Приповісті 23
1 Коли сядеш хліб їсти з воло́дарем, то пильно вважай, що́ перед тобою, —
2 і поклади собі в горло ножа, якщо ти ненаже́ра:
3 не жадай його ласощів, бо вони — хліб обма́нливий!
4 Не мордуйся, щоб мати багатство, — відступи́ся від ду́мки своєї про це, —
5 свої очі ти зве́рнеш на нього, — й нема вже його: бо конче змайструє воно собі кри́ла, і полетить, мов орел той, до неба.
6 не їж хліба в злоокого, і не пожада́й лакоми́нок його,
7 бо як у душі своїй він обрахо́вує, такий є. Він скаже тобі: „їж та пий!“, але серце його не з тобою, —
8 той кава́лок, якого ти з'їв, із себе ви́кинеш, і свої гарні слова́ надаремно потра́тиш!
9 Не кажи до ушей нерозумному, бо пого́рдить він мудрістю слів твоїх.
10 Не пересува́й віково́ї границі, і не входь на сирі́тські поля́,
11 бо їхній Визволи́тель міцни́й, — Він за справу їхню буде суди́тись з тобою!
12 Своє серце зверни до навча́ння, а уші свої — до розумних рече́й.
13 Не стримуй напу́чування юнака́, — коли різкою ви́б'єш його, не помре:
14 ти різкою виб'єш його, — і душу його від шео́лу врятуєш.
15 Мій сину, якщо твоє серце змудріло, то буде радіти також моє серце,
16 і нутро́ моє буде ті́шитись, коли уста твої говори́тимуть слу́шне.
17 Нехай серце твоє не зави́дує грішним, і повся́кчас пильнуй тільки стра́ху Господнього,
18 бо існує майбутнє, і наді́я твоя не загине.
19 Послухай, мій сину, та й помудрі́й, і нехай твоє серце ступає дорогою рівною.
20 Не будь поміж тими, що жлу́ктять вино, поміж тими, що м'ясо собі пожира́ють,
21 бо п'яни́ця й жеру́н збідні́ють, а сонли́вий одя́гне лахмі́ття.
22 Слухай ба́тька свого, — він тебе породив, і не горду́й, як поста́ріла мати твоя.
23 Купи собі й не продавай правду, мудрість, і карта́ння та розум.
24 Буде ве́льми радіти ба́тько праведного, і родитель премудрого вті́шиться ним.
25 Хай радіє твій ба́тько та мати твоя, хай поті́шиться та, що тебе породила.
26 Дай мені, сину мій, своє серце, і очі твої хай кохають доро́ги мої.
27 Бо блудни́ця — то яма глибока, а крини́ця тісна́ — чужа жінка.
28 І вона, мов грабі́жник, чату́є, і примно́жує зра́дників поміж людьми́.
29 В кого „ой“, в кого „ай“, в кого сва́рки, в кого кло́піт, в кого рани даре́мні, в кого о́чі червоні? —
30 У тих, хто запі́знюється над вином, у тих, хто прихо́дить попро́бувати вина змі́шаного.
31 Не дивись на вино, як воно рум'яні́є, як вибли́скує в келіху й рі́вненько ллється, —
32 кінець його буде кусати, як гад, і вжа́лить, немов та гадюка, —
33 пантрува́тимуть очі твої на чужі жінки, і серце твоє говори́тиме ду́рощі...
34 І ти будеш, як той, хто лежить у сере́дині моря, й як той, хто лежить на щогло́вім верху́.
35 І скажеш: „Побили мене, та мені не боліло, мене шту́рхали, я ж не почув, — коли я прокинусь, шукатиму далі того ж“.
Приповісті 24
1 Не зави́дуй злим лю́дям, не бажай бути з ними,
2 бо їхнє серце говорить про зди́рство, а у́ста їхні мовлять про зло.
3 Дім будується мудрістю, і розумом ста́виться міцно.
4 А через пізна́ння кімна́ти напо́внюються усіля́ким має́тком цінни́м та приє́мним.
5 Мудрий сильніший від сильного, а люди́на розумна — від повносилого.
6 Тому́ то провадь війну мудрими ра́дами, бо спасі́ння — в числе́нності ра́дників.
7 Для безумного мудрість за надто висока, — своїх уст не розкриє при брамі.
8 Хто чини́ти лихе заміря́є, того́ звуть лукавим.
9 Замір глупо́ти — то гріх, а насмі́шник — оги́да люди́ні.
10 Якщо ти в день недолі знеси́лився, то мала́ твоя сила.
11 Рятуй узятих на смерть, також тих, хто на стра́чення хи́литься, — хіба не підтри́маєш їх?
12 Якщо скажеш: „Цього́ ми не знали!“ — чи ж Той, хто серця́ випробо́вує, знати не буде? Він Сторож твоєї душі, і Він знає про це, і пове́рне люди́ні за чином її.
13 Їж, си́ну мій, мед, бо він добрий, а мед щільнико́вий — солодкий він на піднебі́нні твоїм, —
14 отак мудрість пізнай для своєї душі: якщо зна́йдеш її, то ти маєш майбу́тність, і надія твоя не пони́щиться!
15 Не чату́й на поме́шкання праведного, ти безбожнику, не огра́блюй мешка́ння його,
16 бо праведний сім раз впаде́ — та зведе́ться, а безбожний в погибіль впаде́!
17 Не тішся, як ворог твій па́дає, а коли він спіткне́ться, — хай серце твоє не радіє,
18 щоб Господь не побачив, і це не було в Його о́чах лихим, і щоб Він не звернув Свого гніву від нього на тебе!
19 Не пались на злочинців, не заздри безбожним,
20 бо злому не буде майбу́тности, світильник безбожних погасне.
21 Бійся, сину мій, Господа та царя́, не водися з непе́вними,
22 бо погибіль їхня на́гло постане, а біду від обох тих хто знає?
23 І оце ось походить від мудрих: Звертати увагу в суді́ на обличчя — не добре.
24 Хто буде казати безбожному: „Праведний ти!“ того проклина́тимуть люди, і гніватись будуть на того наро́ди.
25 А тим, хто картає його, буде миле оце́, і при́йде на них благослове́ння добра!
26 Мов у губи цілує, хто відповідає правдиве.
27 Приготуй свою працю надво́рі, й оброби собі поле, а по́тім збудуєш свій дім.
28 Не будь ложним сві́дком на свого ближнього, і не підгово́рюй уста́ми своїми.
29 Не кажи: „Як зробив він мені, так зроблю́ я йому, — верну́ люди́ні за чином її!“
30 Я прохо́див край поля люди́ни лінивої, та край виноградника недоу́мкуватого, —
31 і о́сь все воно позаро́стало те́рням, будяка́ми покрита поверхня його, камі́нний же мур його був поруйно́ваний.
32 І бачив я те, і увагу звернув, і взяв я поу́ку собі:
33 „Ще тро́хи поспа́ти, подріма́ти ще тро́хи, руки трохи зложи́ти, щоб поле́жати, —
34 і прихо́дить, немов мандрівни́к, незамо́жність твоя, і ну́жда твоя, як озбро́єний муж!“