Йов 40
1 І говорив Господь Йову й сказав:
2 „Чи буде ставати на прю з Всемогутнім огу́дник? Хто сперечається з Богом, хай на це відповість!“
3 І Йов відповів Господе́ві й сказав:
4 „Оце я знікче́мнів, — що ж маю Тобі відповісти? Я кладу́ свою руку на уста свої.
5 Я раз говорив був, і вже не скажу́, а вдруге — і більш не дода́м“!
6 І відповів Господь Йову із бурі й сказав:
7 „Підпережи́ но ти сте́гна свої, як мужчи́на: Я буду питати тебе, — ти ж поя́снюй Мені!
8 Чи ти хочеш пору́шити право Моє, винува́тити Мене, щоб опра́вданим бути?
9 Коли маєш раме́но, як Бог, і голосом ти загрими́ш, немов Він,
10 то окрась Ти себе пишното́ю й вели́чністю, зодягни́ся у славу й красу́!
11 Розпоро́ш лютість гніву свого́, і поглянь на все горде — й прини́зь ти його́!
12 Поглянь на все горде — й його впокори́, поспиха́й нечестивих на їхньому місці,
13 поховай їх у по́росі ра́зом, а їхні обличчя обви́й в укритті́.
14 Тоді й Я тебе сла́вити буду, як правиця твоя допоможе тобі!
15 А ось бегемо́т, що його Я створив, як тебе, — траву, як худо́ба велика, він їсть.
16 Ото сила його в його сте́гнах, його ж мі́цність — у м'я́зах його живота́.
17 Випросто́вує він, немов ке́дра, свойо́го хвоста́, жили сте́гон його поспліта́лись.
18 Його кості — немов мідяні оті ру́ри, костома́хи його — як ті пру́ття залізні.
19 Голова оце Божих доріг; і тільки Творе́ць його може зблизи́ти до нього меча.
20 Бо гори прино́сять поживу йому, і там гра́ється вся звірина́ польова́.
21 Під ло́тосами він виле́жується, в укритті́ очере́ту й болота.
22 Ло́тоси тінню своєю вкривають його, топо́лі поточні його обгорта́ють.
23 Ось підійма́ється рі́чка, та він не боїться її, він безпечний, хоча б сам Йорда́н йому в па́щу впливав!
24 Хто може схопи́ти його в його о́чах, гака́ми ніздрю́ продіра́вити?
25 Чи левіята́на потя́гнеш гачко́м, і йому язика стягнеш шну́ром?
26 Чи очерети́ну вкладеш йому в ні́здря, чи терни́ною що́ку йому продіра́виш?
27 Чи він бу́де багато благати тебе, чи бу́де тобі говорити лагі́дне?
Йов 41
1 Тож наді́я твоя неправдива, — на сам ви́гляд його упаде́ш.
2 Нема смільчака́, щоб його він збудив, — а хто ж перед обличчям Моїм зможе стати?
3 Хто ви́йде навпроти Мене́ — й буде ці́лий? Що під небом усім — це Моє!
4 Не буду мовчати про чле́ни його, про стан його сили й красу́ його складу.
5 Хто відкриє пове́рхню одежі його? Хто піді́йде коли до двійни́х його ще́лепів?
6 Двері обличчя його хто відчи́нить? Навко́ло зубів його жах!
7 Його спи́на — канали щитів, поє́днання їх — крем'яна́я печать.
8 Одне до одно́го дохо́дить, а вітер між ними не про́йде.
9 Одне до одно́го притве́рджені, сполучені, і не відді́ляться.
10 Його чха́ння засвічує світло, а очі його — як пові́ки зорі́ світово́ї!
11 Бу́хає по́лум'я з па́щі його, вириваються і́скри огне́нні!
12 Із ні́здер його валить дим, немов з то́го горшка, що кипить та біжить.
13 Його по́дих розпалює ву́гіль, і бу́хає по́лум'я з па́щі його.
