Захарія 1
1 Восьмого місяця другого року Да́рія було́ Господнє слово до пророка Заха́рія, сина Берехії, сина Іддового, таке:
2 „Розгні́вався Господь на батьків ваших палю́чим гнівом.
3 І скажи їм: Так говорить Госпо́дь Савао́т: Верні́ться до Мене, — говорить Господь Саваот, — і верну́ся до вас, говорить Господь Саваот.
4 Не будьте, як ваші батьки́, що до них кли́кали стародавні пророки, говорячи: Так говорить Господь Саваот: Верніться з доріг ваших злих і з чи́нів ваших лихих! Та не слуха́ли ви й не прислуха́лись до Мене, говорить Господь.
5 Де вони, батьки ваші? А пророки — чи ж наві́ки живуть?
6 Та слова́ Мої й постано́ви Мої, що Я наказа́в рабам Моїм пророкам, чи ж не досягли́ вони до ваших батькі́в? І вернулись вони та й сказали: Як заду́мав Господь Саваот зробити нам за нашими дорогами й за нашими чинами, так зробив Він із нами“.
7 Двадцятого й четвертого дня, одина́дцятого місяця, — це місяць шеват, — за другого року Да́рія було слово Господнє до пророка Заха́рія, сина Берехії сина Іддового, таке:
8 „Бачив я цієї но́чі, аж ось на черво́ному коні їде муж, і він стоїть між ми́ртами, що в глибині, а за ним ко́ні черво́ні, руді́ та білі.
9 І сказав я: „Що́ це, мій пане?“ І відказав мені той ангол, що говорив зо мною: „Я тобі покажу́, що́ це таке“.
10 І відповів той муж, що стояв між ми́ртами, та й сказав: „Це ті, що Господь їх послав обійти́ землю“.
11 І відповіли́ вони Господньому анголові, що стояв між ми́ртами, та й сказали: „Перейшли ми землю, і ось уся земля сидить спокі́йно“.
12 І відповів ангол Господній та й сказав: „Го́споди Савао́те, аж до́ки Ти не змилосе́рдишся над Єрусалимом та над Юдиними міста́ми, на які Ти гніваєшся оце сімдеся́т літ?“
13 І відповів Господь анголові, що говорив зо мною, слова́ добрі, слова́ вті́шливі.
14 І сказав до мене той ангол, що говорив зо мною: „Клич, говорячи: Так говорить Господь Саваот: Піклуюся Я про Єрусалим та про Сіон великим піклува́нням.
15 І гнівом великим Я гніваюся на ті спокі́йні наро́ди, на яких Я мало гнівався, а вони допомогли́ злому.
16 Тому так промовляє Господь: Вернуся Я до Єрусалиму з милосердям, храм Мій буде збудо́ваний у ньому, — говорить Госпо́дь Савао́т, — а мірни́чий шнур буде розтя́гнений над Єрусалимом.
17 Ще клич та й скажи: Так говорить Господь Саваот: Знов добром перепо́вняться міста́ Мої, і Господь ще поті́шить Сіона, і ще ви́бере Єрусалима!“
Захарія 2
1 І звів я очі свої, та й побачив, аж ось чотири ро́ги.
2 І запита́в я ангола, що говорив зо мною: „Що́ це?“ А він відказав мені: „Це ті ро́ги, що розпоро́шили Юду й Ізраїля та Єрусалим“.
3 І Господь показав мені чотирьох майстрів.
4 І запитав я: „Що́ вони приходять зробити?“ А Він відказав, говорячи: „Це ті ро́ги, що розпоро́шили Юду, так що ніхто не підвів голови́. А ці прийшли́ настраши́ти їх, щоб скинути ро́ги тих наро́дів, що підносять ро́га проти Юдиного кра́ю, щоб його розпоро́шити“.
5 І звів я очі свої та й побачив, аж ось муж, а в його руці мірни́чий шнур.
6 І сказав я: „Куди ти йдеш?“ А він відказав мені: „Щоб змі́ряти Єрусалим, щоб побачити, яка ширина́ його та яка довжина́ його“.
7 Аж ось ангол, що говорив зо мною, виходить, а навпроти нього виходить Ангол інший.
8 І сказав він до нього: „Біжи, говори цьому юнако́ві, кажучи: Невкрі́плений буде Єрусалим через многість людей та худоби в сере́дині його.
9 А Я стану для нього, — говорить Господь, — огняни́м муром навко́ло, і стану славою в сере́дині його.
10 „Горе, горе, — втікайте з північного кра́ю, — говорить Госпо́дь, — бо на чотири небесні вітри́ розпоро́шу Я вас, промовляє Господь.
11 Горе, — втікай до Сіону, мешка́нко дочки́ Вавило́ну!
12 Бо так промовляє Госпо́дь Савао́т: Для слави послав Він мене до наро́дів, що вас грабува́ли, бо хто вас дото́ркується, той дото́ркується до зірця́ Його ока.
13 Бо ось тільки махну́ Я своєю рукою на них, — і для їхніх рабів вони здо́биччю стануть, і пізнаєте ви, що Господь Саваот мене вислав.
Захарія 3
1 І показав Він мені Ісуса, великого священика, що стояв перед лицем Господнього ангола, а сатана́ стояв по прави́ці його, щоб противитися йому.
2 І сказав Господь сатані: „Господь буде карта́ти тебе, сатано́, і буде карта́ти тебе Господь, Який вибрав Собі Єрусалима! Чи ж він не голове́шка, що вцілі́ла від огню?“
3 А Ісус одя́гнений був у брудну́ одежу, і стояв перед лицем ангола.
4 І він заговорив та й сказав до тих, що стояли перед його лицем, говорячи: „Здійміть з нього цю брудну́ оде́жу!“ І сказав він йому: „Я зняв з те́бе провину твою, і зодягну́ тебе в шати кошто́вні“.
5 І він сказав: „Нехай покладуть чистого заво́я на його го́лову!“ І поклали чистого заво́я на його го́лову, і зодягли́ його в шати, а ангол Господній стояв.
6 І осві́дчив ангол Господній Ісусові, промовля́ючи:
7 Так говорить Госпо́дь Савао́т: Якщо ти бу́деш ходити Моїми доро́гами, і якщо стерегти́меш сторо́жу Мою, тоді й ти будеш судити Мій дім, і також будеш стерегти́ Мої подві́р'я, і дам тобі ходити поміж тими, що стоять тут.
8 Послухай но, Ісусе, великий священику, ти та ближні твої, що сидять перед тобою, бо вони му́жі знаме́нні, бо ось Я приведу́ Свого раба Пагінця́.
9 Бо оце той камінь, що його Я поклав перед Ісусом. На одном}камені сім оче́й. Ось Я ви́різблю на ньому різьбу́ його, — говорить Господь Саваот, — і відкину вину цієї землі за один день.
10 Того дня, — говорить Господь Саваот, — ви будете кликати один о́дного під виноград і під фіґове дерево“.