Єзекіїль 10
1 І побачив я, аж ось на небозво́ді, що на голові Херувимів, було щось, як камінь сапфі́р, на вигляд подоби трону бачилося на них.
2 І Він промовив до того чоловіка, одя́гненого в льняне́, та й сказав: „Увійди поміж коле́са під Херувимом, і напо́вни свої жмені вугли́нами огню з-поміж Херувимів, і кинь на місто!“ І він увійшов перед моїми очима.
3 А Херувими стояли з правого боку дому, коли вхо́див чоловік, і хмара напо́внила вну́трішнє подвір'я.
4 І підняла́ся слава Господня з-над Херувима на поріг дому, і напо́внився дім хмарою, а подвір'я напо́внилося сяйвом Господньої слави.
5 А шум крил Херувимів був чутий аж до зовнішнього подві́р'я, як голос Бога Всемогу́тнього, коли Він говорить.
6 І сталося, коли Він наказав чоловікові, одя́гненому в льняне́, кажучи: „Візьми огонь поміж коле́сами з-під Херувимів“, то той прийшов і став при ко́лесі.
7 І Херувим простягнув свою руку з-поміж Херувимів до огню, що поміж Херувимами, і взяв, і дав до жмені одя́гненого в льняне́, а той узяв і вийшов.
8 І показалася в Херувимів подоба лю́дської руки під їхніми кри́лами.
9 І я побачив, аж ось чотири ко́лесі при Херувимах, по одно́му ко́лесі при кожному Херувимі, а вид тих коле́с, ніби вигляд каменя хризолі́та.
10 А їхній вигляд — подоба одна чотирьом їм, як коли б ко́лесо було в ко́лесі.
11 В ході́ своїй вони йшли на чотири свої боки, не оберта́лися в ході́ своїй, бо до того місця, куди обе́рнеться голова, за нею йшли вони, не оберта́лися в ході́ своїй.
12 А все їхнє тіло, і їхня спи́на, і їхні руки, і їхні кри́ла, і ті коле́са були повні оче́й навколо, всі чотири мали коле́са.
13 А ці коле́са були кликані при мені „Ґалґал“.
14 А в кожного чотири обличчі: обличчя одно́го — обличчя Херувима, обличчя другого — обличчя люди́ни, а третій — обличчя ле́ва, а четвертий — обличчя орла.
15 І підняли́ся ті Херувими. Це та жива істота, яку я бачив на річці Кева́р.
16 А коли йшли ті Херувими, то йшли й ті коле́са при них, а коли ті Херувими підіймають свої крила, щоб знятись із землі, не відверта́ються також ті коле́са від них.
17 Коли ті ставали, ставали й вони, а коли ті підіймалися, підіймалися й вони, бо в них був дух живої істоти.
18 І вийшла слава Господня і з-над порога дому, і стала над Херувимами.
19 І підняли́ Херувими свої кри́ла, і зняли́ся з землі на моїх оча́х, коли вони йшли, а ті коле́са побіч них, і стали при вході до схі́дньої брами Господнього дому, а слава Ізраїлевого Бога зверху над ними.
20 Це та жива істота, яку я бачив під Богом Ізраїлевим над річкою Кева́р. І я пізнав, що це Херувими.
21 У кожного було по чотири обличчі, у кожного — чотири крилі́, а під їхніми кри́лами — подоба лю́дських рук.
22 А подоба їхнього обличчя — це ті обличчя, які я бачив над річкою Кева́р, їхній вигляд та вони самі. Кожен ішов просто вперед.
Єзекіїль 11
1 І підійняв мене Дух, і привів мене до схі́дньої брами Господнього дому, що обе́рнена на схід. І ось при вході до брам двадцять і п'ять чоловіка, а серед них бачив я Яазанію, сина Аззурового, та Пелатію, сина Венаїного, князі́в народу.
2 І сказав Він до мене: „Сину лю́дський, оце ті люди, що заду́мують кривду, і радять злу раду в цьому місті,
3 що говорять: „Не скоро будувати доми́. Воно — казан, а ми — м'ясо“.
4 Тому́ пророкуй на них, пророкуй, сину лю́дський!“
5 І зійшов на мене Дух Господній, та й до мене сказав: „Скажи: Так говорить Господь: Отак кажете, доме Ізраїлів, і заміри вашого духа — Я знаю їх.
6 Ви намно́жили своїх забитих у цьому місті, і напо́внили його вулиці тру́пами.
7 Тому так говорить Госпо́дь Бог: Ваші забиті, що ви їх поклали серед нього, вони те м'ясо, а воно — той каза́н. Та Я ви́проваджу вас із нього!
8 Ви боїте́ся меча — і меча наведу́ Я на вас, говорить Господь Бог.
9 І ви́проваджу вас із нього, і дам вас у руку чужих, і зроблю́ між вами при́суди!
10 Від меча ви попа́даєте; на границі Ізраїля розсуджу́ вас, і ви і пізнаєте, що Я — то Господь!
