¹ Після того юдейське Свято було, і до Єрусалиму Ісус відійшов.

² А в Єрусалимі, біля брами Овечої, є купальня, Ветесда́ по-єврейському зветься, що мала п'ять ґа́нків.

³ У них лежало багато слабих, сліпих, кривих, сухих, що чекали, щоб воду пору́шено.

⁴ Бо ангол Господній часами спускавсь до купальні, і порушував воду, і хто перший ула́зив, як воду пору́шено, той здоровим ставав, хоч би яку мав хворо́бу.

⁵ А був там один чоловік, що тридцять і вісім ро́ків був недужим.

⁶ Як Ісус його вгледів, що лежить, та, відаючи, що багато він ча́су слабує, говорить до нього: „Хочеш бути здоровим?“

⁷ Відповів Йому хворий: „Пане, я не маю люди́ни, щоб вона, як порушено воду, до купа́льні всадила мене. А коли я прихо́джу, то передо мною вже інший ула́зить“.

⁸ Говорить до нього Ісус: „Уставай, візьми ложе своє — та й ходи!“

⁹ І зараз одужав оцей чоловік, і взяв ложе своє — та й ходив. Того ж дня субота була́,

¹⁰ тому́ то сказали юдеї вздоро́вленому: „Є субота, і не годиться тобі брати ложа свого“.

¹¹ А він відповів їм: „Хто мене вздоро́вив, Той до мене сказав: Візьми ложе своє — та й ходи“.

¹² А вони запитали його: „Хто Той Чоловік, що до тебе сказав: Візьми ложе своє — та й ходи?“

¹³ Та не знав уздоро́влений, Хто то Він, бо Ісус ухиливсь від наро́ду, що був на тім місці.

¹⁴ Після того Ісус стрів у храмі його, та й промовив до нього: „Ось ви́дужав ти. Не гріши ж уже більше, щоб не сталось тобі чого гіршого!“

¹⁵ Чоловік же пішов і юдеям звістив, що Той, Хто вздоро́вив його, то Ісус.