¹ І зібрався ввесь Ізра́їль до Давида в Хевро́н, говорячи: „Оце ми кість твоя та тіло твоє!

² І давніш, коли Саул був царем, ти водив та приво́див Ізраїля на війну. І сказав Господь, Бог твій, тобі: Ти бу́деш пасти́ наро́да Мого, Ізраїля, і ти будеш князе́м над наро́дом Моїм, Ізраїлем“.

³ І прийшли всі Ізраїлеві старші́ в Хевро́н, а Давид склав із ними умову в Хевроні перед Господнім лицем. І пома́зали вони Давида царем над Ізраїлем, за Господнім словом через Самуїла.

⁴ І пішов Давид та ввесь Ізра́їль до Єрусалиму, — він Євус, і там були євусе́яни, ме́шканці того кра́ю.

⁵ І сказали ме́шканці Євусу до Давида: „Ти не вві́йдеш сюди!“ Та здобу́в Дави́д тверди́ню Сіо́н, — він Місто Давида.

⁶ І сказав Давид: „Кожен, хто найперше поб'є євусе́янина, той стане за го́лову та за зве́рхника“. І ввійшов найперше Йоа́в, син Церуїн, і став за го́лову.

⁷ І осівся Дави́д у тверди́ні, тому́ назвав ім'я їй: Дави́дове Мі́сто.

⁸ І він збудува́в місто навко́ло, від Мілло́ й аж навко́ло, а Йоав віднови́в решту міста.

⁹ І Давид ставав усе більшим, а Госпо́дь Савао́т був із ним.

¹¹ А оце число Давидових ли́царів: Яшов'ам, син Гахмоні, голова тридцяти, — він махнув своїм списо́м — і побив за один раз три сотні!

¹² А за ним Елеазар, син Додо, ахох'янин, — він один із трьох ли́царів.

¹³ Він був із Давидом у Пас-Дамімі, а филисти́мляни зібралися там на бій. І була там діля́нка поля, повна ячме́ню, а наро́д утікав перед филисти́млянами.

¹⁴ Та вони стали посеред діля́нки, і врятували її та й побили филисти́млян. І Господь подав велику перемогу!

¹⁵ І зійшли троє з тих тридцяти на пе́реді на скелю до Давида, до печери Адуллам. А филистимський та́бір таборува́в у долині Рефаїм.

¹⁶ Давид же був тоді в тверди́ні, а филистимська зало́га була тоді в Віфлеємі.

¹⁷ І спра́гнув Давид та й сказав: „Хто напо́їть мене водою з віфлеємської крини́ці, що в брамі?“

¹⁸ І проде́рлися ці троє до филистимського табо́ру, і зачерпну́ли води з віфлеємської криниці, що в брамі. І вони ви́несли й прине́сли до Давида, та Давид не схотів її пити, — і вилив її для Господа,

¹⁹ та й сказав: „Борони мене, Боже мій, чинити таке! Чи я буду пити кров цих мужів, що ходили, наражаючи життя своє? Бо життям своїм вони прине́сли її!“ І не хотів він пити її. Оце зробили троє цих ли́царів.

²⁰ А Авшай, Йоавів брат, — він голова тих трьох. І він махнув своїм списо́м — і побив три сотні! І він мав найславніше ім'я́ серед трьох.

²¹ З тих трьох серед двох він був найшановні́ший, і став їм за провідника́. А до тих трьох не дося́г.

²² Беная, син Єгоядин, син хороброго мужа, великий у діла́х, з Кавцеїлу, — він побив двох синів Аріїла моавського. І він зійшов і забив лева в сере́дині ями сніжного дня.

²³ І він побив одно́го єги́птянина, мужа поставно́го, на п'ять ліктів, а в руці єги́птянина був спис, як тка́цький вал. І зійшов він до нього з києм, і вирвав списа́ з руки того єги́птянина, — та й його забив його списо́м.

²⁴ Оце зробив Беная, син Єгоядин, і його ім'я́ було серед тих трьох хоробрих.

²⁵ З тих тридцяти він був найповажні́ший, а до тих трьох не дося́г. І Давид призна́чив його до своєї прибі́чної сторо́жі.