11 Воно не буде вам казано́м, і ви не станете в ньому м'ясом. При границі Ізраїля розсуджу́ вас!
12 І пізнаєте ви, що Я — Господь, бо за уставами Його ви неї ходили, а постано́в Моїх не виконували, але виконували за постано́вами тих наро́дів, що навколо вас“.
13 І сталося, коли я пророкував, то Пелатія, син Бенаніїн, помер. І впав я на своє обличчя, і закричав сильним голосом та й сказав: „О Господи Боже, Ти робиш кінець з Ізраїлевим останком!“
14 І було мені слово Господнє таке:
15 „Сину лю́дський, брати твої, брати твої — мужі рідні тобі, а ввесь Ізраїлів дім — увесь той, що до них говорили ме́шканці Єрусалиму: Віддалі́ться від Господа, нам даний цей край на володі́ння,
16 тому скажи: Так говорить Господь Бог: Хоч Я віддали́в їх поміж народи, і хоч розпоро́шив їх по края́х, проте буду для них хоч малою святинею в тих края́х, куди вони ввійшли.
17 Тому́ скажи: Так говорить Господь Бог: І позбираю Я вас із народів, зберу́ з тих країв, серед яких ви розпоро́шені, і дам вам Ізраїлеву землю.
18 І вони вві́йдуть туди, і викинуть з неї усі мерзо́ти її та всі гидо́ти її.
19 І дам їм одне серце, і ново́го духа дам у вас, і вийму з їхнього тіла серце камінне, і дам їм серце із м'яса,
20 щоб вони ходили за уставами Моїми, і додержували Мої постанови та виконували їх. І вони стануть Мені народом, а Я буду їм Богом!
21 А щодо тих, що їхнє серце ходить за гидо́тами своїми та мерзо́тами своїми, то поверну́ їхню дорогу на їхню голову, говорить Господь Бог“.
22 І попідійма́ли Херувими кри́ла свої, а ко́леса при них, і слава Ізраїлевого Бога зверху над ними.
23 І підняла́ся слава Господня з-над сере́дини міста, і стала на горі, що зо сходу міста.
24 І дух підні́с мене, і ввів мене в Халдею до полоня́н у видінні, Духом Божим. І підійняло́ся від мене те виді́ння, яке я бачив.
25 І я говорив до полоня́н усі Господні слова, які Він наказав був мені.
Єзекіїль 12
1 І було мені слово Господнє таке:
2 „Сину лю́дський, ти живеш серед дому ворохо́бного, — вони мають очі, щоб бачити, та не бачать, мають ву́ха, щоб слухати, та не чують, бо вони дім ворохо́бний.
3 А ти, сину лю́дський, пороби́ собі речі для мандрі́вки, і йди на вигна́ння вдень на їхніх оча́х, і пі́деш на вигна́ння з свого місця до іншого місця на їхніх оча́х, може побачать вони, що вони дім ворохо́бности.
4 І повино́сиш свої речі, як речі для мандрівки, удень на їхніх оча́х, а ти ви́йдеш увечорі на їхніх оча́х, як виходять вигна́нці.
5 На їхніх оча́х пробий собі дірку в стіні, і повино́сиш нею.
6 На їхніх оча́х на раме́ні повино́сиш, винесеш поте́мки, закриєш обличчя своє, і не побачиш землі, бо Я поставив тебе зна́ком для Ізраїлевого дому“.
7 І зробив я так, як наказано мені: речі свої я повино́сив удень, а ввечорі пробив собі рукою дірку в стіні, по́темки повиносив, — на рамені носив на їхніх оча́х.
8 А ра́нком було мені слово Господнє таке:
9 „Сину лю́дський, чи ж не сказав до тебе дім Ізраїлів, дім ворохо́бности: Що ти робиш?
10 Скажи до них: Так сказав Господь Бог: Це пророцтво про начальника Єрусалиму та ввесь Ізраїлів дім, що в ньому вони.
11 Скажи: Я ваш знак. Як зробив Я, так буде зро́блено їм, — пі́дуть на вигна́ння в поло́н!
12 А той начальник, що серед них, на рамені буде не́сти по́темки й ви́йде; у стіні проб'ють дірку, щоб вивести його; обличчя своє він закриє, щоб не бачити землі очи́ма.
13 І розтягну́ на нього сітку Свою, і він буде схо́плений в па́стку Мою, і відведу́ його до Вавилону, до халдейського кра́ю, та його він не побачить, і там помре.
14 А все, що навко́ло нього, його помічники та всі ві́йська його, розпоро́шу на всі вітри́, і витягну за ними меча.
15 I пізнають вони, що Я — Госпо́дь, коли розві́ю їх поміж наро́дами та розпоро́шу їх по країнах!
16 А нечисле́нних з них людей збережу́ від меча, від голоду та від зарази, щоб вони оповіда́ли про свої гидо́ти серед народів, куди поприхо́дять. І вони пізнають, що Я — Госпо́дь!“
17 І було мені слово Господнє таке:
18 „Сину лю́дський, їж свій хліб у дрижа́нні, а воду свою пий у тремті́нні та в журбі́.
