Приповісті 30
1 Слова́ Агу́ра, Яке́євого сина, массе́янина: „Слово мужчи́ни: Трудився я, Боже, трудився я, Боже, — і змучився я!
2 Бо ду́маю, що немудріший за кожного я, і не маю я лю́дського розуму,
3 і не навчився я мудрости, і не знаю пізна́ння святих....
4 Хто на небо ввійшов — і зійшов? Хто у жме́ні Свої зібрав вітер? Хто воду в одежу зв'язав? Хто поставив усі кі́нці землі? Яке Йме́ння Його, і яке Йме́ння Сина Його, коли знаєш?
5 Кожне Боже слово очи́щене, щит Він для тих, хто в Нім пристановище має.
6 До слів Його не додавай, щоб тебе не скартав Він, і щоб неправдомо́вцем не став ти.
7 Двох речей я від Тебе просив, — не відмов мені, поки помру́:
8 віддали́ Ти від мене марно́ту та слово брехли́ве, убо́зтва й багатства мені не давай! Годуй мене хлібом, для ме́не призна́ченим,
9 щоб я не переси́тився та й не відрікся, і не сказав: „Хто Госпо́дь?“ і щоб я не збіднів і не крав, і не знева́жив Ім'я́ мого Бога.
10 Раба не обмовля́й перед паном його, щоб тебе не прокляв він, і ти винуватим не став.
11 Оце поколі́ння, що батька свого проклинає, і не́ньки своєї не благословляє,
12 покоління, що чисте в оча́х своїх, та від бруду свого не обмите,
13 покоління, — які го́рдісні очі його, а пові́ки його як підне́слися!
14 Покоління, що в нього мечі — його зуби, а гострі ножі — його ще́лепи, щоб поже́рти убогих із кра́ю й нужде́нних з землі!
15 Дві дочки́ в кровоже́рця: „Дай, дай!“ Оці три не наси́тяться, чотири не скажуть „до́сить":
16 шео́л та утро́ба неплідна, водою земля не наси́титься, і не скаже „до́сить“ огонь!
17 Око, що з батька сміється й пого́рджує по́слухом матері, — нехай ви́дзьобають його кру́ки пото́чні, і нехай орленя́та його пожеру́ть!
18 Три речі оці дивови́жні для мене, і чотири, яких я не знаю:
19 дорога орли́на в повітрі, дорога змії́на на скелі, корабельна дорога в сере́дині моря, і дорога мужчи́ни при дівчині!..
20 Така ось дорога блудли́вої жінки: наїлась та витерла уста свої й повіла́: „Не вчинила я злого!“
21 Трясе́ться земля під трьома, і під чотирма́, яких зне́сти не може вона:
22 під рабом, коли він зацарю́є, і під нерозумним, як хліба наїсться,
23 під розпу́стницею, коли взята за жінку, і неві́льницею, коли вижене пані свою́!..
24 Оці ось чотири малі на землі, та вони ве́льми мудрі:
25 мура́шки, — не сильний наро́д, та пожи́ву свою загото́влюють літом;
26 борсуки́, — люд не сильний, та в скелі свій дім вони ставлять;
27 немає царя в сарани́, — але вся вона в стро́ї бойо́вім вихо́дить;
28 паву́к тільки ла́пками пнеться, та він і в пала́тах царськи́х!
29 Добре ступають ці троє, і добре хо́дять чотири:
30 лев, найсильніший поміж звірино́ю, який не вступа́ється ні перед ким,
31 осі́дланий кінь, і козел, та той цар, що з ним ві́йсько!
32 Якщо ти допусти́вся глупо́ти пихою, й якщо заміря́єш лихе, — то руку на уста!
33 Бо збива́ння молока дає масло, і дає кров вдар по носі, тиск же на гнів дає сварку“.