²⁶ А хоробрі му́жі були ці: Асаїл, Йоавів брат, Елханан, син Додо, із Віфлеєму,

²⁷ гарор'янин Шаммот, пелонянин Хелес,

²⁸ Іра, син Іккешів, текоянин, антотянин Авіезер,

²⁹ хушатянин Сіббехай, ахох'янин Ілай,

³⁰ нетофатянин Магарай, Хелед, син Баанин, нетофатянин,

³¹ Ітай, син Ріваїв, з Гів'ї Веніяминової, пір'атонянин Беная,

³² Хурай з Нахале-Ґаашу, арв'янин Авіїл,

³³ бахарум'янин Азмавет, шаалвонянин Ел'яхба,

³⁴ сини ґізонянина Гашема, Йонатан, син Шаґе, гарар'янин,

³⁵ Ахійям, син Сахарів, гарар'янин, Еліфал, син Урів,

³⁶ мехар'янин Хефер, пелонянин Ахійя,

³⁷ кармелянин Хіцро, Наарай, син Езлаїв,

³⁸ Йоїл, брат Натанів, Мівхар, син Гаґрі,

³⁹ аммонітянин Целек, беротянин Нахрай, зброєно́ша Йоава, Церуїного сина,

⁴⁰ їтрянин Іра, їтрянин Ґарев,

⁴¹ хіттеянин Урійя, Завад, син Ахлая,

⁴² Адіна, син Шізин, Руви́мівець, голова Рувимівців і над тридцятьма́,

⁴³ Ханан, син Маахин, і мітнянин Йосафат,

⁴⁴ аштерянин Уззійя, Шама, і Еуїл, сини ароерянина Хотама,

⁴⁵ Єдіаїл, син Шімрі, і Йоха, його брат, тіцянин,

⁴⁶ махав'янин Еліїл, і Єрівай, і Йошав'я, сини Ел'наамові, і моавітянин Їтма,

⁴⁷ Етіїл, і Овед, і Яасіїл із Цови.

¹ А це ті, що поприхо́дили до Давида в Ціклаґ, коли він ще ховався перед Саулом, сином Кішевим, і вони були серед ли́царів, що допомагали в війні,

² що були озбро́єні лу́ком, що кидали правицею та лівицею камі́ння та стріли з лука, з Саулових братів, від Веніямина:

³ голова Ахіезер та Йоаш, сини ґів'янина Шемаї, і Єзіїл та Пелет, Азмаветові сини, і Бераха, і аннетотянин Єгу,

⁴ і ґів'онянин Їшмая, ли́цар серед тридцятьох та старши́й над тридцятьма́, і Їрмея, і Яхазіїл, і Йоханан, і ґедерянин Йозавад,

⁵ Ел'узай, і Єрімот, і Беал'я, і Шемарія, і гаріф'янин Шефатія,

⁶ Елкана, і Їшшійя, і Азареїл, і Йоезер, і Яхов'ам, хорх'яни,

⁷ і Йоїла та Зевадія, сини Єрохамові, з Ґедору.

⁸ А з ґадян відділилися до Давида до твердині в пустиню лицарі вояки́, мужі відважні, на війні, озбро́єні великим щито́м та списо́м. А їхні обличчя — то обличчя ле́в'ячі, а щодо швидкости — вони були, як са́рни на гора́х.

⁹ Голова — Езер, другий — Овадія, третій — Еліав,

¹⁰ четвертий — Мішманна, п'ятий — Їрмея,

¹¹ шо́стий — Аттай, сьо́мий — Еліїл,

¹² во́сьмий — Йоханан, дев'ятий — Елзавад,

¹³ десятий — Єремія, одина́дцятий — Махбанай.

¹⁴ Оці були з Ґадових синів, голови військо́вих відділів, мали́й — один на сотню, а великий — на тисячу.

¹⁵ Це ті, що перейшли Йорда́н першого місяця, коли він був перепо́внений понад усі береги свої, і порозганя́ли всіх ме́шканців долин на схід та на за́хід.

¹⁶ І прийшли з синів Веніяминових та Юдиних аж до твердині до Давида.

¹⁷ А Давид вийшов перед них, і, відповіда́ючи, сказав їм: „Якщо ви прийшли до мене з миром, щоб допомагати мені, буде моє серце з вами за одне, а якщо зрадите мене супроти ворогів моїх, коли нема обмани в руках моїх, то побачить це Бог наших батьків, і покарає!“

¹⁸ І зійшов Дух на Амасая, голову тридцяти, і він проказав: „Мир, Давиде, тобі, і з тобою, о сину Єссе́їв! Мир тобі, і мир то́му, хто тобі помагає, бо тобі помагає твій Бог!“ І прийняв їх Давид, і поставив на чолі́ війська.

¹⁹ І з Манасії перебігли до Давида, коли він ішов із филисти́млянами проти Саула на війну, — а він не поміг їм, бо филистимські князі́, порадившись, відіслали його, говорячи: „За ціну наших голів він хоче перейти до свого пана Саула!“

²⁰ Коли він ішов до Ціклаґу, збігли до нього з Манасії: Аднах, і Йозавад, і Єдіаїл, і Михаїл, і Йозавад, і Елігу, і Ціллетай, — го́лови Манасіїних тисячок.

²¹ І вони допомагали Давидові проти юрби́, бо вони всі — хоробрі вояки́, і поставали провідника́ми військо́вих ві́дділів.

²² Бо день-у-день прихо́дили вони до Давида помагати йому, аж став та́бір великий, як та́бір Божий.

²⁴ Юдиних синів, що носили великого щита́ та списа́, — шість тисяч і вісім сотень озбро́єного ві́йська.

²⁵ З Симеонових синів хоробрих воякі́в військово́го відділу — сім тисяч і сто.

