Від Луки 1
1 Через те, що багато-хто брались складати опо́вість про спра́ви, які стались між нами,
2 як нам ті розповіли, хто споча́тку були самови́дцями й слу́гами Сло́ва,
3 тому й я, все від першої хвилі докладно розвідавши, забажав описати за порядком для тебе, високодосто́йний Тео́філе,
4 щоб пізнав ти істо́ту науки, якої навчився.
5 За днів царя юдейського Ірода був один священик, на ім'я́ Заха́рій, з денної черги́ Аві́я, та дружина його із дочо́к Ааро́нових, а ім'я́ їй Єлисавета.
6 І обо́є вони були праведні перед Богом, бездоганно сповня́ючи заповіді й постанови Господні.
7 А дитини не мали вони, бо Єлисавета неплідна була, — та й віку старого обо́є були́.
8 І ось раз, як у порядку своєї черги́ він служив перед Богом,
9 за звича́єм свяще́нства, жеребко́м йому випало до Господнього храму ввійти й покади́ти.
10 Під час же каді́ння вся бе́зліч народу молилась знадво́ру.
11 І з'явивсь йому ангол Господній, ставши право́руч кадильного же́ртівника.
12 І стриво́живсь Захарій, побачивши, і о́страх на нього напав.
13 А ангол до нього промовив: „Не бійся, Захаріє, бо почута молитва твоя, і дружи́на твоя Єлисавета сина породить тобі, ти ж даси йому йме́ння Іван.
14 І він буде на радість та втіху тобі, і з його наро́дження багато-хто втішаться.
15 Бо він бу́де великий у Господа, „ні вина, ні п'янко́го напо́ю не питиме“, і напо́вниться Духом Святим ще з утро́би своєї матері.
16 І багато синів із Ізраїля він наве́рне до їхнього Господа Бога.
17 І він сам перед Ним буде йти в духу й силі Іллі, „щоб серця́ батьків приверну́ти до дітей“, і неслухняних — до мудрости праведних, щоб готових людей споряди́ти для Господа“.
18 І промовив Захарій до Ангола: „Із чо́го пізнаю я це? Я ж старий, та й дружина моя вже похи́лого віку“.
19 А ангол прорік йому в відповідь: „Я Гавриїл, що стою перед Богом; мене по́слано, щоб говорити з тобою, і звістити тобі про цю Добру Нови́ну.
20 І замовкнеш ось ти, і говорити не зможеш аж до дня, коли станеться це, за те, що ти віри не йняв був словам моїм, які збудуться ча́су свого́!“
21 А люди чекали Захарія, та й дивувались, чого́ забаривсь він у храмі.
22 Коли ж вийшов, не міг говорити до них, і вони зрозуміли, що видіння він бачив у храмі. А він тільки знаки́ їм давав, — і залиши́вся німий.
23 І як дні його служби скінчи́лись, він вернувся до дому свого́.
24 А після тих днів зачала́ його дружи́на Єлисавета, і таїлась п'ять місяців, кажучи:
25 „Так для мене Господь учинив за тих днів, коли згля́нувся Він, щоб зняти наругу мою між людьми́!“
26 А шостого місяця від Бога був по́сланий ангол Гавриїл у галілейське місто, що йому на ім'я́ Назаре́т,
27 до діви, що заручена з мужем була́, на ім'я́ йому Йо́сип, із дому Давидового, а ім'я́ діві — Марі́я.
28 І, ввійшовши до неї, промовив: „Раді́й, благода́тная, Госпо́дь із тобою! Ти благослове́нна між жо́нами!“
29 Вона ж затриво́жилась словом, та й стала розду́мувати, що́ б то значило це привіта́ння.
30 А ангол промовив до неї: „Не бійся, Маріє, — бо в Бога благода́ть ти знайшла́!
31 І ось ти в утро́бі зачне́ш, і Сина породиш, і даси Йому йме́ння Ісус.
32 Він же буде Великий, і Сином Всеви́шнього зва́ний, і Господь Бог дасть Йому престола Його ба́тька Давида.
33 І повік царюватиме Він у домі Якова, і царюва́нню Його не буде кінця“.
34 А Марія озвалась до ангола: „Як же станеться це, коли мужа не знаю?“
35 І ангол промовив у відповідь їй: „Дух Святий зли́не на тебе, і Всеви́шнього сила обго́рне тебе, через те то й Святе, що наро́диться, бу́де Син Божий!
36 А ото твоя родичка Єлисаве́та — і вона зачала́ в своїй старості сина, і оце шостий місяць для неї, яку звуть неплідною.
