¹ І сталося, як почув Санвалла́т, і Товійя, і араби, і аммонітяни, і ашдодяни, що направляється єрусалимський мур, що ви́ломи в стіні стали затарасо́вуватися, то дуже запали́лися гнівом.

² І змо́вилися вони всі ра́зом, щоб іти воювати з Єрусалимом, та щоб учинити йому замі́шання.

³ І ми молилися до нашого Бога, і поставили проти них сторо́жу вдень та вночі, перед ними.

⁴ І сказав Юда: „Осла́бла сила носія́, а зва́лищ багато, — і ми не зможемо да́лі будувати мура!“

⁵ А наші нена́висники говорили: „Вони не знатимуть і не побачать, як ми при́йдемо до сере́дини їх, і позабива́ємо їх, та її спи́нимо працю!“

⁶ І сталося, як прихо́дили ті юде́яни, що сиділи при них, то говорили нам про це разі́в десять, зо всіх місць, де вони пробува́ли.

⁷ Тоді поставив я сторо́жу здо́лу того місця за муром у пече́рах. І поставив я народ за їхніми ро́дами, з їхніми меча́ми, їхніми ра́тищами та їхніми лу́ками.

⁸ І розглянув я це, і встав і сказав я до шляхе́тних, і до заступників, і до решти наро́ду: „Не бійтеся перед ними! Згадайте Господа великого та грізно́го, і воюйте за ваших братів, ваших синів, дочо́к ваших, жіно́к ваших та за доми́ ваші!“

⁹ І сталося, як почули наші вороги́, що нам те відо́ме, то Господь зламав їхній за́дум, і всі ми верну́лися до муру, кожен до праці своєї.

¹⁰ І було́ від того дня, що половина моїх юнакі́в робили працю, а половина їх міцно тримала списи, щити́, і луки та па́нцері, а зверхники стояли позад Юдиного дому.

¹¹ Будівни́чі працювали на мурі, а носії́ наладо́вували тяга́р, — вони однією рукою робили працю, а однією міцно тримали списа.

¹² А в кожного будівничого його меч був прив'я́заний на сте́гнах його, і так вони будували, а біля мене був сурма́ч.

¹³ І сказав я до шляхе́тних, до заступників та до решти наро́ду: „Праця велика й просто́ра, а ми повідді́лювані на мурі, дале́ко один від о́дного.

¹⁴ Тому то в місце, де почуєте голос сурми́, туди негайно збирайтеся до нас. Бог наш буде воювати для нас!“

¹⁵ І так ми робили працю, і половина їх міцно тримала списи від сходу ранньої зорі аж до поя́влення зір.

¹⁶ Також того ча́су сказав я до наро́ду: „Кожен з юнако́м своїм нехай ночують у сере́дині Єрусалиму, і бу́дуть вони для нас уночі — сторо́жею, а вдень — на працю“.

¹⁷ І ні я, ані брати мої, ані юнаки́ мої, ані сторожі́, що були за мною, ми не здіймали своєї оде́жі, — кожен мав свою зброю при своє́му стегні́.

¹ І був великий крик наро́ду та їхніх жіно́к на своїх братів юдеїв.

² І були такі, що говорили: „Ми даємо́ в заста́ву синів своїх та дочо́к своїх, і беремо́ збіжжя, і їмо й живемо́!“

³ І були такі, що говорили: „Ми заставля́ємо поля свої, і виноградники свої, і доми́ свої, і беремо́ збіжжя в цьому голоді!“

⁴ І були́ такі, що говорили: „Ми позичаємо срібло на податок царськи́й за наші поля та наші виноградники.

⁵ А наше ж тіло таке, як тіло наших братів, наші сини — як їхні сини. А ось ми ти́снемо наших синів та наших дочо́к за рабів, і є з наших дочо́к ути́скувані. Ми не в силі робити, а поля́ наші та виноградники наші належать іншим“.

⁶ І сильно запала́в у мені гнів, коли я почув їхній крик та ці слова́!

⁷ А моє серце дало́ мені раду, і я спереча́вся з шляхе́тними та з заступниками та й сказав їм: „Ви заста́вою ти́снете один о́дного!“ І скликав я на них великі збори.

⁸ І сказав я до них: „Ми викупо́вуємо своїх братів юдеїв, про́даних пога́нам, за нашою спромогою, а ви бу́дете продавати своїх братів, і вони продаються нам?“ І мовчали вони, і не знахо́дили слова...

⁹ І сказав я: „Не добра це річ, що ви робите! Чи ж не в бо́язні нашого Бога ви маєте ходити, через га́ньбу від тих поганів, наших ворогів?

