2-а Самуїлова 22
1 І промовив Давид до Господа слова́ оцієї пісні того дня, як Господь урятува́в був його з руки́ всіх його ворогів та з доло́ні Саулової,
2 та й сказав: „Госпо́дь моя ске́ля й тверди́ня моя, і для мене Спаси́тель Він мій!
3 Мій Бог — моя ске́ля, сховаюсь я в ній, Він щит мій і ріг Він спасі́ння мого́, Він ба́шта моя та моє пристано́вище! Спаси́телю мій, — Ти врятуєш мене від наси́лля!
4 Я кли́чу: Преславний Госпо́дь, і я ви́зволений від своїх ворогів!
5 Бо хви́лі смерте́льні мене оточи́ли, потоки велійяа́ла лякають мене.
6 Тене́та шео́лу мене оточи́ли, а па́стки смерте́льні мене попере́дили!
7 В тісноті́ своїй кличу до Господа, і до Бога свого́ я вола́ю, — І Він почує мій голос із храму Свого́, і в ушах Його — зойк мій.
8 Захита́лась земля й затремті́ла, затрясли́ся й хитались небесні підва́лини, — бо Він запалився від гніву!
9 Із ні́здер Його бу́хнув дим, з Його ж уст — пожиру́щий огонь, запаливсь жар від Нього!
10 Він небо простя́г — і спустився, а хмара густа́ під нога́ми Його.
11 Усівся Він на херуви́ма — й летів, і явився на ві́тряних кри́лах.
12 А навколо Себе поклав те́мряву, мов куріні́, збір води, густі хмари висо́кі.
13 Від бли́ску, що був перед Ним, запали́лось вугі́лля горю́че.
14 Госпо́дь загримів у небеса́х, і Свій голос Всевишній подав.
15 Він послав Свої стріли та їх розпоро́шив, послав бли́скавку й їх побенте́жив.
16 І показа́лися рі́чища во́дні, і відкрились основи вселе́нної, — від сва́ру Твойо́го, о Господи, від по́диху вітру із ні́здер Його.
17 Він послав із високо́сти, узяв Він мене, витяг мене з вод великих.
18 Він мене врятував від мойого поту́жного ворога, від моїх ненави́сників, — бо сильніші від ме́не вони.
19 Напали на мене вони в день нещастя мого́, — та Господь був моїм опертя́м.
20 І на місце широке Він вивів мене, Він мене врятува́в, — бо вподо́бав мене!