Приповісті 11
1 Обма́нливі ша́льки — оги́да для Господа, а повна вага́ — це Його уподо́ба.
2 Прийде пишність, та при́йде і га́ньба, а з суми́рними — мудрість.
3 Невинність простосердих веде їх, а лука́вство зрадли́вих — їх вигубить.
4 Не поможе багатство в день гніву, а справедливість від смерти визво́лює.
5 Справедливість невинного дорогу йому випросто́вує, безбожний же падає через безбожність свою́.
6 Справедливість прямих їх рятує, а зрадливі захо́плені будуть своєю захла́нністю.
7 При смерті люди́ни безбожної гине надія, зникає чека́ння люди́ни нікче́мної.
8 Виривається праведний з у́тиску, і замість нього безбожний іде.
9 Свого ближнього нищить лукавий уста́ми, а знання́м визволя́ються праведні.
10 Добром праведних місто радіє, а як гинуть безбожні — співає.
11 Благословенням че́сних підно́ситься місто, а уста́ми безбожних руйну́ється.
12 Хто пого́рджує ближнім своїм, той позба́влений розуму, а розумна люди́на мовчить.
13 Виявляє обмо́вник таємне, вірнодухий же справу ховає.
14 Народ падає з бра́ку розумного про́воду, при числе́нності ж ра́дників спасі́ння буває.
15 Зле робить, як хто за чужого пору́чується, хто ж пору́ку ненавидить, той безпечний.
16 Жінка чесно́тна ося́гує слави, і пильні багатства здобу́дуть.
17 Люди́на ласка́ва душі своїй чинить добро́, а жорстока замучує тіло своє.
18 Чинить діло безва́ртне безбожний, хто ж праведність сіє — заплату правдиву оде́ржує.
19 Отак праведність є на життя, хто ж жене́ться за злом, той до смерти зближа́ється.
20 Серцем лукаві — оги́да для Господа, а хто в неповинності ходить — Його уподо́ба.
21 Ручаюсь: не бу́де невинним лихий, а наща́док правдивих захований буде.
22 Золотая сере́жка в свині на ніздрі́ — це жінка гарна, позба́влена розуму.
23 Жада́ння у праведних — тільки добро, надія безбожних — то гнів.
24 Дехто щедро дає, та ще додається йому, а дехто ховає над міру, та тільки бідні́є.
25 Душа, яка благословля́є, наси́чена буде, а хто по́їть інших, — напо́єний буде і він.
26 Хто задержує збіжжя, того проклинає наро́д, хто ж поживу випро́дує, тому благослове́ння на голову.
27 Хто прагне добра, той шукає вподо́бання, хто ж лихого жадає, то й при́йде на нього воно.
28 Хто надію кладе на багатство своє, той впаде́, а праведники зелені́ють, як листя.
29 Хто не́ряд уносить до дому свого, той вітер пося́де, а дурноголо́вий розумному стане рабом.
30 Плід праведного — дерево життя, і мудрий життя набуває.
31 Коли праведний ось надолу́жується на землі, то тим більше безбожний та грішний!
Приповісті 12
1 Хто любить навча́ння, той любить пізна́ння, а хто до́кір нена́видить, той нерозумний.
2 Добрий від Господа має вподо́бання, а люди́ну злих замірів осудить Господь.
3 Не зміцни́ться люди́на безбожністю, корінь же праведних не захита́ється.
4 Жінка чесно́тна — корона для чолові́ка свого́, а засоро́млююча — мов та гниль в його ко́стях.
5 Думки пра́ведних — право, підступні заміри безбожних — омана.
6 Безбожних слова — чатува́ння на кров, а уста невинних урятовують їх.
7 Переверну́ти безбожних — і вже їх нема, а дім праведних буде стояти.
8 Хвалять люди́ну за розум її, а кривосердий стає на пого́рду.
9 Ліпше про́стий, але роботя́щий на себе, від того, хто поважним себе видає, та хліба позба́влений.
10 Піклується праведний життям худоби своєї, а серце безбожних жорстоке.
11 Хто оброблює землю свою, той хлібом наси́чується, хто ж за марни́цею го́ниться, той позба́влений розуму.
12 Безбожний жадає ловити у сі́тку лихи́х, а в праведних корень прино́сить плоди́.
13 Пастка злого — в гріху́ його уст, а праведний з у́тиску ви́йде.
14 Люди́на насичується добром з плоду уст, і зро́блене рук чоловіка до нього впаде́.
15 Дорога безу́мця пряма́ в його о́чах, а мудрий послухає ради.
16 Нерозумного гнів пізнається відра́зу, розумний же мо́вчки ховає знева́гу.
17 Хто правду говорить, той вия́влює праведність, а сві́док брехливий — оману.
18 Дехто говорить, мов коле мече́м, язик же премудрих — то ліки.
19 Уста правдиві стоя́тимуть вічно, а брехливий язик — лиш на хвилю.
20 В серці тих, хто зло о́ре, — омана, а радість у тих, хто дора́джує мир.
21 Жодна кривда не тра́питься праведному, а безбожні напо́вняться лихом.
22 Уста брехливі — оги́да у Господа, а чи́нячі правду — Його уподо́ба.
23 Прихо́вує мудра люди́на знання́, а серце безумних глупо́ту викликує.
24 Роботя́ща рука панува́тиме, а лінива дани́ною стане.
25 Ту́га на серці люди́ни чавить її, добре ж слово її весели́ть.
26 Праведний ви́відає свою путь, а дорога безбожних зведе́ їх сами́х.
27 Не буде леда́чий пекти свого по́лову, а люди́на трудя́ща набуде має́ток цінни́й.
28 В путі пра́ведности є життя, і на стежці її нема смерти.