¹⁰ Також і я, брати мої та юнаки́ мої були позикода́вцями срібла та збіжжя. Опустімо ж ми оцей борг!

¹¹ Верніть їм зараз їхні поля́, їхні виноградники, їхні оли́вки, й їхні доми́ та відсо́ток срібла, і збіжжя, виноградний сік та нову́ оливу, що ви дали їм у заста́ву за них!“

¹² І вони сказали: „Пове́рнемо, і не бу́демо жадати від них! Зро́бимо так, як ти говориш!“ І покликав я священиків, і заприсягну́в їх зробити за цим словом.

¹³ Витрусив я й свою па́зуху та й сказав: „Нехай отак ви́трусить Бог кожного чоловіка, хто не спо́внить цього слова, з дому його та з труду його, і нехай бу́де такий ви́трушений та поро́жній!“ І сказали всі збори: „Амі́нь!“ І сла́вили вони Господа, і наро́д зробив за цим словом.

¹⁴ Також від дня, коли цар наказав мені бути їхнім намі́сником в Юдиному кра́ї від року двадцятого й аж до року тридцять другого царя Артаксе́ркса, — дванадцять літ не їв намі́сничого хліба ані я, ані брати мої.

¹⁵ А намі́сники попере́дні, що були́ передо мною, чинили тяжке́ над наро́дом, і брали від них хлібом та вином одно́го дня сорок шеклів срібла; також їхні слу́ги панували над наро́дом. А я не робив так через страх Божий.

¹⁶ А також у праці того муру я підтри́мував, і по́ля не купували ми, а всі мої слу́ги були зібрані там над працею.

¹⁷ А за столом моїм були юдеї та заступники, — сто й п'ятдеся́т чоловіка, та й ті, хто прихо́див до нас із народів, що навколо нас.

¹⁸ А що гото́вилося на один день, було: віл один, худоби дрібної — шестеро ви́браних, і птиця готува́лася в мене, а за десять день вихо́дило багато всякого вина. А при то́му я не жадав намісничого хліба, бо та робота направи мурів була тяжка́ на тому народі.

¹⁹ Запам'ятай же мені, Боже мій, на добре все те, що́ я робив для цього народу!

¹ І сталося, коли почув Санваллат, і Товійя, і араб Ґешем та решта наших ворогів, що я збудував мура, і що не позоста́лося в ньому ви́лому, — але до цього ча́су дверей у брамах я не повставля́в, —

² то послав Санваллат та Ґешем до мене, говорячи: „Приходь, і вмовимося ра́зом у Кефірімі в долині Оно!“ А вони замишляли зробити мені зло.

³ І послав я до них послів, говорячи: „Я роблю́ велику працю, і не мо́жу прийти. На́що буде перервана ця праця, як кину її та піду́ до вас?“

⁴ І посилали до мене так само чотири ра́зи, а я відповідав їм так само.

⁵ І так само Санваллат п'ятий раз прислав до ме́не слугу́ свого́, а в руці його був відкритий лист.

⁶ А в ньому написане: „Чується серед наро́дів, і Ґашму говорить: Ти та юдеї замишляєте відділитися, тому́ то ти будуєш того мура, і хочеш бути їм за царя, за тими слова́ми.

⁷ Та й пророків ти понаставля́в, щоб викри́кували про тебе в Єрусалимі, говорячи: Цар в Юді! А тепер цар почує оці речі. Отож, — приходь, і пора́дьмося ра́зом!“

⁸ І послав я до ньо́го, говорячи: „Не було́ таких речей, про які ти говориш, бо з серця свого ти їх повимишля́в!“

⁹ Бо всі вони лякали нас, говорячи: „Нехай осла́бнуть їхні руки з цієї праці, — і не буде вона зро́блена!“ Та тепер, о Боже, зміцни́ мої ру́ки!

¹⁰ І я ввійшов до дому Шемаї, сина Делаї, Мегетав'їлового сина, а він був заде́ржаний. І він сказав: „Умовмося піти до Божого дому, до сере́дини храму, і замкне́мо храмові двері, бо при́йдуть забити тебе, — власне вночі при́йдуть забити тебе“.

¹¹ Та я відказав: „Чи такий чоловік, як я, має втікати? І хто́ є такий, як я, що вві́йде до храму й буде жити? Не ввійду́!“

¹² І пізнав я, що то не Бог послав його, коли він говорив на мене те пророцтво, а то Товійя та Санваллат підкупи́ли його́...

¹³ Бо він був підку́плений, щоб я боявся, — і зробив так, і згрішив. Це було для них на злий погові́р, щоб обра́зити мене.

