1-е до коринтян 9
1 Хіба ж я не вільний? Чи ж я не апо́стол? Хіба я не бачив Ісуса Христа, Господа нашого? Хіба ви, — то не справа моя перед Господом?
2 Коли я не апо́стол для інших, то для вас я апостол, — ви бо печа́ть мого апо́стольства в Господі.
3 Оце оборона моя перед тими, хто судить мене.
4 Чи ми права не маємо їсти та пити?
5 Чи ми права не маємо водити з собою сестру́, дружи́ну, як і інші апо́столи, і Господні брати, і Ки́фа?
6 Хіба я один і Варна́ва не маємо права, щоб не працювати?
7 Хто коштом своїм коли служить у ві́йську? Або хто виноградинка садить, — і не їсть з його плоду? Або хто ота́ру пасе, — і не їсть молока від ота́ри?
8 Чи я тільки по-лю́дському це говорю́? Хіба ж і Зако́н не говорить цього?
9 Бо в Зако́ні Мойсеєвім писано: „Не в'яжи рота волові, що молотить“. Хіба за волів Бог турбується?
10 Чи говорить Він зо́всім для нас? Для нас, бо написано, що з надією мусить орати ора́ч, а моло́тник — молотити з надією мати частку в своїм сподіва́нні.
11 Коли ми сіяли вам духовне, чи ж велика то річ, як пожнемо́ ми ваше тілесне?
12 Як право на вас мають інші, то тим більше ми. Але ми не вжили́ цього права, та все те́рпимо, аби перешкоди якої Христовій Єва́нгелії ми не вчинили.
13 Хіба ви не знаєте, що священнослужителі від святині годуються? Що ті, хто служить вівтаре́ві, із вівтаря́ мають частку?
14 Так і Госпо́дь наказав проповідникам Єва́нгелії жити з Єва́нгелії.