37 Бо „для Бога нема неможливої жодної речі!“
38 А Марія промовила: „Я ж Господня раба: нехай буде мені згідно з словом твоїм!“ І відійшов а́нгол від неї.
39 Тими днями зібралась Марія й пішла, поспішаючи, у гірську око́лицю, у місто Юдине.
40 І ввійшла вона в дім Захарія, та й поздоро́вила Єлисавету.
41 Коли ж Єлисавета зачула Маріїн привіт, затріпота́ла дитина в утро́бі її. І Єлисавета напо́внилась Духом Святим,
42 і скрикнула голосом гучним, та й прорекла́: „Благослове́нна Ти між жо́нами, і благослове́нний Плід утро́би твоєї!
43 І звідкіля́ мені це, що до мене прийшла мати мого Господа?
44 Бо як тільки в ву́хах моїх голос привіту твого забрині́в, — від ра́дощів затріпота́ла дитина в утробі моїй!
45 Блаженна ж та, що повірила, бо спо́вниться проре́чене їй від Господа!“
46 А Марія промовила: „Велича́є душа моя Господа,
47 і радіє мій дух у Бозі, Спасі моїм,
48 що зглянувся Він на поко́ру Своєї раби, бо ось від ча́су цього́ всі ро́ди мене за блаженну вважатимуть,
49 бо велике вчинив мені Поту́жний! Його ж Іме́ння святе,
50 і милість Його́ з роду в рід на тих, хто боїться Його́!
51 Він показує міць Свого раме́на, розпорошує тих, хто пиша́ється думкою серця свого́!
52 Він могутніх скидає з престолів, підіймає покі́рливих,
53 удовольняє голодних добром, а багатих пускає ні з чи́м!
54 Пригорну́в Він Ізраїля, Свого слугу, щоб ми́лість згадати,
55 як прорік був Він нашим отця́м, — Аврааму й насінню його аж повіки!“
56 І залиша́лась у неї Марія щось місяців зо́ три, та й вернулась до дому свого́.
57 А Єлисаветі настав час родити, — і сина вона породила.
58 І почули сусіди й роди́на її, що Господь Свою милість велику на неї послав, — та й утішалися ра́зом із нею.
59 І сталося во́сьмого дня, прийшли, щоб обрізати дитя, і хотіли назвати його йме́нням ба́тька його — Заха́рій.
60 І озвалася мати його та й сказала: „Ні, — нехай на́званий буде Іван!“
61 А до неї сказали: „Таж у роди́ні твоїй нема жодного, який на́званий був тим ім'я́м!“
62 І кива́ли до батька його, — як хотів би назвати його?
63 Попросивши ж табличку, написав він слова́: „Іван імення йому“. І всі дивувались.
64 І в тій хвилі уста та язик розв'язались йому, — і він став говорити, благословляючи Бога!
65 І страх обгорнув усіх їхніх сусідів, і по всіх верхови́нах юдейських проне́слася чутка про це все.
66 А всі, що почули, розважали у серці своїм та казали: „Чим то буде дитина оця?“ І Господня рука була з нею.
67 Його ж батько Захарій напо́внився Духом Святим, та й став пророкувати й казати:
68 „Благослове́нний Госпо́дь, Бог Ізраїлів, що зглянувся й визволив люд Свій!
69 Він ріг спасі́ння підні́с нам у домі Давида, Свого слуги,
70 як був заповів відвіку уста́ми святих пророків Своїх,
71 що від ворогі́в наших визволить нас, та з руки всіх наших ненависників,
72 що вчинить Він милість нашим отцям, і буде пригадувати Свій святий заповіт,
73 що дотримає й нам ту прися́гу, якою Він присягавсь Авраамові, отцю́ нашому,
74 щоб ми, ви́зволившись із руки ворогів, служили безстрашно Йому
75 у святості й праведності перед Ним по всі дні життя нашого.
76 Ти ж, дитино, станеш пророком Всеви́шнього, бо будеш ходи́ти перед Господом, щоб дорогу Йому приготува́ти,
77 щоб наро́ду Його дати пізнати спасі́ння у відпу́щенні їхніх гріхів,
78 через велике милосердя нашого Бога, що ним Схід із висоти нас відвідав,
79 щоб світити всім тим, хто перебуває в те́мряві й тіні смерте́льній, щоб спрямува́ти наші ноги на дорогу спокою!“
80 А дитина росла, і скріплялась на дусі, і перебува́ла в пустинях до дня свого з'я́влення перед Ізраїлем.