¹ Після того Ісус перейшов на той бік Галілейського чи Тіверія́дського моря.

² А за Ним ішла бе́зліч народу, бо бачили чу́да Його, що чинив над недужими.

³ Ісус же на го́ру зійшов, і сидів там зо Своїми учнями.

⁴ Наближа́лася ж Пасха, свято юдейське.

⁵ А Ісус, звівши очі Свої та побачивши, яка бе́зліч наро́ду до Нього йде, говорить Пилипові: „Де́ ми купимо хліба, щоб вони поживи́лись?“

⁶ Він же це говорив, його випробо́вуючи, бо знав Сам, що́ Він має робити.

⁷ Пилип Йому відповідь дав: „І за двісті дина́ріїв їм хліба не стане, щоб кожен із них бодай тро́хи дістав“.

⁸ Говорить до Нього Андрій, один з учнів Його, брат Си́мона Петра:

⁹ „Є тут хлопчи́на один, що має п'ять я́чних хлібів та дві рибі, але що́ то на бе́зліч таку!“

¹⁰ А Ісус відказав: „Скажіть лю́дям сідати!“ А була на тім місці велика трава. І засіло чоловіка числом із п'ять тисяч.

¹¹ А Ісус узяв хліби́, і, подяку вчинивши, роздав тим, хто сидів. Так само і з риб, скільки хотіли вони.

¹² І, як наїлись вони, Він говорить до учнів Своїх: „Позбирайте куски позоста́лі, щоб ніщо не загинуло“.

¹³ І зібрали вони. І дванадцять повних кошів наклали кусків, що лишились їдця́м із п'яти я́чних хлібів.

¹⁴ А люди, що бачили чудо, яке Ісус учинив, гомоніли: „Це Той справді Пророк, що повинен прибути на світ!“

¹⁵ Спостерігши ж Ісус, що вони мають за́мір прийти та забрати Його, щоб настанови́ти царем, знов на го́ру пішов Сам один.