Приповісті 3
1 Сину мій, не забудь ти моєї науки, і нехай мої заповіді стережу́ть твоє серце,
2 бо примно́жать для тебе вони довготу́ твоїх днів, і років життя та споко́ю!
3 Ми́лість та правда нехай не зали́шать тебе, — прив'яжи́ їх до шиї своєї, напиши їх на табли́ці серця свого, —
4 і зна́йдеш ти ласку та добру премудрість в очах Бога й люди́ни!
5 Наді́йся на Господа всім своїм серцем, а на розум свій не покладайся!
6 Пізнавай ти Його на всіх доро́гах своїх, і Він випростує твої стежки.
7 Не будь мудрий у власних оча́х, — бійся Господа та ухиляйся від злого!
8 Це буде ліком для тіла твого, напо́єм для ко́стей твоїх.
9 Шануй Господа із маєтку свого́, і з початку всіх пло́дів своїх, —
10 і будуть комори твої перепо́внені си́тістю, а чави́ла твої будуть перелива́тись вином молоди́м!
11 Мій сину, кара́ння Господнього не відкидай, і карта́ння Його не вважай тягаре́м, —
12 бо кого́ Господь любить, карта́є того, і кохає, немов батько сина!
13 Блаженна люди́на, що мудрість знайшла, і люди́на, що розум оде́ржала,
14 бо ліпше надба́ння її від надба́ння срібла́, і від щирого золота ліпший прибу́ток її,
15 дорожча за пе́рли вона, і всіляке жада́ння твоє не зрівняється з нею.
16 Довгість днів — у прави́ці її, багатство та слава — в ліви́ці її.
17 Доро́ги її — то дороги приємности, всі стежки́ її — мир.
18 Вона дерево життя для тих, хто тримається міцно її, і блаженний, хто де́ржить її!
19 Господь мудрістю землю заклав, небо розумом міцно поставив.
20 Знання́м Його порозкрива́лись безо́дні, і кроплять росою ті хмари.
21 Мій сину, нехай від оче́й твоїх це не відхо́дить, стережи добрий розум і розважність,
22 і вони будуть життям для твоєї душі, і прикра́сою шиї твоєї, —
23 Тоді пі́деш безпечно своєю дорогою, а нога твоя не спотикне́ться!
24 Якщо покладе́шся — не будеш боятись, а ляжеш, то буде приємний твій сон.
25 Не бу́деш боятися на́глого стра́ху, ні бурі безбожних, як при́йде, —
26 бо твоєю надією буде Госпо́дь, і Він пильнуватиме но́гу твою, щоб вона не зловилась у пастку!
27 Не стримуй добра́ потребу́ючому, коли в силі твоєї руки́ це вчини́ти,
28 не кажи своїм ближнім: „Іди, і зно́ву прийди, а взавтра я дам“, коли маєш з собою.
29 Не вио́рюй лихого на свого ближнього, коли він безпечно з тобою сидить.
30 Не сварися з люди́ною дармо, якщо злого вона не вчинила тобі.
31 Не за́здри наси́льникові, і ні одніє́ї з доріг його не вибирай,
32 бо бри́дить Господь крутія́ми, а з праведними в Нього дружба.
33 Прокля́ття Господнє на домі безбожного, а ме́шкання праведних Він благосло́вить, —
34 з насмішників Він насміхається, а покі́рливим милість дає.
35 Мудрі славу вспадко́вують, а нерозумні носи́тимуть со́ром.
Приповісті 4
1 Послухайте, діти, напу́чення батькового, і прислу́хайтеся, щоб навчитися розуму,
2 бо даю́ я вам добру науку: зако́на мого не кидайте,
3 бо сином у ба́тька свого я був, пеще́ний й єдиний у неньки своєї.
4 І навчав він мене, і мені говорив: Нехай де́ржиться серце твоє моїх слів, стережи́ мої заповіді та й живи!
5 Здобудь мудрість, здобудь собі розум, не забудь, і не цурайся слів моїх уст, —
6 не кидай її — й вона буде тебе стерегти́! кохай ти її — й вона буде тебе пильнувати!
7 Початок премудрости — мудрість здобудь, а за ввесь свій маєток здобудь собі розуму!
8 Тримай її ви́соко — і піді́йме тебе, ушанує тебе, як її ти приго́рнеш:
9 вона дасть голові твоїй гарний вінок, пишну корону тобі подарує!
10 Послухай, мій сину, й бери ти слова́ мої, і помно́жаться роки твойого життя, —
11 дороги премудрости вчу я тебе, стежка́ми прями́ми прова́джу тебе:
12 коли пі́деш, то крок твій не буде тісни́й, а коли побіжиш — не спіткне́шся!
13 Міцно тримайся напу́чування, не лишай, його стережи́, — воно бо життя твоє!
14 На сте́жку безбожних не йди, і не ходи на дорогу лихих, —
15 покинь ти її, не йди нею, усунься від неї й мини, —
16 бо вони не заснуть, якщо злого не вчинять, віді́йметься сон їм, як не зроблять кому, щоб спіткну́вся!
17 Бо вони хліб безбожжя їдять, і вино грабежу́ попива́ють.
18 А путь праведних — ніби те світло ясне́, що світить все більше та більш аж до по́вного дня!
19 Дорога ж безбожних — як те́мність: не знають, об що́ спотикну́ться.
20 Мій сину, прислу́хуйся до моїх слів, до рече́й моїх ухо своє нахили́!
21 Нехай не віді́йдуть вони від оче́й твоїх, бережи їх в сере́дині серця свого!
22 Бо життя вони тим, хто їх зна́йде, а для тіла усього його лікува́ння.
23 Над усе, що лише стереже́ться, серце своє стережи́, бо з нього похо́дить життя.
24 Відкинь ти від себе лука́вство уст, віддали ти від себе круті́йство губ.
25 Нехай дивляться очі твої упере́д, а пові́ки твої нехай перед тобою просту́ють.
26 Стежку ніг своїх ви́рівняй, і стануть міцні всі дороги твої:
27 не вступайся ні вправо, ні вліво, — усунь свою но́гу від зла!