¹ Браття, бажа́ння мого серця й молитва до Бога за Ізраїля на спасі́ння.

² Бо я свідчу їм, що вони мають ре́вність про Бога, але не за розумом.

³ Вони бо, не розуміючи праведности Божої, і силкуючись поставити власну праведність, не покорились праведності Божій.

⁴ Бо кінець Зако́ну — Христос на праведність кожному, хто вірує.

⁵ Мойсей бо пише про праведність, що від Закону, що „люди́на, яка його виконує, буде ним жити“.

⁶ А про праведність, що від віри, говорить так: „Не кажи в своїм серці: Хто вийде на небо?“ цебто зве́сти додолу Христа,

⁷ або: „Хто зі́йде в безодню?“ цебто ви́вести з мертвих Христа.

⁸ Але що каже ще? „Бли́зько тебе слово, — в устах твоїх і в серці твоїм“, цебто слово віри, що його проповідуємо.

⁹ Бо коли ти уста́ми своїми визнаватимеш Ісуса за Господа, і будеш вірувати в своїм серці, що Бог воскресив Його з мертвих, то спасешся,

¹⁰ бо серцем віруємо для праведности, а устами іспові́дуємо для спасі́ння.

¹¹ Каже бо Писа́ння: „Кожен, хто вірує в Нього, не буде засоро́млений“.

¹² Бо нема різниці поміж юдеєм та ге́лленом, бо той же Госпо́дь є Господом усіх, багатий для всіх, хто кличе Його.

¹³ Бо „кожен, хто покличе Господнє Ім'я, буде спасе́ний“.