Вихід 7
1 І сказав Господь до Мойсея: „Диви́сь, — Я поставив тебе замість Бога для фараона, а твій брат Аарон буде пророк твій.
2 Ти бу́деш говорити все, що Я накажу́ тобі, а брат твій Аарон буде говорити фараонові, — і нехай він відпустить Ізраїлевих синів з свого кра́ю.
3 А Я вчиню́ запеклим фараонове серце, і помно́жу ознаки мої та чуда мої в єгипетськім кра́ї.
4 І не послухає вас фараон, а Я покладу́ Свою руку на Єгипет, і виведу війська Свої, наро́д Мій, синів Ізраїлевих, з єгипетського кра́ю великими при́судами.
5 І пізнають эгиптяни, що Я Госпо́дь, коли простягну Свою ру́ку на Єгипет — і виведу від них Ізраїлевих синів“.
6 І вчинив Мойсей та Аарон, — як звелів їм Господь, так учинили вони.
7 А Мойсей був віку восьмидесята літ, а Ааро́н восьмидесяти і трьох літ, коли вони говорили до фараона.
8 І промовив Господь до Мойсея й до Аарона, говорячи:
9 „Коли бу́де до вас говорити фараон, кажучи: Покажіть своє чудо, то скажеш Ааронові: Візьми свою палицю, та й кинь перед лицем фараоновим, — нехай станеться вужем!
10 І ввійшов Мойсей та Аарон до фараона, та й вчинили так, як наказав був Господь. І кинув Аарон палицю свою перед лицем фараона й перед його рабами, — і вона стала вужем!
11 І покликав фараон також мудреців та ворожбитів, — і вчинили так само й вони, чарівники́ єгипетські, своїми ча́рами.
12 І кинули кожен палицю свою, — і вони постава́ли вужа́ми. Та Ааронова па́лиця проковтнула палиці їхні.
13 Та затверділо фараонове серце, — і він не послухався їх, як говорив був Госпо́дь.
14 І сказав Господь до Мойсея: „Запекле фараонове серце, — він відмовив відпустити наро́д!
15 Піди до фараона рано вранці. Ось він вийде до води, а ти стань навпро́ти нього на бе́резі Річки. А палицю, що була змінена на вужа, ві́зьмеш у свою ру́ку.
16 І скажеш йому: „Господь, Бог євреїв, послав мене до те́бе, кажучи: Відпусти Мій наро́д, і нехай вони служать Мені на пустині! Та не послухався ти дотепе́р“.
17 Так сказав Господь: „По цьому пізнаєш, що Я Господь: Ось я вда́рю па́лицею, що в руці моїй, по воді, що в Річці, — і вона змі́ниться на кров!
18 А риба, що в Річці, погине. І засмердиться Річка, і попому́чаться єги́птяни, щоб пити во́ду з Рі́чки!“
19 І сказав Господь до Мойсея: „Скажи Ааронові: Візьми свою па́лицю, і простягни́ свою руку над водою єги́птян, над їхніми річка́ми, над їхніми потоками, і над става́ми їхніми, і над кожним водозбором їхнім, — і вони стануть кров'ю. І буде кров по всій єгипетській землі, і в по́суді дерев'янім, і в каміннім.“
20 І Мойсей та Аарон зробили так, як наказав був Господь. І підняв він палицю, та й ударив во́ду, що в Річці, на очах фараона й на очах його рабів. І змінилася вся вода, що в Річці, на кров!
21 А риби, що в Річці, погинули. І засмерділася Рі́чка, і не могли єги́птяни пити воду з Річки. І була кров у всім єгипетськім кра́ї.
22 І так само зробили єгипетські чарівники́ своїми ча́рами. І стало запеклим фараонове серце, — і він не послухався їх, як говорив був Господь.
23 І повернувся фараон, і ввійшов до до́му свого́, і не приклав він свого серця також до цього.
24 І всі єги́птяни копа́ли біля річки, щоб дістати води до пиття́, бо не могли пити води з річки.
25 І минуло сім день по то́му, як Господь ударив річку.
Вихід 8
1 І сказав Господь до Мойсея: „Скажи Ааронові: Простягни свою руку з палицею своєю на річки́, на потоки, і на ставки́, і повиво́дь жаб на єгипетський край“.
2 І простяг Аарон ру́ку свою на єгипетські во́ди, — і вийшла жабня́, та й покрила єгипетську землю.
