До ефесян 5
1 Отже, будьте наслідувачами Богові, як улю́блені діти,
2 і поводьтеся в любові, як і Христос полюбив вас, і видав за нас Само́го Себе, як дар і жертву Богові на приємні па́хощі.
3 А розпуста та не́чисть усяка й заже́рливість нехай навіть не згадуються поміж вами, як ли́чить святим,
4 і гидо́та, і марносло́вство або жарти, що непристойні вам, але краще дя́кування.
5 Знайте бо це, що жоден розпу́сник, чи нечистий, або заже́рливий, що він ідоля́нин, не має спа́дку в Христовому й Божому Царстві!
6 Нехай вас не зво́дить ніхто словами марно́тними, бо гнів Божий приходить за них на неслухня́них, —
7 тож не будьте їм спільниками !
8 Ви бо були колись те́мрявою, тепер же ви світло в Господі, — поводьтеся, як діти світла,
9 бо плід світла знахо́диться в кожній добрості́, і праведності, і правді.
10 Допевня́йтеся, що приємне для Господа,
11 і не беріть участи в неплідних ділах те́мряви, а краще й докоряйте.
12 Бо соромно навіть казати про те, що роблять вони потає́мно!
13 Усе ж те, що світлом докоряється, стає явне, бо все, що явне стає, то світло.
14 Через це то й говорить: „Сплячий, вставай, і воскре́сни із мертвих, — і Христос осві́тлить тебе!“
15 Отож, уважайте, щоб поводитися обере́жно, не як немудрі, але як мудрі,
16 використо́вуючи час, — дні бо лукаві!
17 Через це не будьте нерозумні, але розумійте, що́ є воля Господня.
18 І не впивайтесь вином, в якому розпуста, але краще напо́внюйтесь Духом,
19 розмовляючи поміж собою псалма́ми, і гі́мнами, і пісня́ми духовними, співаючи й граючи в серці своєму для Господа,
20 дякуючи за́вжди за все Богові й Отцеві в Ім'я́ Господа нашого Ісуса Христа,
21 ко́рячися один о́дному у Христовім страху́.
22 Дружи́ни, — корі́ться своїм чоловікам, як Господе́ві, —
23 бо чоловік — голова дружи́ни, як і Христос — Голова Церкви, Сам Спаситель тіла!
24 І як ко́риться Церква Христові, так і дружи́ни своїм чоловікам у всьо́му.
25 Чоловіки, — любіть своїх дружи́н, як і Христос полюбив Церкву, і віддав за неї Себе,
26 щоб її освятити, очистивши водяним ку́пелем у слові,
27 щоб поставити її Собі славною Церквою, що не має плями чи вади, чи чогось такого, але щоб була́ свята й непорочна!
28 Чоловіки повинні любити дружи́н своїх так, як власні тіла, бо хто любить дружи́ну свою, той любить самого себе.
29 Бо ніко́ли ніхто не знена́видів власного тіла, а годує та гріє його, як і Христос Церкву,
30 бо ми — члени Тіла Його від тіла Його й від косте́й Його!
31 „Покине тому́ чоловік батька й матір, і пристане до дружи́ни своєї, — і бу́дуть обоє вони одним тілом“.
32 Ця таємниця велика, — а я говорю́ про Христа та про Церкву!
33 Отже, нехай кожен зокре́ма із вас любить так свою дружи́ну, як самого себе, а дружи́на нехай боїться свого чоловіка!