¹ Третього місяця по ви́ході Ізраїлевих синів із єгипетського краю, того дня прибули́ вони на Сіна́йську пустиню.

² І рушили вони з Рефідіму, і ввійшли до Сінайської пустині, та й ота́борилися в пустині. І ота́борився там Ізраїль навпроти гори.

³ А Мойсей увійшов до Бога. І кликнув до нього Господь із гори, говорячи: „Скажеш отак дому Якова, і звістиш синам Ізраїля:

⁴ Ви бачили, що́ Я зробив був Єгиптові, і носив вас на кри́лах орли́них, і привів вас до Себе.

⁵ А тепер, коли справді послухаєте Мого голосу, і будете дотримувати запові́ту Мого, то станете Мені власністю більше всіх народів, бо вся земля — то Моя!

⁶ А ви станете Мені ца́рством священиків та народом святим. Оце ті речі, що про них будеш казати Ізраїлевим синам“.

⁷ І прибув Мойсей, і покликав і старши́х наро́дніх, та й виложив перед ними всі ті слова́, що Господь наказав був йому.

⁸ І відповів увесь народ ра́зом, та й сказав: „Усе, що Господь говорив, зро́бимо!“ А Мойсей доніс слова́ народу до Господа.

¹⁰ І промовив Господь до Мойсея: „Іди до люде́й, і освяти їх сьогодні та взавтра, і нехай вони ви́перуть одіж свою.

¹¹ І нехай вони будуть готові на третій день, бо третього дня зі́йде Господь на го́ру Сіна́й на оча́х усього народу.

¹² І обведеш границею народ довко́ла, говорячи: Стережіться схо́дити на го́ру й доторкуватися до кра́ю її. Кожен, хто доторкне́ться до гори́, буде ко́нче забитий!

¹³ Нехай не доторкне́ться до неї рука, бо буде ко́нче вкамено́ваний, або буде справді застрілений, чи то худо́бина, чи то люди́на, — не буде жити вона. Як сурма засурмить протяжливо, вони вийдуть на го́ру“.

¹⁴ І зійшов Мойсей з гори до народу, і освятив народ, а вони ви́прали одежу свою.

¹⁵ І він сказав до народу: „Будьте готові на третій день; не входьте до жіно́к “.

¹⁷ І вивів Мойсей наро́д із табо́ру назустріч Богові, і вони стали під горою.

¹⁸ А гора Сіна́й — уся вона димува́ла через те, що Господь зійшов на неї в огні! І піднявся дим її, немов дим вапня́рки, і сильно затремтіла вся гора.

¹⁹ І розлігся голос сурми́, і він сильно все могутнів: Мойсей говорить, а Бог відповідає йому голосно.

²⁰ І зійшов Господь на го́ру Сіна́й, на верхі́в'я гори. І покликав Господь Мойсея на верхів'я гори. І вийшов Мойсей.

²¹ І промовив Господь до Мойсея: „Зійди, остережи народ, щоб не рвався до Господа, щоб побачити, бо багато з нього загине.

²² А також священики, що будуть підходити до Господа, нехай перше освятяться, щоб Господь їх не повбива́в“.

²³ І сказав Мойсей до Господа: „Не зможе народ вийти на го́ру Сінай, бо Ти засві́дчив між нами, говорячи: Обведи границею цю го́ру, і освяти її“.

²⁴ І промовив до нього Господь: „Іди, зійди, а потім вийди ти й Аарон з тобою, а священики й народ нехай не рвуться до Господа, щоб Я не повбива́в їх.

²⁵ І зійшов Мойсей до народу, і сказав їм це все.

¹ І Бог промовляв всі слова і оці, кажучи:

² „Я — Господь, Бог твій, що вивів тебе з єгипетського кра́ю з дому ра́бства.

³ Хай не буде тобі інших богів передо Мною!

⁴ Не роби собі різьби́ і всякої подо́би з того, що на небі вгорі́, і що на землі до́лі, і що в воді під землею.

⁵ Не вклоняйся їм і не служи їм, бо Я — Господь, Бог твій, Бог ревнивий, що карає за прови́ну батьків на синах, на третіх і на четвертих поколі́ннях тих, хто нена́видить Мене,

⁶ і що чинить милість тисячам поколінь тих, хто любить Мене, і хто держиться Моїх за́повідей.

⁷ Не призивай Іме́ння Господа, Бога твого, надаре́мно, бо не помилує Господь того, хто призиватиме Його Йме́ння надаре́мно.

⁸ Пам'ятай день суботній, щоб святити його!

⁹ Шість день працюй і роби всю працю свою,

¹⁰ а день сьомий — субо́та для Господа, Бога твого: не роби жодної праці ти й син твій, та дочка́ твоя, раб твій та неві́льниця твоя, і худоба твоя, і прихо́дько твій, що в брамах твоїх.

¹¹ Бо шість день творив Господь небо та землю, море та все, що в них, а дня сьомого спочив, тому́ поблагослови́в Господь день суботній і освятив його.

¹² Шануй свого батька та матір свою, щоб довгі були твої дні на землі, яку Господь, Бог твій, дає тобі!

¹³ Не вбивай!

¹⁴ Не чини пере́любу!

¹⁵ Не кради́!

¹⁶ Не свідку́й неправдиво на свого бли́жнього!

¹⁷ Не жадай дому ближнього свого́, не жадай жони ближнього свого́, ані раба його, ані невільниці його, ані вола його, ані осла його, ані всього, що ближнього твого!“

¹⁸ І ввесь народ бачив та чув гро́ми та по́лум'я, і голос сурми́, і го́ру димля́чу. І побачив народ, — і всі тремтіли та й поставали здале́ка.