3 Та так само зробили й єгипетські чарівники своїми чарами, — і ви́вели жаб на єгипетську зе́млю.
4 І покликав фараон Мойсея й Аарона, та й сказав: „Благайте Господа нехай виведе ці жаби від мене й від народу мого, а я відпущу́ наро́д той, — і нехай прино́сять жертви для Господа!“
5 І сказав Мойсей фараонові: „Накажи мені, коли маю молитися за тебе, і за слуг твоїх, і за народ твій, щоб понищити жаби від тебе й від домів твоїх, — тільки в річці вони позоста́нуться“.
6 А той відказав: „На завтра“. І сказав Мойсей: „3а словом твоїм! Щоб ти знав, що нема Такого, як Госпо́дь, Бог наш!
7 І віді́йдуть жаби від тебе, і від домів твоїх, і від рабів твоїх, і від народу твого, — тільки в річці вони позоста́нуться“.
8 І вийшов Мойсей та Аарон від фараона. І кли́кав Мойсей до Господа про ті жа́би, що навів був на фараона.
9 І зробив Господь за словом Мойсея, — і погинули жаби з домів, і з подвір'їв, і з піль.
10 І збирали їх ці́лими ку́пами, — і засмерді́лась земля!
11 І побачив фараон, що сталась полегша, і знову стало запеклим серце його, — і не послухався їх, як говорив був Господь.
12 І сказав Господь до Мойсея: „Скажи Ааронові: Простягни́ свою па́лицю, та й удар зе́мний порох, — і нехай він стане во́шами в усьому єгипетському кра́ї!“
13 І зробили вони так. І простяг Аарон руку свою з палицею своєю, та й ударив зе́мний порох, — і він стався во́шами на люди́ні й на скоти́ні. Увесь зе́мний порох стався во́шами в усьому єгипетському краї!
14 І так само робили чарівники своїми чарами, щоб навести воші, — та не змогли. І була вошва́ на люди́ні й на скоти́ні.
15 І сказали чарівники фараонові: „Це палець Божий!“ Та серце фараонове було запеклим, — і він не послухався їх, як говорив був Господь.
16 І сказав Господь до Мойсея: „Устань рано вранці, та й стань перед лицем фараоновим. Ось він пі́де до води, а ти скажи йому: Так сказав Господь: Відпусти Мій наро́д, і нехай вони служать Мені!
17 Бо коли ти не відпу́стиш народу Мого, то ось Я пошлю́ на тебе, і на слуг твоїх, і на наро́д твій, і на доми́ твої рої́ мух. І єгипетські доми будуть повні мушні́, а також земля, на якій вони живуть.
18 І відділю́ того дня землю Ґошен, що Мій народ живе на ній, щоб не було́ там роїв мух, щоб ти знав, що Я — Господь посеред землі!
19 І зроблю́ Я різницю між народом Моїм та народом твоїм. Узавтра буде це знаме́но!“
20 І зробив Господь так. І найшла численна мушня́ на дім фараона, і на дім рабів його, і на всю єгипетську землю. І нищилась земля через ті рої мух!
21 І кликнув фараон до Мойсея та до Аарона, говорячи: „Підіть, принесіть жертви вашому Богові в цьому кра́ї!“
22 А Мойсей відказав: „Не годи́ться чинити так, бо то огиду для Єгипту ми прино́сили б у жертву Господу, Богові нашому. Тож бу́демо прино́сити в жертву огиду для єги́птян на їхніх очах, і вони не вкамену́ють нас?
23 Триденною дорогою ми підемо на пустиню, і принесе́мо жертву Господе́ві, Богові нашому, як скаже Він нам“.
24 І сказав фарао́н: „Я відпущу́ вас, і ви принесете жертву Господе́ві, Богові вашому на пустині: Тільки дале́ко не віддаляйтесь, ідучи́. Моліться за мене!“
25 І сказав Мойсей: „Ось я вихо́джу від тебе, і буду благати Господа, — і відступить той рій мух від фараона, і від рабів його, і від народу його взавтра. Тільки нехай більше не обманює фараон, щоб не відпустити народу принести жертву Господеві“.
26 І вийшов Мойсей від фараона, і став просити Господа.
27 І зробив Господь за словом Мойсея, — і відвернув рої мух від фараона, від рабів його, і від народу його. І не зосталося ані однієї.
28 А фараон зробив запеклим своє серце також і цим разом, — і не відпустив він народу того!