¹ Бо Царство Небесне подібне одно́му госпо́дареві, що вдо́світа вийшов згодити робітників у свій виноградник.

² Згодившися ж він із робі́тниками по дина́рію за день, послав їх до свого виноградника.

³ А вийшовши коло години десь третьої, побачив він інших, що стояли без праці на ринку,

⁴ та й каже до них: „Ідіть і ви до мого виноградника, і що́ буде належати, дам вам“.

⁵ Вони ж відійшли. І вийшов він знов о годині десь шостій й дев'ятій, і те саме зробив.

⁶ А вийшовши коло години одина́дцятої, знайшов інших, що стояли без праці, та й каже до них: „Чого тут стоїте́ цілий день безробітні?“

⁷ Вони кажуть до нього: „Бо ніхто не найняв нас“. Відказує їм: „Ідіть і ви в виноградник“.

⁸ Коли ж вечір настав, то говорить тоді до свого управителя пан виноградника: „Поклич робі́тників, і дай їм заплату, почавши з останніх до перших“.

⁹ І прийшли ті, що з години одинадцятої, і взяли по дина́рію.

¹⁰ Коли ж прийшли перші, то ду́мали, що вони візьмуть більше. Та й вони по динару взяли́.

¹¹ А взявши, вони почали́ наріка́ти на господаря,

¹² кажучи: „Ці останні годину одну працювали, а ти прирівняв їх до нас, що витерпіли тягар дня та спеко́ту“.

¹³ А він відповів і сказав до одно́го із них: „Не кривджу я, друже, тебе, — хіба не за динарія згодився зо мною?

¹⁴ Візьми ти своє та й іди. Але я хочу дати й цьому́ ось останньому, як і тобі.

¹⁵ Чи ж не вільно мені зо своїм, що я хо́чу, зробити? Хіба око твоє за́здре від того, що я добрий?“

¹⁶ Отак будуть останні першими, а перші — останніми!“