¹ І Господь промовляв до Мойсея, говорячи:

² „Промовляй до Аарона й до синів його, і нехай вони обере́жно поводяться зо святощами Ізраїлевих синів, які вони посвячують Мені, і нехай не безчестять Мого святого Ймення. Я — Господь!

³ Скажи їм: На ваші покоління кожен чоловік, що набли́зиться зо всякого вашого насіння до святощів, які Ізраїлеві сини посвятять Господе́ві, а нечистість його на нім, то буде винищена душа та з-перед лиця Мого. Я — Господь!

⁴ Кожен чоловік з Ааро́нового насіння, коли він прокаже́ний або течи́вий, не буде їсти зо святощів, аж поки очиститься. А хто доторкнеться всякого нечистого від мертвого тіла, або чоловік, що з нього вийде насіння лежа́ння,

⁵ або хто доторкнеться до всякого плазуна́, через якого він стане нечистий, або до людини́, через яку стане нечистий, через усяку нечистість її, —

⁶ особа, що доторкнеться до того, то стане нечиста аж до вечора, і не буде їсти зо святощів, поки не обмиє свого тіла в воді.

⁷ А коли за́йде сонце, то стане він чистий, а потім буде їсти зо святощів, бо це хліб його.

⁸ Па́дла та розша́рпаного не буде він їсти, щоб не занечиститись ним. Я — Господь!

⁹ І будуть вони стерегти́ Мої при́кази, — щоб не понести через те гріха́ на собі, і щоб не померти через нього, коли б збезче́стили їх. Я — Господь, що освячує їх!

¹⁰ А кожен чужий не буде їсти святощів; осілий у священика й на́ймит не будуть їсти святощів.

¹¹ А коли священик купить чоловіка, — купівля срібла його це, — той буде їсти їх, також уро́джений дому його, — вони будуть їсти його хліб.

¹² А священикова дочка́, коли буде видана чужому чоловікові, вона не буде їсти принесених святощів.

¹³ А священикова дочка́, коли буде вдова, або розве́дена, а дітей не має, і ве́рнеться до дому свого батька, — як за мо́лодости своєї, буде їсти з хліба ба́тька свого. А кожен чужий не буде їсти його.

¹⁴ А чоловік, коли з'їсть святощі через по́милку, то докладе до неї п'яту частину її, і віддасть священикові ті святощі,

¹⁵ і священики не збезчестять святощів Ізра́їлевих синів, що вони приносять Господе́ві,

¹⁶ і не стягнуть на себе вини за провину їдження своїх святощів. Бо Я — Господь, що освячує їх“.

¹⁸ „Промовляй до Ааро́на й до синів його, та до всіх Ізраїлевих синів, і скажеш їм: Кожен чоловік з Ізраїлевого дому та з прихо́дька між Ізраїлем, що принесе свою жертву за всякими своїми обі́тницями та за всякими дарува́ннями своїми, що принесе Господе́ві на цілопа́лення,

¹⁹ то нехай принесе на вподобання ваше безвадного самця́ з худоби великої, з овець і з кіз.

²⁰ Жодного, що в нім вада, не принесете, бо не буде воно на вподо́бання вас.

²¹ А чоловік, коли принесе Господе́ві мирну жертву на виразно ви́словлену обі́тницю або на дарунок, із худоби великої чи з худоби дрібної, — безвадна буде на вподо́бання, жодна вада не буде в ній:

²² сліпа, або зла́мана, або скалічена, або шолуди́ва, або коро́стява, або паршива, — не принесете тих Господеві, і жертви огняно́ї не дасте з них на жертівника для Господа.

²³ А вола та вівцю з занадто довгим чи занадто коротким яким членом добровільно принесеш у жертву, а на обі́тницю вони не вгодні Богові.

²⁴ А того, що має ядра розчавлені, чи збиті, чи відірвані, чи відрізані, — не піднесете Господе́ві, і в вашому Кра́ї не зробите того.

²⁵ І з руки чужи́нця не принесете хліба нашого Бога зо всіх таких, бо в них зіпсуття їх, вада в них, — вони не будуть вгодні для вас“.

²⁶ І Господь промовляв до Мойсея, говорячи:

²⁷ „Віл, або вівця, або коза, коли вродиться, то буде сім день під своєю матір'ю, а від дня во́сьмого й далі буде вгодне на жертву огняну́ для Господа.

²⁸ А корови та вівці, — її й маля́ її не заріжете одно́го дня.

²⁹ А коли будете прино́сити вдячну жертву для Господа, то приносьте так, щоб вона була вгодна.

³⁰ Того дня буде вона з'їджена, — не зоставите з неї аж до ра́нку. Я — Господь!

³¹ І заповіді Мої будете додержувати, і будете виконувати їх. Я — Господь!

³² І не будете безчестити Мого святого Ймення, і Я буду освячений серед Ізраїлевих синів. Я — Господь, що освячує вас,

³³ що вивів вас із єгипетського кра́ю, щоб бути вашим Богом. Я — Господь!“