Від Марка 6
45 І зараз звелів Своїм у́чням до чо́вна сідати, і на то́й бік попли́нути до Віфсаїди, раніше Його, поки Сам Він відпустить наро́д.
46 І Він їх відпустив, та й пішов помолитись на го́ру.
47 А як вечір настав, чо́вен був серед моря, а Він Сам один на землі.
48 Коли ж Він побачив, як вони веслува́нням мордуються, — бо вітер їм був супроти́вний, — о четвертій сторо́жі вночі підійшов Він до них, по морю йдучи́, і хотів їх минути.
49 А вони, як побачили, що йде Він по морю, поду́мали, що то мара́, та й стали кричати,
50 бо Його всі побачили та налякались. А Він зараз до них обізвався й сказав їм: „Будьте смілі, — це Я, не лякайтесь!“
51 І ввійшов Він у чо́вен до них, і вітер затих. А вони здивувалися ду́же в собі,
52 бо не зрозуміли чуда про хліби́, бо серце їхнє було затверділе.
53 Перепливши ж вони, прибули́ в землю Генісаре́тську й прича́лили.
54 І, як вони повихо́дили з чо́вна, люди зараз пізнали Його,
55 і порозбігались по всій тій околиці, і стали на ложах недужих прино́сити, де тільки прочули були, що Він є.
56 І куди тільки Він прибував — до сіл, чи до міст, чи до осе́ль, — клали недужих на майда́нах, і благали Його, щоб могли доторкну́тись хоч краю одежі Його. І хто тільки до Нього дото́ркувався, той був уздоро́влений!