¹⁴ Запам'ятай же, Боже мій, Товійї та Санваллатові за цими вчинками його́, а також пророчиці Ноадії та решті пророків, що страха́ли мене!

¹⁵ І був закі́нчений мур двадцятого й п'ятого дня місяця елула, за п'ятдеся́т і два дні.

¹⁶ І сталося, як почули про це всі наші вороги, та побачили всі народи, що були навко́ло нас, то вони впали в оча́х своїх та й пізнали, що ця праця була зро́блена від нашого Бога!

¹⁷ Тими днями також шляхе́тні юдеї писали багато своїх листів, що йшли до Товійї, а Товійїні прихо́дили до них.

¹⁸ Бо багато-хто в Юдеї були заприся́женими при́ятелями йому, бо він був зять Шеханії, Арахового сина, а син його Єгоханан узяв дочку́ Мешуллама, Берехіїного сина.

¹⁹ І говорили передо мною добре про нього, а слова́ мої передавали йому. Товійя посилав листи́, щоб настраха́ти мене́.

¹ І сталося, як був збудо́ваний мур, то повставля́в я двері, і були понаста́влювані придве́рні, співаки́ та Левити.

² І призна́чив я над Єрусалимом свого брата Ханані та зверхника тверди́ні Хананію, бо він був чоловік правдивий, і Бога боявся більше від багатьох інших.

³ І сказав я до них: „Нехай не відчиня́ються єрусалимські брами аж до спе́ки сонця. І поки вони самі стоять, нехай позамика́ють двері, і так тримайте. І поста́вити ва́рти з єрусалимських ме́шканців, кожного на його сторожі, і кожного навпроти його дому!“

⁴ А місто було широко-просто́ре й велике, та народу в ньо́му мало, і доми не були побудо́вані.

⁵ І поклав мені Бог мій на серце моє зібрати шляхе́тних, і заступників та наро́д, щоб переписати. І знайшов я книжку пе́репису тих, хто прийшов перше, а в ній я знайшов написане таке:

⁶ Оце вихо́дьки з округи, що прийшли з поло́ну вигна́ння, яких вигнав був Навуходоно́сор, цар вавилонський, і вони повернулися до Єрусалиму та до Юдеї, кожен до міста свого,

⁷ ті, що прийшли були з Зоровавелем, Ісусом, Неемією, Азарією, Раамією, Нахаманієм, Мордехаєм, Білшаном, Місперетом, Біґваєм, Нехумом, Бааною. Число людей Ізраїлевого наро́ду:

⁸ синів Пар'ошових — дві тисячі сто й сімдеся́т і два,

⁹ синів Шеватіїних — три сотні і сімдесят і два,

¹⁰ синів Арахових — шість сотень п'ятдеся́т і два,

¹¹ синів Пахат-Моавових, із синів Ісусових та Йоавових — дві тисячі й вісім сотень вісімнадцять,

¹² синів Еламових — тисяча двісті п'ятдеся́т і чотири,

¹³ синів Заттуєвих — вісім сотень сорок і п'ять,

¹⁴ синів Заккаєвих — сім сотень і шістдеся́т,

¹⁵ синів Біннуєвих — шість сотень сорок і вісім,

¹⁶ синів Беваєвих — шість сотень двадцять і вісім,

¹⁷ синів Азґадових — дві тисячі три сотні двадцять і два,

¹⁸ синів Адонікамових — шість сотень шістдеся́т і сім,

¹⁹ синів Біґваєвих — дві тисячі шістдесят і сім,

²⁰ синів Адінових — шість сотень п'ятдеся́т і п'ять,

²¹ синів Атерових, — з синів Хізкійїних — дев'ятдеся́т і вісім,

²² синів Хашумових — три сотні двадцять і вісім,

²³ синів Бецаєвих — три сотні двадцять і чотири,

²⁴ синів Харіфових — сто дванадцять,

²⁵ синів Ґів'онових — дев'ятдеся́т і п'ять,

²⁶ людей з Віфлеєму та Нетофи — сто вісімдеся́т і вісім,

²⁷ людей з Анототу — сто двадцять і вісім,

²⁸ людей з Бет-Азмавету — сорок і два,

²⁹ людей з Кір'ят-Єаріму, Кефіри та Беероту — сім сотень сорок і три,

³⁰ людей з Рами та Ґави — шість сотень двадцять і один,

³¹ людей з Міхмасу — сто двадцять і два,

³² людей з Бет-Елу та Аю — сто двадцять і три,

³³ людей з Нево Другого — п'ятдеся́т і два,

³⁴ вихо́дьків з Еламу Другого — тисяча двісті п'ятдесят і чотири,

³⁵ виходьків з Харіму — три сотні й двадцять,

³⁶ виходьків з Єрихону — три сотні сорок і п'ять,

³⁷ виходьків з Лоду, Хадіду й Оно — сім сотень і двадцять і один,

³⁸ вихо́дьків з Сенаї — три тисячі дев'ять сотень і тридцять.