²⁶ З Левієвих синів — чотири тисячі й шість сотень.

²⁷ І Єгояда, проводи́р синів Ааронових, а з ним три тисячі й сім сотень.

²⁸ І юна́к Садо́к, хоробрий воя́к, та дім його батька, — зверхників двадцять і два.

²⁹ А з Веніяминових синів, Саулових братів, — три тисячі, а більша частина їх аж дотепе́р трималися Саулового дому.

³⁰ А з Єфремових синів — двадцять тисяч і вісім сотень хоробрих воякі́в, мужів славних дому їхніх батьків.

³¹ А з половини Манасіїного племени — вісімнадцять тисяч, що були́ докладно зазна́чені за і́менем, щоб прийти настанови́ти Давида царем.

³² А з Іссаха́рових синів, що мали розумі́ння ча́су, щоб знати, що́ буде робити Ізра́їль, їх голів було двісті, а всі їхні брати́ робили за їхнім нака́зом.

³³ Із Завулона тих, що виходять на війну, що ставляться в бойово́му поря́дку зо всякими військо́вими речами, — п'ятдесят тисяч, щоб допомагати з ці́лим серцем.

³⁴ А з Нефтали́му — тисяча зверхників, а при них зо щито́м та списо́м — тридцять і сім тисяч.

³⁵ А з Данян тих, що ставляться в бойово́му поря́дку — двадцять і вісім тисяч і шість сотень.

³⁶ А з Аси́ра тих, що виходять на війну, щоб ставитися в бойові́м поря́дку, — сорок тисяч.

³⁷ А з того бо́ку Йорда́ну з Руви́мівців, і Ґа́дівців, і з полови́ни Манасі́ї, зо всякими військо́вими знаря́ддями для бою — сто й двадцять тисяч.

³⁸ Усі ці люди — військо́ві, що ставилися в бойово́му поря́дку, ці́лим серцем поприхо́дили до Хевро́ну, щоб настанови́ти Давида царем над усім Ізра́їлем. Та й решта Ізраїля були односе́рді, щоб настанови́ти Давида царем.

³⁹ І були́ вони там із Давидом три дні, їли та пили, бо їхні брати́ нагото́вили їм.

⁴⁰ А також ті, що були близькі́ до них, аж до Іссаха́ра, і Завуло́на, і Нефтали́ма, спрова́джували хліб ослами, і верблю́дами, і му́лами, і худобою великою, їжу мучну́, спресо́вані фіґі, і родзи́нки, і вино, і оливу, і худобу велику, і худобу дрібну́, дуже багато, бо радість була в Ізраїлі.

¹ І ра́дився Давид із тисячниками та з сотниками, зо всіма́ значни́ми.

² І сказав Давид до всієї Ізраїлевої грома́ди: „Якщо вам це добре, а від Господа, Бога нашого вподо́бане, пошлі́мо до наших братів, позосталих по всіх Ізраїлевих края́х, а з ними до священиків та Левитів, по містах та по їхніх пасовиськах, і нехай зберу́ться до нас.

³ І вернімо ковчега нашого Бога до нас, бо не зверта́лися ми до нього за Саулових днів“.

⁴ І сказала вся громада, щоб зробити так, бо слу́шна була та річ в оча́х усього народу.

⁵ І зібрав Давид усього Ізраїля від єгипетського Шіхору й аж туди, де йде́ться до Хамату, щоб спрова́дити Божого ковчега з Кір'ят-Єаріму.

⁶ І пішов Давид та ввесь Ізра́їль у Баалу, в Юдин Кір'ят-Єарім, щоб ви́нести звідти ковчега Бога, Господа, що сидить на херувимах, що ім'я́ Його приклика́ється.

⁷ І пове́зли Божого ковчега на ново́му возі з Авінадавового дому, а Узза та Ахйо прова́дили того воза.

⁸ А Давид та ввесь Ізраїль грали перед Божим лицем з усієї сили, — із пісня́ми, і на ци́трах, і на а́рфах, і на бу́бнах, і на цимба́лах, і на су́рмах.

⁹ І прийшли вони аж до Кідонового то́ку, і простяг Узза свою руку, щоб підхопи́ти ковчега, бо воли нахили́ли його.

¹⁰ І запалився на Уззу гнів Господній, і Він убив його за те, що простяг руку свою до ковчега. І помер він там перед Господнім лицем...

¹¹ І зажури́вся Давид тим, що Господь убив Уззу, і він назвав ім'я тому місцю: Перец-Узза, і так воно зветься аж до цього дня.

¹² І того дня Давид злякався Бога, говорячи: „Як я внесу́ до се́бе Божого ковчега?“

¹³ І не повіз Давид ковчега до се́бе, до Давидового Міста, а напра́вив його до дому гатянина Овед-Едома.

¹⁴ І пробува́в Божий ковчег із домом Овед-Едома в його домі три місяці. А Господь поблагослови́в дім Овед-Едома, та все, що було його́.