14 Сила ночує на шиї його, а страх перед ним утікає.
15 М'ясо нутра́ його міцно тримається, — воно в ньому тверде́, не хитається.
16 Його серце, мов з каменя вилите, і тверде́, як те долішнє жо́рно!
17 Як підво́диться він, перелякуються силачі́, та й ховаються з жа́ху.
18 Той меч, що дося́гне його, не встої́ть, ані спис, ані ра́тище й па́нцер.
19 За солому залізо вважає, а мідь — за гнилу́ дереви́ну!
20 Син лука, стріла, не приму́сит увтікати його, камі́ння із пра́щі для нього зміняється в сіно.
21 Булаву́ уважає він за соломи́нку, і сміється із по́свисту ра́тища.
22 Під ним гостре чере́п'я, — лягає на го́стре, немов у болото.
23 Чинить він, що кипить глибочі́нь, мов горня́, і обе́ртає море в окрі́п.
24 Стежка світить за ним, а безо́дня здається йому́ сиви́ною.
25 Немає подоби йому на землі, він безстрашним створений,
26 він бачить усе, що висо́ке, він цар над усім пишним зві́р'ям!“
Йов 42
1 А Йов відповів Господе́ві й сказав:
2 „Я знаю, що можеш Ти все, і не спиня́ється за́дум у Тебе!
3 Хто́ ж то такий, що ховає пора́ду немудру? Тому я говорив, але не розумів. Це чудніше від мене, й не знаю його:
4 „Слухай же ти, а Я буду казати, запитаю тебе, — ти ж Мені поясни́“.
5 Тільки по́слухом уха я чув був про Тебе, а тепер моє око ось бачить Тебе.
6 Тому́ я зрікаюсь гово́реного, і каюсь у по́росі й по́пелі!“
7 І сталося по то́му, як Госпо́дь промовив ці слова́ до Йова, сказав Господь теманянину Еліфазові: „Запалився Мій гнів на тебе та на двох твоїх при́ятелів, бо ви не говорили слу́шного про Мене, як раб Мій Йов.
8 А тепер візьміть собі сім бичків та сім барані́в, і йдіть до Мого раба Йова, і принесе́те цілопа́лення за себе, а Мій раб Йов помо́литься за вас, бо тільки з ним Я буду рахува́тися, щоб не вчинити вам злої речі, — бо ви не говорили слу́шного про Мене, як раб Мій Йов“.
9 І пішли теманянин Еліфа́з, і шух'янин Білда́д, та нааматянин Цофа́р, і зробили, як говорив їм Госпо́дь. І споглянув Господь на Йова.
10 І Господь приверну́в Йова до першого ста́ну, коли він помолився за своїх при́ятелів. І помно́жив Господь усе, що Йов мав, удвоє.
11 І поприхо́дили до нього всі брати його, і всі се́стри його та всі попере́дні знайо́мі його, і їли з ним хліб у його домі. І вони головою хита́ли над ним, та потішали його за все зле, що Господь був спрова́див на нього. І дали вони йому кожен по одній кеси́ті, і кожен по одній золотій обручці.
12 А Господь поблагослови́в останок днів Йова більше від поча́тку його, і було́ в нього чотирна́дцять тисяч дрібно́ї худоби, і шість тисяч верблю́дів, тисяча пар худоби великої та тисяча ослиць.
13 І було́ в нього се́меро синів та три дочки́.
14 І назвав він ім'я́ першій: Єміма, і ім'я́ другій: Кеція, а ім'я́ третій: Керен-Гаппух.
15 I таких вродли́вих жінок, як Йовові до́чки, не знайшлося по всій землі. І дав їм їх батько спа́дщину поміж їхніми братами.
16 А Йов жив по то́му сотню й сорок років, і побачив синів своїх та синів синів своїх, чотири поколі́нні.
17 І впоко́ївся Йов старим та насиченим днями.