́рох,
6 Він кидає лід Свій, немов ті кришки́, — і перед морозом Його хто усто́їть?
7 Та Він пошле́ Своє слово, — та й розто́пить його, Своїм вітром повіє, — вода потече!
8 Своє слово звіщає Він Якову, постано́ви Свої та Свої правосуддя — Ізраїлю:
9 для жодного люду Він так не зробив, — той не знають вони правосуддя Його! Алілуя!