¹ А оце зако́ни, що ти викладеш перед ними:

² Коли купиш єврейського раба, нехай він працює шість років, а сьомого нехай вийде да́рмо на волю.

³ Якщо при́йде він сам один, нехай сам один і вийде; коли він має жінку, то з ним вийде й жінка його.

⁴ Якщо пан його дасть йому жінку, і вона породить йому синів або дочо́к, — та жінка та діти її нехай будуть для пана її, а він нехай вийде сам один.

⁵ А якщо раб той щиро скаже: „Полюбив я пана свого, жінку свою та дітей своїх, — не вийду на волю“,

⁶ то нехай його пан приведе́ його до суддів, і підведе його до дверей або до бічни́х одві́рків, та й проколе пан його вухо йому шилом, — і він буде робити йому повіки!

⁷ А коли хто продасть дочку́ свою на неві́льницю, — не вийде вона, як виходять раби.

⁸ Якщо вона невгодна в оча́х свого пана, який призна́чив був її собі, то нехай позволить її викупити. Не вільно йому продати її до народу чужого, коли зрадить її.

⁹ А якщо призна́чить її для сина свого, то зробить їй за правом дочо́к.

¹⁰ Якщо візьме собі іншу, то не зменшить поживи їй, одежі їй і подру́жнього пожиття́ їй.

¹¹ А коли він цих трьох речей не робитиме їй, то вона вийде да́рмо, без о́купу.

¹³ А хто не чатува́в, а Бог підвів кого в його руку, то дам тобі місце, куди той утече.

¹⁴ А коли хто буде замишляти на ближнього свого, щоб забити його з хитрістю, — ві́зьмеш його від же́ртівника Мого на смерть.

¹⁵ А хто вдарить батька свого чи матір свою, той конче буде забитий.

¹⁶ А хто вкраде люди́ну і продасть її, або буде вона зна́йдена в руках його, той конче буде забитий.

¹⁷ І хто проклинає батька свого чи свою матір, той конче буде забитий.

¹⁸ А коли будуть свари́тися люди, і вдарить один о́дного ка́менем або кулаком, і той не вмре, а зляже на посте́лю,

¹⁹ якщо встане й буде проходжуватися надворі з опертям своїм, то буде оправданий той, хто вдарив, тільки нехай дасть за прогаяння ча́су його та справді вилікує.

²⁰ А коли хто вдарить раба свого або невільницю свою києм, а той помре під рукою його, то конче буде покараний той.

²¹ Тільки якщо той переживе день або два дні, то не буде покараний, бо він — його гроші.

²² А коли будуть битися люди, і вдарять вагі́тну жінку, і скине вона дитину, а іншого нещастя не станеться, то конче буде покараний, я́к покладе на нього чоловік тієї жінки, і він дасть за присудом суддів.

²³ А якщо станеться нещастя, то даси ду́шу за ду́шу,

²⁴ око за око, зуба за зуба, руку за руку, ногу за ногу,

²⁵ опа́рення за опарення, рану за рану, синяка за синяка.

²⁶ А коли хто вдарить в око раба свого, або в око невільниці своєї, і знищить його, той на волю відпустить його за око його.

²⁷ А якщо виб'є зуба раба свого, або зуба невільниці своєї, той на волю відпустить того за зуба його.

²⁹ А якщо віл був битли́вим і вчора, і третього дня, і було те засвідчене у власника його, а той його не пильнував, і заб'є той віл чоловіка або жінку, — буде він укамено́ваний, а також власник буде забитий.

³⁰ Якщо на нього буде накладений ви́куп, то дасть викупа за душу свою, скільки буде на нього накла́дене.

³¹ Або вдарить віл сина, або вдарить дочку́, — буде зро́блено йому за цим законом.

³² Коли вдарить той віл раба або невільницю, то власник дасть панові того тридцять шеклів срібла, а віл той буде вкамено́ваний.

³³ А коли хто розкриє яму, або викопає яму й не закриє її, і впаде́ туди віл або осел,

³⁴ власник ями відшкодує, — верне гроші власникові його, а загинуле буде йому.

³⁵ А коли чийсь віл ударить вола його ближнього, і згине той, то продадуть вола живого, а гроші за нього поділять пополови́ні, і також загинулого поділять пополови́ні.

³⁶ А коли буде відо́ме, що віл був битли́вим і вчо́ра й третього дня, а власник його не пильнував його, то конче нехай відшкоду́є вола за того вола, а забитий буде йому.