19 І скажеш до народу цього Кра́ю: Так говорить Господь Бог на ме́шканців Єрусалиму, на Ізраїлеву землю: Вони хліб свій в журбі будуть їсти, а воду свою будуть пити в остовпі́нні, бо спустоші́в їхній край від своєї по́вні за наси́лля всіх, що ме́шкають у ньому.
20 І поруйнуються насе́лені міста́, а край стане спусто́шенням, і пізнаєте ви, що Я — Госпо́дь!
21 І було мені слово Господнє таке:
22 „Сину лю́дський, що це в вас за припові́стка така в Ізраїлевій землі: „Продо́вжаться дні, — і зникне всіляке виді́ння“?
23 Тому́ скажи їм: Так говорить Госпо́дь Бог: Припиню́ Я цю припові́стку, і більше не будуть її припові́сткувати в Ізраїлі, але говори їм: „Набли́зилися оті дні й слово всякого виді́ння“.
24 Бо не буде вже жодного марно́го видіння та підле́сливого чарува́ння в Ізраїлевім домі.
25 Бо Я, Господь, буду говорити, а яке слово говоритиму, то буде воно зді́йснене, не відтя́гнеться вже, бо за ваших днів, доме ворохо́бности, буду говорити слово, і його виконаю, говорить Господь Бог“.
26 І було мені слово Господнє таке:
27 „Сину лю́дський, ось говорить Ізраїлів дім: Те виді́ння, яке він бачить, воно про далекі дні, і про далекі часи́ він пророкує.
28 Тому їм скажи: Так говорить Господь Бог: Не відтя́гнуться вже всі слова́ Мої, — яке слово говоритиму, те буде ви́конане, говорить Господь Бог!“
1-е Тимофію 5
1 Старшого не докоря́й, але вмовляй, немов ба́тька, а молодших — як братів,
2 старших жіно́к — немов матіро́к, молодших — як сесте́р, зо всякою чистістю.
3 Шануй вді́в, уді́в правдивих.
4 А як має вдови́ця яка дітей чи внучат, нехай у́чаться перше побожно шанувати роди́ну свою, і віддячуватися батькам, бо це Богові вгодно.
5 А вдови́ця правдива й само́тня надію складає на Бога, та перебуває день і ніч у молитвах і блага́ннях.
6 А котра́ у розко́шах живе, — та живою померла.
7 І це наказуй, щоб були́ непорочні.
8 Коли ж хто про своїх, особливо ж про дома́шніх не дбає, той вирікся віри, і він гірший від невірного.
9 А вдову вно́сити до спи́ску не менше, як шістдесятлітню, що була́ за дружи́ну одно́му чоловікові,
10 засвідчену в добрих ділах, якщо дітей ви́ховала, якщо подорожніх приймала, якщо но́ги святим умивала, якщо помагала обездо́леним, якщо всякий добрий учинок виконувала.
11 Але вдів молодих не приймай, бо вони, розпали́вшися, хо́чуть, наперекі́р Христові, заміж вихо́дити,
12 через що мають о́суд, бо від першої віри відкинулись.
13 А ра́зом із тим неробі́тні вони, бо вчаться ходити по домах, і не тільки неробітні, але й лепетли́ві, і занадто цікаві, і гово́рять, чого не годи́ться.
14 Отож бо, я хочу, щоб молодші заміж вихо́дили, родили дітей, домом ря́дили, не давали противникові ані жодного по́воду для лихомовства.
15 Бо вже дехто пішли слідом за сатаною.
16 А коли має вдів який вірний, нехай їх утримує, а Церква нехай не обтяжується, щоб могла вона втримувати вдів правдивих.
17 А пресвітери, які добре пильнують діла, нехай будуть наділені подвійною честю, а надто ті, хто працює у слові й науці.
18 Бо каже Писа́ння: „Не в'яжи рота волові, що молотить“, та: „Вартий працівни́к своєї нагоро́ди.
19 Не приймай скарги проти пресві́тера, хібащо при двох чи трьох свідках.
20 А тих, хто грішить, картай перед усіма́, щоб і інші страх мали.
21 Заклинаю тебе перед Богом й Ісусом Христом та ви́браними а́нголами, щоб ти заховав це без лицемі́рства, нічого не ро́блячи з упере́дженням.
22 Не рукопоклада́й скоро ніко́го, і не приставай до чужих гріхів. Бережи себе чистим!
23 Води більше не пий, але трохи вина заживай ради шлу́нка твого́ та частих неду́гів твоїх.
24 У інших людей гріхи явні і йдуть перед ними на о́суд, а за іншими йдуть слідкома́.
25 Явні так само й добрі діла, а ті, що інші, сховатись не можуть.