Українська Біблія. Переклад Огієнко 1962 р.

Екклезіяст 10

1 Мертві мухи псують та зашумовують оливу мироварника, так трохи глупоти псує мудрість та славу.

2 Серце мудрого тягне праворуч, а серце безумного ліворуч.

3 Коли нерозумний і прямою дорогою йде, йому серця бракує, і всім він говорить, що він нерозумний.

4 Коли гнів володаря стане на тебе, не лишай свого місця, бо лагідність доводить до прощення навіть великих провин.

5 Є зло, що я бачив під сонцем, мов помилка, що повстає від володаря:

6 на великих висотах глупота буває поставлена, а багаті сидять у низині!

7 Я бачив на конях рабів, князі ж пішки ходили, немов ті раби...

8 Хто яму копає, той в неї впаде, а хто валить мура, того гадина вкусить.

9 Хто зносить каміння, пораниться ним; хто дрова рубає, загрожений ними.

10 Як залізо ступіє, й хтось леза не вигострить, той мусить напружити свою силу, та мудрість зарадить йому!

11 Коли вкусить гадюка перед закляттям, тоді ворожбит не потрібний.

12 Слова з уст премудрого милість, а губи безумного нищать його:

13 початок слів його уст глупота, а кінець його уст зле шаленство.

14 Нерозумний говорить багато, та не знає людина, що буде; а що буде по ньому, хто скаже йому?

15 Втомляє безумного праця його, бо не знає й дороги до міста.

16 Горе, краю, тобі, коли цар твій хлопчина, а владики твої спозаранку їдять!

17 Щасливий ти, краю, коли син шляхетних у тебе царем, а владики твої своєчасно їдять, як ті мужі, а не як п'яниці!

18 Від лінощів валиться стеля, а з опущення рук тече дах.

19 Гостину справляють для радощів, і вином веселиться життя, а за срібло все це можна мати.

20 Навіть у думці своїй не злослов на царя, і в спальні своїй не кляни багача, небесний бо птах віднесе твою мову, а крилатий розкаже про слово твоє...


Екклезіяст 11

1 Хліб свій пускай по воді, бо по багатьох днях знов знайдеш його.

2 Давай частку на сім чи й на вісім, бо не знаєш, яке буде зло на землі.

3 Коли переповняться хмари дощем, то виллють на землю його. А коли деревина на південь впаде чи на північ, залишиться на місці, куди деревина впаде.

4 Хто вважає на вітер, не буде той сіяти, а хто споглядає на хмари, не буде той жати.

5 Як не відаєш ти, яка то путь вітру, як кості зростають в утробі вагітної, так не відаєш ти чину Бога, що робить усе.

6 Сій ранком насіння своє, та й під вечір хай не спочиває рука твоя, не знаєш бо ти, котре вийде на краще тобі, оце чи оте, чи обоє однаково добрі.

[Буття]

[Вихід]

[Левит]

[Числа]

[Повторення Закону]

[Ісус Навин]

[Книга Суддів]

[Рут]

[1-а Самуїлова]

[2-а Самуїлова]

[1-а царів]

[2-а царів]

[1-а хроніки]

[2-а хроніки]

[Ездра]

[Неемія]

[Естер]

[Йов]

[Псалми]

[Приповісті]

[Екклезіяст]

[Пісня над піснями]

[Ісая]

[Єремія]

[Плач Єремії]

[Єзекіїль]

[Даниїл]

[Осія]

[Йоїл]

[Амос]

[Овдій]

[Йона]

[Михей]

[Наум]

[Авакум]

[Софонія]

[Огій]

[Захарія]

[Малахії]

[Від Матвія]

[Від Марка]

[Від Луки]

[Від Івана]

[Дії]

[До римлян]

[1-е до коринтян]

[2-е до коринтян]

[До галатів]

[До ефесян]

[До филип'ян]

[До колосян]

[1-е до солунян]

[2-е до солунян]

[1-е Тимофію]

[2-е Тимофію]

[До Тита]

[До Филимона]

[До євреїв]

[Якова]

[1-е Петра]

[2-е Петра]

[1-е Івана]

[2-е Івана]

[3-є Івана]

[Юда]

[Об'явлення]