Псалми 1
1 Блажен муж, що за радою несправедливих не ходить, і не стоїть на дорозі грішних, і не сидить на сиді́нні злорі́ків,
2 та в Зако́ні Господнім його насоло́да, і про Зако́н Його вдень та вночі вій роздумує!
3 І він буде, як дерево, над во́дним потоком поса́джене, що ро́дить свій плід своєдчасно, і що листя не в'яне його, — і все́, що він чинить, — щасти́ться йому́!
4 Не так ті безбожні, — вони як полова, що вітер її розвіває!
5 Ось тому́ то не всто́ять безбожні на су́ді, ані грішники у зборі праведних, —
6 дорогу бо праведних знає Госпо́дь, а дорога безбожних загине!
Псалми 2
1 Чого то племе́на бунтують, а наро́ди задумують ма́рне?
2 Зе́мні царі повстають, і князі нара́джуються ра́зом на Господа та на Його Помаза́нця:
3 „Позриваймо ми їхні кайда́ни, і поскидаймо із себе їхні пу́та!
4 Але Той, Хто на небеса́х пробува́є — посміється, Владика їх висміє!
5 Він тоді в Своїм гніві промовить до них, і настра́шить їх Він у Своїм пересе́рді:
6 „Я ж помазав Свого Царя на Сіон, святу го́ру Свою.
7 Я хочу звістити постанову: Промовив до Мене Господь: Ти Мій Син, Я сьогодні Тебе породив.
8 Жадай Ти від Мене, — і дам Я наро́ди Тобі, як спадщину Твою, володі́ння ж Твоє — аж по кі́нці землі!
9 Ти їх повбиваєш залізним жезло́м, потовчеш їх, як по́суд ганча́рський“.
10 А тепер — помудрійте, царі, навчіться ви, су́дді землі:
11 Служіть Господе́ві зо стра́хом, і радійте з тремті́нням!
12 Шануйте Сина, щоб Він не розгнівався, і щоб вам не загинути в дорозі, бо гнів Його незаба́ром запа́литься. Блаженні усі, хто на Нього наді́ється!
Псалми 3
1 Псалом Давидів, як він утікав був перед Авесало́мом, своїм сином.
2 Господи, — як багато моїх ворогів, як багато стають проти ме́не!
3 Багато-хто кажуть про душу мою: „Йому в Бозі спасі́ння нема!“ Се́ла.
4 Але, Господи, — щит Ти для мене та слава моя, і мою го́лову Ти підійма́єш!
5 Своїм голосом кличу до Господа, — і Він озве́ться зо свято́ї Своєї гори. Се́ла.
6 Я лягаю і сплю, і пробуджуюся, бо Господь підпирає мене, —
7 і я не побоюсь десяти тисяч люду, які проти мене навко́ло ота́борились!
8 Устань же, о Господи! Спаси мене, Боже мій, бо Ти ра́зиш усіх ворогів моїх в що́ку, зуби грішникам кру́шиш!
9 Спасіння від Господа, і над наро́дом Твоїм — Твоє благослове́ння! Се́ла.
Псалми 4
1 Для дириґе́нта хору. На струнних знаря́ддях. Псало́м Давидів.
2 Коли кли́чу, — озвися до мене, Боже правди моєї, Ти про́стір для мене робив у тісноті́... Помилуй мене, і почу́й молитву мою!
3 Лю́дські сини, — доки слава моя буде га́ньбитись? Доки будете марне любити, шукати неправди? Се́ла.
4 І знайте, що святого для Себе Господь відділив, почує Господь, як я кликати буду до Нього!
5 Гнівайтеся, та не грішіть; на ложах своїх розмишляйте у ваших серця́х, та й мовчіть! Села.
6 Жертви правди прино́сьте, і наді́йтесь на Господа.
7 Багато-хто кажуть: „Хто нам покаже добро́?“ Підійми ж на нас, Господи, світло Свого лиця!
8 Ти даєш більшу радість у серці моїм, ніж у них, як помно́жилося їхнє збіжжя та їхнє вино молоде.
9 У споко́ї я ляжу, і засну́, бо Ти, Господи, єдиний даєш мені жити безпе́чно!
Дії 16
1 І прибув він у Де́рвію й Лі́стру. І ото був там один учень, на ім'я́ Тимофій, син наве́рненої однієї юде́янки, а ба́тько був ге́ллен.
2 Добре свідо́цтво про нього давали брати, що були в Лі́стрі та в Іконі́ї.
3 Павло захотів його взяти з собою, — і, взявши, обрізав його через юдеїв, що були в тих місцях, бо всі знали про батька його, що був ге́ллен.
4 Як міста ж перехо́дили, то їм передавали, щоб вони берегли оті постано́ви, які видали в Єрусалимі апо́столи та старші.
5 А Церкви́ змі́цнювалися в вірі, і щоденно зростали кі́лькістю.
6 А що Дух Святий їм не звелів провіщати слово в Азії, то вони перейшли через Фрігію та через країну гала́тську.
7 Дійшовши ж до Мі́зії, хотіли піти до Віті́нії, та їм не дозволив Дух Ісусів.
8 Обминувши ж Мі́зію, прибули́ до Троа́ди.
9 І Павлові з'явилось видіння вночі: якийсь македо́нянин став перед ним і благав його, кажучи: „Прийди в Македо́нію, і нам поможи!“
10 Як побачив він це видіння, то ми зараз хотіли піти в Македо́нію, зрозумівши, що Госпо́дь нас покликав звіщати їм Єва́нгелію.
11 Тож відпливши з Троа́ди, прибули́ ми навпрост у Самотра́кію, а другого дня до Неа́поля,
12 звідтіля ж у Фили́пи, що є перше місто-осада в тій частині Македонії. І пробули́ ми в цім місті днів кілька.
13 Дня ж суботнього вийшли ми з міста над річку, де, за звича́єм, було місце молитви, і, посідавши, розмовляли з жінками, що посхо́дились.
14 Прислуха́лася й жінка одна, що звалася Лі́дія, купчиха кармази́ном з міста Тіяті́р, що Бога вона шанувала. Господь же їй серце відкрив, щоб уважати на те, що Павло говорив.
15 А коли охристилась вона й її дім, то благала нас, кажучи: „Якщо ви признали, що вірна я Господе́ві, то прийдіть до госпо́ди моєї й живіть“. І змусила нас.