¹⁹ І сказали вони до Мойсея: „Говори з нами ти, і ми послухаємо, а нехай не говорить із нами Бог, щоб ми не повмирали“.

²⁰ І промовив Мойсей до народу: „Не бійтеся, бо Бог прибув для ви́пробування вас, і щоб страх Його був на ваших обли́ччях, щоб ви не грішили“.

²¹ І став народ здале́ка, а Мойсей підійшов до мо́року, де був Бог.

²² І промовив Господь до Мойсея: „Отак скажеш до Ізраїлевих синів: Ви бачили, що Я говорив з вами з небе́с.

²³ Не будете робити при Мені богів із срібла, і богів із золота не будете робити собі.

²⁴ Ти зробиш для Мене же́ртівника з землі, і будеш прино́сити на ньому свої цілопа́лення й свої мирні жертви, і дрібну худобу свою, і велику худобу свою. На кожному місці, де Я згадаю Ймення Своє, Я до тебе прийду́ й поблагословлю́ тебе.

²⁵ А коли зробиш Мені же́ртівника з каменів, то не будеш будувати його з обте́саних, бо ти підно́сив би над ним знаряддя своє, і занечи́стив би його́.

²⁶ І не будеш вхо́дити до Мого же́ртівника ступе́нями, щоб не була відкрита при ньому твоя нагота́“.

¹ А оце зако́ни, що ти викладеш перед ними:

² Коли купиш єврейського раба, нехай він працює шість років, а сьомого нехай вийде да́рмо на волю.

³ Якщо при́йде він сам один, нехай сам один і вийде; коли він має жінку, то з ним вийде й жінка його.

⁴ Якщо пан його дасть йому жінку, і вона породить йому синів або дочо́к, — та жінка та діти її нехай будуть для пана її, а він нехай вийде сам один.

⁵ А якщо раб той щиро скаже: „Полюбив я пана свого, жінку свою та дітей своїх, — не вийду на волю“,

⁶ то нехай його пан приведе́ його до суддів, і підведе його до дверей або до бічни́х одві́рків, та й проколе пан його вухо йому шилом, — і він буде робити йому повіки!

⁷ А коли хто продасть дочку́ свою на неві́льницю, — не вийде вона, як виходять раби.

⁸ Якщо вона невгодна в оча́х свого пана, який призна́чив був її собі, то нехай позволить її викупити. Не вільно йому продати її до народу чужого, коли зрадить її.

⁹ А якщо призна́чить її для сина свого, то зробить їй за правом дочо́к.

¹⁰ Якщо візьме собі іншу, то не зменшить поживи їй, одежі їй і подру́жнього пожиття́ їй.

¹¹ А коли він цих трьох речей не робитиме їй, то вона вийде да́рмо, без о́купу.

¹³ А хто не чатува́в, а Бог підвів кого в його руку, то дам тобі місце, куди той утече.

¹⁴ А коли хто буде замишляти на ближнього свого, щоб забити його з хитрістю, — ві́зьмеш його від же́ртівника Мого на смерть.

¹⁵ А хто вдарить батька свого чи матір свою, той конче буде забитий.

¹⁶ А хто вкраде люди́ну і продасть її, або буде вона зна́йдена в руках його, той конче буде забитий.

¹⁷ І хто проклинає батька свого чи свою матір, той конче буде забитий.

¹⁸ А коли будуть свари́тися люди, і вдарить один о́дного ка́менем або кулаком, і той не вмре, а зляже на посте́лю,

¹⁹ якщо встане й буде проходжуватися надворі з опертям своїм, то буде оправданий той, хто вдарив, тільки нехай дасть за прогаяння ча́су його та справді вилікує.

²⁰ А коли хто вдарить раба свого або невільницю свою києм, а той помре під рукою його, то конче буде покараний той.

²¹ Тільки якщо той переживе день або два дні, то не буде покараний, бо він — його гроші.

²² А коли будуть битися люди, і вдарять вагі́тну жінку, і скине вона дитину, а іншого нещастя не станеться, то конче буде покараний, я́к покладе на нього чоловік тієї жінки, і він дасть за присудом суддів.

²³ А якщо станеться нещастя, то даси ду́шу за ду́шу,

²⁴ око за око, зуба за зуба, руку за руку, ногу за ногу,

²⁵ опа́рення за опарення, рану за рану, синяка за синяка.

²⁶ А коли хто вдарить в око раба свого, або в око невільниці своєї, і знищить його, той на волю відпустить його за око його.

²⁷ А якщо виб'є зуба раба свого, або зуба невільниці своєї, той на волю відпустить того за зуба його.

²⁹ А якщо віл був битли́вим і вчора, і третього дня, і було те засвідчене у власника його, а той його не пильнував, і заб'є той віл чоловіка або жінку, — буде він укамено́ваний, а також власник буде забитий.

³⁰ Якщо на нього буде накладений ви́куп, то дасть викупа за душу свою, скільки буде на нього накла́дене.

³¹ Або вдарить віл сина, або вдарить дочку́, — буде зро́блено йому за цим законом.

³² Коли вдарить той віл раба або невільницю, то власник дасть панові того тридцять шеклів срібла, а віл той буде вкамено́ваний.

³³ А коли хто розкриє яму, або викопає яму й не закриє її, і впаде́ туди віл або осел,

³⁴ власник ями відшкодує, — верне гроші власникові його, а загинуле буде йому.

³⁵ А коли чийсь віл ударить вола його ближнього, і згине той, то продадуть вола живого, а гроші за нього поділять пополови́ні, і також загинулого поділять пополови́ні.

³⁶ А коли буде відо́ме, що віл був битли́вим і вчо́ра й третього дня, а власник його не пильнував його, то конче нехай відшкоду́є вола за того вола, а забитий буде йому.