³⁹ Священиків: синів Єдаїних з Ісусового дому — дев'ять сотень сімдеся́т і три,

⁴⁰ синів Іммерових — тисяча п'ятдесят і два,

⁴¹ синів Пашхурових — тисяча двісті сорок і сім,

⁴² синів Харімових — тисяча сімнадцять.

⁴³ Левитів: синів Ісусових з Кадміїлового дому, з Годевиних синів — сімдеся́т і чотири.

⁴⁴ Співакі́в: синів Асафових — сто сорок і вісім.

⁴⁵ Придве́рних: синів Шаллумових, синів Атерових, синів Талмонових, синів Аккувових, синів Хатітиних, синів Шоваєвих — сто тридцять і вісім,

⁴⁶ Храмови́х підда́нців: сини Ціхині, сини Хасуфині, сини Таббаотові,

⁴⁷ сини Керосові, сини Сіїні, сини Падонові,

⁴⁸ сини Леванині, сини Хаґавині, сини Салмаєві,

⁴⁹ сини Хананові, сини Ґідделові, сини Ґахарові,

⁵⁰ сини Реаїні, сини Рецінові, сини Некодині,

⁵¹ сини Ґаззамові, сини Уззині, сини Пасеахові,

⁵² сини Бесаєві, сини Меунімові, сини Нефішесінові,

⁵³ сини Бакбутові, сини Хакуфині, сини Хархурові,

⁵⁴ сини Бацлітові, сини Мехидині, сини Харшині,

⁵⁵ сини Баркосові, сини Сісерині, сини Темахові,

⁵⁶ сини Неціяхові, сини Хатіфині.

⁵⁷ Синів Соломонових рабів: сини Сотаєві, сини Соферетові, сини Перідині,

⁵⁸ сини Яалині, сини Дарконові, сини Ґідделові,

⁵⁹ сини Шефатіїні, сини Хаттілові, сини Похерет-Гаццеваїмові, сини Амонові, —

⁶⁰ усього цих храмови́х підда́нців та синів Соломонових рабів — три сотні дев'ятдеся́т і два.

⁶¹ А оце ті, що прийшли з Тел-Мелаху, з Тел-Харші, Керув-Аддону та Іммеру, та не могли дове́сти роду батьків своїх та свого насіння, чи вони з Ізраїля:

⁶² синів Делаїних, синів Товійїних, синів Некодиних — шість сотень сорок і два.

⁶³ А з священиків: сини Ховаїні, сини Коцові, сини Барзіллая, що взяв жінку з дочо́к ґілеадянина Барзіллая, і став зватися їхнім ім'ям.

⁶⁴ Вони шукали за́пису свого родово́ду, але він не знайшовся, — і були вони ви́лучені зо свяще́нства,

⁶⁵ а намісник сказав їм, щоб вони не їли зо Святого Святих, аж поки не стане священик до урі́му та туммі́му.

⁶⁶ Усього збору ра́зом — сорок дві тисячі триста й шістдеся́т,

⁶⁷ окрім їхніх рабів та їхніх невільниць, — цих було сім тисяч триста тридцять і сім; а в них співакі́в та співа́чок — двісті й сорок і п'ять.

⁶⁸ Їхніх ко́ней було сім сотень тридцять і шість, їхніх мулів — двісті сорок і п'ять,

⁶⁹ верблю́дів — чотири сотні тридцять і п'ять, ослів — шість тисяч і сім сотень і двадцять.

⁷⁰ А частина голі́в ба́тьківських ро́дів дали́ на працю: намісник дав до скарбниці: золота тисячу даре́йків, кропи́льниць — п'ятдеся́т, священичих шат — п'ятсот і тридцять.

⁷¹ А з голів ба́тьківських родів дали до скарбниці на працю: золота — двадцять тисяч дарейків, а срібла — дві тисячі й двісті мін.

⁷² А що дала́ ре́шта наро́ду: золота — двадцять тисяч дарейків, а срібла — дві тисячі мін, а священичих шат — шістдеся́т і сім.

⁷³ І осілися священики, і Левити, і придве́рні, і співаки, і дехто з наро́ду, і храмові підда́нці, і ввесь Ізраїль по своїх міста́х. Як настав сьомий місяць, то Ізраїлеві сини були по своїх містах.