Приповісті 28
1 Безбожні втіка́ють, коли й не жену́ться за ними, а справедливий безпечний, немов той левчу́к.
2 Коли край провини́ться, то має багато воло́дарів, коли ж є люди́на розумна й знаю́ча, то де́ржиться довго.
3 Люди́на убога, що гно́бить нужде́нних, це зли́ва рвучка́, що хліба по ній не буває.
4 Ті, хто Зако́н залиша́є, хвалять безбожних, а ті, хто Зако́н береже, на них бу́ряться.
5 Люди лихі правосу́ддя не розуміють, а шукаючі Господа все розуміють.
6 Ліпше убогий, що ходить в своїй неповинності, ніж криводоро́гий, хоч він і бага́ч.
7 Хто Зако́н береже́, розумний той син, а хто во́диться із гультяя́ми, засоро́млює ба́тька свого́.
8 Хто мно́жить лихва́рським відсо́тком багатство своє, той для то́го грома́дить його, хто ласкавий для бідних.
9 Хто відхи́лює вухо своє, щоб не слухати Зако́на, то буде оги́дна й молитва того.
10 Хто про́стих доводить блуди́ти дорогою зла, сам до ями своєї впаде́, а невинні пося́дуть добро.
11 Багата люди́на в оча́х своїх мудра, та розумний убогий розслі́дить її.
12 Велика пишно́та, як ті́шаться праведні, коли ж несправедливі зростають, то треба шукати люди́ну.
13 Хто ховає провини свої, тому́ не веде́ться, а хто признається та кидає їх, той буде поми́луваний.
14 Блаженна люди́на, що завжди оба́чна, а хто ожорсто́чує серце своє, той впадає в лихе.
15 Лев ричу́чий й ведмі́дь ненаже́рливий — це безбожний володар над людом убогим.
16 Володар, позбавлений розуму, тисне дошкульно, а ненави́сник заже́рливости буде мати дні довгі.
17 Люди́на, обтя́жена за душогу́бство, втікає до гро́бу, — нехай її не підпира́ють!
18 Хто ходить невинний, той буде спасе́ний, а криводоро́гий впаде́ на одній із дорі́г.
19 Хто землю свою обробля́є, той наси́титься хлібом, а хто за марно́тним жене́ться, наси́титься вбогістю.
20 Вірна люди́на багата на благослове́ння, а хто спішно збагачується, непокараним той не зали́шиться.
21 Увагу звертати на особу — не добре, бо й за кус хліба люди́на згріши́ть.
22 Завидю́ща люди́на спішить до багатства, і не знає, що при́йде на неї нужда́.
23 Хто напоумля́є люди́ну, той знахо́дить вкінці більшу ласку, ніж той, хто лести́ть язиком.
24 Хто батька свого й свою матір грабує і каже: „Це не гріх“, той розбійнику друг.
25 Захла́нний викликує сварку, хто ж має наді́ю на Господа, буде наси́чений.
26 Хто надію кладе на свій розум, то він нерозумний, а хто мудрістю ходить, той буде врято́ваний.
27 Хто дає немаю́чому, той недостатку не знатиме, хто́ ж свої очі ховає від нього, той зазна́є багато проклять.
28 Коли підійма́ються лю́ди безбожні, люди́на ховається, а як гинуть вони, то мно́жаться праведні.
Приповісті 29
1 Чоловік остере́жуваний, та твердошиїй, буде зламаний нагло, і ліку не буде йому.
2 Коли мно́жаться праведні, радіє наро́д, як панує ж безбожний — то сто́гне наро́д.
3 Люди́на, що мудрість кохає, поті́шує батька свого, а хто попасає блудни́ць, той губить маєток.
4 Цар утримує край правосу́ддям, а люди́на хаба́рна руйнує його.
5 Люди́на, що другові своєму підле́щує, на сто́пах його па́стку ставить.
6 У провині люди́ни лихої знахо́диться па́стка, а справедливий радіє та ті́шиться.
7 Праведний знає про право вбогих, безбожний же не розуміє пізна́ння про це.
8 Люди глузли́ві підбу́рюють місто, а мудрі утишують гнів.
9 Мудра люди́на, що праву́ється із нерозумним, то чи гні́вається, чи сміється, — споко́ю не знає.
10 Кровоже́рці нена́видять праведного, справедливі ж шукають спасти його душу.
11 Глупа́к увесь свій гнів увиявляє, а мудрий назад його стри́мує.
12 Володар, що слухає сло́ва брехливого, — безбожні всі слу́ги його!
13 Убогий й гноби́тель стрічаються, — їм обом Господь очі освітлює.
14 Як цар правдою судить убогих, стоя́тиме трон його за́вжди.
15 Різка й поу́ка премудрість дають, а дити́на, зали́шена тільки собі, засоро́млює матір свою.
16 Як мно́жаться несправедливі — провина розмно́жується, але праведні бачитимуть їхній упа́док.
17 Карай сина свого — й він тебе заспоко́їть, і приє́мнощі дасть для твоєї душі.
18 Без пророчих виді́нь люд розбе́щений, коли ж стереже він Зако́на — блаженний.
19 Раб словами не буде пока́раний, — хоч він розуміє, але́ не послу́хає.
20 Чи бачив люди́ну, квапли́ву в словах своїх? — Більша надія глупце́ві, ніж їй!
21 Хто розпе́щує зма́лку свого раба, то кінець його буде невдячний.
22 Гнівли́ва люди́на викли́кує сварку, а лютий вчиняє багато провин.
23 Горди́ня люди́ни її понижає, а чести набуває покірливий духом.
24 Хто ді́литься з зло́дієм, той нена́видить душу свою, — він чує прокля́ття, та не виявляє.
25 Страх перед люди́ною па́стку дає, хто ж наді́ю складає на Господа, буде безпечний.
26 Багато шукають для себе обличчя володаря, та від Господа суд для люди́ни.
27 Наси́льник — оги́да для праведних, а простодоро́гий — оги́да безбожному.