1-е Івана 2
1 Діточки мої, — це пишу́ я до вас, щоб ви не грішили! А коли хто згріши́ть, то маємо Заступника перед Отцем, — Ісуса Христа, Праведного.
2 Він ублага́ння за наші гріхи, і не тільки за наші, але й за гріхи всього світу.
3 А що ми пізнали Його, пізнає́мо це з того, коли заповіді Його доде́ржуємо.
4 Хто говорить: „Пізнав я Його“, але не доде́ржує Його заповідів, той неправдомовець, і немає в нім правди!
5 А хто доде́ржує Його слово, у тому Божа любов справді вдоскона́лилась. Із того ми пізнає́мо, що в Нім пробува́ємо.
6 А хто каже, що в Нім пробува́є, той повинен пово́дитись так, як пово́дився Він.
7 Улю́блені, — не пишу́ я для вас нову́ заповідь, але заповідь давню, яку мали від поча́тку: заповідь давня, — то слово, що чули його від поча́тку.
8 Але нову́ заповідь я вам пишу́, що справді вона в Нім та в вас, — що минається те́мрява, і світло правдиве вже світить.
9 Хто говорить, що він пробува́є у світлі, та нена́видить брата свого, той у те́мряві досі.
10 А хто любить брата свого́, той пробува́є у світлі, і в ньому спотика́ння немає.
11 Хто ж нена́видить брата свого, пробуває той у те́мряві й ходить у те́мряві, і не знає, куди він іде, бо те́мрява очі йому осліпила.