1-е до коринтян 6
1 Чи посміє хто з вас, маючи справу до іншого, су́дитися в неправедних, а не в святих?
2 Хіба ви не знаєте, що святі світ судитимуть? Коли ж бу́дете ви світ судити, то чи ж ви негі́дні судити незначні справи?
3 Хіба ви не знаєте, що ми будем судити анголі́в, а не тільки життє́ве?
4 А ви, коли маєте суд за життєве, то ставите суддями тих, хто нічо́го не значить у Церкві.
5 Я на сором це вам говорю́. Чи ж між вами немає ні о́дного мудрого, щоб він міг розсуди́ти між братами своїми?
6 Та брат су́диться з братом, — і то перед невірними!
7 Тож уже для вас сором зовсі́м, що суди́ між собою ви маєте. Чому краще не те́рпите кривди? Чому краще не маєте шкоди?
8 Але ви самі кривду чините та обдираєте, та ще братів.
9 Хіба ви не знаєте, що неправедні не вспадку́ють Божого Царства? Не обманюйте себе: ні розпу́сники, ні ідоля́ни, ні перелю́бники, ні блудоді́йники, ні мужоло́жники,
10 ні злоді́ї, ні користолю́бці, ні п'яни́ці, ні злорі́ки, ні хижаки́ — Царства Божого не вспадку́ють вони!
11 І такими були́ дехто з вас, але ви обмились, але́ освятились, але́ виправдались Іменем Господа Ісуса Христа й Духом нашого Бога.